Закордонний досвід системи публічного управління соціальним захистом населення: кращі практики для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Закордонний досвід системи публічного управління соціальним захистом населення: кращі практики для України

Будеянський Борис Сергійович

аспірант спеціальності 281

«Публічне управління та адміністрування»

кафедри публічного управління та адміністрування

Анотація

соціальний захист благодійний допомога

У статті зазначено, що на сьогодні повномасштабне вторгнення Росії на території України, велика кількість внутрішньо переміщених осіб, людей, які втратили житло і засоби до існування, збільшення кількості людей з інвалідністю внаслідок воєнних дій вимагає від системи соціального захисту швидких та ефективних рішень, тому пропонується проаналізувати систему соціального захисту населення за кордоном з метою виокремлення позитивні практики для застосування в національному законодавстві.

Сучасна ситуація, яка склалася у системі соціального захисту в Україні внаслідок воєнних дій, потребує нових та швидких трансформацій, зокрема, формування нового законодавства щодо спрощення системи надання допомог та доплат особам, які опинилася в важких життєвих ситуаціях, вирішення питання формування цифрових баз даних щодо осіб, які мають право на певні види допомог, де б дані корелювалися з даними інших реєстрів, щоб можна було автоматично визначити право та розмір таких допомог тощо.

Проаналізований закордонний досвід системи публічного управління соціальним захистом населення та зазначено, що кожна країна враховуючи історичний розвиток та національні особливості має власні системи соціального захисту, водночас всі вони засновані на підтримці нужденних людей, осіб з інвалідністю та людей похилого віку, а також людей, які опинилися в важких життєвих ситуаціях. Зазначено, що фінансування допомог та пенсій здійснюється як з централізовано так і децентралізовано, часто пов'язано зі сплатою громадянами соціальних внесків. Одним з важливим напрямів розвитку соціального захисту є залучення до державної системи соціального забезпечення недержавних благодійних організацій, фондів приватних компаній та профспілок, а також здійснення приватного соціального страхування як за місцем роботи так і особисто громадянами.

Зазначений досвід може бути використаний в Україні. Крім того, можливо розглянути пропозицію щодо заміни пільг, які передбачаються чинним законодавством України і вимагають великих фінансових коштів, на адресну цільову допомогу з урахуванням фактору нужденності. Водночас, запровадження цифровізації спростить системи надання допомоги, розрахунок цієї допомоги та визначення право на отримання такої допомоги.

Ключові слова: публічне управління, соціальний захист населення, соціальне страхування, пенсія, соціальні допомоги, дотації.

Budeianskyi Borys Serhiyovych, Graduate student of specialty 281 "Public management and administration" of the department of public management and administration, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav

Foreign experience of the system of public management of social protection of the population: best practices for Ukraine

Abstract

The article states that today the full-scale invasion of Russia on the territory of Ukraine, a large number of internally displaced persons, people who have lost their homes and means of livelihood, an increase in the number of people with disabilities as a result of military operations requires quick and effective solutions from the social protection system, therefore it is proposed to analyze the system of social protection of the population abroad in order to identify positive practices for application in national legislation.

The current situation that has developed in the social protection system in Ukraine as a result of military actions requires new and rapid transformations, in particular, the formation of new legislation on simplifying the system of providing benefits and additional payments to persons who find themselves in difficult life situations, solving the issue of forming digital databases on persons , who are entitled to certain types of benefits, where the data would be correlated with the data of other registers, so that the right and amount of such benefits can be automatically determined, etc.

The author analyzed the foreign experience of the system of public management of social protection of the population and indicated that each country, taking into account historical development and national characteristics, has its own systems of social protection, at the same time, they are all based on the support of needy people, people with disabilities and the elderly, as well as people who found themselves in difficult life situations. The author states that the financing of benefits and pensions is carried out both centrally and decentralized, often connected with the payment of social contributions by citizens. One of the important areas of development of social protection is the involvement of non-state charitable organizations, foundations of private companies and trade unions in the state social security system, as well as implementation of private social insurance both at the place of work and personally by citizens.

The author proposed to use the mentioned experience in Ukraine. In addition, it is possible to consider a proposal to replace the benefits, which are provided for by the current legislation of Ukraine and require large financial resources, with targeted targeted assistance taking into account the need factor. At the same time, the introduction of digitalization will simplify the system of providing assistance, the calculation of this assistance and the determination of the right to receive such assistance.

Keywords: public administration, social protection of the population, social insurance, pension, social benefits, subsidies.

Постановка проблеми

Система соціального захисту - специфічний вид діяльності, спрямованої на перерозподіл коштів на користь знедолених та соціальне обслуговування населення. Система соціального захисту, за допомогою якої у багатьох країнах здійснюється регулювання трудових відносин, що складалася протягом практично всієї історії становлення та функціонування ринкового суспільства.

Система соціального захисту будь-якої держави є системою соціально-економічних відносин, спрямованих на реалізацію соціальної політики держави, за допомогою розробки та реалізації державних соціальних програм, метою якої є скорочення рівня бідності в країні та підвищення рівня життєдіяльності кожного громадянина. Ефективна система соціального захисту здатна швидко реагувати на всі зміни соціального стану населення, у тому числі на зростання соціальної напруженості у вигляді попередження різного роду суспільних протестів.

На сьогодні повномасштабне вторгнення Росії на території України, велика кількість внутрішньо переміщених осіб, людей, які втратили житло і засоби до існування, збільшення кількості людей з інвалідністю внаслідок воєнних дій вимагає від системи соціального захисту швидких та ефективних рішень, тому пропонується проаналізувати систему соціального захисту населення за кордоном з метою виокремлення позитивні практики для застосування в національному законодавстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми реформування системи публічного управління соціальним захистом населення, трансформація соціального забезпечення, запровадження інноваційних механізмів соціального захисту населення, аналіз сучасних механізмів фінансування системи публічного управління соціальним захистом населення, проблеми соціального страхуванням як основи соціального захисту населення аналізують зокрема: В. Антонова, Л. Бабич, Р. Бившев, Л. Васечко, О. Василик, Т. Гітіс, І. Грибоедова, М. Кравченко, І. Кичко, А. Носаньова, Г. Петросян, О. Романюк, В. Тропіна, Є Чемерис, Л. Черненко та ін.

Водночас відсутні комплексні дослідження проблеми імплементації закордонного досвіду системи публічного управління соціальним захистом населення в українське законодавство.

Мета статті - системний аналіз закордонного досвіду системи публічного управління соціальним захистом населення в українське законодавство, виокремлення пропозицій щодо запровадження цього закордонного досвіду у національну систему публічного управління соціальним захистом населення.

Виклад основного матеріалу

Незважаючи на те, що у світі відбувається постійний позитивний розвиток у різних сферах життєдіяльності суспільства - в освіті, економіці, політиці, охороні здоров'я, водночас, проблеми соціального захисту на сьогодні були і постійно перебувають у центрів уваги. Зміна клімату, міграція населення, воєнні конфлікти, геополітичні конфлікти, наростаюча нерівність - це теж реалії сьогодення. Навіть у економічно розвинених країнах є малозабезпечені люди, які проживають в абсолютно непридатних умовах; це особливо спостерігається у тих, хто належить до маргінального типу соціальних груп, етнічних меншин, незаконних мігрантів та ін.

США має успішну практику запровадження соціального захисту населення в умовах децентралізації. Пропонується проаналізувати основні аспекти соціального захисту населення у США.

У США більшість роботи з соціального обслуговування населення належить до недержавних благодійних організацій, фондів приватних компаній та профспілкам. Деяка частина цих організацій мають міжнародний статус, наприклад Армія Порятунку та Міжнародний Червоний Хрест. Єдиною загальнонаціональною централізованою системою соціального захисту у Сполучених Штатах на сьогоднішній момент не існує. Вона утворюється на основі різних програм, регламентованих або законодавством штату, або федеральним законодавством або їх спільними зусиллями. Деякі програми приймаються місцевою владою [1].

Державну систему соціального забезпечення США можна розділити на два напрями: соціальна допомога та соціальне страхування. Ці напрями відрізняються джерелами фінансування. Виплати із соціального страхування здійснюються із страхових фондів, які утворюються за рахунок податків на соціальне страхування. Він стягується з працюючих осіб та роботодавців у відповідних частинах. Державна допомога виплачується з бюджету: федерального, бюджету штатів або бюджету органів місцевого самоврядування.

Програми соціального страхування в США - це програми, до фонду яких одержувачі допомоги (пенсій) самі роблять попередні вклади. Вони мають форму спеціального податку, що його вносять майбутні одержувачі чи його роботодавці. Державну пенсію по досягненні старості в повному обсязі можуть отримувати люди, які досягли шістдесяти п'яти років. Трудовий стаж, необхідний для отримання повної пенсії, становить 35 років. Якщо стаж буде меншим, то скорочуються пенсійні виплати. Також державою передбачено виплату пенсій у 62 роки, але в даному випадку пенсійна допомога скорочується на 20%. Середній розмір пенсії навіть з урахуванням деяких надбавок забезпечує дохід приблизно на рівні «межі бідності» або трохи вище, тому люди похилого віку, які мають додаткові кошти для існування, змушені жити досить скромно [2].

Водночас, пенсіонери в США мають право працювати, але починаючи з певної суми заробітку, у них стягується з пенсії 50 відсотків за кожний зароблений долар. Можна сказати, що вони втрачають ще більше, оскільки зарплата оподатковується прибутковим податком і в результаті цього втрачається приблизно 70 відсотків кожного заробленого долара. Допомога з втрати годувальника в США встановлюється членам сім'ї померлого у тому випадку, якщо померлий мав право на пенсію після досягнення старості, а члени сім'ї перебували на його утриманні. Право на отримання пенсії через втрату годувальника та її обсяг визначаються відповідно до віку утриманців та їх працездатності. Сумою для нарахування є розмір пенсії за старістю померлого, яку він міг би отримувати після досягнення свого пенсійного віку. Допомога з непрацездатності виплачується особам, які отримали інвалідність внаслідок будь-яких захворювань чи нещасних випадків, які були б пов'язані з виробництвом. Право на отримання допомоги мають працівники, які сплатили певний обсяг внесків та які пропрацювали не менше п'яти років на підприємствах, охоплених страхуванням за Загальною Федеральною Програма. Розмір допомоги по непрацездатності та умови нарахування приблизно відповідають умов нарахування пенсій по старості. При досягненні пенсійного віку пенсія за інвалідністю замінюється пенсією за старістю [3].

Таким чином, розміри та виплата пенсій залежить від сплати особою страхових внесків. Це важливий аспект, адже зараз для України гостро стоїть питання пенсійного забезпечення і існує проблема щодо виплат пенсій, які б відповідали нормальному рівню життя кожного громадянина.

Пенсійна система Японії поділяє пенсії на два рівні: базові пенсії та державні (професійні) пенсії. У базових пенсій джерелом фінансування є пенсійні внески громадян, роботодавців. Для того, щоб отримати базову частину пенсії у Японії потрібно:

досягнення віку 65 років;

наявність страхового стажу [4].

В рамках державної системи соціального забезпечення Японії існує кілька пенсійних систем, заснованих на принципі страхування населення. Більша їх частина охоплює страхування найманих працівників за місцем їх роботи, де страхові внески крім самих працівників сплачують їхні роботодавці. Держава там, де вона не виступає як роботодавець, виплачує до пенсій певні дотації [5].

В Україні законодавством також встановлений пенсійний вік та наявність страхового стажу. Водночас, в Україні існують проблеми щодо забезпечення гідної пенсії всім пенсіонерам.

Крім того, у Японії нерідко використовується механізм гнучкого пенсійного віку. Механізм гнучкого пенсійного віку означає, що японці у віці від 60 до 64 років при виході на пенсію отримують її в скороченому розмірі. А якщо продовжують працювати після 65 років, то розмір пенсії щороку збільшуватиметься. Розмір базової пенсії встановлюється щороку, яка здатна задовольнити основні життєві потреби японця [5].

Джерелом фінансування державних (професійних) пенсій в Японії є внески від роботодавців та працівників. Розмір внесків та пенсій обчислюються пропорційно до середньомісячної заробітної плати, який знаходиться у межах певного максимуму. Для того щоб отримати право на отримання державної (професійної) пенсії усі працівники повинні обов'язково застрахуватися.

Наступним видом соціального захисту є виплати з безробіття. Страхування з безробіття в США здійснюється на федерально-штатному рівні. Федеральним законом визначено загальні принципи страхування по безробіття, деталізовані законодавством кожного штату. Штати визначають категорію осіб, які підлягають страхуванню, порядок отримання допомоги, а також їх розміри та строки виплат. Фонди страхування з безробіття найчастіше утворюються за рахунок податків із підприємців, розміри яких встановлюються у відсотковому співвідношенні від виплаченої зарплати. Органи влади штатів мають право позбавляти безробітної допомоги або значно знижувати їх рівень у разі «добровільного» безробіття, а також відмови від запропонованої роботи. У кожному штаті встановлюється максимальний та мінімальний розмір допомоги. У середньому він становить 25 - 30 відсотків місячної зарплати.

У Німеччині законодавчо закріплено два види допомоги з безробіття: Arbeitslosengeld-1 виплачується зі страхових виплат. На отримання Arbeitslosengeld-1 можуть претендувати громадяни, які пропрацювали рік та своєчасно попередили відповідні органи про те, що вони мають небезпеку втратити роботу; Arbeitslosengeld-2 виплачується з державного бюджету без обмеження за часом, з метою забезпечення прожиткового мінімуму. Отримувати цю допомогу можуть усі громадяни, у тому числі працюючі громадяни, якщо їх дохід менше прожиткового мінімуму. В Німеччині для отримання допомоги громадянин повинен опрацювати за останні два роки не менше одного року із зайнятістю не менше 15 годин на тиждень [6].

Таким чином, у практиці економічно стабільних країн у сфері страхування з безробіття можна виділити два основні принципу:

державне страхування перебуває у руках держави, і таке становище притаманно більшості країн;

страхуванням відають профспілкам, у яких створюються спеціальні каси страхування з безробіття. Це властиво переважно країнам Північної Європи та деяким іншим, зокрема, аграрному сектору Італії.

Системою соціального забезпечення є допомога - допомога бідним. На відміну від соціального страхування в США для отримання допомоги в не потрібно будь-яких спеціальних попередніх внесків. Основним критерієм надання допомоги є безпосередньо бідність. Для визначення межі бідності у 1964 році було введено розрахунок також межі. Рівень бідності у різних районах США відрізняється. У сільській місцевості він відповідно нижче. Офіційний рівень бідності не забезпечує мінімальних потреб сім'ї. Тому у багатьох штатах допомоги співвідносяться не з рівнем бідності, а із середнім доходом сім'ї. Існує велика кількість програм допомоги. У літературі виділяють близько сімдесяти невеликих програм та кілька великих. Головними вважаються такі програми: програма допомоги нужденним сім'ям з дітьми, програма житлових субсидій, програма забезпечення гарантованого доходу, продовольча програма, та програма медичної допомоги, (Медікейд) [3-4]. Програму допомоги нужденним сім'ям із дітьми отримують багатодітні сім'ї з низьким доходом, де глава сім'ї є вдовою, розлученою або матір'ю (батьком) одиначкою. Програма допомоги сім'ям з дітьми є федерально-штатною, але головну роль у її здійсненні грає саме влада штатів. У більшості штатів допомога не дозволяє дотягнутися до рівня бідності. Вона покриває лише 50-70% мінімальних витрат. Крім того, на відміну від інших програм соціального захисту, зазначена допомога не індексується від рівня інфляції, тому допомога знецінюється із зростанням цін.

Програма забезпечення гарантованого доходу в США охоплює людей похилого віку громадян, сліпих, повних та постійних інвалідів. Вона набула чинності з 1974 року. Відповідно до цієї програми зазначеним категоріям населення федеральний уряд виплачує грошову допомогу з метою забезпечення їм мінімуму коштів для існування (так званий гарантований дохід). Цей мінімум встановлений на реально низькому рівні - приблизно 60% рівня доходу на «межі бідності». Кожний штат може підвищувати розмір допомоги за цією програмою за рахунок коштів власного бюджету. У рамках продовольчої допомоги велике поширення набула програма продовольчих талонів. Талони надаються безкоштовно найбіднішим верствам населення, або ж за зниженою ціною [4].

На відміну від пенсій, допомоги з безробіття, з бідності та інші, які державні органи соціального забезпечення зобов'язані надавати особам, охопленим тією чи іншою програмою, житлові субсидії нужденним сім'ям надаються на розсуд цих органів у кожному даному випадку.

Одним із найбільш ефективних та перспективних напрямів організації соціального забезпечення в США стало укладання контрактів із приватними агентствами щодо надання соціальної допомоги, що фінансується з державного бюджету. Конкретна система часто розглядається як засіб найбільш оптимального витрачання обмежених ресурсів у сфері надання соціальних послуг, у тому числі для організації професійного навчання, догляду за дітьми, надання соціально-побутових та медичних послуг для літніх та осіб, які страждають психічними розладами.

Основним елементом соціальної політики у Швеції є соціальне страхування. Мета системи соціального забезпечення у Швеції, як це підкреслюється в офіційних документах, - забезпечити людину економічним захистом у разі хвороби, при народженні дитини та по старості (загальне страхування), у зв'язку з нещасними випадками та хворобами з виробничої причини (страхування від нещасних випадків на виробництві) та безробіттям (страхування з безробіття та грошова допомога від ринку праці). Остаточною гарантією, незалежно від причини звернення, вважається грошова допомога, відома як соціальна допомога.

Система національних пенсій у Швеції включає народну (основну), додаткову (трудову) та часткову (неповну) пенсію. У всіх цих випадках виплати ґрунтуються на щорічно встановлюваній урядом так званої базової суми, яка автоматично зростає з інфляцією. Пенсійний вік у Швеції однаковий для чоловіків та жінок (65 років). Народна та додаткова пенсія мають три форми: за старістю, за інвалідністю та сімейні, що виплачуються у зв'язку зі смертю годувальника. Одна людина може отримувати одночасно кілька пенсій [7].

Окремо проаналізуємо систему соціального забезпечення сімей з дітьми.

За загальним правилом в Австралії та Великій Британії, окрім податкових знижок, сім'ям виплачується максимальний розмір допомоги на одну дитину віком від 3 до 12 років, приблизно 3-5% від заробітної плати. Але все ж таки однією з основних допомог у рамках соціальної підтримки є щомісячні допомоги на дитини. Якщо в сім'ї є маленька дитина і один із батьків підробляє та його дохід не досягає високих позначок, то допомога на одну дитину становитиме 800 доларів на місяць, тому що держава розуміє, що за дитиною потрібен догляд та повноцінно батьки не зможу працювати. Батькові-одинаку або матері-одиначці, які мають дитину до 8 років, виплачується допомога, що становить близько 2500 доларів на місяць.

Що ж до країн Європейського Союзу, то тут ситуація складається дещо іншим чином. Дані допомоги можуть виплачуватись не тільки у грошовій формі - батькам надається вибір: або фінансова підтримка, або «комплект приданого», до якого входить одяг, взуття, необхідні речі, які потрібні дитині в перші роки життя. Більшість країн обирають саме «придане», оскільки предмети догляду за немовлятами в рази перевищують розміри запропонованої допомоги. Але претендувати на таку допомогу можуть лише громадяни цієї країни та ті, хто пройшов лікарську консультацію [8].

У Сполучених Штатах є дві форми приватного страхування - колективна за місцем роботи, та індивідуальна. Провідною формою є колективне страхування. Як правило, колективні договори між профспілками та підприємцями передбачають деякі соціальні виплати та гарантії. Індивідуальне приватне соціальне страхування отримало значне поширення лише у сфері медичного страхування. За останні роки було відзначено серйозне зростання числа індивідуальних пенсійних рахунків.

Підбиваючи підсумки, варто звернути увагу на те, що за кордоном функціонує розвинена система державного соціального захисту, але вона часто не доступна або невелика за обсягом для нужденних громадян. У зв'язку з цим, велика роль щодо соціальної підтримки лягає на суспільні та благодійні організації, які всіма силами намагаються допомогти незахищеним верствам населення.

Водночас, сучасна ситуація, яка склалася у системі соціального захисту в Україні внаслідок воєнних дій, потребує нових та швидких трансформацій, зокрема, формування нового законодавства (прийняття Соціального кодексу України) щодо спрощення системи надання допомог та доплат особам, які опинилася в важких життєвих ситуаціях, вирішення питання формування цифрових баз даних щодо осіб, які мають право на певні види допомог, де б дані корелювалися з даними інших реєстрів, щоб можна було автоматично визначити право та розмір таких допомог тощо.

Висновки

У статті проаналізований закордонний досвід системи публічного управління соціальним захистом населення та зазначено, що кожна країна враховуючи історичний розвиток та національні особливості має власні системи соціального захисту, водночас ці системи засновані на підтримці нужденних людей, осіб з інвалідністю та людей похилого віку, а також людей, які опинилися в важких життєвих ситуаціях. Одним з важливих напрямів розвитку соціального захисту є залучення до державної системи неурядових благодійних організацій, а також здійснення приватного соціального страхування як за місцем роботи так і особисто громадянами. Зазначений досвід може бути використаний в Україні. Крім того, можливо розглянути пропозицію щодо заміни пільг, які передбачаються чинним законодавством України і вимагають великих фінансових коштів, на адресну цільову допомогу з урахуванням фактору нужденності. Водночас, запровадження цифровізації спростить системи надання допомоги, розрахунок цієї допомоги та визначення право на отримання цієї допомоги.

Література

1. Мішина C.В., Мішин О.Ю. Американський досвід надання соціальних виплат. Економіка та держава. 2021. № 9. С. 80-86. DOI: 10.32702/2306-6806.2021.9.80.

2. Потемкин Н. На какие пособия можно рассчитывать в США. URL: https://www.forumdaily.com/na-kakie-posobiya-mozhno-rasschityvat-v-ssha/.

3. Доценко І.О., Кукурічко Р.С. Зарубіжний досвід фінансування соціального захисту населення. Фінансовий простір. 2015. № 2 (18). С. 331-334.

4. Дідик С.М. Зарубіжний досвід фінансування соціального захисту населенню. Вісник Хмельницького національного університету. Серія Економічні науки. 2010. № 4. Т. 1. С. 127--129.

5. Backer A. The Japanese Welfare State. Private Social Expenditure in the Context of Corporate Social Responsibility: the Implications of its Rise in Relation to Public Social Spending. Backerin-Law. 2013. Vol. 4.

6. Arbeitsgesetzbuch der Deutschen Demokratischen Republik vom 16. Juni 1977 (Gesetz vom 22. Juni 1990). URL: http://www.verfassungen.de/de/ddr/arbeitsgesetzbuch77.htm.

7. Грициняк О.І. До питання аналізу зарубіжного досвіду соціального забезпечення та можливості його впливу на відтворення робочої сили в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2016. Випуск 7. Частина 1. С. 96-99.

8. Державна сімейна політика в країнах Західної Європи. URL: http://shev.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=6882&Itemid=479.

References

1. Mishyna, C.V. & Mishyn, O.Yu. (2021), Amerykanskyi dosvid nadannia sotsialnykh vyplat [The American experience of providing social benefits], Ekonomika ta derzhava - Economy and the state, (9): 80-86. [in Ukrainian].

2. Potemkyn, N. Na kakye posobyia mozhno rasschytуvat v SShA [What benefits can you count on in the USA], Retrieved from https://www.forumdaily.com/na-kakie-posobiya-mozhno-rasschityvat-v-ssha/ [in Russian].

3. Dotsenko, I.O. & Kukurichko, R.S. (2015), Zarubizhnyi dosvid finansuvannia sotsialnoho zakhystu naselennia [Foreign experience of financing social protection of the population], Finansovyiprostir - Financial space, (2) (18):331-334 [in Ukrainian].

4. Didyk, S.M. (2010), Zarubizhnyi dosvid finansuvannia sotsialnoho zakhystu naselenniu [Foreign experience in financing social protection for the population], Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu. Seriia Ekonomichni nauky - Bulletin of the Khmelnytskyi National University. Economic sciences series, vol. 4, T. 1: 127-129 [in Ukrainian].

5. Backer, A. (2013), The Japanese Welfare State. Private Social Expenditure in the Context of Corporate Social Responsibility: the Implications of its Rise in Relation to Public Social Spending, Backerin-Law, Vol. 4 [in English].

6. Arbeitsgesetzbuch der Deutschen Demokratischen Republik vom 16. Juni 1977 (Gesetz vom 22. Juni 1990), Retrieved from http://www.verfassungen.de/de/ddr/arbeitsgesetzbuch77.htm [in German].

7. Hrytsyniak, O.I. (2016), Do pytannia analizu zarubizhnoho dosvidu sotsialnoho zabezpechennia ta mozhlyvosti yoho vplyvu na vidtvorennia robochoi syly v Ukraini [On the issue of analyzing the foreign experience of social security and the possibility of its influence on the reproduction of the labor force in Ukraine], Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Mizhnarodni ekonomichni vidnosyny ta svitove hospodarstvo - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Series: International economic relations and the world economy, Vypusk 7, Chastyna 1: 96-99 [in Ukrainian].

8. Derzhavna simeina polityka v krainakh Zakhidnoi Yevropy [State family policy in the countries of Western Europe], Retrieved from http://shev.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=6882&Itemid=479 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru