Особливості організації туристичних авіаційних перевезень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості організації туристичних авіаційних перевезень

Саркісова Олена Миколаївна

Стаття присвячена розгляду особливостей організації туристичних перевезень авіаційним транспортом. Проаналізовано погляди науковців щодо особливостей кожного з виду комерційних співробітництв, що забезпечує процес взаємодії авіаційних та туристичних підприємств в умовах сучасності. Розкрито найважливіші підходи до організації туристичних авіаційних перевезень, які полягають у формах взаємодії туристичних підприємств і авіакомпаній, що реалізуються через: бронювання авіаквитків з використанням систем АСБП (автоматизованих систем бронювання продажів); договір з авіакомпанією на блок місць на регулярних авіалініях; агентська угода та діяльність туристичної фірми як агентства з продажу авіаквитків; організація чартерних авіарейсів.

Туристична галузь повністю залежить від транспорту, його безпеки, швидкості і зручностей, що надаються туристу під час його пересування. Повітряний транспорт у системі туризму відіграє одну з головних ролей, який з кожним роком займає все міцніші позиції в загальносвітової транспортній системі. Високі темпи росту та популярність короткострокових турів збільшується, тому визначальним фактором є швидкість доставки. Одночасно зростає конкуренція на туристичному ринку, в зв'язку з чим перед туристичними фірмами постає питання підвищення конкурентоспроможності та залучення нових споживачів. Внаслідок підвищення попиту на короткострокові тури, які включають авіаційні перевезення, одним із шляхів зниження собівартості турпродукту є ефективна комерційна взаємодія з авіакомпаніями, за якої туристичні фірми отримують можливість перевезення своїх туристів по зниженим тарифам. Щодо авіакомпаній, то організація перевезень туристів є одним з головних напрямів розвитку їх діяльності. Обсяги перевезень туристів відіграють важливу роль у розробці стратегії авіакомпанії по формуванню парку повітряних суден, адже саме чартерні рейси є найпривабливішими з точки зору отримання прибутку. Тож питання взаємодії туристичної галузі та авіаційної є актуальним і потребує детального розгляду.

Питання взаємодії туристичних та авіаційних підприємств було досліджено багатьма зарубіжними та вітчизняними вченими, зокрема таких, як Е. Костроміна, И. Зоріна, Н. Полянська та інші.

Незважаючи на великий спектр проведених досліджень та значні науково-практичні напрацювання, більшість наукових робіт сучасних авторів, на жаль, торкається лише окремих аспектів організацій авіаційних перевезень для туристичного ринку. Тому постає потреба у більш детальному вивченні теоретичної частини особливостей організації туристичних авіаційних перевезень, а тематика дослідження набуває актуальності.

Мета та завдання статті полягає в теоретичному обґрунтуванні особливості організації туристичних авіаційних перевезень, як основи підвищення якості функціонування цієї системи в постійно змінюваних навколишніх умовах.

Основними завданнями дослідження є аналіз та систематизація різних поглядів науковців щодо організації авіаційних перевезень для реалізації туристичних програм, дослідження особливостей кожного з виду комерційних співробітництв, що забезпечує процес взаємодії авіаційних та туристичних підприємств в умовах сучасності.

Повітряний транспорт є одним з основних, масових засобів перевезення туристів. Вибір авіаційного транспорту туристами як засобу перевезення зумовлений цілою низкою причин: по-перше, авіація - це найшвидший і найзручніший вид транспорту при перевезеннях на дальні відстані; по-друге, сервіс на авіарейсах в даний час відрізняється досить високим рівнем; по-третє, провідні авіаційні компанії світу через міжнародні мережі бронювання і резервування виплачують туристським фірмам комісійну винагороду на кожне заброньоване в літаку місце, мотивуючи їх тим віддавати перевагу авіаперевезенням серед інших видів транспорту.

В сучасних умовах сформувалося декілька підходів до організації туристичних авіаційних перевезень, які полягають у формах взаємодії туристичних підприємств і авіакомпаній, що реалізуються через: 1) бронювання авіаквитків з використанням систем АСБП (автоматизованих систем бронювання продажів); 2) договір з авіакомпанією на блок місць на регулярних авіалініях; 3) агентська угода та діяльність туристичної фірми як агентства з продажу авіаквитків; 4) організація чартерних авіарейсів. Зупинимось на кожній формі взаємодії більш детально [6].

Бронювання місць та продаж авіаквитків через системи бронювання. Бронювання та продаж авіаційних перевезень реалізується через глобальні дистриб'юційні системи (Global Distribution System - GDS), які призначені для авіакомпаній та туристичних підприємств. Глобальними називають системи, які мають розгалужену систему продажу по всьому світу. Другою ознакою глобальної системи бронювання є можливість бронювання не тільки авіаперевезень, а й готельних послуг, трансферу, оренда автомобілю, страхування тощо.

В світі існує чотири глобальні мережі, а саме: Amadeus / System One, Galileo / Ap ollo, Sabre / F antasi a, WorldSp an / Ab acus. В Україні лідером використання є системи Amadeus та Galileo.

Як слушно зауважує К. Марінцева, системи бронювання є одним з основних технологічних та маркетингових інструментів індустрії подорожей, призначеними не тільки для поширення тих чи інших продуктів, а й значною мірою для структурування інформаційних потоків і аналізу ринку агентами, туроператорами і авіакомпаніями [3].

Договір з авіакомпанією на блок місць на регулярних авіалініях. Блок місць представляє собою надання перевізником встановленої кількості місць суб'єктам бронювання і продажу авіаперевезень на певних, обумовлених відповідною угодою умовах. Блок місць, може бути жорстким або м'яким.

Жорсткий блок місць - гарантована кількість місць, що надається перевізником туристичному підприємству, з умовою 100% попередньої оплати що не підлягає поверненню. М'який блок - гарантована кількість місць, що надається перевізником туристичному підприємству, з умовою повернення нереалізованих місць в систему і відшкодування збитків перевізнику на певних обумовлених умовах. Тобто при жорсткій квоті місць вся відповідальність за нереалізованість місць блоку лягає на туристичне підприємство, незалежно від причини [2].

Договір з авіакомпанією на блок місць на регулярних авіарейсах включає:

- графік функціонування турів в напрямку «туди» і «назад» із зазначенням місць призначення;

- кількість туристів у кожній групі (блок місць);

- строки подачі заявок та викупу авіаквитків;

- строки зняття замовлень на квитки без утримання штрафів (м'який блок);

- види тарифів на придбані квитків, пільгові тарифи, умови надання пільгових тарифів;

- порядок і терміни повернення викуплених, але невикористаних квитків, матеріальна відповідальність, яка випливає з термінів повернення (при м'якому блоці).

Агентська угода з авіакомпанією. Агентська угода - це робота зі стоками, тобто коли туристична фірма одержує можливість самостійно виступати як агентство авіакомпанії з продажу авіаквитків (як для своїх туристів, так і просто на продаж), що спрощує і прискорює процедури бронювання та оформлення проїзних документів. Туристична фірма сама виступає в якості «каси з продажу квитків» авіакомпанії, тобто сама виписує квитки і має відповідне комп'ютерне обладнання та право доступу до мережі бронювання даної авіакомпанії. Цей вид роботи з авіаквитками називається «робота зі стоком авіаквитків».

Авіакомпанія внаслідок такої угоди отримує додатковий пункт продажу, а як наслідок розширюється мережа продажу. Однією з умов агентської угоди є переважна більшість продажу під тури квитків саме цієї авіакомпанії.

Агентська угода з авіакомпанією передбачає вирішення таких питань:

- хто і на яких умовах забезпечує устаткування для оформлення авіаквитків, бланки авіаквитків;

- підготовка кадрів для обслуговування цього обладнання;

- обсяги продажу за кількістю квитків на місяць (наприклад, не менш 10/200 квитків на місяць) або з виручки від продажів (від 10 до 200 тис. дол. США і більше в різних авіакомпаніях);

- межі можливих продажів (регіонально або за сегментами споживачів);

- ціни і тарифи продажів авіаквитків;

- умови оплати авіаквитків (передоплата або оплата по мірі продажу);

- розмір комісійної винагороди за продаж авіаквитків (до 9% від проданого тарифу);

- строки і регулярність подачі звітів авіакомпанії, їх форма і необхідна в додатку документація (зазвичай 1 або 2 рази на місяць);

- розмір банківських гарантій (депозиту) на користь авіакомпанії чи ІАТА (від 20 тис. дол. США);

- членство в ІАТА [1].

Організація чартерних авіарейсів під туристичні авіаперевезення. Важливе місце в перевезеннях туристів займає організація та виконання чартерних (замовлених) рейсів. Виконання чартерних перевезень обумовлено двома факторами: 1) відсутність можливості перевезення туристів на регулярному рейсі внаслідок відсутності вільних місць у літаку; 2) відсутність регулярних перельотів на потрібному напрямі.

Чартерні туристичні перевезення є стратегічним напрямком по формуванню парку повітряних суден, що зумовлює сильну конкуренцію між авіакомпаніями на право здійснювати чартерні перевезення, які є джерелом значних доходів.

Основною перевагою виконання чартерних перевезень є відкриття нових туристичних ринків, що в результаті надають можливість авіакомпаніям почати регулярні пасажирські перевезення.

По характеру виконання чартерні перевезення підрозділяються:

- епізодичне (разове) виконання одного (двох) рейсів;

- ланцюг чартерних рейсів (виконання від 2 до 5 рейсів у визначені дати);

- регулярні чартерні рейси (виконання у встановлені дні тижня по одному розкладу, на тривалий період часу (літня чи зимова навігація) [4].

У практиці туристичної діяльності українських туроператорів, мають місце усі з перерахованих чартерних перевезень.

Вартість чартерного рейсу складається із собівартості льотної години експлуатованого повітряного судна. Як правило, виконання чартерних перевезень здійснюють українські перевізники, що пропонують більш низькі ставки туроператорам у порівнянні з іноземними авіакомпаніями. Це знижує загальну вартість туристичного пакету і залучає більшу кількість українських туристів.

При організації чартерних авіаперевезень замовник разом з авіакомпанією визначає маршрут, обумовлюються обов'язки сторін, з'ясовується відповідність орендного договору міжнародним правилам, визначається вартість рейсу. Потім укладається спеціальний чартерний договір.

Підписуючи договір чартеру, авіакомпанія майже завжди ставить туроператора в жорсткі умови. Насамперед від фірми вимагається передоплата. Який би не був її максимальний розмір, авіакомпанія завжди наполягає, щоб заздалегідь були оплачені перший і останній рейси чартерного циклу. Таким чином вона застраховує себе та туристів, які були перевезені раніше, від можливих неплатежів. Оплата рейсів обговорюється заздалегідь і проводиться, як правило, за 7-10 днів до початку польоту. У разі несвоєчасної оплати, згідно з угодою, компанія має право виставити замовнику штрафні санкції чи перервати з ним наявні договірні відносини [5].

Часто в ролі ініціатора чартерної програми виступає не один, а декілька туроператорів. В такому випадку вони заздалегідь обумовлюють між собою умови організації польотів.

Варто зазначити, що як правова основа спільної діяльності авіакомпанії та туристичної фірми використовується двостороння угода, розроблена Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, що включає в себе основні принципи комерційного співробітництва. Організація перевезень будується на аналізі досягнутого рівня перевезень туристів, темпів приросту чи зниження планованих обсягів. На підставі такого аналізу авіакомпанія проводить комплекс комерційних заходів, що включають:

1. Складання розкладу руху повітряних суден при плануванні перевезень туристів на регулярних рейсах у залежності від періоду перевезень. Розрізняють два періоди: зимовий (з листопада по березень) і літній (із квітня по жовтень).

2. Розробку спеціальних тарифів і правил їхнього застосування для перевезення туристів у залежності від їх кількості (індивідуалів чи групи), термінів їхнього перебування, сезонності, турпакетів.

3. Виділення блоків місць для бронювання туристичних перевезень на регулярних

рейсах.

4. Планування і виконання чартерних рейсів.

5. Узгодження перевезень туристів з іншими авіакомпаніями по складних маршрутах (включаючи перевезення двома та більше авіаперевізниками).

6. Спільна участь з туристичною фірмою в рекламних кампаніях.

7. Вдосконалення якості обслуговування туристів на борту повітряного судна.

8. Розвиток нових туристичних авіаційних маршрутів.

9. Спільне співробітництво в області сучасних комп'ютерних технологій.

10. Підготовка і навчання фахівців туристичних фірм в області застосування авіаційних тарифів і бронювання місць на повітряному транспорті.

Сьогодні авіаперевезення в туризмі є найпопулярнішим видом пересування у світі, що обумовлено рядом причин: по-перше, авіація - найшвидший і найзручніший вид транспорту при подорожах на великі відстані; по-друге, сервіс на авіарейсах досяг високого рівня якості і є привабливим для туристів; по-третє, авіаційні компанії безпосередньо і через міжнародні мережі бронювання виплачують туристичним агентствам комісійні винагороди за кожне заброньоване в літаку місце, таким чином мотивуючи їх обирати саме авіаперевезення при створенні туристичного продукту.

Висновки та перспективи подальших розвідок у цьому напрямі відображені у виокремленні особливостей організації туристичних авіаційних перевезень. Авіаційні перевезення стали невід'ємною частиною туристичного продукту, що призведе до появи тісної взаємодії між авіакомпаніями та туристичними підприємствами, що передбачає бронювання місць та викуп авіаквитків через системи бронювання, укладання договору між туристичною фірмою та авіакомпанією на блок місць на регулярних авіалініях, укладання агентської угоди, організацію чартерних рейсів. Така співпраця сьогодні є необхідною для обох сторін, адже дає можливість туристичним фірмам отримати вигідні тарифи для перевезення своїх туристів, а авіакомпаніям - підвищити обсяги продажу своїх квитків. Можна впевнено стверджувати, що від ефективної комерційної взаємодії туристичних фірм і авіакомпаній та пошуку нових ефективних підходів до організації авіаційних туристичних перевезень залежить не тільки підвищення ефективності діяльності окремих підприємств, а й розвиток ринку авіаційних туристичних перевезень загалом.

Список використаних джерел

авіакомпанія туристичний перевезення

1. Довідник керівника агентства з продажу авіаперевезень. Одеса: ПЛАСКЕ ЗАТ, 2007. 288 с.

2. Зорин И.В., Каверина Т.П., Квартальнов В.А. Туризм, как вид деятельности: учебник. М.: Финансы и статистика, 2005. 288 с.

3. Марінцева К.В. Пасажирські перевезення: підручник. Київ: «НАУ-друк», 2009. 226 с.

4. Полянская Н.Е. Организация коммерческой работы на воздушном транспорте. Київ: «НАУ-друк», 2004.320 с.

5. Смірнов І.Г. Логістика туризму: навчальний посібник. Київ: Знання, 2009. 444 с.

6. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія. Київ: Київський національний торговельно-економічний університет, 2009. 463 с.

Размещено на Allbest.ru