Основи економiчної ефективностi фермерських господарств

21

Вступ

Надійність продовольчого забезпечення є визначальною передумовою не лише ефективного соціально-економічного розвитку держави, а й її політичної незалежності. Зрозуміло, що прискорений розвиток сільського господарства належить до найприорітетніших завдань розвитку суверенної України.

Серед причин, які зумовили сучасну продовольчу кризу, особливе місце посідає фактична відсутність у сільському господарстві власника.

Щоб успішно виконувати свою роботу, селянин повинен мати економічну свободу, господарювати відповідно до своїх уподобань, можливостей та інтересів під захистом держави. В такому випадку визначальними повинні бути: реальна власність на землю, засоби виробництва, результати праці та прибутки. Така ідея була закладена у колективні господарства - колгоспи і радгоспи. Передбачалося, що вони розвиватимуться на засадах, при яких колективна праця не лише не гнітитиме особистість кожного працівника, а й дозволить проявити найповніше його хист. Проте, розбіжність між теорією та практикою виявилась надзвичайно великою.

У зв'язку з цим виникла необхідність пошуку нових шляхів господарювання серед яких особливе місце займає розвиток сільського господарства на умовах багатоукладності. При цьому пріоритетом є приватна власність на землю. Велика увага приділяється індивідуальному господарству. Проте, ні особисте підсобне господарство, ні колективне не можуть забезпечити в повній мірі населення України продукцією сільського господарства. Це відбувається тому, що у господарстві де існує близько 500 співзасновників риси господаря у багатьох випадках втрачаються і варто лише порівняти роботу однієї і тієї ж людини у об'єднанні та в особистому підсобному господарстві. Таким чином, великі надії покладають саме на фермерів. Слід зауважити, що розглядати фермерство лише з економічних позицій було б недоречно. Проблема охоплює соціальні і політичні аспекти. В першу чергу обставини змусять індивідуального виробника розвивати у собі господарський хист та підприємливість. Без них він не зможе ефективно працювати. Соціальна роль формування фермерства полягає також у тому, що воно сприятиме відродженню селянських династій. Відомо, що у сільському господарстві передача досвіду має одне з найбільших значень.

До політичних аспектів розвитку фермерських господарств можна віднести те, що стабілізація в сільському господарстві в певній мірі буде стабілізувати політичну ситуацію в державі. Виняткове політичне значення має також міжнародний аспект розвитку фермерських господарств. їх становлення - крок на шляху до більш ефективного входження України у процеси, які зміцнюють довіру між країнами. Варто сподіватись, що з розвитком фермерства, подальшого розширення набудуть міжнародні зв'язки наших селян, зацікавлених у швидкому і ефективному освоєнні світових надбань у сільському господарстві.

Загалом в Україні ідея фермерства оцінюється позитивно, проте існують суперечності щодо того, як повинне розвиватись фермерське господарство. Зокрема, яка повинна бути частка фермерських господарств у сільському господарстві України. Багато науковців схиляються до думки, що фермерство не в змозі забезпечити населення України продуктами харчування та сировиною. Отже, незважаючи на великий об'єм праць про фермерські господарства проблема щодо їх частки в сільському господарстві залишається актуальною. Іншими словами, точиться дискусія про те, чи повинно стати фермерське господарство домінуючою формою господарювання в сільському господарстві України, чи залишатись додатковим джерелом виробництва продукції.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб знайти відповіді на наступні питання: - чи є фермерське господарство ефективною формою господарювання;

якими шляхами повинні розвиватись фермерські господарства в Україні;

засоби підвищення їх продуктивності;

проблеми розвитку фермерських господарств в Україні;

Ці проблемні питання я спробую висвітлити в своїй магістерській роботі, взявши за базові дані показники роботи фермерських господарств Теребовлянського району.

Розділ І. Теоретико-методичні основи економічної ефективності фермерських господарств

Законом України "Про селянське (фермерське) господарство"¹¹ Про селянське (фермерське) господарство: Закон України// Бухгалтерія в с/г.- 2001 .-№2. визначено економічні соціальні та правові основи утворення і діяльності таких господарств.

Основними принципами їхнього створення і функціонування є: добровільність створення, самостійність господарювання, рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а працюючих у таких господарствах - із зайнятими в інших сферах народного господарства.

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян України, які бажають за допомогою переважно особистої праці та праці членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, зайнятися її переробкою та реалізацією. Господарству надається право бути засновником або членом об'єднань кооперативів, асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, спільних підприємств.

Землі для фермерських підприємств виділяються із земель запасу. Вони повинні виділятись єдиним масивом. Розміри ділянок, виділених для ведення фермерського господарства (згідно із законом, не повинні перевищувати 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га усіх земель.

Господарство зобов'язане ефективно використовувати землю відповідно до цільового призначення, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території у результаті своєї діяльності.

Законом визначено основні положення, що регламентують господарську діяльність фермерського господарства:

господарство діє в умовах самоокупності

господарство самостійно визначає напрямки своєї діяльності.

Нарівні з сільськогосподарським виробництвом воно може займатися будь-яким видом діяльності, не забороненим законодавством України:

господарства можуть отримувати технічні засоби як у тривалу оренду,

так і на прокат;

господарство має право самостійно розпоряджатися виробленою ним продукцією та реалізувати її на свій розсуд, у тому числі на експорт;

господарство зобов'язане дотримуватися діючих нормативів якості продукції, санітарних та інших вимог;

господарство має право залучати до роботи у ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою);

господарство має право отримувати в установах банків, на підприємствах, в кооперативах позики на основі укладеного кредитного договору. Під заставу може бути прийняте майно, земля, вироблена продукція.

Діяльність фермерського господарства розпочинається з оцінювання природних факторів землі, клімату й води.

Природні фактори та їхній характер визначають практичні рамки, в яких фермер встановлює спеціалізацію свого виробництва і вирішує як використовувати виробничі ресурси. Оскільки організація виробництва і його рентабельність дуже залежить від клімату, ґрунтів та інших умов, необхідно ретельно вивчити характер і властивості цих факторів.

На доходи, витрати і прибуток великий вплив мають чотири основні характеристики земельних угідь ферми: місце розташування і конфігурація ділянки, яку займає господарство, топографія місцевості, властивості ґрунту і обмеженість земельних ресурсів.

Кожне з них впливає на прибуток, який одержує господарство, а також на розв'язання питань організації господарства.

Вплив місця розташування ферми полягає у тому, що із збільшенням відстані від ринку чи постачально-збутового центру прибуток господарства зменшується внаслідок зростання виробництва.

Велике значення має місце розташування ферми у зв'язку з такими природними факторами як вода та клімат. Мікрокліматичні відмінності у зонах окремих господарств мають особливе значення для виробників овочів та фруктів

Топографія господарства у значній мірі зумовлює вибір культур, технологію їх вирощування, обсяг витрат виробництва й валового доходу. Топографія впливає як на відбір культур, так і на методи їх вирощування. Наприклад, дуже пересічені чи із стрімкими схилами ділянки найкращим чином можуть використовуватись під пасовища або для лісонасаджень.

Ґрунти являють собою третю характеристику земельних угідь, таку, якій фермер, як правило, надає найбільшого значення. Природна родючість ґрунтів дуже різна. Тому фермерське господарство зможе ефективно працювати лише за умови такого використання ґрунтів в усьому господарстві і такої системи ведення господарства, які забезпечували б найбільш вигідне безперервне виробництво, можливе у даних конкретних умовах.

Четвертою характерною ознакою природних угідь, що зумовлює організаційні рішення фермера є стабільність загальної площі земельних ресурсів. Обмеженість земельних ресурсів відіграє важливу роль для кожного конкретного виробника.

Обмеженість земельних ресурсів являє собою головний фактор, який впливає на ціну землі й капітальні витрати, необхідні для купівлі ферми. Фермер, який веде господарство на фермі економічнооптимального розміру повинен володіти великим капіталом для того, щоб зберегти власність на землю та інші основні засоби виробництва. Навпаки, спроби фермерів вести господарство без достатньої кількості капіталу приводить до того, що в країні є велика кількість малих нерентабельних підприємств.

Кількість капіталу, необхідного для фермерського господарства і достатньо великого з точки зору раціонального використання ресурсів і отримання прибутку, дуже відрізняється для різних регіонів, а також для різних видів виробленої продукції.

Так, загальна сума капіталовкладень у ферму в США досягає від 31 тис. доларів у бавовняних господарствах техаських Чорних прерій із загальною площею землі у 185 акрів (1 акр = 0,4 га), з яких 31 акр зайнято бавовною до 291,6 тис. доларів у зрошуваних овочевих господарствах Західного узбережжя.

Середня вартість машин і обладнання на тих самих фермах становить, відповідно, 3,3 тис. і 37 тис. доларів. Ці відмінності в обсягах капіталовкладень безпосередньо пов'язані з особливостями окремих сільськогосподарських підприємств. Капіталовкладення можуть здійснюватися у нерухоме майно, машини, худобу та ін. нерухомість включає землю, будівлі, інші споруди, які можуть класифікуватись й оцінюватись окремо від землі, хоча ці споруди, так би мовити, "зафіксовані" на землі.

Решта елементів капіталовкладень, об'єднаних у нерухоме майно, зовсім не мають відношення до землі ні фізично, ні юридично. Власник може перемішувати їх з однієї ділянки на іншу незалежно від того, кому належить земля. На нерухомість припадає більша частина загальної грошової вартості усіх капіталовкладень як у фермерських господарствах країни в цілому, так і в більшості окремих ферм. Більшість виробничих процесів у сільськогосподарських підприємствах потребує значних вкладень капіталу в машини, вартість худоби може коливатися від нуля до величини, яка навіть переважає вартість нерухомості.

Для рентабельного ведення господарства фермеру необхідно мати достатню кількість обігового капіталу, який використовується для покриття поточних виробничих затрат. Загальна кількість обігового капіталу, необхідного для виробництва сільськогосподарських культур (без витрат на збирання урожаю), коливається від кількох доларів на акр у зерновому господарстві до кількох сотень доларів на акр у виробництві деяких плодових овочевих та інших спеціальних культур.

Ферми, які виробляють тваринницьку продукцію, так і необхідні для її виробництва корми, потребують менше обігового капіталу, ніж спеціалізовані товари тваринницькі господарства - бройлерні, молочні, худобовідгодівельні господарства промислового типу. Таким чином, для рентабельного ведення сільського господарства фермер повинен мати значний обіговий капітал, вкладений в основні засоби. Ці капіталовкладення дуже різноманітні як з своєю природною формою, так і за терміном служби. Добрива, зерна, та інші засоби тимчасового використання (оборотні засоби) споживаються за один виробничий цикл. Строк служби машин та іншого рухомого майна, а також більшості будівель і споруд становить два і більше років: земля та деякі капіталовкладення в меліоративні споруди практично служать вічно.

Для фермера зручно розглядати грошову вартість усієї цієї власності, яка включає усі її елементи - від готівки у касі фермера до капіталу вкладеного у землю, - як цілий капітал ферми. Частіше більша частина цих фондів виражена різними основними засобами в натуральному вигляді. Фермер може перетворити цю частину в гроші шляхом її продажу або нарахуванням амортизації й процента на капітал.

Багато предметів тривалого користування, в які фермер вкладає свої капітали, з часом зношуються і стають нездатними далі служити у виробництві. Винятком є земля. У використанні землі можуть відбуватись певні зрушення, однак вона повністю не зношується.

Крім того, фермери мають враховувати як постійні так і змінні витрати використання основних фондів засобів виробництва.

Варто зауважити, що термін "витрати виробництва " характеризує затрати на одержання певного виду продукції за певний інтервал часу.

Отже, витрати бувають змінні і постійні. До постійних відносяться витрати, які існують незалежно від того, який об'єм виробництва досягнуто, принаймні, на відрізку короткострокового планування. Наприклад, орендна плата і виробничі приміщення, постійна робоча сила, амортизація техніки. Це - постійні витрати. Витрати другого виду змінюються залежно від масштабів виробництва. Можна сказати, що вони змінюються разом з об'ємом виробництва. Ці витрати називаються змінними і включають корми, добрива, насіння, отрутохімікати.

Варто відмітити, що якщо ресурси, за користування яким було оплачено постійні витрати, на протязі певного часу не використовуються, вони безповоротно втрачаються. Прикладом може бути випадок з незайнятими робітниками або порожніми приміщеннями. Для більшості ж змінних витрат характерна можливість збереження оплаченого і невикористаного ресурсу, наприклад кормів, на майбутнє. Хоча, спосіб використання постійних і змінних витрат може призвести до виключення із цього правила. Скажімо, затрати на будівництво огорожі, як правило, відносять для постійних, але матеріали, що використовуються для цієї справи можна зберегти. Оплата за візит ветеринара - змінні витрати, але зберегти її неможливо.

Залежність, яка характеризує відношення між змінними витратами випуском продукції показана на рисунку 1.

1 випадок, коли кожна додаткова одиниця випуску вимагає для свого виробництва змінних затрат, рівних та по величині вартісного еквівалента.

2 випадок, коли кожен маржинальний приріст випуску забезпечується маржинальним ростом змінних витрат, які зменшуються.

Як ті, так і інші маржинальні витрати можуть бути характерними різним рівнем випуску продукції в одній і ті ж виробничій ситуації (мал.2а).

Якщо добавити постійні витрати, то виникає картина відображена на малюнку вище.

Таким чином можна констатувати, що для функціонування фермерських господарств необхідні правова база, природні фактори і місце розташування, особисті якості фермера. Лише за цих умов фермерське господарство зможе ефективно функціонувати.

2. Показники ефективності роботи фермерських господарств

Схема 1. Порядок аналізу діяльності фермерських господарств.

Перший етап в аналізі - це оцінка ефективності роботи господарства в цілому шляхом дослідження його прибутку. Відомо, що у фінансовому оброті фермер користується як інвестиціями так і власним капіталом. Таким чином, аналіз прибутку буде проводитись по цих двох основних показниках. При аналізі власник повинен вирішити чи задовольняє його досягнутий рівень виробництва і чи оправдовує він затрати на вкладений капітал і пов'язаний з цим всім ризик.

Прибуток на капітал орендатора дозволяє наскільки ефективні інвестиції.

Дані по капіталу орендаря беруться із балансового звіту. Зрозуміло, що фермер повинен намагатись щоб їх частка в-бізнесі була якомога більшою. Виходячи з розрахунку капіталу в балансовому звіті, можна оцінити відносний ріст власного капіталу:

В ідеалі відносний ріст не повинен відставати хоча б від інфляції. Зрозуміло, що тут основною проблемою є особисті витрати.

Як видно з малюнку (3), прибуток = випуск = - витрати. Зрозуміло, що якщо прибуток невисокий, то або малий випуск або завеликі затрати, або і те, і друге разом.

Етап II - аналіз випуску.

Валовий продукт в перерахунку на 1 га можна рахувати і співставляти з нормативами. З іншого боку, оцінка фермерського виробництва може бути обрахована згідно об'єму випуску умовної чистої продукції.

Об'єм випущеної умовно чистої продукції = валова продукція - (вартість кормів, які закуповуються + вартість закупівельного насіння). Це величина з врахуванням вартості продукції, яка одержана з інших джерел, точніше відображує реальний рівень виробництва ферми, ніж показник валової продукції.

Зрозуміло, що фермери з великими та інтенсивними господарствами, які зорієнтовані на розведення свиней, птиці, вирощування молочних телят, тобто так звані спеціалізовані господарства, будіть мати надзвичайно високий рівень виробництва в розрахунку на одиницю площі. Валову або умовну чисту продукцію на 1га, як правило розраховують ло культурах і видах тварин, не враховуючи її галузі, які використовують безпосередньо землю або той чи інший вид тварин.

Об'єм випуску ферми відображує ефективність системи господарювання, продуктивність рослинництва і тваринництва, а також риє ціни на цю продукцію (згідно мал. (3)).

Охарактеризуємо їх окремо. А - Інтенсивність. На інтенсивність впливають 3 основних фактори: характер випуску галузі ферми, щільність поголів'я худоби, ефективність обороту.

Характер випуску галузі - це той рівень виробництва, який в типовій ситуації можна від нього очікувати. Наприклад, утримання молочних корів, як правило зумовлює більш високі показники випуску на гектар, ніж м'ясних корів при вирощувані телят на підсосі.

Щільність поголів'я худоби часто вимірюється з використання системи умовних одиниць (умовних голів). Для обчислення умовних одиниць розроблено спеціальні коефіцієнти. Вони служать для порівняння кожного виду тварин з нормативною умовною одиницею поголів'я худоби (умовна голова), за яку прийнята молочна корова.

Система умовних голів використовується не лише для вимірювання щільності поголів'я худоби, але також для розподілу змінних витрат при виробництві (закупці) фуражу і відповідних площ між різними групами тварин.

Середня концентрація худоби на фермі дорівнює середньому поголів'ю за 12 місяців. Потім вводяться відповідні умовні голови і розраховуються повні умовні голови.

Загальна кількість умовних голів ділиться на площу під фуражними культурами, щоб одержати показник щільності поголів'я худоби. Площа під фуражними культурами розподіляється між травою для випасу і заготовкою сіна та силосу, а також кормовою капустою, буряками, рапсом. Фуражне зерно, яке вирощується на фермі, сюди не включається.

Більш точним, але більш трудоємним способом фуражу є розподіл на основі еквівалентного пасовищного дня корови (кормодень). Ця система, як і попередні основана на співвідношенні потреби будь-якої групи худоби і потреби корови. В цьому випадку передбачено запис випасання, в якому реєструється кількість тварин в еквівалентних одиницях на окремих полях і число днів, які провели вони на цих полях. Потім відповідні показники перемножуються.

Ефективність обороту як в тваринництві, так і в рослинництві впливає на випуск продукції і, маючи зв'язок з витратами, впливає на прибуток від вкладеного капіталу. Прикладом може бути скорочення часу, необхідного для відгодівлі худоби з метою збільшення об'єму випуску. Зрозуміло, що в сільському господарстві неможливо вплинути на ефективність обороту.

Б. Продуктивність. Продуктивність худоби і урожайність культур суттєво впливають на випуск продукції. Розглянемо наприклад, як діє на об'єм випуску в поточних цінах збільшення урожайності пшениці на 0,5 т 1 га.

Якщо це досягається завдяки покращеному господарюванню, що може обійтись даремно, то вплив на прибуток може бути солідним.

Продуктивність худоби і урожайність культур, а також такі показники господарства, як приріст живої маси за 1 день, варто вивчити і порівняти з нормативами.

Варто звернути увагу на те, що особливо скрупульозно слід розраховувати середні показники.

Припустимо (гіпотетичний випадок) урожайність пшениці на фермі була:

Таблиця 1 Розрахунок урожайності по полях (гіпотетичний

випадок).

Частою помилкою є твердження, що середня врожайність - це 22,1: 4 = 5,52. Насправді цей показник = 564: 100= 5,64 т 1га, тобто повинна використовуватись середньозважена величина.

В. Ціни. Ціни - це один з найважливіших факторів, що впливають на випуск продукції. їх варто вивчати, щоб зрозуміти чи є ціни сильною чи слабкою стороною підприємства. В даному випадку потрібне вивчення політики збуту, яка включає строки, типи ринків, види і якість продукції.

III етап. Аналіз затрат.

Після того, як проаналізовано випуск, можуть скластися перші ідеї відносно можливого вдосконалення, але для прийняття рішень необхідно вивчити затрати і використання ресурсів.

В першу чергу, як правило, розраховують витрати на гектар. Для економічного аналізу, їх порівняти з нормативними показниками. Аналіз проводиться по слідуючих категоріях:

Затрати праці. Включають в себе всі затрати праці включно з тимчасовою і неоплачуваною працею. Не варто забувати, що в показники включають затрати ручної праці фермера і його дружини.

Затрати технічного ресурсу. Включають пальне, електроенергію, ремонтні роботи, транспортні ліцензії, знос і витрати на послуги підрядчиків. Кожна з перерахованих статей видатків може бути досліджена незалежно на основі затрат на гектар.

Орендна плата - включає постійні витрати. Затрати на добрива, корми.

IV Етап. Співвідношення витрат і випуску.

Особливу увагу варто приділити інтерпретації всіх результатів. На деяких фермах може бути заміна технічних ресурсів праці, на інших, більш високомеханізованих може виникнути зворотна ситуація. Співвідношення між технічними і трудовими ресурсами потребує аналізу. Такі результати містять в собі певну інформацію про ефективність використання відповідних ресурсів. Розрахунки проводять згідно деяких показників.

Валовий продукт на 100 грн. трудовитрат;

Валовий продукт на 100 грн затрат технічних ресурсів, а також для оцінки рівня заміни праці технікою.

Крім того використовуються такі показники як енергозабезпеченість (на 100га), енергоозброєність (на одного працюючого), фондозабезпеченість, фондоозброєність, фондоємність.

Взагалі, валовий продукт повинен, як мінімум, в 5 разів перевищувати затрати праці, а умовний чистий продукт - в 4 рази.

Валовий продукт повинен в 7-8 разів перевищувати затрати технічних ресурсів в залежності від спеціалізацій фірми. Більш ефективні господарства перевищують в 8-9 разів. Варто відмітити, що це надзвичайно умовні цифри.

На жаль, спроби виразити валовий продукт на грошовий вираз затрат праці або технічного ресурсу неефективні. Великий об'єм виробництва може бути досягнутий за рахунок вмілого ведення господарства, яке маскує неефективне використання трудових ресурсів.

Кожен із вищеназваних показників варто аналізувати окремо і лише після того співставляти.

Визначення валового прибутку на гектар для ферми в цілому практикується навіть в тих випадках, коли облік змінних затрат настільки поганий, що виключає повний аналіз.

На останньому п'ятому етапі всі одержані показники порівнюються з нормативами, або минулорічними показниками. Крім цього, бажано співставляти дані фермерського господарства з даними конкурентів-лідерів.

Підсумовуючи роботу господарства, обов'язково слід провести аналіз балансового звіту. Порівняльний аналіз балансових звітів задекілька років має показати ріст власного капіталу, який, по меншій мірі повинен йти на одному рівні з інфляцією. Аналіз співвідношення "витрат - прибуток" дозволяє уточнити частку капіталу, який залишено для росту власного капіталу не повинен складати просту різницю між капіталом минулого і звітного років. Слід враховувати зовнішні капіталовкладення і позики. Ще один момент - це те, що господарство є власністю фермера і зростання вартості землі впливає на стартову оцінку власного капіталу. Це обтяжує вирішення задачі в порівнянні з ситуацією орендаря, навіть з врахуванням додаткових факторів, таких як орендна плата.

Якщо фермер планує, скажімо, взяти в банку позику, особливу увагу йому слід звернути на ліквідні активи і зобов'язання. Аналіз співвідношення між відповідними категоріями активів і зобов'язань дозволяє ввести умовну міру здатності підприємства до погашення позик в коротко - , середньо - і в певній степені довгострокового періодів. Це інформація, як було вище сказано, важлива не лише для фермера а й для банкіра, який оцінює платоспроможність підприємства і прогнозує шанси на повернення одержаного кредиту. Розглянемо це питання детальніше.

В цьому випадку співвідношення показує, що фермер готовий до зобов'язань краще, ніж фермер Б, у якого цей показник становить 2,3: 1 якщо всі короткострокові зобов'язання повинні бути погашені одночасно, то на це піде частина оборотного капіталу. Якщо

Вважається що цей показник ідеально повинен наближуватись до співвідношення 1: 1, але в дійсності так буває досить рідко.

Але у цього ж фермера на складі лежить готовий до реалізації товар на суму 23200 грн. якщо співвіднести його короткостроковими зобов'язаннями, то значення показника 0,23: 1 буде розглядатись в зовсім іншому аспекті. Якщо ж таких активів немає, варто проаналізувати шанси на одержання банківських овердрафтів. Оцінити кредиторів з точки зору можливості затримки виплат, а також дебіторів для прискорення виплат. В крайньому випадку слід продати частину активів.

Якщо ж ліквідні активи набагато перевищують короткострокові зобов'язання, це свідчить про неефективне використання капіталу.

Крім цих понять, в бухгалтерії використовується термін "поточні активи", який означає різницю між оборотним капіталом і короткостроковими зобов'язаннями.

З цих даних видно, що якщо ферма А буде мати збиток або прибуток її впаде нижче рівня, що необхідний для сплати податків і покриття особистих витрат власника, то вона зустріне його більш впевнено, ніж ферма Б, де власний капітал складає незначну частку загальної вартості активів. Зрозуміло, що в разі довгочергових збитків, стан фермерського господарства А стане критичним, але все ж власник господарства буде мати більше часу, щоб переглянути свою економічну політику, ніж власник господарства Б. Крім того, якщо буде необхідна позика то її легше буде одержати фермерському господарству А.

Залежність капіталу - це показник, який характеризує відношення позичкового довгострокового капіталу до власного капіталу.

Таблиця 3. Розрахунок залежності капіталу.

Фермерське господарство Б більш залежне, ніж А, тому що відношення позичкового капіталу до власного у нього вище. Це дає певні переваги в ситуації, коли фермер одержує великий прибуток, але коли не можуть виникнути проблеми.

Розглянемо ситуацію, яка показана в таблиці (4). Вихідні дані взято з таблиці (2).

Таблиця 4. Ілюстрація підпорядкованості капіталу.

З таблиці видно, що у всіх випадках ферма А має більший надлишок капіталу, оскільки Б виплачує величезні відсотки на позику. Але з точки зору прибутку на власний капітал стан фермера Б кращий, оскільки прибуток на вкладений капітал вищий, ніж позичкові відсотки.

Варто звернути увагу на два моменти. По-перше, ніколи не слід забувати про ризик, зв'язаний з виплатою високого відсотку на позичковий капітал. По-друге, якщо ризик не дуже високий, вигідно заплатити навіть значну суму в рахунок відсотків, якщо позичковий капітал можна використати так, що прибуток на нього перевищить цю суму, оскільки ризикуючий при цьому одержує весь надлишок капіталу.

Коефіцієнт покриття - число, яке показує, в скільки разів прибуток підприємства без врахування податків і позичкових відсотків перевищує постійні платежі відсотків. Якщо цей показник не менший ніж 5: 1, то ситуація може вважатись задовільною, оскільки в цьому випадку раніше ніж виплата відсотків порівнюється з прибутком, останній повинен зменшитись на 80%.