Безпека життєдіяльності туриста під час транспортної подорожі

Річкові транспортування звичайно здійснюються в сезон на воді, вільній від льоду, тобто має значення сезонність транспортування. Цей чинник вельми важливий, оскільки велика частина річок і водних просторів північної півкулі замерзає взимку і транспортування практично нездійсненне. Навігація на річках відкривається лише після сходу льоду. Для організації стоянки, посадки і висадки пасажирів і приймання вантажів обладнуються річкові пристані з причалами і дебаркадерами різних типів, на яких влаштовуються органи управління річковим транспортуванням, технічного забезпечення транспортування, заправки судів прісною водою, продовольством і паливом, ремонту і профілактики суден, каси і зали очікування для пасажирів, ресторани та інші пункти харчування, екскурсійні бюро, магазини, багажні відділення, рятувальні станції, служби навігації та інші елементи інфраструктури цієї розвиненої індустрії.

Чимало річок достатньо складні для проводки судів. Важливе значення має інтенсивність течії води, глибина і траса фарватеру, на відкритих водних просторах може мати місце сильне хвилювання, до якого річкові судна недуже пристосовані, багато мостів мають низькі прольоти і вимагають розведення за походження великих суден. Для забезпечення безперечного і ефективного судноплавства створюються річкова навігаційна служба. Ця служба стежить за станом судноплавного фарватеру, який може здійснювати з часом своє положення в руслі річки, встановлює навігаційні знаки і устаткування, що дозволяє у будь-яких погодних умовах здійснювати проведення суден, утримує лоцманську службу, організовує забезпечення судноводіїв картографічними інструктивними матеріалами, утримує пристані, проводить днопоглиблювальні роботи, видалення з фарватеру затонулих предметів і судів, проводить навчання і перепідготовку персоналу судів, виконує інші роботи, необхідні для забезпечення безпечного плавання і рятування на воді у разі аварії, розведення мостів і проведення під ними суден.

Організація річкового круїзу. Річковий круїз є водним туристичним маршрутом, найчастіше багатоденним, на якому туристу надається пакет послуг транспортування, розміщення і харчування, розваг, наземні екскурсійні та інші туристичні послуги і обслуговування. Судно пересувається по річці або озерно-річковій системі послідовно, з одного пункту в іншій відповідно до програми круїзу з плановими зупинками в населених пунктах або місцевості для здійснення туристами екскурсій або відпочинку (зелені стоянки). Круїз може здійснюватись в один бік або бути круговим.

Сучасні засоби морських пасажирських транспортувань.

Морські пасажирські судна можна класифікувати таким чином:

- пасажирські лайнери регулярних ліній каботажного плавання - в межах прибережних територіальних вод держави;

- пасажирські лайнери регулярних ліній міжнародних рейсів між портами різних держав або між портами однієї держави, але із заходом у порт іноземної держави;

- пасажирські лайнери регулярних трансокеанських ліній;

- круїзні судна, які здійснюють 5 - 15-денні і більше рейсів із заходом в кілька портів різних держав і з короткочасною (1-2 дні) з зупинкою;

- пороми, які здійснюють регулярні вантажопасажирські транспортування;

- судна для транспортування спеціальних категорій пасажирів, наприклад, паломників. Їх устаткування і експлуатація регулюються спеціальними вимогами;

- високошвидкісні судна для пасажирських поромних транспортувань - на повітряній подушці, катамарани, судна на підводних крилах;

- парусні судна (зокрема, навчальні та екскурсійні), яхти (парусні, парусно-моторні та інших типів);

- моторні човни всіх типів;

- спеціальні екскурсійні судна (зокрема, з прозорим дном), туристичні підводні човни, морські плавучі готелі (ботелі).

Лінійний транспорт

З огляду на попит на пасажирські перевезення судноплавні компанії на найбільш жвавих трасах організовують регулярні рейси морських пасажирських суден між портами в різних морських басейнах. Регулярні морські транспортування здійснюються: між портами, розташованими на берегах одного континенту у випадках відсутності наземних шляхів сполучення або їх неефективності та між портами, розташованими на різних континентах, островах.

Послугами лінійних транспортувань користуються індивідуальні мандрівники, наприклад, які подорожують з особистими автомобілями, особи, які прямують з великою кількістю багажу, наприклад на ПМП, значно рідше - туристичні групи. Слід урахувати, що вартість морського транспорту з урахуванням тривалості переходу і сумарних витрат виявляється порівняно великою, а нерідкою і вищою за вартість подорожі повітряним транспортом.

Судна лінійних транспортувань слідують за сезонним розкладом, квитки бронюються і продаються наперед. У даний час велика частина пасажирів і вантажопотоків на таких маршрутах припадає на поромні транспортування.

Судна для круїзного туризму

Конструкція круїз них суден відрізняється від конструкції лінійних суден. Якщо для лінійних транспортувань була важлива швидкість і велося активне змагання за мінімізацію часу доставки пасажирів з одного порту в інший, то для круїз них суден головне - підвищений комфорт і безпека.

Перевага віддається великим, красивим суднам великої пасажиромісткості з відносно невисокою швидкістю плавання, але надзвичайно стійким до хвилювання безпечним. Сучасні круїзні лайнери мають елегантний дизайн і зовнішній вигляд. Круїзні судна споживають чималу кількість електроенергії при нерівномірному навантаженні споживання протягом доби, плавання відбувається в тропічних морях і тому вони забезпечені могутньою енергоємною системою кондиціонування повітря у всіх приміщеннях. Це призводить до принципово іншої схеми силових агрегатів - ставиться не одна потужна енергетична установка, а кілька середньої потужності установок, здатних швидко відключатися або запускатися за потребою для згладжування піків у споживанні енергії. Чимала увага надається зниженню шуму механізмів і вібрації корпусу. Навіть при високій хвилі і сильному вітрі сучасне круїзне судно практично не зазнає кильової і носової хитавиці, а пасажири перебувають у комфортному стані.

Відзначимо важливу особливість круїз них суден - велика кількість обслуговуючого персоналу. На 2400 чол. туристів, звичайно, на борту присутні 1300 чол. персоналу. Круїзне судно - місце відпочинку і розваги пасажирів. Для них передбачено палубний простір для відпочинку: фітнес - центри, салони і бібліотеки, ігрові зали, ресторани і бари, плавальні басейни, концертні майданчики і дискотеки - все, аж до полів для гри в міні-гольф. Для дітей - ігрові кімнати.

Парусні судна

Великі і малі парусні яхти використовуються для морських подорожей. Яхти, залежно від розмірів і призначення, розрізняються на гоночні і прогулянкові. За типом парусного озброєння розрізняють шлюп, тендер, кеч, шхуна тощо.

Невеликі яхти, розраховані на короткі прогулянкові рейси, не мають закритих приміщень, проте мають укриття від негоди. Туристичні судна мають комфортабельні каюти для пасажирів і екіпажа, санвузли, камбуз. Яхти середнього класу має: 2-3 двомісні каюти, просторий салон з телевізором, відеомагнітофоном і музичним центром, 2 туалети з душем, гарячу воду, камбуз з кухонним устаткуванням і холодильником, танкер для питної води, опріснювач води, гумовий човен з підвісним мотором, навігаційне устаткування тощо.

Парусне озброєння включає сукупність вітрил, рангоуту, такелажу, палубних механізмів для встановлення, придбання та управління вітрилами. Розрізняється пряме (щогли з реями, забезпечені трапецієвидними прямими вітрилами) і косе парусне озброєння з трикутними (бермудський тип) або чотирикутними (гафельний тип) вітрилами, одна із сторін яких прикріплена до щогли, а інша до гику і гафелю (для гафельного типу). Пряме озброєння використовується на парусних суднах типу бриг і корабель. Косе - шлюп, тендер, кеч та іол - багато щоглова бермудська шхуна. Є судна змішаного типу - багато щоглові судна типу бригантина, барк і баркентина.

Такі парусні яхти додатково до парусного озброєння, як правило, комплектуються допоміжним двигуном. Вони обладнуються сучасними навігаційними і пошуковими приладами, радіостанцією, локатором та іншими засобами управління судном і рятувальними засобами. Для управління яхтою необхідно пройти курс навчання і одержати належний сертифікат капітана судна. Будь який вихід у море реєструється в порту або яхт клубі, судно знаходиться під нагляду служб рятування на морі чи на річці, функціонують супутникові пошукові системи.

Традиційні парусні судна з часом втратили свою функцію перевізників вантажу і людей. Їм на зміну прийшли великовантажні транспортні судна і комфортабельні круїзні лайнери.

Однією з найважливіших функцій парусників на сьогодні є організація навчальних плавань курсантів морських училищ і молоді. Використання парусників перетворює просту морську практику на ефективний процес формування характеру. Боротьба з труднощами, негодою, фізична праця укріплюють характер, а необхідність ефективно взаємодіяти, коли від злагоджених дій команди залежить місце в гонці, а іноді і життя, об'єднує колектив, учить працювати в команді.

Круїзи на старовинних і традиційних парусних суднах. Цей вид туризму активно розвивається в Європі і США. У приватному володінні різних компаній збереглася чимала кількість парусних суден класу «В» (які вміщають від 6 до 40 пасажирів), побудованих на початку ХХ століття, або в наші дні, але за старовинними кресленнями і з дотриманням традиційних методів. Круїзи на таких суднах є самостійною туристичною послугою для людей, що полюбляють подорожі, природу, море, спокій і культурно-історичне оточення. Існує два способи відправитися в подорож: або купити індивідуальний тур і приєднатися до маршруту, який вже сплановано, або орендувати судно з капітаном і самостійно вибрати напрямок і тему для подорожі.

Підводні судна

Підводний світ мало вивчений, цікавий, в ньому багато непізнаних і невивчених об'єктів, затонулих предметів і судів. Відомі цілі кладовища кораблів. Велика частина підводних об'єктів оповита таємницею, яка збуджує жвавий інтерес у туристів. У світі налічується більше 30 спеціалізованих підводних човнів, що функціонують для розваги туристів практично на всіх популярних морських курортах. Підводні туристичні човни експлуатуються в Ейлаті (Ізраїль), Балеарських островах і в Барселоні, на Канадських островах (Іспанія), на Бермудах і в Австралії. Наукові лабораторії надають туристам глибоководні субмарини, що дозволяють спускатися на значні глибини для огляду затонулих океанських суден, наприклад «Титаніка». У човнах зроблені великі ілюмінатори і туристи на невеликих глибинах у прибережній зоні можуть оглядати підводний світ. Є морські і річкові надводні судна, в яких у підводній частині корпусу споруджені великі оглядові ілюмінатори. Одне з таких суден курсує на Сем енському озері (Фінляндія). Човни з прозорим дном для спостереження підводного світу використовуються для туристичних прогулянок біля коралових рифів на тропічних островах.

Безпека і охорона життя на водному судні

Персональні рятувальні засоби. На борту будь-якого судна є індивідуальні рятувальні засоби. До таких належить рятувальний круг, масою не більше 2,5кг, зовнішній діаметр - не більше 800 мм, внутрішній не менше 400 мм, виготовляється з плавучого матеріалу, забезпечується рятувальним леєром діаметром не менше 9,5 мм, здатний утримувати на воді протягом 24 години вантаж (залізна чушка) вагою 14,5 кг. Рятівні круги прикріплюються в доступних місцях по бортах судна, на відкритих палубах, так, щоб їх можна було легко зняти у разі потреби. Щонайменше один рятувальний круг повинен бути забезпечений плавучим лином достатньої довжини, він забезпечуються сигнальними пристроями і димовими шашками.

Для кожної людини, що находиться на борту судна має передбачатися рятувальний жилет. Крім того, повинні бути особливі рятувальні жилети для дітей у кількості, рівній 10% від загальної кількості пасажирів, що знаходяться на борту. Конструкція жилету така, що не дозволяє одягнути жилет неправильно, наприклад, зворотнім боком. Рятувальний жилет складається з двох роздільних камер і надягається за 1 хвилину. Він має засіб для автоматичного надування, що призводить в дію в ручну одним рухом руки, автоматичним надуванням при зануренні у воду, надуванням ротом та сигнальні пристрої, проблискові та інші вогні, свисток. Жилет повинен бути зручним і не сковувати рухів. У ньому можна стрибати у воду з висоти 4,5 метрів без тілесних ушкодження або пошкодження власне жилета. У ньому можна проплисти коротку відстань і забратися в шлюпку або пліт. Він повинен мати достатню плавучість і остійність і підтримувати рот непритомної людини не менш ніж у 120мм від поверхні води так, щоб тіло людини було відхилено назад не більше ніж на 20* і не більше ніж на 50* від вертикального положення. Плавучість рятувального жилету неповинна зменшуватися більш ніж на 5% після занурення у воду на 24 години.

При плаванні в холодних водах використовують гідрокостюм - спеціальний захисний костюм, що зменшує втрату тепла тілом людини при находженні в холодній воді. Для кожної особи, яка розподілена до певної шлюпки, повинен бути передбачений гідрокостюм відповідного розміру.

Всі рятувальні плав засоби і жилети обладнуються пошуковими і сигнальними пристроями. На кожному судні і на рятувальному пристрої є аварійні радіобуї для визначення місця знаходження рятувального засобу на морі (або суші). Сигнали радіо буя дозволяють полегшити роботи з пошуку і рятування потерпілих. Рятувальні плавзасоби забезпечуються запасом продовольства медикаментів і інших предметів, необхідних для життєзабезпечення в екстремальній ситуації на морі.

Розклад по тривогах. Ретельно розробляються засоби інформації пасажирів, евакуаційні виходи, розподіл по рятувальних шлюпках, методологія спуску шлюпок і посадки пасажирів і команд. На всіх належних місцях (у каютах, коридорах, салонах) має бути розклад по тривогах і інструкції на випадок аварії. Для кожного пасажира що знаходиться на борту судна мають передбачатися інструкції, яким належить слідувати в аварійних ситуаціях. Розклади по тривогах розвішуються на видних і доступних місцях. У пасажирських каютах вивішуються схеми, інструкції, пам'ятки на відповідних мовах, в яких міститься інформація про місце збору, основні дії в разі аварії, способи надягання рятувального жилета.

При вході будь-якого пасажирського судна в міжнародний морський рейс, за винятком короткого, перший день (протягом 24 годин з моменту відходу) проводяться навчання із врятування на випадок аварії, в якому повинні брати участь усі пасажири і команди. Пасажирів знайомлять зі шляхами евакуації на судні порядком проходження до рятувальних шлюпок, правилами використання рятувальних жилетів, плотів, шлюпок та інших рятувальних засобів.

Завжди в готовності має бути чергова шлюпка, призначена для рятування людей, збирання рятувальних шлюпок і плотів на воді.

Піратство

Піратство - це захоплення морського судна з розбійною або іншою метою, що здійснюються поза зоною юрисдикції держави, тобто у відкритому морі. Конвекція по морському праву ООН дає таке визначення піратству.

Піратством є будь-які з перерахованих дій:

- будь-який неправомірний акт насильства, затримання або будь-який грабіж, що здійснюється з особистою метою екіпажем або пасажирами якого-небудь приватного судна у відкритому морі, або поза юрисдикцією якої б то не було держави, проти іншого судна або проти осіб майна, що знаходиться на борту;

- будь-який акт добровільного використання якого-небудь судна, здійснений із знанням обставин, через які судно є піратським судном;

- будь-яке діяння, що є підбурюванням або свідомим сприянням здійсненню вказаним діям.

Протиправність морського піратства полягає в порушенні основного принципу міжнародного морського права - свободи відкритого моря і свободи мореплавання (судноплавства).

Іноді має місце каперство - напад і захоплення у відкритому морі мирних торгових або пасажирських суден військовими кораблями. Судно вважається піратським судном, якщо особи, що управляють ним, здійснюють будь-яку з дій, що підпадає під визначення піратства.

Висновок:

Туризм та екскурсії - активний засіб пізнання навколишнього світу, формування кругозору, підвищення рівня знань, естетичних і культурних смаків громадян та гостей України, особливо школярів і студентської молоді.

Вони ознайомлюють з історичними, культурними, природними пам'ятками, тисячолітніми сторінками духовності українського народу.

Водночас екскурсії виховують дбайливе ставлення до загальнонародного надбання: пам'яток історії та культури, природних багатств країни.

Запропоновані туристичні маршрути та екскурсії окрім вивчення історичної спадщини дають неоціненну можливість пізнання новітньої України як високорозвиненої соціальної за своєю суттю держави з конкурентоспроможною економічною й демократичною організацією всіх державних інститутів, країною.

Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона зосереджує в собі кращі здобутки, є золотим скарбом народу. До нерухомих цінностей належать пам'ятки археології, історії, архітектури та містобудування, монументальної скульптури, до рухомих - скарби музеїв, бібліотек, архівів.

Велику роль у процесі прилучення кожної людини та суспільства в цілому до системи загальнолюдських і етнонаціональних цінностей, колективної історичної пам'яті, соціального досвіду попередніх поколінь відіграють екскурсії.

Розроблені туристично-екскурсійні напрями та маршрути передбачають вивчення першопочаткової державності на прикладі унікальних історико-культурних пам'яток. Вони спрямовані на повернення культурно-історичних і туристично-оздоровчих цінностей України для користування всіх громадян держави, створення Всеукраїнської системи туризму та відпочинку для народу, а відтак і сприяння засобами туризму формуванню, поглибленню та втіленню у життя загально цивілізаційних цінностей: свободи, толерантності, відповідальності, справедливості, поваги, творчості та самореалізації. Маршрути розраховано на чітко визначену тематику:

- національні державотворчі традиції (розселення слов'ян і розвиток етнічних процесів, виникнення й розвиток Давньоруської держави, складання української середньовічної народності);

- традиції національного державотворення у другій половині XVI-XVIII ст. (Козацтво в суспільно-політичних процесах другої половини XV - першої половини XVII ст., боротьба за збереження української автономії);

- потенціал національного відродження України за імперської доби;

- феномен національної радянської державності.

Надзвичайно важливим є розгляд питань, пов'язаних з проголошенням незалежної України: докорінною зміною суспільно - політичного життя, перетворенням директивної економіки в ринкову, подоланням аграрної кризи. Серед найнагальніших - реформування освіти, розвиток фундаментальної та прикладної науки, літератури та мистецтва, зміни в конфесійній палітрі України.

Введення системи туристично-екскурсійних маршрутів передусім у навчальний процес сприятиме поглибленню патріотичного виховання, перш за все школярів і молоді, в основі якого - тисячолітні сторінки історії та духовності українського народу, важливі принципи розвитку нації - гуманізму, подолання непорозумінь, недовіри, а іноді й певної неприязні між представниками різних етнічних груп і регіонів.

Розроблені маршрути допоможуть створити умови для вивчення національної культури та історичної спадщини України, чіткої системи ознайомлення громадян України з історичними, культурними, природними пам'ятками, а також забезпечення гарантованого відпочинку для різних категорій населення.

Туристично-відпочинкова складова має стати важливою компонентою розвитку регіональних культурних центрів з історико-етнографічними назвами "Галичина" (центр - Львів), "Буковина" (Чернівці), "Волинь" (Рівне), "Закарпаття" (Ужгород), "Поділля" (Вінниця), "Полісся" (Чернігів), "Наддніпрянщина" (Запоріжжя), "Слобожанщина" (Харків), "Таврія" (Херсон), "Крим" (Сімферополь).

Саме ознайомлення з неповторним багатовіковим національно-культурним розмаїттям цих територій не тільки сприятиме розширенню знань про окремі етапи та сторінки становлення й розвитку окремих етнографічних груп чи народностей на території України, а й цілком закономірно призведе до створення реального наукового підґрунтя, спрямованого на об'єднання нації. Кожний тематичний напрям має свою структуру, водночас у розробці враховується принцип модульності та комплексності, що дає можливість створення розгалуженої мережі туристичних маршрутів та екскурсій.

У кожному напрямі закладаються основи, що визначають роль, місце і значення тієї чи іншої теми у вітчизняній та світовій історії. Створення туристично-екскурсійних маршрутів проводиться за побудовою траси, способом пересування, за змістом, часом функціонування, за принципом формування групи, тривалістю та за формою організації.

У свою чергу екскурсії класифікуються за тематикою, способом пересування та місцем проведення.

Чисельні туристичні та екскурсійні маршрути (до 1991 р. їх налічувалось в Україні понад 4 тис., а тепер діє біля 1,5 тис.) розраховані на різні категорії туристів: школярів, студентів, науковців, викладачів, членів різноманітних секцій та гуртків, творчих об'єднань, фахівців туристично-екскурсійної галузі.

Моральним обов'язком сучасників перед наступними поколіннями є зобов'язання зберігати свою самобутність, дбати про розвиток культури, охороняти історико-культурну спадщину.

Рекомендовані туристично-екскурсійні напрями дають можливість Україні вийти на широкий інформаційний простір, гідно заявити про себе на міжнародній арені не тільки інформаційно-рекламними засобами, а й конкретними пропозиціями - конкурентоспроможним туристично-екскурсійним продуктом.

Таким чином, розробка та введення в практику діяльності туристичних підприємств і організацій запропонованої системи туристично-екскурсійних маршрутів сприятиме не тільки підвищенню рівня цивілізованості й духовності нашого народу, але й займе вагоме місце у числі пріоритетів України як рівноправного члена світового співтовариства.