ПЛАН

Вступ

1. Плата за землі сільськогосподарського призначення

2. Землі міст і інших населених пунктів

Висновок

ВСТУП

Земля і інші природні ресурси використовуються і охороняються в Російській Федерації як основа життя і діяльності народів, що проживають на відповідній території.

Земля є, перш за все, складовою частиною природи, причому найважливішої її складової, оскільки на землі розташовані водні об'єкти, виростають ліси і інша рослинність, в надрах знаходяться запаси корисних копалин. Виходячи з цих природних властивостей землі, будується і її використовування в діяльності людини.

Земельне законодавство розглядає землю в комплексі: і як природний об'єкт і природний ресурс, і як майно.

В справжній роботі мною буде розглянуто два питання. Перше питання -«Плата за землі сільськогосподарського призначення». Землі сільськогосподарського призначення складають першу категорію земель, оскільки вони представляють найбільшу цінність, забезпечують людей продовольством, важко відновлюються і майже невозобновіми.

Друге питання буде присвячено землям населених пунктів. Землі населених пунктів займають друге місце після земель сільськогосподарського призначення серед інших категорій земель, що обуславліваєтся їх роллю і важливістю для мешкання і забезпечення благополуччя громадян. Тут відбуваються головні життєві події людей, пов'язані з їх народженням, побутом, працею, відпочинком, похованням.

I. ПЛАТНЯ ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Відповідно до частини 1 статті 7 Земельного кодексу Російської Федерації землі в Російській Федерації за цільовим призначенням підрозділяються на наступні категорії:

Схема №1

Вищезгадані землі використовуються відповідно до встановленим для них цільового призначення. Правовий режим земель визначається виходячи з їх приналежності до тієї або іншої категорії і дозволеного використовування відповідно до зонування територій, загальні принципи і порядок проведення якого встановлюються федеральними законами і вимогами спеціальних федеральних законів.

Будь-який вид дозволеного використовування з передбачених зонуванням територій видів вибирається самостійно, без додаткових дозволів і процедур узгодження.

Відповідно до частини 1 статті 77 Земельного кодексу Російської Федерації під землями сільськогосподарського призначення признаються землі за межею поселень, надані для потреб сільського господарства, а також призначені для цієї мети.

«У складі земель сільськогосподарського призначення виділяються сільськогосподарські угіддя, землі, зайняті внутрішньогосподарчими дорогами, комунікаціями, лісовими насадженнями, призначеними для забезпечення захисту земель від дії негативних (шкідливих) природних, антропогенних і техногенних явищ, водними об'єктами, а також будівлями, будовами, спорудами, що використовуються для виробництва, зберігання і первинної переробки сільськогосподарської продукції» Земельный кодекс РФ N 136-ФЗ. М., 2001. Ч. 2. СТ. 77..

Землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися для ведення сільськогосподарського виробництва, створення захисних лісових насаджень, науково-дослідних, учбових і іншої пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом мети:

Ш громадянами, у тому числі ведучими селянські (фермерські) господарства, особисті підсобні господарства, садівництво, тваринництво, городництво;

Ш господарськими товариствами і суспільствами, виробничими кооперативами, державними і муніципальними унітарними підприємствами, іншими комерційними організаціями;

Ш некомерційними організаціями, у тому числі споживацькими кооперативами, релігійними організаціями;

Ш козачими суспільствами;

Ш дослідно-виробничими, учбовими, учбово-досвідченими і учбово-виробничими підрозділами науково-дослідних організацій, освітніх установ сільськогосподарського профілю і загальноосвітніх установ;

Ш общинами корених нечисленних народів Півночі, Сибіру і Дальнього Сходу Російської Федерації для збереження і розвитку їх традиційних способу життя, господарювання і промислів.

«Використовування землі в Російській Федерації є платним. Формами платні за використовування землі є земельний податок (до введення в дію податку на нерухомість) і орендувати платня» Земельный кодекс РФ N 136-ФЗ. М., 2001. Ч. 1. СТ. 65..

Схема №2

Існує три види вартості земельних ділянок:

Схема №3

На підставі даних схеми №2 робимо висновок, що платня за землі сільськогосподарського призначення може здійснюватися у вигляді сплати земельного податку або орендувати платні.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу Російської Федерації земельний податок відноситься до місцевих податків.

Земельний податок встановлюється Податковим кодексом Російської Федерації, нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворень і обов'язковий до сплати на територіях цих муніципальних утворень.

Встановлюючи земельний податок, представницькі органи муніципальних утворень визначають податкові ставки в межах, встановлених Податковим кодексом Російської Федерації, порядок і терміни сплати податку.

Відповідно до частини 1 статті 388 Податкового кодексу Російської Федерації платниками податків податку признаються організації і фізичні особи, що володіють земельними ділянками на праві власності, праві постійного (безстрокового) користування або праві довічного успадкованого володіння.

Відповідно до частини 2 вищезгаданої статті не признаються платниками податків організації і фізичні особи відносно земельних ділянок, що знаходяться у них на праві безвідплатного термінового користування або переданих їм за договором орендувати.

«Об'єктом оподаткування признаються земельні ділянки, розташовані в межах муніципальної освіти, на території якої введений податок» Налоговый кодекс РФ №146-ФЗ. М., 1998. Ч. 1. СТ. 389..

Не «признаються об'єктом оподаткування:

1) земельні ділянки, вилучені з обороту відповідно до законодавства Російської Федерації;

2) земельні ділянки, обмежені в обороті відповідно до законодавства Російської Федерації, які зайняті особливо цінними об'єктами культурної спадщини народів Російської Федерації, об'єктами, включеними в Список всесвітньої спадщини, історико-культурними заповідниками, об'єктами археологічної спадщини; 2) земельні ділянки, обмежені в обороті відповідно до законодавства Російської Федерації, які зайняті особливо цінними об'єктами культурної спадщини народів Російської Федерації, об'єктами, включеними в Список всесвітньої спадщини, історико-культурними заповідниками, об'єктами археологічної спадщини;

3) земельні ділянки, обмежені в обороті відповідно до законодавства Російської Федерації, надані для забезпечення оборони, безпеки і митних потреб; 3) земельні ділянки, обмежені в обороті відповідно до законодавства Російської Федерації, надані для забезпечення оборони, безпеки і митних потреб;

4) земельні ділянки з складу земель лісової фундації; 4) земельні ділянки з складу земель лісової фундації;

5) земельні ділянки, обмежені в обороті відповідно до законодавства Російської Федерації, зайняті що знаходяться в державній власності водними об'єктами у складі водної фундації» 5) земельні ділянки, обмежені в обороті відповідно до законодавства Російської Федерації, зайняті що знаходяться в державній власності водними об'єктами у складі водної фундації» Налоговый кодекс РФ №146-ФЗ. М., 1998. Ч. 2. СТ. 389..

Податкова база для числення земельного податку визначається як кадастрова вартість земельних ділянок, що визнаються об'єктом оподаткування.

Податкова база визначається відносно кожної земельної ділянки як його кадастрова вартість за станом на 1 січень року, що є податковим періодом.

Податковим періодом земельного податку признається календарний рік. Податковим періодом земельного податку признається календарний рік. Звітними періодами для платників податків - організацій і фізичних осіб, що є індивідуальними підприємцями, признаються перший квартал, другий квартал і третій квартал календарного року.

«Податкові ставки земельного податку встановлюються нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворень і не можуть перевищувати 0,3 відсотки відносно земельних ділянок віднесених до земель сільськогосподарського призначення або до земель у складі зон сільськогосподарського використовування в поселеннях і що використовуються для сільськогосподарського виробництва» Налоговый кодекс РФ №146-ФЗ. М., 1998. Ч. 1. СТ. 394.. Відповідно до частини 1 Рішення Міської Думи муніципальної освіти місто Новоросійськ від 23 жовтня 2007 р. N 462 "Про земельний податок" ставу земельного податку по землях сільськогосподарського призначення в р. Новоросійську складає 0,3% від кадастрової вартості земельної ділянки.

Сума земельного податку обчислюється після закінчення податкового періоду як відповідна податковій ставці процентна частка податкової бази.

Земельний податок і авансові платежі по податку підлягають сплаті платниками податків в порядку і терміни, які встановлені нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворень. При цьому термін сплати податку (авансових платежів по податку) для платників податків - організацій або фізичних осіб, що є індивідуальними підприємцями, не може бути встановлений раніше 1 лютого року, наступного за минулим податковим періодом. Земельний податок і авансові платежі по податку підлягають сплаті платниками податків в порядку і терміни, які встановлені нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворень. При цьому термін сплати податку (авансових платежів по податку) для платників податків - організацій або фізичних осіб, що є індивідуальними підприємцями, не може бути встановлений раніше 1 лютого року, наступного за минулим податковим періодом.

Порядок, умови, терміни, розмір арендувати платні за державні і муніципальні землі сільськогосподарського призначення встановлюється відповідно Урядом Російської Федерації, органами державної влади суб'єктів Російської Федерації, органами місцевого самоврядування.

Порядок, умови, терміни, розмір орендувати платні за землі сільськогосподарського призначення що знаходяться в приватній власності встановлюється договорами орендувати.

II. ЗЕМЛІ МІСТ І ІНШИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

«Землями населених пунктів признаються землі, що використовуються і призначені для забудови і розвитку населених пунктів» Земельный кодекс РФ N 136-ФЗ. М., 2001. Ч. 1. СТ. 83..

Межі міських, сільських населених пунктів відділяють землі населених пунктів від земель інших категорій. Межі міських, сільських населених пунктів не можуть перетинати межі муніципальних утворень або виходити за їх межі, а також перетинати межі земельних ділянок, наданих громадянам або юридичним особам.

Встановленням або зміною меж населених пунктів є:

1) твердження або зміна генерального плану міського округу, поселення, що відображає межі населених пунктів, розташованих у межах відповідної муніципальної освіти;

2) твердження або зміна схеми територіального планування муніципального району, межі сільських населених пунктів, розташованих за межами меж поселень, що відображає (на межселенних територіях). 2) твердження або зміна схеми територіального планування муніципального району, межі сільських населених пунктів, розташованих за межами меж поселень, що відображає (на межселенних територіях).

Включення земельних ділянок в межі населених пунктів не спричиняє за собою припинення прав власників земельних ділянок, землекористувачів, землевласників і орендарів земельних ділянок. Включення земельних ділянок в межі населених пунктів не спричиняє за собою припинення прав власників земельних ділянок, землекористувачів, землевласників і орендарів земельних ділянок.

До складу земель населених пунктів можуть входити земельні ділянки, віднесені відповідно до містобудівних регламентів до наступних територіальних зон:

1) житловим;

2) суспільно-діловим; 2) суспільно-діловим;

3) виробничим; 3) виробничим;

4) інженерної і транспортної інфраструктури; 4) інженерної і транспортної інфраструктури;

5) рекреаційним; 5) рекреаційним;

6) сільськогосподарського використовування; 6) сільськогосподарського використовування;

7) спеціального призначення; 7) спеціального призначення;

8) військових об'єктів; 8) військових об'єктів;

9) іншим територіальним зонам. 9) іншим територіальним зонам.

Межі територіальних зон повинні відповідати вимогам приналежності кожної земельної ділянки тільки до однієї зони.

Правилами землекористування і забудови встановлюється містобудівний регламент для кожної територіальної зони індивідуально, з урахуванням особливостей її розташування і розвитку, а також можливості територіального поєднання різних видів використовування земельних ділянок (житлового, суспільно-ділового, виробничого, рекреаційного і інших видів використовування земельних ділянок).

Для земельних ділянок, розташованих у межах однієї територіальної зони, встановлюється єдиний містобудівний регламент. Містобудівний регламент територіальної зони визначає основу правового режиму земельних ділянок, рівно як всього, що знаходиться над і під поверхнею земельних ділянок і використовується в процесі забудови і подальшої експлуатації будівель, будов, споруд.

Містобудівні регламенти обов'язкові для виконання всіма власниками земельних ділянок, землекористувачами, землевласниками і орендарями земельних ділянок незалежно від форм власності і інших прав на земельні ділянки.

Вказані особи можуть використовувати земельні ділянки відповідно до будь-якого передбаченого містобудівного регламенту для кожної територіальної зони видом дозволеного використовування.

Земельні ділянки у складі житлових зон призначені для забудови житловими будівлями, а також об'єктами культурно-побутового і іншого призначення. Житлові зони можуть призначатися для індивідуальної житлової забудови, малоповерхової змішаної житлової забудови, середнеетажной змішаної житлової забудови і багатоповерхової житлової забудови, а також інших видів забудови згідно містобудівним регламентам.

Земельні ділянки у складі суспільно-ділових зон призначені для забудови адміністративними будівлями, об'єктами освітнього, культурно-побутового, соціального призначення і іншими призначеними для суспільного використовування об'єктами згідно містобудівним регламентам.

Земельні ділянки у складі виробничих зон призначені для забудови промисловими, комунально-складськими, іншими призначеними для цієї мети виробничими об'єктами згідно містобудівним регламентам. Земельні ділянки у складі виробничих зон призначені для забудови промисловими, комунально-складськими, іншими призначеними для цієї мети виробничими об'єктами згідно містобудівним регламентам.

Земельні ділянки у складі зон інженерної і транспортної інфраструктури призначені для забудови об'єктами залізничного, автомобільного, річкового, морського, повітряного і трубопровідного транспорту, зв'язку, інженерної інфраструктури, а також об'єктами іншого призначення згідно містобудівним регламентам. Земельні ділянки у складі зон інженерної і транспортної інфраструктури призначені для забудови об'єктами залізничного, автомобільного, річкового, морського, повітряного і трубопровідного транспорту, зв'язку, інженерної інфраструктури, а також об'єктами іншого призначення згідно містобудівним регламентам.

Земельні ділянки у складі рекреаційних зон, у тому числі земельні ділянки, зайняті міськими лісами, скверами, парками, міськими садами, ставками, озерами, водосховищами, використовуються для відпочинку громадян і туризму. Земельні ділянки у складі рекреаційних зон, у тому числі земельні ділянки, зайняті міськими лісами, скверами, парками, міськими садами, ставками, озерами, водосховищами, використовуються для відпочинку громадян і туризму.

В межах меж населених пунктів можуть виділятися зони територій, в які включаються земельні ділянки, що мають особливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне, що особливо охороняються, оздоровче і інше особливо цінне значення. В межах меж населених пунктів можуть виділятися зони територій, в які включаються земельні ділянки, що мають особливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне, що особливо охороняються, оздоровче і інше особливо цінне значення.

Земельні ділянки у складі зон сільськогосподарського використовування в населених пунктах - земельні ділянки, зайняті ріллею, багаторічними насадженнями, а також будівлями, будовами, спорудами сільськогосподарського призначення, - використовуються в цілях ведення сільськогосподарського виробництва до моменту зміни виду їх використовування відповідно до генеральних планів населених пунктів і правил землекористування і забудови. Земельні ділянки у складі зон сільськогосподарського використовування в населених пунктах - земельні ділянки, зайняті ріллею, багаторічними насадженнями, а також будівлями, будовами, спорудами сільськогосподарського призначення, - використовуються в цілях ведення сільськогосподарського виробництва до моменту зміни виду їх використовування відповідно до генеральних планів населених пунктів і правил землекористування і забудови.

Земельні ділянки загального користування, зайняті площами, вулицями, проїздами, автомобільними дорогами, набережними, скверами, бульварами, водними об'єктами, пляжами і іншими об'єктами, можуть включатися до складу різних територіальних зон і не підлягають приватизації.

До складу приміських зон можуть включатися землі, що знаходяться за межами риси міських поселень, складові з містом єдину соціальну, природну і господарську територію і що не входять до складу земель інших поселень.

В приміських зонах виділяються території сільськогосподарського виробництва, зони відпочинку населення, резервні землі для розвитку міста.

Межі і правовий режим приміських зон затверджуються і змінюються законами суб'єктів Російської Федерації. Межі і правовий режим приміських зон затверджуються і змінюються законами суб'єктів Російської Федерації.

У складі приміських зон можуть виділятися зелені зони, які виконують санітарні, санітарно-гігієнічні і рекреаційні функції і у межах яких забороняється господарська і інша діяльність, що надає негативну (шкідливе) дію на оточуючу середовище.

ВИСНОВОК

Земля є одним з якнайдавніших джерел оподаткування. Протягом всієї історії податкового законодавства система оподаткування землі постійно розвивалася. В сучасній податковій системі Російської Федерації укорінялося комплексне поняття - платня за землю, яке відповідає принципу платного землекористування.

Метою введення платні за землю є стимулювання раціонального використовування охорони і освоєння земель, підвищення родючості грунтів, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, забезпечення розвитку інфраструктури в населених пунктах, формування спеціальних фундацій фінансування цих заходів. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землевласників, землекористувачів і встановлюється у вигляді відсотків від кадастрової вартості земельної ділянки.

Землі населених пунктів - одна з семи категорій земель, передбачених статтею 7 Земельного кодексу Російської Федерації. Не дивлячись на те, що дана категорія займає якнайменшу в порівнянні з іншими категоріями земель площа, вона є самою густонаселеною - на ній проживає переважна більшість населення Росії.

Землі населених пунктів є цінністю як територіального простору, земельної основи, яка може бути використаний для створення на ній різних за призначенням об'єктів нерухомості і інших необхідних для комфортного мешкання населення об'єктів транспортної, інженерної і інших видів інфраструктури. Саме на цих землях найбільш активні інвестиційно-будівельні процеси, здійснення різних форм містобудівної діяльності.