"Хаос" та "складність" як систематичні інструменти для вивчення сучасного інформаційного простору

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський університет імені Бориса Грінченка

«Хаос» та «складність» як систематичні інструменти для вивчення сучасного інформаційного простору

Зражевська Ніна Іванівна, доктор наук із соціальних комунікацій, професор кафедри журналістики та нових медіа

Annotation

Zrazhevska N. I. "CHAOS" AND "COMPLEXITY" AS SYSTEMATIC TOOLS FOR STUDYING MODERN INFORMATION SPACE

The purpose of the article is to update the application of such concepts as “chaos” and “complexity” for analyzing processes in the modern information space and to investigate the problems of chaos in the field of media messages, which is considered as a natural stage in the emancipation of consumers and media producers. The aim is also to discuss the validity of chaos theory in the context of mass communications, since new media have caused entropic and chaotic processes in the media sphere.

Research methods. In the analysis of this topic, the use of the idea and hypothesis of the theory of nonlinearity in the study of mass communication processes and postmodern and post structural chaology in the understanding of the modern infosphere.

Results. We argue that the study of random and unpredictable processes in media can be configured using a methodological approach that uses "chaos" and "complexity" as systematic tools to explore the modern information space. The chaos in the media is also provoked by the shaping of the modern agenda, since the new communication paradigm offers more fragmented, concise, dramatic information, which in turn calls into question the sense of its significance. The article poses the following problems: how and why the selection system works, distortions in media messages, why no effective tool has yet been found to resist chaos in the media, and why it is impossible in principle to overcome chaotic processes both in the socio-cultural space and directly in the plane of media culture. The article examines chaos as an element of self-organization of media communication, as a result of which there is an impetus to new processes of development of the information space. We cannot deny the fact that chaos in the modern infosphere has gradually become an integral, integral part of reality, since media culture has become a total force of modernity.

Novelty of the article lies in the fact that the analysis of chaotic elements in a message makes it possible to understand the nature of chaos in media communication, its role in the formation of everyday practices and, in general, in mass communications. Since the manipulative and propaganda side of mass communication is increasingly becoming the norm and value of new media, and manipulation and propaganda are intensified by the very chaos of events and messages about them, then in the analysis of the modern information space, attention should be focused on understanding and managing these processes.

The practical significance of the research results lies in the fact that they can be used in the process of analysing specific media messages in order to identify communicative noises or accidental or intentional connotations.

Key words: post-non-classical paradigm, chaos, complexity, unpredictability, media, info space, entropy, post-truth.

Аннотация

Зражевская Н. И. «ХАОС» И «СЛОЖНОСТЬ» КАК СИСТЕМАТИЧЕСКИЕ ИНСТРУМЕНТЫ ДЛЯ ИЗУЧЕНИЯ СОВРЕМЕННОГО ИНФОРМАЦИОННОГО ПРОСТРАНСТВА

Цель статьи актуализировать применения таких понятий как «хаос» и «сложность» для анализа процессов в современном информационном пространстве и исследовать проблемы хаоса в области медиа сообщений, что рассматривается как закономерный этап эмансипации потребителей и производителей медиа. Цель также состоит в обсуждении обоснованности теории хаоса в контексте массовых коммуникаций, поскольку новые медиа вызвали энтропийные и хаотические процессы в области медиасферы.

Методология исследования. В анализе данной темы использовании идеи и гипотезы теории нелинейности в исследовании массово-коммуникационных процессов и постмодернистская и постструктуралистськая хаология в понимании современной инфосферы.

Результаты. Мы утверждаем, что исследование случайных и непредсказуемых процессов в медиа может быть сконфигурировано с помощью методологического подхода, который использует «хаос» и «сложность» как систематические инструменты для изучения современного информационного пространства. Хаос в медиа спровоцирован также формированием современной повестки дня, поскольку новая коммуникационная парадигма предлагает больше информации раздробленной, сжатой, драматической, что в свою очередь ставит под сомнение ощущение ее значимости. В статье поставлены проблемы: как и почему работает система селекции, искажения в медиасообщениях, почему до сих пор не нашлось эффективного инструмента противостоянии хаосу в медиа, и почему невозможно принципе преодолеть хаотические процессы как в социально-культурном пространстве, так и непосредственно в плоскости медиакультуры. В статье рассмотрен хаос как элемент самоорганизации медиакомуникации, в результате чего происходит толчок к новым процессам развития информационного пространства. Мы не можем отрицать тот факт, что хаос в современной инфосфере постепенно стал составной, неотъемлемой частью реальности, поскольку медиакультура стала тотальной силой современности.

Научная новизна статьи заключается в том, что анализ хаотических элементов в сообщении дает возможность понять природу хаоса в медиакоммуникации, его роль в формировании повседневных практик и в целом в массовых коммуникациях. Поскольку манипулятивная и пропагандистская сторона массовой коммуникации все больше становится нормой и ценностью новых медиа, а манипуляция и пропаганда усилены и самым хаосом событий и сообщений о них, то в анализе современного информационного пространства следует акцентировать внимание на понимании и управлении этими процессами.

Практическое значение результатов исследования заключается в том, что они могут быть использованы в процессе анализа конкретных медиасообщений с целью выявления коммуникативных шумов или случайных или преднамеренных коннотаций.

Ключевые слова: постнеклассическая парадигма, хаос, сложность, непредсказуемость, медиа, инфопространство, энтропия, постправда.

Анотація

Мета статті актуалізувати застосування таких понять як «хаос» і «складність» для аналізу процесів в сучасному інформаційному просторі та дослідити проблеми хаосу у галузі медіа повідомлень, який розглядається як закономірний етап емансипації споживачів і виробників медіа. Мета також полягає в обговоренні обґрунтованості теорії хаосу в контексті масових комунікацій, оскільки нові медіа викликали ентропійні і хаотичні процеси в галузі медіасфери.

Методологія дослідження. В аналізі зазначеної теми використанні ідеї і гіпотези теорії нелінійності в дослідженні масово-комунікаційних процесів та постмодерністська і постструктуралістська хаологія в розумінні сучасної інфосфери.

Результати. Ми стверджуємо, що дослідження випадкових і непередбачуваних процесів в медіа може бути конфігуровано за допомогою методологічного підходу, який використовує «хаос» та «складність» як систематичні інструменти для вивчення сучасного інформаційного простору. Хаос в медіа спровокований також формуванням сучасного порядку денного, оскільки нова комунікаційна парадигма пропонує більше інформації роздрібненої, стислої, драматичної, що в свою чергу піддає сумніву відчуття її значимості. В статті поставлені проблеми як і чому працює система селекції, викривлення в медіаповідомленнях, чому досі не знайшлося ефективного інструменту протистоянні хаосу в медіа, і чому неможливо принципі подолати хаотичні процеси як в соціально-культурному просторі, так і конкретно в площині медіакультури. В статті розглянуто хаос як елемент самоорганізації медіакомунікації, в результаті чого відбувається поштовх до нових процесів розвитку інформаційного простору. Ми не можемо заперечити той факт, що хаос в сучасній інфосфері поступово став складовою, невід'ємною частиною реальності, оскільки медіакультура стала тотальною силою сучасності

Наукова новизна статті полягає у тому, що аналіз хаотичних елементів в повідомленні дає можливість зрозуміти природу хаосу в медіакомунікації, його роль у формуванні повсякденних практик, і загалом в масових комунікаціях. Оскільки маніпулятивний і пропагандистський бік масової комунікації усе більше стає нормою і вагою новітніх медіа, а маніпуляція і пропаганда посилені і самим хаосом подій і повідомлень про них, то в аналізі сучасного інформаційного простору слід акцентувати увагу на розумінні і управлінні цими процесами.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі аналізу конкретних медіаповідомлень з метою виявлення комунікативних шумів або випадкових чи навмисних конотацій.

Ключові слова: постнекласична парадигма, хаос, складність, непередбачуваність, медіа, інфопростір, ентропія, постправда.

Вступ

Сучасні проблеми дезінформації, постправди, брудних технологій і новітніх комунікаційних засобів впливу на масову свідомість потребують глибокого вивчення теоретико-прикладного підґрунтя цих процесів, пояснення, як і чому постмодерністська теорія хаосу успішно перетворилася на практику в новітніх медіа. Саме новітні або нові медіа, що є продуктом неконтрольованого процесу створення і розповсюдження інформації, дуже яскраво вписуються в теорію хаосу. Сучасність стає більш складною, традиційні теорії менш здатні на пояснення, а термін “нові медіа” вже не влаштовує деяких дослідників, оскільки він пояснює особливості сучасних медіа як продукту некласичної епохи, що вийшов з некласичного термінологічного інструментарію і більше не здатний адекватно представляти відповідні комунікаційні реалії цифрової цивілізації, тому пропонують, наприклад, термін «I-Медіа», який трактується як феномен постнекласичної парадигми розвитку теоретичного знання [2].

Постановка проблеми. Якщо розглядати “нові медіа” в такому ракурсі, то вони набувають синергетичного та сингулярного значення, не вписуються в звичайні теорії комунікації і потребують нового інструментарію для розуміння їх специфіки і ролі в сучасному соціокультурному середовищі. Дослідження проблем постправди, фейків, розповсюдження інформаційних шумів через гіпермедіа, створюють хаос в як в інформаційному просторі, так і в сприйнятті медіа реципієнтами. Існують різноманітні організації, що намагаються перевіряти достовірність фактів в медіа повідомленнях, наприклад, міжнародна мережа перевірки фактів IFCN, яка займається перевіркою фактів по всьому світу, але ця організація не може зупинити процес розповсюдження фейків і дезінформації саме тому, що в теперішній час хаос є закономірним явищем, зумовленим загальними соціально-культурними процесами. Це не значить, що не треба відшукувати фейки і дезінформацію, але хаос створює не тільки неправдива інформація, а і пропаганда, яка може бути білою, наприклад, і ґрунтується на правдивих повідомленнях. Факт потрапляє в різні культурні, політичні, економічні “поля”, він існує в оточенні інтерпретацій та інформаційного перевантаження, коли навіть правдиві повідомлення губляться інфопросторі. Також на користь хаосу слугує багато факторів сприйняття інформації і повсякденні практики репрезентації. Хаотичні процеси в умовах гіпермедіа є закономірними і тому потребують не тільки критики, а і конструктивного аналізу, оскільки впорядкування хаосу в галузі медіа повідомлень може бути тоді можливим, коли зрозуміємо, що хаос є закономірним явищем, яке треба досліджувати для створення інструментів керування ним, особливо в царині медіакультури.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Сучасні джерела, що пов'язані з залученням поняття хаосу для аналізу масовокомунікаційних процесів, стосуються насамперед проблем непередбачуваних наслідків розповсюдження фейкових, хаотичних повідомлень, проблем, що стосуються з природою існування та використання фактів. Українські дослідники І. Михайлин [10], Л. Євтушенко [4]., О. Сенченко [15]. пропонують різні підходи до розуміння природи хаосу та його ролі в масових комунікаціях, Наприклад, І. Михайлин зазначає що питання існування факту - це спроба витіснити факт із реальної дійсності в сферу суб'єктивного людського пізнання. На його думку, це поняття все одно залишається головним чинником у справі верифікації суджень і думок людини, її світобачення,

О. Сенченко стверджує, що хаос - це об'єктивне середовище існування природних і соціальних систем, в якому вони зароджуються і розвиваються, а Л. Євтушенко вважає, що слід звернути увагу на категорію модальності, яка спростовує твердження, що інформацію можна редагувати, зберегти, накопичити чи копіювати на якийсь носій. Британський дослідник С. Кеннеді зазначає, що необхідно вивчати хаос в медіа для того, що б зрозуміти його важливу роль в передачі інформації. С, Манн [18] взагалі надає хаосу велике значення в керуванні соціальними процесами і закликає керувати хаосом для досягнення поставленої мети. Р. Стейсі [19]- британський теоретик і професор менеджменту організацій вважає, що теорія хаосу має великий потенціал для розуміння стратегій і керування майбутніми ризиками. Н. Талеб [16], відомий американський економіст, філософ, соціолог вважає, що непередбачуваність і випадковість - це явища нашого життя і треба бути готовими для їх сприйняття.

Постановка завдання і методи дослідження

Мета цієї статті - обговорити обґрунтованість теорії хаосу в контексті масових комунікацій, оскільки нові засоби масової комунікації змінили сучасний інформаційний ландшафт, а нові медіа стали конвергентнми і трансмедійними, що викликало ще більше ентропійних і хаотичних процесів в галузі медіасфери. Швидке і хаотичне розповсюдження інформації, особливо через соціальні мережі, потребує аналізу її трансформації на рівні самого явища факту як проблемної категорії, а також в площині масово-комунікаційної парадигми: дослідження хаотичних процесів від комунікатора до аудиторії через канали і до ефектів.

Дослідження хаотичних процесів в галузі медіаповідомлень пов'язані з постнекласичною теорію постмодернізму, а також з теоріями, що сформувалися на основі нових теорій в природничих науках, які з'ясували що багато явищ як в природі, так і в суспільстві не піддаються статистичним розрахункам та прогнозуванню [20]. Хаотичність природних явищ, погоди, рух рідини, сонячні спалахи, рух часток в кібернетичних системах спровокували розвиток хаології у різних наукових дослідженнях - метрологія, антропологія, екологія, економіка, філософія. Те, що раніше в класичних пояснювальних системах вважали маргінальним, проявом “шумів” зокрема, представники теорії хаосу почали розглядати як повноцінний компонент систем, що може бути важливим для їх існування.

В теорії комунікації шум також почали розглядати спочатку в контексті теорії зв'язку К. Шеннона та теорії управління Н. Віннера, а потім в теорії деконструктивізму, постмодернізму, де представники постнекласичної науки почали використовувати такі поняття як симуляція, симулякр, інфосфера, інфодемія. Ці терміни позначають явища стану сучасного суспільства і людей в ньому, які знаходяться у стані невизначеності, нерозуміння того, що відбувається, оскільки вони живуть в системі ілюзій і образів, продукованих медіа. Якщо взяти за відправну точку комунікативної дії передачу інформації, а в теорії масової комунікації і передачу інформації, факту, то тут також виникає проблема факту як дискурсивного феномену, що існує в контексті суб'єктно-об'єктних відносин, а це, в свою чергу, провокує множинність репрезентацій та істин, часто хаотичних і непередбачуваних. Маленьке відхилення в початкових процесах в фізичному світі може призвести до непередбачуваних наслідків. А коли мова йде про комунікативну дію, то повідомлення, що спирається в свою чергу на факт, стає ще більш вразливим. Оскільки факт має оціночне забарвлення, а в процесі передачі факту саме повідомлення набуває шумів, то в результаті на виході маємо хаос і непередбачуваність смислів, інтерпретацій та ефектів повідомлення.

Використання теорії нелінійності в дослідженні масово-комунікаційних процесів слідувала за теоретичними розвідками в галузі фундаментальних наук [6, с. 330], а згодом набула статусу фундаментальної в постмодерністській теоретичній парадигмі. Постструктуралісти ввели термін “хаологіі” на початку 80-х рр 20 ст. Вони спиралися на категорію хаосу, що бере свої витоки з античної космології, де хаос - це щось темне, несформоване, те, з чого був створений всесвіт і те, у що він перетвориться, коли настане кінець його існування, щоб потім знову дати початок зародження нового всесвіту. Постнекласична наука - постмодернізм з її розумінням хаології як некласичної категорії, що повязана з кібернетичною парадигмою, продовжує розвиватися у напрямку синергетичних досліджень в контексті постнекласичної парадигми розвитку теоретичного знання про гіперкомунікацію і нові медіа. Синергетика дає новий повштовх ідеям постмодернізму, сприяє ствердженню нової методології пізнання і всупереч класичним лінійним моделям історії, вираженню нових підходів до неї як принципово відкритих, варіабельних, альтернативних процесів, необхідності передбачуваного "вибору".

Виклад основного матеріалу дослідження

В наш час поняття хаосу стали застосовувати в гуманітарних дослідженнях здебільшого з початком формування теорії постмодернізму.

Дослідник постмодернізму Ілля Ільїн пише, що постмодерністи вперше відчули зміни загального емоційного клімату у західноєвропейському сприйнятті, вони першими стали провідниками і аналітиками нового світоглядного стану. Він застосовує термін Жиля Липовецького “м'який постмодернізм”, коли свідомість людини пристосовується до нового постмодернового оточення. «Нова людська свідомість починає більше перейматися якістю життя, приватними цінностями, пошуком індивідуального щастя, автономності. Роль спільної ідеології стає другорядною, її місце займають приватні ідеології, що пов'язані з переміщенням акценту на індивідуальні потреби, Така тенденція усе більше приводить до погодження з реальністю” [6, с. 329]. Яким чином медіа подія слугує не на користь лінійному сприйняттю, а навпаки провокує хаос? Множинність інтерпретацій дозволяє керувати фактами, навіть не змінюючи їх, достатньо розмістити їх в потрібний дискурс, фрейм або нарацію. Такий хаотичний стан в галузі передачі інформації посилився у зв'язку із розвитком сучасних технологій, що сприяло змінам способів комунікації, а це в свою чергу, викликало суспільні зсуви, які ми тільки починаємо осмислювати.

Теоретики постмодернізму по-іншому розглядали порядок и побудову світу. Для них світ може бути поліцентричним і може зростати з кожної окремої частинки. У ньому може не бути системи, не бути єдності. І якщо він такий, то він вже не може бути осягнутий в своїй єдності. Не може бути охопленим звичними - логоцентричними і спеціалізованими категоріями мислення. Авторам вдалося показати інаковість мережевого світу, почуття безпорадності перед ним и усвідомити необхідність переосмислення реальності [11, с. 65-66].

Категорія хаосу мала важливе значення і в класичній філософії. Наведемо уривок з праці І. Канта представника класичної філософії у розумінні природи хаосу. В праці “Загальна природна історія і теорія неба” Кант пише: “Внаслідок цього, якщо ми з місця нашого перебування у всесвіті спостерігаємо, невидимий, цілком сформований світ і, так би мовити, безліч світів, пов'язаних в одну систему, то це тому, що ми знаходимося, власне кажучи, близько від центру всієї природи, де вона вже розвинулася з хаосу і досягла належної досконалості. Якби ми могли перейти певну сферу, ми побачили б там хаос і розсіювання елементів, які в міру наближення до цього центру частково втрачають грубий стан і наближаються до досягнення досконалості, а в міру віддалення від нього поступово втрачаються в скоєному розсіюванні. Ми побачили б, що нескінченний простір божественної присутності, в якому знаходяться запаси для всіх можливих утворень природи, занурене в тиху ніч, але повно матерії, яка послужить в майбутньому для освітлення світів, і пружин для приведення її в рух; в ній трохи порушуються рухи, внаслідок яких з часом пожвавлюється це неймовірний пустельній простір. Проте, може бути, низка мільйонів століть, перш ніж та сфера організованої природи, в якій ми знаходимося, досягла досконалості, якою вона тепер володіє; і, може бути, пройде настільки ж довгий період, перш ніж природа зробить інший такий же крок в хаос; але сфера формування природи невпинно прагне розширитися.” [7] І. Кант вважав, що все у світі знаходиться в процесі переходу із хаосу в досконалість, хаос є можливостями, він створює світи і є грунтом для формування нового. Відомо, що Ф. Ніцше використовував хаос в філософських міркуваннях як основну категорію для розуміння творчої природи людського пізнання. В знаменитому трактаті “Так казав Заратустра” [12 ]від підкреслює, що хаос є творчим началом “ Я кажу вам треба носити в собі ще хаос”, щоб бути в змозі народити зірку, що танцює”. Кожне явище у світі є впорядкованим і хаотичним одночасно. Це стосується і самого факту.

З одного боку, факти як явища, мають об'єктивну природу З. Вендлер, відомий американський філософ, фахівець з філософії мови зазначає. “Що ж стосується самих фактів, а також споріднених їм причин, результатів і т. п., то вони, так би мовити, зроблені зовсім з іншого матеріалу. По-перше, вони не є створіннями людини в тому сенсі, що вони не належать до результатів мовної або інтелектуальної діяльності. Те, що хтось сказав чи подумав щось, може бути фактом, але цей факт жодним чином не тотожний ухваленій думці або зробленому твердженню. Більш того, можна мати думку про це або про будь-який інший факт, точно так само як можна робити твердження про цей факт, але те, що є об'єктом думки або твердженням, не відноситься до фактів як таких; в кращому випадку воно може відповідати або відповідати фактам. Нарешті, існують хибні думки і помилкові твердження, приблизні думки і неточні твердження, але не можуть існувати неістинні факти і приблизні причини. Тільки уявлення (representation) може бути істинним або хибним [3].

Це твердження природу факту виносить за межі людського сприйняття і вказує на незалежність дійсності від усіх дискурсів та репрезентацій. Коментуючи точку зору російської дослідниці на природу фактів, український дослідник І. Михайлин зазначає: “Огляд філософських концепцій приводить нас до висновку про те, що навіть постмодерністським течіям не до снаги витіснити факт із реальної дійсності в сферу суб'єктивного людського пізнання. Це поняття все одно залишається головним чинником у справі верифікації суджень і думок людини, її світобачення. …Між реальним світом і журналістикою постав би непрохідний мур, і ми мусили б визнати, що журналістика не годна дати людині й суспільству достовірного знання про дійсність. Тоді вона не мала б рації існування, бо, замість бути відображувальною діяльністю, зводилася б до самодостатньої “гри в бісер” [10].

Він характеризує подію як процес, що обов'язково має початок і кінець, має хронологію, перебіг у часі. Завершена подія, переміщена з сучасності в минуле, стає фактом, вона може бути прогнозованою, передбачуваною, очікуваною, а факт пов'язаний із минулим, із тим, що вже відбулося, здійснилося; у мові для повідомлення про факт є дійсний спосіб.” [10].

Існує і інший погляд на природу факту, наприклад, американський філософ і науковець, представник аналітичної філософії Хіларі Патнем вважає, що факт - це річ конвенціональна, ціннісна [13]. Хаос в процесі комунікації виникає як об'єктивний феномен існування факту як ціннісного явища. В будь-якому факті є цінність, тобто інтерпретація. Факти - історично обумовлені, дискурсивно окреслені. На мові комунікативістики - факти завжди фреймовані. А Ханна Арент, німецько -американський філософ, засновник теорії тоталітаризму зазначала, що факти як правило табуюються владними структурами, тому що їх констатація пов'язана з небезпекою. Факти можуть зруйнувати панівну ідеологію, тому їх зазвичай перетворюють в думки [1]. Якщо пов'язати таку установку з теорією хаосу і нелінійністю в постмодерному змісті, то можна проблему існування факту екстраполювати на сучасне розуміння цифрової доби в контексті культури, політики, економіки, науки та естетики, подивитися, що пов'язує їх разом і сформувати цілісне уявлення, продемонструвати, як критичне мислення може бути конфігуровано за допомогою методологічного підходу, який використовує «хаос» та «складність» як систематичні інструменти для вивчення сучасного інформаційного простору. Факт стає відомим лише через медіа повідомлення, а це передбачає також безліч шумів, фреймів. Факт - це є інформація про факт. Ще М. Маклюен стверджував, що “...повідомленням” будь-якого засобу комунікації, або технології, є така зміна масштабу, швидкості або форми, що привноситься їм в людські справи” [8, с. 10]. Він вважав, що засіб комунікації визначає і контролює масштаби і форму людської дії. Інформація залежить від способу її передачі.

З іншого боку, інформація залежить також від сприймача. Як зазначає українська дослідниця Л. Євтушенко, коментуючи думку Н. Лумана про специфіку інформації, слід звернути увагу на категорію модальності, яка спростовує твердження, що інформацію можна редагувати, зберегти, накопичити чи копіювати на якийсь носій: “Як модальну категорію можна розглядати інформацію, як відмінності, що породжують відмінності. Смисл такої модальності визначається специфікою передавання, отримання і розуміння повідомлення. Тобто, адресант передає деякий інформаційний код (повідомлення), а адресат - його розшифровує, при цьому надаючи йому власної артикуляції. Інформація, що міститься у повідомленні - досить відносна одиниця, що виникає у результаті комунікації, а не в результаті пошуку властивостей, об`єктів чи знань, наявні в адресата до початку комунікації. Отож, підсумовує Н. Луман, інформацію не можна редагувати, зберегти, накопичити чи копіювати на якийсь носій. Загальноприйняте твердження про збереження у пам`яті людини чи машини інформації, на думку теоретика, є хибним.” [4, с. 29]. Реальність повідомлення в такому ракурсі починає піддаватися сумніву. Луман вважає, що інформація, що міститься у повідомленні, досить відносна одиниця, що виникає в процесі комунікації. хаос медіа комунікація ентропійний

Цікавою є також думка Дж. Александера про те, що смисли є похідними від знакової системи, вони мають певну автономію від соціальної детермінації. Це може означати, що певний факт, або подія набувають смислового значення не завжди так, як би нам хотілося. Наприклад, ми можемо озвучити, або описати факт певними засобами, але їх завжди буде недостатньо, оскільки наша інтерпретація або цінності не завжди повністю відповідають іншим репрезентаціям [5, с. 25-28].

Викладач з медіакомунікацій в Університеті Грінвіча (Великобританія) Стефан Кеннеді (Stephen Kennedy) вводить концепцію Звукова економіка (Sonic Economy) - методології, яка дозволяє критично взаємодіяти з різнорідними елементами інформаційного суспільства. Спираючись на широке коло джерел, від Г. Лейбніца і М. Маклюена до теорії складності, він пояснює, чому неправильно в аналізі медіа спиратися лише на якійсь один тип сприйняття, наприклад, візуальний, особливо коли мова йде про цифровий простір. Chaos Media закликає прислухатися до тих аспектів сучасного медійного середовища, які неможливо візуалізувати. Мова йдеться про різноманітні шуми, які в теорії інформації мають ключове значення, а в теорії медіа ще мало вивчені. Chaos Media. “Шум” в теорії комунікації означає не тільки технічні аспекти, викривлення і фреймування інформації - це об'єктивний процес дифузії і перетину інформаційних потоків в процесі потрапляння до мережі, оскільки інформація про факт або подію, повідомлення в цифровому космосі стає невизначеною і хаотичною. Аналіз шумів в повідомленні може дозволити зрозуміти природу хаосу в повідомленні, його роль у формуванні повсякденних практик, і загалом в суспільних комунікаціях [17].

Як зазначає Стівен Манн - “Сам простір цифрової ери пов'язаний з матричною нелінійною структурою мережі, з такою ж матричною структурою різних наративів, а також з природою самих фактів, які, як було зауважено, мають оціночний характер. Крім того, так як ростуть глобальні комунікації, прогресує економічна взаємозалежність і поширюється демократія, кількість політичного впливу експоненціально зростає. До комплексності додається прискорюється темп прийняття рішень. Ми наближаємося до чесної розуміння міжнародного оточення і повинні визнати, що воно нелінійно і, на жаль, інтерактивно. Це сильно ускладнює аналіз: "нелінійність означає, що акт гри веде до зміни правил” [18]. В США вивчення хаології та застосування теорії хаосу в різноманітних практиках стало пріоритетним напрямком зокрема в Інституті Санта-Фе, який існує под егідою Пентагону та Державного департаменту. Одним з основних напрямків є складні системи і теорія складності як окремі міждисциплінарні науки. Це вказує на серйозність вивчення нелінійних процесів в суспільстві і природі, зосереджує увагу на роль хаосу в цих процесах і проблемах керування.

Як зазначає Оксана Сенченко: "Хаос - це середовище існування природних і соціальних систем, в якому вони зароджуються, розвиваються, адаптуючись до внутрішніх і зовнішніх умов, досягають розквіту і сходять у небуття під у ударами стихії того самого детермінованого хаосу” [15]. Дійсно, необхідно досліджувати конструктивну роль хаосу в соціальних системах, оскільки він перебуває в основі формування складних структур і синхронізує процеси еволюції елементів системи завдяки прискоренню одних подій і уповільненню других. "Випадкові хаотичні блукання елементарних процесів у соціальній системі формують точку біфуркації, в якій виникають структури-атрактори, найсильніша з яких виводить систему на нову траєкторію розвитку” [15].

Останні події, пов'язані з короновірусом, показали, що засоби масової комунікації буквально вибухнули повідомленнями про подію, які протирічать одне одному в трактуванні і представленні цієї події (різноманітні версії і тлумачення, теорії зговору і різні експертні висновки - це справжній хаос, який неможливо впорядкувати і осмислити). Така ситуація в принципі може бути прив'язана до концепції - влади і контролю у засобах масової інформації - кому і чому вигідно висвітлювати подію тим чи іншим чином, хоча спонтанність і непередбачуваність повідомлень можуть бути наслідками хаотичних процесів, що не залежать від навмисно сконструйованого порядку денного. Суб'єктне висвітлення в не тільки в соціальних мережах, а і у сучасній журналістиці вже стає трендом, мейнстрімом, офіційні джерела і блогери, або приватні повідомлення в соціальних мережах здебільшого мають рівноцінну вартість, публіка їм довіряє або не довіряє однаково. Такий суб'єктивний підхід до висвітлення подій, передачі фактів має цілком хаотичний вигляд. Цікаво це прослідкувати в коментарях до повідомлень у соціальних мережах, де спостерігаємо не тільки інтерпретацію повідомлення, але і власні версії, гіперпосилання, тролінг, хейтинг тощо. В результаті сприймачу стає цікавою вже не подія або факт, а їх оцінка, що також може бути оцінене як упередженість, оскільки є камертоном власного сприйняття, що жодним чином не пов'язане з подією. Така гіпертекстова матрична структура сучасних медіа відповідає структурі повсякденного життя людини, яка занурена в світ сучасних медіа. Повсякдення стає здебільшого не феноменологічною категорією, а стають основним стилем життя, коли власне переживання дійсності є важливішим, ніж реалії життя, реальність і факти якої для людини стають другорядними. Ідеології на рівні повсякденних уявлень для багатьох стають більш вагомими, ніж загальні державні ідеології, тому людина шукає в медіа те, що відповідає її запитам, незважаючи, наскільки обґрунтовані факти. Також слід зауважити, що відбувається тенденція скорочення медіатекстів відповідно до того, що сприймачі інформації вже не бажають читати довгі тексти, тому стислість подачі інформації тепер стає мейнстримом, оскільки сучасна людина, що отримує факти здебільшого через інтернет, як правило не читає великих текстів, а зразу шукає швидку відповідь на поставлені питання. Ще однією ознакою хаосу повідомлень стає драматургічний кут подачі матеріалу, оскільки він нагадує казкові сюжети, апелює до архетипів і дозволяє зачепити почуття і запропонувати катарсис. Драматизм передбачає конфлікт та його загострення, чим більше конфліктів, тим більше читачів, тим більше лайків, тим більше прибутку.

Медіа таким чином стають привабливими і цікавими, тому що повідомлення про подію стає більш коротким, драматичним, видовищним та конкретним, щоб забезпечити найбільший вплив на свідомість. Виникає симульована реальність, коли картина світу зникає, закономірності втрачені і починає панувати хаос. В цій ситуації порядок денний здебільшого формують відповідно не до суспільної важливості фактів, а до їх здатності привернути увагу. Таким чином, хаотичність подій цілком вписується в формування порядку денного нової комунікаційної парадигмі, чим більше інформації роздрібненої, стислої, драматичної інформації тим менше відчуття значимості. Таким чином інформація не є стабільним, контрольованим товаром, це динамічний актант, ключове джерело структурування культурних образів. Прийняття підходу теорії хаосу в галузі медіакомунікацій може мати значні переваги, оскільки дозволить віднайти ті важливі ланцюжки закономірностей і випадковостей, які будуть важливими для розуміння процесів в медіасфері і медіакультурі загалом.

Відомо, що життя підпорядковується певним закономірностям, але водночас в ньому відбуваються хаотичні процеси. В соціальному житті хаотичність подій виступає у формі непередбачуваних випадків, збігу обставин. Система соціального життя завжди існує як процес впорядкування, номінації, систематизаціі. Водночас хаос присутній навіть в дуже впорядкованих системах. Стосовно медіа подія є головним об'єктом інтерпретації, отже подія як хаос в медіа - це певний випадок з одного боку, з іншого подія це об'єкт інтерпретації суб'єкта медіаповідомлення - що також є непередбачуваним і можна сказати хаотичним.

В системі демократичних соціальних відносин впорядкування інформації здійснюється завдяки певним нормам і принципам комунікації, але новітні медіа усе більше нехтують журналістськими, етичними, мовними навіть логічними принципами. Більше того, маніпулятивний і пропагандистський бік комунікації усе більше стає нормою і вагою новітніх медіа. Маніпуляція і пропаганда стикаються з хаосом подій і повідомлень про них, якими вони намагаються керувати. Для цього використовують різноманітні засоби конструювання події, створення псевдореальності, постправди тощо. Впорядкування хаосу стає найважливішим завданням в умовах тотально хаотичного потоку інформації особливо в соціальних медіа. З іншого боку, Стівен Манн пише, що “Ми можемо багато чому навчитися, якщо розглядати хаос і перегрупування як можливості” [18].

Це означає, що подія або факт як хаос буде існувати в інформаційному просторі завжди, тому що процеси в природі і в суспільному житті залишають місце непередбачуваним наслідкам. Ця думка С. Манна перекликається з ідеями Ф. Ніцше про творчу природу хаосу, якщо впорядкувати життя і не залишити місце хаосу, зникне прогрес, люди перестануть критично і незалежно мислити.

Інтернет і соціальні мережі побудовані хаотично, мозаїчно, гіпертекстово. Медіа сьогодні перебувають у процесі мультимедійності, кросмедійності, трансмедійності. крім цього медіа знаходяться в умовах економічних процесів, коли необхідно продати інформаційний продукт, і процесів, що відбуваються в середині журналістської парадигми (суб'єктивний або новий журналізм, блогерство та ін.). Дуже часто в хаосі повідомлень все трудніше знайти релевантну інформацію. Інформаційне різноманіття а подекуди і інфосміття забирає увагу, цінність інформації обесцінюється, інтернет замість місця для спілкування стає простором непорозуміння, протирічних суджень, або дезінформації. Важливі речі розчиняються перемішуються з хаосом розваг, банальностей, а здібності протистояти такому стану речей зменшуються. Отже ми бачимо, що хаотичний потік інформації стикається з хаотичними процесами у суспільстві і хаотичним мисленням приймачів інформації. Усі відомі ознаки нових медіа - мозаїчність, гіпертекстовість, інтертекстуальність здебільшого створюють ілюзію інформативності, а інколи існують у полі симулякрів і фейків. Але і сам факт необхідно розглядати в різних ракурсах - культурному, політичному, економічному, естетичному, науковому тощо. Крім цього факт існує в епістемологічному просторі як сукупності векторів пізнання у всіх видах дискурсу в даний історичний період, а повідомлення завжди є дискурсивним утворенням. Повідомлення як продукт комунікації має кілька змін, головними з яких є породження і інтерпретації тексту. Наприклад, факт пандемії сам по собі нейтральний, але в контексті економічному і політичному набуває різного значення.

Насім Талеб - відомий американський економіст, соціолог і філософ вважає, що розуміння ентропії в соціальних процесах дозволяє вважати її елементом еволюції складних систем, коли за цими процесами слідує зворотний процес еволюції складних систем у бік їх упорядкованості за рахунок активного втручання розумних акторів. Вони діють в цих системах і використовують інформацію про навколишній світ для генерації знань, з метою надання соціально-політичним процесам упорядкованості, а самій системі Ї організованості і стійкості….. В результаті система приходить до стану стійкості своєї макроструктури, що зберігається надалі за допомогою механізму негативних зворотних зв'язків до настання нового кризового стану [16].

Таке розуміння процесів в соціальному світі може бути поширене на сьогоднішнє медійне середовище, що характеризується турбулентністю і нестабільністю.

Сьогодні можна спостерігати відсутність обов'язкової обумовленості виникнення хаосу в комунікативному просторі лише соціальними, економічними, політичними і культурними факторами. Джерелом виникнення, ескалації та подальшого вирішення конфліктної ситуації можуть виступати засоби масової інформації, причому в деяких випадках соціальний конфлікт або протиріччя можуть виникнути навіть тоді, коли, здавалося, відсутні об'єктивні передумови і видимі підстави до їх появи [14]. Ральф Дуглас Стейсі - британський теоретик і професор менеджменту організацій, один з піонерів у вивченні проблем складності для розуміння процесів, що відбуваються в організаціях, вважав що теорія хаосу має великий потенціал для розуміння стратегій і керування майбутніми ризиками. В царині масової комунікації спостерігаємо велику кількість медіа агентів (журналістів, продюсерів, редакторів..), кожен з яких має свої принципи і стратегії, вони також самоорганізуються, оскільки модель поведінки в медіа системі виникає і розвивається в результаті взаємодії між агентами. В результаті такої взаємодії виникають різноманітні процеси, зокрема, замість того щоб направляти потік інформації, вузли такої мережі передають інформацію в усіх напрямках одночасно. Таким чином виникає хаотична система, яка вимагає нових підходів для її розуміння [19, с. 251]. Чи був закономірним другий майдан в Україні, чи вийшли б люди на вулицю, якщо б Мустафа Наем, відомий журналіст, не кинув заклик в соціальних мережах на захист студентів?

В галузі медіа споживання виникають різноманітні групи боротьби з фейками, в Україні, наприклад, Детектор Медіа, Stopfake.org, сайти перевірки фактів fact checking. Видання ABC News, The Associated Press, The New York Times, запустили окремі веб-сторінки або спеціальні розділи, присвячені fact checking. Деякі сайти (FactCheck.org, Politifact.com, Snopes.com) відкрилися з метою моніторингу публікацій у медіа, що вміщують неправдиву інформацію, а з 2015 року запроваджена Міжнародна мережа фактчекінгу Інституту Пойнтера (International Fact-Checking Network, Poynter Institute). Організації можуть включити, на нашу думку, дослідження процесів виникнення ентропії в складних соціальних системах типу медіавиробництва і медіарозповсюдження, що може допомогти, зокрема, процесу впорядкування непередбачених процесів в галузі медіа. Це означає не тільки виявлення фейкової інформації, а і вивчення нових підходів для керування хаосом для використання цих знань на користь суспільства. Якщо ми не можемо зупинити хаос повідомлень, ми повинні навчитися ним керувати.

Ще одним із інструментів для розуміння важливості вивчення хаотичних процесів в медіа є медіаграмотність. Джон Пандженте (JohnJ. Pungente) вивів ключові принципи медіаграмотності, що дозволяють краще вивчати медіапродукти, особливо ті їх особливості, які ілюструють факт, що медіа передають подію різними засобами, що вони наголошують на різних аспектах повідомлення, і зрештою, людина повинна мати здатність уловлювати нюанси у поданні інформації. [9, с. 12-13]. Один з них - вивчення хаотичних процесів в медіа, їх природу, розвиток, затухання, їх творчий і руйнівний аспекти.

Висновки

В сучасному світі новини поширюються швидше і відображаються миттєво в різних куточках світу, і тому лінійні моделі культурного контролю зверху вниз вже не можуть пояснити процеси, що відбуваються в суспільстві. Інформації стає більше і її швидкість прискорюється - це провокує хаос, але там, де панує хаос і безлад, є перспектива еволюції і прогресивних змін. Погоджуємося з думкою, що культурний хаос може бути як руйнівним, так і творчим. З одного боку, хаотичні новини можуть призвести до терору і фейків, з іншого стимулювати дослідників до нових методів боротьби за негентропію і нові перспективи розвитку медіа і культури. В ситуації нестабільності актуалізуються хаотичні елементи, маргінальні суб'єкти соціуму, хейтери, фабрики ботів, що виникають під впливом зростання соціальної ентропії. Це може призвести до соціальних конфліктів, також ускладнити роботу як державних інститутів, так і вплинути на громадський устрій та повсякденне життя людини. Напруження, що виникає, призводить до виникнення сил опору на різних рівнях соціальної взаємодії.

Якщо розглядати виникнення хаосу в галузі медіа повідомлень, то слід зазначити, що це закономірний етап емансипації споживачів і виробників медіа. Соціальний порядок і хаос існують в історії як закономірні процеси існування складної структури, зокрема Н. Талеб вважав, що розуміння непередбачених процесів полягає не в бажанні точного передбачення подій, а в розумінні того, що непередбачуваність і випадковість - це явища нашого життя і треба бути просто готовими для їх розуміння.

Неможливо в сучасних умовах демократизації медіасфери бачити лише одну «правильну» інтерпретацію факту. Якщо ми хочемо бачити лише такий факт, який не має інтерпретацій - то будемо мати тоталітарну медіасистему, де факт і подія будуть подані лише в одному контексті. З іншого боку, сучасна медіасфера перенасичена інформацією, що інтерпретує і маніпулює фактами. Інколи такий процес називають інфодемією, за прикладом пандемії коронавірусу, інколи медіавірусами, але вірус як хакерська програма змушує вигадувати усе більші системи захисту, стимулює технологічні розробки і наукові пошуки. Боротьба з інфодемією - це боротьба за впорядкування інформації і боротьба за факти, за релевантну і ціннісну інтерпретацію фактів, і це в сою чергу призводить до нових етапів розвитку технологій і соціальної структури.

Слід пам'ятати, що будь-який медіапродукт -- це сконструйована реальність, він може бути релевантним, або знаходитися в процесі ентропії і відхилення від реальних фактів. Медіа здебільшого не відбивають реальний світ, а селектують події, факти, що також призводить до хаосу, тому медіаграмотність допомагає руйнувати такі штучно створені конструкції, розуміти як і чому працює система селекції, викривлення, чому досі не знайшлося ефективного інструменту протистоянні хаосу в медіа, і чому неможливо принципі подолати хаотичні процеси як в соціально-культурному просторі, так і конкретно в площині медіакультури.

Важливо зазначити, що підвищення рівня медіаграмотності, а також рівня теоретико-прикладних досліджень повинно призвести до поліпшення критичного аналізу тексту, до розуміння глибинних процесів трансформації сучасного інформаційного простору і закономірностей хаотичних процесів в ньому. Процес відстеження фактів в такому ракурсі передбачатиме не тільки знання принципів пошуку та правдивої інформації, а ще і вміння критично мислити, піддавати сумніву самі факти, ставити їх в контекст суспільно-політичних, історико-культурних процесів і дискурсивних практик. Цей процес пов'язаний не лише з медіаграмотністю, але і з загальним рівнем освіти, що передбачає в сучасних умовах здатність і вміння простежувати процеси, приховані від нас, щоб зрозуміти, де і коли відбувся цей “помах крила метелика”, який спричинив глобальні зсуви або перетворення, причини яких бачимо в непередбачуваних і складних процесах, які здебільшого і є лише закономірним етапом, якій врешті решт призведе до нових і кращих системних зрушень в галузі масових комунікацій. Робимо висновок, що прийняття підходу теорії хаосу може мати значні переваги для теорії масової комунікації, однак наступним етапом повинен бути перехід від загально-теоретичних обґрунтувань до емпіричних досліджень, щоб підтвердити нашу гіпотезу про складність комунікацій в нових медіа та їх здатність до самоорганізації.

Список використаної літератури

1. Арендт Х. Між минулим і майбутнім / пер. з англ. Вілен Черняк. - К.: Дух і Літера, 2002. - 321 с.

2. Богоявленский А.Е. I-Медиа как постнеклассический формат публичных коммуникаций.- [Електронний ресурс]

3. Вендлер З. Факты в языке.

4. Євтушенко Л. Німецькі науково-практичні студії журналістики і соціальних комунікацій // Світ соціальних комунікацій: наук. журн. [за ред. О. М. Холода]. - Т. 5. - К.: КиМУ, ДонНУ, 2012. - С. 29 -37.

5. Зражевська Н. І. Культуральна соціологія в дослідженні медіакультури // Світ соціальних комунікацій: наук. журн. [за ред. О. М. Холода]. - Т. 5. - К.: КиМУ, ДонНУ, 2012. - С. 25 -28.

6. Ильин И. Постмодернизм. Словарь терминов. - Москва: ИНИОН РАН - INTRADA, 2001. - 384 с.

7. Кант І. Всеобщая естественная история и теория неба.

8. Маклюен М. Понимание медиа: внешнее расширение человека. - М.: «Гиперборея», «Кучково поле», 2007. - 464 с.

9. Медіаосвіта і медіаграмотність: підручник для студентів педагогічних коледжів. - Київ: Центр вільної преси, 2014. - 431 с.

10. Михайлин І. Природа факту в площині журналістики. [Електронний ресурс]

11. Назарчук А. В. Сетевое общество и его философское осмысление// Вопросы философии.- № 7 - 2008. - С. 65-66.

12. Ніцше Ф. “Так казав Заратустра”. [Електронний ресурс]

13. Патнем Хилари. Разум, истина и история. М.: Праксис, 2002. - 296 с.

14. Ротман Д. Г., Посталовский А. В., Расолько И. Д. Социальные медиа в информационном поле Республики Беларусь. [Електронний ресурс]

15. Сенченко О. Конструктивна роль «керованого хаосу» в еволюції соціальних систем. [Електронний ресурс]

16. Талеб Н. Н. Чёрный лебедь. Под знаком непредсказуемости / пер. с англ. В. Сонькина, А. Бердичевского, М. Костионовой, О. Попова; под ред. М. Тюнькиной. -- М.: Колибри, 2009. -- 528 с. [Електронний ресурс]

17. Kennedy Stephen . (2015) Chaos Media: A Sonic Economy of Digital Space. - London, New Dehli, New York, Sydney. - Bloomsbury Academic; 1st edition. 194 p.

18. Mann S. Chaos theory in strategic thought / S. R. Mann // Parametes. -- 1992. -- Vol. 22. -- Р. 54--68.

19. Stacey Ralph D. (2007) Strategic Management and Organisational Dynamics: The Challenge of Complexity to Ways of Thinking About Organisations Paperback - 5 Jan. Financial Times/ Prentice Hall; 5th edition. - 496 p.

20. Wisdom J. (1987) Chaotic behavior in the Soar system. - London. [Електронний ресурс]

References

1. Arendt Kh. Mizh mynulym i majbutnim / per. z anghl. Vilen Chernjak. - K.: Dukh i Litera, 2002. - 321 s. [in Ukrainian].

2. Boghojavlenskyj A.E. I-Medya kak postneklassycheskyj format publychnыkh kommunykacyj.- [Elektronnyj resurs]

3. Vendler Z. Faktы v jazыke. [Elektronnyj resurs]

4. Jevtushenko L. Nimecjki naukovo-praktychni studiji zhurnalistyky i socialjnykh komunikacij // Svit socialjnykh komunikacij: nauk. zhurn. [za red. O. M. Kholoda]. - T. 5. - K.: KyMU, DonNU, 2012. - S. 29 -37. [in Ukrainian].

5. Zrazhevsjka N. I. Kuljturaljna sociologhija v doslidzhenni mediakuljtury // Svit socialjnykh komunikacij: nauk. zhurn. [za red. O. M. Kholoda]. - T. 5. - K.: KyMU, DonNU, 2012. - S. 25 -28. [in Ukrainian].

6. Yljyn Y. Postmodernyzm. Slovarj termynov. - Moskva: YNYON RAN - INTRADA, 2001. - 384 s. [in Russian].

7. Kant I. Vseobshhaja estestvennaja ystoryja y teoryja neba. [Elektronnyj resurs]

8. Makljuen M. Ponymanye medya: vneshnee rasshyrenye cheloveka. - M.: «Ghyperboreja», «Kuchkovo pole», 2007. - 464 s. [in Russian].

9. Mediaosvita i mediaghramotnistj: pidruchnyk dlja studentiv pedaghoghichnykh koledzhiv. - Kyjiv: Centr viljnoji presy, 2014. - 431 s. [in Ukrainian].

10. Mykhajlyn I. Pryroda faktu v ploshhyni zhurnalistyky. [Elektronnyj resurs]

11. Nazarchuk A. V. Setevoe obshhestvo y egho fylosofskoe osmыslenye// Voprosы fylosofyy.- # 7 - 2008. - S. 65-66. [in Russian].

12. Nicshe F. “Tak kazav Zaratustra”. [Elektronnyj resurs]

13. Patnem Khylary. Razum, ystyna y ystoryja. M.: Praksys, 2002. - 296 s. [Elektronnyj resurs]

14. Rotman D. Gh., Postalovskyj A. V., Rasoljko Y. D. Socyaljnыe medya v ynformacyonnom pole Respublyky Belarusj. [Elektronnyj resurs]

15. Senchenko O. Konstruktyvna rolj «kerovanogho khaosu» v evoljuciji socialjnykh system. [Elektronnyj resurs

16. Taleb N. N. Chёrnыj lebedj. Pod znakom nepredskazuemosty / per. s anghl. V. Sonjkyna, A. Berdychevskogho, M. Kostyonovoj, O. Popova; pod red. M. Tjunjkynoj. -- M.: Kolybry, 2009. -- 528 s.

17. Kennedy Stephen. (2015) Chaos Media: A Sonic Economy of Digital Space. - London, New Dehli, New York, Sydney. - Bloomsbury Academic; 1st edition. 194 p. [in English].

18. Mann S. Chaos theory in strategic thought / S. R. Mann // Parametes. -- 1992. -- Vol. 22. -- R. 54--68. [in English].

19. Stacey Ralph D. (2007) Strategic Management and Organisational Dynamics: The Challenge of Complexity to Ways of Thinking About Organisations Paperback - 5 Jan. Financial Times/ Prentice Hall; 5th edition. - 496 p. [in English].