Транспорт в Україні: бачення сьогодні і в майбутньому

Для освоєння намічених обсягів перевезень річковому транспорту на перспективу потрібно 120 тис. т самохідного вантажного і 195 тис. т несамохідного тоннажу.

Автомобільно-транспортний комплекс потребує значного оновлення, розвитку, оптимізації структурі і парку за вантажопідйомністю, типами кузова та двигуна.

Низькою (18%) є частка автомобілів вантажопідйомністю до 1 т. Тенденція розвитку приватного підприємництва та фермерства потребуватиме різних малотоннажних автомобілів вантажопідйомністю 0,6-2,0 т з різноманітним устаткуванням. Їх частка має становити 60-70% від загальної кількості автомобілів.

На часі збільшення кількості автобусів великої та особливо великої місткості, організація вітчизняного автомобілебудування для забезпечення потреб України в автомобілях на 65-70% (нині 30%).

Нормативне функціонування автомобільного транспорту можливе лише за умови відповідного розвитку мережі автошляхів. Щоб досягти європейського рівня забезпечення автошляхами, треба побудувати майже 200 тис. км шляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. Світовий досвід показує, що саме в час економічних криз будівництво автошляхів набувало пріоритетного значення завдяки можливості створити нові робочі місця і високій ефективності капіталовкладень. Слід також створити - швидкісні автомагістралі, які б з'єднували Західну Європу з країнами СНД.

Інвестування будівництва автомобільних магістралей має здійснюватись у послідовності з півдня на північ на лінії Чернівці - Хмельницький - Шепетівка для зв'язків України з Молдовою, Білоруссю та країнами Балтії, а також на лінії Черкаси - Суми для зв'язку з Росією. Потребують реконструкції готелі й мотелі, пункти автосервісу для вантажних і легкових автомобілів з-за кордону, автомобільні шляхи Львів - Рівне-Житомир - Київ - Полтава - Харків - Луганськ і Чоп - Івано-Франківськ - Терно-піль - Хмельницький - Вінниця - Кіровоград - Кривий Ріг -Дніпропетровськ - Запоріжжя - Донецьк. Цими шляхами щороку через територію України транзитом перевозиться 70-80 тис. т різних вантажів з країн Західної Європи в Росію, Казахстан, Таджикистан, Туреччину та інші країни. За розрахунками, для устаткування цих двох автомагістралей необхідно реконструювати і збудувати 355 об'єктів.

Одна з головних проблем розвитку трубопровідного транспорту - його реконструкція. З усіх газопроводів України (34,1 тис. км) близько 31% використовується протягом від 23 до 48 років, 45% з них має недосконале антикорозійне покриття. За 1991-1995 pp. через «старіння» газопроводів сталося 35% аварій; 60% газоперегінних агрегатів відпрацювали свій термін.

Більшість нафтопроводів (3927 км) перебуває в експлуатації вже 25-30 років. У системі нафтопроводів діють дві організації: підприємство магістральних нафтопроводів та державне підприємство магістрального нафтопроводу «Дружба». Довжина нафтопродуктопроводів становить 3,3 тис. км (на 19 мли т), з них 2.4 тис. не працюють, бо НПЗ завантажені на 25% (12,8 млн т).

Об'єкти транспортної мережі загальнонаціонального значення треба інвестувати з державного бюджету, а також залучати іноземні інвестиції, кошти клієнтури, акціонерних товариств.

Основним завданням діючої системи газопроводів, довжина яких становить 33 тис. км, залишається підтримувати їх у працездатному стані. Передбачається завершити спорудження газопроводів Тула - Шостка - Київ, Торжок - Долина, Мар'янівка - Херсон - Крим, Джанкой - Феодосія - Керч, Глібовського підземного сховища газу - Сімферополь - Севастополь. Необхідно і надалі подавати газ для забезпечення потреб малих міст і сільських населених пунктів. Враховуючи, що металургійні заводи України забезпечували трубами весь колишній СРСР, їх потужностей має вистачити для забезпечення власної нафтової і газової промисловості.

Подальший розвиток усіх видів транспорту України передбачає збільшення загального обсягу перевезення вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкцію автомобільних шляхів, під'їзних шляхів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, внутрішньогосподарських шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та реконструкцію ряду старих залізничних вузлів, станцій, морських та річкових портів, аеропортів, вантажних і пасажирських автопарків, станцій технічного обслуговування, поповнення рухомого складу транспортної системи великовантажними та швидкохідними комфортабельними суднами, літаками та автомобілями, розвиток усіх видів транспорту.

У майбутньому транспорт розвиватиметься за рахунок інтенсивних чинників, удосконалення структури вантажо- і пасажиро-обороту, скорочення матеріальних ресурсів, питомих витрат на перевезення, поліпшення всіх основних техніко-економічних показників роботи транспорту і підвищення якості розподілу вантажів між окремими його видами.

Екологічна ситуація в Україні на даному етапі дуже погіршилася і не остання роль у цьому відіграє транспортний комплекс. Багато шкоди атмосфері завдає автомобільний транспорт. Пальне, що використовується не є екологічно чистим. Нафтопровідний і газопровідний транспорт пошкоджує грунти, тому що в основному трубопроводи проходять під землею. В наслідок частих аварій забруднюються малі річки. Відбувається витік мазут і нафтопродуктів при перевезеннях.

Стабільна робота усіх видів транспорту є невід'ємною умовою нормального функціонування економіки України.

Транспортна політика держави являє собою комплексну програму дій за різними напрямами діяльності транспортного комплексу, включаючи його техніко-технологічну модернізацію, адаптацію до ринкових умов господарювання, інституціональні перетворення у сфері форм власності, економічних відносин, системи управління, інтеграції до європейської та світової транспортних систем, кадрової та соціальної політики, економічної безпеки держави тощо.

4. Майбутнє нашого транспорту

На мою думку в майбутньому у транспорту є дві основні перспективи:

1) широкомасштабне впровадження ДВЗ, працюючих на водневому паливі;

2) будівництво всесвітньої павутини електричних магістралей для електропоїздів та тролейбусів, що б покривали всю необхідну територію.

Це матиме два однозначно позитивних наслідки:

1) використання екологічно безпечної енергії для транспорту;

2) здешевлення енергоносіїв, що використовуються в транспорті - і водень, і електроенергія є дешевшими за вуглеводні.

Самокеровані автомобілі є не такою й далекою перспективою, кажуть вчені, які працюють над їхнім створенням. Деякі фахівці прогнозують появу самокерованих авто вже у цьому десятилітті. Нині вони існують радше на рівні програм-додатків до елітних автомобілів. Наука цього тижня обговорює також новини від виробників смартфонів та імплантацію першої штучної судини.

Уявіть себе на вулиці з наміром пошвидше добратися додому. Звична ситуація? Йдемо далі: ви вказуєте адресу пункту призначення у спеціальній програмі у своєму смартфоні, за кілька секунд до вас під'їжджає автомобіль, ви сідаєте і рушаєте у потрібному вам напрямку. Майже як у таксі. З тією лише відмінністю, що це ваше авто. Ваше авто, яким вам не треба керувати.

Стрімкий розвиток науки, можливо, вже незабаром перетворить цю фантастичну, на перший погляд, ситуацію на дійсність. Люди, захоплені створенням авто на автономному керуванні, кажуть, що цей винахід майбутнього може вирішити, наприклад, вічну проблему заторів, оскільки можна буде не перейматися дотриманням водіями безпечної швидкості, відстані та правил на повороті.

Найголовніше, що потрібно для таких машин майбутнього, - спеціальні автоматизовані програми кермування. Вони відповідатимуть за прискорення й гальмування, самостійний пошук паркувальних місць та контакт із супутниково-навігаційними системами. Автомобілі матимуть цілий комплекс сенсорів, до якого входитимуть камери, радар та лідар (спеціальна технологія фіксації та обробки інформації про об'єкти на відстані за допомогою активних оптичних систем).

Ще один важливий момент: щоб стати реально безпечними, самокеровані автомобілі повинні контактувати і з іншими транспортними засобами. Із цим погоджується і Річард Воллес, експерт із транспортних систем Центру автомобільних досліджень у Мічигані, США.

«Якщо ви перебуваєте у щільному міському середовищі, радар та оптичні системи не розкажуть вам про те, що відбувається на рогом. У майбутньому ніщо не перешкоджатиме вам бути в курсі того, що чекає вас на шляху», - зазначає вінВоллес прогнозує, що перші самокеровані автомобілі на спеціальному програмному забезпеченні можуть з'явитися у 2018 році, а поширення ця технологія набуде до 2025 року.

Нині активним натхненником ідеї самокерованих авто є компанія Google. Її фахівці вже тестували «чорнову» модель: 700 тисяч кілометрів на автономному контролі вона проїхала без проблем.

Минулого місяця компанія Mercedes-Benz презентувала технологію віртуального шофера. Вона працює для автомобілів S-класу. Окрім того, нині фахівці Оксфордського університету працюють над створенням самокерованого авто, яке можна буде контролювати за допомогою iPad.

Транспортна система майбутнього: потяги замінять на капсули. Засновник PayPal і SpaceX представив черговий футуристичний проект Hyperloop -- транспортну систему майбутнього. Доки одні мільярдери змагаються в розмірах розкішних яхт, знаменитий Елон Маск (Elon Musk) відкриває один інноваційний бізнес за іншим. Заробивши капітал на створенні електронної платіжної системи PayPal, він досяг успіху і в побудові найуспішнішої в світі приватної космічної компанії SpaceX, яка вже почала комерційну доставку вантажів на орбіту, так і в найбільш перспективній компанії США, яка розвиває електромобілі та сервіси для них -- Tesla Motors. Так що, незважаючи на всю фантастичність проекту Hyperloop, репутація Елона Маска така, що і у цій його технологічній фантазії, мабуть, доведеться повірити. На презентації 12 серпня, влаштованої повністю через Інтернет, Маск особисто представив концепцію транспорту, яка, за його словами, стане швидкісною та ефективною заміною традиційним залізницях.

Перша лінія Hyperloop повинна зв'язати Лос-Анджелесі і Сан-Франциско та переносити пасажирів між ними (на відстань 563 км) за півгодини. Чутки про Hyperloop ходили вже кілька тижнів і багато коментаторів представляли цей транспорт, як щось на зразок довгої труби, по якій проносяться капсули, підвішені і направлені за допомогою електромагнітного поля. У загальному і цілому справа так і виглядає, проте з багатьма суттєвими змінами.

Справді, якщо така капсула буде дійсно швидко мчати по трубі, вона створить перед собою подушку ущільненого повітря, яка буде заважати руху -- Маск порівняв це з опором, яке ми відчуваємо, проштовхуючи поршень повністю заповненого шприца. Щоб уникнути цього, капсули Hyperloop будуть постачати повітряним компресор, який зможе швидко висмоктувати повітря через повітрозабірники на передній частині і виганяти його крізь отвори в дні, що заодно забезпечить повітряну подушку, на якій капсула зможе левітувати і завдяки різкому падінню тертя розвивати швидкість понад 1100 км/год. За проектом, потужності бортових акумуляторів буде вистачати на півгодинну роботу компресора та інших систем, однак для розгону і гальмування буде потрібна енергія ззовні. Забезпечувати її будуть лінійні електродвигуни, вбудовані в трубу -- на такому принципі діють чимало засобів електротранспорту, включаючи московський монорельс й ті ж електромобілі Tesla Model S. Розташовані через кожні 113 км, вони дозволять набирати і підтримувати необхідну величезну швидкість, а самі будуть харчуватися від сонячних батарей, панелі яких покриють трубу Hyperloop практично на всьому її протязі.

Виходить, такий транспорт може взагалі не вимагати підключення до зовнішнього джерела енергії! За розрахунками підприємця, для розробки і виробництва самих капсул потрібно максимум кілька сотень мільйонів доларів, а вся попередньо спроектована система Hyperloop обійдеться в кілька мільярдів. Сума величезна, але все-таки менша, ніж передбачувана вартість конкуруючого проекту залізничників -- California High-Speed ??Rail, яка перевищує 10 млрд доларів. До того ж, Hyperloop не зажадає серйозних землевпорядних робіт: трубу його можна розмістити прямо на землі, на спеціальних гігантських пілонах з амортизаторами. Регулюючи, ці амортизатори забезпечать і рівне положення складових елементів труби, реагуючи і на температурні деформації, і на найдрібніші зрушення грунту, пише Попмех. Варто додати, що Елон Маск не має наміру особисто вкладатися в проект і займатися його реалізацією. Він лише запропонував чергову перспективну ідею і готовий усіма силами допомогти тому, хто візьметься за її втілення. Так що якщо якому-небудь мільярдерові випадково набридне змагатися розмірами яхтового флоту -- він знає, до кого звернутися.

У випадку домінування електротранспортних мереж кардинально зміниться і підхід до організації міської інфраструктури. Скоріше за все міста підуть за шанхайською тенденцією будівництва багатоповерхових доріг, а хмарочоси (з яких і будуть складатися майбутні міста) будуть обладнані абсолютно новими рішеннями ліфтових систем, які будуть розміщуватися ззовні будівель та будуть переміщуватися не лише вертикально, а й горизонтально, а можливо і по діагоналях.

Принаймні точно зрозуміло що в умовах дефіциту і зникнення традиційних енергоресурсів людство не зможе дозволяти собі зайвий простір. Конкурентна боротьба буде змушувати шукати максимально економічні інфраструктурні рішення, що неминуче призведе до ще більшої урбанізації і ущільнення населення в містах.

Наприклад Китай і США це розуміють. В США вже на даному етапі коли ведуть мову про інфраструктурні проекти, то мають на увазі не будівництво автошляхів, а будівництво загальноамериканської електротранспортної мережі, перш за все метро та швидкісних електропоїздів. Китай окрім цього має надію на індивідуальні електромобілі. Але це питання досі лишається відкритим та сумнівним з інженерної точки зору (з іншої сторони історія НТП має безліч прикладів абсолютно нових рішень старих проблем).

Україна, коли матиме адекватну владу, також прийде до розуміння неминучості абсолютно нових підходів у містоплануванні та революції у всій системі організації життя громад та взаємодії між ними. А це значить абсолютно нові підходи в організації аграрних (сільських), промислових та постпромислових (два типа міст) громад. Втім це питання потребує окремого розгляду.

Якщо візія світу з перемігшим електротранспортом нагадує кадри з голівудських фантастичних фільмів на зразок відомого "П'ятого елементу", то візія світу за умови перемоги ДВЗ на водні більше нагадує кадри Едему - людство і надалі зможе дозволяти собі простір, шкідливі викиди в атмосферу зможуть бути зменшені до мінімуму, а енергія буде коштувати дешево. За таких умов тенденція до зростання багатоповерховості міст буде або загальмована, або зовсім ліквідована. Але оскільки це все виглядає занадто ідеалістично, то віриться в це слабо, бо не знаєш звідки тут чекати біди. Людство вже має приклади мирного атому, який обернувся для нас Чорнобилем і Фукусімою. Тому, будьмо уважні.

Висновки

Підсумовуючи проведене дослідження транспортної системи України, слід зазначити, що основним сприяючим фактором є вигідне геостратегічне положення країни. Це є необхідною та достатньою умовою для успішного розвитку транспортної галузі, але транспортна галузь значною мірою залежить від державної підтримки, державної політики щодо розвитку транзиту. Ця галузь потребує значних капіталовкладень, але інвестиції мають великий рівень прибутковості та відносно малий ступінь ризику через природній характер переваг України.

Розвиток транспортного комплексу України має значення не лише для України, тому можемо розраховувати на підтримку світових фінансових структур, але знову ж таки виникають питання державного рівня.

Україна належить до регіонів з значним розвитком залізничного транспорту. На нього припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів.

Залізничний транспорт має вирішальне значення у забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і в її зв'язках з іншими країнами.

Україна сполучена добрими автомобільними шляхами з Центральним, Північнокавказьким і Поволзьким економічними районами Росії, з Молдовою та Білоруссю. Найважливіші автомагістралі: Київ - Брест; Москва - Харків; Дніпропетровськ - Запоріжжя - Сімферополь.

Повітряний транспорт - наймолодший і найбільш швидкісний, однак поки що дорогий. Нині у сфері авіаційного транспорту України діють 110 компаній, з них 60 - недержавних (200 орендованих літаків), всього 130 підприємств та організацій. Останні здійснюють переважно чартерні рейси в усі країни світу. Українські авіаперевізники щотижня здійснюють 225 регулярних рейсів (у тому числі 128 у країни СНД).

Проблеми подальшого розвитку транспортного комплексу пов'язані з реформуванням інших галузей, оскільки обсяги продукції промисловості, сільського господарства, будівництва і визначають завантаженість транспортної системи.

Актуальною проблемою транспортного комплексу України є незадо- вільний стан його виробничої бази. Тому у перспективі приоритетним напрямом технічної політики щодо транспорту має бути оновлення його рухомого складу на основі розвитку вітчизняного транспортного машинобудування. Поряд з цим для створення системи інтермодальних перевезень передбачається налагодження виробництва спеціалізованих технічних засобів -- конвейнерів, змінних кузовів, платформ для перевезення автопоїздів. У перспективі планується здійснити поступовий перехід на нові принципи організації та управління транспортним процесом основі новітніх інформаційних технологій та сучасного маркетингу, запровадження автоматизованих центрів управління до-гавкою вантажів.

В цілому формування і розвиток національної транспортної истеми України потребує ефективного державного регулювання діяльності транспортних підприємств за такими напрямами: створення ринку транспортних послуг; забезпечення технологічної та екологічної безпеки транспорту; активізація міжнародної діяльності транспортних підприємств. Процес реформування транспортного комплексу України передбачає посилення контролю з боку держави за використанням вантажної бази вітчизняного морського флоту країни як галузі транспортного комплексу з певним валютним ресурсом. Надзвичайно важливим для активізації діяльності транспортних підприємств України є створення власної інформаційної бази щодо кон'юнктури світового фрахтового ринку.

Список використаної літератури

1. Бузовський Е. А. Високоефективне використання транспорту: К.: 1989 р.

2. Гончаров С. Транспортний комплекс України // Фондовий ринок. - 2001. №20.

3. Діяк І. Наш транзитний пасажир: Газопроводи України // Україна молода. - 2001. - 19 квітня.

4. Дикаль В., Креймер В. Ефективность транспортных систем // Бизнес - Информ. - 1998. - №12.

5. Єдін О., Цвєтов Ю. Транспортна політика в Україні // Економіка України. - 2000. - №1.

6. Заставний Ф.Д. Географія України. - Л., 2001.

7. Розміщення продуктивних сил / За ред. Є. П. Качана. - К.: Вища школа 1997.

8. Розміщення продуктивних сил / За ред. Є. П. Качана. - К.: 2001.

9. Стратегія галузі: розвиток транспорту // Урядовий кур'єр 2000. - 28 листопада.

10. Позднякова Л. Проблемы стабилизации транспортной системы Украины // Бизнес-информ. - 2000. - №13 - 14.

11. Шаблій О.І. Соціальна та економічна географія світу і України. - К., 1998.

12. Хахлюк А. «Україна - транзитна держава» // Економіка України № 1, 2004.

13. Размещено на Allbest.ru