Розробка поста, вибір устаткування й матеріалів для поста по технічному обслуговуванню ходової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗРОБКА ПОСТА, ВИБІР УСТАТКУВАННЯ Й МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПОСТА ПО ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ ХОДОВОЇ СИСТЕМИ

На підприємствах, що експлуатують СМАТС, застосовують універсальне встаткування, що виготовляє машинобудуванням (металорізальні й деревообробні верстати, преси, кран-балки, зварювальні трансформатори й ін.), а також спеціалізоване, що випускається підприємствами Мінавтотранса й інших відомств (мийні машини, підйомники, діагностичні прилади, мастильно-заправні пристрої й ін.). Крім того, широко використають нестандартизоване встаткування, що виготовляє власними силами (стелажі, верстати, візки й ін.).

Технологічне встаткування, використовуване на підприємствах сервісу, залежно від його призначення підрозділяється на підйомно-оглядове, підйомно-транспортне, спеціалізоване для ТО машин і спеціалізоване для ПР машин.

Перша група включає устаткування й пристрої, що забезпечують при ТО й ПР зручний доступ до агрегатів, механізмам і деталям, розташованим знизу й збоку машини. Сюди входять оглядові канави, естакади, підйомники, перекидачі й гаражні домкрати. Друга група включає встаткування для підйому й переміщення агрегатів, вузлів і механізмів машини: пересувні крани, електротельфери, кран-балки, вантажні візки й конвеєри (рис. 8.1). Третя група - спеціалізоване устаткування, призначене для виконання технологічних операцій ТО: збирально-мийних, кріпильних, мастильних, діагностичних, регулювальних і заправних.

Четверта група - спеціалізоване встаткування, призначене для виконання технологічних операцій ПР: розбірно-складальне, слюсарно-механичне, ковальське, зварювальне, мідницьке, кузовне, шиномонтажне й вулканізаційне, електротехнічне й для ремонту систем живлення.

Подйомно-оглябове устаткування. Універсальним осмотровым пристроєм, що забезпечує одночасний фронт робіт знизу, збоку й зверху, є осмотровые канави. Канавами обладнаються тупикові й прямоточні пости й потокові лінії.

По ширині канави підрозділяються на вузькі й широкі. По способі заїзду машини на канаву й з'їзду з її - на тупикові й проїзні. По пристрою - на межколійні й бічні, з колійними мостами й вивішуванням коліс, траншейні й ізольовані.

Довжина канави повинна бути більше довжини машини на 0,5...0,8 м; глибина для машин середніх розмірів 1,4...1,5 м, а для великовантажних машин 1,2...1,3 м.

Канави повинні мати вхід, зі сходами, розташовуваними за межами робочої зони канави. Для безпечного заїзду машини, канави збоку обрамляються напрямними ребордами, а з торця (з боку заїзду) - отбойником, що вирівнює напрямок коліс. Реборди можуть бути металевою й залізобетонними, висотою не більше 15 див. Для фіксації кінцевого положення машини при переміщенні уздовж тупикової канави з боку відкритої траншеї роблять упори. Ширина вузьких канав не більше 0,9 м при залізобетонних ребордах й 1,1 м при металевих. Бічні канави виконуються глибиною 0,8...0,9 м при ширині не менш 0,6 м.

Паралельні вузькі канави з'єднуються відкритою траншеєю або тунелем. Ширина траншеї (тунелю) 1.. .2 м, глибина до 2 м.

Траншеї обгороджують поруччям висотою не менш 0,9 м, а через канави з боку траншеї (за межами робочої зони) установлюють перехідні містки. Траншеї (тунелі) повинні мати не менш одного виходу на 2...3 канави.

Канави для машини повинні бути більше машини на 1,0...1,2 м. Вони забезпечують більшу зручність при роботах знизу, чим вузькі, тому що під машиною є більше вільна зона, зручна для розміщення технологічного встаткування, інструмента, запасних частин й забеспечує вільний маневр для працюючих знизу. Для роботи збоку передбачаються знімні трапи.

В нішах стін канав установлюють світильники. Крім того, канави повинні вентилюватися й обігріватися припливом теплого повітря.

Недоліком оглядових канав всіх типів є складність забезпечення нормальних умов праці для виконавця (обмежені переміщення, недостатня природна вентиляція, слабке природне висвітлення машини знизу), незручність робіт з деякими агрегатами машини й неможливість проведення перепланування виробничого приміщення без більших витрат часу й засобів.

Естакади являють собою колійний міст, розташований вище рівня підлоги на 0,7...1,4 м, з рампами, що мають ухил 20...25° для в'їзду й з'їзду машини. Естакади можуть бути тупикові й прямоточні, стаціонарні або пересувні. Для одночасного провадження робіт знизу, збоку й зверху застосовують естакади з неглибокою оглядовою канавою під ними.

Підйомники класифікують: по способу установки на стаціонарні й пересувні; по типу механізму підйому на механічні й гідравлічні; по роду привода на ручні й електричні; по місцю установки на напольні й канавні; по конструкції опорної рами на підйомники з колійною, міжколійною і поперечною рамами й з опорними траверсами (рис. 8.3). Найпоширенішими є електромеханічні й гідравлічні підйомники.

Стаціонарні електрогідравлічні підйомники можуть бути одне-, двох- і багатоплунжерні вантажопідйомністю 2; 4; 8; 12; 16 й 20 т.

Вітчизняна промисловість випускає два типи таких електрогідравлічних плунжерних підйомників, моделей П138Г и П151 вантажопідйомністю 2,0 й 12,5 т відповідно. Перший - одноплунжерний і призначений для підйому легкових автомобілів; другий - двох-плунжерний - служить для підйому великовантажних машин.

Канавні підйомники бувають гідравлічні й електромеханічні, з однієї й двома стійками. Пересувний канавний гідравлічний одноплунжерний підйомник являє собою гідравлічний циліндр із ручним приводом, змонтований на підставі, що опирається на поперечні балки рами візка. Остання за допомогою роликів установлюється на напрямні, закріплені на поздовжніх стінках канави. Таким чином, підйомник можна переміщати уздовж і поперек канави.

Залежно від роду виконуваної роботи на плунжер канавного підйомника встановлюють підхоплення, що служить для упору у вісь або раму машини, або пристосування для втримання агрегатів машини.

Перекидачі призначені для бічного нахилу машин при обслуговуванні й ремонті з боку днища. Максимальна їхня вантажопідйомність 2 т, максимальний кут нахилу 90°. Використаються при проведенні зварювальних, кузовних і фарбувальних робіт, а також при протикорозійній обробці легкових автомобілів. Гаражні домкрати являють собою пересувні вантажопідйомні механізми, що складаються з піднімального пристрою й силового органа. Вони призначені для вивішування передньої або задньої частини машини. По типі піднімального пристрою є гідравлічними, по роду привода - ручними. Як силовий орган на них використається плунжерний насос, що приводить у дію рукояткою або педаллю.

Залежно від моделі, вантажопідйомність гаражних домкратів змінюється в межах 1,6...12,5 т, а висота підйому в межах 430...700 мм. Застосування їх на підприємствах сервісу дозволяє на напольних постах, а якщо буде потреба й на постах очікування, провести необхідні роботи з ТО й ПР.

Підйомно-транспортне устаткування. На великих підприємствах сервісу застосовують монорейки з електротельферами вантажопідйомністю 0,25...1 т і підвісні кран-балки вантажопідйомністю 1...3 т, а також електрокари. На невеликих підприємствах для цих цілей використають пересувні крани з гідравлічним приводом піднімальної стріли. Вантажопідйомність при мінімальному вильоті стріли в різних моделей кранів становить 1...2,5 т, при максимальному - 200...800 кг.

Спеціалізоване встаткування для ТО й ПР. Розбірно-складальне й ремонтне встаткування застосовують для монтажно-демонтажних і регулювальних робіт при ТО й ПР автомобілів. Це динамометричні ключі (рис. 8.1), різні комплекти інструмента (моделей 2336М, И145, И146, И147, 2446, 2445М, И132, И133), комплект ключів для ТЕ й ТР паливних апаратур газобалонних автомобілів (И 139), комплект інструмента для електротехнічних робіт (И143) і ін. Як приклад на мал. 8.2 наочно представлений комплект інструмента моделі 2446.

Принцип роботи гайковерта заснований на використанні накопиченої енергії маховика 3, переданої на ведений вал 9 у момент включення. Крутний момент, створюваний електродвигуном, за допомогою клиноремінної передачі передається на маховик до провідного вала 5, двухкулачковой маточині 6, шлицевой двухкулачковой муфті 7, пружині 8, веденому валу 9 і торцевому ключу 10 при включеному положенні важеля 4. При першому додатку навантаження до гайки крутний момент досягає 350...450 Н-м. Для створення моменту порядку 1000... 1100 Н-м необхідні 4...5 включень муфти. Використання гайковертів в 3...4 рази підвищує продуктивність праці слюсарів-ремонтників.

1 - тримач накидної головки; 2 - стрілка; 3 - пружний стрижень; 4 - шкала; 5 - рукоятка

Рисунок 1 - Динамометричний ключ

Рисунок 2 - Набір інструментів слюсаря-авторемонтника, модель 2446

На підприємствах сервісу при ремонтних роботах використовується ряд інших стендів й установок. Серед них стенд для зрізання накладок з гальмових колодок (Р174), установка для закльопування гальмових накладок і дисків зчеплень (Р335) і ін. Застосування їх дозволяє механізувати трудомісткі операції розбирання-зборки й істотно підвищити продуктивність праці, якість ремонтних робіт і культуру виробництва.

Зони технічного обслуговування

Технологічне планування зон і ділянок сервісу являє собою план розміщення постів, машино-місць очікування й зберігання, технологічного встаткування, виробничого інвентарю, підйомно-транспортного й іншого встаткування і є технічною документацією проекту, по якій розставляється й монтується встаткування. Ступінь пророблення й деталізації технологічного планування залежить від етапу проектування РЭБ.

Для розробки загального об'ємно-планувального рішення будинків підприємства в ряді випадків недостатньо мати тільки площі окремих приміщень, розрахованих за питомими показниками, а необхідно знати геометричні розміри й конфігурацію окремих зон і ділянок, що вимагає укрупненого пророблення їхніх планувальних рішень. Це насамперед ставиться до зон ТО й ПР, особливо при потоковому методі організації ТО, і ділянкам з великогабаритним устаткуванням. У зв'язку з названими обставинами пророблення планувальних рішень окремих зон і ділянок виробляється одночасно з розробкою загального об'ємно-планувального рішення будинків.

Уточнення й остаточна доробка технологічних планувань зон і ділянок сервісу виконуються на основі розмірів приміщень виходячи із прийнятого загального об'ємно-планувального рішення будинків.

Загальні вимоги й положення. Планувальне рішення зон ТО й ПР розробляється з урахуванням вимог ОНТП і Відомчих будівельних норм підприємств по обслуговуванню СМАТС (ВСН). З урахуванням протипожежної безпеки й санітарних вимог варто передбачати окремі приміщення для наступних груп робіт:

а) мийних, збиральних й інших робіт комплексу ЕО, крім заправлення машин паливом;

б) постів ТО-1, ТО-2, Д-1, розбірно-складальних і регулювальних робіт ПР;

в) постів Д-2.

В одному приміщенні з постами ТО й ПР, допускається розміщати наступні ділянки: агрегатний, слюсарно-механічний, електротехнічний, радіоремонтний, по виготовленню технологічного устаткування, пристосувань і виробничого інвентарю.

Пости мийки, збирання й інших робіт комплексу ЩО при температурі зовнішнього повітря 0 °С и вище допускається передбачати на відкритих площадках або під навісом.

Пости (лінії) збирально-мийних робіт звичайно розташовуються в окремих приміщеннях, що пов'язане з характером виконуваних операцій (шум, бризи, випари). Пости мийки, розташовувані в камерах, допускається розміщати в приміщеннях постів ТО й ПР. Прорізи для проїзду машин із приміщень постів мийки й збирання в суміжні приміщення допускається закривати водонепроникними шторами.

Пости діагностування розташовують або у відособлених приміщеннях, або в загальному приміщенні з постами ТО й ПР. При організації діагностування на потоковій лінії її розташовують звичайно в самостійному приміщенні. Лінії (пости) загального діагностування (Д-1) гальм, кутів установки керованих коліс, приладів висвітлення й сигналізації допускається розміщати в одному приміщенні з постами ТО й ПР. Пости поглибленого діагностування (Д-2), пов'язані з перевіркою тяглово-економічних якостей машин, через підвищений шум при роботі стенда рекомендується розташовувати в окремих ізольованих приміщеннях.

Пости ТО-1 можуть розташовуватися в загальному приміщенні з постами ТО-2 і ПР. При потоковій організації ТО-1 лінії розташовують у відособлених приміщеннях.

Пости ТО-2 можна розташовувати в загальному приміщенні з постами ТО-1 і ПР. При потоковій організації ТО-2 лінії варто розташовувати або у відособленому приміщенні, або в загальному приміщенні з лініями ТО-1. В останньому випадку ТО-1 і ТО-2 бажано виконувати на одній лінії.

Пости ПР можна розташовувати в загальному приміщенні з постами ТО-1 і ТО-2. При потоковій організації цих обслуговуванні пости ПР розташовують у відособлених приміщеннях. Пости ТО й ПР для довгомірних машин, виходячи зі зручності маневрування, варто проектувати проїзними.

У районах із середньою температурою самого холодного місяця року вище 0 °С пости ТО-1, ТО-2 і ПР (розбірно-складальних робіт, шиномонтажні, зварювальні, бляхарські й деревообробні) допускається влаштовувати під навісом з негорючих матеріалів.

При розміщенні постів ТО й ПР необхідно керуватися нормованими, установленими залежно від типу й категорії машин, що обслуговують, відстанями між машинами, а також між машинами й елементами будинку.

Планувальне рішення й розміри зон ТО й ПР залежать від обраної будівельної сітки колон (кроку колон і ширини прольотів), облаштованості постів, їхнього взаємного розташування й ширини проїзду в зонах.

Для забезпечення нормальних умов праці й гнучкості виробничих процесів при їхній зміні, у зонах ТО й ПР переважно повинні використатися напольні оглядові пристрої (гідравлічні й електричні підйомники, пересувні стійки, естакади, перекидачі й т.п.). В окремих випадках, виходячи з вимог технологічного процесу, допускається пристрій оглядових канав. Оглядові канави, як правило, виконуються внутрі-колійними, розміри їх визначаються з урахуванням наступних вимог:

- довжина робочої зони канави повинна бути не менш габаритної довжини рухливого состава;

- ширина канави встановлюється виходячи з розмірів колії рухливого состава;

- глибина канави повинна забезпечувати вільний доступ до агрегатів, вузлам і деталям, розташованим знизу рухливого состава.

Відповідно до ОНТП, для зручності роботи й забезпечення безпеки при наявності двох і більше паралельних канав, розташованих поруч, вони з'єднуються між собою відкритою траншеєю (тупикові) або тунелем (проїзні). Ширина траншів і тунелів повинна бути 1,2 м, якщо вони служать тільки для проходу, і 2...2,2 м, якщо в них розташовані робочі місця й технологічне встаткування. Висота тунелю від підлоги до низу перекриття або несучих конструкцій для автомобілів над приямками в місцях проходу людей приймається не менш 2,0 м. З тунелів і траншів передбачаються виходи по сходам у виробничі приміщення:

- для тупикових канав, об'єднаних траншеями, - не менш одного виходу на три канави;

- для індивідуальних проїзних канав, об'єднаних тунелями, - не менш одного на 4 канави;

- для проїзних канав потокових ліній - не менш двох на кожні дві потокові лінії, розташовані із протилежних сторін (відстань до найближчого виходу повинне бути не більше 25 м);

- для тупикових канав, не об'єднаних траншеями, - по одному виході на кожну канаву.

Ширина виходу повинна бути не менш 0,7 м. Сходи з канав, траншів і тунелів з метою безпеки не можна розташовувати під машинами й на шляхах їхнього руху.

При встаткуванні двох або більше паралельних постів гідравлічними одноплунжерними підйомниками відстань між ними повинне забезпечувати можливість повного повороту піднятого виробу за умови, що на сусідніх підйомниках виробу будуть розташовані перпендикулярно проїзду.

По взаємному розташуванню пости можуть бути прямоточними й тупиковими. Прямоточне розташування декількох постів (рис. 8.3) використається для ЩО, ТО-1 і ТО-2 при потоковому методі обслуговування машин, а прямоточні одиночні (проїзні й тупикові) пости - для ТО й ПР при виконанні робіт на окремих постах.

При тупиковому розташуванні постів у зонах ТО й ПР розміщення постів може бути прямокутної однорядної (рис. 8.4, а) і дворядної (б), косокутної (в), а так само комбінованої однорядної (г) і дворядної (д).

Рисунок 3 - Схема планування зони ТО при прямоточному розташуванні постів

Розміри приміщення зон ТО при прямоточному розташуванні постів залежать від числа постів і ширини машини. Для визначення довжини зони варто мати на увазі, що при наявності фіксуючих напрямних пристроїв на першому пості потокової лінії машина при заїзді з бічних воріт (або бічного проїзду) повинна бути встановлена перед постом з деяким розривом між нею й вартої спереду машиною. Аналогічно, з'їзд із останнього поста з поворотом повинен здійснюватися з попереднім пересуванням уперед на відстань, рівна габаритній довжині машини.

S - ширина проїзду; а - кут установки щодо проїзду

Рисунок 4 - Схеми планування зони ТЕ й ТР при тупиковому розташуванні постів

У відповідності зі схемою потокової лінії на рис. 8.5, довжину S і ширину Ш зони ТЕ розраховують по формулах:

(8.1)

(8.2)

(8.3)

(8.4)

де - габаритна довжина машини, м;

- число постів лінії;

- нормоване по СНіП відстань між машинами, що коштують одна за іншою;

- ширина додаткових зон безпеки, м;

- габаритна ширина машини, м;

- внутрішній габаритний радіус повороту машини, м;

- задній звис машини, м;

- нормована відстань між поздовжньою стороною машини й стіною або поздовжньою стороною автомобіля, що коштує поруч на лінії ТЕ, м.

Визначення ширини проїзду в зонах ТО й ПР. Існують різні методи визначення ширини проїзду: аналітичний, експериментальний і графічний. Найбільше поширення в практиці проектування одержав графічний метод. Через складність графічної побудови повороту зчленованих машин ширину проїзду для них визначають аналітичним й експериментальним методами. Нормативні значення ширини проїздів для установки (виїзду) рухливого состава на тупикові пости ТО й ПР із різним технологічним устаткуванням наведені.

Рисунок 5 - Графічне визначення розмірів приміщення зони ТО при прямоточному розташуванні постів

устаткування автомобіль ремонт

Варіанти планувальних рішень ліній ТО-1, сполучених з Д-1, залежно від розмірів виробничого корпуса показані на рис. 8.6. Установка на лінії стенда для перевірки гальм вимагає збільшення робочої довжини поста в порівнянні з іншими постами. Крім того, наявність на лінії діагностичних стендів виключає можливість використання для переміщення автомобілів напольних конвеєрів. У цьому випадку переміщення автомобілів на лінії може здійснюватися за допомогою підвісних конвеєрів або власним ходом при відводі газів, що відробили, пересувними шланговими отсосами.

Планування лінії ТО-1 для вантажних автомобілів, оснащене конвеєром, наведена на рис. 8.7. На лінії розташовані чотири пости, у тому числі один пост підпору.

а - однолінійний варіант: 1, 5, 13 - верстати; 2 - осцилограф 3-206; 3 - прилад для установки фар; 4 - стелаж; 6 - киснероздавальна колонка; 7 - стенд для діагностування керованих коліс (силового типу); 8 - пульт стенда діагностування керованих коліс; 9 - стіл майстра; 10, 20 - канавні підйомники; 11 - стенд для діагностування гальм силового типу; 12 - пульт стенда для діагностування гальм; 14 - оглядова прямоточна канава з бічним входом; 15 - ванна для промивання повітряних і масляних фільтрів; 16 - маслороздавальна колонка; 17 - барабани зі шлангами, що самонамотуються; 18 - вирва для зливу масла; 19 - перехідний місток; 21 - газовідвод для отсоса газів, що відробили; б - дволінійний варіант; 1 - пост діагностування й регулювання гальм автомобіля; 2 - пост діагностування й регулювання механізмів переднього моста; 3 - пост діагностування й регулювання електроустаткування й кріпильних робіт; А - пост кріпильних і мастильних робіт

Рисунок 6 - Лінії ТО-1, сполучені з Д-1

Рисунок 6 - (закінчення)

1 - повітряно-теплові завіси; 2 - механізм відкривання піднімальних воріт; 3 - слюсарний верстат; 4 - канавний підйомник; 5 - візок для зняття й установки коліс машини; 6 - гайковерт для гайок коліс машини; 7 - пост слесаря-авторемонтника з комплектом інструментів; 8 - стелаж для деталей; 9 - перехідний знімний місток; 10 - колонка для підкачування шин; 11 - конторський стіл; 12 - конвеєр для переміщення машин; 13 - маслороздавальна колонка; 14 - механізм відкривання розстібних воріт; 15 - вирва для зливу масел, що відробили; 16 - бак для збору масел, що відробили; 17 - барабани зі шлангами, що самонамотуються, для роздачі масел

Рисунок 7 - Потокова лінія ТО-1 для вантажних машин

Устаткування для технічного обслуговування

Стенди для балансування коліс. Для усунення дисбалансу коліс роблять їх статичну, а якщо цього недостатньо, те й динамічне балансування, використовуючи для цього свинцеві грузики із пластинчастими притисками. Для легкових шин, наприклад розмірністю 13 дюймів, динамічний дисбаланс повинен усуватися грузиками масою не більше 60 м на кожній з ' площин балансування.

На рис. 8.8 показана схема статичного балансування колеса за допомогою найпростішого пристосування при горизонтальному положенні колеса (є пристосування для статичного балансування з вертикальним положенням колеса). При контакті пристосування 2 (на ньому втримується колесо) на опорі 3, колесо відразу ж нахилить по радіальній осі колеса, під дією сили Р. Дану неврівноваженість необхідно компенсувати шляхом установки грузика, що відповідає маси, прикріпивши його до диска колеса з діаметрально протилежної сторони в крапці А (причому неважливо - зверху або знизу). Установку грузиков противаг варто робити тільки спеціальними комбінованими щипцями з молотком, для забивання скоб грузиков у паз між диском і покришкою, попередньо приспущеного колеса.

а - відстань від центра ваги колеса до опорної поверхні; 1 - колесо; 2 - пристосування; 3 - опора; 4 - центр ваги колеса

Рисунок 8 - Статичне балансування колеса

Статичне балансування колеса не усуває неврівноваженість від моменту, створюваного парою відцентрових сил (рис. 8.9), що виникають при обертанні колеса й прагнуть нахилити його разом з настановним пристосуванням і віссю. Для цього досить зробити крейдою оцінку на осі, у місці Найбільшого відхилення (биття), і встановити в цій площині що врівноважує грузик. Якщо його маса буде занадто велика, то варто встановити два грузика в крапках Б.

1 - колесо; 2 - пристосування; 3 - крейда; 4 - опора

Рисунок 9 - Динамічне балансування колеса:

Якщо колесо невідбалансовано то, поряд з підвищеним зношуванням протектора швидко зношуються підшипники маточин, деталі рульового керування.

Промисловість випускає балансувальні верстати, на яких виробляється одночасно статичне й динамічне балансування коліс (рис. 8.10).

При балансуванні колесо встановлюють на вал верстата, одна з опор якого (права) плаваюча має деяку волю переміщення разом з валом. Колесо, що має дисбаланс, при обертанні починає «бити». Це сприймається валом і передається на індикатор 6, за допомогою якого визначаються положення й маса балансувальних грузиков.

Недолік даного верстата - необхідність зняття коліс із автомобіля для проведення їхнього балансування. Крім цього, не враховується можлива незбалансованість гальмового барабана й маточини колеса.

Більше складні балансувальні верстати (рис. 8.11), оснащуються електронним устаткуванням.

1 - корпус; 2 - електродвигун; 3 - пасова передача; 4 - гальмовий пристрій; 5 - балансувальний механізм; 6 - резонансний індикатор; 7- педаль

Рисунок 10 - Балансувальний верстат для коліс легкових автомобілів

1 - індикаторний датчик; 2 - вал; 3 - електронний блок; 4 - прилад; 5 -стробоскопическая лампа; 6 - градуйований диск; 7 - резонуючий механізм

Рисунок - 11 Балансувальний верстат К-121

При динамічному балансуванні неврівноважена маса колеса викликає механічні коливання вала 2, які через коливну систему 7 передаються на індукційний датчик 1, що перетворить їх в електричні імпульси.

Імпульси надходять в електронний блок 3, перетворяться й струм певної напруги подається на вимірювальний прилад 4, що показує величину неврівноважених мас колеса. Їхнє розташування визначають за допомогою стробоскопічної лампи 5 і градуйованого диска 6, що обертається разом з колесом. Момент спалаху лампи відповідає крайньому нижньому положенню неврівноваженої частини колеса.

На рис. 8.12 показані сучасні електронні стенди для балансування коліс.

Недоліки даних стендів - необхідність зняття коліс із автомобіля для проведення їхнього балансування й відсутність можливості обліку незбалансованості гальмового барабана й маточини.

а, б - ЕМ 43 й ЕМ 8070 для коліс легкових і малотоннажних вантажних автомобілів, мотоциклів; в - ЕТ 66 для вантажних автомобілів

Рисунок 12 - Електронні стенди для балансування коліс

Більше точні стенди, що дозволяють робити балансування коліс у зборі з гальмовим барабаном, без зняття їх з автомобіля. При статичному балансуванні передній міст автомобіля вивішують так, щоб важелі підвіски мали вільне переміщення. Під важелями встановлюють датчик. Колесо розкручують приводним шківом, що притискають до шини, до швидкості, що перевищує резонансну, після чого шків відсувається й колесо продовжує обертатися по інерції. Статично незбалансовані маси колеса викликають вертикальні його коливання, які через важелі підвіски сприймаються датчиком і передаються у вигляді електричних імпульсів в електронно-вимірювальний блок стенда. У момент виникнення імпульсу коливання колеса датчик включає стробоскопічну фару, що висвітлює попередньо нанесену крейдою довільну мітку на шині, що у світлі імпульсної лампи буде здаватися* на обертовому колесі нерухомої. Положення мітки запам'ятовують й, зупинивши колесо, повертають його так, щоб мітка зайняла щодо вертикальної осі на площині колеса те ж положення. Після цього на верхню крапку обіду колеса із зовнішньої сторони встановлюють грузик масою, що відповідає показанням вимірювального приладу.

Монтаж і демонтаж шин. Монтують шину тільки на справний обід. Перед монтажем завжди перевіряють стан обіду. Він повинен мати правильну круглу форму, закраїни й посадкові полки також не повинні мати ушкоджень, забоїн і погнутостей, порушень лакофарбового покриття.

При зборці камерних шин попередньо перевіряють стан внутрішньої поверхні шини, видаляють із шару протектора сторонні предмети, припудрюють порожнина шини тальком і потім закладають камеру.

Демонтаж і монтаж шин легкових автомобілів виконують на стаціонарному стенді Ш-501М (рис. 8.13), що складається з опорного диска (стола) із приводом від реверсивного електродвигуна, пневматичного натискного пристрою, стійки демонтажного важеля й апаратної шафи. Робочими органами стенда є опорний стіл, куди кріплять колесо, два важелі, що приводять пневмоциліндром і хитні у вертикальній площині на загальній осі. Кінець кожного важеля постачений горизонтальним диском, що служить для отжима борта шини від обіду. Важелі переміщаються у вертикальній площині під зусиллям пневматичного циліндра, подача повітря в який здійснюється педаллю, що управляє одночасно включенням електродвигуна.

Шини вантажних автомобілів й автобусів розбирають і збирають на стаціонарних стендах з вертикальним або горизонтальним розташуванням колеса, що розбирає.

Після зборки колеса легкових і вантажних автомобілів в обов'язковому порядку балансують.

Стенди для демонтажу й монтажу шин Для монтажу й демонтажу шин коліс легкових автомобілів із глибоким обідом випускаються різні стенди. Деякі конструкції відрізняються наявністю додаткового механізму отжима борта шини від диска, щоб усунути прилипання гуми до лакофарбового покриття диска колеса. Звичайно стенд складається з віджимної лопатки з рукояткою, пов'язаної з поворотними натискними важелями (розташованими збоку, у нижній частині корпуса стенда) і приводом від пневмоциліндра. У верхній частині каркаса змонтований поворотний стіл із затискним пристроєм і демонтажною стійкою з головкою. Затискний пристрій виконаний у вигляді трехкулачкового патрона, кулачки якого забезпечують затискач обіду колеса за зовнішні поверхні закраїн диска. Поворотний стіл змонтований на вихідному валу черв'ячного редуктора привода. Вал має канали для подачі стисненого повітря в пневмоциліндр керування кулачками. Разбортовка й забортівка шин забезпечується керованої (у різних напрямках) демонтажною головкою стійки стенда, що при остаточній фіксації її в робочому положенні, автоматично відсувається від закраин обіду диска колеса на 2-3 мм при початку обертання стола, із установленим на ньому колесом.

Рисунок 13 - Стенд для демонтажу й монтажу коліс легкових автомобілів

Стенд комплектується двома монтажними лопатками - важелями для допоміжних операцій. При утрудненому монтажі шини на диск (особливо нової) рекомендується змочувати , кистю з мильною піною нижній край бортів шин.

Устаткування для технічного обслуговування й поточного ремонту шин

Для заміни зношених або ушкоджених шин, для ремонту камер і шин з незначними ушкодженнями, дисків коліс із наступним фарбуванням колеса автомобіля знімають і транспортують у шиномонтажний цех, що залежно від потужності ремонтної бази АТП або СТОА, може складатися з наступних відділень:

* мийки й сушіння коліс;

* монтажу (демонтажу) шин;

* вулканізації;

* ремонту й фарбування дисків.

У дуже великих автокомбінатах або спеціалізованих центрах по технічному обслуговуванню й ремонту автомобілів, поруч із шиномонтажним роблять окремий шиноремонтний цех.

Технічне обслуговування шин в умовах АТП здійснюють на шиномонтажній ділянці, оснащеній спеціальним устаткуванням, що дозволяє виконувати такі роботи, як монтаж і демонтаж шин, перевірку тиску в шинах й їхньому підкачуваннні, перевірку герметичності камер і т.д.

Тиск повітря в шинах вимірюють робочими манометрами 458-М 1 для легкових автомобілів й 458-М2 для вантажних автомобілів й автобусів. Якщо тиск у шинах виявляється нижче норми, підкачування шин роблять за допомогою киснероздавальних колонок З-401, З-411 або З-413.

Для постачання робочих постів повітрям під тиском у зонах ТО й ПР застосовують повітряні стаціонарні компресори 1I01B5 й 1552У5 або пересувний компресор З-412.

Стенд для перевірки й регулювання керованих коліс. Контроль й установку керованих коліс легкових автомобілів роблять на спеціальних постах, на оглядових канавах широкого типу, оснащених підйомником для вивішування мостів, або на четырьохстоєчних підйомниках з піднімальними рамами колійного типу. У кожному разі, вони оснащені відповідними контрольно-вимірювальними приладами й різними додатковими пристосуваннями.

Устаткування для виміру кутів установки коліс при діагностиці переднього моста автомобіля ділиться на дві групи: стаціонарне - стенди й переносне - прилади. За принципом дії стенди підрозділяються на механічні, оптичні, оптико-електричні й електричні, переносні прилади - на механічні, рідинні й оптико-електричні.

Найбільш простим приладом для виміру сходження передніх коліс є телескопічна лінійка (рис. 8.14), що розсовується під дією пружини.

а - установка лінійки на передньому мосту; б - регулювання довжини поперечної тяги; 1 - рухлива труба; 2 - фіксуючий гвинт; 3 - шкала; 4 - нерухома труба; 5 - проміжна труба; 6 - фіксатор; 7- подовжувач; 8 - наконечник; 9 - пружина; 10 - стрілка; 11 - ланцюжок; 12 - хомут; 13 - розрізна втулка; 14 - стяжний болт із гайкою

Рисунок 14 - Лінійка 2182 для виміру сходження коліс

При вимірі сходження коліс лінійку встановлюють попереду коліс так, щоб наконечники 8 упиралися в покришки біля закраїны обіду, а кінці ланцюжків 11 торкалися підлоги. Потім пересувають шкалу 3 лінійки до сполучення нульового розподілу з нерухомим покажчиком і фіксують її положення гвинтом 2. Автомобіль, перекочують уперед, поки лінійка не займе симетричне положення за передньою віссю. Величина переміщення шкали щодо покажчика визначає величину сходження коліс, що регулюється зміною довжини поперечної кермової тяги. На автомобілях з розрізною передньою віссю (з незалежною передньою підвіскою) сходження коліс регулюють, змінюючи довжину правої й лівої кермових тяг на ту саму величину одночасно, оскільки несиметрична трапеція викликає інтенсивне зношування протектора шин навіть при правильній величині сходження коліс.

Недоліком виміру сходження коліс за допомогою лінійки є його мала точність через невелику величину різниці розмірів С и D (мал. 8.15) при перекочуванні автомобіля (1-3 мм). Точність сходження коліс залежить від точності шкали лінійки. Точніше цей параметр визначається величиною кута сходження коліс (е) між діаметрами в горизонтальній площині. Сходження вважається позитивним, якщо відстань між колісьми попереду менше, ніж позаду. Величина кута сходження від 5 до 30°.

Сходження коліс зберігається тільки у випадку прямолінійного руху автомобіля. При повороті автомобіля керовані колеса повертаються на різні кути, кут повороту внутрішнього колеса ( ) завжди більше кута повороту зовнішнього колеса ( ).

Більше точні результати дає лінійка, постачена електричним датчиком, показання якого фіксуються на шкалі гальванометра.

Для оцінки керованості автомобіля необхідно знати співвідношення кутів повороту коліс.

а - розвал (а) колеса й поперечний нахил (Р) шворня; б - поздовжній (у) нахил шворня; в - сходження (с) коліс

Рисунок 15 - Кути установки керованих коліс

Найбільшої величини кут розбіжності коліс досягає при більших значеннях кутів повороту коліс, тому співвідношення кутів повороту коліс найчастіше визначають при повороті одного з коліс на кут, близький до максимального (20-25°).

Для визначення всіх кутів установки керованих коліс (крім кута сходження) застосовують прилад показаний на рис. 8.17.

При перевірці кутів установки керованих коліс автомобіль установлюють на горизонтальній площадці, а прилад (див. рис. 8.17) закріплюють на гайці маточини колеса за допомогою затискача.

При визначенні кута розвалу коліс прилад повертають на шарнірній головці затискача зворотною стороною нагору й за допомогою розташованих на цій стороні настановних безшкальних рівнів, установлюють його в горизонтальній площині. Потім перекочують автомобіль на півоберту колеса й по шкалі рівня, перпендикулярного до площини колеса, визначають величину кута розвалу.

а - ватерпас із затискачем; б - установка приладу

Рисунок 16 - Прилад для виміру кутів установки коліс

Для виміру кутів установки коліс найчастіше використаються стаціонарні стенди, де кути розвалу, сходження, поздовжнього нахилу шворня й співвідношення кутів повороту коліс виміряються оптичним методом, а кут поперечного нахилу шворня - за рівнем.

Принцип роботи стенда для виміру кутів установки коліс (рис. 8.18, а). Шкала, нанесена на площадці 1 кронштейна 3, за допомогою дзеркального відбивача 5, установленим паралельно площини обертання колеса за допомогою захвата 7, відображається на похилому дзеркалі 2 і попадає в окуляр мікроскопа 4. По зсуві розмітки шкали з фокусом мікроскопа визначають величину контрольованих кутів.

а - стенд; б, в - розмітка лінзи об'єктива; 1 - площадка; 2 - дзеркало; 3 - кронштейн; 4 - мікроскоп; 5 - дзеркальний відбивач; 6 - рівень; 7- захват; 8- поворотний диск

Рисунок 17 - Вимір кутів установки керованих коліс легкового автомобіля за допомогою оптичного стенда

Для виміру кутів установки коліс використається також оптичний стенд (рис. 8.19, а), у комплект якого входять два проекційних ліхтарі, прикріплених за допомогою спеціальних штативів на дисках коліс автомобіля, і два екрани. Проектори встановлюють так, щоб їхні промені були строго паралельні площини обертання колеса. Це досягається обертанням трьох регулювальних гвинтів на штативі. Перед автомобілем установлюють екрани для правого й лівого коліс. На екранах нанесені шкали, по яких визначають кути розвалу, нахилу шворнів і співвідношення кутів повороту коліс, аналогічно оптичному стенду, тобто повертаючи встановлені на поворотних площадках колеса вправо й уліво на 20°, визначають величину контрольованих кутів по переміщенню лучачи проектора по шкалах екранів. Сходження коліс визначають по положенню відбитого променя на шкалі проектора.

Точність даного стенда менше точності оптичного стенда, але виміри виконуються значно швидше.

Стенд К.-111 призначений для перевірки установки передніх коліс легкових автомобілів: розвалу, сходження, співвідношення кутів повороту коліс, поперечного й поздовжнього нахилу шворнів, а також для контролю положення задніх коліс щодо передніх.

На стенді виконують регулювальні роботи й усувають зазори в зчленуваннях переднього моста й у кермових шарнірах.

Для вибірки зазорів у підвіску в комплект стендів входять розпірні штанги. Перед початком перевірки кутів установки коліс необхідно переконатися в правильності співвідношення кутів повороту. Для цього є поворотні диски (мал. 8.20, б), на які встановлюються колеса автомобіля. На опорах поворотних дисків нанесені шкали.

а - для контролю й регулювання кутів установки коліс легкових автомобілів і поворотний диск; б - з оптичним приладом

Рисунок 18 - Оптичний стенд ДО-111

На мал. 8.20 - 8.23 наведене встаткування, що на сучасних СТО використається для ТО ходової системи автомобіля.

Комп'ютерний стенд регулювання кутів установки Microline ML 3000 PC (див. мал. 8.21). 17" кольоровий монітор, матричний принтер стійка. Операційна система DOS 6.22. Кордовий зв'язок між вимірювальними датчиками сходження (П-образная вимірювальна система). 6 датчиків сходження, розвал 4-х коліс, поздовжній нахил осі повороту, вісь тяг компенсація биттів. Проводовий зв'язок між вимірювальними головками й ПК. База автомобіля - до 4-х метрів. Захвати 10-18". Калібрована рама, механічні поворотні кола. Обновлювана база даних (12000 моделей 48 виробників).

Рисунок 19 - Комп'ютерний стенд регулювання кутів установки Microline ML 3000

Комп'ютерний стенд регулювання кутів установки коліс Microline ML 8 Easy (див. рис. 8.22). 17" кольоровий монітор, кольоровий принтер, стійка. Операційна система WIN XP. ИК-связь між вимірювальними датчиками сходження (замкнута вимірювальна система). 8 датчиків сходження з кутом захвата 200, розвал 4-х коліс, поздовжній нахил осі повороту, вісь тяги, компенсація биттів. Проводовий зв'язок між вимірювальними головками й ПК. База автомобіля - до 6,5 метрів. Механічні поворотні кола. Захвати 10-20". Обновлювана база даних (12000 моделей 48 виробників).

Рисунок 20 - Комп'ютерний стенд регулювання кутів установки коліс Microline ML 8 Easy

Стенди для регулювання кутів установки коліс А 936 (рис. 8.23) Заснований на CCD-технології й використає радіоканали для передачі даних. Призначений для регулювання кутів установки коліс легкових і вантажних автомобілів. Стенд управляється за допомогою персонального комп'ютера з операційною системою «Windows». Програмне забезпечення включає широкий спектр програм для виміру всіх необхідних кутів. Крім стандартних програм можна замовити спеціальні програми (наприклад, «Mercedes», VW). Стенд оснащений 4 головками з 8 датчиками для повної діагностики геометрії осей автомобіля. Банк даних містить інформацію про 19000 автомобілів, розділених по територіальному принципі. Операційна система стенда дозволяє працювати на 29 різних мовах. Можна працювати на одній мові, а виводити дані на печатку на іншому. Опції: анімаційна програма, що дозволяє візуально представити дії, необхідні для роботи. Напруга живлення 220 У. Розміри колеса 10-21 дюйм. Максимальне навантаження на поворотні столи 600 кг.

Рисунок 231 - Стенди для регулювання кутів установки коліс А 936

Техніка безпеки

Закраїни обіду й борта шини повинні бути змазані спеціальним гелем для рівномірної їхньої посадки на обід, щоб не виникали додаткові биття й дисбаланс і зберігалася поверхня бортів. Особливо це важливо для безкамерних шин.

Надзвичайно небезпечно виправляти положення бортових і замкових кілець, якщо шина перебуває під тиском. Монтажний-монтажні-демонтаж-але-монтажні роботи варто механізувати.

При установці колеса на автомобіль треба:

* контролювати стан нарізних сполучень;

* відновлювати зім'яте різьблення, тому що момент зусилля затягування при знятому різьбленні буде доводитися не на кріплення колеса до маточини, а на подолання опору в самому різьбленні;

* дотримувати черговості затягувань кріпильних з'єднань і витримувати значення моменту затягування (порушення приводить до осьового биття колеса).

Пост для технічного діагностування ходової системи наведений на рис. 8.24.

1 - верстак слюсарний; 2 - візок; 3 - канава оглядова; 4 - канавний пневмогідравлічний підйомник; 5 - колонка киснероздавальна; 6 - підставка для роботи в оглядовій канаві; 7 - скриня для чистого обтирального матеріалу; 8 - стелаж; 9 - стелаж вертушка для кріпильних деталей; 10 - стенд для балансування коліс; 11 - стенд для регулювання розвалу сходження; 12 - стіл; 13 - умивальник; 14 - шафа; 15 - ящик переносний для інструментів і кріпильних деталей.

Рисунок 22 - Пост для технічного обслуговування ходової системи

Размещено на Allbest.ru