Громадянська активність студентства як основа сучасного демократичного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В сучасних трансформаційних процесах, що проходять в Україні, питання розвитку громадянського суспільства мають особливе значення, визначаючи подальші шляхи цивілізаційного розвитку країни. Найсвіжіші події суспільно-політичного життя України, пов'язані з політично-світоглядним протистоянням як на столичному Майдані, так і в усіх, без винятку регіонах, яскраво засвідчили, що формування громадянської культури є фундаментальною проблемою у процесі подолання наслідків епохи тоталітарної системи і становлення правової держави. Невід'ємною складовою громадянського суспільства постає громадянська активність молоді, яка має системоутворюючий характер та детермінує як конфігурацію громадянського суспільства в майбутньому, так і швидкість соціально-культурних процесів сьогодення. В цих умовах набувають великого значення соціологічні дослідження як умов і чинників формування світоглядно-ціннісних орієнтацій у молодіжному середовищі, так і відстеження значущих тенденцій, задля запобігання появи деструктивних утворень, усталення побутово-усереднених стереотипів і стандартів соціальної відстороненості від суспільного життя світоглядно несформованої молодої особистості тощо.

У зв'язку з інтеграційними тенденціями та інформаційною відкритістю суспільного життя епохи глобалізації сьогодні активно формуються нові підходи до вивчення громадянської активності молоді на засадах інтеграції принципів вітчизняної та західної соціологічних шкіл. Базовими для нашого дослідження стали праці з соціологічної теорії громадянської культури Г. Альмонда, С. Верби, А.І. Соловйова, М. Ф. Черниша, Е. Шилза та ін. У наших підходах до проблеми громадянської активності молоді ми опирались на соціальнопсихологічні напрацювання К. АбульхановоїСлавської, Д. Ельконіна, А. Петровського, С. Рубінштейна та дослідження цього феномена в працях Д. Акімова, Т. Н. Дерев'янко, І. Жадан, І. Іванчука, А. Карася, В. Поплужного, О. Сухомлинської, К. Чорної, С. Рябова, Л. Шангіної, М. Головатого та інших. Теоретичні концепти і розробки провідних вітчизняних і зарубіжних дослідників (Ю.Р. Вишневського, І.С. Кона, А.Д. Лазарєва, В. Т. Лісовського, В.Г. Осипова, Б.С. Павлова, В.Г. Попова, Л.Я. Рубіної, А.В. Стожарова, Л.С. Тарабриної, В.Т. Шапко, А.В. Шаронова та інших) є засадничими для нашої роботи в аспекті розгляду проблем молоді як окремої соціально-демографічної групи. Ми твердо переконані, що вивчення громадянської активності молоді засобами вітчизняної соціологічної науки і практики сьогодні здатне значно розширити наше розуміння чинників її формування, розвитку та функціонування. Власне, актуальність проблеми і необхідність її вивчення у поточних умовах розвитку української спільноти визначили мету і завдання даної роботи.

Метою нашої роботи є виявлення соціального і загальнолюдського потенціалу громадянської активності молоді та соціологічно-культурологічні інтерпретації цього явища в умовах оновлення українського соціуму і значної світоглядної поляризації молодіжного соціокультурного середовища на матеріалах загальноукраїнських та регіональних соціологічних досліджень.

Як засвідчують філософсько-культорологічні розвідки, особливе місце в молодіжному середовищі посідає студентська молодь як майбутня інтелектуальна еліта держави, на яку покладається роль розбудови громадянського суспільства. За своїми ціннісними орієнтаціями студентство традиційно є найменш консервативною соціальною верствою населення, яка найбільш чутливо реагує на соціальні зміни, тому і знаходиться в авангарді суспільного прогрессу. Саме ця страта найчастіше ініціює соціально-економічні, політичні і духовні зрушення, адекватні викликам часу [3;10].

Однак згідно з даними сучасних соціологічних досліджень, майже третина молоді має значні труднощі у визначенні з ідеологічними пріоритетами, поглядами і навіть зі ставленням до своєї країни й народу [5; 6; 7]. Можна казати, що молодь у сучасному українському суспільстві донедавна виступала переважно в ролі пасивного об'єкта, а не в якості активної сили, спроможної не тільки відтворювати суспільно-політичні відносини, а й виявляти громадянську активність та інновації.

Зазначимо, що громадянство це інтегральна якісна визначеність людини, що означає наділення і забезпечення її відповідними правами та умовами існування як підданого конкретної держави, а ознаками громадянина є легальний його статус як повноправного члена суспільства і володіння ним сукупністю громадянських прав і свобод, належність яких власне і робить особу громадянином. Саме громадянськість характеризує людину як свідомого громадянина, який відзначається готовністю і здатністю до активної участі у справах суспільства й держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов'язків: «Громадянськість детермінує наявність і певної громадянської позиції людини, яка забезпечує її активну участь у всіх соціальноекономічних, політичних і соціальних перетвореннях у державі, а значить, створює умови для формування більш динамічних, демократичних суспільних відносин...» [4, с. 37-38]. Спираючись на вказане розуміння громадянськості ми обираємо нормативним для нашого дослідження і таким, що найбільше відображає сутність поняття «активність» визначення К. Абульханової-Славської: «Активність це характеристика діяльності, яка має самостійну силу реагування, що проявляє себе у вільній, свідомій, внутрішній необхідній дії» [1, с. 19], враховуючи і таку її рису, як діяльність людей, що пов'язана із здійсненням суспільних функцій у тих сферах життя суспільства, які не можуть регулюватися або реально не регулюються державою [2]. Обраний ракурс бачення спрямованості громадської активності базується на ролі особистісних потреб у формуванні, розвитку та становленні особистості, і є досить плідним, оскільки розглядає особистість не як пасивного виконавця групових норм, а як її інтерпретатора, який бере активну участь у суспільно-політичних змінах. УВ результаті означеної взаємодії детермінуюча роль групи поєднується з визнанням свободи індивідуального вибору людини, що і є необхідною передумовою демократичного суспільства. В цілому різноманітність підходів до визначення сутності процесу формування громадянської активності дозволяє зробити висновки про її складність та неоднозначність розуміння. Відзначимо, що більшість авторів намагається визначити громадянську активність через громадянськість та спираються на сутність цього поняття як інтегративної якості особистості, включаючи в його характеристику різний, з їх точки зору, набір громадянських якостей. Усе це ускладнює визначення методологічних орієнтирів формування цілей і змісту категорії громадянська активність.

Водночас привертає увагу і думка авторів, які однією із характерних рис студентства вказують його «пограничність» у зв'язку з тим, що саме в цей період у молодих людей формуються власні погляди на суспільні явища, відбувається включення в діяльність багатьох сфер суспільства, лишаючись при цьому стратою з особливими умовами життя, праці і побуту, соціальною поведінкою і психологією, системою ціннісних орієнтацій [12, с. 56].

Так, на думку Т. Зеленської студентство «... це період формування ідентифікаційної матриці особистості, яка охоплює найважливіші сфери життя людини. У цьому віці молода людина переживає низку криз, шукає свою ідентичність, будує подальші плани на життя, осмислюючи своє місце у суспільстві [8, с. 130]. Тому вважаємо за доречне проаналізувати нижче дані нашого регіонального дослідження в контексті ретроспективного огляду загальноукраїнських даних щодо громадянської активності молоді, отриманих провідними закладами соціологічного моніторингу упродовж останніх років.

Так, дані опитувань, проведених державним інститутом проблем сім'ї та молоді разом з Українським інститутом соціальних досліджень і центром «Соціальний моніторинг» показують, що серед молоді віком від 14 до 28 років лише 1 % бере активну участь у політичному житті [11, с. 100]. Ці дані підтверджують і результати опитування, поведеного Інститутом соціального капіталу: 7,4 % респондентів назвали себе членами громадських організацій, 5 % членами партій і 13,5 % членами громадських організацій [13]. Слід зауважити, що на тлі щорічного росту розчарування молоді політикою, саме молодіжні суспільні об'єднання мають від молодих громадян України найвищий кредит довіри. Про це, наприклад, свідчать результати всеукраїнського соціологічного опитування, проведеного Інститутом соціального капіталу в 2008 році, згідно з яким саме молодіжні суспільні об'єднання користувалися найменшим рівнем недовіри (13,6 %) [13].

Наведені дані, на нашу думку, є аргументом щодо реальної суспільної потреби в розвитку і розгалуженні організацій вказаного типу, адже хоча активність і участь молоді в них сьогодні не така вже й висока, як хотілося б, маємо всі підстави вбачати такий стан речей тимчасовим і викликаним конкретними загальними тенденціями, у першу чергу розчаруванням політикою та її лідерами. Загальною ж характеристикою громадянського самовизначення молоді в сучасний період є її апатія до перебігу політичних подій і деяка суперечність поглядів. Результати всеукраїнського соціологічного опитування показали, що лише 16 % молоді цікавляться політикою, 46,2 % зазначили, що цікавляться нею лише періодично, а 19,1 % ставляться до неї байдуже, а 16,9 % взагалі принципово нею не цікавляться [13].

На думку Л. Кияшко, найактуальнішими проблемами молоді є на сьогодні їх особистісна незахищеність, недотримання прав і свобод особистості. Натомість відповідальність перед суспільством знаходиться у так званій інертній зоні, тобто не є важливою цінністю для молодого покоління [10].

Хоча недовіра молоді до політичних структур негативно відбивається на прагненні брати участь у суспільному житті, участь у роботі органів студентського самоврядування є невід'ємним елементом функціонування демократії й фактором існування громадянського суспільства. Саме завдяки ньому студентська молодь має можливість конструктивно заявляти про свої інтереси та потреби. Однак за даними Інституту соціального капіталу (2007 р.) серед опитаних студентів Києва 70 % взагалі не знали, існує чи в їхньому вищому навчальному закладі органі студентського самоврядування, 11 % сказали, що беруть участь у їхній діяльності лише тоді, коли їх попросять, і лише 4 % опитаних виявилися активними учасниками студентського самоврядування. Так ще в 2008 році 49,9 % студентів зізналися, що не знають, є чи в них ВНЗ студентські соціальні служби [13]. Такі досить низькі показники громадянської активності, на нашу думку, слід пояснити відсутністю відповідної мотивації, небажанням брати на себе відповідальність, розчаруванням у певних політичних і суспільних лідерах і ідеях. За даними державного інституту розвитку сім'ї та молоді майже 30 % українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25 % прагли б працювати за кордоном [10].

Зазначимо, однак, що, на загал, ці прагнення зумовлені не стільки відсутністю патріотичних почуттів, скільки неможливістю повною мірою реалізувати свій потенціал і мати достатній рівень матеріального благополуччя на Батьківщині. Це підтверджує і той факт, що більшість опитаних студентів (80,9 %) хотіли б жити в незалежній суверенній крані і ідентифікують себе як громадяни України [10]. Схожі тенденції виявило дослідження, що проводилося Центром Разумкова (2009 р.) і мало своїм предметом ставлення української молоді, і студентства зокрема, до таких особистісних якостей, як «громадянська активність», «прихильність до демократичних цінностей і готовність їх захищати, в тому числі від сваволі держави», що становлять суть громадянської активності. Згідно з результатами дослідження, більшість опитаних, не залучених до громадської діяльності, мотивували це насамперед відсутністю в ній потреби. Водночас, відповідаючи на запитання «Якщо люди мають спільні цілі і хочуть їх досягти, як їм потрібно діяти, щоб досягти більшого ефекту?», респонденти продемонстрували досить високий рівень розуміння необхідності колективних зусиль. Більшість опитаних висловили впевненість, що в цьому випадку треба «створити громадську організацію або приєднатися до вже існуючої», або «діяти спільно неформально» [14].

Отже, можна зробити висновок, що ключовим у цьому випадку є посилання на «спільні цілі». Цілі громадської діяльності не усвідомлюються респондентами як важливі особисто для них та спільні для багатьох людей, і це перешкоджає реальному об'єднанню громадян з метою їх колективного просування та досягнення.

Таким чином, аналізуючи рівень громадянської активності студентської молоді на всеукраїнському рівні, ми можемо констатувати, що переважна більшість молодих людей не залучена до громадянської активності, не бачить у ній потреби і не бере участі в жодних її проявах. Проте в дослідженні факторів та умов формування громадської активності в сучасній Україні слід виділити низку чинників, що перешкоджають залученню громадськості до вирішення важливих суспільних проблем. З них такими, що не втрачають своєї актуальності і для представників студентської молоді, на наш погляд, є брак довіри, невпевненість у своїх силах, відсутність необхідних навичок, культури громадянської участі та досвіду, обмаль ресурсів (часу, коштів, навичок) та відсутність єдиної ідентифікації. Головною ж проблемою залишається недовіра молоді до політико-правових інститутів, що робить можливим конфлікт між студентами та існуючим соціальний устроєм.

У контексті нашої репрезентації зазначимо, що особливості громадянської активності молоді вказують як на значну проблему існуючі на сьогодні нашарування культурного і політичного регіоналізму.

Розглянутих вище базових категорій і аспектів громадянської активності молоді бралися нами в якості критеріїв для проведення соціологічного опитування студентської молоді м. Мелітополь, а саме: зацікавленість політичним життям країни, участь у виборах, у громадській діяльності університету, міста, членство в суспільних об'єднаннях, готовність до участі в акціях з виявлення громадянської непокори тощо.

1.07.2012 Об'єктом дослідження виступили студенти вищих навчальних закладів м. Мелітополь (Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького та Таврійський державний агротехнологічний університет). У якості методологічного маркера дослідження було обрано комплексну стратегію поєднання кількісних та якісних методів. Такий підхід, дозволив, поперше, розкрити глибинну специфіку та отримати цілісне бачення системних, структурних та змістових елементів досліджуваного явища. Зазначена стратегія зумовила поетапне проведення емпіричного дослідження, яке складалося з двох взаємодоповнювальних етапів анкетного опитування та глибинних інтерв'ю зі студентами активістами МДПУ двох різних факультетів на другому етапі [6]. У ході обробки соціологічних даних було виявлено, що політичною ситуацією в країні постійно цікавляться лише 19,9 % опитаних, час від часу більш ніж половина (59,6 %), цікавляться тоді, коли їх це стосується особисто 7,8 %, і не цікавляться взагалі 12,8 % респондентів (див. додаток В, табл. 1). При цьому, аналіз відповідей залежно від курсу навчання показав, що відсоток тих, хто постійно цікавиться політикою найбільший на першому курсі (42,1 %), а не проявляють постійного інтересу до політики, як не дивно, магістранти (10,5 %) [6]. Це можна пояснити тим, що студенти з віком більш усвідомлюють неефективність діяльності суспільно-політичних інститутів і свідомо не проявляють зацікавленості політичним життям.

Серед студентської молоді м. Мелітополь не збираються брати участь у майбутніх виборах до Верховної Ради України близько половини опитаних, а серед причин відмови від участі в голосуванні фігурують такі, як недовіра до будь-якої партії або кандидата, зневіра в змінах і байдужість до виборів Таке небажання скористатися своїм конституційним правом, на нашу думку, указує не стільки на низький рівень громадянської активності й аполітичність частини студентської молоді, як на визнання відсутності власних можливостей безпосереднього впливу на проблеми загальнодержавного рівня. В основному респонденти беруть участь у студентській діяльності університету й факультету, допомагають хворим і наркозалежним тощо. Постійно займаються громадською діяльністю близько чверті студентів І та ІІ курсів, проте магістранти беруть участь у такій діяльності лише час від часу. При цьому, якщо студенти молодших курсів спрямовують свою діяльність на і на загальнозначущі проблеми, скажімо, на захист прав та свобод громадян, то магістранти беруть участь лише у студентській діяльності університету, факультету та у місцевих соціальних акціях, які проводить чи факультет, що засвідчує стан речей, коли набуваючи соціального досвіду молодь свідомо відмовляється від участі у суспільно-політичному житті, і зосереджується лише на діяльності, яка спрямована на покращення їхнього повсякденного життя. При цьому більшість опитаних не мають бажання вступати до будь-якої політичної партії, а близько половини до громадської організації, що вказує на небажання більшої частини студентської молоді конструктивно й організовано заявити про свої права, і тим самим реалізувати свої можливості й потреби, хоча політична й соціально-економічної нестабільність у нашій державі зумовлює і продукує різного рівня відкритості протестні настрої у студентському середовищі. Не виявляючи безпосередньо політичної активності, переважна більшість опитаних нами студентів вважає, що в Україні існують підстави для проведення акцій непокори, більше половини у місті. Однак третина студентів відзначили, що такі заходи зазвичай ігноруються владою, що вказує на загальний рівень недовіри до владних структур. Так, на думку студентів, серед соціальних інститутів та посадових осіб, які впливають на формування їхньої громадянської активності найменш вони прислухаються до адміністрації ВНЗ, керівників держави та духовних лідерів. А найбільш дієвими факторами виявилися: позиція родичів або близьких людей, ЗМІ і Інтернету.

Наведені вище дані підтвердилися і результатами глибинних інтерв'ю з представниками студентського комітету. Так, з'ясувалося, що основним лейтмотивом відмови від протестних заходів у студентському середовищі є зневіра в їх дієвості як на місцевому, так і на всеукраїнському рівні. На думку більшості опитаних, такі заходи здебільшого інсценовані, а їхні учасники куплені за гроші. Наступною причиною досить низької громадянської активності є сумніви студентів щодо існування свободи слова в Україні, і небезпідставні побоювання відкрито висловити свою позицію. Проте студентські активісти впевнені в тому, що молодь не така вже безініціативна, хоча багато хто визнає непевність у своїх силах, відсутність сильних лідерів і побоюється, що їхню позицію не сприймуть інші.

Таким чином, студентська молодь м. Мелітополь, як і України в цілому, соціалізується в суперечливих умовах становлення інститутів громадянського суспільства і на жаль, не завжди відчуває себе причетною до їхньої розбудови, проявляючи загалом низький рівень громадянської активності, і виказуючи значний рівень недовіри до владних структур та суспільно-політичних інститутів як на місцевому, так і на всеукраїнському рівнях, лишаючись занепокоєною проблемами виживання в сучасних умовах та власним майбутнім. Так на питання: «Які життєві проблеми Вас найбільш турбують?» 71,9 % опитаних назвали зростання цін, 52,6 % безробіття, 48,2 % низький рівень зарплат та пенсій. А от суспільно-політичні проблеми виявилися не такими актуальними: екологічна ситуація 35,1 %, політична нестабільність 27,2 %, непрофесіоналізм представників центральних органів влади13,2 %, непрофесіоналізм представників місцевих органів влади 14 %, криза моралі, культури 21,1 %, відділення бізнесу від влади 7,9 % тощо.

Як бачимо із викладеного вище, історія розвитку суспільства як і сьогоденна історична практика підтверджують значущість громадянської активності молоді як одну із умов розвитку демократичного суспільства і становлення суспільної свідомості кожної окремої людини.

Разом з тим, сучасні дослідники вказують на досить низький загальний рівень громадянської активності і найосвіченішої частини молоді студентства. Вказаний стан речей можна пояснити недовірою молодих людей до діяльності існуючих політичних інститутів, лідерів, невірою в те, що молода людина може вплинути на прийняття владних рішень, на перебіг політичних подій.

Аналіз низки досліджень з питань виявлення громадянської активності у молодіжному середовищі засвідчує, що більшість представників сучасного студентства свідомо відмовляються від участі в суспільно-політичному житті, оскільки не не вважають за можливе реалізувати таким чином власні життєві потреби й інтереси. Водночас з тим, молодіжні організації мають значний потенціал поповнення своїх рядів (до лав політичних партій хотіли б вступити 24,1 % опитаних, до молодіжних громадських організацій 34,8 %), за умови урізноманітнення види їх діяльності, як засобу формування класу молодіжної інтелектуальної й політичної еліти. Також, невід'ємним фактором формування громадянської активності виступає освіта, яка зараз відповідає в основному критеріям професійної підготовки, заснованої на знаннях і інформації. Тому актуальною, на наш погляд, залишається розробка й впровадження якісно нових підходів і методик дослідження проблеми, що стало очевидним у світлі сплеску громадянсько-політичної активності широких верств українського суспільства кінця 2013 року, а соціологічні аспекти методологічного супроводу становлення громадянської активності молоді набувають, на нашу думку, неабиякої ваги з огляду на потребу прогнозування взаємодії суспільного громадсько-молодіжного активу і оновлюваного соціального простору України і як чинника опанування молодою людиною свого внутрішнього світу, і як чинника вирішення суттєво важливих для неї онтологічних питань свого буття в соціумі.

Література

студентський молодь громадянський особистісний

1. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности в социальной психологии / К.А. Абульханова-Славская // Психологический журнал. 1985. № 5. С. 18-29.

2. Акимов Д.И. Социальный маркетинг / Д.И. Акимов. Киев: Наукова думка, 2008. 144 с.

3. Артімонова Т. Архітектоніка цінностей сучасної української молоді та студентів.

4. Головатий МФ. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення / М.Ф. Головатий. К.: Наук. думка, 2005. 325 с.

5. Громадська активність молоді дані соціологічного опитування [Електронний ресурс] // Молодіжна альтернатива. Режим доступу: http://www.ya.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=241:2010-09-07-14-11-50&catid=64:2010-08-30- 17-53-21 &Itemid=127.

6. Громадянська активність студентства м. Мелітополя у контексті трансформації суспільно-політичних відносин в Україні // Лабораторія соціологічних досліджень МДПУ ім. Б. Хмельницького. Мелітополь, 2012. 34 с.

7. Загальнонаціональне опитування «Становище молоді в Україні» [Електронний ресурс] // Центр соціальних експертиз у рамках проекту Програми розвитку ООН «Створення безпечного середовища для молоді в Україні». Режим доступу: http://www.uwtoday.com.ua/articlea.asp?Lid=1&NID=167&JID=156.

8. Зеленська Т.А. Особливості ідентифікаційної матриці студентської молоді Т.А. Зеленська Проблеми загальної та педагогічної психології. 2011. Т. ХІІ, Ч. 1. С. 128-135.

9. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.irpin.com/viddil/v4/d1.htm.

10. Матеріали круглого столу «Молодь та європейські цінності». К., 2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.politik.org.ua/.

11. Петрунько О.В. Мотиви відчуження сучасної молоді від активної політичної діяльності О.В. Петрунько Педагогіка і психологія. 2006. № 1. С. 98-101.

12. Рубин Б. Студент глазами социолога [Текст] / Б. Рубин, Ю. Колесников. М.: АСТ Ермак, 1980. 378 с.

13. Соціальний капітал Львівщини та його проекція на активність молоді в громадському житті [Електрон. ресурс] // Інститут дослідження соціального капіталу [веб-сайт]. Режим доступу: http://risclviv.wordpress.com/2010/09/11/hello-world/.

14. Якщо люди мають спільні цілі і хочуть їх досягти, як їм потрібно діяти, щоб досягти більшого ефекту? Соціологічне опитування Центру Разумкова [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=365.

Размещено на Allbest.ru