Нормативні засади організаційно-правового забезпечення соціальної відповідальності підприємства

Размещено на http://allbest.ru

НОРМАТИВНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Янковська Л.А.

доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, Канцлер ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Євстахевич А.Л.

кандидат економічних наук ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Семчук Ю.І.

кандидат юридичних наук, ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Анотація

У статті розглянуто питання нормативних засад організаційного забезпечення соціальної відповідальності підприємства. Відзначено, що на сьогоднішній день у зв'язку з відсутністю відповідних організаційно-правових засад, функцію нормативних засад соціальної відповідальності відіграють міжнародні стандарти. Проаналізовано зміст та сферу застосування міжнародних стандартів соціальної відповідальності. Виявлено сфери застосування міжнародних стандартів та їх потенціал у якості нормативних засад організаційного забезпечення соціальної відповідальності підприємства. Наголошено на перспективності подальших досліджень шляхів розвитку організаційно-правового механізму стимулювання соціальної відповідальності підприємств.

Ключові слова: соціальна відповідальність підприємств, система менеджменту, нормативні засади, міжнародні стандарти, організаційно-правовий механізм.

Annotation

The activities of enterprises in the field of social responsibility are currently more voluntary. With the exception of certain official measures, which are opened by intersections of interested enterprises and states (premises, labor and environmental aspects of activity), at the legislative level there are no normative bases of organizational support of social responsibility.

Information that the regulation of enterprises has a positive economic and sometimes negative social effect. The lack of normative bases of organizational support of social responsibility of enterprises on the one hand gives the latter a certain freedom of choice, and on the other - creates gaps in the fundamental strategy of social responsibility. Under such conditions, the only education for business managers (and small business owners) is the focus on international standards of social responsibility, which through adaptation in the internal documentation of the company create an element of a normative approach to organizational support of social responsibility.

Not taking into account a number of scientific studies on the legal basis of social responsibility, the normative principles of organizational support of social responsibility of the enterprise have not found the necessary coverage in the scientific works of domestic scientists.

The article considers the issues of normative bases of organizational support of social responsibility of the enterprise. It is noted that today, due to the lack of relevant organizational and legal principles, the function of the normative principles of social responsibility is played by international standards. The content and scope of international standards of social responsibility are analyzed. The spheres of application of international standards and their potential as normative bases of organizational maintenance of social responsibility of the enterprise are revealed. Emphasis is placed on the prospects of further research on ways to develop an organizational and legal mechanism to stimulate social responsibility of enterprises.

Keywords: social responsibility of enterprises, management system, normative principles, international standards, organizational and legal mechanism.

Вступ

Отже, метою статті є узагальнити нормативні засади організаційного забезпечення соціальної відповідальності підприємства.

Результати дослідження

Щодо зародження концепції соціальної відповідальності бізнесу Н. В. Марущак виокремлює низку етапів: «Теоретичне підґрунтя концепції соціальної відповідальності бізнесу було закладене ще у XVIII ст., коли відбувалися індустріальні революції та формувалося сучасне уявлення про підприємництво. Власники окремих підприємств брали на себе відповідальність за своїх працівників, керуючись при цьому власними релігійними чи етичними переконаннями. На початку ХХ ст. у США зароджується доктрина капіталістичної благодійності, згідно якої прибуткові організації повинні жертвувати частиною своїх коштів на користь суспільства, тобто фінансувати суспільні потреби. Подальшого розвитку концепція соціальної відповідальності набула лише у 50-ті роки ХХ століття, зайнявши центральне місце у дискусії про відносини бізнесу та суспільства» [1, С. 213].

По іншому трактує еволюцію концепції соціальної відповідальності А. Колот, котрий зауважує, що реакцією на потребу розбудови успішних прикладних систем соціально відповідальної діяльності стала поява в цій царині цілої низки концепцій, які містять результати наукового опрацювання питань соціальної відповідальності бізнес-структур. Наукова думка з цієї проблематики, на думку науковця, сконцентрована у таких концепціях: базова концепція (1950-1970-і роки); концепція корпоративної соціальної сприйнятливості (1970-1990-і роки); концепція корпоративної соціальної діяльності (1980-2000-і роки) [2, С. 4].

Слід зауважити, що окремі дослідники намагаються простежити більш давні свідчення зародження концепції соціальної відповідальності підприємств, утім ми погоджуємось з позицією Дєлі- ні М. М., згідно з якою ця концепція зароджувалася як категорія регулювання соціально-трудових відносин та отримала розвиток у вигляді благодійності спочатку американських багатіїв, а згодом й американських корпорацій. Науковець зазначає, що нині кількість форм її прояву більш численна: це й захист навколишнього середовища, й впровадження новітніх засобів виробництва та управління, й всебічний соціальний захист працівника тощо [3, С. 38]. Аналіз основних наукових шкіл менеджменту свідчить наступне. Дослідження проблем, дотичних до менеджменту соціальної відповідальності здійснювалось у рамках школи «людських відносин» (кінець 30-х років ХХ ст.), школи соціальних систем (кінець 60-х років ХХ ст.), нової школи науки управління (середина 70-х років ХХ ст.), школи управління людськими ресурсами (кінець 80-х років. ХХ ст.) та теорії людського потенціалу (середина 90-х років ХХ ст.) [4, С. 48-49].

Поряд з цим, ASQ, організація, що займається сертифікацією підприємств з соціальної відповідальності трактує розвиток історії соціальної відповідальності від статті М. Фрідмана у Нью-Йорк Таймс від 1970 р., де зазначалось, що соціальна відповідальність є «фундаментально підривною доктриною для вільного суспільства», натомість єдиною відповідальністю корпорації має бути відповідальність перед акціонером. Як зазначається, нині ця позиція втратила актуальність у зв'язку з працею Д. Елкінг- тона «Канібали з виделками» (1999 р.), де було представлено концепцію «потрійної нижньої межі», що поєднує інтереси суспільства, захисту навколишнього середовища та отримання прибутку [5].

Окремим напрямком та особливо значимим здобутком теорії та практики соціальної відповідальності та новим етапом стала стандартизація вимог до соціально-відповідальних підприємств.

Як справедливо відзначає Дєліні М. М., у зв'язку з тим, що соціальна відповідальність бізнесу є сьогодні загальновизнаним правилом, якого дотримується значна кількість великих, середніх і навіть малих підприємств різних країн світу, питання її розвитку належать до сфери особливої уваги органів державної влади та провідних міжнародних організацій. Проявом цієї уваги, на думку Дєліні М. М. є розроблення стандартів і заходів зі стимулювання організацій до соціально відповідальної діяльності [3, С. 14].

У цьому контексті В. Лук'яненко, І. Галич та О. Жиліна звертають увагу на серію стандартів 180 9000, у основі яких лежить системна орієнтація всіх підрозділів підприємства на якість з кінцевою метою виправдання очікувань покупців і, як наслідок, здобуття максимально можливого прибутку; а також стандарти на системи менеджменту, орієнтовані на управління більш специфічними видами діяльності - 180 14000 на системи екологічного менеджменту; ОН8А818000 на системи управління промислової безпеки й охорони праці; 8А 8000 на системи соціального й етичного менеджменту; 180 17799 на системи менеджменту інформаційної безпеки; стандарти НАССР на системи управління безпечністю харчових продуктів та інші [6, С. 59]. Особливо значимим здобутком теорії та практики соціальної відповідальності та новим етапом їх розвитку слід вважати прийняття стандарту 180 26000. Ю. В. Чала зазначає, що цим стандартом визначаються вказівки для керівництва про те, як підприємства та організації можуть працювати соціально відповідальним чином, що розуміють як дії в рамках етичних норм з метою внеску в здоров'я і благополуччя суспільства [7, С. 279].

Таблиця 1.1

Основні міжнародні стандарти соціальної відповідальності*

*сформовано автором

Перевагою існуючих стандартів є те, що вони встановлюють чіткі принципи менеджменту соціальної відповідальності. Водночас, їх основним недоліком є добровільність виконання, іншими словами, соціально-невідповідальні підприємства у разі діяльності у межах чинного законодавства не зазнають юридичної відповідальності. Таким чином, механізми поєднання теорії та практики менеджменту соціальної відповідальності потребують подальших досліджень.

Порівняння основних міжнародних стандартів соціальної відповідальності представлено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Порівняння основних міжнародних стандартів соціальної відповідальності*

*Сформовано автором

Трансформація систем менеджменту з виокремленням менеджменту соціальної відповідальності уможливлюється також за рахунок впровадження (чи розширення практики) соціальної (нефінансової) звітності підприємств, що у свою чергу, базується на згаданих стандартах ГД ООН, SA 8000, а також для підготовки нефінансової звітності використовуються стандарти ISO 14000, AA 1000 і Global Reporting Initiative (GRI). І. В. Грановська підкреслює, що українські компанії вже розпочали використання соціального звітування у своїй діяльності і одне із завдань поширити досвід щодо його складання та впровадження в усіх сферах суспільного життя. Водночас, зауважує науковець, на сучасному етапі економічного розвитку даний вид звітності складають лише окремі суб'єкти господарювання, а відповідальність за їх достовірність не невизначено, відсутні чіткі взаємозв'язки з показниками фінансової та статистичної звітності [8, С. 8].

Висновки

За результатами проведеного дослідження встановлено, що до певної міри відсутність комплексного організаційно-правового механізму регулювання діяльності підприємств у сфері соціальної відповідальності [9] компенсується відповідними міжнародними стандартами. З огляду на сучасну ситуацію у сфері соціальної відповідальності та залучення підприємств до виконання відповідних заходів вважаємо за доцільне рекомендувати розробку комплексу правових норм, орієнтованих на стимулювання такої діяльності підприємств. Відтак, перспективним напрямком подальших досліджень є формування теоретико-методичних засад розвитку організаційно-правового механізму стимулювання соціальної відповідальності підприємств.

міжнародний стандарт соціальна відповідальність підприємство

Список використаних джерел

1. Марущак Н.В. Еволюція концепції корпоративної соціальної відповідальності. Європейські перспективи. 2012. № 2(1). С. 213-221.

2. Колот А.М. Корпоративна соціальна відповідальність: еволюція та розвиток теоретичних поглядів. Економічна теорія. 2013. № 4. С. 5-26.

3. Дєліні М.М. Проблеми впровадження корпоративної соціальної відповідальності. Вісник Одеського національного університету. Серія: Економіка. 2014. Т. 19, Вип. 2(5). С. 38-41.

4. Менеджмент: навч. посіб. /Заред. Г В. Щокіна, М. Ф. Головатого, О.В. Антонюка, В.П. Сладкевича. К.: МАУП, 2007. 816 с.

5. What Is the History of Social Responsibility? URL: http://asq.org/learn-about-quality/social- responsibility/history.html

6. Лук'яненко В., Галич І., Жиліна О. Упровадження інтегрованих систем менеджменту на підприємствах України. Стандартизація. Сертифікація. Якість. 2012. № 1. С. 58-61.

7. Чала Ю.В. Соціальна відповідальність підприємств як основа інноваційного розвитку сучасної економіки. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. 2014. Вип. 40. С. 275-285.

8. Грановська І.В. Міжнародні стандарти звітності соціальної відповідальності бізнесу. Економічний вісник університету ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. 2012. Вип. 19/1. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2012_19_1/ Granovsk.pdf (дата звернення: 19.07.2018).

9. Tkachuk, T.Y., Chystokletov, L.G., Khytra, O.L., Shyshko, V.V., Ostapenko, L.O. Philosophical reflections on the information society in the context of a security-creating paradigm. International Journal of Electronic Security and Digital Forensics. 2021. 13(1). P 105-113.

Размещено на Allbest.ru