Військовослужбовці та взаємовідносини між ними. Військова дисципліна

1

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: Військовослужбовці та взаємовідносини між ними. Військова дисципліна

Вміст

1. Військовослужбовці та взаємовідносини між ними

1.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.2 ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ, ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ І ФОРМА ОДЯГУ

1.3 НАЧАЛЬНИКИ ТА ПІДЛЕГЛІ

1.4 ДОТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ СТАТУТНИХ СТОСУНКІВ, ПРАВИЛА ВІЙСЬКОВОЇ ВВІЧЛИВОСТІ

1.5 ПОРЯДОК ВІДДАННЯ І ВИКОНАННЯ НАКАЗІВ

1.6 ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЧАЛЬНИКІВ І СТАРШИХ

1.7 ВІЙСЬКОВА ВВІЧЛИВІСТЬ

1.8 ОБОВ'ЯЗКИ СОЛДАТА (МАТРОСА) ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПО СЛУЖБІ

2. Військова дисципліна

2.1 СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

2.2 ОБОВ'ЯЗКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЩОДО ДОТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

2.3 ЗАОХОЧЕННЯ СОЛДАТІВ (МАТРОСІВ)

2.4 СТЯГНЕННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Використана література

1. Військовослужбовці та взаємовідносини між ними

1.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Військовослужбовець Збройних Сил України є захисником своєї Батьківщини -- незалежної, самостійної України.

Військовослужбовець особисто відповідає за захист і недоторканність держави.

Військовослужбовець повинен неухильно дотримуватися Конституції і законів України та Військової присяги; бути дисциплінованим, чесним, хоробрим, дорожити честю і славою Збройних Сил, своєї військової частини і гідністю свого військового звання.

Військовослужбовець має виявляти повагу до командирів (начальників) і старших, сприяти їм у підтриманні порядку та дисципліни, суворо додержувати правил військової ввічливості та військового вітання, завжди одягатися за формою, чисто й охайно.

Військовослужбовець зобов'язаний твердо знати і сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та свої обов'язки; постійно вдосконалювати військові і технічні знання; знати і берегти зброю, бойову та іншу техніку; зберігати військове і народне майно; виявляти розумну ініціативу.

Про все, що сталося з військовослужбовцем, і про зроблені йому зауваження він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому командирові (начальникові).

Права та обов'язки військовослужбовців, що випливають з умов військової служби, крім статутів, визначаються законами України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також тимчасовими положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці мають усю повноту соціально-економічних, політичних та особистих прав і виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією і законами України.

За вчинені правопорушення військовослужбовці несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

1.2 ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ, ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ І ФОРМА ОДЯГУ

Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюється військове звання відповідно до закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову

службу».

Встановлено такі військові звання Збройних

Сил України:

у Сухопутних (материкових) і Військово-Повітряних силах -- солдати, сержанти, прапорщики, офіцери, генерали;

у Військово-Морських силах -- матроси (солдати), старшини (сержанти), мічмани, офіцери, адмірали, генерали.

Знаки розрізнення на форменому одязі військовослужбовців Збройних Сил України відповідають їх персональному званню.

Це -- погони і петлиці, нагрудні знаки, знаки на головних уборах, погонах і петлицях, канти, лампаси.

На погонах сержантів і старшин пришиваються нашивки відповідно до військового звання, а на петлицях прикріплюються відповідні емблеми.

Обов'язковим атрибутом знаків розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України є тризуб -- символ незалежної України.

Форма одягу військовослужбовців України встановлюється наказом міністра оборони (див. вклейку).

1.3 НАЧАЛЬНИКИ ТА ПІДЛЕГЛІ

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими.

За військовими званнями начальниками є:

сержанти і старшини -- для солдатів і матросів однієї з ними військової частини;

прапорщики і мічмани -- для сержантів і старшин, солдатів і матросів однієї з ними військової частини;

молодші офіцери -- для сержантів і старшин, солдатів і матросів;

старші офіцери з військовими званнями «підполковник», «капітан 2-го рангу», «майор», «капітан 3-го рангу» -- для прапорщиків, мічманів, сержантів, солдатів і матросів; генерали, адмірали, полковники, капітани 1-го рангу -- для молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, солдатів і матросів.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника і ставитися до нього з повагою; якщо підлеглий вважає, що стосовно нього вчинено неправомірні дії, він повинен виконати наказ, а після цього може подати скаргу.

Начальники - це посадові особи, яким статути надають певні права і обов'язки щодо підлеглих. Начальники, яким військовослужбовці підлеглі за службою, зокрема і тимчасово, стають прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий командир називається безпосереднім начальником.

Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не виступають відносно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими. Старшинство визначає військове звання. Старші за військовим званням мають право вимагати від молодших за званням додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням повинні беззастережно виконувати всі вимоги старших. У разі спільного виконання службових обов'язків військовослужбовцями, що не підлягають один одному, коли їх службові стосунки не визначені командиром (начальником), старший із них за посадою, а за рівних, посад -- старший за військовим званням є начальником.

1.4 ДОТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ СТАТУТНИХ СТОСУНКІВ, ПРАВИЛА ВІЙСЬКОВОЇ ВВІЧЛИВОСТІ

Стосунки між військовослужбовцями ґрунтуються на взаємній повазі. Усі військовослужбовці під час зустрічі (обгону) вітають один одного, дотримуючись правил, визначених статутом. 8 питань служби звертаються один до одного на «ви».

Начальники і старші, звертаючись із питань служби до підлеглих і молодших, називають їх за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово «товариш» або «пан». Наприклад: «Рядовий Коваленко» або «Пане рядовий»; «Сержант Шевчук» або «Товаришу сержант»; «Прапорщик Іваненко» або «Пане прапорщик»; «Лейтенант Петренко» або «Пане (товаришу) лейтенант».

У вільний від служби час військовослужбовці можуть звертатись один до одного на ім'я, а до начальників і старших -- на ім'я та по батькові.

Військовослужбовці мають постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати чужу гідність, пам'ятати, що за їхньою поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Військовослужбовці повинні бути ввічливими у ставленні до цивільного населення, виявляти особливу увагу до літніх осіб, жінок і дітей, поступатися місцем у громадському транспорті, захищати честь і гідність громадян, сприяти дотриманню громадського порядку, надавати допомогу постраждалим під час нещасних випадків, стихійного лиха.

У громадських місцях, у міському транспорті та приміських поїздах військовослужбовець мусить запропонувати начальникові (старшому) своє місце, якщо не-' має вільних місць.

Коли під час зустрічі немає можливості вільно розминутися з начальником (старшим), підлеглий (молодший) повинен зійти з дороги і, вітаючи, пропустити його. В разі потреби обігнати начальника (старшого) військовослужбовець просить у нього дозволу на це.

Правила військової ввічливості, поведінки і військового привітання обов'язкові також для прапорщиків, мічманів, офіцерів, генералів та адміралів, які перебувають у запасі й у відставці, якщо вони носять військову форму.

Звертаючись один до одного поза строєм, а також віддаючи чи вислуховуючи наказ, військовослужбовці мають стати у стройове положення «струнко», піднести руку до головного убору (в разі його наявності) й опустити її, Віддаючи або вислуховуючи рапорт, військовослужбовець опускає руку від головного убору після закінчення рапорту.

Військовослужбовець завжди, за всіх умов звертається до командира згідно з вимогами статуту» Це стосується і таких, наприклад, випадків, коли солдат служить під командою земляка, товариша по цивільній роботі або навіть родича.

1.5 ПОРЯДОК ВІДДАННЯ І ВИКОНАННЯ НАКАЗІВ

Начальники мають право віддавати підлеглим накази і повинні перевіряти їх виконання. Підлеглі повинні виконувати накази начальників (командирів).

Накази віддаються, як правило, в порядку підлеглості. В разі крайньої потреби старший начальник може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Вислухавши наказ, військовослужбовець відповідає «Так» і виконує його. Про виконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти начальникові, який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові. Наказ має бути сформульований виразно, чітко, щоб не допустити його подвійного тлумачення і не викликати сумнівів у підлеглого щодо його змісту.

Начальник (командир), який віддав наказ, повинен забезпечити його виконання. Він несе відповідальність за наслідки та відповідність наказу чинному законодавству, а також за невжиття заходів щодо його виконання.

Якщо військовослужбовець, котрий виконує наказ, одержав від іншого начальника, старілого за службовим становищем чи військовим званням, новий наказ, який стає перешкодою для виконання попереднього, він доповідає про це начальникові, який віддав другий наказ, і за його згоди виконує останній. Начальник, який віддав новий наказ, повідомляє про це того начальника, що віддав попередній наказ.

1.6 ЗВЕРНЕННЯ ДО НАЧАЛЬНИКІВ І СТАРШИХ

Військовослужбовці, підлеглі й молодші, звертаючись у службових справах до начальників і старших, називають їх за військовим званням, додаючи перед званням слово «товариш» або «пан». Наприклад: «Товаришу (пане) сержант», «Товаришу (пане) прапорщик», «Товаришу (пане) капітан».

Коли хочуть звернутися до іншого військовослужбовця в присутності командира (начальника) чи старшого, просять на це дозволу командира (начальника) чи старшого. Наприклад: «Товаришу майор. Дозвольте звернутися до лейтенанта Коваленка».

Зі службових та особистих питань військовослужбовець звертається до свого безпосереднього командира, а в разі необхідності -- до вищого начальника.

1.7 ВІЙСЬКОВА ВВІЧЛИВІСТЬ

Військова ввічливість -- це постійний зразок високої культури, скромності й витримки, це збереження військової честі, це обов'язкове військове привітання, як один із видів військового ритуалу. Військову честь зобов'язані віддавати один одному всі військовослужбовці, в тому числі й рівні за військовим званням. Військову честь (привітання) віддають при зустрічі і при обгоні. Першим віддають військову честь підлеглі і молодші за військовим званням. Військовослужбовці зобов'язані віддавати військову честь могилі Невідомого Солдата, бойовим прапорам військових частин, військово-морському прапору під час прибуття на військовий корабель і в разі відбуття з нього, похоронним процесіям, що супроводжуються військовими. Коли виконується Державний гімн України, військовослужбовці приймають положення «струнко» і прикладають руку до головного убору.

1.8 ОБОВ'ЯЗКИ СОЛДАТА (МАТРОСА) ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПО СЛУЖБІ

Солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне і вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених перед ним завдань, а також за справний стан своєї зброї, дорученої йому техніки і цілісність виданого йому майна. Він підпорядкований командирові 1 відділення.

Солдат (матрос) зобов'язаний:

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших;

шанувати честь і гідність товаришів по службі, дотримуватися правил військової ввічливості, поведінки і привітання;

зразково виконувати службові обов'язки, сумлінно вивчати військову справу; засвоювати все, чого навчають командири (начальники); бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом народу України (мал. 16);

оберігати державні і військові таємниці;

точно, ініціативно і сумлінно виконувати накази командирів (начальників);

повсякденно загартовувати себе, вдосконалювати свою фізичну підготовку;

досконало володіти зброєю і технікою, тримати її завжди справною, вичищеною, готовою до бою;

постійно бути за формою та охайно вдягненим, дотримуватися правил особистої та громадської гігієни, охайно носити одяг і взуття, своєчасно й акуратно лагодити його, щоденно чистити та зберігати зброю у визначених місцях, дорожити державним і військовим майном;

бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і утримувати від них інших;

неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках (мал. 18), а також дотримуватися правил пожежної безпеки;

під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати порушень громадського порядку і негідних вчинків щодо цивільного населення;

знати посади, військові звання і прізвища своїх прямих начальників до командира дивізії включно.

2. Військова дисципліна

2.1 СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Військова дисципліна -- це суворе й точне дотримання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених законодавством України і статутами Збройних Сил України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні кожним військовослужбовцем військового, обов'язку та особистої відповідальності за захист народу України, його свободи і незалежності.

У період розбудови Збройних Сил нашої Батьківщини військова дисципліна має особливе значення. Складна військова техніка також посилює вимоги до дисципліни кожного воїна. Без міцної військової дисципліни й організованості у мирний час неможливо вирішити такі важливі для становлення Збройних Сил завдання, як виховання високих морально-бойових якостей у воїнів і формування у них умінь, знань, навичок, необхідних для захисту держави. Свідомий характер військової дисципліни робить її стійкою, міцною, непохитною. Боротьба за зміцнення дисципліни, проти розбіжностей у трактуванні вимог законів України, військових статутів -- одне з найважливіших завдань командирів і начальників, а також самих військовослужбовців.

Наведемо приклад з минулого про свідомий характер військової дисципліни. В березні 1943 р. в районі залізничного переїзду біля с.Таранівка, що на Харківщині, гітлерівці, підтягнувши резерви, вирішили відрізати підрозділи Радянської Армії. Шлях фашистам перегородила військова частина. Найвідповідальнішу ділянку фронту займав взвод лейтенанта П. Широніна (помер 30.06.1968 p.). Воїни ретельно готували позиції до оборони. Ворог кинув на окопи піхоту і танки. Зав'язався нерівний бій. Протитанкову гармату радянських бійців було виведено з ладу. Положення стало критичним. Тоді старший сержант І. Вернигоренко (помер 26.01.1984 р.) кинувся з гранатами на ворожий танк, знищив його і, важко поранений, довго утримував позицію.

Якщо в підрозділі міцна дисципліна, то в ньому ефективніше відбувається навчання солдатів (матросів); вони швидше оволодівають довіреною їм зброєю і технікою.

На заняттях у класі, на полігоні, танкодромі, в добовому наряді й на вахті військовослужбовець повинен діяти відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

2.2 ОБОВ'ЯЗКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЩОДО ДОТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Дотримання військової дисципліни обов'язкове для військовослужбовця в бою і в повсякденному житті, в строю і поза ним, в розташуванні військової частини і поза нею.

Військова дисципліна зобов'язує:

дотримуватися Конституції України і законів України;

неухильно виконувати вимоги Військової присяги, військових статутів, накази і розпорядження командирів (начальників);

стійко переносити труднощі військової служби, не шкодувати своєї крові і самого життя при виконанні військового обов'язку;

бути пильним і суворо зберігати військову та державну

таємницю;

бути чесним, правдивим;

ретельно вивчати військову справу;

берегти довірену зброю, військову техніку, військове та громадське майно;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших; дотримуватися правил військової ввічливості і віддання честі;

не допускати самому й утримувати інших від порушень громадського порядку;

допомагати, командирові (начальникові) у встановленні військової дисципліни і порядку.

2.3 ЗАОХОЧЕННЯ СОЛДАТІВ (МАТРОСІВ)

Заохочення як форма визнання успіхів і заслуг є важливим засобом виховання військовослужбовців і зміцнення військової дисципліни. Командирам і начальникам Дисциплінарним статутом Збройних Сил України надаються великі права для заохочення воїнів за сумлінне й ретельне ставлення до військової служби, за успіхи в бойовому навчанні. Якщо командир (начальник) вважає, що надані йому права недостатні, він може клопотати про заохочення військовослужбовців, які відзначилися, владою старшого командира. За одну й ту саму заслугу військовослужбовцеві може бути оголошено лише одне заохочення. Визначаючи вид заохочення, враховують характер заслуг військовослужбовця та його ставлення до служби за попередній час.

Щодо солдатів (матросів) застосовуються такі заохочення: оголошення подяки; надання додаткової відпустки на термін до 5 діб; дозвіл на одне додаткове звільнення із розташування військової частини чи з корабля на берег поза чергою у дні та години, встановлені для цього командиром частини; нагородження грамотою, дипломом, цінним подарунком або грошовою премією; повідомлення батькам або колективу за місцем роботи чи навчання військовослужбовця до його призову на службу про зразкове виконання ним військового обов'язку й про отримані заохочення; нагородження особистою фотокарткою біля розгорнутого Бойового прапора військової частини; нагородження нагрудним знаком «Відмінний фахівець», а тих, хто проходить службу за контрактом, -- «Відмінний фахівець Збройних Сил України»; присвоєння військового

звання «старший солдат» («старший матрос»); занесення прізвища до Книги пошани військової частини (корабля); скасування раніше накладеного дисциплінарного стягнення.

2.4 СТЯГНЕННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Відомо, що в армійському і флотському середовищі є особи, які не дорожать військовою честю і порушують вимоги законів, Військової присяги і статутів. Такі воїни завдають великої шкоди справі підвищення бойової готовності частин і кораблів. До солдатів і матросів, які виявляють недисциплінованість, застосовуються суворі заходи впливу.

Командирам (начальникам) надаються всі права для утримання міцного порядку в підрозділі (на кораблі). Командир не має права залишати без уваги жодної провини підлеглого» Накладати стягнення за порушення військової дисципліни -- це обов'язок командира (начальника) згідно з Військовою присягою і військовими статутами.

На солдатів (матросів) строкової служби можуть бути накладені такі стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини або з корабля на берег; призначеннн поза чергою в наряд на роботу -- до 5 нарядів; позбавлення нагрудного знака «Відмінний фахівець»; позбавлення військового звання «старший солдат» («старший матрос»); арешт з наглядом на гауптвахті до 10 діб.

На солдатів (матросів), які проходять службу за контрактом, може бути накладено таке стягнення: зауваження; сувора догана; призначення поза чергою в наряд на роботу -- до 5 нарядів; арешт з наглядом на гауптвахті до 10 діб; позбавлення нагрудного знака «Відмінний фахівець Збройних Сил України»; позбавлення військового звання «старший солдат» («старший матрос»); звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Солдати (матроси) за вчинені ними злочини несуть кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством. З метою громадського осуду порушників військової дисципліни і громадського порядку проступки військовослужбовців за рішенням командира (начальника) можна обговорювати на зборах особового складу. Рішення зборів є рекомендаційними для командирів (начальників).

Накладене на солдата (матроса) дисциплінарне стягнення за вчинений злочин не звільняє його від кримінальної відповідальності.

При визначенні виду і міри стягнення враховуються ступінь провини, її характер, попередня поведінка винуватця, обставини, за яких провина була скоєна, а також те, скільки часу перебуває солдат (матрос) на службі і добре знає порядок служби.

Суворість дисциплінарного стягнення збільшується,

якщо винний скоював провину неодноразово, або брав участь у груповому порушенні військової дисципліни і громадського порядку, або провина була скоєна при виконанні службових обов'язків, під час бойового чергування, в нетверезому стані, або провина викликала значне порушення порядку.

Солдатам (матросам) стягнення оголошуються особисто або перед строєм. Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно і тільки у виняткових випадках його можуть відкласти, при цьому не більш ніж на місяць.

Використана література:

1. Допризовна підготовка: М. І. Томчук, Я. І. Конотопенко, Ю. В. Крамаренко та ін.; За ред. М. І. Томчука. Ї 2-е вид., змін. і доповн. Ї К.: Вежа, 1998. Ї 448 с.: іл.