Клінічне дослідження великої рогатої худоби при тимпанії рубця

18

Кабінет Міністрів України

Національний аграрній університет

Кафедра терапії та клінічної діагностики

Курсова робота на тему:

Клінічне дослідження великої рогатої худоби при тимпанії рубця

План

Вступ

1.Травна система жуйних тварин

1.1Особливості будови шлунка і травлення жуйних

1.2Дослідження рубця

2.Попереднє ознайомлення з твариною

2.1 Реєстрація тварини

2.2 Збір анамнезу

3.Власне дослідження тварини

3.1Дослідження загального стану

3.2Дослідження окремих систем і органів

3.2.1. Серцево-судинна система

3.2.2. Система дихання

3.2.3. Система травлення

3.2.4. Сечова система

3.2.5. Нервова система

3.2.6. Дослідження крові

4. Детельне описання пат процесу, виявленного при дослідженні тварини. Причини виникнення

5. Аналіз і узагальнення результатів дослідження

7. Висновок

8. Список використаної літератури

Вступ

Клінічна діагностика - це наука, яка вивчає клінічні, інструментальні та лабораторні методи дослідження хворих тварин, техніку і послідовність їх застосування, при дослідженні окремих органів і систем, виявленні при цьому симптоми та ознаки та основні шляхи розпізнання хвороб.

Для вивчення клінічного стану тварин застосовують основні (загально клінічні, фізичні) то допоміжні (спеціальні) методи досліджень. До основних належить огляд, пальпація перкусія (вистукування), аускультація (вислуховування) і термометрія. Ці методи є основними тому, що вони, по0перше, раніше за інші були впровадженні в практику ветеринарії; по-друге, їх застосовують при дослідженні кожної хворої тварини; по-третє, лише після їх застосування лікар може вирішити, чи потрібні інші допоміжні методи; і нарешті їх і до сьогодні застосовують і одержують важливі діагностичні дані.

Допоміжні (спеціальні) методи включають: лабораторні, різні інструментальні дослідження, біопсію з наступним дослідженням шматочків тканин, безпосередній огляд різних органів і порожнин за допомогою ендоскопічних приладів.

Дослідження тварин лікар завжди починає з огляду її, а потім послідовно використовує ті основні методи, які дають найбільш повну й об'єктивну інформацію про стан певного органа чи системи організму.

Дослідження ведеться у такій послідовності: попереднє ознайомлення з твариною; власне дослідження; загальне дослідження тварини: визначення габітусу, дослідження видимих слизових оболонок, волосяного покриву, шкіри і підшкірної клітковини, поверхневих лімфатичних вузлів, вимірювання температури тіла; дослідження окремих систем і органів; додаткові дослідження. Після цього лікар повинен дати детальне описання патологічного процесу, виявленого при дослідженні тварин.

1.Травна система жуйних тварин

1.1Особливості будови шлунку і травлення жуйних

Раціон травоїдних через особливі історичні умови існування цих тварин складається переважно із грубих рослинних кормів, менш багата по своїй поживності й хімічному складі, чим їжа м'ясоїдних. Рослинні корми важко переварюються в травному тракті й гірше використаються організмом. Тому, щоб одержати достатню кількість живильних речовин, тварини повинні поїдати багато рослинного корму. Для переварювання й використання його шлунок жуйних має особливі, камери (предшлунки). У них корм відповідним чином підготовляється, переварюється й всмоктується.

Шлунок жуйних по своїй будові значно відрізняється не тільки від шлунка м'ясоїдних, але й від шлунка коня й свині. Він складається із чотирьох відділень: рубця, сітки, книжки й сичуга. Перші три прийнято називати предшлунками, а сичуг - власне шлунком (мал. 2).

Рубець у дорослих тварин найбільший відділ шлунка, а в немовлят - другий по величині. Він поділяється на верхній і нижній мішки й займає всю ліву половину черевної порожнини. Ємність рубця в дорослих залежить від віку й величини тварини, звичайно вона коливається від 100 до 200 літрів у корів.

Слизова оболонка рубця груба, позбавлена залоз, має темно-коричневий колір, покрита сосочками, які особливо розвинені в нижньому мішку рубця. Сосочки значно збільшують поверхню рубцевої стінки, необхідну для всмоктування продуктів травлення корму.

У новонароджених жуйних рубець перебуває в не діяльному стані. Бродильні процеси в ньому починаються тільки через кілька тижнів після народження. Молоко в молодої тварини переходить зі стравоходу прямо в сичуг, минаючи рубець, по харчовому жолобі, що пролягає в основі сітки від входу в рубець до сітко книжкового отвору.

У молодняку при ссанні або питві молока валики стравохідного жолоба скорочуються, відбувається їхнє змикання й утвориться трубка, що служить продовженням стравоходу. При повільному напуванні молока телятам жолоб замикається нормально й проковтнуте при цьому молоко направляється в сичуг, де легко переварюється. При швидкому напуванні жолоб замикається неповністю й молоко частково попадає в рубець, де може затримуватися й загнивати, тому що рубець до цього часу ще не пристосований до евакуації вмісту. Тому напувати молоком телятам краще за допомогою спеціальних сосків, а не із цебра.

У міру росту тварини стравохідний жолоб відстає в розвитку від передшлунків, валики його грубіють, змикання відбувається неповністю, однак зовсім він не зникає й зберігає своє значення як провідник рідкого вмісту зі стравоходу прямо в сітку.

Сітка має кулясту форму, розташована в черевній порожнині біля діафрагми й печінки на відстані 2-4 сантиметрів від навколосерцевої сумки, або, як її ще називають, серцевої сорочки, у яку укладене серце. Таке близьке розташування сітки від серця приводить іноді до запалення навколосерцевої сумки в результаті влучення в сітку гострих предметів (цвяхи, дріт, шпильки й ін.), прориву ними стінок сітки й околосердечной сорочки.

Рис. 1. Внутрішні органи корови з лівої сторони: 1 -- стравохід; 2 -- трахея; 3 -- легеня; 4 -- верхній мішок рубця; 5 -- нижній мішок рубця; 6 -- сичуг

Рис. 2. Шлунок жуйних:

1 рубець;' 2 -- сітка; 3 -- книжка; 4 -- сичуг; 5 -- стравохід; 6 -- тонкий кишечник.

Сітка лежить поперед рубця й повідомляється з ним через великий отвір. Слизова оболонка її так само, як і слизова рубця, залоз не має й зібрана в складки - вічка сітки.

Книжка має кулясту, стислу з боків форму. Вона лежить між сіткою й сичугом і зв'язана з ними отворами. Усередині книжки є численні листки - складки слизової оболонки. Ці складки прилягають одна доодної, подібно листкам книги.

Сичуг має грушоподібну форму; у дорослих він другий по величині з відділів шлунка після рубця. Це єдиний відділ складного шлунка жуйних, продукуючий травні ферменти.

На противагу передшлункам порожнина сичуга вистелена залозистою слизовою оболонкою. Залози сичуга виділяють шлунковий сік, що по складу й дії, дуже близький до соку однокамерного шлунка інших ссавців.

Основне призначення передшлунків зводиться до підготовки грубої рослинної клітковини до подальшої її обробки в процесі травлення в засвоювану форму. Значна частина живильних речовин корму в жуйних перетерплює зміни вже в рубці. Інші камери - сітка й книжка - є підсобними в обробці грубого корму. Основною складовою частиною рослинних кормів є клітковина - вуглевод, що не може бути засвоєний безпосередньо жодною твариною. Ссавці не виділяють ферменти, здатні переварювати клітковину. Розщеплення й подальше засвоєння її відбувається в жуйних у рубці за допомогою бактерій, грибків й інфузорій, що населяють цей відділ шлунка. Установлено, що в передшлунках всі травні реакції відбуваються головним чином завдяки цим мікроорганізмам. Продукти розпаду корми асимілюються рубцевими мікроорганізмами, які переводять їх у білок свого тіла, а потім самі служать повноцінним білком для організму тварини.

Потрапляючи з кормами в передшлунки, спеціальні "мікроорганізми розвиваються й розмножуються, харчуючись речовинами, що надходять у рубець. Розвитку мікробів у рубці сприяють певні умови, до яких відносять: відсутність кисню, слабко кисле, але стійке середовище вмісту рубця, температура - 39° і наявність таких газів, як вуглекислий, метан, азот, водень і сірководень. Для підтримки інтенсивного росту й нормальної життєдіяльності рубцевих мікроорганізмів необхідні вуглеводи.

1.2 Дослідження рубця

Рубець (rumen)--перший і найбільший відділ багатокамерного шлунка жуйних тварин, майже повністю займає ліву половину черевної порожнини від діафрагми до входу в таз, а позаду і внизу частково переходить і на праву половину черевної порожнини. Вміст рубця у новонароджених телят -- 0,4-- 0,5 л, а у корів -- 100--150 і навіть до 200, у овець і кіз -- 13--23 л.

Рубець досліджують оглядом, пальпацією, перкусією, аускуль-тацією. У деяких випадках застосовують руменографію і прово-дять лабораторне дослідження вмісту рубця.

Оглядом визначають об'єм і форму черева, ступінь заповнення голодних ямок. У здорових тварин обидві половини черева до го-дівлі приблизно однакові за об'ємом, а після годівлі ліва полови-на дещо збільшена і голодна ямка виповнена.

При огляді лівої голодної ямки у здорових тварин можна по-мітити періодичне хвилеподібне випинання черевної стінки, ви-кликане скороченням рубця.

Пальпація -- основний метод дослідження рубця, оскільки з її застосуванням одержують досить об'єктивні дані: частоту скоро-чення рубця, силу й ритм скорочень, ступінь його наповнення, характер і консистенцію вмісту, чутливість і напругу стінок.

У здорових тварин перед прийманням корму черевна стінка в ділянці лівої голодної ямки м'яка, не болюча. При натискуванні тильним боком долоні, зібраної у кулак, відчувається невелика кількість газів, а через неї глибокою поштовховою пальпацією можна виявити кормові маси тістоподібної консистенції

Частоту скорочень рубця визначають, поклавши тильний бік долоні в ліву голодну ямку і злегка натиснувши на неї. Під чає скорочення рубця рукою відчувають напруження черевної стінки і її випинання, що викликає підняття руки, після чого рука повільно і поступово опускається. Таким методом легко підрахувати частоту скорочень рубця, визначити їх силу та ритм. У здорової великої рогатої худоби частота скорочень рубця становить 3--5 протягом 2 хв. або 8--12 за 5 хв. Силу скорочень рубця визначають за висотою ви-пинання лівої голодної ямки.

Аускультацією рубця виявляють періодично виникаючі тріскаючі звуки, які поступово підсилюються і досягають найбільшої інтенсивності в період скорочення рубця, а потім послаблюються, в проміжках між скороченнями рубця прослуховуються поодинокі звуки. При послабленні перистальтики рубця шуми затихають або зовсім зникають, а при підсиленні інтенсивність їх зростає.

Перкусією лівої голодної ямки у здорових тварин виявляють тимпанічний звук з різними відтінками залежно від кількості га-зів у рубці.

Руменографія -- графічний запис скорочень рубця, який дає змогу точно і об'єктивно охарактеризувати його моторну функцію. Нині користуються руменографом З. С. Горяїнової (рис.1). Рухи рубця реєструють у вигляді зубців. На одержаній руменограмі визначають: частоту скорочень рубця за 5 хв.; силу скоро-чень (за висотою хвиль у міліметрах), яка у здорових корів повин-на становити 16--26 мм; загальну тривалість скорочень, врахо-вуючи, що 1 мм на руменограмі відповідає 3 с; тривалість актив-ної діяльності рубця, виражену в процентах до загального часу записування (у здорових корів -- 30--38%); ритмічність скоро-чень -- за рівномірністю проміжків між вершинами зубців і рів-номірністю хвиль скорочень за висотою.

Дослідження вмісту рубця дає змогу одержати досить об'єк-тивну й цінну інформацію про біохімічні процеси, які відбуваю-ться у передшлунках жуйних. Вміст рубця беруть за допомогою зонда з тяжкою оливою через 2--3 год. після годівлі, але у хворих

Руменограф З. С. Горяїнової

тварин з анорексією цього не дотримуються. Проводять фізичне, хімічне й мікроскопічне дослідження вмісту рубця.

Колір вмісту залежить від характеру з'їденого корму, частіше від світло до темно-зеленого, після згодовування зернових кор-мів-- молочного з сірим відтінком, сіна -- з коричневим.

Запах вмісту рубця -- ароматний, кислуватий. Консистенція рубцевої рідини при фізіологічно нормальній фер-ментації кашкоподібна, напіврідка.

Величина рН вмісту рубця -- дуже важливий показник, який характеризує стан кислотно-основного балансу в рубцевій рідині і свідчить про стан рівноваги між найважливішими метаболітами: з одного боку між леткими жирними кислотами (ЛЖК) і молоч-ною кислотою, з другого -- між аміаком, бікарбонатами та фосфа-тами. У здорових корів реакція вмісту рубця нейтральна, слабко-кисла або слабко лужна, величина рН коливається у межах від 6,8 до 7,4.

Концентрація ЛЖК у рубці великої рогатої худоби при повно-цінному і збалансованому раціоні може коливатися від 8 до 12 мг/100 мл (80--120 ммоль/л). Збільшується кількість ЛЖК при годівлі тварин багатими на легкоферментовані вуглеводи (цукор, крохмаль) кормами, тобто при згодовуванні буряків, картоплі, зернових концкормів.

Крім загальної кількості ЛЖК, важливе діагностичне значен-ня має визначення співвідношення між окремими кислотами, опти-мальний показник якого повинен бути таким; оцтової кислоти -- 65%, пропіонової -- 20, масляної--15%. Переважання в раціоні зернових кормів призводить до підвищення вмісту пропіонової та масляної кислот і зменшення оцтової, згодовування силосу як єдиного корму, збільшує у рубці вміст масляної кислоти і змен-шує-- пропіонової. Надмірна кількість протеїну в раціоні також викликає подібні зміни в співвідношенні ЛЖК. Сприятливо впли-ває згодовування трави в літньо-осінній період --у вмісті рубця збільшується кількість пропіонової кислоти -- основного джерела глюкози в організмі жуйних.

Важливим показником функціонального стану рубця є кіль-кість інфузорій у його вмісті, їх рухливість, видовий склад. У ко-рів, яких утримують на повноцінному й різноманітному за своїм складом раціоні, кількість інфузорій коливається від 500 тис. до 2 млн. в 1 мл вмісту рубця.

Активність мікрофлори рубця визначають пробою з метилено-вим синім за Дірксеном і Хофреком. Проба полягає у тому, що 1 мл 0,03%-ного розчину метиленового синього, доданого до 20 мл рідини рубця, знебарвлюється протягом 3 хв. При зниженні активності мікрофлори рубця час знебарвлення метиленового синього збільшується.

2. Попереднє ознайомлення з твариною

а) Реєстрація тварини

Дата надходження тварини в лікувальний заклад -- 23.04.06.

Адреса власника: Київ, вул. Панорамна 39/1, тел. 4454545.

Вид тварини: велика рогата худоба.

Стать: корова.

Кличка: Бурьонка.

Вік: 4 роки.

Порода: чорно-ряба.

Маса тіла: 620 кілограмів.

б) Збір анамнезу

До власника тварина поступила з ринку, призначення тварини -- продуктивна, утримання - пасовищно-привязне, моціон активний. Приміщення в якому знаходилась тварина- - цегляне, сухе, присутнє природне і штучне освітлення, присутня вентиляція, підлога деревяна, протяги у приміщенні відсутні.

Годівля: Кількісний і якісний склад корму не збалансований і за якістю не стежили, режим годівлі відсутній.

Поїння: групове за якістю і температурою води не стежили.

Епізоотологічний і паразитологічний стан господарства благополучний, діагностичні і лікувально-профілактичні заходи не проводились.

Тварина захворіла кілька днів тому. Тварина не лікувалась. Інші випадки захворювання тварин у господарстві відсутні, раніше таких захворювань не було. Тварина до цього не хворіла.

Проаналізувавши дані анамнезу можна сказати що ця хвороба могла виникнути в наслідок незбалансованої годівлі, годівля відбувалася не по режиму, за кількістю і якістю їжі не стежили. Перше враження - хвороба шлунково-кишкового тракту.

3. Власне дослідження тварини

3.1 Дослідження загального стану

Визначення габітусу

Положення тіла у тварини: тварина стоїть згорбившись, часто поглядає на живіт. Іноді спостерігається сильне збудження: тварина топчеться на місці, б'є себе ногами по животі, лягає, встає.

Вгодованість тварини - добра.

Будова тіла - міцна.

Конституція - щільна.

Темперамент - флегматичний.

Норов - добрий.

Слизові оболонки - з розвитком тимпанії посилюється гіперемія слизових оболонок порожнини носа, рота та кон'юнктиви очей, які потім набувають синюшного (ціанотичного) кольору, це відбувається в наслідок тиску рубця на серце (див. дослідження серцево-судинної системи).

Шкіра - нерідко шия і ділянка в грудей посиленно потіють. Великі периферичні венозні стволи помітно виділяються на фоні тіла тварини.

3.2 Дослідження окремих систем і органів

3.2.1Серцево судинна система

В наслідок здавлювання серця, його камери - не можуть наповнюватися кров'ю, а це веде до недостатнього наповнення кровоносних судин. Щоб компенсувати недостатнє наповнення шлуночків, серце збільшує кількість скорочень в 2-3 рази, порівняно з нормою але сила скорочень значно зменшується. А так як при цьому кров, яка потрапляє по венам в серце не встигає перекачуватись серцем в артерії легень і великого кола кровообігу, то вона застоюється в венах сильно наповнюючи їх.

Перкусійні межі серця змінені в наслідок тиску рубця на діафрагму і в наслідок на серце. Величина зміщення вперед 3-5 см.

3.2.2 Система дихання

Носові витікання - відсутні.

Легені стиснуті діафрагмою не можуть повністю наповнюватися повітрям, тому дихання важчає, з'являється задишка и набряк легень. З рота тече слина язик вилазить з рота. Ослаблення дихання призводить до накопичення вуглекислого газу в крові.

Дихальні рухи частішають - 70-80. Дихає через відкритий рот. Дихання поступово стає поверхневим.

3.2.3 Система травлення

Апетит відсутній ( анорексія) спрага відсутня (олігодипсія)

Іноді проявляється відрижка з якою виходять гази із рубця.

З рота витікає збита в піну слина.

Контури живота - величина живота збільшена, найбільше в лівій стороні. Голодна ямка вирівнюється а іноді стає вищою за рівень спини. Бічні стінки напружені, з важкістю вдавлюються кулаком. Рухи рубця дуже слабкі або відсутні зовсім. Звук рубця при перкусії тимпанічний з металевим відтінком.

Раніше всього згасає скоротлива діяльність рубця, потім сичуга, книжки, и в останню чергу сітки. Шуми книжки і перистальтики не уловлюються. Через введений в рубець зонд, з силою виходять гази з неприємним запахом. Нерідко канал зонду закривається світло-зеленим, спіненим, з кислим запахом вмістиме рубця. Тварина часто приймає позу для акту дефекації, виділяє рідкі випорожнення.

Від великого скопління газів в рубці збільшується внутрічеревний тиск. Розтягнутий рубець тисне на селезінку, печінку, нирки, робота цих органів затрудняється.

3.2.4 Сечова система

Сечовиділення - тварина часто приймає позу для акту сечовиділення, виділяє невеликі порції сечі. Нирки зміщенні.

3.2.5 Нервова система

Стан тварини пригнічений. Іноді спостерігається сильне збудження: тварина топчеться на місці, б'є себе ногами по животу, лягає встає, очі широко розкриті перелякані.

3.2.6 Дослідження крові

В крові спостерігається підвищена кількість вуглекислого газу, в наслідок того, що при здавлюванні легень діафрагмою дихання стало поверхневим, обмін газів зменшився. Також спостерігалися інші шкідливі гази, які всмокталися в кров з рубця.

4. Детальне описання патологічного процесу виявленого при дослідженні тварини. Причини виникнення

Провівши огляд тварини, дослідивши роботу всіх органів і систем можна з впевненістю поставити діагноз - тимпанія рубця.

Причини виникнення.

При нормальному травленні бродіння й утворення газів у рубці жуйних відбувається більш-менш рівномірно. Гази, що нагромадилися, періодично, у середньому 17-20 разів у годину відригаються, скупчення газів у рубці не відбувається, і він має нормальний об'єм. Інша картина виникає при порушенні умов годівлі й поїння тварин, а особливо правил випасання. Найбільш часте захворювання великої рогатої худоби гострою тимпанією рубця спостерігається весною під час переведення тварин зі стійлового отримання на пасовищне. До захворювання спонукають, перехід із тривалої годівлі сухими кормами на соковиті й властивості деяких кормів. У цей час трава відрізняється значним змістом білка, вологи, у неї ніжна клітковина. Таку траву мікроби легше й швидше розщеплюють. Вона добре піддається зброджуванню, утворюється за дуже короткий період знаходження в рубці величезна кількість газів. Соковиті зелені корми стають ще більш небезпечними, якщо їх дають зігрітими в купі, зволоженими дощем або покритими росою, інеєм, а також у тому випадку, коли тварин напувають водою безпосередньо після дачі таких кормів. Посилене бродіння в рубці можуть викликати бадилля цукрового й кормового буряка, картоплі, капустяні листи, особливо коли ці відходи згодовують після нетривалого зберігання. Дача тварині зіпсованої дробини, барди, що загнили коренеплодів, мороженої картоплі й інших подібних кормів може викликати тимпанію з більше тривалим перебігом.

Частіше всього здуття виникає при згодовуванні тварині на пасовище або в стійлах зелених бобових трав: люцерни, конюшини, гороху, вики, особливо якщо їх дають до цвітіння. Ці корми, крім здатності легко зброджуватися й викликати рясне утворення газів, містять сапоніни - особливі речовини, що утворять піну, що надає пухирцям газу стійкість й утрудняє відрижку.

Причиною гострої тимпанії може бути атонія (припинення руху рубця й передшлунків) у результаті токсичної дії рослинних отрут таких шкідливих й отруйних рослин, як аконіт, борець, цикута, жовтець й інших.

Закупорка стравоходу кормовою грудкою, коренебульбоплодом, сторонніми предметами, непрохідність кишечнику, гостре пропасне захворювання також можуть викликати тимпанію.

5. Аналіз і узагальнення результатів дослідження

Отже при надходженні тварини в клініку, ми провели повне його дослідження. Загальна картина хвороби виглядає так: тварина занепокоєна, стоїть згорбившись, часто дивиться на живіт, іноді б'є по ньому ногами.

Від власника стало відомо що незадовго до появи симптомів хвороби тварина поїдала корми з бобових трав. Потім у тварини зник апетит і спрага.

При огляді тварини ми спостерігали несиметричність тіла - ліва ділянка була значно збільшена, ділянка голодної ямки вип'ячена. При перкусії було чутно тимпанічний звук з металевим відтінком. Навіть по таким даним можна було з впевненістю ставити діагноз - тимпанія рубця. Ретельно дослідивши серцево-судинну систему, систему дихання, травлення, сечову систему дослідивши кров діагноз підтвердився - тимпанія рубця.

Висновок

Дослідивши тварину ми поставили діагноз - тимпанія рубця, ця хвороба досить часто зустрічається на вені в наслідок переведення тварин з стійлового утримання на пасовищне, в наслідок поїдання тваринами рослин які легко зброджуються. Першою допомогою при такій хворобі ї прокол рубця (руменотомія), здійснюється за допомогою троакара з гільзою для випускання газів з рубця. При руменотомії не можна різко випускати гази бо це може спричинити до того що кров з мозку відійде в судини рубця, які до цього були здавленими. Після випускання газів в рубець можна ввести проти бродильні препарати а потім румінаторні для швидшого виведення шкідливих речовин з організму.

Правила безпеки та особиста гігієна під час дослідження тварини:

При роботі з великою рогатою худобою слід пам'ятати про можливість отримати травму кінцівками, головою, рогами, а також при внутрішньому дослідженні ротової порожнини, глотки, можливість отримати травму від укусу. Також слід пам'ятати про власну гігієну. Бути одягнутим у халат, шапочки, рукавиці. Лікар повинен завжди мити руки до та після дослідження тварини, дотримуватись правил асептики, вміти обробляти рани та ін.

Список використаної літератури

1. Хмелевский Б. Н., Балабанов В.А. Тимпания, ее предупреждение и лечение. М., узд-во «Колос», 40 с.

2. Заячковский И. Ф. Тимпания, ее предупреждение и лечение. М., 40 с.

3. Левченко В. І., Судаков М. О., Мельник Й. Л. та ін. Клінічна діагностика хвороб тварин. За ред. Левченко В. І. К.: Урожай 1995.-368 с.

4. Левченко В. І., Візло В. В., Кондрахін І. П. та ін..; За ред. В. І. Левченка. - Біла Церква, 2004. - 608с.

5. Борисевич Б. В., Борисевич В. Б. Незаразние болезни животных - К.: 1997.- 324 с.