Погляди на побудову системи аналітичної підтримки формування воєнної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Погляди на побудову системи аналітичної підтримки формування воєнної політики України

VIEWS ON BUILDING A SYSTEM OF ANALYTICAL SUPPORT FOR THE FORMATION OF UKRAINE'S MILITARY POLICY

Поліщук О. М.,

заступник Міністра оборони України, Міністерство оборони України

Свєшніков С. В.,

кандидат технічних наук, Бочарніков В. П.,

доктор технічних наук, професор, головний науковий співробітник центру воєнно-стратегічних досліджень



Сьогодні ми бачимо нарощування кількості і складності проблем у формуванні воєнної політики України. У статті автори розглядають можливість організації підтримки прийняття рішень в сфері воєнної політики України на основі аналітичного центру, зокрема: принципи побудови і головні завдання, а також особливості функціонування аналітичного центру.

Ключові слова: воєнна політика, підтримка прийняття рішень, аналітичний центр, аналітична діяльність, наукова діяльність.



Today we see an increase in the number and complexity of problems in forming Ukraine S military policy. In the article the authors consider the possibility of decision support in the field of military policy of Ukraine on the basis of the analytical center, in particular: the principles of construction and main tasks, as well as the functioning peculiarities of the analytical center.

Keywords: military policy, decision support, analytical center, analytical activity, scientific activity.



Завдання щодо створення системи аналітичної підтримки

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2019 року №849 «Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України» на Міністерство оборони України покладено досягнення цілі державної політики «15.1 Українець є більш захищеним від воєнних загроз через нову оборонну політику». Однією з причин виникнення проблеми політики, яка породила цю ціль, визначено «невідповідність сучасним загрозам у сфері оборони наявних методів та процедур планування і управління ...». З огляду на це, першою підціллю зазначено формування засад нової воєнної політики, а першим завданням, вирішення якого дасть змогу досягти зазначену підціль, - «Створення ефективної системи постійного стратегічного аналізу реальних і потенційних загроз національній безпеці у воєнній сфері». Таким чином, держава чітко визначила потребу вдосконалення системи формування воєнної політики.

Але, враховуючи зазначену причину виникнення проблеми державної політики, термін «система стратегічного аналізу» слід розуміти більш широко, а саме як «система підтримки прийняття рішень в сфері воєнної політики», оскільки було б безглуздо створювати систему аналізу стану об'єкта управління та середовища його функціонування і не створювати систему вироблення рішень щодо управління станом цього об'єкта. В рамках кібернетичного підходу обидві системи є єдиним цілим. Тому далі будемо розглядати саме завдання щодо створення системи підтримки прийняття рішень в сфері воєнної політики у цілому. Оскільки, з точки зору кібернетики, головною функцією такої системи є отримання нових знань, мова йтиметься про систему аналітичної підтримки. В умовах значного ускладнення управлінських процесів з формування воєнної політики, різкого збільшення кількості елементів, що потребують врахування для забезпечення її адекватності, аналітична підтримка стає чи не визначальним фактором формування успішної воєнної політики.

Суть проблеми

Сьогодні значно ускладнилися склад і взаємозв'язки систем і процесів, які мають вивчатись для адекватного і ефективного формування воєнної політики України. Це торкається не лише воєнних систем, процесів, явищ тощо, але й політичних, економічних соціальних, технологічних та інших. Політичні системи і процеси мають вивчатись, оскільки війна залишається продовженням політики, економічні - оскільки політика в свою чергу є надбудовою над економікою і основоположний вплив в політиці мають насамперед економічні інтереси, соціальні - оскільки війна є соціальним явищем, в ній повною мірою залучаються люди і суспільства, саме вони відчувають на себе усі «принади» і наслідки війни, технологічні - оскільки досягнення науки, техніки, технологій у першу чергу застосовуються для потреб створення зброї. Цей перелік можна продовжити далі, але наданого перерахування вистачить, щоб зрозуміти обсяг даних, який потрібно опрацювати і осмислити, щоб забезпечити хоча б початкову адекватність воєнно-політичних рішень. Саме внаслідок ускладнення світових систем і процесів сьогодні вирішальним стає якість аналітичної підтримки для формування воєнної політики.

Ті ж причини визначають й посилення спеціалізації фахівців, які беруть участь у підготовці воєнно-політичних рішень. Фахівці державних органів часто завантажені «паперовою» працею, вони просто не мають потрібного часу для вивчення великої кількості даних, що потребують опрацювання.

Відомо, що людина спроможна проаналізувати до 7-9 факторів одночасно діючих факторів, дуже підготовлена людина, яка опанувала спеціальні методики - до 15-ти. В сфері воєнної політики кількість таких факторів може сягати сотні і тисячі. В таких умовах жодна людина ефективно працювати не зможе. Це викликає потребу моделювання, яке передбачає декомпозицію (аналіз) складних систем, визначення впливів на їх окремі частини- складові і потім - збирання (синтез) результатів. В свою чергу, створення моделей передбачає пошук методологій, методів і методик, найбільш адекватних і ефективних для опису тих чи інших систем і процесів. Тобто ми бачимо нарощування кількості і складності питань, пов'язаних з формуванням воєнної політики. Від успішності їх вирішення прямо залежить ефективність вирішення її головного завдання - захисту сталого поступального соціально-економічного розвитку України.

Історичний досвід.

аналітичний підтримка рішення воєнний

Важливість аналітичної підтримки можна підкреслити досвідом геополітичної боротьби двох могутніх світових держав: США і СРСР (потім і РФ). За часів «холодної війни» в основі воєнної політики СРСР знаходилось силове стримування. Враховувалось переважно співвідношення воєнних потенціалів між Варшавським блоком і Північноатлантичним альянсом, а стосовно інших країн - якому табору вона належить. Воєнно-політичне керівництво СРСР користувалось досвідом перемоги в Другій світовій війні, а також частково - досвідом локального конфлікту у В'єтнамі та ще кількох інших. Центром формування воєнної політики був Центральний комітет КПРС. Аналітичні структури були представлені окремими талановитими вченими, які не завжди залучались до підготовки ключових воєнно-політичних рішень або до них не прислуховувались. Цей висновок наочно витікає з аналізу процесу прийняття рішення про введення військового контингенту в Афганістан у 1979 році.

Але світ поступово змінювався. США, розуміючи неприйнятність втрат в ядерній війні з СРСР, практично одразу після закінчення Другої світової війни почали шукати інші, несилові шляхи боротьби, засновані на застосуванні політичних, економічних, інформаційно-психологічних інструментів і прийомів. Була створена широко розгалужена сітка аналітичних центрів, тісно пов'язаних з формуванням державної політики на міжнародній арені. Їх співробітники комплектували державні органи і навпаки, держслужбовці не уходили в небуття після зміни вищого політичного керівництва, а продовжували працювати в аналітичних центрах. Оскільки США проектували свою політику на усі регіони світу, така гармонійно побудована структура аналітичної підтримки воєнно-політичних рішень була вкрай необхідною, оскільки могла ув'язувати велику кількість воєнно-політичних процесів.

Тоді ключові воєнно-політичні рішення, які склали основу перемоги США в геополітичній боротьбі з СРСР, підготували досить молоді політики, такі як А. Даллес, Г Кіссінджер і З. Бжезинський. Перший з них сформував загальний геополітичний концепт боротьби з СРСР [1]. Г Кіссінджер запропонував і реалізував ідею скористуватись розбіжностями Китаю і СРСР, які виникли в результаті політики відлиги М. Хрущова, і піти на зближення США з Китаєм в обмін на відмову його від союзу с СРСР, позбавивши таким чином СРСР могутнього союзника. З. Бжезинський запропонував і також реалізував ідею втягнення СРСР у війну в Афганістані, яку не було можливим виграти, і за рахунок цього - сприяти падінню авторитету закостенілого воєнно-політичного керівництва СРСР і у кінцевому підсумку - його розпаду.

Але потім маятник у геополітичному протиборстві США і тепер вже - РФ - хитнувся в інший бік. Комплектування воєнно-політичного керівництва США за рахунок талановитих вчених і аналітиків припинилося, а аналітичні структури, хоча й не зникли, але перестали впливати на формування воєнної політики, до них стали менше прислухо- вуватись. Всупереч попередженню Д. Ейзенхауе- ра [2] про можливе набуття військово-промисловим комплексом «необгрунтованого впливу», зі зростанням і концентрацією капіталів, великого впливу на воєнну політику набули приватні корпорації та інвестиційні компанії, які почали делегувати своїх представників до влади і комплектувати екс-посадовцями свої керуючі структури. Наочним прикладом тут є Д. Рамсфелд [3], який був головою Міноборони у 1975-1977 роках, потім головою відомої фармацевтичної компанії «G. D. Searle&Company» і у 2001-2006 роках - знов головою Міноборони. Крім цього, він обіймав чимало посад в приватному секторі. Іншим прикладом може бути генерал Д. Петреус [4], який з посади директора ЦРУ перейшов на посаду голови «Глобального інституту» - підрозділу одного з наймогутніших інвестиційних фондів «Kohlberg, Kravis, Roberts & Co. L. P.». Такі пересування надають підстави стверджувати, що фінансові інтереси великих корпорацій в США схильні поступово заміщувати державні інтереси. Крім того, останнім часом аналітичні структури США почали конкурувати між собою за партійною належністю. Це стає наочним, якщо проаналізувати протилежні підходи до вирішення одних і тих же проблем, які публікуються виданнями «Foreign policy» і «National interest». В результаті сьогодні можна побачити повторення геополітичної помилки СРСР - вторгнення США в Афганістан і поспішний вихід з нього. Також можна побачити витіснення США з Сирії та Іраку, зростання непокірності інших сателітів, таких як Філіппіни. Зазначимо, що подібні процеси відбуваються й в Україні.

Водночас, влада РФ суттєво підвищила рівень аналітичної роботи. Сьогодні часто можна почути думки, що Росія виграє у Заходу. Зокрема відомий британський публіцист Е. Лукас вважає [5], що головна причина цього знаходиться у «силі російського керівництва і слабкості американського», насамперед з точки зору аналітичних спроможностей. Після кризи 2000-х років РФ активізувала роботи щодо створення сітки ситуаційних центрів, які було створено не лише в Міноборони [6], але й в кожному міністерстві, відомстві і територіальній одиниці. Були виділені значні кошти для розробки насамперед нового математичного і програмного забезпечення, розроблено обчислювані показники і критерії ефективності роботи владних структур і окремих посадовців. Запроваджено новий стиль управління, заснований на використанні засобів підтримки прийняття рішень.

Додатково зазначимо, що будь-які дані, які можуть висвітлити більш-менш конкретні питання роботи аналітичних центрів, є практично повністю закритими - держави намагаються дотримуватись принципів забезпечення суверенітету у процесах формування державної політики.

Безумовно, фінансово-економічні ресурси України не можна порівнювати ані з ресурсами США, ані - РФ. Через брак фінансових ресурсів Україна не може дозволити себе мати розгалужену сітку аналітичних структур, принаймні зараз. Сьогодні використання засобів автоматизації в управлінських структурах зводиться до офісного програмного забезпечення і набору тексту або створення презентацій з красивими фотографіями. Але остаточно відмовлятись від одержання і використання «високої» аналітики означатиме програш у конкурентній боротьбі держав, де у будь-кого відсутні союзники, і неможливість захистити свій сталий поступальний соціально-економічний розвиток.

Ідея і проблеми створення аналітичного центру

Аналогічно тому, як в технологічних ланцюжках індустріального виробництва паралельно з ускладненням товарів виокремлюються самостійні складові, в управлінському ланцюжку з формування все більш складної воєнної політики має бути виокремлено аналітичну складову. Аналітичною роботою прийнято називати роботу, пов'язану з вивченням, перетворенням і осмисленням великих обсягів різнорідної інформації з метою глибокого і цілісного розуміння структури, поведінки об'єкта управління спільно з середовищем його функціонування.

Але вивчення, перетворення і осмислення інформації притаманне не лише аналітичній роботі, але й іншим видам діяльності людини, наприклад, науковій роботі - й аналітична, й наукова робота в результаті отримують нові знання. Тому має бути визначена відмітна ознака, яка дозволить відрізнити аналітичну від наукової роботи. Такою ознакою є ставлення до методів вивчення, перетворення і осмислення інформації. Аналітична робота використовує вже відомі методи оброблення інформації, на відміну від неї наукова робота створює ці методи і здійснює їх первинну апробацію. Це розрізнення і одночасно спільність є джерелом однієї з головних проблем аналітики, яка полягає в пошуку найбільш ефективного сполучення наукової і аналітичної роботи.

Обидва види діяльності спрямовані на забезпечення якості управлінських рішень і є двома нерозривними частинами єдиного процесу. З одного боку, наукова робота забезпечує аналітичну роботу методами оброблення інформації і, оскільки функція забезпечення завжди вважалась вторинною, пріоритет має бути відданий аналітичній роботі - саме аналітики готують управлінські рішення і контактують з керівництвом. Але існує інший бік проблеми. Суб'єктом обох видів діяльності є людина. Від її знань, досвіду, інтуїції залежить ефективність отримання кінцевого результату. За цими показниками підготовка науковця завжди буде складнішою. Оскільки науковці створюють нові методи оброблення інформації і доводять їх до реалізації на практиці, вони теж є важливою ланкою управлінського процесу. Підготовка аналітика є простішою, оскільки він має навчитись використовувати вже відомі інструменти для оброблення даних. Тому відсунення наукової роботи на другій план буде помилкою. Очевидно, найбільш раціональним рішенням проблеми сполучення наукової і аналітичної роботи буде не надання пріоритету тому чи іншому виду управлінської діяльності, а забезпечення тісної, нерозривної роботи науковців і аналітиків. Найкращим варіантом буде комплектування аналітиків з науковців або стажування аналітиків в науці.

Цей висновок додатково підкреслює безперспективність аналітичної роботи без наукової. Сьогодні на екрані телевізора часто можна побачити чисельних політичних аналітиків-одиночок, які пропонують воєнно-політичні рішення, отримані за невідомими технологіями. Це наочно слідує з повної відсутності або значної обмеженості аргументів, їх короткочасності і відсутності погляду навіть у середньострокове майбутнє. Опора на науку в таких рішеннях відсутня, бо вона потребує витрат. З іншого боку, навантаження наукових підрозділів аналітичними функціями в принципі є можливим, але неефективним, оскільки потягне змішування різних за призначенням видів діяльності і в такому підрозділі рано чи пізно, в залежності від особистих переваг керівництва, переможе або аналітичний напрям на шкоду науковому, або навпаки.

Ще однією важливою проблемою є забезпечення спільної роботи групи аналітиків. Сьогодні об'єкти, які вивчаються під час аналітичної роботи, є дуже складними. Наприклад, безпекове середовище в регіоні довкола України має як мінімум три складові [7, с. 24]: воєнна могутність, потенційна агресивність воєнно-політичних суб'єктів і відносини між ними за множиною проблем: фінанси, торгівля, енергетика, військове співробітництво та інших. Кожна зі складових, в свою чергу, містить десятки елементів, які потребують збору даних про їх поточний стан і тенденції змін, оцінювання і прогнозування. Один спеціаліст не в змозі одночасно вести усю таку роботу. Тому повстає питання організації колективної роботи і, відповідно, визначення поділу по підрозділах, порядку і правил роботи, підпорядкованості і відповідальності учасників тощо.

Виходячи із зазначеного, аналітичної роботою з підтримки прийняття воєнно-політичних рішень має займатись окрема організаційна одиниця - аналітичний центр, яка повинна мати два підрозділи: аналітичний і науковий. Створення центру з виключно аналітичними функціями або покладання аналітичної роботи на науковий підрозділ призведе до розриву єдиного управлінського процесу і зменшенню ефективності управління, а у крайньому випадку - втраті адекватності воєнно-політичних рішень.

Принципи роботи аналітичного центру.

Застосовуючи загальні методологічні положення з дослідження складних систем до формування воєнної політики, можна виділити такі принципи роботи, яких має дотримуватись аналітичний центр:

об'єктивність, всебічність і конкретно-історичний підхід - передбачає глибокий і всебічний аналіз реального об'єкту дослідження з виокремленням усіх важливих для розгляду факторів та урахуванням закономірностей його розвитку, а також історії розвитку, суперечностей, тенденцій тощо;

конкретність та інформативність - передбачає надання даних, не зловживаючи обсягом, але з раціональним ступенем деталізації і всебічним обґрунтуванням;

повнота, комплексність і системність - передбачає збалансованість опрацювання та урахування всіх значущих елементів об'єкта дослідження, суміщений і всебічний аналіз різнорідних і, на першій погляд, непоєднуваних даних з метою пошуку головного взаємозв'язку;

прогностичність - передбачає підготовку даних, які забезпечать адекватність та ефективність воєнно-політичних рішень на довгострокову перспективу;

оперативність і безперервність - передбачає постійний аналіз об'єкта дослідження, пошук його нових елементів, з'ясування причин змін, щоб своєчасно надати вихідні дані для корегування (перегляду) воєнно-політичних рішень;

першість політичного і економічного чинників - передбачає розуміння пріоритету політико-еко- номічних цілей і розгляд воєнної сили як одного з інструментів їх досягнення;

соціально-політичного аналізу - передбачає врахування внутрішніх соціально-політичних процесів і вивчення на базі цього інтересів і цілей внутрішніх сил, які формують і реалізовують воєнну політику держав;

верифікації - передбачає зіставлення результатів аналізу об'єкту дослідження (оцінок, прогнозів, сценаріїв тощо) та результатів його справжнього розвитку.

Змістовні завдання аналітичного центру.

Як було показано у відомих дослідженнях [8, с. 32], головним узагальненим завданням воєнної політики є запобігання виникненню воєнного конфлікту та перемога у ньому в разі, якщо це не вдалося. Частковими завданнями воєнної політики є: оцінка і прогнозування безпекового середовища з метою визначення характерних рис можливого у майбутньому воєнного конфлікту;

визначення та здійснення заходів щодо завчасного запобігання виникненню воєнного конфлікту;

підготовка до можливого у майбутньому воєнного конфлікту;

ефективне застосування воєнної сили у воєнному конфлікті.

Виходячи з цього, сформулюємо далі ще більш деталізовані завдання, які можна буде ототожнити із завданнями аналітичного центру, розуміючи при цьому невичерпність цього переліку. Формулювання зроблені на основі аналізу воєнних доктрин України в редакції 2012 і 2015 років, Положення про Міноборони України, а також інших документів, які визначають порядок формування воєнної політики України.

Завдання з оцінки і прогнозування безпекового середовища:

довгострокове прогнозування безпекового середовища;

визначення цілей суб'єктів воєнної політики у світі і регіоні;

оцінювання і прогнозування воєнно-політичної обстановки у світі і регіоні;

визначення можливості виникнення і характерних рис можливих воєнних конфліктів, ініційованих ззовні;

визначення можливості виникнення і характерних рис внутрішнього воєнного конфлікту;

оцінювання і прогнозування розстановки сил у світі та регіоні з визначенням можливості союзницьких відносин;

класифікація намірів і дій воєнно-політичних суб'єктів;

оцінювання воєнно-політичних наслідків можливих дій воєнно-політичних суб'єктів;

оцінювання воєнно-політичної доцільності заходів внутрішньої політики України в політичній, економічній, соціальній, етнічній, релігійній та інших сферах.

Завдання з визначення та здійснення заходів щодо завчасного запобігання виникненню воєнного конфлікту:

оцінювання воєнно-політичної доцільності заходів допомоги іншим державам;

оцінювання воєнно-політичної доцільності і раціональних обсягів участі в багатонаціональних операціях із підтримання миру і безпеки та гуманітарних операціях;

оцінювання воєнно-політичної доцільності заходів співробітництва з воєнно-політичними союзами, іншими державами, неурядовими організаціями;

оцінювання воєнно-політичної доцільності заходів щодо підвищення ролі та авторитету України на міжнародній арені, поліпшення її іміджу в міжнародному інформаційному просторі;

оцінювання воєнно-політичної доцільності заходів силового стримування потенційного агресора від застосування воєнної сили.

Завдання з підготовки до можливого у майбутньому воєнного конфлікту:

визначення раціональних кількісно-якісних параметрів сил оборони України, які максимізують можливість перемоги в очікуваному воєнному конфлікті за умов мінімальних фінансово-економічних витрат;

оцінювання раціональності заходів соціально- економічного розвитку України з точки зору впливу на оборонно-промисловий комплекс і спроможності сил оборони;

оцінювання рівня критичності інфраструктур- них та інших об'єктів для обороноздатності держави;

оцінювання воєнно-політичної доцільності напрямів і раціональних обсягів міжнародного військово-технічного співробітництва.

Завдання з ефективного застосування воєнної сили у воєнному конфлікті:

визначення воєнно-політичних умов завершення воєнного конфлікту, а також умов післявоєнного миру;

визначення раціонального способу ведення воєнного конфлікту.

Як бачимо, кількість і складність завдань з формування воєнної політики, які вимагають аналітичної підтримки, вражає. Кожне з цих завдань потребує ретельної підготовки, зокрема концептуального проектування, формального опису, визначення показників і критеріїв вирішення, розроблення математичних алгоритмів і реалізації засобами програмного забезпечення, організації збору вхідних даних, формування баз даних і лише потім - вирішення, отримання результатів, їх аналізу і формування проектів воєнно-політичних рішень.

Статус аналітичного центру і особливості функціонування

Як було зазначено вище, аналітичний центр має бути окремою організаційно-штатною одиницею, призначеною для формування воєнно-політичних рішень, що потребують аналітичного обґрунтування. Є важливими кілька вимог, безпосередньо пов'язаних зі статусом аналітичного центру:

аналітичний центр має бути безпосередньо підпорядкований державному органу, який відповідає за формування воєнної політики, відповідно до чинного законодавства це має бути Міноборони України;

керівництво центру повинно мати прямий доступ до керівництва організації для доведення оцінок і прогнозів, щоб забезпечити оперативне реагування на раптові зміни обстановки і гарантію невикривлення аналітичних висновків;

центр повинний мати можливість безперешкодного доступу до необхідних даних (у тому числі закритих) від державних органів, установ, організацій;

внутрішній порядок аналітичної роботи центру має забезпечувати відсутність впливу політичної доцільності, політичних амбіцій та емоцій.

Головними управлінськими функціями аналітичного центру мають бути:

розробка і вдосконалення науково-методичного апарату, потрібного для підтримки прийняття воєнно-політичних рішень;

збір, накопичення, передавання і первинна обробка (кодування, класифікація, сортування тощо) вхідних даних;

оцінка та прогноз внутрішньої та зовнішньої обстановки;

вироблення варіантів воєнно-політичних рішень, оцінка їх ефективності (доцільності).

Для виконання зазначених функцій аналітичний центр повинний мати такі функціональні компоненти:

організаційне забезпечення - сукупність засобів і методів, яка забезпечує ефективне використання технічних і програмних засобів персоналом центру і взаємодію підрозділів та співробітників між собою;

система моделей і прикладне програмне забезпечення - сукупність математичних моделей, алгоритмів і програмних засобів, яка забезпечує автоматизоване вирішення завдань аналітичного центру;

інформаційне, технічне і загальне програмне забезпечення - сукупність інформаційної бази (баз даних), технічних засобів автоматизації і програмного забезпечення, використовуваного для управління ними - забезпечує функціонування системи моделей і прикладного програмного забезпечення.

Виходячи з вище наведених міркувань, аналітичний центр повинний мати два головних підрозділи: науковий і аналітичний. Як варіант, є можливим створення окремого підрозділу технічної підтримки.

Головними функціями наукового підрозділу центру мають бути:

пошук нових методів, які дозволяють більш адекватно моделювати об'єкти, досліджувані їх під час формування воєнно-політичних рішень;

розроблення математичних описів, методик, алгоритмів, моделей та програмних засобів моделювання досліджуваних об'єктів;

розроблення структури інформаційної бази, визначення порядку її формування, підтримки і експлуатації;

збір, первинна обробка даних, потрібних для забезпечення моделювання та інформаційного забезпечення роботи аналітичного підрозділу, та формування на цій основі інформаційної бази, підтримка її в актуальному стані;

апробація розроблених моделей та програмного забезпечення, їх підготовка та передача в експлуатацію аналітичним підрозділом;

навчання співробітників аналітичного підрозділу новим методам підготовки воєнно-політичних рішень, порядку і правилам роботи з моделями і програмним забезпеченням;

допомога аналітичному підрозділу у випадках, коли потрібно різке збільшення обсягів аналітичної підтримки.

Головними функціями аналітичного підрозділу центру мають бути:

участь у збиранні, первинній обробці потрібних для роботи даних та формуванні інформаційної бази;

моделювання, вироблення і оцінка варіантів воєнно-політичних рішень;

розробка робочих та підсумкових документів;

робота з керівництвом, для якого готуються воєнно-політичні рішення;

формування (уточнення) вимог до інформаційної бази, моделей та програмного забезпечення.

Під час формування воєнної політики є важливим виявлення майбутніх змін обстановки по слабких сигналах, які мають місце у сьогоденні. Це обумовлено тим, що деструктивні впливи готуються воєнно-політичними суб'єктами приховано. Такі впливи необхідно виявляти якомога раніше, але зробити це можна лише за опосередкованими ознаками. Тому безперервність збирання інформації та її первинної обробки сприяють своєчасності оцінювання ситуації і дають необхідний час для прийняття і реалізації рішень.

З огляду на це, підрозділи аналітичного центру мають функціонувати у трьох режимах: моніторингу, вирішення планових завдань і надзвичайної ситуації.

У режимі моніторингу персонал аналітичного центру вирішує переважно інформаційні та аналітичні задачі, призначені для оцінювання поточної ситуації: готує короткі довідки й огляди для інформування керівництва і звернення його уваги на актуальні події і тенденції.

У режимі вирішення планових завдань персонал центру вирішує аналітичні завдання згідно планів аналітичної підтримки, розробляє стратегії, програми, плани, прогнози. В цьому режимі здійснюється найбільший осяг аналітичної роботи, розроблюються та вдосконалюються моделі, програмне забезпечення тощо.

Режим надзвичайної ситуації призначений для вирішення завдань аналітичної підтримки воєнно- політичних рішень у разі виникнення непередбачених раптових змін ситуації. Головна мета таких рішень - мінімізація негативних наслідків. Умови підготовки рішень характеризуються максимальною невизначеністю, оскільки швидкі зміни ситуації не залишають часу і для уточнення інформації, і для реалізації рішення.



Висновок

Виходячи з ускладнення об'єкту і предмету воєнної політики в сучасних умовах, а також різкого збільшення кількості факторів, які потребують врахування для забезпечення адекватності воєнної політики, є необхідним зосередити підтримку з формування воєнної політики в спеціалізованому аналітичному центрі. Це також відповідає завданням державної політики, які поставлені Міноборони України в Програмі діяльності Уряду. Головною ідеєю побудови такого центру має бути поєднання в рамках єдиної організаційно-штатної одиниці нерозривних наукової та аналітичної складових з головними завданнями відповідно: створення інструментів аналітичної роботи і власне аналітичної роботи із застосуванням цих інструментів. Змістовні завдання аналітичного мають визначатись завданнями воєнної політики, що потребують аналітичною підтримки. Центр повинний підпорядковуватись безпосередньо Міноборони України, а керівництво центру повинно мати прямий доступ до його керівництва. Аналітичний центр має функціонувати в трьох режимах: моніторингу, вирішення планових завдань і надзвичайних ситуацій.

Досвід з розробок автоматизованих систем управління показує: якщо держава дійсно серйозно поставиться до створення системи аналітичної підтримки і результати економічного розвитку дозволять це зробити, все одно процес триватиме довгий час. Це пов'язано насамперед з неможливість швидко створити наукове забезпечення і, головне, підготувати людей, змінити їх образ мислення, налагодити усю систему в комплексі. Тому потрібно вже сьогодні зробити хоча б підготовчу роботу в цьому напрямі.



Список використаних джерел

Суперечки довкола реальності «Плану Даллеса» ведуться давно, але РФ все ж віднесла відповідний текст до списку екстремістських матеріалів під номером 3932 https://www.sova-center.ru/racism-xenophobia/news/ counteraction/2016/12/d35936/.

Прощальное обращение к нации http://www. coldwar.ru/eisenhower/farewen-address.php.

Дональд Рамсфелд https://uk.wikipedia.org/wiki/ Дональд_Рамс фелд.

Дэвид Петреус, бывший глава ЦРУ, а теперь медиа-магнат на Балканах. Полное расследование https:// www.ojim.fr/version-russe-david-petraeus-ex-chef-de-cia- nouveau-magnat-medias-europe-de-lest-lenquete-complete/.

Эдвард Лукас: Почему слабая Россия обыгрывает сильный Запад https://russian.rt.com/motv/2014-09-19/- Edvard-Lukas-Pochemu-slabaya.

Национальный центр управления обороной Российской Федерации https://structure.mil.ru/ structure/ministry_of_defence/details.htm?id=11206@ egOrganization.

Бочарніков В. П., Свєшніков С. В., Павленко В.

І. Категорії Національної безпеки: погляд на сутність і взаємозв'язки для вирішення аналітичних задач підтримки прийняття рішень в області воєнної політики. К.: «Наука і оборона», №3, 2012. - с. 21-27.

Бочарніков В. П., Свєшніков С. В., Тимошенко Р. И., Павленко В. І. Технологія аналізу воєнно-політичної обстановки. - К.: НУОУ ім. Івана Черняховського, 2017. - 384 с.

References

1. Superechki dovkola realnosti “Planu Dallesa” ve- dutsya davno, ale RF vse zh vidnesla vidpovidniy tekst do spisku ekstremistskih materialiv pid nomerom 3932 (Disputes over the reality of the “Dulles Plan” have been going on for a long time, but the Russian Federation still included the relevant text in the list of extremist materials under number 3932) https://www.sova-center.ru/racism-xenophobia/ news/counteraction/2016/12/d35936/

Proschalnoe obraschenie k natsii (Farewell appeal to the nation) http://www.coldwar.ru/eisenhower/farewell- address.php

Donald Ramsfeld (Donald Rumsfeld) https:// uk.wikipedia.org/wiki/,3pHanLg_PaMc$ejig

Devid Petreus, byivshiy glava TsRU, a teper mediamagnat na Balkanah. Polnoe rassledovanie (David Petraeus, the former head of the CIA, and now a media tycoon in the Balkans. Full investigation) https://www.ojim.fr/version- russe-david-petraeus-ex-chef-de-cia-nouveau-magnat- medias-europe-de-lest-lenquete-complete/

Edvard Lukas: Pochemu slabaya Rossiya obyigryivaet silnyiy Zapad (Edward Lucas: Why a weak Russia beats a strong West) https://russian.rt.com/inotv/2014-09-19/- Edvard-Lukas-Pochemu-slabaya

Natsionalnyiy tsentr upravleniya oboronoy Rossiyskoy Federatsii (National Defense Management Center of the Russian Federation) https://structure.mil.ru/structure/ministry_ of_defence/details.htm?id=11206@egOrganization

Bocharnikov V P Sveshnikov S. V, Pavlenko V

Kategorii Natsionalnoii bezpeki: poglyad na sutnist i vzaemozv'yazki dlya virishennya analitichnih zadach pidtrimki priynyattya rishen v oblasti voennoi politiki (Categories of National Security: a look at the essence and relationships to solve analytical problems to support decisionmaking in the field of military policy). K.: “Nauka i obo- rona”, №3, 2012. - c. 21-27.

Bocharnikov V P., Sveshnikov S. V, Timoshenko R.

I., Pavlenko V I. Tehnologiya analizu voenno-politichnoi obstanovki (Technology of analysis of the military-political situation). - K.: NUOU Im. Ivana Chernyahovskogo, 2017.- 384 c.

Размещено на Allbest.ru