Соціокультурна адаптаційна поведінка інтелектуального мігранта в новому середовищі
Розуміння цілісної картини процесу соціокультурної адаптації мігрантів, розкриття психологічних механізмів адаптаційної поведінки мігрантів. Дослідження проблем, пов'язаних із включенням мігрантів у культурне середовище приймаючого суспільства.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.10.2020 |
| Размер файла | 30,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
СОЦІОКУЛЬТУРНА АДАПТАЦІЙНА ПОВЕДІНКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО МІГРАНТА В НОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ
А. Ухова, асп.
Київ
Анотація
Починаючи із другої половини ХХ ст., міграція набула світового масштабу, охопила всі континенти, різні соціальні верстви і групи суспільства, різні сфери суспільної життєдіяльності. Незважаючи на безліч позитивних аспектів, які несе міграція, існує й негативний бік - соціальна адаптація мігрантів до нових умов життя.
Ключові слова: інтелектуальна міграція, соціокультурна адаптація, проблеми мігрантів.
Annotation
А. Ukhova, PhD student
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine
SOCIO-CULTURAL ADAPTATION BEHAVIOR OF INTELLECTUAL MIGRANTS IN A NEW ENVIRONMENT
Starting from the second half of the 20th century, migration has gained a global scale, covering all continents, different social layer and groups of society, various spheres of public life. Despite the many positive aspects that migration brings, there is a negative side - the social adaptation of migrants to new living conditions.
Key words: intellectual migration, sociocultural adaptation, migrants' problems.
Аннотация
А. Ухова, асп.
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина
СОЦИОКУЛЬТУРНОЕ АДАПТАЦИОННОЕ ПОВЕДЕНИЕ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫХ МИГРАНТОВ В НОВОЙ СРЕДЕ
Начиная со второй половины ХХ в., миграция приобрела мировой масштаб, охватила все континенты, разные социальные слои и группы общества, различные сферы общественной жизнедеятельности. Несмотря на множество положительных аспектов, которые несет миграция, существует и отрицательная сторона - социальная адаптация мигрантов к новым условиям жизни. Ключевые слова: интеллектуальная миграция, социокультурная адаптация, проблемы мигрантов.
Постановка проблеми
Посилення міграційних процесів призвело до виникнення комплексу значних соціокультурних і соціально-психологічних проблем і до помітного зростання інтересу вчених до досліджень, присвяченим адаптації мігрантів у нових умовах життєдіяльності. У зв'язку з високою динамічністю глобалізованого соціокультурного простору, проблема розуміння гармонізації суб'єкта та соціального середовища, адаптаційних механізмів вимагає своєчасної науковотеоретичної рефлексії.
Мета статті - розуміння цілісної картини процесу соціокультурної адаптації мігрантів, розкриття психологічних механізмів адаптаційної поведінки мігрантів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
мігрант суспільство соціокультурний адаптація
Аналізуючи процеси міграції й особливості поведінки мігрантів, учені відзначають ряд проблем, пов'язаних із їхнім включенням у культурне середовище приймаючого суспільства. До таких проблем належать: проблеми взаємодії з корінним населенням, складності професійного визначення, житлово-побутову невлаштованість, формування негативних емоційних станів - тривожності, стресу, агресивності, проблеми поведінки мігрантів, безліч протиріч і конфліктів, обумовлених різними цінностями й нормами поведінки і т. п. Усі перераховані проблеми є наслідком неадаптованості мігрантів до нових для них життєвих умов. У зв'язку з цим в останнє десятиліття такі вчені, як О. Рєвнівцева, Є. Ерфан, І. Парасюк, Г. Васильченко, В. Кашпур, І. Поправко, Володько, О. Ровенчак, Д. Матсумото, Й. Кім, Блек, М. Мендехолл, Д. Каі та інші звернули увагу на дослідження міграції та проблем, що виникають у процесі життєустрою мігрантів у приймаючому співтоваристві.
Викладення основного матеріалу
Інтелектуальна міграція, як явище суперечливе й неоднозначне, вимагає конкретних заходів щодо її впорядкування, яке повинне здійснюватися за допомогою міжнародноправового регулювання міграційних процесів з урахуванням глобальних інтересів світового співтовариства, об'єктивних можливостей окремо взятих держав і особливостей розвитку народонаселення в сучасних умовах [1, с. 10]. Для цілей цього дослідження явище міграції нас цікавить лише тоді, коли висококваліфікована особа, що належить до однієї країни, безумовно залишається в іншій країні. Отже, ми не переймаємось таким питанням як іноземні студенти, які після навчання повертаються додому.
Тут ще раз вибір терміна "міграція" може допомогти розмежувати тему. Це включає насамперед "намір" залишитися. Звичайно, цей намір варто враховувати після періоду адаптації й реальних матеріальних можливостей. Виділяють три основні фази адаптації. На початку перебування в новій країні іноземний студент проходить процес інтересу до суспільства й культури, що позитивно відображається на його загальному стані; другий період - це депресія, кризовий стан; і третій - це позитивний перехід до періоду адаптації та остаточне пристосування [3, с. 9].
Одна з основних проблем, пов'язаних із міграцією - соціальна адаптація мігрантів до нових умов життя. По-перше, найчастіше причиною міграції є безробіття, неможливість індивідуума реалізувати свій потенціал у регіоні, у якому він мешкає. Людина практично, не маючи коштів на існування, переїжджає в інший регіон, або в іншу країну. Він не має можливості придбати нерухомість, і найчастіше людині навіть не вистачає коштів, щоб зняти орендувати приміщення. І навіть якщо людина відразу знайде роботу, грошову винагороду вона отримає не відразу, і, зазвичай, заробітна плата в мігрантів невелика.
Людині доведеться жити і працювати впроголодь, постійно обмежуючи себе. Перший час вона житиме навіть ще гірше, ніж там, звідки людина приїхала. Саме тому мігранти почуваються на нижчому щаблі суспільства, належать до маргіналів - це матеріальний аспект проблеми міграції.
По-друге, навіть у межах однієї країни, не кажучи вже про інші держави, існують різні етнічні групи, кожна з яких має власну культуру, традиції. Через це багатьом мігрантам ритм життя, звичаї того регіону, у який вони приїхали, дуже "дивні". Виникає соціальне нерозуміння, людина відчуває, що вона не вписується в таке життя.
Кожна людина суб'єктивно інтерпретує ситуацію, намагається адаптуватися, включитися в нове соціокультурне середовище, часто неправильно сприймаючи нову навколишню дійсність. Виникає ефект соціальної ексклюзії - нездатність адаптуватися до нового місця проживання [10, с. 101]. Це часто призводить до конфліктів, розв'язати які інколи буває непросто.
Структуроутворюючою складовою соціокультурної адаптації є базова інтерактивна матриця "суб'єкти адаптації - адаптивне середовище". Прийнято виділяти чотири базові адаптаційні стратегії, які використовуються мігрантами:
1. Стратегія "геттоїзації" (пасивної автаркії), що реалізується в ситуаціях, коли адаптанти, опинившись у новому оточенні, прагнуть уникнути прямих контактів із чужою культурою й тим самим усунути негативні симптоми культурного шоку. Мігранти створюють свій особливий мікросвіт, у якому присутнє виключно "рідне" етнокультурне середовище. Пасивна автаркія, зазвичай, характерна для представників етнічних меншин (переселенців і біженців), які мешкають у великих містах, індустріальних центрах, мегаполісах.
2. Стратегія "культурної колонізації" (агресивної автаркії) характеризується активним проявом у мігрантів етноцентризму й інтолерантності. У цьому випадку нова реальність сприймається вкрай неадекватно, інша культура різко критикується і, як наслідок, відкидається. Більш того, мігранти (колонізатори) активно прагнуть перенести свої атрибути культури й етнічні стереотипи в нове середовище, нав'язати приймаючому оточенню власне світосприйняття та спосіб життя.
3. Асиміляція, що передбачає відмову мігрантів (добровільну або вимушену) від рідної культури та повну ідентифікацію ("розчинення") із новим етнокультурним світом.
4. Інтеграція (акультурація) - найбільш краща й успішна стратегія адаптації, яка полягає у збереженні етноменшинами прихильності своїй культурі та паралельній інтерналізації іншокультурних атрибутів. Ця модель передбачає також активізацію паритетного міжкультурного діалогу між мігрантами й домінуючою етнічною більшістю, взаємне пристосування останніх: коли меншинам необхідно засвоїти базові цінності, норми, знання нового соціокультурного середовища, а приймаючій спільноті - адаптувати свої соціальні інститути до потреб і запитів всіх складових його етнічних груп [14]. Вибір тієї чи іншої стратегії залежить від ряду чинників: мікроі макросоціальних (табл. 1).
Таблиця 1
Вплив чинників на вибір адаптаційної стратегії мігранта
|
Мікросоціальні чинники |
Макросоціальні чинники |
|
|
індивідуально-особистісні характеристики адаптантів (вік, рівень освіти і професійної підготовки, комунікабельність, ціннісні орієнтації, мотивація, особистісна самооцінка, характер очікувань, життєвий досвід та ін.) |
політична і соціально-економічна ситуація в країні, що приймає і в світі |
|
|
характеристики взаємодіючих культурних меж етногруп, насамперед культурна дистанція (об'єктивно існуюча та суб'єктивно сприймаюча ступінь схожості або відмінності між етнічними культурами) |
наявність (або відсутність) громадських організацій і об'єднань співвітчизників, масштаби їхньої діяльності |
|
|
правовий статус мігрантів |
||
|
характер імміграційної й етнонаціональної політики влади |
||
|
рівень корупції та злочинності |
Джерело: складено автором на основі [15, с. 89]
Також варто згадати такі проблеми як мовний бар'єр, часто негативне ставлення корінного населення до мігрантів, втрата зв'язку з родичами і друзями тощо. Усі ці умови також накладають негативний відбиток на психологічне сприйняття мігрантом навколишньої дійсності, а отже, сповільнює або унеможливлює його соціальну адаптацію.
Міграційні процеси у суспільстві конкретизують особливості соціально-економічного вдосконалення будь-якої країни та її регіонів. У загальній структурі суспільних протиріч, проблеми соціальної адаптації мігрантів є важливим фактором розвитку суспільства. Чим легше адаптація мігрантів до нових умов, тим істотніше економічна рентабельність людських ресурсів для розвитку країни і, навпаки, посилення конфліктного потенціалу міграційних процесів зменшує рівень адаптації мігрантів, руйнує ринок праці та підсилює соціальну напруженість.
Соціальна адаптація мігрантів відбувається за допомогою духовно-практичної діяльності, основним змістом якої є пристосування до існуючої культури, звичаїв, цінностей, норм поведінки нового середовища, перетворення самого себе.
Адаптація - закономірний зв'язок людини й істотна функція будь-якої соціальної системи. У соціальній адаптації мігрантів взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх чинників тісно пов'язане з економічними та соціальними структурами. Усього існує чотири основних взаємопов'язаних аспектів соціальної адаптації мігрантів, які наведені в табл. 2.
Таблиця 2
Головні аспекти соціальної адаптації мігрантів
|
Соціально-економічний |
Ідеологічний |
|
|
нові форми економічної поведінки домогосподарств, поширення яких зумовили негативні соціально-економічні процеси протягом останніх двох десятиліть |
упорядкування змін, що відбуваються в погляді на життя простих людей (соціальних взаємин, нових структурних частинок в ідеології) |
|
|
Соціально-психологічний |
Соціально-політичний |
|
|
характеристика внутрішнього стану населення (емоційний статус, трудові перспективи людини, якість міжособистісних взаємин, згуртованість членів суспільства) |
оцінка рівня неявних форм напруженості в соціумі, розвиток якої супроводжується як змінами у структурі економічного життя людей, так і процесами соціальної дезадаптації, емоційної напруги людей і зміни їхнього погляду на світ |
Джерело: [11, с. 185]
Адаптаційна поведінка мігрантів складається із зовнішніх (екзогенних) і внутрішніх (ендогенних) факторів. Перші включають соціальні методи пристосування мігрантів до економічним, соціальним, побутовим процесам на новій території. Другі пов'язані з людськими ресурсами (професійними, освітніми, культурними, психологічними), які є необхідними чинниками соціальноекономічної стійкості територій міграційного зростання.
Основою адаптації мігрантів є соціокультурне середовище. Воно утворюється з чотирьох сфер людської діяльності: життєзабезпечуючої, виробничої, соціо-нормативної та пізнавальної. Кожна з цих сфер характеризується рядом значень, норм, цінностей і способів реалізації. Проте, незважаючи на це, усі вони мають загальну підставу, що відображає індивідуальну специфіку кожного культурного середовища [12, с. 10].
Головними елементами соціального середовища є культура й культурна традиція. Завдяки культурі визначаються можливості соціокультурного середовища у взаємодії, ступінь впливу середовища на мігранта, налагодженість засобів включення індивідуума в соціум. Адаптація мігрантів у соціокультурному середовищі визначається багато в чому його пристроєм і рівнями його організації. Розгляд головних складових соціокультурного середовища дозволяє виявити проблемні зони, виокремити стратегії адаптації мігрантів і першорядні напрямки включення міграційного ресурсу в соціальний простір.
На процес соціальної адаптації мігрантів до нового для них соціокультурного середовища впливають безліч чинників. Процес адаптації залежить від індивідуальних особливостей кожного індивіда, але в той же час залежить і від характеру середовища, її умов і факторів.
Передумовами соціальної адаптації мігранта, що включають у себе основний зміст цього процесу, є такі зовнішні фактори: соціокультурне становище місцевої територіальної громади [13, с. 69], тип спільноти, ступінь його економічного й культурного розвитку. Вони включають у себе різні показники: економічні, соціально-демографічні умови, адміністративно-правові, сформовані у приймаючих регіонах. Зокрема, до таких належать: щільність населення, динаміка попиту та пропозиції на робочу силу, наявність вільних житлових місць, стан ринку праці, структури зайнятості, соціального захисту й забезпечення; ступінь розвиненості соціальної інфраструктури, ресурсний потенціал регіону, клімат, величина бар'єра між мігрантами та приймаючим населенням, а також соціальна обстановка, обумовлена ставленням корінного населення до мігрантів.
Соціальні умови взаємопов'язані з суб'єктивними факторами, до яких варто віднести можливість конкретного члена суспільства включатися в систему нових суспільних відносин, що складаються у зв'язку з появою мігрантів. Іншими словами, адаптантів у цьому випадку є не лише змушені переселенці, а й члени місцевої громади, для яких соціальні умови також змінюються разом із появою в їхньому житті мігрантів.
Мігранти впровадили різні технології, щоб допомогти собі у процесі культурної адаптації й акультурації в новому середовищі. В останні роки найпоширенішими й корисними методами, якими користуються "новачки", є соціальні медіа, які відіграють ключову роль у з'єднанні людей по всьому світу для того, щоб ділитися й обмінюватися знаннями та культурними традиціями. Насправді світ став "великим селом" після появи програм соціальних медіа. Тому люди не лише можуть взаємодіяти та спілкуватися один з одним, використовуючи інтернет, але й можуть отримувати інформацію, зокрема і про нове суспільство. Отже, завдяки соціальним медіа люди з кожної культури можуть розуміти та поважати традиції та норми інших країн.
Термін "міжкультурна адаптація" означає пристосування різних форм поведінки, тобто зменшити ймовірність бути неправильно зрозумілим під час розмови та спілкування з людиною іншої культури [4, с. 34]. У процесі міжкультурної адаптації люди використовують соціальні медіа для кількох цілей, наприклад, щоб дізнатися про інші культури та країни, налагодити стосунки з друзями й постійно бути проінформованим про події та новини. Іншими словами, взаємодія і спілкування через інтернет впливають на міжкультурну адаптацію для новачків у приймаючих країнах.
Досвід людей, які успішно перейшли з однієї культури та "злилися" з іншою, збагатили мультикультурний світ. Тобто термін міжкультурна адаптація означає таку ситуацію: після вступу людини в нову культуру, вона може спочатку перебувати у стані нерівноваги, але через деякий час вона знайде баланс [5]. Перебувати в такому стані природно, оскільки людина не знає або, принаймні, знає, мало інформації про нову культуру. Адаптація до нової культури - це динамічний процес, за допомогою якого люди, переїжджаючи в незнайоме культурне середовище, встановлюють (або відновлюють) і підтримують відносно стабільний, взаємний і функціональний зв'язок із середовищем [6, с. 244].
Адаптація до нової культури передбачає переживання багатьох факторів у процесах адаптації, таких як поведінкові та психологічні зміни, оскільки люди з різних культур взаємодіють між собою по-різному [7]. За словами Лі та Кіма [8], людям потрібно застосовувати адаптаційні навички та вивчати знання про нову культуру під час залучення всередину цільової культури. Цей процес охоплює очевидне усвідомлення своєї культури й нових культур із погляду відмінностей і подібності. Наприклад, бути цікавою та відкритою людиною до культурних відмінностей допомагає розвивати міжкультурну компетентність. Більше того, комунікація є важливою в цьому міжкультурному процесі, коли спілкування з людьми в новій культурі є дуже вигідним, щоб спочатку подолати бар'єри, а потім поступово адаптуватися до нової культури. Щодо психологічних факторів, емоції мають істотний вплив на процес культурної перебудови. За словами Мацумото, Хіраями [9], люди, які не можуть контролювати свої емоції, можуть зіткнутися із труднощами в успішному здійсненні процесу адаптації до нових культур. Тому люди повинні контролювати свої емоції, щоб плавно й легко адаптуватися до нової культури.
Список використаних джерел
1. Ерфан Є. А. Особливості міжнародної міграції висококваліфікованих працівників / Є. А. Ерфан // Наук. вісн. Ужгород нац. ун-ту. № 18, ч. 2. URL: http://lib.znau.edu.ua/jirbis2/images/phocagallery/ 2017/Pryklady_DSTU_8302_2015.pdf (дата звернення: 15.04.2020).
2. Black S. The U-Curve Adjustment Hypothesis Revisited: A Review and Theoretical Framework / S. Black, M. Mendenhall // Journal of International Business Studies. 22(2):225-247. June, 1991. URL: https://www.researchgate.net/publication/5222549_The_U-Curve_Adjustment_ Hypothesis_Revisited_A_Review_and_Theoretical_Framework (дата звернення: 15.04.2020).
3. Mizuno Y. Culture Shock: Reexamining the Concept and the W-curve Model of the Adaptation Process through Sojourner Experiences of International Students / Y. Mizuno. The University of Leeds. School of Modern Language and culture, 2012. URL: https://resources.library.leeds.ac.uk/finalchapter/dissertations/lcs-tpg/example2.pdf (дата звернення: 15.04.2020).
4. Cai D. A. (1996). Adjusting to Cultural Differences / D. A. Cai, J. I. Rodriguez : The Intercultural Communication Studies, 1(2), 31-42. URL: https://web.uri.edu/iaics/files/03deb.pdf
5. Kim Y. Y. (2001). Becoming intercultural: An integrative theory of communication and cross-cultural adaptation / Y. Y. Kim. Thousand Oaks, CA: Sage Publications, Inc.
6. Gudykunst W. B. (2003). Cross-cultural and intercultural communication / W. B. Gudykunst. Thousand Oaks, CA : Sage Publications, Inc.
7. Kim Y. Y. (2005). Adapting to a new culture: An integrative communication theory / Y. Y. Kim. In W. B. Gudykunst (Ed.), Theorizing about intercultural communication. Thousand Oaks, CA.
8. Lee J. W. Y. (2012). Uncovering the use of Facebook during an exchange program / Lee J. W. Y. et al. China Media Research, 8(4), 62-76.
9. Matsumoto D. (2006). Psychological skills related to intercultural adjustment / D.Matsumoto et al. In T. P. Paul, & C. J. Lilian (Eds.), Handbook of multicultural perspectives on stress and coping. Springer, Boston, MA. https://doi.org/10.1007/0-387-26238-5_16
10. Рєвнівцева О. Соціальне виключення: проблеми визначення та дослідження / О. Рєвнівцева. Людський розвиток. 2008. С. 98-106. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/8940/08-Revnizeva.pdf
11. Володько В. Моделі соціокультурної адаптації іммігрантів / В. Володько, О. Ровенчак // Вісник Львів. 2008. № 2. С. 182-210.
12. Соціальна адаптація працівників-мігрантів в умовах євроінтеграції. Тернопільський національний економічний університет : вебсайт.URL: https://www.tneu.edu.ua/pdf/026.pdf (дата звернення: 15.04.2020).
13. Парасюк І. Планування розвитку територіальних громад : навч. посіб. / І. Парасюк, Г. Васильченко, Н. Єременко. Асоціація міст України. К. : ТОВ "Підприємство ВІ ЕН ЕЙ", 2015.
14. Южанин М. А. О социокультурной адаптации в иноэтнической среде: концептуальные подходы к анализу / М. А. Южанин // Социокультурные исследования. 2007. № 5 (277). С. 70-77.
15. Кашпур В. Социокультурная адаптация мигрантов: проблемы и стратегии (Томский кейс) / В. Кашпур, І. Поправко. // Вестник Томского гос. ун-та. 2012. С. 88-93.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Характеристика дефініцій "сім’я", "молодь". Агресія с куту зору сучасної психологічної науки. Огляд факторів агресивної поведінки молоді. Аналіз результатів дослідження за "Тестом руки". Аналітична оцінка ступеню впливу суспільства і сім’ї на молодь.
реферат [18,2 K], добавлен 28.11.2010Характеристика студентських груп та основні види адаптаційних бар’єрів. Вплив позитивного соціально-психологічного клімату на процес успішної адаптації в академічній групі. Результати дослідження бар’єрів соціальної адаптації у студентському середовищі.
курсовая работа [51,7 K], добавлен 28.08.2014Поняття девіації і причини її виникнення. Специфіка злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції та суїциду як форм девіантної поведінки підлітків. Характеристика засобів і методів впливу суспільства на небажані (асоціальні) форми поводження.
реферат [30,3 K], добавлен 05.01.2012Типологія поведінки людини, що відхиляється. Статистичні дані, пов'язані з проявами девіантної поведінки. Суїцид як найбільш небезпечна форма девіантної поведінки. Основні причини і чинники суїциду. Статистика захворювань на наркоманію і алкоголізм.
курсовая работа [562,0 K], добавлен 11.11.2014Сутність і підходи до вивчення девіантної поведінки. Поняття та форми прояву протиправної, адиктивної та суїцидальної поведінки. Характеристика ризикованої поведінки щодо зараження на ВІЛ/СНІД. Аналіз впливу девіантної поведінки на стосунки в сім’ї.
курсовая работа [52,4 K], добавлен 26.09.2010Сутність і характерні особливості девіантної поведінки в умовах соціальної аномії, її зміст, можливі варіації та різновиди, місце в сучасному суспільстві та розповсюдження серед молоді. Значення в даному процесі змін в соціокультурній реальності України.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 14.01.2010Причини, чинники та сутність теорій (Ч. Ломброзо, У. Шелдон) виникнення девіантної поведінки. Типологія, специфічні ознаки та психологічні прояви девіантної поведінки. Особливості профілактики девіантної поведінки в умовах загальноосвітньої школи.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 19.08.2015Оціночний вияв масової свідомості, що характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій, фактів, проблем. Сутнісні характеристики, функції та способи виміру громадської думки. Фактори впливу на моделі споживчої поведінки, роль громадської думки.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 14.06.2016Чотири взаємопов’язаних етапи будь-якого соціологічного дослідження. Класифікація емпіричних і прикладних досліджень. Найважливіші компоненти структури особистості: пам'ять, культура і діяльність. Глобалізація: наслідки для людини і сучасного суспільства.
контрольная работа [32,0 K], добавлен 22.09.2012Поняття алкоголізму як форми девіантної поведінки. Небезпека алкоголізму неповнолітніх. Дослідження А.Є. Личко і зв'язок девіантної поведінки з акцентуацією характеру. Алкоголізм в дитячому та зрілому віці. Мотиви підлітково-юнацького алкоголізму.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 21.08.2012
