Класифікація туризму

Для практики туризму важливо пам'ятати, що в країнах, розташованих у різних - південній і північній - півкулях, пори року не збігаються. Тому туристи країн північної півкулі можуть узимку відвідати туристичні центри Південної Америки, Південної Африки або Австралії, де настає| теплий літній сезон, і навпаки.

Період року, коли внаслідок сприятливого поєднання природних чинників у конкретних місцях спостерігається найбільша концентрація туристів, визначають як сезон «пік» (піковий, гарячий, високий, верхній, tор). У цей час зростають ціни на розміщення в готелях та інші туристичні послуги.

Період найменшої активності туристів або навіть їх повної відсутності через несприятливі природні фактори, називають «мертвим» сезоном (низьким сезоном, несезоном). Так, наприклад, для морських курортів Середземномор'я сезон «пік» припадає на літні місяці. Водночас, узимку тут прохолодно, йдуть дощі і як наслідок, настає «мертвий» сезон. За таких умов, говорять про односезонний літній туризм (рис. 20). Варто зазначити, що «мертвий» сезон - це період найнижчих цін, які подекуди падають удвічі.

На відміну від місць із односезонним літнім туризмом, курорти Перської затоки та Червоного моря привабливі, навпаки, у зимові місяці, коли менш спекотно. А, наприклад, у Таїланді, Індії і на Кубі улітку несприятливим фактором є не тільки спека, але й період мусонних дощів. Отже, у названих місцях більше розвинутий односезонний зимовий туризм. Так само, односезонний зимовий туризм характерний для багатьох гірськолижних центрів. Адже влітку в горах починається танення снігів і можливі лавини.

Односезонний туризм не обов'язково пов'язаний суто з кліматичними факторами. Так, російський Санкт-Петербург має пік сезону в травні-червні, коли найбільша тривалість світлового дня - так звані «білі ночі». А для туристів, які подорожують до тих чи інших країн із метою узяти участь у сафарі, важливим є визначений законом час полювання на певні види тварин.

На туристичні потоки впливають також загальнонаціональні та релігійні свята, канікули тощо. Так, для значної частини| населення, що належить до християнства, важливим є свято Різдва Христова. Крім того, у більшості держав Європи й Америки визнаються національними святами Новий рік і Великдень. Тому під час тижневих Різдвяних і новорічних канікул, коли робота на більшості підприємств припиняється, інтенсивність туристичних потоків тут зростає в багато разів.

Є регіони, в яких можливо розвивати двосезонний туризм. Наприклад, в Альпах узимку багато туристів - любителів гір-ськолижного спорту. Улітку ж тут чимало бажаючих займатися альпінізмом. За умови існування двох сезонів туристичної активності виникає поняття міжсезоння - найменш сприятливий час для відвідування туристами даного регіону. Втім, і в такий період туристичні фірми часто намагаються організувати так званий міжсезонний туризм, пропонуючи нестандартні тури або знижуючи ціни на послуги.

Нарешті існують райони цілорічного туризму, які з огляну на місцеві особливості є сприятливими для туризму впродовж року. Прикладом місця, де можливий цілорічний туризм, можуть бути численні острови Океанії в Тихому океані.



Види туризму за демографічним складом учасників

Демографія (від грецьк. demos - народ і «графія») - це наука, яка вивчає народонаселення, зокрема й тривалість життя, тобто вік. Це дуже суттєва ознака, яка визначає особливості організації та здійснення подорожі. Проте чітко визначених вікових меж, за якими можна було б розрізнити приналежність туриста до тієї чи іншої вікової групи, не існує. До того ж у різних країнах такі межі не однакові. Зокрема існує такий поділ до виділення вікових категорій: до 17 років - дитина, 18-25 років - молодь, 26-64 - дорослий, 65 і старше - пенсіонери.

Попри не чітке розмежування різних вікових груп серед учасників подорожі традиційно виділяють туризм: дитячий, молодіжний, дорослих людей і так званий туризм «третього віку» (рис. 21).

Дитячий туризм вирізняється досить помірними цінами на тури і, зазвичай, невисокими вимогами щодо якості розміщення. Однак він передбачає триразове харчування, а також організацію програми, де відпочинок і розваги чергуються із заходами пізнавального та виховного характеру. При організації подорожей дітей використовуються транспортні засоби підвищеного комфорту і вживаються додаткові заходи для гарантування безпеки. З огляду це, до участі в таких подорожах нерідко залучається кілька батьків. Дитячі подорожі організовуються відповідно до канікулярного часу за сезонами: літо-зима - це зазвичай оздоровлення, весна-осінь - здебільшого екскурсійні пізнавальні програми.



Рис. 21. Види туризму за демографічним складом учасників

Попри певні проблеми, пов'язані з прийомом дітей-туристів, ставлення до цієї категорії подорожуючих подекуди особливе. Так, у популярному в туристів місті Дубай (ОАЕ) у 2010 р. уже вдруге проводилася міжнародна кампанія під гаслом «Безкоштовно дітям», що спрямована на туристів дитячого віку. Під час проведення цієї кампанії для дітей за певних умов надаються безкоштовно різноманітні послуги: переліт на літаках авіакомпанії «Эмірейтс» і туристична віза, проживання в готелі й харчування в ресторанах, проїзд на Дубайському метро, відвідування багатьох розважальних атракціонів тощо.

Молодіжний туризм - один із перспективних видів туризму, оскільки приблизно 1,1 млрд людей у світі - це молодь. Молодіжний туризм так само допускає використання послуг не дуже високого якісного стандарту, але покликаний створювати атмосферу активного спілкування й відпочинку.

Розвитку молодіжного міжнародного туризму сприяє такий документ як міжнародна студентська картка (посвідчення особи) International Student Identity Card (ISIC) - Єдине міжнародне студентське посвідчення, яке визнається в 90 країнах. Воно забезпечує студентам різні пільги та знижки (від 10 до 50 %) під час подорожі. Власники карти, зазвичай, отримують знижки на авіа-квитки. Так, спеціальні молодіжні тарифи ISIC/FIYTO введені багатьма авіакомпаніями (Люфтганза, Свіссейр, Брітіш Ейрвейз). Так само, дана карта може забезпечити знижку під час придбання квитків на потяг чи автобус. А подекуди це дає змогу одержати знижки в кафе, барах або клубах (на цих закладах при вході є логотип «ISIC»). По «ISIC» можна також отримати місце/номер в молодіжному готелі, пільговий у музей, на виставку. Посвідчення «ISIC» визнається і як своєрідний пропуск у студентські містечка.

Організація туристичних подорожей дорослих людей, на відміну від дітей і молоді, зазвичай, вимагає якісного сервісу та інформаційної насиченості подорожей. Однак особливо важливим це є для категорії туристів «третього віку», тобто людей пенсійного віку. Водночас суто фізичне навантаження для таких туристів не повинне бути надмірним, мають бути передбачені додаткові заходи безпеки й забезпечене медичне обслуговування.

Слід зазначити, що туризм «третього віку» (пенсіонерів) є досить привабливим для організаторів подорожей, оскільки пенсіонери мають практично необмежений вільний час і відносно високу купівельну спроможність. Туристи «третього віку» частіше дозволяють собі подорожі на далекі відстані, а також планують одразу кілька поїздок на рік. Очевидно, що це характерно, передусім, для благополучних в економічному відношенні країн. Так, у Німеччині, чимало людей, зробивши заощадження, подорожують після виходу на пенсію. Причому, нерідко вони беруть участь не в окремих, а навіть у змішаних за віком туристичних групах.

Види туризму за соціальним складом учасників

За соціальним складом учасників подорожі розрізняють туризм: сімейний, неповних сімей, одиноких сердець, інвалідів тощо (див. рис. 22).

Сімейний туризм, який у всьому світі набуває помітного розвитку, вимагає створення умов для якісного відпочинку всієї родини. При цьому маються на увазі подорожі батьків із дітьми. Наявність серед дорослих туристів маленьких дітей спричинює специфічні особливості організації даних турів. Передусім, подорожі мають відбуватися в екологічно чистих місцевостях, а місця відпочинку повинні мати містечка розваг і службу догляду за дітьми. У закладах харчування передбачається дитяче меню, а в номерах повинні легко встановлюватися додаткові ліжка для дітей. Водночас, сімейний туризм має враховувати й інтереси дорослих (батьків). Тому програми таких подорожей обов'язково повинні містити заходи як для дітей, так і для дорослих, а також спільні заходи.

Цікаву систему сімейного відпочинку запропонувала туристична компанія Coral Travel. У ній беруть участь турецькі готелі, що мають по п'ять клубів: три - для дітей від 6 місяців до 16 років, один - для бабусь і дідусів, ще один - для молодих мам. У клубі немовлят, наприклад, є все необхідне для догляду, й батькам нічого не треба везти з собою. Так само є кому й доглядати дітей, адже увесь персонал клубів - педагоги і вихователі, що пройшли спеціальну підготовку й до того ж володіють англійською мовою.

Рис. 22. Види туризму за соціальним складом учасників

Останнім часом з'являються специфічні види туризму, як-от туризм неповних сімей. Його поява зумовлена особливостями сучасного способу життя. Так, активне заняття бізнесом змушує главу сім'ї направляти на відпочинок дружину з дітьми, або навпаки - поява категорії ділових жінок змушує їхніх чоловіків виїжджати з дітьми на відпочинок. Якщо ж подружжя займається бізнесом удвох, на відпочинок часто їдуть бабусі та дідусі з онуками.

Збільшення кількості самотніх людей призвело до появи ще одного специфічного різновиду туризму - туризму «одиноких сердець». Чимало представників цієї категорії з метою скорочення витрат шукають собі супутника на час подорожі. Проте це не завжди вдається. Зважаючи на такі ситуації, деякі компанії ідуть назустріч потенційним туристам, пропонуючи їм знижки. Саме такий підхід впровадили у свій туристичний бізнес, наприклад, круїзні норвезькі компанії, надаючи цінові знижки для подорожуючих одинаків.

Дедалі активніше розвивається туризм для інвалідів - осіб з фізичними вадами, зокрема сліпих, глухих і навіть розумово відсталих. Адже у світі нараховується близько 650 млн інвалідів. Чимало з них є потенційними туристами. Для таких туристів розробляються спеціальні програми, з ними працює спеціально підготовлений персонал. Для туристів-інвалідів, що нерідко подорожують із метою лікування, використовуються відповідним чином обладнані готелі й спеціальні транспортні засоби з ліфтом-підйомником, інвалідні коляски тощо. У закладах харчування, наприклад, для сліпих існує спеціальне меню зі шрифтом Брайля (рельєфно-точковий шрифт для письма й читання сліпих).

Британська компанія «Traveleyes» спеціалізується на організації туристів, які мають поганий зір або взагалі не бачать. Для цього вона створює змішані туристичні групи, у яких половину складають інваліди, а іншу половину - здорові люди. Ті, хто бачать є своєрідними «очима» для сліпих (але не є няньками). Така допомога має солідну винагороду у вигляді знижки на подорож. Крім того, для сліпих туристів виготовляються спеціальні компакт-диски та інші програмні продукти, які допомагають відкрити для себе навколишній світ.

У Львові видано перший в Україні посібник для професіоналів туристичного супроводу в роботі з різними категоріями інвалідів - «Львів доступний для всіх». Довідник містить різноманітну інформацію, яка допоможе інвалідам самими ознайомитися зі Львовом, без екскурсоводів.

Види туризму за характером організації

Туристи можуть організовувати та здійснювати подорожі по-різному - за допомогою туристичної фірми або самотужки. Незалежно від обраного варіанту, туристи, зазвичай, об'єднуються в групи, хоча й трапляються туристи, яким подобається подорожувати на самоті. Зважаючи на різний характер організації, розрізняють туризм: організований (плановий), самодіяльний, неорганізований, груповий, індивідуальний (рис. 23).

Організований або плановий туризм - це подорожі, які попередньо сплановані туристичною компанією й оплачені туристами. Вони здійснюються за чітко визначеними плановими маршрутами і графіками, передбаченими в угоді між туристами і туристичною фірмою. За таких умов, туристи, власне, лише обирають собі певну подорож із переліку, що пропонує туристична фірма. Однак, за бажанням клієнта або певної організації, туристичні компанії можуть розробити (організувати) окрему подорож на замовлення. При цьому турист може обирати собі абсолютно все за власним уподобанням - маршрут і час подорожі, види транспорту, засоби розміщення, харчування, розваги тощо.



Рис. 23. Види туризму за характером організації

Самодіяльний туризм - це подорожі, що здійснюються без будь-якої участі туристичних фірм. Такі подорожі розробляються й організуються на власні кошти самими туристами, об'єднаними в туристські гуртки та клуби.

Подорожі неорганізованого туризму («дикого») не пов'язані з діяльністю ані туристичних фірм, ані туристичних клубів чи секцій. Фактично відсутня й належна організація такої туристичної подорожі, яка здійснюється й може часто змінюватися за напрямом відповідно до поточних обставин. Типовий приклад неорганізованого туризму - поїздки автостопом із використанням як засоби пересування попутних транспортних засобів.

Залежно від кількості туристів, які одночасно й спільно здійснюють подорож за одним маршрутом, туризм поділяється на груповий та індивідуальний.

Груповий туризм - це подорож, у якій, зазвичай, бере участь не менше, ніж 5 осіб. Такий підхід пояснюється тим, що саме така чисельність уже дає змогу одержати суттєву знижку на різні туристичні послуги. Втім, останні здебільшого можливі лише за умов організації подорожей групового туризму туристичними компаніями. Додамо, що будь-які групові подорожі організовуються на основі спільності інтересів їхніх учасників.

Індивідуальний туризм у класичному вигляді - це подорож однієї людини за власною програмою. Таку програму на замовлення може розробити туристична компанія, скласти туристичний клуб або сам турист. У наш час не є проблемою забронювати через Інтернет готель, самостійно купити авіаквиток і взяти на прокат автомобіль. Індивідуальний турист може навіть не приєднуватися до екскурсійної групи для того, щоб ознайомитися з видатними місцями, а скористатися персональним аудіогідом (див. п. 4.4.).

До індивідуального туризму може бути віднесена також подорож, у якій бере участь і більша кількість туристів - до п'яти осіб. Так само індивідуальним туризмом іноді вважають подорожі, які здійснює одна сім'я. Таке трактування індивідуального туризму можна вважати виправданим, оскільки за такого підходу воно не входить у суперечність із поняттям групового туризму.

Види туризму за формою організації

За формою організації виділяють такі види туризму: тайм-шер, самообслуговування.

Система відпочинку тайм-шер (кондомініум) виникла у Франції й докладно розроблена в США. Тime share означає «поділений час», а «кондомініум» походить від лат. con - «разом» і dominium - «володіння». Йдеться про придбання та спільне володіння готельного номеру, вілли, котеджу у власність на певний час (зазвичай, один-два тижні упродовж року по черзі з іншими власниками) пропорційно до грошового внеску. Право на володіння можна передавати чи обмінюватись ним.

Власність зазвичай купується на термін від 10 років до безстрокового користування. При цьому співвласник кондомініуму може відпочивати в придбаних номерах лише у «свої» тижні. За бажанням на спеціальних біржах можна обміняти час або навіть місце відпочинку. Зазвичай, обміну підлягають тільки рівні за попитом кондомініуми. Проте існують додаткові, не безкоштовні, інші варіанти обміну в системі тайм-шеру.

Нині ця популярна у світі система відпочинку, яку ще називають «власність на канікули», дуже поширена. За принципом тайм-шеру функціонують тисячі курортів у десятках країн світу. На українському туристичному ринку дана система відпочинку поки не набула популярності.

Слід зазначити, що зовні абсолютно вигідний для туриста тайм-шер має свої приховані особливості, що можуть неприємно вразити. Адже тайм-шер, зазвичай, не містить витрати на візу, транспортування до місця призначення, переїзд із вокзалу (аеропорту, залізничної станції тощо) до готелю, харчування, розваги, оренду автомобіля тощо.

У туризмі самообслуговування клієнти сплачують у туристичній фірмі мінімальний набір послуг: транспортування, розміщення і страхування. Усе інше, зокрема харчування та розваги, купують на місці або організовують самостійно, користуючись їх значно нижчою місцевою ціною. Для розміщення таких туристів найчастіше використовується приватний сектор, спеціальні будиночки-котеджі, а останнім часом у низці країн Середземномор'я активно будуються так звані «готелі для відпускників» - невеликі, 2-3-поверхові, збудовані як комплекс квартир із кухнями (апартаменти). Гостям пропонується мінімум обслуговування, зазвичай - прибирання, зміна білизни, але, за бажанням вони можуть замовити собі у фірмі будь-які додаткові послуги, зокрема - екскурсії, розваги, автомобіль в оренду. туризм подорож паломництво кондомініум

Види туризму за економічним принципом

За економічним принципом вирізняють комерційний, соціальний, елітарний туризм (туризм VІР) (рис. 24).

Комерційний туризм - передбачає оплату туру власне клієнтом і реалізується фірмами на комерційних засадах. Спочатку вся туристична діяльність мала комерційний характер. Це й зрозуміло, адже в туристичному бізнесі основним є прибуток.

Особливо великі прибутки забезпечує так званий елітарний туризм (vip-туризм, тобто туризм дуже важливих персон /very important person/) - це туризм для дуже багатих людей, що передбачає подорож за вищим ґатунком, починаючи з процедури бронювання й оформлення туру. Таких туристів більше цікавить не ціна, а найвищий стандарт послуг і підвищена увага в обслуговуванні. Тому навіть за умов глобальної кризи vip-туризм є найбільш стійким. Адже заможні туристи менш за інших страждають через зростання вартості подорожей.

Набір послуг для vip-туриста може бути досить неординарним і складатися з урахуванням найдрібніших побажань клієнта: наприклад, колір автомобіля для трансферу або вимога на перевезення на приватних реактивних літаках, кількість метрів до моря, колір шпалер або наявність у номері певних квітів, вишукані спеціально приготовані страви й таке інше. Та й розваги в заможних туристів не дешеві: польоти на повітряних кулях, гольф-турніри, поло на слонах, spa-програми тощо.

Рис. 24. Види туризму за економічним принципом

На перший погляд, може здатися, що елітарний туризм, який, за зрозумілих причин, не є масовим, не відіграє великої ролі в розвитку туризму. Однак, насправді, це не так, оскільки він сприяє поширенню нових більш високих стандартів обслуговування і, зрештою, сприяє покращанню якості життя населення. Адже вартість деяких турів може становити десятки тисяч доларів. Через те елітарний туризм іноді називають «туристичним локомотивом».

Попри бурхливий розвиток комерційного туризму, туристичні подорожі залишаються недоступними для значної частини населення світу. Через те в суспільстві виникла гостра потреба в іншому - соціальному туризмі, який би міг забезпечити відпочинок усім.

На відміну від комерційного, туризм соціальний повністю або частково оплачується державою, підприємством чи здійснюється на кошти громадських соціальних фондів. Це організація туристичних подорожей для осіб, які мають невисокий рівень статків, або належать до найменш захищених верств населення (діти, студенти, пенсіонери, інваліди тощо) з метою реалізації їхнього права на відпочинок. При цьому установи та підприємства, що займаються соціальним туризмом, не ставлять за мету здобуття високих прибутків. Тому соціальний туризм може успішно розвиватися тільки за умови активної суспільної та державної підтримки, для чого розробляються спеціальні програми і створюються цільові фонди.

Соціальний туризм набув широкого розвитку в Західній Європі, передусім у Франції та у Швейцарії. Значною мірою цьому посприяли так звані «відпускні чеки», що були започатковані у Франції. Перед відпусткою громадянин отримує чек на певну суму, що приймається на території країни як безготівковий розрахунок за послугу в організації відпочинку і може бути використаний тільки на відпочинок. Чеки викупаються оптом, здебільшого підприємствами, а потім реалізуються окремим особам зі значною знижкою. У Швейцарії дотації становлять від 5 до 25 % вартості чека, а у Франції - від 20 до 80 %. Серед окремих категорій населення відпускні чеки поширюються безкоштовно. Зрозуміло, що величина дотації залежить від доходів громадян.

Нещодавно, зважаючи на те, що на території Європейського Союзу відпочинок і подорожі належать до громадянських прав, тут було прийнято рішення про початок нової програми соціальної спрямованості під гаслом «У наші дні відпочивати й подорожувати - право кожного громадянина». Ця програма покликана допомогти в організації відпочинку і подорожей особам у віці 18-25 років, інвалідам і незаможним сім'ям. У межах цієї програми уряди країн ЄС мають покрити до 30 % витрат цієї групи населення на організацію відпочинку.

У країнах Східної Європи та в колишньому Радянському Союзі справою соціального туризму займалися профспілки. У 80-ті рр. XX ст. у здравницях профспілок більші, ніж три чверті відпочиваючих отримували путівки на відпочинок за рахунок коштів соціального страхування та державного бюджету або за пільговими цінами зі сплатою 30-50 % відсотків вартості.

Види туризму за засобами пересування

У вітчизняній літературі за засобами пересування (долання простору), зазвичай, виділяють такі види туризму: транспортний - авто, залізничний, авіа, морський і річковий; з активними засобами пересування - пішохідний, лижний, кінний, велосипедний, водний (зокрема гребний, сплавний, вітрильний) тощо. Крім того, під час подорожі можуть комбінуватися різні види транспорту.

Серед транспортних видів туризму найбільшою популярністю користується повітряний і автотуризм (рис. 25.).

Рис.25. Розподіл світових туристичних потоків за видами транспорту

Повітряний туризм - один із наймолодших видів і достатньо дорогий. Попри це, від 60 до 90 % авіапасажирів складають саме туристи. Частка туристичних прибуттів, які було здійснено за допомогою авіації у 2011 р., становила 51 %. Отже, роль даного виду транспорту в туристичних перевезеннях є надзвичайно важливою. Основною причиною такої схильності подорожуючих до повітряного транспорту є швидкість авіаподорожей.

Швидкість сучасних літаків дає змогу здійснювати переліт швидше від обертання Землі. Користуючись цим заможні люди можуть дозволити собі на вихідні здійснювати 2-3-денні тури по всьому світу на надзвуковому лайнері. При цьому повітряні туристи можуть потрапити в інший часовий простір. Наприклад, прямуючи з Європи на схід і перетинаючи лінію зміни дат (180 меридіан), можна потрапити у вчорашній день. За умови протилежного напряму руху, турист може опинитися в завтрашньому дні.

Роль авіаційного транспорту особливо помітно зростає в тих туристичних районах, дістатися до яких неможливо іншим шляхом - пpипoляpні місцевості Нopвeгiї, CШA, Pociї, Кaнaди.

Подекуди, як-от у Греції, на місцевих туристичних рейсах між островами використовують гідроплани замість поромів. В Україні авіаційний туризм також набуває популярності, особливо в жителів великих міст. Уже тепер деякі мешканці Києва, Харкова, Дніпропетровська прилітають на море до Криму.

Останнім часом, активно розробляють відносно нову послугу для заможних туристів - повітряне таксі - літак, зазвичай місткістю від 4 до 18 осіб. Серед основних переваг такого таксі - спеціально обраний маршрут, що нерідко за інших умов просто неможливий. Крім того, повітряне таксі дає змогу значно скоротити час перебування туристів у дорозі до пункту призначення. У великих містах повітряне таксі дає змогу уникнути такого неприємного явища як дорожні затори. Сідати повітряне таксі може на невеликих аеродромах, розташованих неподалік від місця призначення.

У даний час повітряне таксі добре розвинене в Бразилії і, зокрема, на території столиці цієї держави. В інших країнах також виникають деякі компанії, що пропонують послуги з доставки пасажирів повітряним транспортом, наприклад, у Чехії, на Мальдівах, в Австралії та ін. Часом послугами повітряного таксі користуються туристичні компанії для показу туристам місцевих пам?яток із висоти пташиного польоту.

У туризмі, зазвичай, використовуються регулярні рейси. Але, якщо туристичні потоки надто великі і планові peйcoвi лiтaки нe cпpaвляютьcя з ними, туристичні компанії opгaнiзoвують чapтepнi рейси (від англ. charter, тобто угода, статут). Крім того, авіачартери можуть забезпечити перевезення туpиcтiв у мicця, дe peйcoвi мapшpути вiдcутнi, aбo ж дocтaвкa туpиcтiв пoв?язaнa з численими пepecaдкaми, що є небажаним. Термін, на який оpeндується літак для авіачартерів, може бути різний - oдин peйc, мicяць, ceзoн, цілорічно тощо. Завдяки цьому фipмa має можливості запpoпoнувати зpучний для туpиcтiв гpaфiк пepeвeзeння. Перевізникові чартер вигідний, оскільки він отримує плату заздалегідь за весь чартер незалежно від завантаження.

Чартерне перевезення пасажирів і їхнього багажу здійснюється відповідно до Правил повітряних перевезень. Авіакомпанія несе відповідальність за запізнення вильоту та прибуття рейсу до місця призначення. При затримці вильоту більше, ніж на одну годину з вини авіакомпанії, замовникові виплачується неустойка в розмірі до 20 % вартості однієї льотної години. Проте якщо затримка рейсу відбувається з вини замовника - то останній своєю чергою сплачує штрафні санкції та витрати щодо забезпечення пасажирів, екіпажу, за простій судна тощо.

Замовником чартеру, зазвичай, виступає туристична фірма або група фірм. Проте перевізники вважають за краще мати справу з одним замовником, який одноосібно купує літак повністю і так само повністю несе ризик щодо завантаження літака.

З огляду на сказане, серед туроператорів існує так званий консолідатор. Це туроператор, який виступає від імені кількох замовників, організуючи спільне використання кількома туристськими фірмами одного чартерного рейсу. Консолідатор здійснює всі фінансові розрахунки з партнерами і від їхнього імені з авіакомпанією.

Авіапідприємство разом із консолідатором розробляє сезонну чартерну програму й оперативно стежить за її реалізацією. Воно не зацікавлене в розоренні партнера. Тому, якщо з об?єктивних причин попит падає, то на чартерний рейс надають літак меншої пасажиромісткості або чартер знімають зовсім. І, навпаки, якщо попит підвищений, то використовують аеробус. Сезонні програми чартерів бувають вельми напружені.

Ізраїльська фірма Сенатор-Чартерс спеціалізується на сезонних чартерах багатих клієнтів з Ізраїлю, зокрема, до Туреччини з метою гри в казино. В Ізраїлі заборонені азартні ігри та казино, а до Стамбула - тільки година польоту. Для учасників таких турів до казино розробляються спеціальні 2-3-денні програми.

У Великобританії є спеціальні чартери для перевезення туристів на великі спортивні змагання або музичні фестивалі. Так само організовуються чартерні рейси на значні релігійні свята для паломників.

Коли недостатньо туристів, аби винайняти літак повністю, туристична компанія може забронювати частину місць на сезон на рейсовому маршруті. Така організація перевезень називається блок-чартером. При цьому туристична фірма зобов?язана заздалегідь сплатити за всі бажані місця на замовлену кількість рейсів незалежно від їхнього заповнення.

Комплексні послуги перевезення. При повітряних перевезеннях виділяються декілька видів обслуговування.

Основний вид транспортної послуги - власне повітряне перевезення + послуги, пов?язані з перельотом. Цими послугами користуються туристи-індивідуали, туристичні групи та інші категорії мандрівників. Але повітряні перевезення досить специфічні. Аеропорти вимагають великого простору, складні в організації, генерують шум при польотах авіалайнерів і тому розташовуються або на околицях міст, або в певному віддаленні від них. Деякі аеропорти виконують функції своєрідних «вхідних воріт» для континентів і країн, а подальше переміщення наземне або водне до дестинації пасажири здійснюють іншими перевізниками (водним транспортом, залізницею або автомобільним). З метою розширення послуг і для зручності туристів повітряні перевізники об'єднуються з іншими перевізниками, пропонуючи клієнтам комбіновані види перевезення.

Fly & drive - комплексна послуга, що користується популярністю в бізнесменів. У пакет послуг перевезення, крім власне перельоту, включено орендау автомашини. Після прибуття авіарейсу до аеропорту призначення - пасажира чекає автомашина, орендована для нього. Агент компанії зустрічає пасажира і передає йому ключі від автомашини. Це істотно скорочує час подорожі, що є особливо важливим для ділових людей. Після завершення терміну оренди машина може бути здана в те саме агентство прокату або в іншому місті.

Аналогічно до пакету послуг може бути включене перевезення залізницею (fly & rail) або морське перевезення (fly & sea). Останнє - найчастіше круїз, до складу якого входить переліт до порту, з якого відходить круїзне судно, і назад з порту, де закінчується круїз. Нерідко пакет послуг містить розміщення та інші види туристичних послуг.

Пасажирам можуть надавати послуги, що виходять за межі послуг власне повітряного перевезення. Для цього великі авіакомпанії створюють додаткові структури - туристичні агентства, що здійснюють надання різних туристичних послуг авіапасажирам.

Так, разом із авіаквитком пасажир може придбати і спеціальний ваучер на наземне обслуговування - трансфер, розміщення, харчування, екскурсії, прокат автомобіля. Такий ваучер (або кілька ваучерів) туристові, зазвичай, видається при покупці в авіакомпанії туру all-inclusive (все включене та сплачене). За цим ваучером після прибуття до дестинації, турист отримає замовлене туристичне обслуговування. Зазвичай, таке обслуговування надається в тих готелях, прокатних фірмах та інших організаціях, які належать авіакомпанії повністю або частково або є її партнерами.

Певним стимулом для туристів є спеціальні тарифи, що пропонуються авіакомпаніями світу - екскурсійний, молодіжний, пенсійний, родинний, сезонний, корпоративний. Із метою збільшення прихильників подорожування авіатранспортом авіакомпанії вдаються також до всіляких додаткових заходів.

Такі відомі авіакомпанії, як от British Airways, Air Canada, Air France, Austrian Airlines тощо напередодні гірськолижного сезону 2010-2011 рр. передбачили для своїх пасажирів безкоштовне провезення гірських лиж, сноубордів та іншого спорядження.

Дисконтні програми. Особливо часто повітряними сполученнями користуються ділові люди, які неодноразово літають певними маршрутами або в різних напрямах. У кожному разі вони становлять категорію пасажирів, які літають часто. До того ж ділові туристи не самі платять за подорож, за них сплачує фірма. І в багатьох випадках задля престижу компанії рівень перевезення обирається досить високий (перший або бізнес-клас). Ось чому кожний такий пасажир (який часто літає) є вигідним для будь-якої авіакомпанії.

Для того, щоб закріпити за собою вигідного клієнта, авіакомпанії створюють свій клуб для постійних пасажирів, де пропонуються різноманітні дисконтні програми повітряних польотів - різні додаткові послуги, страховка, знижки на авіаквитки. Серед інших послуг є, зокрема, особлива турбота про багаж і його страховка, завдяки чому забезпечується стовідсоткове збереження багажу клієнтів.

Кожному членові клубу видається іменна номерна пластикова клубна карта, яка дає змогу отримати всілякі послуги та знижки на повітряне перевезення або у зв?язку з ним. Основний критерій рівня додаткових послуг - відстань, яку пролетів пасажир на літаках даної авіакомпанії або групи авіакомпаній.

В економіці авіаперевезень використовується основний показник для оцінки завантаження транспортної пасажирської лінії - пассажиро-миля. Чим більше пасажиро-миль набрав клієнт - тим більше він шанований.

Серед новітніх тeхнoлoгiчних cклaдoвих cepвicу авіаперевезень, що пропонуються сучасним туристам слід загадати можливості пpиcкopeного пpoхoджeння пасажиpaми в aepoпopтaх нaйбiльш тpивaлих процедур peєcтpaцiї, пacпopтнoгo та митнoгo кoнтpoлю.

Дeякi авіапepeвiзники пропонують cвoїм клiєнтaм peєcтpaцiю пo тeлeфoну, щo дає змогу пacaжиpaм пpиїхaти в aepoпopт лише зa 30-45 хв. дo вильoту.

Авiaкoмпaнiя «Lufthansa» впровадила систему, завдяки якій частo пoдopoжуючі пасажири, використовуючи мoбiльний тeлeфoн із виходом в Інтернет, мoжуть peєcтpувaтиcя нa peйc пpямo вдoмa aбo пo дopoзi в aepoпopт, передавши спеціальний штpих-кoд із електроного квитка.

Автотуризм, що з'явився на початку XX ст., у 1960-і рр. став найпоширенішим видом. Адже автотранспорт є дуже маневреним і забезпечує те, що не може собі, зазвичай, дозволити будь-який інший вид транспорту - довезти від «дверей до дверей». Саме цей вид транспорту є незамінним для перевезення на короткі відстані - в кілька кілометрів. Проте на фоні бурхливого розвитку авіації частка автомобільного транспорту в перевезеннях туристів неухильно знижується. Нині за обсягами перевезень туристів він посідає друге місце серед інших видів транспорту. У 2011 р. завдяки автомобільному транспорту було здійснено 41 % туристичних прибуттів.

У туристичних автоперевезеннях поширені різноманітні форми - використання туристами особистих автотранспортних засобів для поїздок, рейсові (регулярні) автобусні перевезення, спеціальні (чартерні) експрес-перевезення, трансфер, прокат транспортних автозасобів.

Особисті автотранспортні засоби використовуються як у внутрішньому, так і в міжнародному туризмі. Їхні переваги полягають у вільному виборі власником автотранспортного засобу як маршруту, так і часу, що відведений на подорож. Водночас, подорожуючий таким способом має самостійно розв?язувати всі проблеми, які можуть виникнути під час поїздки.

Рейсові маршрути так само використовуються й у внутрішньому, й у міжнародному туризмі. Але вони здійснюються за заздалегідь визначеними напрямами та додержуються певного часового графіку.

Особливу роль у автомобільних рейсових перевезеннях відіграють рейсові автобусні перевезення. Автобуси - це багатомісні пасажирські автомобілі, які вміщують понад 8-10 пасажирів. Автобус є найвигіднішим транспортним засобом під час короткочасних туристичних поїздок, а також екскурсій населеними пунктами. Адже подорожування автобусом є порівняно недорогим, достатньо комфортним, добре стикується з іншими видами перевезення (залізницею, водним транспортом, повітряним) і дає змогу впродовж поїздки оглянути визначні пам'ятки. Рейсові автобусні перевезення на далекі відстані є дешевою альтернативою передусім авіаперевезенням і тому доступні для широких верств населення. Більшість туристів, що подорожують таким видом транспорту - це пенсіонери, молодь, студенти та школярі.

Великою популярністю користуються поїздки на автобусах упродовж вихідних днів. Особливо поширені короткочасні (дво- і триденні) подорожі у Європі. Водночас тут широковідомі й більш тривалі (один чи два тижні) екскурсійно-пізнавальні тури містами Європи, де спеціально для туристів прокладено сотні різноманітних маршрутів.

Найдовший міжміський автобусний маршрут сполучає Горно-Алтайськ (Росія) і Фрайбург (Німеччина). Обслуговується фірмою «Рутц» і має протяжність близько 6500 км, а поїздка триває близько п?яти діб.

В Україні маршрутну мережу міжнародного регулярного автобусного сполучення утворюють понад 200 маршрутів до країн Західної Європи, які забезпечують стійкий зв?язок з 16 європейськими країнами.

Поряд із рейсовими автобусними перевезеннями час від часу організовуються і спеціальні (чартерні) експрес-перевезення, як-от поїздки на різдвяні ярмарки, новорічні свята або передсвяткові шоп-тури тощо. Потреба в чартерних автоперевезеннях загалом зумовлена такими ж причинами, що й організація чартерних авіаперевезень - це, здебільшого, надмірна завантаженість пасажирами регулярних рейсів, відсутність таких рейсів до певних місць призначення або ж незручний для туристів графік руху регулярних рейсів.

Ще одна форма автоперевезень - трансфер (від англ. to transfer - переносити, переміщувати). Йдеться про те, коли представник туристичної компанії зустрічає туриста в аеропорту або на вокзалі й забезпечує подорожуючому перевезення на авто-транспортному засобі (зазвичай, на легковому автомобілі) від місця прибуття до місця розміщення. Зазвичай, кажуть про трансфер в аеропорт або трансфер з аеропорту.

Однією з додаткових і досить розповсюджених послуг, що надаються туристам, є нині прокат транспортних автозасобів. Напрокат можна узяти авто різноманітних розмірів і марок, включно з автобусами і вантажівками. Проте найпоширенішими є послуги з прокату легкових автомобілів, якими, зазвичай, користуються туристи-індивідуали, невеликі родини або групи. Для цього потрібно лише дати відповідне замовлення туроператору або турагенту. Втім, туристи можуть і самостійно звернутися до фірми прокату авто. Тим більше, що прокатні агенції дуже часто розташовуються в місцях прибуття туристичних груп - аеропортах, морських, річкових або залізничних вокзалах. Завдяки цьому турист, для якого заздалегідь зарезервована послуга прокату автомобілів, може нею скористатися практично одразу ж після прибуття в місце призначення. Серед переваг послуги прокату автомобілів слід зазначити супутній сервіс, як-от велика кількість дорожньої і туристичної інформації, системи навігації руху та інше.

До автотуризму належать також мандрівки, що здійснюються туристами за допомогою спеціально пристосованих для подорожей транспортних засобів, як-от ротелі, кемпери, каравани. Для тимчасових зупинок подібних транспортних засобів туристів та їх обслуговування існує необхідна інфраструктура (див. п. 6.2.1.)

Більшість туристичних компаній орендують транспортні засоби, укладаючи з автотранспортним підприємством спеціальний договір щодо перевезень туристів. При цьому власники орендованих транспортних засобів мають додержуватися суворих вимог безпеки, що існують у різних країнах. Це стосується швидкісного режиму, технічного стану транспортних засобів, його страхування, впливу на екологічний стан довкілля, а також тривалості робочого дня водіїв (тривалості їхнього відпочинку) тощо.

Так, під час подорожі в багатьох країнах Європи поліцейські можуть перевірити, скільки годин водій перебував за кермом і з якою швидкістю він їхав на тому чи іншому відрізку шляху. Для цього існують спеціально встановлені у транспортних засобах прилади.

Подібно до авіаперевезень, для peгулювaння міжнародних автоперевезень cтвopeні мiжнapoдні організації. Прикладом є міжнародне об'єднання автобусних перевізників Рада «Євроліній», до складу якої нині входять понад 30, переважно європейських, автобусних компаній. Загалом Рада «Євроліній» обслуговує понад 500 маршрутів по всій Європі. Однак незалежно від країни, в якій турист користується послугами цього міжнародного об'єднання, він одержує гарантовано однаковий якісний рівень сервісу. Усі члени Ради «Євроліній» мають спільні правила та систему знижок із наскрізними квитками. Наприклад, у «Євролініях» можна придбати абонемент на проїзд автобусами компанії по 40 містах Європи упродовж 15 або 30 днів. При цьому «Євролінії» забезпечують транспортування туристів безпосередньо в центри міст.

Залізничний туризм відіграв особливу роль у розвитку туризму. Адже саме залізничний транспорт був застосований у 1841 р. англійцем Томасом Куком під час першої, як вважається, класичної туристичної подорожі. Загалом поява залізниць спричинила справжню революцію в подорожах, які швидко набували популярності серед туристів. Це пояснювалося очевидними «плюсами» залізничного транспорту: безпечністю, надійністю, відносно високою швидкістю порівняно з тягловим транспортом та економічною доступністю.

Нині завдяки нижчим тарифам залізничний транспорт конкурує з іншими видами транспорту при перевезеннях туристів на короткі (до 700 км) відстані. До того ж, за економічністю він поступається тільки морському. Однак, через зростання кількості автомобілів та успішного розвитку авіаперевезень, у наш час обсяги перевезень залізницями у світі продовжують помітно скорочуватися. У 2011 р. на залізницю як засіб транспортування припадало лише 2 % туристичних прибуттів. У багатьох країнах довжина залізниць скорочується, а подекуди, як-от на Кіпрі, Мальті, в Ісландії, на Багамських островах, Мальдівських островах, Сейшельських островах, Тонга, Вануату та інших взагалі відсутнє залізничне сполучення.

У системі залізничного транспорту існують різноманітні види пасажирських перевезень - рейсові (приміські, місцеві й далекі) і позарейсові або чартерні. Туристи можуть скористатися будь-яким видом перевезень і подорожувати самостійно, в окремому вагоні, що призначений суто для туристів і на спеціальному туристичному потязі.

Рейсові регулярні залізничні перевезення рухаються за встановленим розкладом і здійснюють часті зупинки на місцевих станціях. Приміські поїзди здійснюють пасажирські перевезення на відстань до 150 км. Місцеві рейсові потяги зазвичай курсують на відстань від 150 до 700 км у межах невеликого регіону або країни. Далекі потяги здійснюють перевезення пасажирів на від-стань понад 700 км і поділяються на швидкі цілорічного сполучення, швидкі сезонні (літні), пасажирські далекі цілорічного та сезонного сполучення.

Позарейсові (чартерні) залізничні перевезення спеціально замовляються для руху поза встановленим розкладом. До таких, зокрема, належать потяги, що організовуються в періоди масових відпусток, шкільних і студентських канікул, свят або визначних подій (наприклад, спортивних змагань).

Чартерними є також туристичні потяги, які організовуються на підставі укладання договору між туристичною фірмою та керівними органами залізниці. Туристичні потяги здійснюють перевезення подорожуючих за спеціально прокладеними маршрутами і графіками руху. При цьому міжнародних туристів, зазвичай, перевозять у потягах прямого безпересадкового сполучення.

За тривалістю подорожі розрізняють одноденні, нетривалі (2-3 доби) і багатоденні (понад 5 діб). Одноденні тури, які здійснюються з метою екскурсії до певного місця, починаються вранці й завершуються увечері того ж дня. Нетривалі поїздки складають так, щоб уночі, коли пасажири сплять, потяг перебував у русі. І лише вдень, коли потяг зупиняється в місці призначення, туристи виходять на екскурсії. Під час багатоденних поїздок у туристичних потягах пасажири нерідко перебувають у дорозі й удень. Проте такі маршрути, зазвичай, плануються через мальовничі краєвиди, що відкриваються подорожуючим під час руху. Подекуди в таких місцевостях навіть передбачені короткочасні зупинки.

З метою підвищення якості обслуговування пасажирів упроваджується практика продажу єдиного квитка для проїзду територіями різних держав, як, наприклад, зробили деякі залізничні компанії Канади і США. Задля покращення організації перевезень, залізничні компанії створюють альянси (від франц. allаnсе - союз, об'єднання), підписуючи угоди про співробітництво не лише між собою, але й з іншими транспортними організаціями, зокрема з авіаперевізниками. Так, деякі французькі залізниці доставляють своїх пасажирів прямо в аеропорти, використовуючи при цьому єдиний квиток. У Німеччині подекуди пасажирські потяги курсують під номерами авіарейсів, забезпечуючи обслуговування за стандартами, що прийняті на внутрішніх авіалініях. У Швейцарії для залучення клієнтів упроваджено продаж універсального проїзного залізничного квитка, за яким можна об'їздити всю країну за кілька днів, що дає змогу зекономити значну суму. Цей квиток також дійсний для подорожей на водному транспорті, проїзді на трамваї, тролейбусі та автобусі в десятках міст. Широко практикується також відкриття пунктів реєстрації авіаційних пасажирів, що попрямують в аеропорти, на залізничних вокзалах.

Залізничні компанії вживають різноманітних заходів з метою підвищення пасажиропотоків. Одним із основних напрямів розвитку сучасного залізничного транспорту є будівництво високошвидкісних магістралей, на яких пасажирські експреси розвивають швидкість 200-350 км/год., а часом навіть більше.

Піонерами будівництва таких доріг сталі Японія та Франція. Високошвидкісні магістралі побудовані також у Німеччині та в Іспанії. Услід за європейськими країнами будівництво високошвидкісних магістралей розпочали США, Республіка Корея, Росія, Китай.

Інтенсивне впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів є пріоритетним і для залізниць України. Перші швидкісні лінії уже здані в експлуатацію: «столичний експрес» Київ - Харків (у 2002 р.), «південний експрес» Київ - Дніпропетровськ (у 2003 р.). У 2004 р. почав курсувати щоденний швидкісний поїзд Суми - Київ - Суми, який за 5,5 години долає відстань між обласним центром і столицею держави зі швидкістю 140 км/год.

Велика увага приділяється й підвищенню рівня комфорту подорожей залізницею, а також організовуються спеціальні туристичні потяги. Серед останніх особливо популярним є так звані «ретро-потяги», як от «Orient Express» («Східний експрес»), стилізований під знаменитий потяг початку XX ст. Курсує між Парижем і Стамбулом із 1883 р. Сучасні туристи можуть здійснити цим потягом подорож за маршрутом: Париж - Будапешт - Бухарест - Стамбул (6 днів/5 ночей), а також: Лондон - Париж - Венеція (2 дні/1 ніч).

Водний транспорт - морський і річковий - є найдешевшим видом транспорту. Адже готові природні водні шляхи потребують значно менше витрат для їх утримання. Отже, водний транспорт розвинений у країнах і регіонах, де є судноплавні річки та великі озерні системи, моря або океани.

Як і на інших видах транспорту, перевезення туристів здійснюється на регулярних або на чартерних рейсах. Останні надають можливість рухатися за власним графіком і маршрутом, зупинятися в бажаних місцях.

Розрізняють річкові подорожі короткотермінові (1-3 доби) і тривалі (25-30 діб). Останні особливо поширені там, де є розгалужена мережа річок та озер. Прикладом можуть бути озерно-річкові системи США і Канади. Досить сприятливі умови для річкових подорожей у Західній Європі, де численні річки з'єднані судноплавними каналами. Завдяки цьому можливими є водні подорожі багатьма країнами. У Північній Європі звертають на себе увагу тисячі річок та озер Фінляндії, де розвинуті зокрема так звані пікнікові рейси.

Водний транспорт вирізняється тим, що він є фактично єдиним серед інших видів транспорту, який може обиратися туристом не лише як транспортний засіб, але й як місце відпочинку та проведення дозвілля під час подорожі. Власне кажучи, перебування під час подорожі на водному транспортному засобі нерідко й становить мету мандрівки. Причому це стосується як короткочасних, так і тривалих водних подорожей.

До того як поширились залізниці, основним засобом масового транспорту був саме водний. Однак пізніше він занепав, оскільки туристів перестала влаштовувати мала швидкість руху водного транспорту (20-30 км/год.) Крім того, водний транспорт не завжди задовольняє існуючий напрям водних шляхів, які до того ж часто-густо в певних регіонах світу замерзають узимку.

Тепер за обсягами туристичних перевезень водний транспорт дуже поступається іншим видам транспорту, не набагато випереджаючи тільки залізничний. У 2011 р. показник участі водного транспорту в туристичних прибуттях знизився до 6 %. Попри зазначену невелику загалом участь водного транспорту в обслуговуванні туристів, нині досить популярними є круїзи - морські подорожі на кораблі, який одночасно є транспортним засобом, засобом розміщення, закладом харчування, розваг і відпочинку тощо. Тривалість круїзу коливається від кількох днів до 4-х місяців.

Існує 5 основних типів круїзів:

сучасні або класичні;

круїзи преміум-класу;

круїзи люкс-класу;

ексклюзивні.

Класичні круїзи належать до найпопулярніших серед інших типів круїзів і є економпропозицією (від 10 до 200 дол. за добу) хоча рівень сервісу не гірше, ніж у 5-зірковому готелі.

Круїзи преміум-класу характеризується дещо підвищеним комфортом і сервісом (пропонується персональне облсуговування). Ціна до 400 дол. за добу.

Круїзи люкс-класу - розкішні невеликі за розмірами кораблі розраховані на обслуговування VIP-персон. У кожного пасажира (200-400 осіб) персональна обслуга. Вишукане харчування з делікатесами. Немає такого широко спектру розваг, як у круїзах попереднього типу. Передбачається знайомство та спілкування пасажирів за столом. Ціна від 400 до 1 тис. дол. за добу.

Ексклюзивні круїзи пропонують найрозкішніший відпочинок за 700-1 тис. дол. за добу. Відносно мала кількість пасажирів - від 100 до 400 осіб. Нерідко організовують навколосвітні подорожі тривалістю від 60 до 120 днів із заходом до найбільших портів і найцікавіших місць на планеті.

Розрізняють кілька видів круїзів. Зокрема класична європейська система передбачає подорож із заходом у різні порти для здійснення екскурсійної програми. Американська система надає можливість туристам відпочивати на пляжах у місцях зупинок за маршрутом. Популярності також набувають «круїзи в нікуди» - тривалістю 1-2 доби без заходу в проміжні порти (наприклад, відправлення о 6-й годині в п'ятницю і повернення увечері в неділю). У таких випадках метою подорожі є, власне, перебування на круїзному судні.

Нині існують десятки круїзних компаній у всьому світі. Найвідоміші з них - Carnival Cruise Lines, Celebration Cruises, Royal Caribbean International, Princess Cruises, Costa Cruises, SilverSea Cruises, Norvegian Cruise Lines. Компанія Carnival є найбільшою у світі серед таких, що організовує круїзні подорожі. Вона має понад два десятки лайнерів, що обслуговують подорожі на Аляску, Багамські острови і на Гавайї, до країн Карибського регіону, у Мексику, Канаду і Європу.

В Україні провідним організатором круїзів є компанія «Червона Рута». Вона має сучасні теплоходи, які здійснюють круїзи по Дніпру та Чорним морем.



Контрольні завдання і запитання

Назвіть види туризму, що виділяються залежно від мети.

Які є різновиди рекреаційного туризму, чим вони відрізняються?

Поясніть причини виникнення медичного туризму та його особливості.

Які подорожі належать до пізнавального туризму?

Поясніть, чи можна етнічний туризм вважати пізнавальним.

Наведіть приклади різновидів культурознавчого туризму.

Які подорожі можна віднести до наукознавчого туризму?

Чи можуть подорожі подієвого туризму бути одночасно розважальними та пізнавальними? Відповідь обґрунтуйте.

Чим принципово екологічний туризм відрізняється від усіх інших видів туризму, а екотуристи - від інших туристів?