Операція "Апорт" та "Атріна" 1985 та 1987 рр.

Аналіз великомасштабних операцій "Апорт" і "Атріна", проведених в Атлантиці. Раптовість і гарантія несподіванки як таємниця підготовки. Розробка операції "Атріна", врахування досвіду "Апорту". Експлуатація "Атріни" - "лебедина пісня Радянського флоту".

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 28.05.2018
Размер файла 54,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Операція "Апорт"
  • 2. Операція "Атріна"
  • Висновок
  • Список використаних джерел

Вступ

Великомасштабні операції "Апорт" і "Атріна", проведені в Атлантиці силами 33-й дивізії ПЛ СФ, в значній мірі похитнули впевненість тодішнього нашого потенційного противника - США в можливості свого ВМФ вирішувати протичовнові завдання.

Радянські ядерні кораблі, діючи таємно, самі проводили інтенсивну роботу з відстеження американських ракетних підводних човнів у районах їх бойових патрулів і вивчали тактику проти підводних човнів ВМС США. Американцям вдалося встановити зв'язок тільки з одним човнем, який вже повертається до бази. Операція "Апорт" була завершена 1 липня.

У березні-червні 1987 року в безпосередній близькості була проведена операція "Атріна", в якій взяли участь 5 човнів 671 РТМ-К-244, К-255, К-298, К-299 та К-524. Хоча американці дізналися про випуск атомних кораблів із західного лиця, вони втратили їх у Північній Атлантиці. Знову почалася драматична "підводна полювання", в якій брали участь майже всі підводні сили американського Атлантичного флоту, до яких також приєдналися англійські кораблі. Концентрація сил проти підводних човнів була такою, що здавалося майже неможливим зануренням для сеансу радіозв'язку та прокачування повітря. Тим не менш, наші підводні човни вдалося не помітити на ділянці моря Саргассу, де радянська "вуаль" нарешті була знайдена через 48 днів після початку операції. У той же час багатоцільові підводні човни ракети 671RTM були помилковими для стратегічних ракетних підводних човнів, що збільшило занепокоєння морської командування США та політичного керівництва.

Подвиг підводників Північного флоту спробував якнайскоріше забути. Благословення також сприяло завісою таємниці, під якою була операція в океані. І тоді в псевдоросійських засобах масової інформації було погано говорити про наші перемоги у холодній війні, і не тільки холодно. Але учасники цієї безпрецедентної операції, незважаючи на всі політично правильні за замовчуванням, пам'ятають, що сталося 1987

1. Операція "Апорт"

Це почалося в травні 1985 року. До цього часу вершина холодної війни в світі, а отже, у Світовому океані, досягла найвищої точки. Американські атомні підводні човни з межконтинентальними ракетами зайняли свої позиції в районах Північної та Центральної Атлантики. Треба було показати імовірному супротивнику, що для своїх підводних ракетних майданчиків в Атлантиці немає безпечних місць, а головне - визначити ці райони, щоб розвідати систему захисту ПАЕБР - підводні атомні електростанції з балістичними ракетами на шахтах. Тут для цієї мети була запланована операція "Апорт".

Добре усвідомлюючи, що успіх будь-якої бойової операції в раптовість і гарантія несподіванки - таємниця підготовки, Шевченко обмежив коло інсайдерів та здійснив ряд заходів для дезінформації. Треба було замаскувати наші маршрути, і це було так, ніби ми йшли до Гібралтару, до Середземного моря. Але виявилося, що так чи інакше в Карибському морі, було так, що атомний підводний човен повертався з планової військово-морської служби від запланованої морської служби, виглядав дуже переконливо, його замінили новими "одиничками".

Він був розроблений співробітниками 1-ї флотилії та 33-го підрозділу атомних підводних човнів, що входило до його складу, на чолі з командувачем молодим, енергійним і протягом багатьох років висококваліфікованим капітаном підводного човна Анатолієм Івановичем Шевченком. Натхненниками цієї операції стали голова флотської боротьби проти підводних сил Військово-морський віце-адмірал Е Волобуєв та перший заступник головнокомандувача адмірал Г. Бондаренко.

Колишній командувач ВМФ Флот адмірал Володимир Чернавін нагадує:

"Ми направили на підводні човни викликові знаки, міни-торпедних баржі, тобто в неминучому радіообміні з берегом наші кораблі йшли під брендом зовсім іншої сили.

Навіть начальник спеціального відділу дивізії, професійний контррозвідник, не підозрював, що підрозділ готується до широкомасштабної операції. Напередодні, коли кораблі припливали до моря, Шевченко запропонував голові спецпідрозділу підписати дату свого письмового звіту про початок операції.

"Де можна знайти так багато комендантів за один день?" - він був вражений.

Однак, я знайшов, і 29 травня 1985 року дивізіон розпочав розгортання.

Віце-адмірал на пенсії Анатолій Шевченко добре пам'ятає ці гарячі дні:

"Я отримав завдання кількома словами: підготувати підрозділ для широкомасштабної протичовнової операції в конкретній зоні Північно-Східної Атлантики - в районі Ньюфаундлендського банку.

Там, за інформацією спецслужб, існувало кілька областей бойової патрулювання американських ракетних підводних човнів з балістичними ракетами. Потрібно було виявити підводну ситуацію та зрозуміти, де, в яких точках та за якими силами ПАЕБР виходять на бойовий обов'язок, зрозуміти систему захисту носіїв підводних ракет на позиціях. І їх охороняли підводні човни проти підводних човнів - і "Стридзен", і вже "Лос-Анджелес".

Отже, командувач 1-ї флотилії, віце-адмірал Євген Чернов, дав мені координати зони пошуку. Вона була неправильної форми, віддалено нагадує яйце. Строк дії - два тижні. "Ідея операції, нарешті, сказав віце-адмірал Чернов, - це особисто повідомити мене післязавтра".

Час незначний. Крім того, ніхто не випустив мене з нинішніх справ дивізії. Але мені довелося розробити план командира флотилії для схвалення в штабі Північного флоту, а потім у Москві Головного штабу ВМФ. Я дуже добре зрозумів, що, якщо вибір потрапляє на моє розподіл, це було ознакою особливої довіри, і я не міг це виправдати. Зрештою, нам дали справжню бойову місію, а не підготовку.

Один голова це добре, але план повинен бути розроблений маршуючим штабом. Я дуже добре зрозумів, наскільки важлива таємниця у цьому питанні, тому я залучив до розвитку лише двох людей: капітан 3-го рангу Сергій Толстобров, офіцер оперативно-бойового тренувального відділу штабу 1-ї флотилії та один з підводних човнів командири мого дивізіону розумні, швидкісні - капітан 2-го рангу Михайло Васильович Моцак, командир атомного підводного човна К-517. Я сказав їм: "Приходьте з чимось зовсім несподіваним, чого ніхто ніколи не використовував, ніякого візерунка, ніякої лінійної тактики, не обертайте їх таким веселим, щоб американці містили мозок на боці!"

Звичайно, я сам сів за роботу. На наступний день я пішов у штаб-квартиру флотилії, де працювали Моцак і Толстобров, і вони поставили мене на стіл, використовуючи в якості моєї основної ідеї ключове слово "кільце", яке я кинув. Тому кожен збудував це, щоб передбачити, що станеться через годину, як поводяться наші човни, і скільки їх буде, і де вони повертаються і куди вони йдуть - це було абсолютно неможливо.

У моєму 33-му відділі було 15 багатоцільових атомних підводних човнів типу RTM. Щоб взяти участь у безпрецедентній операції, я вибрав з Гремихи чотири кораблі: K-299, K-324, K-488 і K-502, п'ятий - K-147. Цей човен був обладнаний унікальним обладнанням "Тукан", що дало можливість шукати ядерні кораблі на сліді випромінювання. Американці не мали таке обладнання і не могли бути в принципі, тому що наші човни мали надійний бортовий захист ядерних реакторів, що перешкоджало утворенню променю радіації.

Так, 29 травня від західного обличчя приховано, один за одним з'явилися атомні підводні човни, занурилися і окунулися на захід. Похідний штаб на чолі з капітаном 1-го рангу Шевченко прибув до Карибського моря на борту невеликого гідрографічного судна "Колгев", а потім у районі Куби перейшов великий розвідувальний корабель "Айра", з якого керували підводні човни через космічні зв'язки.

Операція почалася 18 червня 1985 року. Два атомні кораблі рухалися один за одним за годинниковою стрілкою, а два - до них. У цій подвійній каруселі також приєдналися чотири морські авіації Ту-142М, які вилетіли з кубинського аеродрому Сан-Антоніо.

Віце-адмірал Анатолій Шевченко:

На другий день відбулося перше виявлення американських SSBN. Ті білі плями, які не мали часу для огляду моїх підводних човнів, були успішно охоплені нашими далекими літаками проти підводних човнів з Куби. На аеродромі Сан-Антоніо ми мали чотири літаки Ту-142 м з 35-го дивізіону далеких проти підводних човнів. Ми ще до операції в "Західному особі" протягом тижня працювали дуже сильно з пілотами на карті та бойовими документами, а вечорами самовіддано відпочивали. Взагалі, вони досягли повного взаєморозуміння: хлопці полетіли на мій перший дзвінок, не втрачаючи дорогих хвилин, і вирушили до визначених місць. Вони працювали на максимальному радіусі польоту і знаходилися в повітрі якомога більше. Саме це позначилося на наших прибережних тренуваннях разом із штаб-квартирою походу. Пілоти помітили американську атомну підводну човен "Портсмут" (тип "Лос-Анджелес") під воду, а потім двічі - іноземну ССБН.

Звичайно, американці були стурбовані. Ми відразу ж відчули це на борту ліри. Американці підняли безліч патрульних протипіхотних літаків з повітряних баз Брансвік (сектор Бермудські острови), Лагенс (сектор Азорських островів) та Грінвуд (канадський сектор). Вони шукали наші човни день і ніч, складаючи 3-4 літака на день. І ми теж не дрімали. Ми загнали в їх пошук "мішок" усіх тих, хто приставав у цьому районі. І якщо командувач американської підводного човна привів свого корабля до виходу з нашого району, це зовсім не означає, що йому пощастило. Наш анти-підводний літак демонстрував перегородки, поля РЛР-радіоакустичних буїв-чуток - і знайшли ціль.

ГІСУ "Колгев" (командувач - лейтенант-командувач Кузьмін) протягом майже шести днів відслідковував ССБН за допомогою МНК-400 (обладнання для виявлення радіаційного пробудження іноземних підводних човнів). Штаб-квартира на місцях виконувала операцію з боротьби проти підводного полювання від LIRA BLPK. Завдяки чудовому озброєнню цього корабля з повідомленнями, розвідкою та наглядом, зв'язок з Береговою охороною та силами, що беруть участь в операції, була дуже надійною. На "Лірі" був постійний аналіз дій проти підводних літаків ВМС НАТО. Досвідчений матрос, капітан 1-го рангу Фесенко, командував "Лірою", особистість дуже барвиста. Моряки називали його "Капітаном Немо" - для трьох "не":. "Нема, ні, я не, це не передбачається".

Наскільки нам відомо, американці не зрозуміли, що відбувається. Вони мали паніку та неспокій. У зоні пошуку не знайдено жодного з наших підводних човнів. Було виявлено лише K-488, а потім вже на маршруті скорочення - в секторі Ісландії.

Підводні човни повернулися додому, а невеликий гідрограф Колгуг відправився в море Баффіна, щоб вивчити ситуацію в льоду та оцінити небезпеку айсберга. Ця робота зайняла більше двох тижнів.

Флот адмірал Володимир Чернавін:

Наш "вилов" був більшим вагою: K-324 мав три контакти з американськими стратегічними підводними ракетами та протичовновими суднами, загальна тривалість стеження для них становила 28 годин. Видатний К-147 (старший на борту - начальник штабу 3-го дивізіону, капітан 1-го рангу В.В. Нікітін). Екіпаж цього атомного корабля спостерігав за американським SSBP протягом п'яти днів, слідуючи за нею на сліді. Потім, за наказом головнокомандувача К-147, що наближається і вступає в гідроакустичний контакт, стежить в пасивному режимі на інший день.

Доцільно звернути увагу на час відстеження (день) для SSBN США. Я зосереджуюсь на цьому лише тому, що деякі "експертні експерти" все ще намагаються довести, що радянські атомні підводні човни були як "сліпі", так і "глухі", але американські.

1 липня 1985 року операція "Апорт" була завершена. Внаслідок цього в пошуках розгорнутого атомного судна було виявлено два зони патрулювання американських суден типу "Медісон", дві зони для багатоцільових атомних підводних човнів Сполучених Штатів та тактичні прийоми американської авіації. Всі наші кораблі безпечно повернулися до баз.

Кілька слів про віце-адмірала Анатолія Шевченка. На додаток до блискучого командування операцією "Апорт" в океані на його рахунку, багато інших заслуг.

Він єдиний в Росії субмайнер, який здійснив три поїздки на Північний полюс, а також важкодоступні райони Арктики, які досі мало вивчені.

Чотири рази він був представлений на звання Героя Радянського Союзу, а в останній раз на звання Героя Росії. Але всі уявлення таємничо зникли на клерикальних глибинах. Одне залишається надія - коли-небудь буде нагороджений посмертно. Як і Олександр Маринеско. Недарма обидва подібні за характером, і обидва з Одеси.

2. Операція "Атріна"

Передача військово-морського флоту нового головнокомандувача, адмірал флоту Радянського Союзу Сергій Горшков з гіркотою відзначив, що ні в Атлантичному океані, ні в Тихому океані наші флоти не змогли відкрити патрульні зони американських атомних підводних ракетних носіїв таких як "Огайо", чиї ракети були спрямовані на міста Радянського Союзу. Горшков сказав це в листопаді 1985 року, за два тижні до того, як він вийшов з офісу, де провів тридцять років. Новий головнокомандувач флоту адмірал Володимир Чернавін, перший і до цих пір єдиний підводник, який взяв таку високу посаду, прийняв це гірке заяву в якості керівництва до дії.

Флот адмірал Володимир Чернавін: "Ми вжили всіх можливих заходів, щоб зменшити зарозумілість тих, у кого це було достатньо. Я не знаю, як американці називали свій маневр, але в наших сервісних документах ця операція отримала кодову назву "Атріна".

Операцію "Атріна" передувала успішна операція "Апорт". Розробив свій штаб-квартиру 33-ї дивізії під керівництвом командира - молодого, енергійного, а за свої роки дуже досвідчений підводник - капітан 1-го рангу Анатолій Іванович Шевченко.

Додамо, що натхненниками цієї операції були віце-адмірал Е. Волобуєв, начальник відділу військово-морського протиаварійного флоту ВМС та адмірал Г. Бондаренко, перший заступник головнокомандувача.

Розробка операції "Атріна" враховувала досвід "Апорта". Звичайно, більш підходящий командир підводного черепа, ніж капітан 1 рангу АІ. Шевченка було важко знайти. Молодший флагман, як зазначалося раніше, або командувач другої групи підводних човнів (до складу якого входили дві одиниці) був призначений капітану 1 рангу Равкат Загідуллович Чеботаревський, також дуже надійний і ефективний офіцер.

Що означало Атріна? Справа в тому, що американці звикли до того, що наші підводні крейсера розгортаються в районах бойової служби - Північна Атлантика - в тому ж напрямку з невеликими відхиленнями: або між Фарерських островами і Шетландськими островами, або в проливу між Ісландія та Гренландія.

Сили НАТО проти підводних човнів навчилися перехоплювати радянські підводні човни на цьому основному маршруті розгортання.

Необхідно трохи вчити задуманого "ймовірного супротивника" і показати, що при необхідності ми можемо стати "невловимими месниками", тобто діяти таємно, щоб відбити "страйк відплати". Іншими словами, нам довелося протистояти політиці канонерських човнів до цілком адекватної "політики підводних крейсера". Це, в першу чергу.

По-друге, флот-адмірал Володимир Чернавін вирішив зробити те, що його поважний попередник не зміг зробити - виявити сфери військового патрулювання в Атлантиці американських атомних підводних ракетних носіїв.

Вибір головнокомандувача флоту адмірал-флоту СРСР В. Чернавін не випадково потрапив на 33-й поділ атомних підводних човнів Північного флоту, обладнаний в той час найсучаснішими суднами і укомплектований досвідченими підводними офіцерами.

Колишній командувач Північного флоту, флот адмірал Іван Капітанець, нагадує: "Для збору плану походу в тактичному кабінеті були зібрані корабельні бойові розрахунки всіх ядерних підводних човнів та штаб-квартири підрозділів".

З підводних човнів 33-ї дивізії утворилися дві тактичні групи:

ТГ № 1 (на чолі з командиром дивізії - капітаном 1-го рангу Анатолієм Шевченком), що складається з трьох ядерних суден: К-299 (командир 2-го рангу Михайло Клюєв), К-244 (капітан 2-го рангу Володимир Аліков), К - 298 (капітан 2 рангу Микола Попков);

ТГ № 2, що складається з двох підрозділів (під керівництвом начальника штабу дивізії - капітана 1-го рангу Равкат Чеботаревського): К-255 (капітан 2-го рангу Борис Муратов) та К-298 (капітан 2-го рангу Микола Попков).

У уроці головна увага приділялася суворому дотримання розташування та розкладу кожної підводної човни в провулку. Коли на перехресті було знайдено іноземних підводних човнів, було потрібно встановити для них відстеження, враховуючи графік руху дивізії. Вважалося таємницею, що примушувала гранику Ісландія-Фарер з урахуванням гідрології, струменя струмків та рельєфу дна. Варіанти пошуку підводних ракетних носіїв в протичовнових операціях та взаємодія з далекими проти підводних літальних апаратів, літаки яких експлуатувалися на кубинських аеродромах, були втрачені.

Мета поїздки - провести три операції проти підводного полювання, щоб виявити підводну ситуацію біля східного узбережжя Сполучених Штатів, Північно-Східної Атлантики та Норвезького моря в областях бойової патрулювання. Пошук виконується спільно з вигубкою Вайгач, літаками Ту-142м (з кубинських аеродромів) та великим розвідувальним кораблем Закарпаття.

Адмірал Володимир Чернавін: "Таким чином, п'ять багатофункціональних атомних підводних човнів, п'ять командирів, п'ять екіпажів повинні були швидко і таємно підготуватись до небувалого спільного плавання в західній півкулі планети, щоб зробити це справді неприємним сюрпризом для наших ворогів, щоб приховати сенс операції від усіх видів розвідки НАТО (а ми - я маю на увазі підводні ядерні сили Північного флоту) - були в центрі уваги всім мислимим і немислимим розвідки, від древнього світу агентської мережі і закінчуючи з супутниками-шпигунами), 33-го дивізіону відбулася потужна легенда, і навіть командири човнів лише в останній момент дізналися, куди і чому їхні кораблі".

На початку березня 1987 року з західного фронту - бази на Кольському півострові - вийшла перша підводная лодка майбутньої покриви. Після узгоджених часів другий, потім третій, четвертий, п'ятий відійшов від причалу.

Операція "Атріна" почалася - підводні човни з 671 проекту (американці направили їх у клас "Віктор", згідно з нашим кодексом, який їх називали "піками") за елегантність контурів і технічну перевагу отримали моряки поважного прізвиська "чорних князів".

Їх було створено для полювання "міських вбивць" - підводних ядерних кораблів, озброєних ядерними балістичними ракетами. "Pikes" або "чорні князі" були створені як кораблі другого покоління атомного підводного флоту.

Всі вони були гарні, крім гідроакустики, що не дозволяє виявити цілі на великих відстанях. Але на ті "піки", що пішли на операцію "Атріна", цей недолік компенсувався експериментом, розробленим молодим офіцером-підводником Віктором Куришевим. Значення його винаходу було таким: дуже слабкий сигнал від мішені, знятий гідрофонами підводного човна, але нерозрізнений на екрані персоналу обладнання і не чутний людському вухо, був записаний комп'ютером, переведеним на цифрову код, очищений від перешкод, в першу чергу шумом його корабля, і класифікується за шаблонами шуму (з бази даних шуму "портрети" іноземних підводних човнів). Таким чином, підшипник визначався по цілі, виходячи за порог чутливості найсучасніших АС - гідроакустичних станцій.

Було також важливо, щоб підводний човен не потребував переобладнання з новим гідролокаційним обладнанням, достатньо було забезпечити дуже компактну приставку до станцій повітряного судна, названих автором BPR-DVK, а пізніше - Ritsa.

Важливим недоліком куришівського пристрою є повільна обробка сигналів. На великих відстанях це було не так важливо, але найближчі цілі впали в мертву зону і вдалося вийти з сектора спостереження. Але на завершення можна було б позбутися цього недоліку.

Головне, що "Рица" дозволила виявити підводні човни на крайній відстані для радянського гідроакустичного встаткування.

Зазвичай атомні кораблі відправляються в бойові обов'язки. Рідше - у парах. І тут, вперше в історії вітчизняного підводного плавання, цілий поділ атомних підводних човнів вийшов у океан.

Віце-адмірал Анатолій Шевченко: "Для" куточка" - як Північне море називається скандинавським півостровом - дивізія номінована звичайним способом, тому, ймовірний супротивник, для якого, звичайно, зникне п'ять" тих від "Західної обличчя" не залишався таємницею, спочатку він не дуже турбувався, вони йдуть до їх доглянутого, так добре відстежуваного шляху - і все добре. Аналітики з Пентагону могли навіть передбачити, де - в якій області Атлантика - росіяни йдуть, спираючись на старі шаблони, але в той час вони були дуже неправильними.

У узгоджений день, в призначений час, атомні підводні крейсера обмінялися і зникли в глибині Атлантики. Отже, з похідної колони - досить розтягнутої в часі і в просторі - з'явилася вуаль, швидко переміщаючись на захід.

Адмірал флоту В. Чернавін: "Разом з атомними підводними човнами в експлуатацію повинні брати участь два надводні кораблі з гнучкою аварійною коробкою типу типу Колгев та підрозділом морської авіації, і планувалося, що літаки знімуть не тільки з аеродромів Кольського півострова та центру Росії, але і з аеродромів Куби.

Дуже стурбований тим, що поділ атомних підводних крейсерів СРСР переміщається на береги Америки в невідомому цілях, таємно і безконтрольно рухається, Пентагон кинув десятки патрульних літаків та потужних протичовнових сил, щоб шукати завісу.

Задній адмірал Сергій Куров взяв участь у операції "Атріна" в рангі капітана 3-го рангу: "Іноді не можна було зануритися в комунікаційний сеанс або підняти вал РРП - пристрої для роботи компресора під водою. Ми іноді довелося пробивати повітря в циліндри високого тиску, це справжня полювання з використанням усіх засобів пошуку та виявлення підводних човнів, радіолокатори і радіолокатори працювали, зонди для поверхневих сонарних сонарів досліджувались ультразвуковими променями глибини Атлантики.

Літаки базової патрульної та палубної авіації обертали океан цілодобово, викриваючи бар'єри радіоактивних гідроакустичних буїв, використовуючи бортові пошукові пристрої: магнітометри, локатори керування, індикатори біологічного спостереження. Геофони SOSUS, розміщені на океані підйоми підлоги та космічні розвідувальні машини. Але день пройшов другий, третій, а зниклий атомний підрозділ не був помічений на будь-яких екранах і дисплеях. Протягом восьми днів наші кораблі були практично недоступні американським підводним силам. Ми в'їхали до Саргасского моря - горезвісного Бермудського трикутника, де рік тому померла ракета з ядерною енергією K-219 і десятки кілометрів від британської військової бази Гамільтон, де, до речі, з 1940 року американські кораблі були засновані на літаках, різко змінився курс. "

День 11 квітня 1987 року можна правильно вважати святом радянської акустики, днем ??гідроакустичної помсти. Саме в цей день ми стояв на рівні американців у галузі гідроакустичних технологій. І саме тому.

11 квітня атомна підводная лодка, яку командував капітан Микола Попков, потрапила в глибину Атлантики. Попков збирався лягати в своїй каюті після затяжних командирів, але в цей момент оператор Рици, місіонер Шилдяєв, повідомив про мету, зроблену префіксом, в нерозумно. Попков миттєво заснув. Віруючи в ефект "Рица", командувач 8 (!) Годин пішов на "віртуальний" підйом, поки не вступив в акустичний контакт з американським ракетним носієм підводного човна. Він взяв його 40 миль і стежив за ним протягом 11 годин.

Флот адмірал Володимир Чернавін: "Незабаром начальник морської розвідки повідомив мені, що шість атомних підводних човнів вийшли з Норфолка, щоб шукати команду Шевченка, не вважаючи тих, хто вже був на звичайному бойовому патрулі в Атлантиці. анти-підводні літаки, три протиправних кораблів, які були в опозиції до нас, були однією з них - британці на чолі з крейсером Invensible, трьома кораблями далекоглядної гідроакустичної розвідки. Американські моряки не зовсім правильно класифікували наші підводні човни, визначивши їх як суто ракетні, поділ діяв у змішаному складі.

Президент Сполучених Штатів Рейган повідомив: російські підводні ракетоносії перебувають у небезпечній близькості від узбережжя Америки.

Ось чому так великі пошуково-ударні сили були направлені проти радянських підводників. Вони переслідували загін капітана 1-го рангу А. Шевченка практично на всьому шляху і перестали працювати тільки в Норвезькому морі.

Щоб відірватися від цієї армади, щоб сховатися від засобів активного пошуку, я дозволив командувачам використовувати інструменти гідроакустичних контрзаходів, які обладнані підводними човнами у випадку реальних бойових дій. Вони стріляли імітаторів шуму атомного корабля, збиваючи переслідувачів з справжнього курсу. НРС також використовували помилково-дезинформаційні цілі, маскуючи маневрові дії підводних крейсера, а також інші трюки. "

Задній адмірал Георгій Костев, історик російського флоту: "Американське командування назвало боротьбу проти радянських ракетних крейсерів з підводними човнами" "стратегічними антивільськими війнами". Основними зусиллями американського флоту в цій не оголошеній війні були, перш за все, безперервне відстеження радянських підводних ракетних носіїв з їх негайним руйнуванням у перші хвилини війни. Зрозуміло, що означає, що це завдання коштувало в мирний час і з якою щедрою рукою США виділяв фінанси для своїх воєнно морських сил.

Адмірал флоту В. Чернавін: "Всі п'ять атомних суден безпечно повернулися до бази. Я думаю, що це не просто удача, а успіх визначався ретельною підготовкою до операції та високим рівнем підготовки екіпажів.

Успіх цієї операції багато в чому означав міжнародний авторитет нашого флоту. Стратети НАТО мали відчути, що з від'їздом колишнього головнокомандувача Горшкова, адмірала флоту Радянського Союзу, який так багато зробив для флоту і для виведення наших кораблів у величезні океани, його наступник не тільки не збирається здавати свої відновлені посади, але також готовий продовжувати самостійну і суцільну лінію попередника.

Таким чином, операція "Атріна" дещо стала моїм головнокомандувачем, і за будь-яких обставин це було неможливо втратити.

Окрім важливої інформації про протичовнові сили та засоби потенційного противника в Атлантиці, отримані в результаті операції "Атріна", марш також мав велике моральне та психологічне значення для наших моряків, які глибоко пережили недавню смерть стратегічного ядерного К-219. З доленосного виходу "Комсомолець" ми розділили потім два роки, і ми з правовою гордістю відзначали перемогу в цій "маленькій" битві за "Атлантику", як жарт, названу операцією "Атрін"" її учасниками.

Аналізуючи його результати, я знову переконався: для американців повністю контролювати океан у разі масового виведення атомних підводних човнів, американців недостатньо.

У будь-якому випадку, Пентагон не має жодних гарантій того, що радянські ядерні ракети, розміщені перед початком бойових дій, будуть виявлені, перш ніж вони відбуватимуться.

Самі американці не проводили таких вправ. З військово-морськими базами, розкиданими по всьому світу, їм такі дії не потрібні. Ми, що називається, зробили географію.

Заява Генерального секретаря ЦК КПРС Ю.В. Андропов зазначив, що, незважаючи на те, що під впливом підводної системи "Трайдент", розгортається проти нас, ми маємо можливість накладати наклеп на території Сполучених Штатів, було підтверджено, в тому числі за підсумками операції, що закінчилася. Ю.В. Андропов вже не був живим, коли їм було передано наказ підводникам, переданих М.С. Горбачов, чия голова вже в той час, я гадаю, розірвав тези нової "оборонної доктрини". Але хто з підводних кораблів, що стоять на палубі, міг подумати в цей урочистий момент, що всі нелюдські зусилля, спрямовані на підтримку стратегічного паритету із західним світом, будуть зведені нанівець зусиллями перших ревних перебудовників, а потім просто зрадниками нашого народу?

Експлуатація "Атріна" відомий історик російського флоту контр-адмірал Георгій Костев називав "лебедину пісню Радянського флоту". Але це була скоріше орлівська пісня. До розпаду Союзу та флотації залишилися чотири роки залишилося, що принесли нові перемоги у холодній війні, і, на жаль, нові трагедії. У будь-якому випадку наш військово-морський флот з честю зазнавав усіх труднощів "холодної війни". Він не міг опиратися лише війні, яку його влада оголосила після серпня 1991 року.

операція апорт атріна атлантика

Висновок

Не слід забувати, що операція проводилася на наступному піку "холодної війни", яка в будь-який час могла перетворитися на "гарячу".

Повернувшись на базу для відторгнення від американської протиповітряної зброї, командувачам ПЛО було дозволено використовувати таємні гідроакустичні контрзаходи. Успішні операції "Апорт" і "Атріна" підтвердили припущення, що Військово-морський флот США, з масовим використанням сучасних радянських ядерних підводних човнів, не може організувати їх ніякої ефективної протидії.

Легендарна операція радянських підводників, що дозволило розкрити всю систему американської протиповітряної оборони в Атлантиці.

Майже 30 років тому в глибині Атлантичного океану була виграна одна з найяскравіших перемог нашого флоту в холодній війні. П'ять ядерних підводних човнів Північного моря спровокували звичайний вогонь і дуже справжні пошуки всього Атлантичного флоту Сполучених Штатів. П'ять атомних підводних човнів розкрили всю систему американської протипожежної оборони в Атлантиці, викликали зазіхання в Пентагоні та тривожні запити в Конгресі США. Таким чином, небезпечний міф про безкарність превентивного ядерного удару США по всій території СРСР був розвіяний.

Список використаних джерел

1. Бережной С.С. "Атомные подводные лодки ВМФ СССР и России", МИА №7. Наваль коллекция. 2001г.

2. Кузин В.П., Никольский В.И. "Военно-Морской Флот СССР 1945-1991", ИМО. Санкт-Петербург. 1996г.

3. Апальков Ю.В. "Подводные лодки", т.1. ч.2. "Галея Принт". Санкт-Петербург. 2002г.

4. Демьяновский В., Котлобовский А. "Подводный щит СССР" ч.1, Майор. 2003г.

5. Ильин В., Колесников А. "Отечественные атомные подводные лодки". Техника и вооружение. №05-06.2000г.

6. Шмаков РА. "Создание атомных подводных лодок проектов 671, 671РТ и 671 РТМ". ВТА "Тайфун", №8.2001г.

7. Комаров М.П. "Подводники уходят под лед". Морское наследие. Санкт-Петербург. 2014г.

8. http://www.k244.ru/index. php? option=com_content&view=article&id=174&Itemid=161

9. https: // vpk-news.ru/articles/1405

10. http://www.nt-magazine.ru/nt/archive/2010/3/aport

11. https: // cyberpedia. su/3xff78.html

12. http://www.cosmoworld.ru/spaceencyclopedia/publications/index. shtml? zhelez_43.html

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.