Розвиток навчального процесу: від Львівського воєнно-політичного училища - до Академії сухопутних військ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: ВІД ЛЬВІВСЬКОГО ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОГО УЧИЛИЩА - ДО АКАДЕМІЇ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК (1991-2014 РР.)

DEVELOPMENT OF THE EDUCATIONAL PROCESS: FROM THE LVIV MILITARY-POLITICAL SCHOOL TO THE ARMY ACADEMY (1991-2014)

Кмін А.О.,

ад'юнкт штатний науково-організаційного відділу, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Kmin A.,

adjunct of the scientific and organizational department, National Army Academy named after Petro Sahaidachny (Ukraine, Lviv)

Проаналізовано особливості підготовки військових фахівців-виховників у Львівському вищому військовому закладі протягом 1991-2014 років. Проведений порівняльний аналіз системи підготовки військових спеціалісті з морально-психологічного забезпечення за радянського часу та Незалежності України. Визначено етапи розвитку підготовки спеціалістів-виховників протягом 1991-2014 рр.

Ключові слова: Збройні сили, навчання, морально-психологічне забезпечення, виховна робота.

The author conducts a comparative analysis of the training of military specialists in the moral work of the Soviet period and Independent Ukraine at the Lviv Higher Military Institution during 1991-2014.

Many scientific works are devoted to this period. In his research, the author uses archival documents, as well as scientific materials. On the basis of which, the author outlined the stages of development of training of military specialists in educational work. In the future, it is advisable to analyze the impact of hostilities in eastern Ukraine (ATO / OOS) on the development of the history of training in educational work.

Keywords: Armed forces, training, moral and psychological support, educational work.

Новий шлях, а саме державотворення України, що припадає на кінець ХХ століття, став перехідною сходинкою у трансформації підготовки політпрацівників Збройних Сил СРСР в офіцерів - виховників Збройних Сил України. Саме аналіз даного перехідного періоду дає змогу сформулювати етапність розвитку підготовки військових фахівців виховників в умовах переходу від армії радянських часів до Збройних Сил Незалежної України.

Вітчизняні науковці тривалий час досліджують проблематику розвитку виховної роботи у війську після здобуття Україною незалежності. У науковій статті «Становлення системи культурно-виховної і просвітницької роботи в Збройних Силах України (19921994 рр.)» автор Романовський Я. Я. розглянув діяльність державного та військового керівництва у період становлення системи культурно-виховної і просвітницької роботи у Збройних Силах України [5, с. 139-144]. У свою чергу науковець визначив основні напрямки діяльності державного та військового керівництва, а також окреслив кроки на шляху перебудови культурно-виховної та просвітницької роботи.

Привертає неабияку увагу дисертаційне дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Кобзара А. О. [3, с. 97-112], у якому досліджується процес становлення та розвиток структур виховної роботи у Збройних Силах України у період 1991-2011 рр. Також у своїй науковій роботі «Організація виховної роботи у Збройних Силах України у 2000-2003 рр.» [2 с. 69-74] науковець висвітлює діяльність посадових осіб Міністерства оборони України щодо розвитку структур виховної роботи у Збройних Силах України. При цьому автор стверджує, що питання підготовки військових фахівців первинної ланки (заступників командирів рот (батарей) з виховної роботи) ще не набуло логічного завершення згідно з вимогами часу.

Також, заслуговує на увагу дисертаційне дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Іщенка Т В. на тему: «Виховна робота з особовим складом в умовах розвитку Збройних Сил України (1991-2006 рр.) [1, с. 114-130], в якому автор відтворює цілісну картину процесу організації та становлення органів виховної роботи у ЗС України, їх здобутки та прорахунки, а також пропонує можливі напрями використання отриманого досвіду в сучасних умовах реформування вітчизняної армії.

Слід зазначити, що в історіографії чимала увага приділена тематиці історичного розвитку виховної роботи, однак порушене автором питання щодо трансформації підготовки фахівців у Львівському вищому військовому навчальному закладі у вищезазначений період розкрито недостатньо та потребує детального дослідження.

Метою статті є виявлення особливостей підготовки військових фахівців з виховної роботи у роки незалежності України (19912014 рр.).

Щодо методології дослідження, для дослідження проблеми застосовувались: історичний, логічний, хронологічний методи, а також методи систематизації та узагальнення.

Розпад Радянського Союзу призвів до певних змін світогляду більшої частини населення та побудови усіх сфер діяльності в Україні, як незалежної демократичної держави, у тому числі системи освіти у навчальних закладах. Не оминули й зміни щодо підготовки військових фахівців із виховної роботи.

Одночасно із ліквідацією військово-політичних органів СРСР, які за часів радянської влади відповідали за організацію виховної роботи серед військовослужбовців, яка базувалась на засадах партійно-політичної та комуністичної ідеології, було створено Соціально-психологічну службу ЗС України (СПС) (з 1994-органи виховної і соціально-психологічної роботи у ЗС України) із запровадженням нової посади - заступник командира з соціально-психологічної служби [1, с. 115, 117].

Основними напрямками роботи СПС були:

- організація інформаційного, соціально- правового та соціально-психологічного забезпечення бойової (навчально-бойової) діяльності військ;

- соціально-виховна робота;

- культурно-дозвільна робота;

- військово-патріотичне виховання;

- морально-психологічна підготовка.

Одночасно із змінами у штатній структурі та напрямах робот, неабиякою проблемою виявились і ряд чинників, які істотно впливали на роботу новоствореної структури з виховної роботи. По-перше, розпад СРСР призвів до значної міграції серед військовослужбовців: в одних через небажання проходити службу в Україні, інші повертались на Батьківщину для продовження військової кар'єри вже у ново- створених Збройних Силах нових незалежних держав. По-друге, незнання української культури та мови. По-третє, деморалізація особового складу призвела до несприйняття ідеї незалежної України [1, с. 114].

З огляду на вищезазначене, перед СПС постали низка завдань, які необхідно було вирішувати шляхом впровадження практичних заходів спрямованих на національне виховання військовослужбовців ЗС України, що призвело до певних змін у підготовці фахівців до зазначеної структури.

Так, у відділенні військової підготовки «Львівська політехніка» (у СРСР Львівське воєнно-політичне училище) розпочали набір на нову спеціальність «Апаратура радіозв'язку, радіотехніки та телебачення». Головною вимогою до випускника, яку висувало управління СПС було вміння та ґрунтове вивчення можливостей впливу на індивідуальну та суспільну свідомість особового складу для створення здорової, морально стійкої атмосфери та згуртованості військовослужбовців.

Таким чином, для досягнення поставлених завдань, підготовка майбутніх фахівців передбачала запровадження нових дисциплін, а саме:

- історія України, історія військового мистецтва, українська та зарубіжна культура, ділова українська мова - введення даних дисциплін стали ніби підґрунтям для виховання національної свідомості майбутньої військової еліти, оскільки за радянські часи освіта та армія послуговувались російською мовою й культурою;

- основи психології та педагогіки, соціологія, виховна робота у Збройних Силах України вивчення цих дисциплін давало можливість випускникам забезпечувати організацію виховної роботи, морально-психологічну підготовку, зберегти згуртованість та спокій військових колективів.

- основи автоматизації проектування виробництва радіоелектронної апаратури, телебачення, електроакустики та інші. Знання з ремонту, будови та застосування радіотехніки та телевізійної техніки були не просто вимогою часу, а необхідністю. Оскільки забезпечували всебічне військово-патріотичне виховання на стійких позиціях та моральних засадах українського офіцера нової генерації.

В умовах розвитку виховної роботи в державі, проблема морально-психологічного забезпечення (МПЗ) набувало все більшої актуальності. 1999 року була введена в дію Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України, що дало великий поштовх у розвиток МПЗ як одної із основних видів всебічного забезпечення [3, с. 97].

Тоді ж були розпочаті наукові дослідження з питань формування здорового морально-психологічного стану військовослужбовців за допомогою технічних засобів інформації, виявлення особливостей та спрямованості культурно-просвітницької роботи у ході морально-психологічного забезпечення бойової підготовки та бойової діяльності військ, тощо [4, спр. 26, с. 47-49].

Із запровадженням досвіду збройних сил країн-партнерів НАТО, система морально- психологічного забезпечення поступово набувала нового рівня розвитку. Для досягнення стандартів Північноатлантичного альянсу постала необхідність у роботі СПС за напрямами: виховна профілактика правопорушень, правове виховання, інформаційно-пропагандистське забезпечення, культурно-виховна і просвітницька робота, соціально-психологічний супровід, духовна підтримка, морально- психологічне забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України [3, с. 112].

Такий поштовх давав можливість істотно відійти від стандартів радянського виховання молодих офіцерів. Якщо за радянський час у навчальному закладі культивувався штучно створений ідеал людини-інтернаціоналіста, взірцевої особистості із партійно-політичним світобаченням, яка мала обмежений доступ до надбань національної та світової культури, із загальмуванням розвитку національної мови (русифікація) та пригніченням національної культури та свідомості українця. То вже за роки незалежності України, відбувалось відродження національної свідомості, патріотизму, української народної культури та традицій, вивчення зарубіжного досвіду та культури про що свідчать низка нових дисциплін, які були запроваджені в освітній процес:

- етнографія України; сучасна українська література; нова історія країн Європи; історія української та зарубіжної літератури - знання зазначених дисциплін давали змогу майбутньому фахівцю, базуючись на національній історії та літературі, популяризувати українську культуру, підвищувати рівень патріотизму серед особового складу, а також змінювати світобачення, яке залишилось від радянської спадщини;

- основи законодавства України; документознавство; вища освіта і болонський процес - вивчались для запобігання та недопущення правопорушень у військових колективах;

- морально-психологічне забезпечення військової діяльності; соціальна психологія.

Аналіз вимог до знань та навичок випускника, навчальних програм виявив чіткі нові ознаки та корінні зміни щодо підготовки військових фахівців-виховників. Так зі здобуття незалежності до 2004 року навчання акцентувалось на технічному забезпеченню та застосуванню кіно-радіо- та телевізійних засобів масової інформації. Це обумовило необхідність активізувати пропаганду української культури та патріотичного виховання особового складу, ідейний вплив щодо необхідності створення та розвитку власної незалежної держави та моральну підтримку військовиків і членів їх сімей.

Однак, робота щодо зміцнення військової дисципліни органами виховної роботи була недостатньо ефективна у зв'язку із недостатнім використанням морально-психологічного стану особового складу, який формувався лише на соціологічних, соціально-психологічних та психологічних методів [1, с. 130]. Тому, знання з питань соціологічного, психологічного та культурного забезпечення, педагогічної тактовності особливо набули значущості. Таким чином, змінився акцент навчального процесу на психологічно-педагогічний напрям. Так з 2004 року курсанти вчились аналізувати морально-психологічний стан військовослужбовців задля викорінення проявів правопорушень серед особового складу, опановували знання з соціальної психології та педагогіки для вирішення проблем соціального, психологічного характеру та створення здорового морально-психологічного клімату у військових колективах.

Попри стрімке реформування структур, зміну напрямків та завдань виховної роботи, в тому числі морально-психологічного забезпечення, значним недоліком було непослідовність, помилковість та науково необґрунтованість заходів, як наслідок низького фінансового забезпечення так і не досвідченістю та відсутністю методичної бази, що значно впливало на психологічний стан військовослужбовців. Тому й надалі не втрачало своєї актуальності питання військової дисципліни, мотивації офіцерів до проходження військової служби, підвищення морально-психологічного стану та профілактики правопорушень.

На думку автора, значний внесок у підвищенні як військово-патріотичного стану, так і військово-професійного рівня у майбутніх та діючих офіцерів було участь у багатонаціональних навчаннях із залученням американських та канадських інструкторів, які проходили на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки, що на Львівщині. Такі навчання надавали можливість військовикам наочно побачити дію підрозділів у різних сценаріях бою, відчути правильність дій офіцерів, які відповідали за морально-психологічний стан особового складу, а також особисто поспілкуватись із іноземними військовими фахівцями.

львівське військове училище академія

Висновки

Таким чином, наведені обґрунтування та результати порівняльного аналізу вимог, що ставились до підготовки випускників зі спеціальності «Культурно-просвітницька робота» та за незалежної України «Апаратура радіозв'язку, радіотехніки та телебачення» протягом досліджуваного періоду, виявили певну відмінність, яку доцільно розділити на два етапи:

Перший етап - (1991-2004 рр.) - «Становлення» (перехід від радянського світогляду до національного українського). Він характеризується вимогами до випускника та особливостями освітнього процесу на засадах патріотизму, любові до Батьківщини, шануванням української культурної спадщини.

Другий етап - (2004-2014 рр.) - «Розвиток» (впровадження досвіду НАТО у навчальний процес). В даний період активного вивчення здобув досвід країн Євроатлантичного Альянсу, які показали важливість морально-психологічного забезпечення у військових колективах, що активізувало більш детальне вивчення питань психології, соціології та морально- психологічного забезпечення.

Реформування зазначеного періоду позитивно вплинуло на виконання поставлених завдань СПС у розвитку національної свідомості, збагачення досвіду щодо виховної роботи з військовослужбовцями, підтримання психологічної та моральної стійкості особового складу.

Однак, на думку автора, зосередження уваги суто на психологічних, культурних та соціальних питаннях у підготовці військовиків та зниження рівня безпосереднього військового вишколу істотно вплинуло на військово-фахову підготовку молодих офіцерів. Оскільки, під час навчання курсанти не достатньо детально вивчали функції офіцерів командних спеціальностей за відповідним родом військ, а це особливо позначилось під час проходження служби на первинних офіцерських посадах.

Список використаних джерел

1. Іщенко Т 2013. Виховна робота з особовим складом в умовах розвитку Збройних Сил України (1991-2006 рр.). Кандидат історичних наук. Науково-дослідницький центр гуманітарних проблем Збройних Сил України. с. 114 - 130.

2. Кобзар А. 2012. Організація виховної роботи у Збройних Силах України у 2000-2003 рр. Військово-науковий вісник. Вип. 17, с. 69-74.

3. Кобзар А. 2013. Становлення та розвиток структур виховної роботи у Збройних Силах України (1991-2011 рр.). Кандидат історичних наук. Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. с. 97-112.

4. Львівський територіальний архівний відділ Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (ЛТАВ ГДА МО України), ф. 797, оп. 1п спр. 26.

5. Романовський Я. 2006. Становлення системи культурно-виховної і просвітницької роботи в Збройних силах України (1992-1994 рр.). Держава та армія. Вісник Національного університету «Львівська політехніка», 572, с. 139-144.

References

1. Ishchenko T 2013. Vykhovna robota z osobovym skladom v umovakh rozvytku Zbroinykh Syl Ukrainy (1991-2006 rr.). Kandydat istorychnykh nauk. Naukovo-doslidnytskyi tsentr humanitarnykh problem Zbroinykh Syl Ukrainy. s. 114 - 130. [In Ukrainian]

2. Kobzar A. 2012. Orhanizatsiia vykhovnoi roboty u Zbroinykh Sylakh Ukrainy u 2000-2003 rr. Viiskovo-naukovyi visnyk. Vyp. 17, s. 69-74. [In Ukrainian]

3. Kobzar A. 2013. Stanovlennia ta rozvytok struktur vykhovnoi roboty u Zbroinykh Sylakh Ukrainy (1991-2011 rr). Kandydat istorychnykh nauk. Natsionalnyi universytet oborony Ukrainy imeni Ivana Cherniakhovskoho. s. 97-112. [In Ukrainian]

4. Lvivskyi terytorialnyi arkhivnyi viddil Haluzevoho derzhavnoho arkhivu Ministerstva oborony Ukrainy (LTAV HDA MO Ukrainy), f. 797, op. 1p spr. 26.

5. Romanovskyi Ya. 2006. Stanovlennia systemy kulturno-vykhovnoi i prosvitnytskoi roboty v Zbroinykh sylakh Ukrainy (1992-1994 rr.). Derzhava ta armiia. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika», 572, s. 139-144. [In Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru