Формування готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної комунікації у здійсненні соціально-педагогічної профілактики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної комунікації у здійсненні соціально-педагогічної профілактики

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної роботи, учений секретар, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, м. Харків

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри інформатики, завідувач аспірантури, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, м. Харків

У статті авторами на основі аналізу науково-педагогічної, методичної та спеціальної літератури проаналізовано основні аспекти формування готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної комунікації у здійсненні соціально-педагогічної профілактики. Авторами зроблене припущення, що професійна готовність до педагогічної діяльності є її ядром, у якого є позитивні установки, мотиви й опановані цінності соціально-педагогічної професії. Цією готовністю охоплюються також професійно важливі риси характеру, педагогічні здібності, сукупність професійно-педагогічних знань, умінь, навичок, певний досвід їх реалізації на практиці. Професійна готовність взаємопов'язана зі спрямованістю на професійну діяльність і стійкими установками на працю. Авторами визначено чинники готовності до професійної комунікації майбутнього соціального педагога у здійсненні соціально-педагогічної профілактики, а саме: загальні універсальні якості особистості соціального педагога та спеціальні (особистісні) якості соціального педагога. Під час соціально-педагогічної профілактики розгортається все розмаїття відносин із суб'єктами соціально-педагогічно взаємодії, а також реалізуються професійні завдання. Така діяльність має ґрунтуватися на професійних знаннях про поняття професійної комунікації, спиратися на певне теоретичне підґрунтя організації соціально-педагогічного спостереження та аналізу задля відповідної профілактики.

Обґрунтовано структурні компоненти готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної комунікації у здійсненні соціально-педагогічної профілактики - діяльнісний, мотиваційний, перцептивний, когнітивний. Автори приходять до висновку, що єдність цих компонентів сприятиме ефективній підготовці фахівців, які теоретично обізнані в своїй галузі, уміють на практиці застосовувати набутий досвід, мають високу мотивацію до дослідницької діяльності, саморозвитку та самовдосконалення, вільно встановлюють комунікативні зв'язки та володіють вербальними й невербальними засобами.

Ключові слова: соціальні педагоги, професійна комунікація, соціально-педагогічна профілактика, готовність.

Abstract

FORMING THE READINESS OF FUTURE SOCIAL EDUCATORS FOR PROFESSIONAL COMMUNICATION IN PERFORMING SOCIAL AND PEDAGOGICAL PREVENTION

In the article, based on the analysis of scientific- pedagogical, methodological and special literature, the authors analyzed the main aspects of the formation of the readiness of future social pedagogues for professional communication in the implementation of social-pedagogical prevention. The authors make the assumption that professional readiness for pedagogical activity is its core, which has positive attitudes, motives and mastered values of the socio-pedagogical profession. This readiness also covers professionally important character traits, pedagogical abilities, a set of professional and pedagogical knowledge, abilities, skills, and certain experience of their implementation in practice. Professional readiness is interconnected with a focus on professional activity and stable attitudes to work. The authors determined the factors of readiness for professional communication of the future social pedagogue in the implementation of socio-pedagogical prevention, namely: general universal personality qualities of the social pedagogue and special (personal) qualities of the social pedagogue. During socio-pedagogical prevention, all the variety of relations with subjects of socio-pedagogical interaction unfolds, as well as professional tasks are implemented. Such activity should be based on professional knowledge of the concept of professional communication, be based on a certain theoretical basis for the organization of socio-pedagogical observation and analysis for the purpose of appropriate prevention. The structural components of the readiness of future social pedagogues for professional communication in the implementation of socio-pedagogical prevention are substantiated - activity, motivational, perceptive, cognitive. The authors come to the conclusion that the unity of these components will contribute to the effective training of specialists who are theoretically knowledgeable in their field, know how to apply the acquired experience in practice, have a high motivation for research activity, self-development and self-improvement, freely establish communicative connections and have verbal and non-verbal skills means.

Keywords: social pedagogues, professional communication, socio-pedagogical prevention, readiness.

Постановка проблеми

Вирішення проблеми професійної підготовки соціальних педагогів потребує врахування відповідності сучасним досягненням теорії та методики професійної освіти. Так, теоретичний та загальнометодологічний аспект проблеми професійної підготовки соціальних педагогів висвітлено в працях таких вітчизняних науковців: О. Безпально (соціально-педагогічна робота соціального педагога з дітьми та учнівською молоддю) [2], Р. Вайнола (особливості особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки) [3], О. Гуренко (полікультурна освіта майбутніх соціальних педагогів) [4], Л. Міщік (теоретико-методичні основи професійної підготовки соціального педагога в закладах вищої освіти) [8], В. Поліщук (психолого-педагогічні аспекти реалізації зарубіжних підходів у підготовці соціальних працівників) [9] та інші. Зважаючи на результати досліджень з'ясували, що модель підготовки спеціаліста створюється з урахуванням майбутньої професійної діяльності, вимог суспільства до особистості й особливостей соціокультурного середовища. Проте на сучасному етапі відсутній соціально-педагогічні дослідження, у яких би розкривалася специфіка формування готовності майбутнього соціального педагога до професійної комунікації. Крім того, науковцями не проаналізовано формування готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної комунікації у процесі соціально-педагогічної профілактики ризиків, ускладнень та конфліктів в освітньому середовищі.

Метою статті є: визначення структурних компонентів готовності до професійної комунікації майбутніх соціальних педагогів; виявлення особливостей професійної комунікації майбутніх соціальних педагогів задля здійснення соціально-педагогічної профілактики.

Процес дослідження проблеми формування готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної комунікації у здійсненні соціально-педагогічної профілактики обумовлює необхідність уточнення дефінітивного аналізу понять «професійна готовність», «готовність до професійної комунікації». Зазначимо, що проблема готовності (соціальної, професійної, психологічної, життєвої, педагогічної чи побутової) отримала широке висвітлення в теорії як психології, так і педагогіки.

Огляд науково-педагогічних джерел засвідчив, що найґрунтовніше проблему формування готовності майбутніх фахівців до педагогічної діяльності розробили українські психологи, зокрема співробітники лабораторії вікової психофізіології Інституту психології Г. С. Костюка АПН України. При визначенні цього поняття вчені спирались на той факт, що вона є складним, багатокомпонентним системним утворенням особистості [13].

Під час дефінітивного аналізу поняття «професійна готовність» виникла необхідність визначення складових компонентів поняття.

Р. Лучечко [7] зазначає, що професійна готовність має включати в себе такі складові, як моральний, психологічний, професійний компоненти.

Е. Саф'янц, Л. Чернікова [1] визначають наступні компоненти - мотиваційний - сукупність мотивів, адекватних до цілей та завдань педагогічної діяльності; когнітивний - пов'язаний із пізнавальною сферою людини; особистісний - тобто сукупність особистісних якостей, важливих для здійснення професійної діяльності.

Л. Сохань, І. Єрмакова, Г. Несен [5] - мотиваційний (відповідальність за виконання завдань, почуття обов'язку); орієнтаційний (знання й уявлення про особливості та умови діяльності, її вимоги до особистості); операційний (володіння способами та прийомами діяльності, необхідними ключовими компетентностями); вольовий (самоконтроль, самомобілізація, уміння управляти діями); оцінний (самооцінка своєї підготовленості і відповідність процесу виконання завдань оптимальним зразкам) компоненти.

Серед ключових вимог, які висуваються до педагогічної галузі і виступають показником готовності до педагогічної діяльності, особливе значення для професійної діяльності соціального педагога має високорозвинена культура спілкування, адже виховання в широкому розумінні є комунікацією: воно здійснюється у формі комунікативної діяльності, що вимагає володіння інструментом - професійною комунікацією як системою комунікативних якостей і вмінь у процесі здійсненні соціально-педагогічної профілактики.

Феномен готовності до професійної комунікації є важливою умовою для становлення професіонала, зокрема соціального педагога. Тому, готовність до професійної комунікації у межах дослідження є інтегративною якістю особистості, що сприяє досягненню цілей професійної діяльності завдяки обміну інформацією.

Під час вивчення поняття «готовність до професійної комунікації», підкреслюємо необхідність професійної комунікації соціального педагога у професійному співтоваристві: його

спрямованість на комунікативну взаємодію з колегами, потребу в активному діалогічному спілкуванні, націленість на організацію, підготовку та проведення публічного виступу перед колегами й іншими суб'єктами соціально-педагогічної діяльності.

Спираючись на розуміння сутності та структури професійної комунікації як виду комунікації, пов'язаного з виконанням професійних компетенцій, за О. Кокуном, виокремлюємо такі ознаки готовності до професійної комунікації:

1. Компетентність у предметі професійної комунікації (інтерактивна, комунікативна, перцептивна, точність сприйняття та розуміння співрозмовника).

2. Досвід реалізації інтерактивної, комунікативної, перцептивної компетенцій професійної комунікації.

3. Моральний аспект (повага, здатність до емпатії, толерантність при формуванні повідомлень суб'єктам соціально-педагогічної діяльності, толерантність щодо поведінки співрозмовників).

Доповнюючи вищезазначене, висвітлимо компоненти готовності до професійної комунікації соціального педагога:

* наявність стійкої потреби в систематичному спілкуванні з учнями, суб'єктами соціально-педагогічної діяльності в найрізноманітніших сферах;

* взаємодія загальнолюдських та професійних показників комунікативності;

* емоційне задоволення на всіх етапах професійної комунікації;

* розвинутість комунікативних вмінь і навичок.

Уважаємо, що готовність до професійної комунікації соціального педагога у здійсненні соціально-педагогічної профілактики формується під впливом чинників:

* загальні універсальні якості особистості соціального педагога (педагогічна спрямованість, психологічна підготовленість, доброзичливість, активність у суспільно-політичній і педагогічній діяльності, дисциплінованість, організованість),

* спеціальні (особистісні) якості соціального педагога (пізнавальні якості, експресивні якості, перцептивні якості, управлінські здібності, комунікативні знання, комунікативні навички, комунікативні вміння, комунікативні звички, комунікативний характер).

Слід зазначити, що для реалізації вищезазначених чинників варто запроваджувати методи емоційно-морального стимулювання, зацікавлення, створення ситуацій новизни в навчанні, емоційного сплеску й заохочення, що сприятимуть збудженню та стимулюванню внутрішньої енергії майбутніх соціальних педагогів до реалізації соціально-педагогічної профілактики.

А. Капська влучно зауважила, що в будь-якій діяльності соціального педагога наявні ті чи інші елементи майстерності живого слова [6].

Дослідниця, не заперечуючи інших функцій фахівця соціальної сфери будь-якого типу, акцентує увагу на значущості трьох головних характеристик його діяльності: педагога, організатора й мовника [6].

Із огляду на вищезазначене, можна стверджувати, що готовність до професійної комунікації майбутнього соціального педагога виражається у сформованості таких комунікативних умінь, як-от:

* володіння етичними нормами професійної комунікації;

* уміння обирати найоптимальніші способи поведінки у спілкуванні; уміння налагоджувати контакти;

* оволодіння уміннями крос-культурної грамотності.

Іншу структуру представлено в доробку Л. Бахмана, що містить такі складники: лінгвістичний; дискурсний; прагматичний; розмовний; соціально-лінгвістичний; стратегічний; когнітивний [15].

Компонентами сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної комунікації у здійсненні соціально-педагогічної профілактики, на наш погляд, є:

* діяльнісний компонент: запровадження продуктивних форм і засобів інформаційного обміну (інформаційна складова); реалізація знань у сфері комунікацій при вирішенні професійних завдань, аргументоване просування власної думки у вирішенні комунікативно-виробничих ситуацій (інтерактивна складова); продуктивна участь у комунікації, шанобливе ставлення до протилежної думки (перцептивна складова);

* мотиваційний компонент: ініціація комунікації, активність залучення до комунікації, прагнення до вдосконалення професійних комунікативних якостей;

* перцептивний компонент: адекватна самооцінка значимості своєї участі у спільній праці, корекція власної поведінки, толерантне сприйняття комунікатора;

* когнітивний компонент: відбувається побудова суб'єктивного пізнавального образу професійної комунікації та створюється раціональна основа для реалізації знань у реальній взаємодії з людьми.

Підсумовуючи, можемо згрупувати вихідні дані проведеного порівняльного розгляду компонентів у структурі професійної комунікації в галузі освіти й дані щодо проблеми формування готовності до професійної комунікації у процесі здійснення соціально-педагогічної профілактики.

Репрезентовані результати у таблиці 1.

Структурні компоненти готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної комунікації у здійсненні соціально-педагогічної профілактики