Особливості реалізації соціальної функції держави щодо військовослужбовців та їх сімей

Размещено на http://allbest.ru

Особливості реалізації соціальної функції держави щодо військовослужбовців та їх сімей

Бабич Н.О. доктор філософії з галузі «Право»

Анотація

Ключові слова: військовослужбовці, соціальна держава, соціальна функція, соціальний захист, соціальні права.

Abstract

This article delves into the unique aspects of how the state's social function is executed concerning military personnel and their families in Ukraine. The author has established that the implementation of the social function of the state in relation to a specified circle of people is characterized by a number of key features. Firstly, the state's social function for military personnel and their families relies on a distinctive legal framework that addresses varied facets of social protection for this demographic. Secondly, this function primarily revolves around social protection--a state-driven endeavor in the social sector, grounded on three pillars: a normative foundation, status-based rationale, and procedural justifications. Thirdly, state guarantees the social protection of military personnel and their families, executed via authorized governmental entities. Fourthly, the actualization of social protection for military personnel and their families manifests in diverse forms, spanning material, organizational, legal, social, labor, health, and recreational facets of social protection. The article concludes by summarizing research findings and proposing the creation and endorsement of a Concept for the Social Protection of Military Personnel and Their Families.

Keywords: military personnel, state's social function, social protection, social rights, welfare state.

Вступ

Постановка питання. Актуальність проблематики реалізації соціальної функції держави щодо військовослужбовців та членів їх сімей на сьогоднішній день обумовлена множиною факторів соціально-правового значення реалізації вказаної функції будь-якої правової, демократичної та соціальної держави, до яких належить й Україна. По-перше, соціальний захист військовослужбовців загалом та військовослужбовців -учасників бойових дій є безпосереднім проявом людиноцентризму держави, адже відповідна діяльність держави мотивована тим, що особа, котра захищає Український народ, боронить державний суверенітет і конституційний лад, нехтуючи базовими людськими інстинктами (збереження свого життя та здоров'я), повинна під час проходження військової служби та після її завершення бути повноцінно забезпеченою державою. По-друге, хоча служіння Українському народу та державі для будь-якого військовослужбовця є безумовним пріоритетом, в світлі якого він може нехтувати власними законними інтересами, правами та свободами, слід мати на увазі й те, що військовослужбовець завжди залишається людиною, котрій властива певна психофізіологічна характеристика: яку не можна ігнорувати; яка обумовлює потреби в забезпеченні соціальної безпеки. Так, цілком закономірно, що зневажливе (знецінююче) чи непропорційне відношення держави до військовослужбовця (щонайперше, в питаннях забезпечення соціальної безпеки його сім'ї та його самого), може спровокувати нігілізацію військовослужбовця, його професійне вигорання тощо. Наслідком цього, без сумнів, є зниження кадрового потенціалу Збройних Сил України, а відтак - послаблення рівня національної безпеки, що неприпустимо. По - третє, в державі спостерігається множина кризових явищ, обумовлених повномасштабною Російсько-Українською війною, які вражають стан соціальної безпеки військовослужбовців й членів їх сімей. По-четверте, стан соціального захисту військовослужбовців, на що вказують вчені [див., напр.: 1; 2], характеризується множиною проблем, які потребують пріоритетного вирішення. Таким чином, в умовах сьогодення потребується комплексне переосмислення сутнісного змісту реалізації соціальної функції держави щодо військовослужбовців та їх сімей, що в подальшому повинно знайти відображення у рамках нормативно-правового забезпечення дії правового режиму реалізації соціальної функції держави щодо вказаного кола суб'єктів.

Аналіз наукової літератури та невирішені раніше питання. Проблематика соціального захисту військовослужбовців є завжди актуальним питанням держави, котра розвивається в напрямі людиноцентризму та намагається забезпечити належне функціонування режиму національної безпеки. Саме тому цьому питанню в Україні приділяється традиційно широка увага вітчизняних учених і дослідників, серед яких: Ю.Ф. Акименко, С.В. Артеменко, Ю.Л. Бриндіков, О.О. Буряк, С.О. Ветлинський, І.П. Дацюк, Р.В. Жиленко, М.В. Звєрєв, П.О. Іващенко, І.І. Качан, С.С. Корольов, М.М. Медвідь, О.Л. Назаренко, В.П. Фатенко, Л.В. Цюкало, О.І. Шкуропацький та ін. науковці. Ґрунтуючись на наукових напрацюваннях цих та інших учених і дослідників можемо уточнити актуальну наукову думку стосовно особливості реалізації соціальної функції держави щодо військовослужбовців та їх сімей.

Отже, метою цієї наукової статті є з'ясування особливих рис реалізації соціальної функції держави щодо військовослужбовців та їх сімей. Для досягнення цієї мети виконуються наступні завдання: 1) окреслити перелік ключових властивостей реалізації соціальної функції держави відносно вказаного кола суб'єктів; 2) проаналізувати виявлені особливості реалізації соціальної функції держави; 3) узагальнюючи результати дослідження сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання реалізації соціальної функції держави щодо військовослужбовців та їх сімей в Україні.

Виклад основного матеріалу

Комплексний аналіз змісту соціальної функції держави [див., напр.: 3-7], специфіки соціально-правового статусу військовослужбовців [див., напр.: 8-11], а також норм чинного законодавства України про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей, дозволяє дійти думки, що для такої діяльності держави у соціальній сфері, як реалізація соціальної функції держави, характерними є наступні риси:

1. Особлива нормативно-правова основа соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей. Таку нормативно-правову основу складають норми Конституції України, а також низки законодавчих актів, що деталізуються на підзаконному рівні, головним чином, в нормативно-правових актах центральних органів виконавчої влади.

2. Тобто, різноманітні аспекти соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей на сьогоднішній день врегульовується множиною нормативно-правових актів законодавчого та підзаконного характеру, які у перспективі можливо кодифікувати.

3. При цьому слід звернути увагу на те, що основні законодавчі акти України про соціальний захист військовослужбовців також містять норми, в яких прямо вказується на те, що норми інших нормативно-правових актів, які погіршуються стан соціального захисту відповідних груп осіб, є недійсними.

4. Наприклад, в ч. 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» прямо зазначається, що «нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними».

5. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей є діяльністю (функцією) держави в соціальній сфері, яка здійснюється у відповідності до наявних для цього обставин практичної дійсності, що мають юридичне значення - комплексу достатніх обставин (підстав і умов). У цьому сенсі йдеться про наступні обставини, що мають юридичне значення:

1) нормативні підстави соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей, які тотожні нормативно-правовій основі соціального захисту вказаних груп осіб;

2) статусні підстави, а саме наявність у відповідних осіб наступних статусів:

а) статус військовослужбовця, члена сім'ї військовослужбовця;

б) наявність статусу учасника бойових дій, учасника війни;

в) наявність статусу ветерана війни, ветерана військової служби;

г) наявність характерного психофізіологічного, соціального стану суб'єкта, який засвідчує необхідність здійснення відповідної соціально-забезпечувальної діяльності.

Тобто, осмислюючи наявність того чи іншого статусу, як юридичного факту, що може тлумачитись в якості належної підстави для відповідного соціального захисту, в дійсності мова йде про виникнення і наявність у певного кола осіб спеціальних та особливих соціальних прав, а також кореспондуючих обов'язків держави, котра повинна їх задовольнити реалізуючи соціальну функцію щодо військовослужбовців і членів їх сімей.

При цьому слід мати на увазі, що кореспондуючі обов'язки держави (на виконання ч. 2 ст. 19 Конституції України) визначаються на рівні законодавства. Зокрема, в ч. 2 ст. 3 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів ОВС, ветеранів НП і деяких інших осіб та їх соціальний захист» зазначається, що кожному ветерану військової служби держава гарантує можливості в базових (економічній, соціальній, політичній) сферах суспільного буття з метою задоволення широкого спектру їх життєвих потреб. У зв'язку із цим законодавцем вказується на те, що держава повинна надавати ветеранам військової служби «різні види допомоги шляхом: реалізації права на працю відповідно до рівня професійної підготовки та цільових програм соціальної адаптації; створення умов для підтримки та поліпшення здоров'я з метою забезпечення активного довголіття; надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку; реалізації цільових програм поліпшення житлових умов; організації соціально - побутового обслуговування; пенсійного забезпечення відповідно до законодавства»;

3) процедурні підстави, що є юридичними фактами, пов'язаними із встановленням відповідного правового статусу військовослужбовця, члена їх сім'ї, а також із задоволенням належних їх соціальних прав, пов'язаних з їх соціальним захистом.

6. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей гарантується державою та здійснюється через діяльність повноважних суб 'єктів владних повноважень. Основним суб'єктом реалізації соціальної функції держави в контексті соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей є Міноборони України та їх структурні підрозділи. Наприклад, у щорічних наказах Міноборони про бюджетну політику визначаються рамки матеріального забезпечення заходів соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

У структурі Міноборони України особливу роль в соціальному захисті військовослужбовців та членів їх сімей відіграють, зокрема: 1) Департамент соціального забезпечення Міноборони України, що є органом військового управління, який вважається самостійним структурним підрозділом апарату Міноборони України та підпорядковується Міністру оборони України, враховуючи вимоги, передбачені у п. 2 Положення, затвердженого наказом Міноборони від 13 червня 2022 року № 151; 2) Управління соціальної підтримки, що є органом військового управління, який підпорядковується директору Департаменту соціального забезпечення Міноборони України, враховуючи вимоги, окреслені в п. 3 Положення, затвердженого наказом Міноборони від 5 липня 2022 року № 177; 3) комісії Міноборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, котрі діють у відповідності до згідно Положення, затвердженого наказом Міноборони від 16 квітня 2020 року № 122.

7. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей об'єктивується в різних формах. До основних таких форм соціального захисту розглядуваних груп осіб можемо віднести, зокрема:

1) матеріальну форму соціального захисту, яка в загальному вигляді зводиться до їх грошового забезпечення й матеріального забезпечення членів їх сімей, а відтак - охоплює наступні складові елементи: а) посадовий оклад військовослужбовця та оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовця; б) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; в) одноразові додаткові види грошового забезпечення, а саме: одноразова винагорода; одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців (військовозобов'язаних, резервістів), які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; одноразова грошова допомога військовослужбовцям, які звільняються зі служби; грошова допомога на оздоровлення; державна допомога сім'ям з дітьми; одноразові матеріальні компенсації; соціальний захист україна військовослужбовець

2) організаційно-правову форму соціального захисту, яка стосується пільг військовослужбовців та членів їх сімей. Так, наприклад, військовослужбовці мають право на так званий «борговий імунітет», у контексті якого призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову та окремим іншим категоріям військовослужбовців;

3) соціально-трудову форму соціального захисту, яка об'єктивується у таких видах: а) збереження за працівниками, призваними на військову службу підчас мобілізації (на особливий період, утім не більше року) місця роботи та посади, а також компенсування за рахунок Державного бюджету України таким працівникам заробітку (на час призову), яку вони отримували на відповідному підприємстві (установі, організації); б) привілейованість статусу члена сім'ї військовослужбовця строкової служби (військової служби за призовом осіб офіцерського складу) в сфері праці (у сенсі змісту ч. 1 ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»); в) грошова допомога дружині (чоловіку) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що переводиться на службу в іншу місцевість

4) оздоровчо-рекреаційну форму соціального захисту, яка спрямована забезпечення психофізіологічного благополуччя військовослужбовців і членів їх сімей, забезпечуючи таким чином фундаментальну основу соціальної безпеки відповідного кола осіб, а також - запобігаючи зниженню соціального капіталу Українського народу та послабленню обороноздатності держави.

5) Вказане обумовлено насамперед специфікою служби військовослужбовці, що «полягає в необхідності виконання професійних обов'язків в умовах, ускладнених впливом емоційних і фізичних стресових факторів, пов'язаних із бойовими діями, в зв'язку з чим вони можуть бути віднесені до групи ризику розвитку соціально-психологічної дезадаптації. Виконання складних бойових завдань у військовослужбовців, як правило, супроводжується зниженням психологічних резервів організму, призводить до порушень життєдіяльності, несприятливих особистісних змін, які в подальшому негативно позначаються на загальному стані здоров'я, працездатності, стосунках з оточуючими тощо» [12, с. 27].

6) Приймаючи до уваги значимість цієї форми соціального захисту законодавцем передбачається, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової служби, разом із членами їх сімей володіють та можуть реалізувати право на санаторно-курортне лікування, а також на відпочинок у закладах Міноборони України (також в закладах, утворених відповідно до діючого законодавства й що перебувають у віданні військових формувань та правоохоронних органів). Зазначимо, що відповідне право: по-перше, передбачає пільгову оплату вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Урядом (якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців не перевищує 3 прожиткових мінімумів); по-друге, передбачає перебування в санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах, на туристичних базах та ін.; може бути реалізоване лише один раз на рік. Крім того, слід мати на увазі й те, що ця пільга поширюється й на членів сімей військовослужбовців, які трагічно загинули або були визнані безвісти зниклими під час проходження військової служби.

Висновки

Комплексно осмислюючи соціально-правову значимість та специфіку реалізації соціальної функції держави відносно військовослужбовців (їхніх сімей), доходимо закономірного висновку, що заходи, які вчиняються під час реалізації вказаної функції держави: по-перше, забезпечують соціально-правовий, економічний, психофізіологічний та культурний добробут військовослужбовців (їх сімей), що прямо позначається на моральному дусі військовослужбовця.

Вказане пояснюється тим, що впевненість військовослужбовців у тому, що держава піклується про них, а також про їхніх близьких, сприяє їх більшій зосередженості на своїх обов'язках на передовій.

По-друге, адекватна державна підтримка військовослужбовців та їхніх сімей сприяє ефективній мобілізації населення, адже підвищена соціальна безпека є вагомим аргументом для багатьох громадян щоби розглянути можливість проходження військової служби, незважаючи на пов'язані з цим ризики.

По-третє, слід мати на увазі, що війна - це завжди травматичний досвід, а тому роль держави в забезпеченні оздоровлення військовослужбовців та їхніх сімей, а також в наданні їм психологічної підтримки, консультування та реабілітації має вирішальне значення для психічного здоров'я вказаного кола осіб, допомагаючи їм подолати стрес і травми, які знижують їх якість життя.

Додатково слід наголосити, що ефективна реалізація соціальної функції щодо військовослужбовців та їхніх сімей посилює ідею національної єдності та спільної жертви (сприяє втіленню принципу соціальної солідарності), зміцнюючи зв'язок між цивільним населенням і військовослужбовцями.

Таким чином, можемо дійти висновку, що специфічним для реалізації соціальної функції щодо військовослужбовців та їхніх сімей є те, що вона: по-перше, відображає людиноцентризм держави в контексті тих громадян (та членів їх сімей), які пішли на ризики з метою захисту Вітчизни; по-друге, сприяє зміцненню не лише соціальної безпеки населення, але й національної безпеки загалом, адже соціальна захищеність військовослужбовців (членів їх сімей) є станом, який вмотивовує військовослужбовців, підвищує їх відданість та ефективність в роботі. Саме тому, на сьогоднішній день для ефективної реалізації соціальної функції держави щодо військовослужбовців та їхніх сімей важливо розробити та затвердити Концепцію соціального захисту військовослужбовців та їхніх сімей, яка буде відображати означений підхід (залежність національної безпеки і обороноздатності держави від стану соціальної захищеності вказаного кола осіб). Затвердивши такий концептуальний акт держава підтверджуватиме власну непохитну відданість військовослужбовцям та їхнім родинам під час повномасштабної війни, що є не просто актом гуманізму, а стратегічним, моральним й суспільним імперативом в сьогочасних умовах буття суспільства та держави.

Список використаних джерел

1. Кравченко М.В. Основні проблеми соціального захисту учасників АТО. Аспекти публічного управління. 2015. № 11-12. С. 36-43.

2. Kotenko T., Horemykina Y. Social protection of ATO participants and their families in Ukraine: an analytical review and promising measures. Journal of Geography, Politics and Society. 2018. Vol. 8(1). P. 24-40.

3. Арістова І.В. Соціальна функція держави як визначальна категорія права соціального забезпечення України. Форум права. 2006. № 2. С. 18-21.

4. Бермічева О.В. Соціальна функція держави в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Xарків, 2002. 191 с.

5. Волинець В.В. Функції сучасної держави: теоретико-правові проблеми: монографія. Київ: Логос, 2012. 512 с.

6. Краковська А.Є. Еволюція соціальної функції сучасної держави: теоретико-правовий аспект: автореф. дис. . канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ, 2012. 20 с.

7. Севрюков Д. Г. Соціальна функція держави. Публічне право. 2013. № 1. С. 296-301.

8. Ветлинський С.О. Соціальний захист військовослужбовців в умовах проведення антитерористичної операції. Ефективність державного управління. 2016. Вип. 4(49). Ч. 1. С. 198-205.

9. Дацюк І.П. Механізми соціального захисту військовослужбовців у трансформаційному суспільстві: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. Донецьк, 2010. 20 с.

10. Качан І.І. До питання про соціальний захист військовослужбовців. Право військової сфери. 2005. № 6. С. 16-18.

11. Medvid M., Zvieriev M. Initiatives on social protection of anti-terrorist operation participants and the experience Exchange on conducting military operations. Perspectives. 2018. № 1. Р. 42-50.

12. Бриндіков Ю.Л. Теорія та практика реабілітації військовослужбовців учасників бойових дій в системі соціальних служб: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.05. Хмельницький, 2018. 559 с.

Размещено на Allbest.ru