Формування та регулювання ринку праці у сфері культури і мистецтв

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування та регулювання ринку праці у сфері культури і мистецтв

Цимбалюк Наталія Миколаївна

доктор соціологічних наук, професор

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

Український центр культурних досліджень

Міністерства культури України (Київ)

У статті розглядаються процеси формування ринку праці у сфері культури і мистецтв. Представлено результати моніторингу поповнення ринку праці випускниками вищих навчальних закладів Міністерства культури України за галузями знань, напрямами підготовки та освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Tsymbaliuk, N.M., Hrynchenko, S.I.Formation and Regulation of the Labour Market in Culture and Arts

The article deals with the processes related to the formation of the labour market in culture and arts. It presents the results of monitoring the labour market replenished with graduates from higher educational institutions under the Ministry of Culture of Ukraine, classified by disciplines, areas of training and educational and qualification levels.

Keywords: labour market of culture, replenishment of the labour market, young professionals.

Постановка проблеми

У реаліях сьогодення українське суспільство все ще переживає процес трансформації, що виражається у зміні ціннісних орієнтирів та деформації культурних цінностей, зростаючій соціальній диференціації, соціокультурній відокремленості людей. У цих умовах актуалізуються проблеми підвищення рівня інтегрованості та консолідації суспільства, поліпшення взаєморозуміння і взаємодії, толерантності різних груп населення.

Важливим чинником соціальної інтеграції суспільства мають стати культура та мистецтво. Забезпечення рівного доступу особи до всіх напрямів та форм культури, включення до різноманітних культурних практик, естетичне виховання, організація безперервної культурно-мистецької освіти стають важливими завданнями культурної політики держави. Вирішення цих завдань передбачає оптимізацію кадрової політики Міністерства культури відповідно до вимог ринкової економіки, регулювання процесу кадрового забезпечення мережі державних закладів та інфраструктури культури, розробку та запровадження державних механізмів регулювання ринку праці.

Усталеною є кореляційна залежність між якістю вищої освіти та конкурентоспроможністю фахівців. Саме тому в ринкових умовах система вищої культурно-мистецької освіти повинна запроваджувати нові принципи підготовки фахівців, не лише давати знання, а й формувати нові компетенції, серед яких чільне місце посідають інноваційне мислення, вміння застосовувати фахові навички у нестандартних ситуаціях, а також розвивати нетрадиційні для фахівців мистецтва якості особистості (організаційні, комерційні, комунікативні тощо). Тому цілком вірним є твердження, що поряд із завданням підвищення ефективності професійної освіти, стратегічним пріоритетом діяльності вищих навчальних закладів сфери культури і мистецтв повинна стати участь у формуванні кадрової політики Міністерства культури України та її науковому забезпеченні. Це, насамперед, вивчення ринку праці у сфері культури і мистецтв, подолання протиріч між інтересами вищих навчальних закладів та реальними кадровими потребами галузі.

Мета статті

Наявність протиріч між кадровими потребами ринку праці та діяльністю ВНЗ з підготовки кадрів характерні для більшості пострадянських суспільств. У свідомості пересічних громадян вища освіта залишається одним із головних важелів підвищення особистісного та соціального статусу, матеріального забезпечення. У той же час сучасна соціальна практика свідчить про хибність такої мотивації освітньої діяльності. Адже в умовах ринкових відносин, особливо у приватному секторі, головним чинником соціального визнання стає не формальне підтвердження кваліфікації фахівця у формі документа державного зразка, не схоластичні, а виявлені особою у процесі праці знання, вміння, компетенції. Тому диплом про вищу освіту як індульгенція, що дає право на стабільність професійного існування та пожиттєву грошову ренту, поступово втрачає своє сакральне значення.

Виклад основного матеріалу

Протиріччя між кадровими потребами ринку та певними напрямами підготовки у ВНЗ, популярність яких призводить до перевиробництва фахівців, проявляються не лише у вітчизняній вищій освіті. Вони характерні для більшості пострадянських країн, науковці яких проводять значну наукову роботу з вивчення цих процесів, у т.ч. того, як відбувається поповнення молодими фахівцями ринку праці. На основі отриманих результатів вони розробляють управлінські технології, спрямовані на посилення державного контролю за процесом наповнення ринку праці та його державного регулювання [1].

Культурно-мистецькі кадри є однією із соціально-професійних груп у структурі інтелігенції. Це - працівники масових закладів для населення (бібліотек, музеїв, клубно-дозвіллєвих установ, театрально-концертних організацій), підготовка яких фінансується з державного та муніципальних бюджетів. Їх діяльність пов'язана зі збереженням культурної спадщини, наданням населенню доступу до цінностей матеріальної та духовної культури, задоволенням культурно-мистецьких запитів суспільства.

У той же час сучасна модель розвитку вищої культурно-мистецької освіти, результатом діяльності якої повинно бути формування кількісних та якісних характеристик трудових ресурсів, необхідних для вирішення цих професійних завдань, не повною мірою виконує своє призначення. Виникає парадоксальна невідповідність між значущістю праці фахівців сфери культури та їх узагальненою соціальною оцінкою [2].

Перетворення в економіці, перехід до ринкових законів призвели до деформації системи культурно-мистецької освіти. Зниження якості та рівня життя працівників культури, орієнтованих у першу чергу на державні дотації, невлаштованість фахівців у соціальному житті, соціальна незахищеність породжують стійкі стереотипи щодо непрестижності роботи у сфері культури. Це негативно впливає на зацікавленість молоді у здобутті вищої культурно-мистецької освіти, знижує у студентів потяг до підвищення рівня професійних знань і, таким чином, зменшує їх шанси на ринку праці, ускладнює майбутнє працевлаштування [3].

В українських реаліях спостерігається відсутність комплексного, всебічного моніторингу поповнення фахівцями ринку праці у сфері культури і мистецтв. Дослідження цього процесу може стати одним із перших кроків державного регулювання ринку праці у сфері культури.

Під час роботи над темою "Дослідження і розробки з питань розвитку культурно-мистецької освіти та забезпечення фахівцями закладів культури в Україні" (2014 р.) працівниками лабораторії соціології культури Українського центру культурних досліджень (УЦКД) Міністерства культури України було розроблено методику та апробовано систему моніторингу кадрового забезпечення ринку праці у сфері культури і мистецтв молодими фахівцями. Об'єктом дослідження був процес припливу на ринок праці культурно-дозвіллєвої сфери трудових ресурсів - випускників ВНЗ культури і мистецтв III-IV рівнів акредитації. Предметом дослідження виступали випускники ВНЗ культури і мистецтва III-IV рівнів акредитації, молоді фахівці, що поповнюють ринок праці.

Емпірична інтерпретація основного поняття "молоді фахівці" була здійснена за наступними характеристиками:

-освітньо-кваліфікаційним рівнем фахівців;

- галузями знань, за якими проводилася фахова підготовка;

- напрямами фахової підготовки.

Мета роботи - виявлення особливостей та закономірностей поповнення ринку праці молодими фахівцями сфери культури і мистецтв за період 2010-2014 рр.

Основним методом дослідження обрано метод динамічного моніторингу, а також методи статистичного аналізу, типологізації, систематизації та класифікації. Проміжок часу, в межах якого відбувався моніторинг, складав п'ять років (2010-2014 рр.).

За даними Держстату України, на 01.01.2014 в Україні функціонувало 133 тис. масових та універсальних бібліотек, 18,5 тис. клубних закладів, 133 професійні театри, 85 концертних організацій. Для мережі цих закладів у системі Міністерства культури України фахівців з вищою освітою готують 11 вищих навчальних закладів ІІІ--IV рівнів акредитації, вісім з яких мають статус "національних". Це - вісім академій та три університети. П'ять навчальних закладів державного підпорядкування розташовані у столиці України, Києві; два - на території Донбасу (Донецьк та Луганськ); два у Харкові; решта - у Львові та Одесі. Отже розміщення ВНЗ культури і мистецтв за територіальною ознакою не можна назвати пропорційним. Проте у розташуванні помітно врахування географічної складової (Центральний, Східний, Західний, Південний, Північний регіони) із суттєвим пріоритетом столиці.

Зазначені вищі навчальні заклади готують фахівців за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та магістр). Відмінність ВНЗ культури і мистецтв полягає в тому, що значна частина з них випускає на ринок праці фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" та "бакалавр" на основі освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", що не притаманно більшості ВНЗ гуманітарного спрямування.

За даними Міністерства культури України, у 2013 р. кількість студентів у вищих навчальних закладах державної власності складала 22 тис. 700 осіб.

Основними галузями знань, за якими у ВНЗ культури і мистецтв III-IV рівнів акредитації відбувається підготовка, є 0201 "Культура" та 0202 "Мистецтво".

За галуззю знань "Культура" протягом досліджуваного періоду на ринок праці ВНЗ культури і мистецтва поставляли фахівців з п'яти напрямів підготовки: "Культурологія", "Книгознавство", "Музейна справа та охорона пам'яток історії та культури", "Документознавство та інформаційна діяльність", "Менеджмент соціокультурної діяльності". За галуззю знань "Мистецтво" на ринок праці вийшли молоді фахівці з дев'яти напрямів підготовки: "Театральне мистецтво", "Хореографія", "Кіно-, телемистецтво", "Музичне мистецтво", "Образотворче мистецтво", "Реставрація творів мистецтва", "Дизайн", "Декоративно-прикладне мистецтво", "Фотомистецтво".

Розглянемо, як відбувалося поповнення ринку праці випускниками ВНЗ різних освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр, спеціаліст, магістр у галузі знань "Культура" та "Мистецтво" і порівняємо їх за освітньо-кваліфікаційними рівнями (рис. 1).

Протягом п'яти років (2010-2014 рр.) на ринок праці ВНЗ культури і мистецтв було поставлено 4 676 фахівців з напряму знань "Культура". Серед них - 56,2% бакалаврів; 35,7% спеціалістів та 8,1% магістрів. Отже переважну більшість фахівців, підготовлених з напряму знань "Культура", складали бакалаври, тобто фахівці досить низького освітньо-кваліфікаційного рівня, які володіють обмеженими навичками та підготовлені до виконання конкретних видів культурно-мистецької діяльності.

ринок праця культура мистецтво

Рис. 1.Випуск фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями (2010-2014 рр.)

За цей же час ринок праці поповнився 11 925 фахівцями з напряму знань "Мистецтв" - 53,3% бакалаврів; 35% спеціалістів та 11,7% магістрів. У розподілі молодих фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями обох напрямів знань "Культура" та "Мистецтво" спостерігаємо однакові тенденції: більшість випускників - бакалаври (53-56%), меншість - магістри (8-11%), чисельність спеціалістів становить біля 35% від загальної кількості випущених на ринок праці фахівців.

Розглянемо, як за цей період на ринку праці складалося кількісне співвідношення молодих фахівців за напрямом підготовки "Культура" на прикладі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр (табл. 1).

Таблиця 1. Випуск фахівців за напрямами галузі знань "Культура" освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр