Теорія морської могутності А. Мехена

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему:

"Теорія морської могутності А. Мехена"

Вступ

мехен морський сила військовий

Сер Альфред Тайер Мехен (1840-1914) - американський військово-морський теоретик та історик, контр-адмірал, викладач морської історії і почесний президент «Nava I War Colledge» у Нью-Порті. Поряд з Ф.Х. Коломбо створив теорію «морської сили», вважаючи, що саме морським силам належить вирішальна роль у збройній боротьбі, а завоювання панування на морі - головна умова перемоги у війні.

Роботи англійського віце-адмірала Ф.Х. Коломба (найвідоміша «Морська війна» 1891 р.) були присвячені розгляду питань тактики застосування великих сил флоту в майбутній війні. Його думки про використання важких лінійних кораблів, зниження значення крейсерів та ролі генерального морського бою, в який має на результат будь-якої війни, підштовхнули спочатку Великобританію, а потім Німеччину, Японію і Росію на будівництво нових типів ескадрених броненосців, що логічно завершилося створенням нового класу бойових кораблів - лінкорів. Однак, збулося пророкування російського адмірала С.О. Макарова, який застерігав від переоцінки значення лінкорів в майбутніх війнах і ставив під сумнів значення їх генерального бою на хід всієї військової компанії.

Дійсно, вдосконалення військово-морської техніки, поява нових класів бойових кораблів (підводні човни, авіаносці, есмінці, торпедні катери) перетворили тактичні побудови Ф.Х. Коломба всього лише в один з епізодів військово-морської думки кінця XIX - початку XX століття. Зовсім інша доля очікувала роботи та ідеї А.Т. Мехен. У 1890 р. Мехен публікує свою першу книгу, що стала відразу класичним текстом з військово-морської стратегії «Вплив морської сили на історію. 1660-1783 р.», в якій узагальнив погляди учасників англо-іспанських та англо-голландських морських війн XVI-XVIII століть адміралів Монсон, Роллейга, Піпіса і тромпи і зробив висновок про те, що благополуччя Великобританії ґрунтується на її морської силі і вищості її військового флота. Книга мала колосальний успіх: 32 видання в США і Великобританії, була перекладена практично на всі європейські мови, в тому числі і на російську (1895 р.). Далі з невеликим проміжком пішли інші роботи: «Вплив морської сили на Французьку Революцію і Імперію (1793-1812)», «Зацікавленість Америки в морській силі у сьогоденні і майбутньому», «Проблема Азії та її вплив на міжнародну політику» і «Морська Сила і її ставлення до війни». Англійські рецензенти називали роботи Мехен «Євангелієм британського величі», «філософією морської історії», а кайзер Німеччини Вільгельм II стверджував, що намагається напам'ять вивчити роботи А.Т. Мехен і розпорядився розіслати їх у всі суднові бібліотеки Німеччини. Ідеї Мехена лягли в основу військово-морських концепцій не тільки морських держав, а й підштовхнули ряд континентальних держав до нарощування морської могутності та будівництва потужних лінійних флотів і це перш за все відноситься до Німеччини (програма Тірпіца 1909-1916 р.р.) і до Росії («Мала програма» і будівництво новітніх лінкорів «Гангут», «Полтава», «Петропавловськ» і «Севастополь»). Не менш симптоматично виглядає публікація робіт Мехена і Коломба в Радянському Союзі в 1940, 1941 роках, де також розробити конструкцію розробляються військово-морські програми створення великого океанічного флоту.

У своїх роботах Мехен не використовує термін «геополітика», але методика його аналізу і основні висновки про перевагу морських і океанських держав над континентальними відповідають суто геополітичного підходу.

1. Концепція морський сили

Доводячи першорядне вплив морських збройних сил на результат війн і долі держави, Мехен намагається встановити непосредсвенную зв'язок між географічним положенням держави, його процвітанням та наявністю морської могутності. Для аналізу позиції і геополітичного статусу держави їм запропоновано 6 критеріїв:

1. Географічне положення держави - її відкритість морів, можливість морських комунікацій з іншими країнами, протяжність сухопутних кордонів, здатність контролювати стратегічно важливі райони і загрожувати своїм флотом території противника;

2. «Фізична конфігурація» держави - конфігурація морського узбережжя, кількість портів, гаваней, бухт, від наявності яких залежить процвітання торгівлі та стратегічна захищеність;

3. Протяжність території рівна протяжності берегової лінії;

4. Кількість населення і здатність держави будувати і обслуговувати кораблі.

5. Національний характер - здатність до заняття торгівлею, до заснування колоній, до мореплавання.

6. Політичний характер правління - від якого залежить переорієнтація кращих природних і людських ресурсів на творення потужної морської сили.

«Політика, - писав Мехен, - змінювалася як з духом століття, так і з характером і проникливістю правителів; але історія прибережних націй визначалася не стільки спритністю і передбачливістю урядів, скільки з умовами положення…, тобто взагалі тим, що називається природними умовами».

Ці умови сприяють створенню сильного військово-морського флоту, дії якого забезпечити найбільш повне функціонування торгівлі, яку Мехен вважав головним інструментом політики: «Належне використання морів і контроль над ними складає лише одна ланка в ланцюзі обміну, за допомогою якого країни акумулюють багатства…, але це - центральна ланка».

При сприятливому збігу всіх вище перерахованих факторів у дію вступає формула

N + MM + NB = SP,

військовий флот + торговий флот + військово-морські бази = морська сила, яку Мехен пояснює наступним чином: «На захоплення окремих кораблів і конвоїв противника, хоча б і у більшій кількості, а переважну перевагу на море, що виганяє з його поверхні ворожий прапор таке перевага дозволяє встановити контроль над океаном і закрити шляхи, якими торгові судна рухаються від ворожих берегів…».

Поняття «Морська сила» ґрунтується по Мехену на волі «Морської торгівлі», а військово-морські сили є гарантом забезпечення цієї торгівлі. Беручи за зразок «Морський сили» стародавній Карфаген і ближчу Британію XVII-XIX століть Мехен називає «морську силу» особливим типом цивілізації - найкращим і найбільш ефективним, а отже призначеним до світового панування.

«Нація, яка хоче правити на морі має атакувати» (США в контексті доктрини Мехен).

Можливо, концепція «Морський сили» так і залишилася б тільки цікавою геополітичною теорією, однією з численних спроб з'єднати географічний детермініум і необхідність силової політики, а ім'я адмірала Мехен називалося б у загальному списку теоретиків геополітики працювали в цьому ключі, таких як Г. Маккіндер, Н. Спайкмен, Д. Фейргрів, К. Хаусхоффер, якби не одна важлива обставина. Ідеї А.Т. Мехена призначалися в першу чергу Америці і американцям. Він вважав, що в США «морська доля» (Manifest Destiny»), яка полягає на першому етапі в стратегічній інтеграції всього американського господства. Вражає пророче бачення Мехен. У його час США ще не ввійшли в розряд передових світових держав, і більш того, не був очевидний навіть «морський цивілізаційний тип» цієї держави. За 10 років до теорії Маккіндер, який відносив США до «сухопутним державам», що входять до складу «зовнішнього півмісяця» лише як стратегічне продовження морської Англії, Мехен пророкував США планетарну долю, становлення провідною морською державою, прямо впливає на долі світу.

У книзі «Зацікавленість Америки в Морській силі» Мехен стверджував, що для того, щоб США стала світовою державою, вона повинна виконати наступні пункти:

1. Активно співпрацювати з британською морською державою;

2. Перешкоджати німецьким морським претензій;

3. Пильно стежити за експансією Японії в Тихому океані і протидіяти їй;

4. Координувати разом з європейцями спільні дії проти народів Азії.

Головними ворогами США як «морський цивілізації» Мехен вважав континентальні держави Євразії - в першу чергу, Росію та Китай, а по друге - Германію. Для боротьби з цими країнами Мехен пропонував використовувати принцип «анаконди», який був успішно застосований генералом сіверян Мак-Клелланом в громадянській війні в США 1861-1865 років.

Це принцип полягає в блокуванні ворожих територій з моря і по берегових лініях, що поступово призводить до виснаження супротивника. Перенісши цей принцип на планетарний рівень, Мехен пропонував душити в кільцях «анаконди» континентальну масу, стискаючи її за рахунок виведених з-під її контролю берегових зон і перекриваючи по можливості виходи до морських просторів. У першій світовій війні ця стратегія реалізувалася у підтримці Антанти білому руху по периферії Евразії (як відповідь на укладення більшовиками світу з Німеччиною), в II світовій війні вона також була звернена проти Середньої Європи, і зокрема, через військово-морські операції проти країн Осі та Японії. Але особливо чітко ця стратегія видно в епоху холодної війни, коли протистояння США і СРСР досягло глобальних, планетарних пропорцій.

2. Умови морської сили

Морська стратегія значно відрізняється від сухопутної. Сухопутна обмежується військовими операціями на безпосередньому театрі війни. Морська має за мету досягнення, підтримку і збільшення морської могутності Держави як у часи війни, так і миру. Морська стратегія передбачає використання всієї суми випадковостей для утвердження позиції Держави на береговому пункті і означає здатність перетворити на постійну окупацію, яка спочатку була тимчасовою. Морська стратегія спокійне і наполегливе оволодіння позиціями у різних морях, куди проникають кораблі великих морських Держав.

Морська сила нації визначається умовами:

1. Географічне положення морської країни країна, розташування якої не примушує ні захищати себе з боку суші, ні відшукувати розширення території шляхом сухопутних дій, має переваги порівняно з країною з хоча б одним сухопутним кордоном. Впливає на морську силу 3-а способами:

1. може вимагати зосередження або розпорошення морських сил. Положення Франції (приля гає і до океану і до Середземного моря) слабкість у воєнному відношенні, бо східний і західні флоти можуть з'єднатися лише після проходження Гібралтару

2. може дати Державі центральну позицію і хорошу базу для військових операцій проти можливих противників. Вирішальним моментом тут є географічна близькість до противника.

3. може забезпечити легкий доступ до головних океанських шляхів та контролю над однією з великих ліній світового торгового руху.

2. Фізична будова:

обриси берегів та легкість доступу до моря. Двояко впливають на морську силу. Багаточисельні і глибокі гавані джерело сили і багатства, проте через доступність джерело слабкості під час війни.

Потреби населення.

Клімат теж визначає формування морської сили. Англія отримала від природи мало (суровий клімат), тому багаточисельні потреби у поєднанні з постійною діяльністю привели її населення далеко за межі їх країни. Морська сила Голландії виникла від бідності її ґрунту.

До фізичної будови відноситься форма материка. Найбільш оптимальна форма Італії, довгий півострів з центральним пасмом гір, яке ділить його на 2 вузькі смуги, вздовж яких шляхи, що з'єднують порти. Це безумовне володіння морем і ефективне розташування морської сили. Якщо море поділяє країну на частини, володіння ним є суттєво необхідним для розвитку морської сили держави. Коли ні, такі фізичні умови можуть зробити державу безсилою.

3. Розмір території не кількість квадратних метрів, а довжина берегової лінії і характер гавані. Може бути джерелом сили і слабкості в залежності від населення країни.

Закономірність: блокада з моря є можливою біля берегів, населення яких не лише є незвичним до моря, а й малочисельним.

4. Чисельність населення не лише буквальна чисельність, а врахування, яка частина населення знайома з морем, або може бути залучена до морської справи - резервна.

Закономірність 2: якщо Держави рівноцінні за матеріальною підготовкою до морської війни і особистим складом, на сцену виступає резервна сила: організаційний резерв, резерв морехідного населення, резерв технічної підготовки, резерв матеріального багатства.

Закономірність 3: використання резервної сили залежить від вміння Держави виграти час навіть на вигідних для себе умовах.

5. Особливостями характеру народу є:

1. схильність до комерційної діяльності. За наявності неймовірно, щоб нація була відвернута небезпекою моря чи незручностями мореплавання від отримання багатства шляхом океанської торгівлі.

2. здатність нації засновувати життєздатні колонії. Гарантує процвітання колоній, яке залежить не від вказівок уряду, а здатності нації до саморозвитку. Значення колоній для морської сили: колонії, прив'язані до метрополії гарант підтримки за кордоном морської сили країни. Успіх Англійської колонізації пояснюється 2-а особливостями національного характеру:

- англійський колоніст легко поселяється на новому місці, ототожнює свої інтереси з його інтересами і не потерпає від жаги повернення на батьківщину.

- відразу починає піклуватися про розвиток ресурсів своєї нової батьківщини.

Закономірність 4: значення колоній для морської сили нації колонії, прив'язані до метрополії гарант підтримки за кордоном морської сили країни, тому морська сила нації не існує без підтримки колоній.

6. Характер уряду впливає по різному: деспотична влада може створити флот і велику морську торгівлю, але після смерті правителя продовження справи не завжди є забезпеченим. Представницький уряд більш надійний, однак не схильний до військових витрат, якими б необхідними не були. Уряд може вплинути на морську силу нації двояко:

- у мирний час може: сприяти розвитку промисловості і схильностей населення, пов'язаних з розвитком мореплавства; намагатися розвинути їх, якщо не виникають природним шляхом; затримати і зупинити успіхи, які народ міг би досягнути, якби був відданий у розпорядження самому собі.

Висновок

А.Т. Мехен був не тільки теоретиком військової стратегії, але активно брав участь у політиці, надаючи сильний вплив на таких діячів, як Генрі Лодж, президентів Мак-Кінлі і Т. Рузвельта. Останній, навіть вважав себе учнем Мехен, неодноразово звернувся до нього за порадою, особливо в період створення «великого флоту».

Однак, концепція А.Т. Мехен ніколи офіційно не визнавалася геополітичної стратегією США, і він часто підкреслював, що багато представників «академічних кіл» США не розуміють його і вірні «застарілим» поглядам на географічне положення США тільки як на винятково сприятливе для оборони. Але якщо подивитися на американську військову політику після I світової війни легко переконатися, що зовнішньополітична доктрина США багато в чому будується на ідеях Мехена. Цьому підтвердження військові дії США проти країн Осі в період II світової війни і, звичайно, основні лінії стратегії США і НАТО в II половині XX століття - концепція «стримування», спрямована проти СРСР і тотожна принципом «анаконди».

Список літератури

1. Гаджиев К.С. Введення в геополітику. - М. 2005

2. Безкровний Л.Г. Армія і флот Росії на початку XX века.-М., 1986

3. Історія військово - морського мистецтва.-М., 1998

Размещено на Allbest.ru