Характеристика транспортної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Характеристика, функціонування та принципи роботи різних видів транспорту

1.1 Історія розвитку трубопровідного транспорту

1.2 Організація зберігання вантажів на спеціалізованих складах та доставка їх за замовленням

2. Побудова оптимального плану перевезень мила

2.1 Характеристика транспортної системи України

2.2 Вибір та характеристика обраного вантажу, області вантажовідправника (ВВ) та областей - вантажоотримувачів (ВО)

2.3 Формування плану-заявки на перевезення вантажу

3. Визначення раціональних маршрутів перевезення вантажів

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Засоби переміщення, вірогідно, одне із найдавніших відкриттів людини з'явилися до побудови життя і розвитку сільськогогосподарства. І в кам'яному віці людям доводилось переносити вантажі в руках, на спині, голові. Найдавнішим транспортом слід вважати примітивні човни, видовбані із стовбура дерева біля 20 тисяч літ тому. Можливо, що тоді з'явились в'язані плоти із місцевихматеріалів.

Транспорт належить до сфери матеріального виробництва. Він є четвертою галуззю матеріального виробництва (після видобувної промисловості, обробної промисловості, сільського господарства), продовжує виробничий процес, доставляючи продукт від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, здійснюваний за допомогою транспортних засобів як сфері виробництва, так і в сфері обігу. транспорт вантаж склад

Велике значення має транспорт для зв'язку між галузями народного споживання, між містом і селом, між окремими районами країни, сприяє суспільному територіальному поділу праці. Він забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства і населення в усіх видах перевезень.

Робота транспорту залежить від рівня розвитку і розміщення продуктивних сил, які визначають обсяг, характер вантажів, їхній складі віддаль перевезень. Водночас будівництво нових шляхів, технічна реконструкція транспорту впливають на піднесення промисловості, сільського господарства, товарообіг. Транспорт є матеріально - технічною основою реалізації територіального поділу праці. Він сприяє формуванню і розвиткові економічних районів як головний районоутворювальний чинник.

Основними видами транспорту є залізничний, морський, річковий, автомобільний, повітряний, трубопровідний. Виділення транспорту в окрему галузь виробництва відбулося з розвитком капіталізації економіки, зі зростанням обміну, поглибленням суспільного поділу праці, переходом до фабричної системи виробництва.

Усі види транспорту України є загальнодержавною власністю. Функціонування транспорту завжди було підпорядковане політиці колоніальних урядів. Організація праці на залізничному, повітряному і морському транспорті мала напіввоєнізовану систему і перебувала під особливим контролем урядових інстанцій. Транспорт України був складовою частиною союзного транспортного міністерства і не мав самостійного статусу.



1. Характеристика, функціонування та принципи роботи різних видів транспорту

1.1 Історія розвитку трубопровідного транспорту

Трубопровідний транспорт включає нафто- і газопроводи, нафтопродуктопроводи та аміакопроводи. Особливостями цього транспорту є відсутність рухомого складу, а звідси і порожніх пробігів, постійний режим роботи незалежно від стану погоди та кліматичних умов, простота експлуатації та режиму управління перевезеннями, в яких власно транспортування та вантожо-розвантажувальні операції злиті в єдиному процесі. Трубопроводи є спеціалізованим (не універсальним) видом транспорту, що також сприятливо позначається на економічних показниках його роботи. Собівартість перекачування нафти та нафтопродуктів трубопроводами у 2-3 рази нижче собівартості відповідних залізничних перевезень. В експлуатаційних витратах високачастка на їх утримування постійних пристроїв , майже не залежних від обсягу перекачування, а також енергетичних витрат, що визначаються в'язкістю нафтопродуктів. Середній дохід від перекачування 1 т нафти на відстані 100 км становить 0,685 дол. США, від перекачування 1000 м3 газу - 1,73 дол. США. Питома вага вкладень нижча, ніж на залізничному транспорті ( у розрахунку на одну й ту саму провізну спроможність) приблизно у 2 рази. Швидкість перекачування нафтовантажів залежить від діаметра труби та становить у середньому 70 - 80 км/добу. Трубопровідний транспорт доцільно використовується під час транспортування масових однорідних вантажів з місця добування до місця добування до місця розпилення (розподілу по тиреторії ) за потужності потоків від сотень тисяч до мільйонів тонн на рік.

Розвиток трубопровідного транспорту в Україні пов'язаний з газовою і нафтовою промисловостями. Газова промисловість України створена переважно за роки Радянської влади. Промисловий видобуток газу почався в 1924 р. у зв'язку із здачею в експлуатацію Дашавського родовища газу. У тому ж році для транспортування дашавського газу споруджені перші газопроводи: Дашава-Дрогобич та Дашава-Стрий, а в 1929 р. Дашава-Львів. У 1938 р. експлуатувалося вже 14 газопроводів загальною довжиною 500 км. Інтенсивне будівництво газопроводів в Україні почалося з прокладення в 1948 р. газопроводу Дашава-Київ довжиною 512 км з діаметром труб 508мм. Це був найбільш на той час магістральний газопровід. У наступні роки він прокладений через Брянськ на Москву. Довжина газопроводу Дашава-Київ-Москва досягла 1330 км, у тому числі на території України--851 км Із введенням в експлуатацію цього газопроводу Україна почала транспортувати прикарпатський газ за межі республіки. Подальший розвиток видобутку газу з родовищ Прикарпаття обумовив спорудження нових магістральних газопроводів. За цей період почали працювати газопроводи місцевого значення: Дашава-Болехов-Долина-Вільче-Волиця-Львів (68 км), Угерськ-Івано-Франківськ (101 км), Угерськ-Ходорів-Жидачів (25 км), Косів-Чернівці (68 км) та ін. загальною довжиною 360 км. У 1960 р. завершене будівництво могутнього магістрального газопроводу Дашава-Мінськ довжиною 662 км з діаметром труб 720 і 820 мм. Через два роки цей газопровід продовжений до Вільнюса і Риги. Загальна довжина його склала 1198 км. Траса газопроводу проходила по території чотирьох республік -- Української (близько 300 км), Білоруської (600 км), Литовської (250 км) і Латвійської (50 км). Першим магістральним газопроводом, побудованим від Шебелинського родовища, був газопровід Шебелинка-Харків. Згодом його продовжили до Бєлгорода, Брянська й у 1959 р. приєднали до газопроводу Дашава-Київ-Москва. Кільцювання названих газопроводів мало велике значення. Шебелинський газ, що надходив у газопровід Бєлгород-Брянськ, став подаватися по газопроводу Київ-Брянськ у зворотному напрямку для споживачів Чернігова, Шостки, Києва.

З введенням в експлуатацію газопроводу Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса різко зросло споживання газу. До газопроводу підключаються великі споживачі - металургійні та хімічні заводи, електростанції. Газопровід Шебелинка-Дніпропетровськ-Кривий Ріг-Одеса має відводи до Запоріжжя, Нікополя, Миколаєва, Херсона. Для задоволення зростаючих потреб у газі в 1960 р. побудована друга нитка--Шебелинка-Дніпропетровськ діаметром труб 729 мм, і подача газу подвоїлася. У цей же період побудовані газопроводи Таганрог-Жданів, Таганрог-Амвросіївка-Слов'янськ. У 1961-1962 рр. введений в експлуатацію магістральний газопровід Шебелинка-Полтава-Київ довжиною 454 км, що перетнув центральну частину Дніпровсько-Донецької западини. Це створило сприятливі умови для прискореного введення в експлуатацію відкритих родовищ і з'єднання газових родовищ республіки в єдину газотранспортну систему.

У цей час став до ладу газопровід Шебелинка-Острогожськ довжиною 246 км з діаметром труб 1020 мм. Довжина його на території України становила 118,6 км. Цей газопровід з'єднаний з магістраллю Краснодарський край-Москва-Ленінград. Разом з тим від газопроводів Краснодарський край-Москва і Ставропольський край-Москва споруджені відводи до 24-х міст Донбасу. Загальна довжина магістральних газопроводів на території України в 1965 р. досягла 7315 км, а у 1960р. вона становила 4116 м, тобто за п'ять років збільшилася на 77,7%. У зв'язку з введенням в експлуатацію нових відкритих газових родовищ в Криму були побудовані нові магістральні газопроводи: у 1966 р. від Глібовського родовища побудований магістральний газопровід Глібовка-Сімферополь довжиною 159 км з діаметром труб 529 мм, у 1970 р., у Криму вступив в експлуатацію другий газопровід Джанкой-Сімферополь довжиною 92 км. З будівництвом цих газопроводів була вирішена проблема постачання паливом Кримської області за рахунок власних ресурсів. Побудований також магістральний газопровід “Братерство”, що з'єднав м. Долину (Івано-Франківська область) з м. Шаля (Чехословаччина). Внаслідок відкриття нових газових родовищ у східних областях республіки виникла необхідність будівництва магістрального газопроводу Єфремівка--Диканька-- Київ із продовженням його до західних областей України. Довжина цього газопроводу 1010 км, діаметр труб 1020 мм. Газопровід об'єднав два великих газоносних райони -- Донецько-Придніпровську западину і Передкарпаття. У 1973 р. введена друга черга газопроводу Долина--Ужгород-Держкордон УРСР-ЧССР. На початок 1975 р. загальна довжина магістральних газопроводів досягла 14131 км, що склало 15,3% від їх довжини в СРСР. Одночасно з розвитком газотранспортної системи в Україні відбувається будівництво нафтопроводів. Так, у 1928-1932 рр. побудований продуктопровід Армавір-Трудова. Перед Великою Вітчизняною війною він був підключений до трубопроводу Грозний-Армавір, що дало можливість транспортувати продукти нафтопереробки з Грозного в район Донбасу. Подальший розвиток нафтопроводів у республіці продовжувався і у післявоєнний час. У 50-х роках побудовані нафтопроводи Долина-Дрогобич (58 км), Битків-Надвірна (15 км), що забезпечили подачу сирої нафти з Долинського та Битківського родовища на Дрогобичський і Надвірнянський нафтопереробні заводи. У 1951 р. почалася експлуатація нових родовищ нафти в районі Дніпровсько-Донецької западини, на території Полтавської, Сумської та Чернігівської областей, що стало основою для будівництва магістральних нафтопроводів у східних областях: у 1966 р. зданий в експлуатацію могутній нафтопровід Гніденці-Розбишівське-Кременчук довжиною 280 км (у наступні роки його довжина зросла до 395 км), який забезпечив транспортування сирої нафти з районів видобутку на Кременчуцький нафтопереробний завод.

По території України проходить трансєвропейський нафтопровід “Дружба”, довжина якого в межах держави 680 км. Відкриті такі могутні нафтопроводи, як Кременчук-Херсон (428 км), Мічурінськ-Кременчук (313км) та інші., у 1974 р. -- етиленопровід Леніноварош (Угорщина)-Калуш (Івано-Франківська область), по якому надходить етилен для виробництва поліхлорвінілу на хіміко-металургійний комбінат у Калуші. Проголошення України незалежною суверенною державою вимагало створення власної системи нафтозабезпечення, на базі довгострокових договорів, а також національного нафтового запасу, який би був гарантом стабільності функціонування народного господарства країни. Виникла необхідність закупівлі нафти на світовому ринку і одночасно створення її державного запасу, який може забезпечити економічну незалежність України у випадку порушення поставок при зміні зовнішньополітичної ситуації, кон'юнктури зовнішнього ринку, стихійних лихах, аваріях та інших випадках. Незважаючи на несприятливі економічні фактори в 1992-1998 рр., збудовано та введено в експлуатацію 3693 км магістральних газопроводів і відводів, а саме: газопровід Торжок-Долина (1994 р.) довжиною 530 км, Тула-Шостка-Київ (490 км), Краматорськ-Донецьк (59,7 км), до Рівненського промвузла (46 км), Коростень-Рокитне (47 км), газопроводи-відводи до 202 населених пунктів. У 1998 р. введено п'ять газопроводів-відводів до населених пунктів загальною довжиною 29,8 км. Крім того, закінчується будівництво газопроводу Донецьк-Маріуполь довжиною 80,6 км; завершене спорудження газопроводу Сімферополь-Севастополь (51 км) та Краматорськ-Донецьк (18 км). У 1999 р. введений в експлуатацію газопровід Хуст--Сату-Маре (Румунія) загальною довжиною 60 км, у т.ч. 20 км по території України. Здані в експлуатацію перші дві черги газопроводу Джанкой-Феодосія-Керч довжиною 155 км (загальна протяжність 270 км). Розпочато будівництво газопроводу Ананьїв-Ізмаїл (другої нитки) довжиною 577 км, діаметром 1200-1400мм, продуктивністю 18,3 млрд. кубометрів на рік, газопроводу-перемички Тальне-Ананьїв довжиною 189 км, продуктивністю 14,4 млрд. кубометрів на рік та інші. У 1999 р. введено в експлуатацію нафтопровід Жулим-Дрогобич (44 км), зварено більше як 106 км труб та підготовлено до експлуатації 188 км нафтопроводу Одеса-Броди. Нафтопровід Одеса-Броди має діаметр труб 1020 мм та довжину 670 км. Для перспективного розвитку нафтопровідної системи України і збільшення транзиту нафти через її територію до Західної Європи з Азербайджану, Казахстану та ін. суттєве значення має прискорене завершення будівництва нафтопроводу Одеса-Броди. Зараз будується термінал “Південний”. У цілому загальна потужність газотранспортної системи збільшиться на вході з 291,6 до 310 млрд. кубометрів, а на виході - зі 133,5 до 150-160 млрд. кубометрів на рік. Газотранспортна система забезпечує подачу газу до всіх областей України та 93% транзитних поставок російського газу до країн Центральної та Західної Європи і Туреччини та заробляє до 40% необхідної для України кількості газу. Газотранспортна система включає сьогодні понад 35 тис. км газопроводів, у тому числі 14 тис. км діаметром 1012-1420 мм. Пропускна спроможність системи становить на вході 290, на виході - 170 млрд. м3 на рік. У цілому транспорт за період реорганізації економіки України як і інші галузі потрапив під вплив суттєвих змін. Затяжний період (1991-2000 рр.) спаду промислового та сільськогосподарського виробництва в економіці України, падіння життєвого рівня населення призвели до зменшення попиту на послуги підприємств транспорту і, як наслідок, до скорочення обсягів вантажних та пасажирських перевезень. Розміщення транспорту по регіонах (економічних районах) визначає основні напрямки розвитку кожного регіону та їх взаємовідносин між собою та зв'язок України з іншими країнами. Економіко-географічне положення, наявності природо-ресурсного потенціалу в кожному регіоні України набуває свого специфічного характеру, виділяється своєю спеціалізацією. Порівняння показників транспортної роботи по регіонах дозволяє виявити основні напрямки розвитку того чи іншого виду транспорту, забезпечення транспортом по регіонах. Комплексна оцінка рівнів розвитку транспорту та його ефективності в розрізі економічних районів є передпроектним обгрунтуванням, на базі якого розробляється територіальний аспект галузевих програм техніко-економічного розвитку транспорту на середньострокову і більш віддалену перспективу. Взятий курс на інтеграцію транспортної системи України в європейську та світову транспортну системи потребує створення і використання міжнародних транспортних коридорів. Україна має великий транспортний потенціал для здійснення міждержавного транзиту, тому велика увагу приділяється визначенню вантажо та пасажиропотоків.

1.2 Організація зберігання вантажів на спеціалізованих складах та доставка їх за замовленням

Зберігання товарів на складах. До умов зберігання відносять умови довкілля, температуру, вологість, сонячне світло і т. п. Технологія зберігання включає:

- схеми розміщення товарів на складі;

- способи їх укладання і обробки.

Умови і технологія зберігання товарів в основному залежать від їх фізико-хімічних властивостей, отже, можуть визначатися застосовно не лише до окремих товарів, але і до цілих товарних груп. Спільне розміщення товарів, близьких за своїми фізико-хімічними властивостями, т. е. товарів однорідного режиму зберігання забезпечує правильне товарне сусідство, що унеможливлює шкідливої дії товарів один на одного при спільному зберіганні.

Іншою умовою можливості спільного зберігання є взаємозв'язана в асортименті. Розташування по сусідству товарів, що відпускаються разом, в загальній партії, дозволяє скоротити кількість руху на складі.

Раціональне розміщення і укладання товарів на складі багато в чому залежить від прийнятого способу зберігання. Залежно від виду, об'єму товарних запасів, розмірів партій, що поступають, особливостей переробки вантажів і інших чинників, використовуються в основному два способи зберігання :

- стелажний, при якому товари можуть зберігатися як в упакованому, так і в розпакованому виді. Він пов'язаний з тією, що широкою внутрішньоскладською підсортувала товарів;

- штабельный, при якому товари зберігаються в основному в тарі, без розпаковування з використанням різних типів піддонів (плоских, стійкових, ящичних).

Переваги стелажного способу зберігання :

- повніше використання об'єму складу, в першу чергу за рахунок необмеженої можливості висоти складування (особливо важливе значення грає для висотних складів);

- вільніший доступ до товару, особливо при складуванні в поличних стелажах;

- просту систему кодування складських місць, що значно полегшує контроль і облік товарів на складі;

- можливість автоматизованого управління матеріальними потоками на складі;

- краще збереження вантажів.

Товари, об'ємом зберігання більше 3 м3, що відпускаються без розпаковування цілими вантажними пакетами, необхідно зберігати в штабелях (за винятком висотних складів).

Штабельное зберігання застосовують, як правило, для сезонних, великогабаритних товарів, що має великий об'єм зберігання. Укладання товарів в штабель повинне забезпечити доступ до кожного найменування товару. Штабелі розміщують рядами і блоками.

Рядне розташування раціональне при підготовці вантажів до відправки і великому числі товарів, що зберігаються.

Блокове розташування підвищує міру використання складської площі, але прийнятно тільки для однотипних вантажів, оскільки доступ в цьому випадку можливий лише до частини вантажів, що знаходяться в безпосередній близькості до проїздів.

При змішаному розміщенні вантажів в зоні складування блоки штабелів зазвичай розміщують уздовж стін, а ряди - в центрі залу.

Недоліки штабельного зберігання :

- при зберіганні пакетованих вантажів висота складу використовується обмежено, приблизно лише до 3,5-4 м (залежно від виду вантажу), із-за нестійкості штабелів при збільшенні їх висоти;

- підвищене ушкодження продукції;

- неможливість забезпечити ефективну організацію робіт в багатономенклатурних складах.

Вибір схеми розміщення товарів на складі.

Раціональна організація зберігання товарів визначається системою розміщення товарів на складах. Тому для кожного складу необхідно розробити схему розміщення товарів в нім.

Очевидно, що більшість проблем в цьому плані знімає впровадження в управління складом інформаційних систем, що забезпечують автоматичну адресацію вантажів.

Маркіровка місць зберігання.

Система кодування за допомогою шестизначного коду:

- перша і друга цифри - номер стелажу;

- третя і четверта цифри - номер секції;

- п'ята і шоста - номер полиці стелажу.

Нумерацію стелажів рекомендується робити окремо по кожній складській секції за годинниковою стрілкою, починаючи із сторони автомобільної рампи. В цілях полегшення роботи рекомендується мати розгорнуті схеми розміщення стелажів з їх кодифікуванням, які повинні вивішуватися в складах на видному місці.

У розпорядливих документах, що поступають на склад, проти кожного найменування, окрім інших реквізитів, вказується і код місця зберігання товарів. Межі зон, виділених на складі під стелажне зберігання, обводяться лініями. Кожна зона повинна мати бирки з вказівкою номера місця.

Загальні рекомендації по організації зберігання (для оптової торгівлі) :

а) товари одного виду розміщувати в стелажі по обидві сторони одного проходу;

б) укладання товарів в стелажі робити по вертикалі, т. е. розміщувати один вид товару в осередках одній або декількох сусідніх секціях стелажу (особливо важливо при укладанні товарів, отборка яких робиться вручну) при цьому вимушений простій відбірників під час поповнення запасу в зоні отборки, або під час роботи в цій зоні іншого відбірника може складати до 20 % його робочого часу;

в) на верхніх полицях стелажів розміщувати товари, що відпускаються великими партіями (не менше одного піддону) і з великим об'ємом зберігання, а також товари сезонного зберігання;

г) в цілях кращої організації робіт на складах і найбільш ефективного застосування підйомно-транспортних засобів товари, що зберігаються на складі, як в стелажах, так і в штабелях, мають бути укладені на піддони. При цьому необхідно забезпечити широке використання піддонів різних конструкцій.

Отборка асортименту за замовленням оптових покупців:

- отборка товарів з місць зберігання;

- комплектування і упаковка;

- оформлення документів;

- передача тарних місць в експедицію для централізованої їх доставки оптовому покупцеві.

Вартість робочої сили на ділянці підбірки може складати до 50% вартості усієї робочої сили, використовуваної на складі. Хронометраж роботи відбірника показує, що його робочий час розподіляється приблизно таким чином:

- отборка товару за замовленням покупців - 10 %;

- вимушений простій під час поповнення запасу в зоні отборки, або під час роботи в цій зоні іншого відбірника - 20 %;

- робота з відбірковими листами - 30 %;

- переміщення між місцями отборки - 40 %.

Завдання - скорочення часу на переміщення. Один із способів її рішення - виділення на складі зони для зберігання резервного запасу і зони для зберігання відбираного запасу.

Відбирані запаси розташовують на нижніх ярусах стелажів, розміщених на "гарячих" лініях, т. е. у доступних для здійснення операції отборки місцях. Зону для зберігання відбираного запасу слід розділити на "гарячу", максимально наближену до відправної експедиції, і "холодну" - іншу частину складу, доступну для здійснення операції отборки. У "гарячій" зоні розміщують відбираний запас товарів з високою частотою замовлень, в "холодній" - з низькою.

Персонал, що здійснює отборку товарів і персонал, що займається поповненням запасів, працюють в одній зоні - зоні зберігання. Маршрути їх руху не перетинатимуться, якщо:

- поповнення резервного запасу і запасу ділянки комплектування здійснювати з різних сторін стелажу. Але, знижуючи цим методом простій персоналу, ми погіршуємо показники використання місткості складу, оскільки починаємо використовувати однорядні стелажі;

- роботу персоналу, що поповнює запаси і займається отборкой розвести за часом. Наприклад, одна зміна поповнює запаси, інша - займається отборкой. Зміщення за часом може складати не цілу зміну, а лише частина її.

Застосовуються два методи отборки товарів : індивідуальна і комплексна.

1. Індивідуальна отборка це послідовне укомплектовывание окремого замовлення. При цьому відбірник, обходячи секції стелажів, вилучає з місць зберігання необхідну кількість товарів цього замовлення. Товар укладається на піддон, візок або контейнер і переміщається на ділянку комплектування.

2. Комплексна отборка застосовується, як правило, при виконанні невеликих замовлень. Відбірник, обходячи склад, послідовно вилучає з місць зберігання товари для усієї партії замовлень згідно із звідним відбірковим листом. Надалі робиться додаткова операція - розсортовування відібраних товарів по окремих замовленнях. Цей метод отборки дає можливість ширше використовувати механізми

Виграш при переході від індивідуальної отборки до комплексної виникає за рахунок того, що до однієї і тієї ж позиції, яка є присутнім в різних замовленнях, відбірник при комплексній отборке підходить лише один раз, тоді як при індивідуальній отборке він повинен підійти стільки разів, скільки разів замовлена ця позиція.

Для визначення доцільності переходу від індивідуальної отборки до комплексної використовується коефіцієнт числа найменувань (Кчн), що обчислюється за формулою

Кчн = Число найменувань, що відвантажуються за день/число документо-строк у відвантажених накладних.

При цьому, якщо Кчн > 0,7, то доцільна індивідуальна модель отборки, якщо Кчн < 0,7 - потрібна ділянка комплектації.

Наприклад, параметри плану складу за добу: 11 т/зміну, 1100 найменувань; 10000 документо-строк в зміну. В цьому випадку Кчн = 1100/10000 = 0,11. Є сенс виділяти ділянку комплектації.

Інформація, якою повинен мати в розпорядженні відбірник в процесі виконання замовлення, :

- де розміщені товари;

- скільки товару потрібно;

- кому призначений товар;

- що робити, якщо відбираний запас закінчився;

- що робити після отборки замовленого товару.

Ефективності операцій по підготовці товарів до відпустки, можна характеризувати наступними показниками:

- частота отборки, т. е. кількість відібраних замовлень в одиницю часу;

- пропускна спроможність ділянки отборки - кількість сформирован-ных вантажних одиниць (контейнерів, ящиків, піддонів і т. п.) в одиницю часу;

- рівень обслуговування замовників;

- випадки відсутності запасу товару, включеного у відбірковий лист.

Умови застосування технології штрихового кодування на складі:

- більше 80 % маркірованого товару, при вступі на склад;

- оснащення усіх робочих місць відпустки-прийому скануючим устаткуванням.

Доданки ефекту від впровадження технології штрихового кодування на складі:

- скорочення часу "запізнювання" інформаційних потоків;

- зниження кількості недостовірної інформації;

- можливості по обліку однотипного товару;

- передача значної кількості інформації безпосередньо разом з товаром на штриховому коді;

- зниження навантаження на персонал, зайнятий контролем.

Відвантаження товарів із складів. Завдання:

- формування і угрупування товарів по маршрутах;

- контроль якості упаковки товарів, що виключає випадки їх псування при транспортуванні;

- формування маршрутів руху автотранспорту;

- своєчасна відправка товарів покупцям;

- ліквідація зайвих простоїв автотранспорту під вантаженням;

- контроль за поверненням оборотної тари (якщо ця категорія тари використовується);

- оформлення документів.

Роботи по відвантаженню товарів можуть виконуватися або персоналом складу, що працює також і на інших ділянках, або спеціалізованим підрозділом складу, зайнятим виключно обробкою упакованих, опечатаних і підготовлених до відпустки із складу вантажів. Необхідність в спеціалізації робіт з вантажем виникає при великій кількості замовлень на централізовану доставку товарів із складів підприємства.

Створення експедиції складу дозволяє чіткіше організувати роботу по обслуговуванню товарних потоків, що входять і виходять, підвищити ефективність використання транспорту, поліпшити якість доставки, а також вирішити ряд інших завдань торговельного підприємства, пов'язаних з доставкою товарів.

Якщо експедиційний склад працює в одну зміну, то зміст його діяльності зазвичай зводиться до двох основних стадій:

стадія 1 - підготовча - починається після обідньої перерви і закінчується у кінці робочого дня. Працівники експедиції бази приймає від складів усі підготовлені до відправки товари, реєструють їх в журналі, комплектують товари по маршрутах, замовляють автомобілі, приймають багатооборотну тару;

стадія 2 - відправка товарів вантажоодержувачам - починається з ранку наступного дня і закінчується до обідньої перерви.

При півторазмінній роботі підготовча стадія починається не після обідньої перерви, а дещо раніше - за 1-2 ч до обіду, і проходить паралельно з відправкою товару до кінця робочого дня. Товари комплектують по маршрутах на місцях, що вивільняються, і вивішують на них таблички-покажчики маршрутів - певного кольору.

Відпуск товарів споживачам починається з початком робочого дня і закінчується в основному за 3 ч до кінця роботи.

При двозмінній роботі експедиції доцільно організовувати роботу по іншому графіку. Час роботи першої зміни - з 6.00 до 15.00 (перерва з 10.00 до 11.00), другий - з 15.00 до 21.00 (перерва по 19.00 до 20.00).



2. Побудова оптимального плану перевезень столярних інструментів

2.1 Характеристика транспортної системи України

А) Види транспорту

Залізничний транспорт

Посідає друге місце за вантажообігом і перше за пасажирообігом. Експлуатаційна довжина залізниць загального користування дорівнює близько 22,1 тис. км.

Сьогодні найважливіші серед залізниць електрифіковані, що становить третину від загальної довжини всіх залізниць. Найгустіша мережа залізниць у Донбасі, Придніпров'ї й західній частині Лісостепу. Найменше залізниць на Поліссі та у південній частині Степу. Якщо поділити довжину мережі залізниць у межах країни чи області на їхню площу, то отримаємо її середню густоту. Для України вона становить 38 км на 1000 км ; у Донбасі -- 52 км на ІООО.хм2, а на півдні -- 27 км на 1000 хм2.

Серед залізниць, які забезпечують внутрішні зв'язки, важливе значення мають: Донбас -- Кривий Ріг, Харків -- Сімферополь, Харків - Київ, Київ -- Львів, Львів -- Одеса, Харків -- Херсон, Львів -- Чоп. Із міжнародних залізничних магістралей основні: Донбас -- Ростов-на-Дону, Харків -- Вітебськ, Київ -- Москва, Володимир-Вол инський -- Катовіце, Львів -- Краків, Харків -- Москва, Чоп -- Прага, Чоп -- Будапешт. Найбільші залізничні вузли -- Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Фастів, Жмеринка, Козятин та ін.

Основну частку в перевезеннях залізницями становлять промислові вантажі: залізна руда, кам'яне вугілля, будівельні матеріали та ін. Залізничним транспортом перевозять також велику кількість зерна, цукрових буряків.

Автомобільний транспорт

Має велике значення для перевезення на короткі відстані, хоча собівартість перевезень, порівняно із залізничним транспортом, більша. Обсяги перевезень автомобільним транспортом за останні роки помітнонизилися. Нині ним відправляється 62 % вантажів. Питома вага автомобільного транспорту у вантажообігу невисока (5 %). За пасажирообігом в Україні він посідає друге місце, після залізничного.

У нашій країні створено густу мережу автомобільних шляхів із твердим покриттям. Загальна довжина автомобільних шляхів -- 170 тис. км, із них 165 тис. км -- із твердим покриттям.

Трубопровідний транспорт

Дає змогу подавати на великі відстані нафту, продукти її переробки, природний газ. Загальна довжина трубопроводів в Україні -- понад 40 тис. км, із яких 87% припадає на газопроводи, а 13% -- нафто- і наф-топродуктопроводи. Найважливіші нафтопроводи, що подають на підприємства вітчизняну нафту: Долина -- Дрогобич, Битків -- Надвірна, Качанів -- Охтирка, Гнідинці -- Прилуки -- Кременчук -- Херсон. В Україні подається нафта по трубопроводах Самара -- Лисичанськ -- Кременчук -- Херсон -- Одеса. У 1963 р. через територію країни пройшов трансєвропейський нафтопровід "Дружба", який транспортує російську нафту до України та Європи.

У 2001 р. завершено спорудження нафтопроводу Одеса -- Броди, який поки що працює у ре-версному режимі.

Серед газопроводів внутрішньодержавне значення мають Шебелинка -- Київ, Шебелинка -- Харків, Шебелинка -- Дніпропетровськ -- Кривий-Ріг -- Одеса, Угерське -- Івано-Франківськ, Глібівка -- Симферополь. Через територію України проходять міжнародні газопроводи: "Братерство", "Союз", "Прогрес", Уренгой -- Ужгород, які постачають газ з Росії до Угорщини, Словаччини та країн Західної Європи. У нашу країну газ подається з родовищ Росії та Туркменистану.

Морський транспорт

Останнє десятиліття обсяг відправлених вантажів зменшився майже у 9 разів, склавши тільки 6 млн т. У структурі вантажів переважають: нафта, нафтопродукти, руди металів, кам'яне вугілля, будівельні матеріали.

Для того щоб морський транспорт надійно працював, потрібне добре оснащене портове господарство, здатне здійснювати досить дорогі навантажувально-розвантажувальні операції. Це зумовлює доцільність використання цього виду транспорту на далекі відстані (понад 900 км).

Через існування різних типів суден порти мають свою спеціалізацію, тобто пристосовані до прийому чи навантаження певних видів вантажів (лісові, насипні, наливні).

Головний порт Чорного моря -- Одеса. Це універсальний порт, вантажообіг якого .становить, понад 20 млн т (20 % вантажообігу морського транспорту України). Другий за значенням чорноморський порт -- Іллічівськ, з якого курсують не тільки кораблі, але пороми до болгарського міста Варни. Із цих портів транспортується сировина, продукція машинобудування, сільського господарства. Важливе значення мають також морські порти Херсон та Миколаїв.

Річковий транспорт

Має важливе значення для внутрішніх перевезень (75 % загального обсягу), хоч значно поступається залізничному і морському за вантажообігом. У структурі перевезень переважають будівельні матеріали (96 %), а також руди, кам'яне вугілля, нафтопродукти, метал, зерно тощо.

Загальна довжина водних судноплавних шляхів, що експлуатуються в Україні, помітно скорочується.

До основних водних шляхів належать Дніпро з Десною і Прип'яттю, Південний Буг, Сіверський Донець, Дністер, Дунай. Працює 13 річкових портів, найбільшими серед яких є Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Ізмаїл, Рені.

Повітряний транспорт

Основна його перевага -- велика швидкість перевезень. Тому авіацію використовують для перевезення пасажирів, поштових та інших цінних вантажів, а також таких, що швидко втрачають свою якість.

Найбільші серед аеропортів України розміщені у Києві (Бориспіль, Жуляни), Харкові, Львові, Симферополі, Донецьку.

Понад 60 % повітряних перевезень припадає на міжнародні авіарейси.

Б) Види доріг

Автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Автомобільні дороги поділяються на:

автомобільні дороги загального користування;

вулиці і дороги міст та інших населених пунктів;

відомчі (технологічні) автомобільні дороги;

автомобільні дороги на приватних територіях.

Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні та регіональні.

До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.

До національних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з'єднують столицю України - місто Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами.

До регіональних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують дві або більше областей між собою, автомобільні дороги, що з'єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об'єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами.

Перелік доріг державного значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки.

Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на територіальні, обласні та районні.

До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, а також автомобільні дороги, що з'єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об'єкти національного і культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри районів між собою та адміністративними центрами сільських населених пунктів району, залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон і місцями відпочинку.

До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри сільських населених пунктів з іншими населеними пунктами у межах району, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об'єктами культури, іншими дорогами загального користування.

Правовою основою створення в Україні транспортних коридорів є Конституція України, Закон України "Про транспорт", а також інші законодавчі та нормативні акти, що діють в галузі транспорту.

В) Характеристика рухомого складу

В даному курсовому проекті для перевезення мила вибрали автомобіль-фургон Volvo FH-272

Volvo FH-272- потужний, надійний і економічний вантажний автомобіль. Кращий тому приклад: удосконалена 12-ступінчаста автоматична коробка передач Mercedes PowerShift 2, що забезпечує меншу витрату палива і повний комфорт в управлінні автомобілем.

Таблиця 1 - Характеристика автомобіля-фургона Volvo FH-272

Грузопідйомність	20 т
Тип кузова	ФУРГОН
Паливо	дизель
Расход палива	25л/100км
Потужність двигуна	535к.с
Об'єм двигуна	12.0 л
Кількість передач	14
Тип задньої підвіски	пневматична
Тип задньої підвіски	параболічні ресори

Г) Транспортні коридори, що проходять через Україну

Правова база транспортних коридорів України створюється шляхом:

удосконалення чинних та розроблення нових актів законодавства, що стосуються транспортно-дорожнього комплексу;

прийняття або адаптації існуючих в Європейському Співтоваристві міжнародних документів і угод стосовно транспортної інфраструктури;

визначення та акредитація закладів, установ, фахівців для створення нормативно-правових і законодавчих актів, правил, норм і стандартів, використання з цією метою потенціалу освітніх та виробничих закладів;

створення системи доведення нормативно-правових документів до безпосередніх користувачів незалежно від форм власності.

Розроблення правових актів здійснюватиметься відповідно до затверджених графіків з визначенням пріоритетності найважливіших та першочергових правових актів. Контроль за розробленням правових актів, їх державна реєстрація та введення в дію є одним з основних завдань державного регулювання розбудови транспортних коридорів.

Передбачається використання можливостей спільного розроблення нормативних документів з відповідними зарубіжними або міжнародними організаціями.

Порядок внесення змін та доповнень до актів законодавства, що стосуються транспортних коридорів, визначається законодавством України.

Передбачається здійснення постійного контролю за виконанням вимог нормативно-правових актів, в тому числі контролю за приведенням установчих документів та організаційно-правових форм суб'єктів сфери транспортних коридорів у відповідність із законодавством.

До системи транспортних коридорів в Україні належать:

автомобільні транспортні коридори, що реконструюються, з таким маршрутом проходження в Україні: Крітський N 3 Краківець - Львів - Рівне - Житомир - Київ; Крітський N 5 Косини - Чоп - Стрий - Львів - Рівне -з відгалуженням Сарни - Мінськ, Сторожниця - Ужгород - Мукачеве;Крітський N 9 Нові Яриловичі - Чернігів - Копті - Київ -з відгалуженнями Любашівка - Платонове, Любашівка - Одеса, Копті - Бачівськ;ЧЕС Рені - Ізмаїл - Одеса - Миколаїв - Херсон - Мелітополь - Бердянськ - Маріуполь - Новоазовськ;Європа-АзіяКраківець - Львів - Рівне - Житомир - Київ - Полтава - Харків - Дебальцеве -Ізварине;Балтійське море- Ягодин - Ковель - Луцьк - Тернопіль -Чорне море зХмельницький - Вінниця - Умань - портивідгалуженням Чорного моря, Тернопіль - Чернівці - Порубне/Мамалига;Євроазіатський Одеса - Миколаїв - Херсон - Джанкой - Керч; автомобільні транспортні коридори, намічені для будівництва: Крітський N 3 Краківець - Львів - Тернопіль - Хмельницький - Вінниця - Київ;Крітський N 5 Косини - Івано-Франківськ - Тернопіль - Підгайці;Європа - Азія Косини - Івано-Франківськ - Тернопіль - Вінниця - Кіровоград - Дніпропетровськ - Донецьк - Ізварине;Балтійське море Ягодин - Ковель - Луцьк - Хмельницький -- Чорне мореБалта - Одеса;Європа - Азія Одеса - Миколаїв - Херсон - Джанкой - Керч;Північ - Південь Харків - Полтава - Кременчук - Кіровоград - Одеса;

залізничні транспорті коридори, що реконструюються, з таким маршрутом проходження в Україні: Крітський N 3 Мостиська - Львів - Красне - Тернопіль - Хмельницький - Жмеринка - Козятин - Київ;Крітський N 5 Чоп - Стрий - Львів - Рівне - Сарни - Мінськ;Крітський N 9 Кучурган - Роздільна - Жмеринка - Козятин -з відгалуженнями Київ - Ніжин - Чернігів - Горностаївка, Роздільна - Одеса - Ізмаїл - Рені, Ніжин - Зерново;ЧЕС Рені - Ізмаїл - Одеса - Колосівка - Помічназ відгалуженнями Знам'янка - Дніпропетровськ - Ясинувата - Квашине, Харків - Синельникове - Джанкой (Керч, Феодосія) - Сімферополь - Севастополь (Євпаторія), Колосівка - Миколаїв - Херсон - Чаплине - Бердянськ, Донецьк - Маріуполь;Європа - Азія Мостиська - Львів - Здолбунів - Козятин - Фастів - Знам'янка - Дніпропетровськ - Красна Могила;Балтійське море Ягодин - Ковель - Здолбунів - Шепетівка -- Чорне мореКозятин - Жмеринка - Одеса;Євроазіатський Херсон - Миколаїв - Одеса; водний транспорт: Крітський N 7 Усть-Дунайський - Ізмаїл - Рені.

3.2Вибір та характеристика обраного вантажу, області вантажовідправника (ВВ) та областей - вантажоотримувачів (ВО)

Головним завданням транспорту є своєчасне, якісне і повне задоволення потреб замовників у перевезеннях.

Автомобільний транспорт разом з іншими видами транспорту забезпечує раціональне виробництво та оборот продукції промисловості та сільського господарства, задовольняє потреби замовників у перевезеннях.

У процесі перевезення вантажів виконується ряд виробничих процесів і операцій з підготовки вантажу і транспортного засобу до перевезення, пакетування, маркірування, пломбування , навантаження і розвантаження вантажів, подача рухомого складу в пункти навантаження, здача вантажу вантажоодержувачу, санітарний контроль, очищення транспортного засобу, оформлення необхідних нормативних документів тощо.

Для забезпечення ефективного транспортного процесу, безпеки дорожнього руху і захисту навколишнього природного середовища всі учасники транспортного процесу ( перевізник, вантажовідправник, вантажоодержувач та інші) повинні діяти на основі єдиної нормативної база. Такою нормативною базою являється Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Широка номенклатура та класи вантажів впливають на вибір рухомого складу як за спеціалізацією, так і за вантажністю.

Високі темпи зростання промислового виробництва, перебудова сільського господарства на індустріальний основі, широке розгорнене будівництво - все це визначило швидкий розвиток транспорту і, зокрема, істотне збільшення обсягів автомобільних перевезень. У даний час особлива увага приділяється підвищенню їх ефективності.

В даному курсовому проекті перевозиться такий вантаж як столярні інструменти.

Правила перевезень промислових товарів народного споживання. Під час перевезення промислових товарів народного споживання перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі повинні вживати заходів для забезпечення цілості вантажів, не допускаючи попадання на них атмосферних опадів. Промислові товари для перевезення повинні подаватись вантажовідправником, як правило, в тарі або упаковці. Допускається подання промислових товарів для перевезення без упаковки, якщо про це домовлено у договорі на поставку між вантажовідправником і вантажоодержувачем. Вантажовідправник повинен подавати для перевезення промислові товари у справній, сухій, без сторонніх запахів тарі. Упакування - це процес розміщення продукції в упаковці (тарі). Упаковка(тара) повинна відповідати державним стандартам. До упаковки ставляться такі вимоги:

- вид упаковки має відповідати особливостям вантажу;

- упаковка має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт;

- упаковка має відповідати кліматичним умовам;

- упаковка має відповідати вимогам митного режиму;

- упаковка може виконувати рекламні цілі.

При виборі упаковки потрібно враховувати спосіб, відстань і тривалість транспортування, можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з іншими вантажами тощо. Характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги та іншим умовам. При поданні вантажів в тарі чи упаковці і штучних вантажів дрібними відправками Замовник зобов'язаний завчасно замаркувати кожне вантажне місце відповідно до державного стандарту.

У маркуванні зазначаються:

а) знак одержувача - повне чи часткове найменування вантажоодержувача чи позначення, яке використовується одержувачем (при перевезеннях дрібних партій);

б) номер заявки (замовлення) на перевезення вантажів;

в) місце призначення - зазначається пункт (при міжміських перевезеннях);

г) маса вантажної одиниці - позначається цифрами маса брутто і нетто в кілограмах. Дані, наведені в супровідних документах, мають повністю відповідати маркуванню.

Маркування має бути проведене одним із таких способів:

а) безпосередньо нанесенням знаків на вантажному місці;

б) за допомогою ярликів. Наносити маркування можна фарбуванням по шаблону, штампуванням, клеймуванням чи спеціальними маркувальними машинами.

Маркування провадиться умовними позначками (знаками), що передані написом, літерами, цифрами чи малюнками (символами), із застосуванням контрастної фарби. Колір фарби повинен різнитись від кольору тари чи вантажу.

Промислові товари, що упаковані в коробки, пакети, в'язки, тюки, кіпи та подаються для перевезення вантажовідправником, повинні мати обв'язку, яка забезпечує цілість упаковки і виключає можливість доступу до вантажу без порушення обв'язки або упаковки. Матеріали, (паперова стрічка, тасьма тощо), повинні являти собою єдине ціле (без вузлів і нарощування) та скріплюватись в місцях з'єднання печаткою (штампом) виготовлювача чи вантажовідправника шляхом наклеювання етикетки, що з'єднує обидві частини коробки. Приймання для перевезення від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу промислових товарів у тарі здійснюються перевізником за найменуванням вантажу, кількістю і стандартною масою вантажних місць або за масою, зазначеною на вантажних місцях.

В данному курсовому проекті було обрано 3 міста в області, де знаходяться вантажовідправник та 15 міст в трьох областях, де знаходяться вантажоодержувачі.

Область відправник: Дніпропетровська ( Дніпропетровськ, Нікополь, Кривий Ріг)

Область отримувач: Запоріжська ( Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ, Токмак, Ново-Миколіївка), Івано Франківська область (Івано Франківськ, Верховина, Коломия, Калуш, Рогатин ), Київська область (Київ, Біла Церква, Бровари, Яготин, Фастів)



2.3 Формування плану-заявки на перевезення вантажу

План заявка на перевезення вантажів - це розподіл обсягів перевезень між конкретним причалом (ВВ) та районами міста(ВО), що має місце при умовній схемі транспортного обслуговування на даний момент( до оптимізації). Основою для складання плану-заявки є мето найменшого елемента матриці.



3. Визначення раціональних маршрутів перевезень

Маршрут перевезень - цілеспрямовано вибраний шлях руху транспортного засобу від початку ВВ (пункту навантаження) до повернення до нього чи до кінцевого ВО(пункту розвантаження - в випадку розімкнутого шляху), що позначений послідовністю пунктів завозу та вивозу вантажів. На маятниковому маршрутах рух автомобіля відбувається лише між двома пунктами - одним ВВ та одним ВО; в свою чергу, а кільцевому маршруті автомобілі рухаються по замкнутому контуру, здійснюючи послідовний об'їзд декількох ВВ та декількох ВО.

Суміщений план є результатом доповнення отриманого плану оптимального повернення порожніх автомобілів даними плану-заявки. Він являє собою матрицю, в клітинах якої містяться значення обсягів перевезень хij згідно оптимального плану.

Після визначення оптимального плану перевезень використовують метод сумування по стовпчиках. Даний метод застосовується для складання маршрутів при відомому наборі пунктів, які включаються до кожного маршруту та при симетричній матриці відстаней.

Складання розвізного маршруту розпочинається з вибору трьох пунктів з найбільшою сумарною відстанню

Першим включається пункт якому відповідає більша сума стовпців в матриці відстаней. Щоб знайти місце для включення пункту в початковий маршрут, включаємо його по-черзі між кожною парою сусідніх пунктів. При цьому для кожної пари розраховуємо приріст довжини маршруту.

l_i-j + l_i-j - l_i-j

Очевидно що пункт необхідно включити між двома пунктами для яких приріст був найменший.

Процес продовжується до тих пір доки в маршрут не увійдуть всі точки.

Кожний з визначених маршрутів буде найменшим , або , дорівнюватиме нулю, км.

Шукаємо найоптимальніший маршрут

1.В1-А1-В7-В1

В1-В9-A1-В7-В1

?l=L _B1-B9+L _B9-A1-L _A1-B1=100+95-10=185

B1-A1-B9-B7-B1

?l=L _A1-B9+L _B9-B7-L _B7-A1=95+16-97=14

B1-A1-B7-B9-B1

?l=L _B7-B9+L _B9-B1-L _B1-B7=16+110-100=26

2.B1-A1-B9-B7-B1

B1-B10-A1-B9-B7-B1

?l=L _B1-B10+L _B10-A1-L _A1-B1=96+90-10=176

B1-A1-B10-B9-B7-B1

?l=L _A1-B10+L _B10-B9-L _B9-A1=90+6-95=1

B1-A1-B9-B10-B7-B1



?l=L _B9-B10+L _B10-B7-L _B7-B9=6+8-100=-76

B1-A1-B9-B7-B10-B1

?l=L _B7-B10+L _B10-B1-L _B1-B7=18+96-100=14

3.B1-A1-B9-B10-B7-B1

B1-B6-A1-B9-B10-B7-B1

?l=L _B1-B6+L _B6-A1-L _A1-B1=100+94-10=184

B1-A1-B6-B9-B10-B7-B1

?l=L _A1-B6+L _B6-B9-L _B9-A1=94+4-95=3

B1-A1-B9-B6-B10-B7-B1

?l=L _B9-B6+L _B6-B10-L _B10-B9=4+6-6=4

B1-A1-B9-B10-B6-B7-B1

?l=L _B10-B6+L _B6-B7-L _B7-B10=6+12-18=0

B1-A1-B9-B10-B7-B6-B1

?l=L _B7-B6+L _B6-B1-L _B1-B7=12+100-100=12

4. B1-A1-B9-B10-B6-B7-B1

B1-B8-A1-B9-B10-B6-B7-B1



?l=L _B1-B8+L _B8-A1-L _A1-B1=95+91-10=176

B1-A1-B8-B9-B10-B6-B7-B1

?l=L _A1-B8+L _B8-B9-L _B9-A1=91+10-95=6

B1-A1-B9-B8-B10-B6-B7-B1

?l=L _B9-B8+L _B8-B10-L _B10-B9=10+12-6=16

B1-A1-B9-B10-B8-B6-B7-B1