Історія створення першого автомобіля

Історія створення першого автомобіля

Після 1876 року, коли Ніколас Августин Отто запатентував двигун внутрішнього згорання, багато тямущих людей працювало над його вдосконаленням. І, можливо, народжений в невеликому селі біля міста Карлсруе Карл Бенц залишився б одним з сонму безіменних механіків і інженерів того часу, імена яких зараз знають лише архіваріуси. Але випадок розпорядився інакше.

У 1871 році працював в мостобудівній фірмі в Мангеймі Карл засватався з енергійною дівчиною Бертой Рінгент. Девізом молодої сім'ї сталі слова: «Віра, надія і боротьба». І нині багато істориків сповна серйозно вважають, що саме Берта вивела автобудування на велику дорогу. От як згадував про це сам Карл Бенц: «У мене викрали мій автомобіль! Їх було троє, діяли вони погоджено і дружно. У мій автомобіль вони були закохані так само, як я сам. Але вони вимагали від нього більше, ніж я ...Вони хотіли випробувати викрадений автомобіль, проїхати на нім 180 кілометрів по нерівній дорозі. Компанія з бродяжницькими схильностями складалася з моєї дружини і обох синів». Історія викрадання -- переломний момент в житті і кар'єрі Бенца і вже, тому заслуговує на детальну розповідь.

У 1885 році Карл продемонстрував бюргерам Мангейму свій триколісний саморушний екіпаж з бензиновим двигуном. Проте новинка викликала не стільки інтерес, скільки роздратування. Коли Бенц вирішив проїхати по місту, шум мотора перелякав коня м'ясника. Вона понесла, розсипавши по дорозі грузнув. Аби зам'яти скандал, Карл купив зіпсований товар, поставив автомобіль під навіс і почав його удосконалювати.

Машину «викрали» раннім літнім ранком 1888 років, коли її творець спав. Старший син Євгеній сів за кермо, поряд з ним мати, ззаду -- молодший брат. Вони відправилися до родичів в маленьке містечко Пфорцхейм. Втім, це був лише привід. Пригод і хвилювань в дорозі було достатньо. У той час бензин можна було купити лише в гасових лавках, де його продавали як засіб для чищення одягу від плям. Несправності доводилося усувати підручними засобами -- для прочищення бензопроводу Берта, що засмітився, використовувала довгу капелюшну шпильку, а стрічку від капелюшка -- для закріплення деталей системи запалення. Кожного разу, спускаючись під гору, мати хвилювалася за хлопчиків -- раптом зіпсується дерев'яне гальмо. Доводилося не раз зупинятися і просити сільських чоботарів заново оббивати його шкірою. Ланцюги приводу задніх коліс витягувалися і почали зіскакувати із зубців зірочок. Довелося зупинитися ще і в кузні. Але за всі свої хвилювання і поневіряння мандрівники були винагородженні з лишком. Жителі Пфорцхейма збігалися натовпами, аби подивитися на триколісну «безкінний віз». Про далекий автопробіг Берти дізналася вся Німеччина, преса звернула серйозну увагу не лише на її подорож, але і на автомобіль Карла Бенца. З того часу і почалася його дорога до слави і успіху. Адже раніше все було інакше.

Перший автомобіль Бенца, зроблений в 1885 році, був триколісний двомісний екіпаж на високих колесах із спицями. На нього Бенц поставив свій новий чотиритактний бензиновий мотор з водяним охолоджуванням потужністю 0,9 л.с. Циліндр розташовувався горизонтально над віссю величезних задніх коліс і наводив їх в рух через одну ремінну і дві ланцюгові передачі. Великий, горизонтально розташований маховик знаходився під двигуном. Він з'єднувався з коленвалом конічною передачею і використовувався для створення рівномірного обертання і для запуску мотора. Електричне запалення харчувалося від гальванічної батареї -- це було досконаліше рішення, ніж гартівні трубки Готліба Даймлера, що працював паралельно і незалежно від Бенца (фірми об'єдналася лише в 1926 році, утворивши компанію «Даймлер-бенц АГ»). На відміну від дерев'яного візка Даймлера автомобіль Бенца мав раму, спаяну з металевих трубок. Машина розвивала сміхотворну за нашими мірками швидкість -- 16 км./ч, але на ті часи це була вельми прогресивна конструкція.

З 1888-го року Карл почав демонструвати свої машини на міжнародних автомобільних виставках, але, проте, справи йшли ні хистко, ні хитко. Широка популярність прийшла до Бенцу лише після п'ятиденної подорожі його дружини. До речі, історики вважають його першим в світі автопробігом. Як і автомобіль Бенца, подорож Берти теж стала надбанням історії.

У 1893 році Бенц створив чотириколісний автомобіль, запатентувавши власну шкворневую систему повороту керованих коліс. Вони оберталися поодинці, а не цілком на загальній осі -- це було черговою технічною перемогою Бенца. Відкритий двомісний екіпаж на високих колесах з повністю закритим моторним відсіком, в якому розміщувався одноциліндровий трилітровий движок потужністю близько трьох «коней», був улюбленим творінням Бенца. Недаремно він назвав його Viktoria -- «перемога». Після створення «Вікторії» діла фірми налагодилися. Бенц вирішив створити серію екіпажів, додавши до потужної «Вікторія» легку модель «Вело» (покращений чотириколісний варіант першого триколісного екіпажа). Що випускався з 1894 року «Вело» був, як вважають, першим серійним автомобілем (за три роки був виготовлено 381 авто). «Бенц Вело», що з'явився в Росії в 1894 році, став прообразом першого вітчизняного автомобіля, побудованого два роки опісля Е. Яковльовим і П. Фрезе.

Але все це цікаво лише фахівцям. Безумовно, технічний талант Карла, його невпинна боротьба за новизну, продуманість і якість машин були тією основою, на якій стояла фірма. Проте її зоряною годиною стало і назавжди залишиться подорож Берти. А тепер про роль випадку в історії. Австрійці вважають, що батьком-засновником автомобілебудування був не Бенц, а їх співвітчизник Зігфрід Маркус, автомобіль якого, що експонується у віденському технічному музеї, недавно узятий під охорону держави -- в реєстрі державних пам'ятників Австрії йому привласнений номер 3848/2001. Потужність його двигуна складає 0,75 л/з, створений він в період між 1875 і 1889 роками. Точніше датувати рік народження, можливо, дозволить ретельне вивчення основних вузлів двигуна і шасі. Поки ж напевно відомо лише одне -- конструкція Маркуса дійсно є старим автомобілем, що зберігся до наших днів.