Напрями удосконалення соціального захисту дітей-сиріт в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.84. - 053.2/.5 (477)

Напрями удосконалення соціального захисту дітей-сиріт в Україні

Безтелесна Л.І.

к.е.н., доцент, Потапчук А., ст. 5 курсу ФМ

(Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне)

Обґрунтована соціально-економічна доцільність трансформації існуючої системи соціального захисту дітей-сиріт в Україні. Доведено, що перехід від утримання закладів інтернатного типу до облаштування дитячих будинків сімейного типу та системи усиновлення сприятимуть кращій соціалізації дітей - cиріт.

соціальний захист дитина сирота

The author gives solid grounds for social and economic reasons to transform the existing system of social protection for orphans in Ukraine. It is proved that the transformation from orphanages to family run homes for orphaned children and the system of adoption could improve the level of orphans' social integration.

Постановка проблеми. Проблема сирітства є однією з найголовніших проблем не тільки нашої країни, а й взагалі людства. Діти-сироти зазвичай не мають можливості жити нормальним життям і вважаються «вигнанцями» суспільства. Тому держава надає цілий спектр соціальних послуг для них з метою його забезпечення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значна кількість наукових публікацій присвячується лише організаційно-правовим аспектам соціального захисту дітей-сиріт в Україні, а осторонь залишаються соціально-економічні.

Формулювання цілей статті. Подальше удосконалення існуючої розгалуженої системи соціального захисту дітей-сиріт в Україні вимагає розгляду соціально-економічних наслідків її функціонування та вибору напрямів її реформування .

Наукові результати. Оцінка чисельності дітей - cиріт Україні в динаміці свідчить про щорічне її зростання (рис.1.) [1].

Держава створює розгалужену інституційну інтернатну систему закладів опіки та виховання дітей-сиріт (рис.2). В інтернатних закладах навіть за най-кращих умов, дитина не може навчитися планувати сімейний бюджет, робити покупки, готувати їжу, вести домашнє господарство та багато іншого, що повинна вміти повноцінна особистість у сучасному житті. Отже, такий підхід перешкоджає успішній соціалізації особистості.

Найкращою формою виховання дітей-сиріт, яка дозволяє їх адаптувати до умов реального життя, є організація дитячих будинків сімейного типу. Це нова форма соціального захисту дітей-сиріт, яка характерна для країн з ринковою економікою.

Рис. 1. Динаміка чисельності дітей - сиріт в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Державна система опіки та виховання дітей - сиріт

Після розпаду Радянського союзу соціалістичні держави були у скрутній економічній ситуації, що стосувалося і соціального стану - кількість сімей, що віддавали дітей у заклади інституційної опіки, значно збільшилася. Ви-значили дві причини такого явища : перша - бідність і відсутність матеріа-льних ресурсів, слабкі матеріальні ресурси, відсутність житла ; друга - бага-тодітні сім'ї, небажані діти, батьки, які зловживали алкоголем.

У всіх цих країнах відбувається зростання кількості дітей в інституційних закладах опіки., за винятком Молдови, (зменшення приблизно на одну тре-тину) та Білорусії, у всіх країнах Балтії зафіксовано зростання (особливо у Латвії - у 4.5 разу); подібна ситуація була у Росії та Україні.

Важливим моментом даного питання залишається вартість інтернатного обслуговування дітей-сиріт у різних країнах, з різним рівнем економіки, з рі-зними засадами соціальної політики (табл.1, 2) [2].

Таблиця 1. Вартість альтернативних форм опіки як відсоток від вартості державної ін-ституційної опіки, 2001 р.

За цими показниками інституційна інтернатна опіка є значно дорожча, ніж інші альтернативні системи виховання дітей-сиріт.

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) - окрема сім'я, що створюється подружжям або окремою особою, які беруть на виховання та спільне прожи-вання не менше 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування [3]. ДБСТ має статус державного закладу і користується правами юридичної особи. Він функціонує у вигляді окремої сім'ї, в якій загальна кількість рідних і прийомних дітей, як правило, не перевищує 10 чоловік, або входить до складу дитячого села (містечка). Батьки-вихователі - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації - до його закінчення. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. До ДБСТ влаштовуються у першу чергу діти, які перебувають між собою у родинних стосунках. На даний час, в Україні налічується 106 дитячих будинків сімейного типу. Вони як форма сімейного влаштування, найбільш повно забезпечують право дітей, які втратили родину, дають можливість зростати в сім'ї й мати необхідні умови для повноцінного розвитку особистості.

Крім дитячих будинків сімейного типу, найкращою альтернативою для дитини-сироти є також усиновлення. Адже саме усиновлення дає можливість дитині-сироті потрапити у справжню сім'ю, як її повноправний член.

Усиновлення (удочеріння) є оформленим спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Законо-давчо процедура усиновлення регламентується Кодексом про шлюб та сім'ю України [4] і Порядком передачі дітей, які є громадянами України, на усино-влення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами проживання у сім'ях усиновителів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України у 1996 році [5].

Таблиця 2. Вартість різни форм опіки у Молдові, Україні та Росії (вартість подано у розрахунку на дитину на місяць)

Характерною рисою українського інституту усиновлення є те, що він по-збавлений майнових основ і цілком підлеглий задачам забезпечення інте-ресів неповнолітніх дітей. Основним принципом, на якому відбувається по-дальша розбудова і вдосконалення інституту усиновлення, є найкраще за-безпечення захисту інтересів та прав дитини при усиновленні. На жаль, під час усиновлення дітей спостерігаються порушення. Неврахування прав і ін-тересів дитини призводить, навіть, до морально-психічних травм.

Усиновлення здійснюється і повинно здійснюватися виключно в інтересах дитини, дитина має право знати своїх батьків, має право на збереження свого етнічного походження, релігійної та культурної приналежності. Діти-інваліди можуть бути усиновлені, якщо характер захворювання не вимагає перебування дитини у спеціалізованому закладі. Дитина-інвалід може бути усиновлена, якщо суд визнає, що таке усиновлення відповідає її інтересам.

Протягом останніх років в Україні спостерігається тенденція зменшення кількості дітей-сиріт, всиновлених громадянами України, а натомість зрос-тає чисельність дітей-сиріт, усиновлених іноземцями. Хоча дані проведеного соціологічного опитування свідчать, що 20% українських сімей готові ро-зглядати питання про влаштування дитини-сироти в свою сім'ю .

Оцінка валових втрат від усиновлення дітей-сиріт іноземцями здійснюва-лася за методикою запропонованою в [6].З кожною усиновленою за кордон дитиною держава потенційно втрачає у суспільному виробництві у розмірі:

В = Q* P * T (1);

В- втрати держави через усиновлення за кордон дітей-сиріт; Q - кількість усиновлених дітей; P- валовий внутрішній продукт в розрахунку на 1 особу; T- період трудової діяльності ( у розрахунках прийнято 35 років).

Так, потенційні втрати суспільства, розраховані за даними 2003 р. скла-дають 227 млн. грн., а в 2004 р. 250 млн. грн. відповідно.

Крім того, зменшення кількості дітей-сиріт, усиновлених іноземцями буде соціально виправданим, адже в майбутньому в країні поліпшиться соціаль-но-демографічна ситуація і не лише через збільшенняя числа зайнятих, а й сприятиме зростанню чисельності населення, шлюбів, народжених та інше, оскільки держава не буде втрачати понад 2 тисячі майбутніх громадян в рік.

Таблиця 3. Динаміка чисельності усиновлених дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать-ківського піклування, чол.

Задля заохочення українських громадян усиновлювати дітей-сиріт, слід перш за все, виплачувати сім'ї, яка усиновила дитину таку ж суму як і при народжені дитини - 8500 гривень. Крім того, слід запропонувати ввести ма-теріальну підтримку усиновленої дитини в розмірі від одного до двох про-житкових мінімумів в місяць на дитину (на це навіть є вже проект постанови КМУ). Адже в чинному законодавстві на сьогодні підтримується тільки та дитина, яка береться на виховання, оскільки вона не втрачає статусу сироти. Усиновлені діти повністю переходять на матеріальне забезпечення батьків-усиновителів. Звісно, що будь-які економічні стимули обов'язково повинні супроводжуватимуться наглядом з боку державних структур за комфортніс-тю перебування дитини в сім'ї.

Висновки. З урахуванням інтересів дітей та держави, необхідно перейти від інтернатної опіки дітей-сиріт до більш оптимальної - виховання дітей у будинках сімейного типу або у прийомних сім'ях. Це сприятиме гуманнішо-му вихованню дітей-сиріт в умовах справжньої сім'ї, покращить загальне становище соціально незахищених дітей, зменшить кількість дітей та в май-бутньому молоді з девіантною поведінкою, забезпечить дітям-сиротам пов-ноцінне виховання, утримання та навчання;а відтак нормальні умови життє-діяльності. Навіть з економічної точки зору, перехід від інтернатного вихо-вання дітей-сиріт до будинків сімейного типу є більш доцільнішим. Що ж до усиновлення дітей-сиріт іноземцями, то даний захід у короткостроковому періоді дає суспільству економію коштів, а в довгостроковому приносить значні соціально-економічні збитки, що в декілька раз більші за отриману вигоду.

Размещено на Allbest.ru