- 11 -

СИЛИ ТА ЗАСОБИ ТОПОГЕОДЕЗИЧНОЇ ПРИВ'ЯЗКИ В БАТАРЕЇ /БРИГАДІ/

Зміст топогеодезичної прив'язки стартової позиції

Топогеодезична прив'язка є заключним етапом топогеодезичної підготовки РВіА і внаслідок її проведення отримують координати прив'язуємих точок і дирекційні кути орієнтирних напрямків. Але із-за ряду особливостей виконання бойових завдань частинами і підрозділами ракетних військ є певні особливості в змісті і проведенні топогеодезичної прив'язки стартових позицій. Вони обумовлені специфікою будови приладів наведення виробів, дальністю стрільби (пусків), а також показниками розсіювання точок падіння снарядів (виробів).

Розглянемо детально зміст та задачі топогеодезичної прив'язки стартових позицій підрозділів РВ.

Топогеодезична прив'язка стартових позицій ОТР включає:

визначення повних прямокутних координат точок пуску, їхньої абсолютної висоти, геодезичної широти і зближення меридіанів;

визначення дирекційних кутів основних і контрольних орієнтирних напрямків з точок стояння приладів наведення;

переобчислення прямокутних координат точок пуску в зону цілей і визначення поправки в дирекційний кут за перехід з однієї зони в іншу;

контроль точності топогеодезичної прив'язки.

В позиційному районі стартової батареї вибирають і готують не менше двох стартових позицій для кожного стартового відділення і місця розгортання пункту управління батареї. Стартові позиції для стартових відділень вибирають і готують на віддаленні 70-100 метрів одна від одної.

Топогеодезична привязка в залежності від обстановки виконується по карті або на геодезичній основі.

При топогеодезичній привязці на геодезичній основі координати точок пуску визначають за допомогою приладів відносно пунктів ДГМ.

При топогеодезичній привязці по карті (АФЗ) координати точок пуску визначають за допомогою топопривязчика або приладів відносно контурних точок топографічних або спеціальних карт масштабу 1:50 000 або 1:100 000.

Дирекційні кути орієнтирних напрямків визначають гіроскопічним, астрономічним або геодезичним способом.

Переобчислення координат здійснюють аналітичним способом.

Абсолютні висоти точок пуску визначають на рівнинній і горбистій місцевості - по карті, а в гірській місцевості - за допомогою приладів відносно пунктів ДГМ, а також від контурних точок, висоти яких визначені надійно.

Координати кожної точки пуску визначаються одним топопривязчиком дворазово від різних контурних точок; або двома топопривязчиками; або одним топопривязчиком і приладами від пунктів ДГМ, контурних точок карти (АФЗ).

Якщо координати точки пуску визначались двома топопривязчиками, дозволяється виконувати роботу від однієї початкової контурної точки; при цьому координати початкової точки для кожного топопривязчика повинні визначатися і встановлюватися незалежно.

При визначенні координат точки пуску за допомогою топопривзчика довжина маршруту від початкової точки не повинна перевищувати 5 км.

Дирекційні кути основного і контрольного орієнтирних напрямків визначаються незалежними способами або різними приладами.

За основний напрямок завжди приймають напрямок на ліву віху (орієнтир), за контрольний - на праву віху (орієнтир).

За сприятливих умов у ході привязки позицій визначають дирекційні кути з точки пуску на 2-3 орієнтирні точки, віддалені не менше чим на 3 км, для забезпечення необхідності наведення ракети в ціль (контролю наведення) по віддаленій точці.

ТГ-привязка (ТГП) стартових позицій (СП) підрозділів ОТР виконується силами і засобами топогеодезичних відділень ( тгв ) ВУ сбатр.

Кожне тгв має на озброєнні топоприв'язчик 1Т12 ( навігаційна апаратура , 1Г17, ПАБ-2М, ДСП-30, АЛЛ, СТМ, прилади для роботи на карті), теодоліт Т10В (ТТ-3), ЕКОМ 1В520. Для проведення контролю ТГ-привязки може бути залучена геодезична обслуга або тгв старшого начальника.

Топогеодезична прив'язка стартових позицій ТР включає:

визначення повних прямокутних координат точок пуску, їхньої абсолютної висоти;

визначення істинного азимуту вихідного напрямку з точки встановлення гірокомпасу на точки встановлення віх;

переобчислення прямокутних координат точок пуску в зону цілей і визначення поправки в дирекційний кут за перехід з однієї зони в іншу;

- контроль точності топогеодезичної прив'язки.

Роботу по топогеодезичній привязці СП в підготовлюваному позиційному районі здійснюють силами і засобами тгв стартової батареї.

Кожне тгв має на озброєнні топоприв'язчик 1Т12 (навігаційна апаратура, гірокомпас 1Г17, бусоль ПАБ-2М, далекомір ДСП-30, 20м мірна стрічка, прилади для обчислень та роботи на карті), теодоліт Т10В (ТТ-3) в комплекті з ДДИ, ЕКОМ 1В520. По результатам ТГП на кожну СП складають картку топогеодезичної привязки, яку передають командиру батареї при прибутті в ПР.

ТГ-привязку СП при розгортанні батареї в непідготованому ПР здійснюють обслугою ПУ за допомогою системи топопривязки 1Т28 із складу ПУ. Контроль привязки точок пуску здійснюють засобами тгв стартової батареї (що має на озброєнні топоприв'язчик 1Т12).

В залежності від обстановки, координати точок пуску визначають на геодезичній основі (відносно пунктів ДГМ, СГМ, АТГМ); по карті (масштабу 1:50 000, 1:100 000, або спеціальній карті з координатами контурних точок) за допомогою топопривязчика або кутомірних приладів.

Координати кожної точки пуску визначаються одним топопривязчиком дворазово від різних контурних точок; або двома топопривязчиками; або одним топопривязчиком і приладами від контурних точок. При визначенні координат точки пуску за допомогою топопривзчика довжина маршруту від початкової точки не повинна перевищувати 5 км.

Азимути вихідних напрямків визначають гіроскопічним, астрономічним і геодезичним способами.

Для проведення контролю ТГП може бути залучено геодезична обслуга ст. начальника.

Топогеодезична прив'язка стартових позицій реактивної артилерії включає:

визначення повних прямокутних координат точок пуску кожної БМ, їх абсолютної висоти, геодезичної широти і зближення меридіанів;

визначення кутомірів по основній і запасній точкам наводки для кожної БМ, дирекційних кутів на 1-2 орієнтири з точки стояння бусолі НО, КБ;

за необхідності - переобчислення прямокутних координат точок пуску в зону цілей і визначення поправки в дирекційний кут за перехід з однієї зони в іншу;

провішування основного напрямку пуску з точки пуску;

контроль точності топогеодезичної прив'язки.

Після виконання топоробіт, за результатами прив'язки кожної вогневої позиції, складається картка топогеодезичної прив'язки в 2-х екземплярах: один екземпляр картки вручається командиру стартової батареї, другий - подається в штаб дивізіону.

Як правило, підрозділи, які виконують задачу топогеодезичної прив'язки позицій, вирушають заздалегідь у позиційний район частини (підрозділу) у складі рекогносцирувальної (розвідувальної) групи - РГ; крім ТГП та підготовки маршрутів висування у топогеодезичному відношенні, на РГ покладаються задачі по інженерній, РХБ - розвідці маршрутів висування та позиційних районів. До складу РГ можуть входити додані геодезичні підрозділи, на які як правило покладаються завдання по згущенню ДГМ у ПР та контролю прив'язки СП. Детальніше дії РГ частини (підрозділу) ви будете вивчати на кафедрі тактики у наступному навчальному році.

2. Види топогеодезичної прив'язки, їх характеристика і умови застосування. Поняття про опорну геодезичну мережу. Контурні точки карти, що використовуються при топоприв'язці

Для топогеодезичної прив'язки необхідно знати координати початкових точок відносно яких, виконується визначення координат позицій, пунктів і постів. Ці дані називаються вихідними даними (вихідною геодезичною основою) і в залежності від вихідних геодезичних даних, що використовуються для визначення координат постів і пунктів, розрізняють два види топогеодезичної прив'язки:

на геодезичній основі;

по карті (аерознімку).

При топогеодезичній прив'язці на геодезичній основі координати прив'язуємих точок визначають за допомогою приладів (теодолітів, квантового далекоміра КТД-1, бусоль ПАБ-2А та ін.) відносно пунктів геодезичної мережі або точок артилерійської топогеодезичної мережі, а дирекційні кути орієнтирних напрямків геодезичним, гіроскопічним або астрономічним способами. Всі обчислювання (обробка результатів) виконують аналітичним методом (таблиці логарифмів, СТМ, АЛЛ, НІХ,).

Геодезичні мережі - це сукупність пунктів, закріплених на місцевості спеціальними підземними центрами і надверховими позначками. Координати пунктів геодезичної мережі і дирекційні кути напрямків між пунктами визначаються із заданою точністю і в одній системі координат.

Геод. мережі використовуються, як в оборонних цілях так і в народному господарстві. В залежності від їх призначення геод. мережі підрозділяють на:

- державну геодезичну мережу (ДГМ);

- спеціальну геодезичну мережу (СГМ);

- артилерійську топогеодезичну мережу (АТГМ).

ДГМ -- є головною геодезичною основою топогеодезичних робіт усіх видів.

Характеристика точності ДГМ

Для пунктів усіх класів з геометричного чи тригонометричного нівелювання визначаються відмітки (висоти).

На пунктах ДГМ на відстанях від 500 до 1000 м (у лісі не ближче 250 м) установлюються два орієнтирних пункти (ОРП), на які визначаються дирекційні кути.

Усі пункти ДГМ, а також ОРП закріплюються на місцевості довгостроковими підземними центрами.

Над центром установлюються зовнішні знаки у виді дерев'яних чи металевих сигналів, пірамід і турів. При відсутності прямої видимості між пунктами будують складні чи прості сигнали. У верхній частині сигналу обладнаються площадка для спостерігача і столик для приладу.

При наявності прямої видимості між пунктами геодезичної мережі над центрами встановлюють тригранні чи чотиригранні піраміди висотою від 5 до 8 м. У високогірних і гірських районах установлюють тури. Тур являє собою кам'яний, цегельний, бетонний чи залізобетонний стовп, що споруджується над маркою (центром пункту), закладеною в скелю.

Щільність - один пункт на 50 - 60 км² створюється, як правило, геодезичними мережами 1, 2 і 3-го класів. Щільність - один пункт па 20 - 30 км² дозволяється створювати тільки мережами 3-го класу, а щільність - один пункт на 5 - 15 км² - тільки мережами 4-го класу.

Подальше збільшення щільності геодезичної мережі досягається розвитком геодезичної мережі згущення. Пункти геодезичних мереж згущення, так само як і пункти ДГМ, використовуються в якості вихідних для топогеодезичної прив'язки і закріплюються центрами з розрахунком на довгострокову схоронність. Зовнішніми знаками служать дерев'яні і металеві піраміди різних конструкцій. Точність визначення координат пункту мережі згущення складає 0,5 м.

Результати робіт зі створення державної геодезичної мережі і геодезичних мереж згущення відображаються в каталогах координат геодезичних пунктів. Кожен каталог охоплює пункти, розташовані на одному листі карти масштабу 1 : 200 000.

Спеціальні геодезичні мережі ( СГМ) являють собою сукупність пунктів, визначених на місцевості з заданою точністю координат і дирекційних кутів з метою забезпечення військ вихідними даними, необхідними для топогеодезичної прив'язка елементів бойових порядків ракетних військ і артилерії.

СГМ створюються частинами і підрозділами військово-топографічної служби в позиційних районах і районах розгортання ракетних військ і артилерії шляхом згущення державної геодезичної мережі.

СГМ розвиваються методом тріангуляції і чи полігонометрії.

Точність визначення пунктів СГМ приведена в таблиці 2:

таблиця 2

Артилерійська топогеодезична мережа ( АТГМ )створюється на місцевості з обмеженою кількістю пунктів геодезичної мережі, контурних точок чи при відсутності великомасштабних карт із метою скорочення часу, підвищення точності і надійності топогеодезичної прив'язки.

АТГМ являє собою сукупність закріплених (позначених) на місцевості точок (орієнтирів), координати яких визначені що до вихідних пунктів (точок) із серединною помилкою не більше 5 м.

На деяких точках АТГМ визначаються дирекційні кути орієнтирних напрямків із серединною помилкою 0-00,5 ( 2 ' ) .

АТГМ створюється топогеодезичними підрозділами артилерійських частин (підрозділів), як правило, у масштабі артилерійської групи в районах СП і на маршрутах переміщення.

Точки АТГМ закріплюють на місцевості центрами-стовпами діаметром 8 - 10 см, довжиною 1 м, що забивають у землю на глибину 0,5 - 0,7 м. У верхній зріз стовпа забивають цвях з капелюшком діаметром 3 - 5 мм. Для позначення точок використовують віхи і тури. Точки обкопують канавкою глибиною 0,2 м у формі квадрата зі стороною 1 м.

Як орієнтирні напрямки використовують напрямки на один-два окремих місцеві предмети, що добре спостерігаються з точок мережі. При відсутності місцевих орієнтирів - напрямок закріплюють стовпами (віхами) на віддаленні не менш 200 м від точки АТГМ.

За результатами проведених робіт складають списки координат точок АТГМ, у яких указують координати точок і дирекційні кути орієнтирних напрямків.

При топогеодезичній прив'язці по карті (аерознімку):

- координати прив'язуємих точок визначають за допомогою топоприв'язчика (апаратури топоприв'язки) або приладів відносно контурних точок топографічних карт (аєрознімків).

дирекційні кути орієнтирних напрямків одним із слідуючих способів: гіроскопічним, астрономічним, геодезичним, за допомогою магнітної стрілки бусолі або передачею дирекційного кута, кутовим ходом, одночасним відмічанням по небесному світилу і за допомогою гіропоказника навігаційної апаратури.

при роботі груп самоприв'язки в аномалійних районах і коли застосування вищеперелічених способів неможливе, дирекційні кути орієнтирних напрямків можуть визначатися по контурним точкам карти.

- абсолютні висоти прив'язуємих точок, у гірській місцевості визначають за допомогою приладів відносно пунктів геодезичних мереж або контурних точок місцевості висоти яких визначені надійно.

Для топогеодезичної прив'язки використовуються топографічні карти масштабів 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000. По топографічній карті визначають вихідні дані (прямокутні координати контурних точок) для топогеодезичної прив'язки та контролю топогеодезичної прив'язки.

За контурні точки беруть місцеві предмети, позначені на карті і які надійно спізнані на місцевості. Такими точками можуть бути споруди баштового типу, мости, перехрестя доріг і млини, радіомачти, колодязі, окремо стоячі дерева, будівлі, сараї, церкви, фабричні труби та інші місцеві предмети. Але необхідно мати на увазі, що карти можуть старіти і частина контурних точок, які є на картах, важко визначати або вони будуть відсутні на місцевості; в районах з пісочним ґрунтом перехрестя доріг брати як контурну точку недоцільно, так як із часом вони можуть змінювати своє місцеположення.

Координати контурних точок визначають за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу. Точність положення контурних точок і горизонталей на картах різних масштабів приведена в табл.3:

3. Нормативи часу і точність топогеодезичної прив'язки

Згідно з вимогами, що пред'являються до комплексів і систем РВіА, визначено способи топогеодезичної прив'язки. Вимоги до точності і часу ТГП викладено у Керівництві по БР ТГпідр РВіА.

Стартова позиція сбатр ОТР вважається прив'язаною з достатньою точністю, якщо:

різниця координат точки пуску, визначених одним топоприв'язчиком двічі, чи топоприв'язчиком і приладами від контурних точок, чи двома топоприв'язчиками не перевищує 150м;

За остаточні значення координат приймають середнє арифметичне з отриманих результатів;

різниця значень виміряного і розрахованого кутів між основним і контрольним орієнтирними напрямками не перевищує 3-х кутових хвилин.

При завчасній прив'язці стартової позиції, якщо різниці координат і дирекційних кутів орієнтирних напрямків не перевищують вищевказаних допусків, за їхні остаточні значення приймають осереднені результати.

При розгортанні дивізіону з маршу зазначене осереднення дозволяється не проводити, якщо : - різниця координат не перевищує 75м,

- різниця виміряного і розрахованого кута не перевищує 3-х кутових хвилин.

Витяг з Курсу підготовки РВ ( КП РВ ) :

Точність визначення координат позицій за допомогою приладів від пунктів геодезичних мереж характеризується серединними помилками 3 - 5 м,

Точність визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків - серединними помилками 0,5 - 1,5 '.

Час, необхідний на прив'язку 2-х стартових позицій в одному ПР стартової батареї на геодезичній основі, орієнтовно складає 8 - 10 годин.

Точність визначення координат за допомогою топоприв'язчика від контурних точок залежить від масштабу карти і довжини маршруту і складає в середньому 30 - 50 м, а за допомогою приладів - 0,5 мм у масштабі карти.

На топогеодезичну прив'язку однієї позиції силами тпв по карті з гіроскопічним чи астрономічним орієнтуванням потрібно до 1 години; для прив'язки 2-х стартових позицій в одному ПР - до 1,5 години.

Витяг з КП РВ :

Привязка однієї стартової ТР (вогневої позиції РА) позиції оцінюється:

“відмінно” - якщо координати СП визначені з помилкою не більше:

на основі карти 1:50 000 - 25 м;

на основі карти 1:25 000 - 15 м;

на геодезичній основі - 10 м.

орієнтирні напрямки визначені з помилкою не більше:

для 9К79 - 1 хвил.;

для 9К58 - 0-01 п.к.

а час привязки оцінено “відмінно”;

“добре” - якщо координати СП визначені з помилкою не більше:

на основі карти 1:50 000 - 50 м;

на основі карти 1:25 000 - 30 м;

на геодезичній основі - 20 м.

орієнтирні напрямки визначені з помилкою не більше:

для 9К79 - 2 хвил.;

для 9К58 - 0-02 п.к.

а час привязки оцінено “добре”;

“задовільно” - якщо координати СП визначені з помилкою не більше:

на основі карти 1:50 000 - 80 м;

на основі карти 1:25 000 - 45 м;

на геодезичній основі - 30 м.

орієнтирні напрямки визначені з помилкою не більш:

для 9К79 - 3 хвил.;

для 9К58 - 0-03 п.к.

а час привязки оцінено “задовільно”.

Топогеодезична привязка вважається закінченою,

якщо складено картки топогеодезичної привязки !

Топогеодезична привязка СП (ВП) в непідготовленому ПР (по одній на кожну ПУ)