Ризики виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра цивільної безпеки

Національний університет «Львівська політехніка»

Ризики виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру

Параняк Надія Михайлівна, кандидат технічних наук, доцент

Романів Анна Степанівна, кандидат технічних наук, доцент

Анотація

У статті висвітлено сутність понять «надзвичайна ситуація», «ризик», «управління ризиком», «управління ризиком надзвичайної ситуації». Зазначено схему виникнення надзвичайної ситуації. Виокремлено джерела природних (ендогенні небезпечні геофізичні явища: землетрус, виверження вулканів; екзогенні геологічні явища: лавини, селі, зсуви, карст тощо; морські і материкові гідрологічні небезпечні явища: цунамі, циклони, повені; гідрогеологічні небезпечні явища, пов'язані з рівнем ґрунтових вод; природні лісові, степові і торф'яні пожежі; інфекційні захворювання людей і сільськогосподарських тварин, епіфітотії) та техногенних (транспортні аварії, пожежі і вибухи в промисловому і житловому секторі; аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних та біологічно небезпечних речовин; обвалення будівель і споруд; аварії на енергетичних системах і об'єктах ЖКГ) надзвичайних ситуацій. Зауважено, що в даний час все більш затребуваними є результати фундаментальних і прикладних робіт у сфері комплексного аналізу ризиків при НС природного і техногенного характеру. В межах технократичної концепції природний і техногенний ризики вимірюються імовірною величиною втрат за певний проміжок часу. Завчасне передбачення (прогноз) ризику, виявлення факторів, що впливають, вжиття заходів щодо його зниження шляхом цілеспрямованої зміни цих факторів з урахуванням ефективності заходів, що вживаються, складають управління ризиком. Зроблено акцент, що управління ризиком надзвичайної ситуації - це скоординована діяльність з керівництва та управління організацією для зниження небезпеки надзвичайної ситуації з використанням цільових показників зниження ризику надзвичайної ситуації до допустимого або утримання ризику надзвичайної ситуації в установленому допустимому діапазоні. Вказано напрямки розвитку управління ризиками НС. Виокремлено основні принципи управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру та запропоновано заходи щодо його вдосконалення (зонування території за ступенем небезпеки; організація господарського освоєння території з урахуванням ризику; регулярний моніторинг небезпечних явищ; спорудження захисних засобів; оперативна протидія небезпечному явищу з боку адміністрації напередодні і під час його розвитку; адекватна освіта, навчання та інформування населення).

Ключові слова: надзвичайна ситуація, несприятливе природне явище, ризик, управління ризиком, управління ризиком надзвичайної ситуації.

Paraniak Nadiia Mykhailivna, PhD, Associate Professor

Romaniv Anna Stepanivna, PhD, Associate Professor

of Department of Civil Safety, Lviv Polytechnic National University

RISK MANAGEMENT OF NATURAL AND MAN-MADE EMERGENCIES

Abstract

The essence of the concepts of «emergency», «risk», «risk management», «risk management of emergency» have been highlighted in the academic paper. The scheme of occurrence of an emergency situation has been specified. The sources of natural emergencies have been singled out, namely: endogenous dangerous geophysical phenomena: earthquakes, volcanic eruptions; exogenous geological phenomena: avalanches, mud flows, landslides, karst, etc.; marine and continental hydrological hazards: tsunamis, cyclones, floods; hydrogeological hazardous phenomena connected with groundwater levels; natural forest, steppe and peat fires; infectious diseases of humans and farm animals, epiphytotics. At same time, the sources of man-made emergencies have been outlined, as follows: transport accidents, fires and explosions in the industrial and residential sectors; accidents with the release of hazardous chemical, radioactive and biologically hazardous substances; collapse of buildings and structures; accidents at energy systems and housing and communal services facilities. It has been noted that at present, the results of fundamental and applied work in the sphere of comprehensive risk analysis in natural and man-made emergencies are increasingly in demand. Within the framework of the technocratic concept, natural and man-made risks are measured by the probable value of losses over a certain period of time. Anticipation (forecast) of risk in sufficient time in advance, identification of influencing factors, taking measures towards reducing it by purposefully changing these factors, considering the effectiveness of measures taken, constitute risk management. It has been emphasized that risk management of emergency is a coordinated activity conducted by the leadership authorities and management of an organization towards reducing the risk of an emergency using target indicators for risk mitigation of an emergency to an acceptable level or keeping the risk of an emergency within a specified acceptable range. The directions of development of risk management of emergencies have been specified. The major principles of risk management of natural and man-made emergencies have been highlighted and measures for its improvement have been proposed, including as follows: zoning of the territory according to the danger degree; organization of economic development of the territory taking into account the risk; regular monitoring of dangerous phenomena; construction of protective equipment; prompt counteraction to a dangerous phenomenon by the administration authorities prior to and during its development; adequate learning, training and informing of the population.

Keywords: emergency, adverse natural phenomenon, risk, risk management, risk management of emergency.

Вступ

Постановка проблеми. Ефективність і якість протидії різного роду надзвичайних ситуацій (НС) безпосередньо залежить від механізму управління даною системою на всіх рівнях (від національного до місцевого), механізму реалізації владних повноважень і від стану нормативно-правової бази її функціонування. В останні роки при високому рівні технологічного розвитку до вже сталої звичної проблеми природних лих додалися НС техногенного характеру, які потягли за собою значні матеріальні збитки та непоправні людські втрати. Тому ця проблема носить постійний характер, але на сучасному етапі постає питання не просто про те, як мінімізувати втрати від можливих лих природного і техногенного характеру, а як виключити саму можливість виникнення надзвичайної ситуації. Крім того, скорочення ризиків лих дозволить знизити можливі витрати на відновлення руйнувань, завданих цими лихами. Так досвід ліквідації НС природного і техногенного характеру, що мали місце в новітній історії, показує, що управління ризиками їх виникнення призводить до істотного зниження масштабів і пом'якшення наслідків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Система управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій досліджувалася багатьма вченими, зокрема, такими як О.В. Барило, А.В. Бєлоусов [1], А.П. Бойко [2], М.Л. Долгий та ін. Проблеми попередження та ліквідації НС природного і техногенного характеру висвітлюються в працях багатьох відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема С.А. Бочарова [4], П.Б. Волянського [5], Г. Гольдштейна, В.М. Гранатурова [3], С.О. Гур'єв [5], Л. Донець, А.А. Іванова [4], В.О. Мартиненко [6], С.Я. Олейникова [4], Б.Н.Порфір'єва [7], А.В. Терент'єва [5], К.В. Черніговець [6], Ф. Шпига та ін. Однак питанню визначення принципів управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру не було приділено достатньої уваги.

Метою статті є визначення основних принципів управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Виклад основного матеріалу

Забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави є одним із пріоритетних завдань системи національної безпеки країни. На сучасному етапі людського розвитку існують різні деструктивні події, що представляють загрозу і небезпеку. Одними з них є надзвичайні ситуації.

Науковець Б. Порфір'єв надзвичайну ситуацію визначає як зовнішньо неочікувану обстановку, що виникла раптово. Для неї характерні невизначеність і складність прийняття рішення, гостра конфліктність та стресовий стан населення, значна соціально-економічна та екологічна шкода, насамперед, людські жертви. В результаті виникає необхідність у великих людських, матеріальних та часових витратах з метою проведення евакуаційно-рятувальної діяльності і ліквідації негативних наслідків [7, с. 20]. Надзвичайну ситуацію можна трактувати як обстановку на окремій території, яка виникла внаслідок аварії, несприятливого природного явища (НПЯ), катастрофи, стихійного лиха (СЛ), що можуть призвести або призвели до жертв серед населення, шкоди здоров'ю людей або навколишньому середовищу, значних матеріальних збитків та порушення умов життєдіяльності людей. Схему виникнення надзвичайної ситуації (в дещо спрощеному вигляді) можна представити на рис. 1.

Рис. 1. Схема виникнення надзвичайної ситуації Джерело: складено автором на основі [1; 2; 5]

Серед усіх джерел НС в першу чергу необхідно відзначити джерела природних НС, такі як ендогенні небезпечні геофізичні явища (землетрус, виверження вулканів); екзогенні геологічні явища (лавини, селі, зсуви, карст тощо); морські і материкові гідрологічні небезпечні явища (цунамі, циклони, повені); гідрогеологічні небезпечні явища, пов'язані з рівнем ґрунтових вод; природні лісові, степові і торф'яні пожежі; інфекційні захворювання людей і сільськогосподарських тварин, епіфітотії.

Природні явища і процеси можуть провокувати природні лиха, через які щороку гине тисячі людей і утворюються величезні матеріальні збитки. Природні лиха являються складною сукупністю різних несприятливих і небезпечних природних явищ та процесів, які у науковій літературі поділяють на три групи: НПЯ, СЛ, природні катастрофи. Під НПЯ варто розуміти стихійну подію природного походження. У разі її настання виникають невеликі негативні наслідки для життєдіяльності людей і економіки країни в цілому. Так, враховуючи дослідження розвитку природних катастрофічних явищ на Землі, можна зробити висновок, що, незважаючи на науково-технічний прогрес, населення і техносфера не стали більш захищеними від природних небезпек. В останні роки кількість постраждалих людей в світі від руйнівних природних явищ збільшується щорічно на 8,6%, а жертв - на 4,3%. Економічні втрати зростають в середньому на 6% в рік. На сьогодні актуальним стає розуміння того, що природні катастрофи являються глобальною проблемою. Вона виступає джерелом глибоких гуманітарних потрясінь і є одним з найважливіших факторів, що визначають сталий розвиток економіки. До основних причин збереження і посилення природних НС можна віднести (рис. 2):

Рис. 2. Основні причини збереження і посилення природних НС

Джерело: складено автором на основі [ 2]

ризик надзвичайний природний техногенний

До джерел техногенних НС відносяться: транспортні аварії, пожежі і вибухи в промисловому і житловому секторі; аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних та біологічно небезпечних речовин; обвалення будівель і споруд; аварії на енергетичних системах і об'єктах ЖКГ [5, с. 46].

Збільшення ризику виникнення в Україні НС техногенного характеру пов'язано з тим, що в останні роки у найбільш розвинених галузях потенційно небезпечні об'єкти виробляють проектний ресурс на рівні 50-70%, іноді він являється передаварійним. У техногенній безпеці іншими спільними рисами неблагополуччя виступають: знижений рівень професійної підготовки персоналу підприємств промисловості, виробничої і технологічної дисципліни; технологічна відсталість виробництва і низькі темпи впровадження безпечних технологій. Загалом показники ризику виникнення НС на потенційно небезпечних об'єктах в Україні перевищують показники прийнятних ризиків, досягнутих у світовій практиці.

Крім цього, останнім часом почастішала реалізація терористичних загроз, які в першій половині XXI століття мають тенденції до наростання. В даний час все більш затребуваними є результати фундаментальних і прикладних робіт у сфері комплексного аналізу ризиків при НС природного і техногенного характеру.

Зауважимо, що ризик - це ймовірність заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян, майну фізичних або юридичних осіб, державному або муніципальному майну, навколишньому середовищу. Ризик виникнення надзвичайної ситуації - ймовірність або частота виникнення джерела надзвичайної ситуації, яка визначається відповідними показниками ризику.

В межах технократичної концепції природний і техногенний ризики вимірюються імовірною величиною втрат за певний проміжок часу. Завчасне передбачення (прогноз) ризику, виявлення факторів, що впливають, вжиття заходів щодо його зниження шляхом цілеспрямованої зміни цих факторів з урахуванням ефективності заходів, що вживаються складають управління ризиком.

Різноманіття джерел висуває особливі вимоги до принципів управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій. Зокрема, науковець В. Гранатуров стверджує, що управління ризиком можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів та заходів, за допомогою яких відбувається прогнозування настання ризикових подій і нейтралізація або зниження ступеня негативних наслідків настання таких подій [3, с. 12]. Під управлінням ризиком А. В. Бєлоусов розуміє цілеспрямований процес впливу на ситуацію. Ризик вважається прийнятним, якщо величини, які його характеризують (ймовірність виникнення несприятливих ситуацій і очікувані наслідки) настільки незначні, що заради одержуваної вигоди у вигляді матеріальних і соціальних благ людина і суспільство в цілому готові ними знехтувати. На його думку, управління ризиком має відбуватись згідно двох основних напрямків: постійному контролі ряду конкретних параметрів роботи небезпечних об'єктів, виявлення передумов до НС та прогнозування подальшого розвитку поточної ситуації; організації термінових превентивних заходів, які спрямовані на запобігання можливим аваріям на об'єкті або пом'якшення їх тяжкості [1, с. 228]. Науковці А. Іванов, С. Олейников та С. Бочаров характеризують управління ризиками як процес прийняття та виконання управлінських рішень, на основі яких відбувається компенсація майбутніх ризиків, зниження їх або перенесення, уникнення ризикованих дій [4, с. 24].

З метою управління ризиком зазвичай використовується підхід, заснований на суб'єктивних судженнях і який ігнорує соціально-економічні аспекти, що значною мірою визначають рівень безпеки особистості та суспільства. Науковий підхід до прийняття рішень для сталого розвитку суспільства, тобто забезпечення безпеки людини і навколишнього середовища в умовах підвищення якості життя кожного індивідуума, вимагає зваженого і неупередженого мислення, заснованого на кількісному аналізі ризику і наслідків від прийнятих рішень. Такі рішення приймаються в рамках системи управління ризиком. Ефективне управління ризиками (вчасно, на постійній основі) передбачає культуру, процедури і структури, спрямовані на реалізацію потенційних можливостей при збереженні контролю над негативними факторами.

Важливою складовою частиною цього управління має стати система управління ризиками НС (управління природною, техногенною безпекою населення). Управління ризиком надзвичайної ситуації - це скоординована діяльність з керівництва та управління організацією для зниження небезпеки надзвичайної ситуації з використанням цільових показників зниження ризику надзвичайної ситуації до допустимого або утримання ризику надзвичайної ситуації в установленому допустимому діапазоні. Для управління ризиками НС природного і техногенного характеру необхідно розвивати систему:

- моніторингу, аналізу ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій як основи діяльності щодо зниження ризиків НС;

- попередження НС і механізми державного регулювання ризиків;

- ліквідації НС, включаючи оперативне реагування на НС, технічні засоби і технології проведення аварійно-рятувальних робіт, першочергового життєзабезпечення і реабілітації постраждалого населення;

- підготовки керівного складу органів управління, фахівців і населення у сфері зниження ризиків і пом'якшення наслідків НС.

На думку В.О. Мартиненко, здійснення управління ризиками надзвичайних ситуацій неможливе без визначення основних принципів, на яких вона має базуватися, а саме (рис. 3):

Рис. 3. Принципи управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій Джерело: складено автором на основі [ 6]

Ризики виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, з нашої точки зору, включають в себе синтез поглядів на управління, розглядаючи управління і як процес, і як функцію, і як відносини, що містить формулювання декількох вихідних принципів.

1. Принцип цілісності при плануванні заходів щодо зниження ризиків НС - дії, умови та заходи повинні бути спрямовані на досягнення однієї конкретно поставленої мети.

2. Принцип системного підходу - територія, розташовані на ній об'єкти і населення, яке там проживає повинні розглядатися як єдине ціле - система.

3. Принцип стратегії при плануванні заходів щодо зниження ризиків - мінімізації кількості людських жертв.

4. Принцип тактики при плануванні заходів щодо зниження ризиків - мінімізації матеріальних збитків і шкоди навколишньому середовищу.

5. Принцип екологічного імперативу - плановані заходи щодо зниження ризиків виникнення НС повинні будуватися на мінімізації збитків, що завдаються навколишньому середовищу.

6. Принцип пріоритету здоров'я людини - плановані заходи щодо зниження ризиків виникнення НС повинні будуватися на мінімізації збитку здоров'ю людини, що потрапила в НС.

7. Принцип управління: ризик - витрати - вигода.

8. Принцип локального реагування - проведення заходів та відповідальність за їх наслідки лягають на місцеві органи влади; цей принцип не виключає підтримку державної та регіональної влади.

9. Принцип попередження і запобігання НС - ідентифікація, діагностика, моніторинг і оцінка джерел небезпеки та пов'язаних з ними ризиків з подальшим можливим прогнозуванням і запобіганням НС - повинен лежати в основі усіх планованих і здійснюваних заходів щодо зниження ризиків.

10. Принцип усвідомленого вибору ризику - заходи із зниження ризиків повинні будуватися на визнанні права людей і організацій йти на усвідомлене проживання та здійснення певних видів діяльності в умовах підвищеної небезпеки.

Для вдосконалення системи управління ризиком виникнення НС природного та техногенного характеру можна також рекомендувати проведення набору як попередніх заходів, так і заходів, здійснюваних на постійній основі, наприклад:

- зонування території за ступенем небезпеки;

- організація господарського освоєння території з урахуванням ризику (зокрема, спорудження хімічних підприємств в найменш небезпечних для населення районах);

- регулярний моніторинг небезпечних явищ;

- спорудження захисних засобів;

- оперативна протидія небезпечному явищу (всіма доступними

заходами) з боку адміністрації напередодні і під час його розвитку;

- адекватна освіта, навчання та інформування населення.

Висновки

Таким чином, управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру має розглядатися як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і соціально-економічного розвитку держави, однією з найважливіших функцій всіх органів виконавчої влади та суб'єктів господарювання і може здійснюватися на основі зазначених вище принципів, акумулюючи кращі досягнення людства у всіх сферах виробництва.

Література

1. Бєлоусов А.В. Наукові підходи до визначення ризику надзвичайних ситуацій як об'єкту управління. Наукові розвідки з державного та муніципального управління. 2015. № 1. C. 224-235.

2. Бойко А.П. Надзвичайні ситуації не мають кордонів. Оборонний вісник. 2013. № 8. С. 4-9.

3. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения: учеб. пособие. Москва.: Изд-во «Дело и сервис», 2012. 112 с.

4. Иванов А.А., Олейников С.Я., Бочаров С.А. Риск-менеджмент: учеб.- метод.комплекс. Москва: Изд. центр ЕАОИ, 2010. 193 с.

5. Гур'єв С.О., Терент'єва А.В., Волянський П.Б. Кризовий менеджмент та принципи управління ризиками в процесі ліквідації надзвичайних ситуацій: монографія. Київ: [б. в.], 2008. 202 с.

6. Мартиненко В.О., Черніговець К.В. Управління ризиками надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру: матеріали науково-практичної конференції Сумського НА У (20-24 квітня 2015 р.). Суми, 2015. 359 с.

7. Порфирьев Б.Н. Организация управления в чрезвычайных ситуаціях. Наука и техника управления. 2014. № 1. С. 18-27.

References

1. Bielousov, A.V. (2015). Naukovi pidkhody do vyznachennia ryzyku nadzvychainykh sytuatsii yak obiektu upravlinnia [Scientific approaches to determining the risk of emergencies as an object of management]. Naukovi rozvidky z derzhavnoho ta munitsypalnoho upravlinnia - Scientific intelligence in state and municipal administration, 1, 224-235 [in Ukrainian].

2. Boiko, A.P. (2013) Nadzvychaini sytuatsii ne maiut kordoniv [Emergencies have no borders]. Oboronnyi visnyk - Defense Bulletin, 8, 4-9 [in Ukrainian].

3. Hranaturov, V.M. (2012). Ekonomycheskyi rysk: sushchnost, metody yzmerenyia, puty snyzhenyia [Economic risk: essence, methods of measurement, ways of decrease]. Moskva.: Yzd-vo «Delo y servys», 112 [in Rassian].

4. Yvanov, A.A., Oleinykov, S.Ia., Bocharov, S.A. (2010). Rysk-menedzhment [Risk management]. Moskva: Yzd. tsentr EAOY, 193[in Rassian].

5. Huriev, S.O., Terentieva, A.V., Volianskyi, P.B. (2008). Kryzovyi menedzhment ta pryntsypy upravlinnia ryzykamy v protsesi likvidatsii nadzvychainykh sytuatsii [Crisis management and principles of risk management in the process of emergency response]. Kyiv: [b. v.], 202 [in Ukrainian].

6. Martynenko, V.O., Chernihovets, K.V. (2015). Upravlinnia ryzykamy nadzvychainykh sytuatsii pryrodnoho ta tekhnohennoho kharakteru: materialy naukovo- praktychnoi konferentsii Sumskoho [Risk management of natural and man-made emergencies: materials of the scientific-practical conference of Sumy NAU]. Sumy, 359 [in Ukrainian].

7. Porfyrev, B.N. (2014). Orhanyzatsyia upravlenyia v chrezvychainykh sytuatsiiakh [Organization of management in emergency situations]. Nauka y tekhnyka upravlenyia - Science and technology of management, 1, 18-27 [in Rassian].

Размещено на Allbest.ru