Економічна культура міста: концептуалізація проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна культура міста: концептуалізація проблеми

Кравченко Алла Докторка філософських наук,

професорка кафедри філософських та соціальних наук

Київського національного торговельно-економічного університету

Досліджується проблема економічної культури міста, яка в глобальному світі набуває актуальності і теоретичного значення. Авторка аналізує проблему «кластеризації», яка означає сумісне проживання креативних людей, що робить продуктивними їх діяльність і життя регіону, збільшуючи ВВП і добробут. Сьогодні передові країни світу інтенсивно входять в інформаційно- постіндустріальну епоху, розвиток якої обумовлює зміну міст та їх структури. Авторка виходить з того, що в майбутньому місто -- не урбанізована територія, а соціальна спільнота.

Ключові слова: економічна культура, місто, урбанізація, концентрація, структура, міський простір, мегаполіс.

Kravchenko Alla (Kyiv)

Doctor of Philosophy,

Economic culture of the city: conceptualization of the problem

The article focuses on the problem of the urban economic culture, which acquires relevance and theoretical significance in the global world. The author claims that the city has always been the center of economic and cultural activity, a source of scientific and technological progress. The essence of a city lies in its interconnectedness as a whole. In the global world, the city is the birthplace of new economies, new economic relationships that are associated with the development of information technology. In order to fulfill its functions of the city it is necessary to constantly improve the structure of urban space, to develop the urban environment in accordance with the challenges of the Fourth Industrial Revolution. The future of the city is not in division, but in bringing people together to create a cosmopolitan and tolerant environment for their existence. This is the guarantee of the stable development of each city. Joint solution of urban problems is the key to sustainable economic and sociocultural development of the city. The role of the city specified is due to the concentration of a significant number of talented, creative individuals in it. In large metropolitan cities, innovations and inventions that are then distributed around the world are being produced. The author also analyzes the problem of "clustering", which means the joint residence of creative people, making their activity and life of the region productive, and increasing GDP and welfare as well. Concentration of modern industries in urban areas promotes active process of mutual productive cooperation of individuals and their cognitive connections. The created space of the metropolis is stated to generate the process of changing its structure. In particular, the idea of a "microdistrict" is not significant any more as its construction destroys the structure of the urban space and leads to its deformation; therefore residents lose the opportunity to fully enjoy the single urban space for work and services. Nowadays, the leading countries of the world are intensively entering the information post-industrial era, which development causes the change of cities and their structure. The author further concludes that the city of the future is not an urbanized area, but a social community. Concentration and diversity are the important features determining the development of the city.

Кравченко Алла (г. Киев)

Доктор философских наук,

профессор кафедры философских и социальных наук Киевского национального торгово-экономического университета

Экономическая культура города: концептуализация проблемы

Исследуется проблема экономической культуры города, которая в глобальном мире приобретает актуальность и теоретическое значение. Автор анализирует проблему «кластеризации», которая означает совместное проживание креативных людей, делает производительными их деятельность и жизнь региона, увеличивая ВВП и благосостояние. Сегодня передовые страны мира интенсивно входят в информационнопостиндустриальную эпоху, развитие которой обусловливает изменение городов и их структуры. Автор исходит из того, что в будущем город - не урбанистическая территория, а социальная общность.

У сучасній глобальній економіці прослідковується важлива тенденція, яка відбиває взаємозв'язок економіки, архітектурних проектів, з одного боку, і формування нової, урбаністичної ментальності людини. Зростання світової економіки супроводжується концентрацією ресурсів в руках крупних корпорацій, державних структур, органи управління якими розташовуються в містах, які володіють всіма умовами для ведення бізнесу, для життя і дозвілля, тобто в глобальних містах. Важливим фактором нової економічної культури міста стали нові економіки, виникнення яких обумовлено розвитком інформаційних технологій. Завдяки ним забезпечується масовий доступ до інформації, послуг, продуктів, які задіяні в проектах по розвитку міста, його інфраструктури, персонального і соціального капіталу. Структурування просторової організації міста -- це створення простору культури життя сучасної людини, умов її творчості і свободи.

Проблема економічної культури міста стала актуалітетом філософських досліджень в останні десятиліття. Вивчення економічної культури міста здійснюється як у дискурсах соціальної філософії, так і з позицій динаміки розвитку глобальної урбанізації. У контексті економічної історії проблему ролі міст в становленні цивілізації вивчали М. Вебер, Ж. Ле Гофф, О. Шпенглер, У. Еко, В. Зомбарт. Сучасний дискурс економічної культури міста презентують роботи А. Дуб'янського, Л. Холліса, Р. Флоріди, О. Паченкова, Д. Шора, Д. Кадочникова та ін. Разом з тим в процесі розвитку сучасної економіки і культури виникають ряд нових проблем, які потребують уточнення.

У контексті дослідження економічної культури міста постає завдання виявити витоки і джерела ефективності урбанізації в сучасних умовах в ситуації фактору кластеризації, модернізації міської інфраструктури, реновації території міст, економічні причини їх концентрації й архітектурної та естетичної різноманітності.

Сучасна цивілізація є по суті міською цивілізацією. Міста завжди відігравали визначальну роль в її розвитку. Низка вчених притримуються ідеї про те, що на перших етапах люди жили в сільській місцевості, і потім замість сіл почали виникати міста. Наступним етапом еволюції повинні стати постміські населення, які поєднують в собі переваги життя на лоні природи з комфортом міського життя. Прикладом тому є численні котеджні поселення, розповсюджені в західних країнах. В нашій країні процес переміщення частини населення в приміські поселення також набирає силу.

Але місто завжди було центром економічної активності, а ремесло, торгівля виникали саме в містах, в сільські поселення ці види діяльності приходили з міст. Місто завжди було колискою культури, джерелом економічного зростання і науково-технічного прогресу. В умовах «першої хвилі» (Е. Тоффлер) люди займаються сільськогосподарською діяльністю, яка «пронизана» політико-релігійними звичаями і значенням, в яких панують «голод, душевний страх, статеве прагнення, мистецтво, війна, жертвоприношення, віра і досвід, -- говорить О. Шпенглер. -- Картина зовсім змінюється по ідеї і по розвитку, коли починається строго оформлена і строго обмежена по темпу і тривалості історія економіки високих культур, кожна з яких має свій власний економічний стиль. Для феодальних відносин властива економіка, яка розвивається при відсутності міст. Коли домінуюче положення в державі починають займати міста, виникає і міська економіка, заснована на грошах, яка по мірі визрівання цивілізації перетворюється в диктатуру грошей. При цьому одночасно одержує верх демократія міст світу» [10, с. 1298].

Місто є надзвичайно складною структурою, яку важко визначити. У міста як «організму» є «свої особливі сили, і з часом ціле стає сильнішим, чим сукупність частин» [9, с. 37]. Для розуміння сутності міста американський соціолог М. Грановеттер запропонував теорію «слабких ланок», на яких будуються міста. Згідно цієї теорії, в містах у людей виникають спорадичні контакти з великою кількістю малознайомих або взагалі незнайомих осіб. Ці контакти і є «слабкими ланками» в силу їх випадковості і нерегулярності. Завдяки таким «слабким ланкам» створюються контакти між людьми з більш широким колом спілкування, що дозволяє одержувати більш повну і різноманітну інформацію, чим від осіб близького кола спілкування -- друзів і знайомих. «Саме надмірна кількість слабких зв'язків тягне людей в місто, оскільки інтенсивність неформальних контактів робить його таким особливим, -- ці “слабкі зв'язки” поєднують мегаполіс в одне» [9, с. 39].

Католицький святий, відомий як покровитель Інтернету, Ісідор Севільський, котрий жив у УІІ столітті, зазначав, що є два поняття міста в латинській мові. Одне з них -- civitas, під яким розуміється велика кількість людей, об'єднаних суспільними зв'язками. Від цього слова походить термін civis, або житель міста. Друге слово для означення міста -- urbis, під ним розуміється місто в контексті його споруд і будівель. Тобто тут Ісідор Севільський розділяє місто з точки зору забудови і місто з позицій людської спільності, що дуже важливо для визначення міста [4, с. 212]. З точки зору М. Вебера, середньовічне місто було «комуною», незалежно від того, наскільки ясно з самого початку усвідомлювалося правове поняття «корпорація» [2]. На його думку, християнство сприяло руйнуванню родового суспільства, тому місто розуміється скоріше як civitas, тобто спільність людей.

Американський вчений Д. Уест, дослідник складних біологічних систем, що самоорганізуються (такі як мурашник, бджолиний вулик тощо), поставив мету виявити об'єктивні закони, які визначають формування міст як складних систем. Він зібрав колосальну базу даних про різні характеристики міського простору: про площі міст, економічний розвиток, патенти, про податкові надходження тощо. У полі його зору були не лише американські, але й європейські та китайські міста. Обробка об- ширної бази даних дозволила Д. Уесту сформулювати, на його думку, «єдину гіпотезу міського життя». Тобто вчений сформулював універсальний закон розвитку міст. Працюючи над цим законом, він відштовхувався, серед іншого, від відкриття швейцарського біолога М. Клайбера, який виявив прямий взаємозв'язок розміру тварини і енергоспоживання; крім того, була виявлена пряма залежність тривалості життя живих істот від їх розміру [11]. Іншими словами, чим більша тварина, тим довше вона живе.

Відповідно до єдиної гіпотези міського життя, розвиток міст слідує «суперлінійному закону, у відповідності з яким при збільшенні розвитку міста на 100% ефективність його функціонування і рівень енергоспоживання підвищується більше, ніж вдвоє» [9, с. 42]. Цим фактом розвиток міст відрізняється від розвитку живих істот, у яких рівень обміну речовин збільшується не пропорційно вазі, а в меншій мірі. З цього закону слідує, що міста повинні розширюватися, щоб бути більш ефективними. Розвиток і високий престиж великих міст середньовічної Європи, говорить Ж. Ле Гофф, викликали захоплення ними. Лондон, Генуя, Барселона нараховували до 60 тисяч населення, Мілан -- 75 тисяч, Флоренція і Венеція -- 100 тисяч жителів. Найбільш крупним містом був Париж, в якому до 1300 року нараховувалося 200 тисяч людей. «Захоплення викликали і багатолюдність міст, і їх бурхлива економічна активність, а також краса пам'ятників, різноманітність ремесел, широке розповсюдження культури, численність і краса церков, родючість ґрунтів, оскільки місто було центром, який об'єднував навколо себе села, -- і нарешті, пам'ять про минуле міста, часто легендарне, міфи про його створення і героїв-засновників» [5, с. 160].

Розвиток технологій і комунікацій, застерігають ряд дослідників, можуть привести до втрати містами ролі центрів концентрації населення. Адже тепер можна працювати на відстані, одержуючи завдання через засоби комунікації. Однак таке застереження передчасне, оскільки міста відіграють важливу роль в розвитку сучасної економіки. Насамперед тому, що талановиті і креативні люди розподіляються в містах, причому у великих агломераціях. У великих містах створюються інновації, виникають винаходи, які потім розповсюджуються по всьому світу. Близькість сумісного проживання креативних людей («кластерізація») «робить кожного з нас більш продуктивним, а це, в свою чергу, робить більш продуктивними місця, де ми живемо, значно збільшуючи ВВП і наш добробут» [8]. Отже, кластерам (сукупності підприємств, фірм, закладів) належить фундаментальна роль у формуванні не лише окремих кварталів культури, але й креативних міст.

Творчим і культурним ресурсам належить стратегічна роль в якості рушія (двигуна) стабільного економічного розвитку. По-перше, наявність культури і художнього успадкування на території -- це істотний фактор, який є одним з найважливіших стимулів розвитку районів і кластерів культури, і важливо створювати передумови для вибору процесу створення цінностей в зв'язках між культурною спадщиною і територією. Подруге, потрібно розглядати динаміку знань в місцевих економічних системах, щоб підтвердити можливість створення нових виробничих ланок для оживлення міст (зокрема Європи) з допомогою програм відновлення міського середовища [4, с. 214].

З позиції агломераційного підходу особлива увага приділяється концентрації на певній обмеженій території як виробників товарів та послуг, так і споживачів. Тобто виникає локалізація -- ситуація, при якій багато фірм із схожими характеристиками зосереджуються в конкретному регіоні. Локалізоване виробництво одержує велику вигоду з того факту, що воно створює постійний ринок для кваліфікованої праці [6]. Різні галузі економіки прагнуть об'єктивно або суб'єктивно до створення кластерів з тим, щоб з найбільшою ефективністю, використати ринок кваліфікованої праці, а також виграти і від наявності місцевих постачальників, які спеціалізуються в сумісних галузях.

Виходячи з того, що в містах найвища густота населення спостерігається в центральних частинах, невеликі фірми й організації прагнуть одержувати позитивні зовнішні ефекти, розташовуючись в центрі мегаполісів, оскільки там більш високий рівень розвитку підприємництва і зайнятості. Тому урбанізовані економіки можуть сприяти створенню кластерів креативних галузей. Міста виграють від великого розміру і величини місцевого споживчого ринку, від набору способів використання і різноманітності видів діяльності і людей. В середовищі міста формується мережа різних діючих сил і стимулюється взаємна соціально- економічна підтримка, передача знань через механізми взаємного продуктивного співробітництва, що в кінцевому рахунку сприяє впровадженню інновацій [4, с. 215].

Концепція «взаємопов'язаної різноманітності» акцентує увагу на ролі знань і когнітивних визначень стосовно галузей виробництва. Ця концепція передбачає наявність зв'язку між галузями промисловості і видами економічної діяльності з використанням знань і навичок, інновацій і передачі знань. Стосовно креативних індустрій це поняття починає застосовуватися для осмислення конкретного активного процесу взаємного продуктивного співробітництва і когнітивних зв'язків. Найбільш конкурентоздатні регіони Європи володіють економікою зі взаємопов'язаною різноманітністю.

Створення простору мегаполісу породжує ряд проблем, які порушують загальну ідеалізовану картину. Мова йде про деформацію простору міста комфорту існування. Прикладом може бути ідея мікрорайону, яка в середині минулого століття була запропонована канадським урбаністом Т. Адамсом. Цей тип організації міського простору був орієнтований на передмістя. У 1950-1980-х роках цей тип був «хітом» в світовій архітектурі, плануванні і будівництві міст. Але мікрорайонна забудова «розриває» структуру міського простору і приводить до її деформації. Жителі міста втрачають можливість в повній мірі користуватися єдиним міським простором для роботи і одержання послуг. Вони, як правило, змушені «замикатися» в межах свого мікрорайону, оскільки всі основні функціональні об'єкти в них знаходяться в межах пішохідної доступності [4, с. 218].

Причиною деформації міського простору є також забудова приміських територій. По суті, вони являють собою так звані «спальні мікрорайони», в яких живуть, але не працюють. Це приводить до транспортного колапсу; затори на дорогах є результатом того, що населення цих крупних мікрорайонів змушене постійно рухатися вранці на роботу, а ввечері -- назад. Віддаленість пригородів від місць економічної активності приводить до того, що міста такого типу вимирають в США, Європі, Австралії. У цих міст немає майбутнього [1]. Крім того, на цих територіях не вистачає шкіл, лікарень, дитячих садків тощо. Для того, щоб позбутися «маятникової міграції» населення, доцільно поряд з житловими мікрорайонами створювати промислові, культурні, торгові центри, навчальні заклади.

Малоефективна структура міського простору українських міст обумовлена тим, що більшість з них є «продуктами» індустріального розвитку країни. Оскільки розвиток світу і передові країни інтенсивно входять в інформаційно-постіндустріальну фазу, то і міста повинні змінюватися і ставати іншими, щоб зберегтися, і в майбутньому потрібно виходити з того, що місто -- це не урбанізована територія, а соціальна спільнота. Головне в такій ситуації -- це повний демонтаж старої індустріальної моделі. Якщо вийде відійти від індустріальної моделі, то місто має шанс перетворитися в успішне, привабливе для життя, діяльності і творчості [3, с. 34].

Ще один варіант ревіталізації є модернізація транспортної інфраструктури, яка може серйозно змінити долю багатьох міст. Так, запуск швидкісних залізничних потягів між Києвом і крупними містами України наблизив провінцію до столиці, зробив віддалені міста більш успішними, сучасними і процвітаючими. Щоправда, транспортні інвестиції «найбільш ефективні, коли вони радикально збільшують швидкість доступу тієї чи іншої бідної області до процвітаючого мегаполісу» [3, с. 108].

У більш конкретному варіанті реконструкції міст «зверху вниз» виділяють три основних підходи до розвитку міських територій: освоєння нових територій; підвищення густоти населення вже забудованих жилих територій; реновація забудованих територій міста. Перший підхід має немало обмежень і потенційних проблем. Другий і третій підходи для гармонізації міського простору є більш перспективними. Тим більше, що в останні десятиліття в світовій градобудівній практиці відбувся перехід до квартальної організації міського простору.

Квартал являє собою самостійну градобудівельну «ланку» зі зручною забудовою і добре структурованим соціальним середовищем. Перехід до квартальної організації міського простору потрібно розуміти в контексті повернення нових територій в лоно історичного центру в смислі його зручності для міського життя.

Майбутнє міста не в розділенні, а в об'єднанні людей для створення космополітичного і толерантного середовища їх існування. Саме в цьому полягає гарантія стабільного розвитку кожного міста. Важливими характеристиками, які визначають розвиток міст, можна вважати концентрації і різноманітності. Під останнім потрібно розуміти те, що економісти називають диверсифікацією, тобто різноманітність різних галузей економіки, фірм, видів діяльності, робочих місць тощо.

Іншим шляхом ревіталізації є проекти «знизу вгору», які породжуються місцевою ініціативою. До них відносяться місцеві культурні проекти, різноманітні ініціативи по використанню і облаштуванню міського простору. Найбільш відомим в цьому є Гейдельберзький проект. Його ініціатор, американський художник Т. Гейтон, в 1980-ті роки став розписувати покинуті будинки в одному з районів Детройта і створювати інсталяції із речей, які залишили люди після свого від'їзду. З часом цей імпровізований музей виріс до кількох кварталів і сьогодні являє собою всесвітньо відому визначну пам'ятку, яка приваблює в Детройт туристів зі всього світу [4, с. 22]. Подібні проекти реалізовані також в інших містах і країнах.

Таким чином, цивілізація бере витоки з часу народження міста. В ньому концентрується активна економічна, соціальна, політична, культурна діяльність. Для виконання своїх функцій необхідно постійно покращувати структуру міського простору. Місто повинно стати більш зручним для його жителів; в ньому повинно бути комфортне житло, різні соціальні об'єкти, соціально-культурний простір, зручні вулиці, які виконують соціальні функції по об'єднанню людей в соціальну спільність -- міських жителів.

Місто є колиска цивілізації і культури. Воно зосереджує в собі економічну активність, фінансову могутність та інтелектуальні енергії людини. Місто концентрує в собі дух творчості і ділової діяльності. Простір міста має складну структуру, від впорядкування якої залежить комфорт життя і перспективи його розвитку. Сутність міста полягає в його взаємопов'язаності в єдине ціле. В глобальному світі місто є середовищем народження нових економік, нових економічних відносин, які пов'язані з розвитком інформаційних технологій. Нові економіки -- це феномен сучасного життя, який постійно трансформується і «пронизує» різні сторони життя сучасних міст, що в перспективі змінить всю систему відносин -- людських, культурних, соціальних, економічних, політичних. Символом сучасних динамічних економік є мегапроекти, які змінюють образ світу і його культури.

економічна культура місто кластеризація

Джерела та література

1. Блейкли Э. Gorod Project: Модернизация города / Э. Блейкли // Ведомости. -- 2012. -- № 2 (17).

2. Вебер М. История хозяйства. Город / М. Вебер. -- М.: Канон-пресс-Ц, Кучково поле, 2001. -- 579 c.

3. Глейзер Э. Триумф города. Как наше величайшее изобретение делает нас богаче, умнее, экологичнее, здоровее и счастливее / Э. Глейзер. -- М.: Изд-во Института Гайдара, 2014. -- 432 с.

4. Дубянский А.Н. Структурирование городского пространства / А.Н. Дубянский // Экономическая культура мегаполиса. -- Москва: Санкт-Петербург: Издательство Института Гайдара, 2017. -- С. 211-228.

5. Ле Гофф, Ж. Рождение Европы / Ж. Ле Гофф. -- СПб.: ALEX-ANDRIA, 2008. -- 398 с.

6. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл. -- М.: Эксмо, 2007. -- 832 с.

7. Паченков О.В. Новые городские экономики / О.В. Паченков, А.В. Яшина, А. А. Щукин // Экономическая культура мегаполиса. -- Москва; Санкт-Петербург, 2017. -- С. 70-130.

8. Флорида Р. Кто твой город? Креативная экономика и выбор места жительства /

Р. Флорида. -- М.: Strelka Press, 2014. -- 368 с.

9. Холлис Л. Города вам на пользу: Гений мегаполиса / Л. Холлис. -- М.: Strelka Press, 2015. -- 432 с.

10. Шпенглер О. Закат Европы / О. Шпенглер. -- Минск: Харвест; Москва: АСТ, 2000. -- 1376 с.

11. Bettencourt L. A Unified Theory of Urban Living / L. Bettencourt, G. West. -- Nature, 2010. -- October 21. -- Р. 912-913.

References

1. Bleykli, E. (2012). Gorod Project: Modernizatsiya goroda. Vedomosti -- Journal, 2 (17).

2. Veber, M. (2001). Istoriya khozyaystva. Gorod. Moskva: Kanon-press-TS, Kuchkovo pole. [in Russian].

3. Gleyzer, E. (2014). Triumf goroda. Kak nashe velichaysheye izobreteniye delayet nas bogache, umneye, ekologichneye, zdoroveye i schastliveye. Moskva: Izd-vo Instituta Gaydara. [in Russian].

4. Dubyanskiy, A.N. (2017). Strukturirovaniye gorodskogo prostranstva. Ekonomiche- skaya kul'tura megapolisa, (pp. 211-228). Moskva; Sankt-Peterburg: Izdatel'stvo instituta Gaydara. [in Russian].

5. Le Goff, Zh. (2008). Rozhdeniye Yevropy. SPb.: Alex-Andria. [in Russian].

6. Marshall, A. (2007). Printsipy ekonomicheskoy nauki. Moskva: Eksmo. [in Russian].

7. Pachenkov, O.V. (2017). Novyye gorodskiye ekonomiki. Ekonomicheskaya kul'tura megapolisa, (pp. 70-130). Moskva; Sankt-Peterburg. [in Russian].

8. Florida, R. (2014). Kto tvoy gorod? Kreativnaya ekonomika i vybor mesta zhitel'stva. Moskva: Strelka Pressa. [in Russian].

9. Khollis, L. (2015). Goroda vam na pol'zu: Geniy megapolisa. Moskva: Strelka Pressa. [in Russian].

10. Shpengler, O. (2000). Zakat Yevropy. Minsk: Kharvest; Moskva: AST. [in Russian].

11. Bettencourt, L. (2010). A Unified Theory of Urban Living. Nature, October 21, 912913.

Размещено на Allbest.ru