Соціальне обслуговування в системі соціального захисту населення: теоретико-методологічний та фінансовий аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне обслуговування в системі соціального захисту населення: теоретико-методологічний та фінансовий аспекти

Баранник Л.Б., Корягіна Т.В., Тараненко В.Є.

Анотація

Актуальність теми дослідження. Україна, згідно з її Конституцією, є соціальною державою, діяльність якої спрямована на формування умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. Еволюція такої держави відбувається через реалізацію соціальної функції, зміст якої полягає у забезпеченні гарантій соціального характеру, соціальному захисті, соціальному обслуговуванні, соціальному партнерстві тощо.

Постановка проблеми. З проведенням соціально-економічних реформ в Україні на початку 90-х років ХХ ст. система надання соціальних послуг населенню зазнала серйозних змін. За радянських часів соціальні послуги надавалися в системі соціального забезпечення в стаціонарних державних установах: будинках для престарілих, дитячих будинках, інтернатах (лікарнях) для психоневрологічних хворих і т.п. За своїми цілями та змістом вони були спрямовані на надання допомоги тим категоріям населення, які не були здатні самостійно обслуговувати себе через самотність, сирітство, важку ступінь інвалідності чи хвороби.

Перехід до ринкової системи господарювання, різке збільшення на початку 90-х років кількості громадян, які потребують соціального захисту, змусили державу та інститут місцевого самоврядування, що з'явився в під час реформ, переосмислити роль соціальних послуг в житті людини та організацію їх надання. Стали створюватися мережі державних і муніципальних установ, покликаних надавати спеціалізовану соціальну допомогу, що дозволило сформувати нову систему соціального обслуговування населення.

Стрімке зростання потреб населення у соціальних послугах, їх вплив на динаміку розвитку суспільства і характер соціальних відносин, змусили й подбати про фінансові джерела надання таких послуг. Однак це питання досі остаточно не вирішено. Ринкова економіка потребує створення багатоканальної системи фінансування заходів соціального захисту населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасні дослідження соціального обслуговування найчастіше здійснюється у контексті соціальної політики, соціальної роботи або соціальної допомоги. Серед зарубіжних науковців, які досліджують соціальну проблематику, - Т. Е. Демідова, Р. Інглехарт, Е. Е. Мачульская, В. Парето, В. Д. Роік, Р. Тітмус, Є. І. Холостова, Ш. Ейсебі, Л. Ерхард, Г. Еспінг-Андерсен та багато інших. Серед останніх публікацій вітчизняних авторів слід назвати наукові статті: С. О. Горбунової-Рубан та І. М. Вітковської, які аналізують діяльність громадських організацій як суб'єктів надання соціальних послуг у м. Харкові; К. В. Дубич, присвячені питанням державного управління соціальними послугами; І. В. Мещан, який розглядає соціальне обслуговування як складову системи соціального захисту населення з позицій соціолого-управлінського аспекту й детально висвітлює теоретичні підходи до понять «послуга» та «соціальна послуга»; Попок А. та Греби Р., які роблять структурно-функціональний аналіз системи соціальних послуг в Україні; Ротар В., яка досліджує сучасні підходи до розуміння змісту категорії «соціальні послуги»; Савчук Л. про реформування системи соціальних послуг в умовах децентралізації та деяких інших. Фінансові аспекти соціального обслуговування висвітлюються поруч з іншими питаннями фінансового забезпечення соціального захисту населення.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на чисельну кількість робіт з питань соціального захисту населення та соціального обслуговування, слід зауважити, що еволюція системи соціального захисту населення, економічні реформи в країні спонукають до подальшого дослідження теоретичних засад і пошуку фінансових джерел соціального обслуговування населення з урахуванням складного фінансового стану економіки країни та реалізацією стратегічного курсу України на євроінтеграцію. Багато питань теоретико-методологічного характеру залишаються відкритими.

Постановка завдання, мети дослідження

Метою статті є висвітлити невирішені проблеми соціального обслуговування в Україні теоретико-методологічного та фінансового характеру, а також представити авторське бачення їх вирішення.

Для досягнення мети у статті поставлені та вирішуються наступні завдання:

проаналізувати теоретико-методологічні основи соціального обслуговування населення як одного з важливих елементів ССЗН;

виявити особливості вітчизняної моделі фінансового забезпечення соціального обслуговування;

визначити перспективи соціального обслуговування в Україні.

Метод або методологія проведення дослідження. При проведенні дослідження використовувалися історичний, аналітико-емпіричний, індуктивно-дедуктивний, порівняльний методи дослідження для встановлення теоретико-методологічних засад соціального обслуговування в Україні, а також при з'ясуванні деяких питань фінансового забезпечення існуючої моделі системи надання соціальних послуг в Україні. Метод експертних оцінок, каузальний (причинно-наслідковий) метод наукових досліджень було задіяно для розуміння стану сучасної системи соціального обслуговування в Україні та визначення напрямків подальших розвідок у цій сфері.

Викладення основного матеріалу

В роботі розглянуто теоретико-методологічні та фінансові аспекти соціального обслуговування, показана його структурно-логічна схема. Встановлено, що в економічній теорії і в практичній діяльності щодо соціального обслуговування існує плутанина базових понять та термінів, насамперед, через те, що в Україні досі немає єдиного нормативно-правового акту, який би чітко визначив усі суперечливі моменти та врегулював правовідносини між державою та громадянами з питань отримання різних видів соціальної допомоги. Стверджується, що поняття «соціальне обслуговування» не слід підміняти поняттям «надання соціальних послуг», воно означає виконання роботи, функцій, пов'язаних із задоволенням чиїх-небудь запитів чи потреб, тому за своїм змістом є більш широким поняттям, оскільки передбачає створення умов для розвитку соціального капіталу. Соціальне обслуговування є самостійним елементом системи соціального захисту населення, воно включає надання соціальних послуг. Представлена структурно-логічна схема соціального обслуговування. Показано, що система соціальних послуг в Україні постійно перебуває в процесі оновлення та модернізації відповідно до нових потреб громадян і сучасних світових підходів до соціального обслуговування. Проаналізовано декілька підходів науковців до соціального обслуговування. Стверджується, що останніми роками через війну на Сході країни та необхідністю боротьби з коронавірусною інфекцією під час пандемії 2020-2021 рр. відбулося переорієнтування витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення на користь соціального обслуговування, а саме - надання соціальних послуг населенню, а також збільшення оплати праці працівників, задіяних у цьому процесі. З'ясовано, що вагомим фактором фінансового забезпечення в умовах реформи децентралізації стали місцеві бюджети та бюджети об'єднаних територіальних громад. У статті наведені параметри надання соціальних послуг ОТГ, які формують загальне уявлення про ресурсний потенціал громад в межах окремих областей і те, наскільки активно вони включились у процес соціального обслуговування своїх жителів. З'ясовано, чому пілотний проєкт «Розвиток соціальних послуг», призначений для розвитку соціального обслуговування ОТГ потерпів невдачу в 2020 р. Вивчено оцінки вітчизняних експертів у сфері соціальних послуг, що дозволило сформувати уявлення про переваги та недоліки існуючої системи соціальних послуг. Названі можливі шляхи її вдосконалення. В якості особливості фінансового забезпечення соціального захисту населення, у тому числі соціального обслуговування, названо створення багатоканальної системи фінансування. Автори зазначають, що бюджетне фінансування має виділятися на конкурсній основі, а з переможцем слід укладати контракт на надання послуг за рахунок бюджету. Місія держави в цьому питанні полягає у контролі за якістю соціальних послуг, своєчасністю та адресністю їх надання, цільовим та раціональним використанням коштів. Надання соціальних послуг повинно здійснюватися на конкурсній основі.

Галузь застосування результатів. Результати дослідження можуть бути використані в теорії та в практичній діяльності в сфері соціального обслуговування. Зазначені недоліки існуючої системи надання соціальних послуг та їх аналіз будуть доцільним джерелом інформації для вироблення шляхів удосконалення вітчизняної моделі фінансового забезпечення надання соціальних послуг в Україні.

Висновки відповідно до статті

Дослідження теоретико-методологічного та фінансового аспектів соціального обслуговування в Україні дає підстави зробити такі висновки. Не дивлячись на прийняття низки нормативно-правових документів, що визначають поняття «соціальні послуги», в економічній теорії та в практичній діяльності щодо використання базових понять та термінів існує плутанина через те, що в Україні досі немає єдиного нормативно-правового акту, який би чітко визначив усі ці моменти та врегулював правовідносини між державою та громадянами з питань отримання різних видів соціальної допомоги. Поняття «соціальне обслуговування» не слід підміняти поняттям «надання соціальних послуг». Соціальне обслуговування означає виконання роботи, функцій, пов'язаних із задоволенням чиїх-небудь запитів чи потреб, тому за своїм змістом воно є більш широким поняттям, оскільки передбачає створення умов для розвитку соціального капіталу, а не тільки надання соціальних послуг вразливим категоріям населення або тим громадянам, які опинилися у складній життєвій ситуації. Цим терміном слід позначати один з елементів ССЗН, що займається наданням соціальних послуг.

Система соціальних послуг в Україні постійно перебуває в процесі оновлення та модернізації відповідно до нових потреб громадян і сучасних світових підходів до соціального обслуговування. Ухвалення нової редакції Закону «Про соціальні послуги» та прийняття класифікатора соціальних послуг є важливим кроком на шляху реформування системи соціальних послуг.

Особливістю фінансового забезпечення соціального обслуговування в умовах ринкової економіки є створення багатоканальної системи фінансування. Це означає, що до надання послуг мають бути залучені різні суб'єкти ринку соціальних послуг, а держава повинна здійснювати контроль за їх якістю, цільовим та раціональним використанням коштів, своєчасністю та адресністю їх надання. Місія держави в цій справі - допомагати надавачам послуг фінансово на конкурсній основі.

Існуюча система надання соціальних послуг має низку недоліків. Вона все ще залишається віддаленою від реальних потреб конкретної особи, якій необхідний соціальний захист, тому її поки що неможна вважати ефективною.

Перспективи подальших розвідок мають вестись у поглибленні теоретичних досліджень у таких напрямках:

більш чіткого визначення економічного та правового змісту категорій та понять в ССЗН;

розробки Соціального кодексу України;

вдосконалення вітчизняної моделі фінансового забезпечення ССЗН, у тому числі соціального обслуговування населення, щодо розмежування фінансових повноважень між надавачами соціальних послуг, а також розробки методики оцінювання фінансової ефективності надання соціальних послуг.

Ключові слова: соціальна політика, соціальний захист населення, соціальне обслуговування, соціальна послуга, фінансове забезпечення, методика оцінювання якості послуг.

Аннотация

СОЦИАЛЬНОЕ ОБСЛУЖИВАНИЕ В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ НАСЕЛЕНИЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ И ФИНАНСОВЫЙ АСПЕКТЫ

Баранник Л. Б., Корягина Т. В., Тараненко В. Е.

Актуальность темы исследования. Украина, согласно ее Конституции, является социальным государством, деятельность которого направлена на формирование условий, обеспечивающих достойную жизнь и свободное развитие человека. Эволюция такого государства происходит через реализацию социальной функции, смысл которой заключается в обеспечении гарантий социального характера, социальной защите, социальном обслуживании, социальном партнерстве и тому подобному.

Постановка проблемы. С проведением социально-экономических реформ в Украине в начале 90-х годов система предоставления социальных услуг населению претерпела серьезные изменения. В советское время социальные услуги предоставлялись в системе социального обеспечения в стационарных учреждениях: домах престарелых, детских домах, интернатах (больницах) для психоневрологических больных и т.п. По своим целям и содержанию они были направлены на оказание помощи тем категориям населения, которые не могли самостоятельно обслуживать себя из-за одиночества, сиротства, тяжелой степени инвалидности или болезни.

Переход к рыночной системе хозяйствования, резкое увеличение в начале 90-х годов количества граждан, нуждающихся в социальной защите, заставили государство и институт местного самоуправления, который появился в ходе реформ, переосмыслить роль социальных услуг в жизни человека и организацию их предоставления. Стали создаваться сети государственных и муниципальных учреждений, призванных оказывать специализированную социальную помощь, что позволило сформировать новую систему социального обслуживания населения.

Стремительный рост потребностей населения в социальных услугах, их влияние на динамику развития общества и характер социальных отношений, заставили позаботиться о финансовых источниках предоставления таких услуг. Однако этот вопрос до сих пор окончательно не решен. Рыночная экономика требует создания многоканальной системы финансирования социальной защиты населения.

Анализ последних исследований и публикаций. Современные исследования социального обслуживания зачастую осуществляется в контексте социальной политики, социальной работы или социальной помощи. Среди зарубежных ученых, исследующих социальную проблематику, - Т. Е. Демидова, Г. Инглехарт, Е. Е. Мачульская, В. Парето, В. Д. Роик, Р. Титмус, Е. И. Холостова, Ш. Ейсеби, Л. Эрхард, Г. Еспинг-Андерсен и многие другие. Среди последних публикаций отечественных авторов следует назвать научные статьи: С. А. Горбуновой-Рубан и И. М. Витковской, которые анализируют деятельность общественных организаций как субъектов предоставления социальных услуг в г. Харькове; К. В. Дубич, посвященные вопросам государственного управления социальными услугами; И. В. Мещан, который рассматривает социальное обслуживание как составляющую системы социальной защиты населения с позиций социолого-управленческого аспекта и подробно освещает теоретические подходы к понятиям «услуга» и «социальная услуга»; Попок А. и Гоеби Г., которые делают структурно-функциональный анализ системы социальных услуг в Украине; Ротарь В., которая исследует современные подходы к пониманию содержания категории «социальные услуги»; Савчук Л. о реформировании системы социальных услуг в условиях децентрализации и некоторых других. Финансовые аспекты социального обслуживания освещаются наряду с другими вопросами финансового обеспечения социальной защиты населения.

Выделение неисследованных частей общей проблемы. Несмотря на большое количество работ по вопросам социальной защиты населения и социального обслуживания, следует заметить, что эволюция системы социальной защиты населения, экономические реформы в стране побуждают к дальнейшему исследованию теоретических основ и поиску финансовых источников социального обслуживания населения с учетом сложного финансового состояния экономики страны и реализацией стратегического курса Украины на евроинтеграцию. Многие вопросы теоретико-методологического характера остаются открытыми.

Постановка задачи, цели исследования. Цель статьи - осветить нерешенные проблемы социального обслуживания в Украине теоретико-методологического и финансового характера, а также представить авторское видение их решения.

Для достижения цели в статье поставлены и решаются следующие задачи:

проанализировать теоретико-методологические основы социального обслуживания населения как одного из важных элементов системы социальной защиты населения;

выявить особенности отечественной модели финансового обеспечения социального обслуживания;

определить перспективы социального обслуживания в Украине.

Метод или методология проведения исследования. При проведении исследования использовались исторический, аналитико-эмпирический, индуктивно-дедуктивный, сравнительный методы исследования для установления теоретико-методологических основ социального обслуживания в Украине, а также при выяснении некоторых вопросов финансового обеспечения существующей модели системы предоставления социальных услуг в Украине. Метод экспертных оценок, каузальный (причинно-следственный) метод научных исследований были задействованы для понимания состояния современной системы социального обслуживания в Украине и определения направлений дальнейших исследований в этой сфере.

Изложение основного материала. В работе рассмотрены теоретико-методологические и финансовые аспекты социального обслуживания, показана его структурно-логическая схема, разработанная авторами. Установлено, что в экономической теории и в практической деятельности по социальному обслуживанию существует путаница в базовых понятиях и терминах, прежде всего, потому что в Украине до сих пор нет единого нормативно-правового акта, который бы четко определил все спорные моменты и урегулировал правоотношения между государством и гражданами по вопросам получения различных видов социальной помощи. Утверждается, что понятие «социальное обслуживание» не следует подменять понятием «предоставление социальных услуг», оно означает выполнение работы, функций, связанных с удовлетворением чьих-либо запросов или потребностей, поэтому по своему содержанию является более широким понятием, поскольку предполагает создание условий для развития социального капитала. Социальное обслуживание является самостоятельным элементом системы социальной защиты населения, оно включает предоставление социальных услуг. Представлена структурно-логическая схема социального обслуживания. Показано, что система социальных услуг в Украине постоянно находится в процессе обновления и модернизации в соответствии с новыми потребностями граждан и современными мировыми подходами к социальному обслуживанию.

Проанализировано несколько подходов ученых к социальному обслуживанию. Утверждается, что в последние годы из-за войны на Востоке страны и необходимостью борьбы с коронавирусной инфекцией во время пандемии 2020-2021 гг. произошла переориентация расходов на социальную защиту и социальное обеспечение в пользу социального обслуживания, а именно - предоставление социальных услуг населению, а также увеличение оплаты труда работников, задействованных в этом процессе. Выяснено, что весомым фактором финансового обеспечения в условиях реформы децентрализации стали местные бюджеты и бюджеты объединенных территориальных общин. В статье приведены параметры предоставления социальных услуг ОТО, которые формируют общее представление о ресурсном потенциале общин в пределах отдельных областей и то, насколько активно они включились в процесс социального обслуживания своих жителей. Выяснено, почему пилотный проект «Развитие социальных услуг», предназначенный для развития социального обслуживания ОТО, потерпел неудачу в 2020 г. Изучены оценки отечественных экспертов в сфере социальных услуг, что позволило сформировать представление о преимуществах и недостатках существующей системы социальных услуг. Названы возможные пути ее совершенствования. В качестве особенности финансового обеспечения социальной защиты населения, в том числе социального обслуживания, названо создание многоканальной системы финансирования. Авторы отмечают, что бюджетное финансирование должно выделяться на конкурсной основе, а с победителем следует заключать контракт на оказание услуг за счет бюджета. Миссия государства в этом вопросе заключается в контроле за качеством социальных услуг, своевременностью и адресностью их предоставления, целевым и рациональным использованием средств. Предоставление социальных услуг должно осуществляться на конкурсной основе.

Область применения результатов. Результаты исследования могут быть использованы в теории и в практической деятельности в сфере социального обслуживания. Указанные недостатки существующей системы предоставления социальных услуг и их анализ будут полезным источником информации для выработки путей совершенствования отечественной модели финансового обеспечения предоставления социальных услуг населению Украины.

Выводы в соответствии со статьей. Исследование теоретико-методологического и финансового аспектов социального обслуживания в Украине дает основания сделать следующие выводы. Несмотря на принятие ряда нормативно-правовых документов, определяющих понятие «социальные услуги», в экономической теории и в практической деятельности по использованию базовых понятий и терминов существует путаница из-за того, что в Украине до сих пор нет единого нормативно-правового акта, который бы четко определил все эти моменты и урегулировал правоотношения между государством и гражданами по вопросам получения различных видов социальной помощи. Понятие «социальное обслуживание» не следует подменять понятием «предоставление социальных услуг». Социальное обслуживание означает выполнение работы, функций, связанных с удовлетворением чьих-либо запросов или потребностей, поэтому по своему содержанию оно является более широким понятием, поскольку предполагает создание условий для развития социального капитала, а не только предоставление социальных услуг уязвимым категориям населения или гражданам, оказавшимся в сложной жизненной ситуации. Этим термином следует обозначать один из элементов системы социальной защиты населения, который занимается предоставлением социальных услуг.

Система социальных услуг в Украине постоянно находится в процессе обновления и модернизации в соответствии с новыми потребностями граждан и современными мировыми подходами к социальному обслуживанию. Принятие новой редакции Закона «О социальных услугах» и классификатора социальных услуг является важным шагом на пути реформирования системы социальных услуг.

Особенностью финансового обеспечения социального обслуживания в условиях рыночной экономики является создание многоканальной системы финансирования. Это означает, что к предоставлению услуг должны быть привлечены различные субъекты рынка социальных услуг, а государство должно осуществлять контроль за их качеством, целевым и рациональным использованием средств, своевременностью и адресностью их предоставления. Миссия государства в этом деле - помогать поставщикам услуг финансово на конкурсной основе.

Существующая система предоставления социальных услуг имеет ряд недостатков. Она все еще остается отдаленной от реальных потребностей конкретного лица, который нуждается в социальной защите, поэтому ее пока нельзя считать эффективной.

Перспективы дальнейших исследований должны вестись в направлении углубления теоретических исследований по следующим направлениям:

более четкого определения экономического и правового содержания категорий и понятий в ССЗН;

разработки Социального кодекса Украины;

совершенствование отечественной модели финансового обеспечения ССЗН, в том числе социального обслуживания населения, по разграничению финансовых полномочий между поставщиками социальных услуг, а также разработки методики оценки финансовой эффективности предоставления социальных услуг.

Ключевые слова: социальная политика, социальная защита населения, социальное обслуживание, социальная услуга, финансовое обеспечение, методика оценки качества услуг.

Abstract

SOCIAL SERVICE IN THE SYSTEM OF SOCIAL PROTECTION OF THE POPULATION:

THEORETICAL, METHODOLOGICAL AND FINANCIAL ASPECTS

Barannyk Liliia, Koriahina Tetyana, Taranenko Victoriia

Relevance of research. Ukraine, according to its Constitution, is a social state, whose activities are aimed at creating conditions that ensure a dignified life and free human development. The evolution of such state occurs through the implementation of a social function, the meaning of which is to provide guarantees of a social nature, social protection, social attending, social partnership and the like.

Formulation of the problem. With the implementation of socio-economic reforms in Ukraine in the early 90s, the system of providing social services to the population has undergone major changes. In Soviet times, social services were provided in the social security system in stationary institutions: nursing homes, orphanages, boarding schools (hospitals) for neuropsychiatric patients, etc. In terms of their goals and content, they were aimed at helping those categories of the population who could not independently serve themselves through loneliness, orphanhood, severe disability or illness.

The transition to a market economic system, a sharp increase in the number of citizens in need of social protection in the early 90s, forced the state and the institution of local self-government, which appeared during the reforms, to rethink the role of social services in human life and the organization of their provision. Networks of state and municipal institutions began to be created, designed to provide specialized social assistance, which made it possible to form a new system of social attending for the population.

The rapid growth of the population's needs for social services, their impact on the dynamics of the development of society and the nature of social relations, forced to take care of the financial sources for the provision of such services. However, this issue has not yet been finally resolved. The market economy requires the creation of a multi-channel system for financing of social protection of the population.

Analysis of recent research and publications. Modern research on social attending are often carried out in the context of social policy, social work, or social assistance. Among foreign scientists studying social issues are T. E. Demidova, G. Inglehart, E. E. Machulskaya, V. Pareto, V. D. Roick, R. Titmus, E. I. Kholostova, S. Eisebi, L. Erhard, G. Esping-Andersen and many others. Among the latest publications of domestic authors, scientific articles should be named: S. A. Gorbunova-Ruban and I. M. Vitkovskaya, who analyze the activities of public organizations as subjects of the provision of social services in the city of Kharkov. К. Dubich research is dedicated to the issues of state management of social services; I. V. Meschan considers social services as a component of the system of social protection of the population from the standpoint of the sociological and managerial aspect and covers in detail the theoretical approaches to the concepts of «service» and «social service»; Popok A. and Greby G. make a structural and functional analysis of the system of social services in Ukraine; Rotar V. explores modern approaches to understanding the content of the category «social services»; Savchuk L. analyzes the reforming of the system of social services in the context of decentralization and some others. The financial aspects of social services are highlighted along with other issues of financial provision of social protection of the population.

Unexplored parts of the general problem. Despite the number of works on social protection and social attending, it should be noted that the evolution of social protection, economic reforms in the country encourage further study of theoretical foundations and search for financial sources of social services, taking into account the difficult financial situation of the economy and implementation strategic course of Ukraine for European integration. Many questions of theoretical and methodological nature remain open.

Problem statement, research objectives. The purpose of the article is to highlight the unsolved problems of social attending in Ukraine of a theoretical, methodological and financial nature, as well as to present the author's vision of their solution.

To achieve the goal, the article sets and solves the following tasks:

to analyze the theoretical and methodological foundations of social attending (services) for the population as one of the important elements of the social security system;

to identify the features of the domestic model of financial provision of social attending;

to determine the prospects for social attending in Ukraine.

Method and methodology of the study. During the study, historical, analytical-empirical, inductive-deductive, comparative research methods were used to establish the theoretical and methodological foundations of social services in Ukraine, as well as to clarify some issues of financial support of the existing model of the system of social services in Ukraine. The method of expert assessments, the causal (cause-and-effect) method of scientific research were used for understanding of the state of the modern system of social services in Ukraine and to determine the directions for further research in this area.

The results of study. The paper examines the theoretical, methodological and financial aspects of social attending, shows its structural and logical scheme, developed by the authors. It has been established that in economic theory and in practice concerning social attending there is confusion in basic concepts and terms. It is, first, because in Ukraine there is still no single normative legal act that would clearly define all controversial issues and regulate legal relations between the state and citizens on the issues of receiving various types of social assistance. It is argued that the concept of «social attending» should not be replaced by the concept of «provision of social services». It means the performance of work, functions related to the satisfaction of someone's requests or needs, so in its content is a broader concept, as it involves the creation of conditions for the development of social capital. Social attending is an independent element of the system of social protection of the population; it includes the provision of social services. The structural and logical scheme of social services is presented. It is shown that the system of social services in Ukraine is constantly in the process of modernization in accordance with the new needs of citizens and modern world approaches to social attending. Several approaches of scientists to social attending are analyzed. It is argued that in recent years, due to the war in the East of the country and the need to fight coronavirus infection during the 2020-2021 pandemic. There was a reorientation of spending on social protection and social security in favor of social attending, namely, the provision of social services to the population, as well as an increase in the remuneration of workers involved in this process. It was found that local budgets and the budgets of the united territorial communities became a significant factor in financial support in the context of the decentralization reform. The article presents the parameters of the provision of social services by united territorial communities (UTC). It is forms a general idea of the resource potential of UTC within certain regions and how actively they are involved in the process of social services to their residents. It is found out why the pilot project «Development of social services», intended for the development of social services of the UTC, failed in 2020. The assessments of domestic experts in the field of social attending were studied, which made it possible to form an idea of the advantages and disadvantages of the existing system of social services. Possible ways of its improvement are outlined. The creation of a multichannel financing system is named as a feature of financial support for social protection of the population, including social services. The authors note that budget funding should be allocated on a competitive basis, and a contract should be concluded with the winner for the provision of services at the expense of the budget. The mission of the state in this matter is to control the quality of social services, the timeliness and targeting of their provision, the targeted and rational use of funds. The provision of social services should be carried out on a competitive basis.

The field of results application. The research results can be used in theory and practice in the field of social services. The indicated shortcomings of the existing system for the provision of social services and their analysis will be a useful source of information for developing ways to improve the domestic model of financial support for the provision of social services to the population of Ukraine.

Conclusions. The study of the theoretical, methodological and financial aspects of social attending in Ukraine gives grounds to draw the following conclusions. Despite the adoption of a number of regulatory documents defining the concept of «social services», there is confusion in economic theory and in practice on the use of basic concepts and terms. It is because Ukraine still does not have a single regulatory legal act that would clearly define all these points and regulate the legal relationship between the state and citizens regarding the receipt of various types of social assistance. The concept of «social services» should not be replaced by the concept of «provision of social services». Social attending means the performance of work, functions related to the satisfaction of someone's needs or needs. Therefore, in its content, it is a broader concept, since it implies the creation of conditions for the development of social capital, and not only the provision of social services to vulnerable categories of the population or citizens who find themselves in a difficult life situation. This term should designate one of the elements of the social protection system of the population, which is engaged in the provision of social services.

The system of social services in Ukraine is constantly in the process of renewal and modernization in accordance with the new needs of citizens and modern world approaches to social services. The adoption of the new edition of the Law «On social services» and the classifier of social services is an important step towards reforming the system of social services.

A feature of the financial provision of social attending in a market economy is the creation of a multichannel financing system. It means that various subjects of the social services market should be involved in the provision of services, and the state should exercise control over their quality, targeted and rational use of funds, timeliness and targeting of their provision. The mission of the state in this matter is to help service providers financially on a competitive basis.

The existing system for the provision of social services has a number of shortcomings. It still remains distant from the real needs of a specific person who needs social protection, so it cannot yet be considered effective.

Prospects for further research should be conducted in the direction of deepening theoretical research in the following areas:

A clearer definition of the economic and legal content of categories and concepts in the in the social security system;

Development of the Social Code of Ukraine;

Improvement of the domestic model of financial support for the in the social security system, including social attending for the population, for the delineation of financial powers between providers of social services, as well as the development of a methodology for assessing the financial efficiency of the provision of social services.

Key words: social policy, social protection of the population, social attending, social services, social support, financial providing, methodology for assessing the quality of services.

Актуальність теми дослідження

Україна, згідно з її Конституцією, є соціальною державою, діяльність якої спрямована на формування умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. Еволюція такої держави відбувається через реалізацію соціальної функції, зміст якої полягає у забезпеченні соціальних гарантій, соціальному захисті, соціальному обслуговуванні, соціальному партнерстві тощо.

Постановка проблеми. З проведенням соціально-економічних реформ в Україні на початку 90-х років ХХ ст. система надання соціальних послуг населенню зазнала серйозних змін. За радянських часів соціальні послуги надавалися в системі соціального забезпечення в стаціонарних державних установах: будинках для престарілих, дитячих будинках, інтернатах (лікарнях) для психоневрологічних хворих і т.п. За своїми цілями та змістом вони були спрямовані на надання допомоги тим категоріям населення, які не були здатні самостійно обслуговувати себе через самотність, сирітство, важку ступінь інвалідності чи хвороби.

Перехід до ринкової системи господарювання, різке збільшення на початку 90-х років кількості громадян, які потребують соціального захисту, змусили державу та інститут місцевого самоврядування, що з'явився в під час реформ, переосмислити роль соціальних послуг в житті людини та організацію їх надання. Стали створюватися мережі державних і муніципальних установ, покликаних надавати спеціалізовану соціальну допомогу, що дозволило сформувати нову систему соціального обслуговування населення.

Стрімке зростання потреб населення у соціальних послугах, їх вплив на динаміку розвитку суспільства і характер соціальних відносин, змусили й подбати про фінансові джерела надання таких послуг. Однак це питання досі остаточно не вирішено. Ринкова економіка потребує створення багатоканальної системи фінансування заходів соціального захисту населення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розвиток питань соціальної теорії відбувався паралельно з розвитком уявлень людей про гуманізм та справедливість. Питання соціальної держави, виконання нею своїх функцій, у тому числі соціальної, досліджували вчені та практики різних часів і народів. Ще стародавні грецькі мислителі називали в якості основного завдання держави турботу про її громадян. За твердженням Платона, будь-яка влада «має на увазі благо не кого іншого, як тих, хто їй підвладний» [2, с. 206]; Аристотель вважав, що в основі створення держави мається на увазі не просто його існування, а щасливе життя в її межах: «держава - союз з метою надання допомоги», а «найкращим державним устроєм слід визнати такий, що дає можливість будь-якій людині благоденствувати та щасливо жити» [3, с. 231]. Засновник концепції соціальної держави - німецький вчений Лоренц фон Штейн (1815-1890) переніс дослідження соціального питання в площину практичної державної політики. Учений стверджував, що будь-яка монархія стане надалі порожній тінню, перетвориться на деспотію або загине в республіці, якщо не знайде в собі моральної мужності стати монархією соціальних реформ. Тим самим Л. фон Штейн заклав основи теорії соціальної монархії, яка згодом трансформувалася в теорію соціальної держави [4]. Різні аспекти діяльності соціальної держави викладені також у трудах Ю. Оффнера, Ф. Науманна, А. Вагнера.

У сучасних умовах багато питань соціального характеру потребують певного переосмислення і розвитку. Особливий інтерес учених в останні роки викликає функція держави з надання соціальних послуг населенню (соціального обслуговування). Поняття «система соціальних послуг» в сучасній науці методологічно визначена в теорії дії американського вченого-соціолога Т. Парсонса [5]. Сфера соціальних послуг у теорії дії Т. Парсонса є частиною системи дій (діяльності) в рамках соціального обслуговування людей.

Сучасні дослідження соціального обслуговування найчастіше здійснюється у контексті соціальної політики, соціальної роботи або соціальної допомоги. Серед зарубіжних науковців, які досліджують соціальну проблематику, - Т. Е. Демідова, Р. Інглехарт, Е. Е. Мачульская, В. Парето, В. Д. Роік, Р. Тітмус, Є. І. Холостова, Ш. Ейсебі, Л. Ерхард, Г. Еспінг-Андерсен та багато інших.

Тема соціального захисту, в тому числі соціального обслуговування населення, привертає увагу юристів, соціологів, економістів, психологів [6-8]. Серед останніх публікацій вітчизняних авторів слід назвати наукові статті: С. О. Горбунової-Рубан та І. М. Вітковської, які аналізують діяльність громадських організацій як суб'єктів надання соціальних послуг у м. Харкові [9]; К. В. Дубич, присвячені питанням державного управління соціальними послугами [10; 11]; і. В. Мещан, який розглядає соціальне обслуговування як складову системи соціального захисту населення з позицій соціолого-управлінського аспекту й детально висвітлює теоретичні підходи до понять «послуга» та «соціальна послуга» [12]; Попок А. та Греби Р., які роблять структурно- функціональний аналіз системи соціальних послуг в Україні [13]; Ротар В., яка досліджує сучасні підходи до розуміння змісту категорії «соціальні послуги» [14]; Савчук Л. про реформування системи соціальних послуг в умовах децентралізації [15] та деяких інших. Фінансові аспекти соціального обслуговування висвітлюються поруч з іншими питаннями фінансового забезпечення соціального захисту населення [16-18].

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на чисельну кількість робіт з питань соціального захисту населення та соціального обслуговування, слід зауважити, що еволюція системи соціального захисту населення (далі - ССЗН), економічні реформи в країні спонукають до подальшого дослідження теоретичних засад і пошуку фінансових джерел соціального обслуговування населення з урахуванням складного фінансового стану економіки країни та реалізацією стратегічного курсу України на євроінтеграцію.

Постановка завдання, мети дослідження. Мета дослідження - висвітлити невирішені проблеми соціального обслуговування в Україні теоретико-методологічного та фінансового характеру, а також авторське бачення їх вирішення.

Для досягнення мети у статті поставлені та вирішуються наступні завдання:

проаналізувати теоретико-методологічні основи соціального обслуговування населення як одного з важливих елементів ССЗН;

виявити особливості вітчизняної моделі фінансового забезпечення соціального обслуговування;

визначити перспективи соціального обслуговування в Україні.

Метод або методологія проведення дослідження.

При проведенні дослідження використовувалися історичний, аналітико-емпіричний, індуктивно- дедуктивний, порівняльний методи дослідження для встановлення теоретико-методологічних засад соціального обслуговування в Україні, а також при з'ясуванні деяких питань фінансового забезпечення існуючої моделі системи надання соціальних послуг в Україні. Метод експертних оцінок, каузальний (причинно-наслідковий) метод наукових досліджень було задіяно для розуміння стану сучасної системи соціального обслуговування в Україні та визначення напрямків подальших розвідок у цій сфері.

Викладення основного матеріалу

Теоретико-методологічні основи соціального обслуговування населення як складової ССЗН.

Соціальне обслуговування зазвичай сприймається як надання соціальними службами різних послуг і допомоги слабо захищеним верствам населення чи особі, що потрапила у складну життєву ситуацію. У вітчизняному законодавстві визначення соціального обслуговування надано у першій редакції Закону України «Про соціальні послуги»: «Соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності» [19]. А вже в другій його редакції це визначення замінили словосполученням «надання соціальних послуг» [20]. Вочевидь, відбувається орієнтування на англомовну практику, де термін «social service», що перекладається як «соціальна послуга», використовується також для позначення і «соціального обслуговування». Між іншим, українська мова є лексично багатою, в ній достатньо слів для тлумачення та розмежування понять. На нашу думку, термін «соціальне обслуговування» має право на існування, оскільки передбачає роботу, функції, пов'язані з задоволенням чиїх-небудь запитів чи потреб. Соціальне обслуговування є більш широким поняттям. Воно передбачає створення умов для розвитку соціального капіталу, а не тільки надання соціальних послуг вразливим категоріям населення або тим громадянам, які опинилися у складній життєвій ситуації Наше концептуальне бачення соціального обслуговування представлено у структурно-логічній схемі (див. рис.1). Згідно згаданого Закону у новій редакції, соціальними послугами є «дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають» [20]. Порівняємо з визначенням соціальних послуг у першій редакції Закону: «соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем» [19]. На нашу думку, останнє визначення є більш зрозумілим і логічно виваженим. Минулого року в Україні прийнято класифікатор соціальних послуг [21] та постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 р. № 587 затверджено «Порядок організації надання соціальних послуг» [22].

Рисунок 1. Структурно-логічна схема соціального обслуговування

Джерело: складено авторами

Як видно, законодавець відійшов від того, щоб тлумачити надання допомоги як соціальну послугу. Разом з тим, виникають питання: а чому не віднести державну соціальну допомогу до соціальної послуги, за яким принципом розмежовують соціальну послугу і соціальну допомогу (?!) Адже сутність соціальної допомоги полягає у матеріальній підтримці громадян, які через незалежні від них обставини опинились в скрутному становищі. Багато науковців і навіть працівників установ ССЗН ототожнюють соціальну допомогу з соціальною послугою. А де сказано, що грошова допомога не є послугою держави і що власне входить до понять «допомога» або «підтримка»?! Міністерство соціальної політики України у 2020 р. затвердило методику обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, а застосовується вона, насамперед, для визначення права особи на отримання державної допомоги. Отже, в теорії й на практиці існує плутанина, а все через те, що в Україні досі немає єдиного нормативноправового акту, який зафіксував би ці моменти та врегулював правовідносини між державою та громадянами з питання можливості отримання соціальної допомоги.

Щоправда, є низка спеціальних законів щодо державної соціальної допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, особам, які не мають права на пенсію, та деякі інші [23-27].

Багато хто вважає, що соціальне обслуговування - це є соціальна робота, а соціальна послуга є одним з видів цієї роботи [12, с. 73]. Отже, висновок напрошується такий, що необхідно прийняти соціальний кодекс і чітко розмежувати та визначити всі види соціального захисту та їх надавачів та отримувачів. Слід визнати вірним, або таким, що відповідає нашим уявленням, підхід І. В. Мещана, який стверджує: «Сутність соціального обслуговування можна виразити в моделі, зміст якої у використанні патерналістської ідеології по відношенню до соціально незахищених груп населення та в диференційованому впливі на динамічних, адаптованих до ринку людей, що ведуть активний спосіб життя. Така модель забезпечує необхідну для суспільства дуально-цільову орієнтацію і дозволяє укріплювати соціальну стабільність та рівновагу» [12, с. 73-74].

Другий важливий момент, - хто може отримувати соціальну послугу. До таких діючий закон відносить осіб/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах [20]. Це йде всупереч з пунктом 14 частини1 Європейської соціальної Хартії (переглянутої), де сказано, що «кожен має право на соціальне обслуговування» [28]. Тож виникає риторичне питання: «Як бути?». Справді, хіба дезінфекцію громадського транспорту під час пандемії, або соціальну рекламу, або будівництво пандусів неможна вважати соціальною послугою? Отже, багато питань теоретико-методологічного характеру залишаються відкритими.

У міжнародному праві до ситуацій, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність, як правило, відносяться інвалідність, хвороба, малозабезпеченість, сирітство, безробіття, немічність у старості і т.п., які людина не може самостійно подолати. Але є багато випадків, коли слід спрацювати на попередження соціального ризику, а це торкається всіх громадян. Тому абсолютно правильно, що законодавцем в розділі ІІІ Закону № 2671 надані роз'яснення щодо класифікації, типів соціальних послуг і порядку їх надання, а також прийнято окремо документ про такий порядок.

Основною метою соціального обслуговування є забезпечення населення (!) доступними соціальними послугами належної якості, що дозволяють підтримувати рівень добробуту, створюють сприятливі умови для розвитку людського капіталу, бережуть або змінюють на краще соціальне положення індивіда, населення та його верств, соціальних, соціально-демографічних, соціально-професійних груп та соціальних спільнот.

Фінансове забезпечення соціального обслуговування. Питома вага коштів на соціальний захист та соціальне забезпечення в зведеному бюджеті України та у відсотках до ВВП за останні одинадцять років скоротились (табл. 1), однак загалом фінансування залишається чималим.

Таблиця 1. Питома вага видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення у видатках Зведеного бюджету України та до ВВП в Україні в 2010-2020 рр.

Джерело: [29]

Через війну на Сході країни, пандемію коронавірусу (COVID-19) 2020-2021 рр. відбулось переорієнтування коштів на соціальні цілі. Наприклад, у 2020 р. прийнято низку рішень Уряду щодо встановлення доплат медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичних послуг хворим на коронавірусну хворобу, установлено додаткові доплати у розмірі до 200 % посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням обов'язкових доплат, надбавок пропорційно відпрацьованому часу [30]; додаткових до встановлених законодавством доплат до заробітної плати працівникам сфери соціального захисту населення, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання (перебування отримувача соціальних послуг (вдома) [31]; доплат працівникам надавачів соціальних послуг державного / комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання (перебування їх отримувачів вдома), у граничному розмірі до 100% заробітної плати [32]. А Мінсоцполітики в 2020 р. отримало з державного бюджету 293,40 млрд грн, що більше на 65,4%, ніж у 2019 р.