Соціальна відповідальність як напрям реалізації корпоративної стратегії розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 332.012.324

Соціальна відповідальність як напрям реалізації корпоративної стратегії розвитку

Жуковська В.М., к. е. н., доцент,

Сичова Н. В., ст. викладач

Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

В статті обґрунтовано підходи до визначення сутності соціальної відповідальності бізнесу. Розглянуто роль корпоративної соціальної відповідальності як потужного фактору розв'язання соціальних проблем суспільства і водночас зростання економічного потенціалу та репутації компанії в умовах глобалізації. Запропоновано комплекс соціальних заходів щодо реалізації корпоративної стратегії розвитку.

In the article is defined the social responsibility of business. Is defined the role of corporate of solving social problems society and the growing up the economical potential and image of the company in the globalizations sphere. Is devoted and proposed the factors for the realization the perspective strategy of growing.

Відповідальне ставлення компаній до власного продукту або послуги, до споживачів, персоналу, партнерів, їх активна соціальна позиція як спільноти «корпоративних громадян», які приймають участь у розв'язанні гострих соціальних проблем суспільства - це неминучий вплив глобалізації. Суспільно-політичні тенденції, тиск з боку впливових груп та настрої незаможних верств населення щодо якості послуг, екологічності товарів, забруднення територій все більше, примушують корпорації та компанії виважено підійти до формування соціальної відповідальності бізнесу. Такі вчені, як Р. Оуен, Г. Гантт, О. Тід ще на початку XX ст. у своїх працях вперше акцентували увагу на те, що громадськість може стати в опозицію розвиткові підприємництва, якщо його представники не візьмуть на себе відповідальність за розв'язання хоча б частини соціальних проблем суспільства. корпоративний соціальний відповідальність

Перші наукові підходи до розуміння сутності категорії "соціальна відповідальність підприємств" з'явилися у 1950-х роках XX століття. Провідна роль у трактуванні цього поняття належала американським вченим. Термін "корпоративна соціальна відповідальність" (КСВ), уведений А.Кероллом, набув значного розповсюдження і є найбільш вживаним, оскільки адекватно характеризує взаємовідносини бізнесу і суспільства. В Україні поняття соціальної відповідальності в діяльності підприємств виникло наприкінці XIX століття. У дореволюційний період ця діяльність реалізувалася у формі філантропічних і доброчинних проектів: утримання благодійних закладів, дитячих притулків, опікування невиліковно та психічно хворих тощо. Українські індустріальні магнати кінця XIX століття: Микола Терещенко, Лев Бродський, Михайло Дегтерєв, Богдан Ханенко та інші зробили значний внесок у розбудову церков, музеїв, навчальних закладів, лікарень. Трактування соціальної відповідальності сформульованими різними організаціями (табл.1.) дозволяє зробити висновок про те, що з точки зору системного підходу існують усталені визначення окремо щодо корпоративної соціальної відповідальності та соціальної відповідальності бізнесу (СВБ).

Таблиця 1. Підходи до визначення соціальної відповідальності

Таким чином, з урахуванням різних трактувань, соціальну відповідальність підприємства в корпоративній стратегії розвитку можна розглядати як спосіб ефективного управління соціальними та бізнес-процесами з метою забезпечення позитивного впливу компанії на суспільство.

Компанії, які беруть активну участь у вирішенні соціально значимих проблем, можуть внести вагомий вклад у формування суспільного договору, вибудовувати свою стратегію розвитку, передбачаючи можливості та загрози, що несуть із собою нові суспільно-політичні та економічні процеси в державі. Це означає, що систему взаємовідносин підприємства і суспільства, можна представити (рис.1) у трьох взаємопов'язаних між собою рівнях (площинах), зокрема суспільно-політичні домовленості в межах соціальної відповідальності суспільства й організацій, організацій та їх керівників, та самого керівника і суспільства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Взаємозв'язок соціальної відповідальності бізнесу та корпоративної соціальної відповідальності

З квітня 2006 року в Україні почав діяти "Глобальний договір ООН", мета якого - створення кардинально нового соціального середовища завдяки соціальній відповідальності підприємств з дотриманням 10 універсальних принципів у чотирьох основних сферах: права людини, трудові відносини, навколишнє середовище, боротьба з корупцією. Практика соціальної відповідальності підприємства в корпоративній стратегії розвитку, перш за все повинна бути спрямована на забезпечення умов діяльності персоналу і концентруватися на забезпеченні дотримання законів про працю, а не на порушенні їх. Україна має достатньо прийнятний рівень формальних зобов'язань, але про належний рівень їх практичної реалізації не йдеться ще й досі, мають місце численні порушення існуючих норм і вимог трудового законодавства. Для України характерний високий рівень безробіття, незахищений ринок праці, висока зайнятість жінок на ринку праці, тощо.

Прагнення до високих суспільних ідеалів неодмінно вплине на імідж та репутацію компанії в цілому сприятиме підвищенню її конкурентоспроможності на ринку. Однак, слід визнати, що важкий регуляторний тягар і недосконале законодавство не стимулює організації вкладати кошти в соціальні та екологічні програми, призводить до приховування реальних прибутків та частини їх витрачання лише на окремі заходи пов'язані із соціальною відповідальністю. Крім того, деякі підприємства застосовують тіньову зайнятість, виплачуючи зарплати нижче за прожитковий мінімум, що не відповідає концепції соціальної відповідальності. Відсутність децентралізації держфінансів в Україні призводить до того, що переважним джерелом доходів місцевих бюджетів є трансферти з центрального бюджету, а це обмежує можливості органів місцевого самоуправління в реалізації соціальних програм.

Розглядаючи рівень соціальної відповідальності організації нами згруповано зовнішні та внутрішні складові елементи, які можуть впливати на практику соціальної відповідальності бізнесу підприємства, а це означає що вони мають бути враховані при розробці її корпоративної стратегії розвитку (табл. 2). На розвиток соціальної відповідальності одночасно впливають наступні фактори: структура бізнес-процесів в організації, яка безпосередньо залежить від політики формування та зміцнення фінансово-економічної стабільності організації; ефективної системи соціального захисту її персоналу. Важливим елементом в діяльності служб управління персоналом є забезпечення соціального захисту працівників підприємства, реалізації ідей соціальної справедливості в рамках організації, задоволення більш широкого кола потреб, ніж просто потреби матеріального забезпечення.

При формуванні стратегічних задач соціальної складової корпоративної стратегії слід чітко визначити ключові показники (індикатори) успішної реалізації заходів, в тому числі, ефекту впливу на репутацію компанії. Як справедливо визнають експерти, бути соціально відповідальним компанії можуть дозволити собі тільки тоді, коли інвесторам гарантована адекватна віддача їх вкладів. Сьогодні, на думку фахівців, українські компанії доволі успішно структурували свої матеріальні активи і усвідомлюють, що настав час налагоджувати інструменти управління нематеріальними активами - людським капіталом і репутацією. Неуважність корпорацій до соціальних питань може дорого обійтися -- підірвати не тільки їхнє фінансове становище, але й репутацію. Наприклад, ринкова вартість компанії Monsanto значно знизилася через негативне ставлення європейців до генетично модифікованих продуктів.

Таблиця 2. Характеристика елементів (заходів) соціальної відповідальності в реалізації корпоративної стратегії розвитку

Якщо брати за основу ті зрушення, що мають місце у державах Європейського союзу на глобальному економічному і соціальному просторі, то в першу чергу привертає увагу доволі різке зростання зацікавленості проблемами соціальної відповідальності як у суспільстві, так і в бізнесі крупних компаній. Явно простежується тяжіння значної частини крупного бізнесу до створення більш тісних і конструктивних відносин і взаємодії між корпораціями і стейкхолдерами, тобто тими організаціями, спільнотою і інститутами, з якими в тій чи іншій мірі пов'язана їх виробнича і комерційна діяльність. При цьому центр тяжіння зміщується з корпоративної філантропії на діяльність, що має безпосереднє відношення до успіху організацій у суто комерційній сфері.

Знайомство із соціальними програмами окремих українських підприємств різних галузей (рис. 2) дозволяє відокремити понад десяток напрямків соціальної активності. Пріоритет віддається підготовці і розвитку персоналу, особливо характерно для фінансового сектору, торгівлі, транспорту. Друге місце поділяють інвестиційні заходи з охорони здоров'я та ресурсозберігаючих технологій, що актуально для енергоємних галузей промисловості.

Рис. 2.Структура соціальних інвестицій бізнесу в Україні у 2006р. (%).

Такого роду активність і ті чималі кошти, що вкладаються в неї, розглядаються вже не тільки як благодійність, скільки як соціальні інвестиції, тобто як частина всього інвестиційного процесу компанії. Об'єктом таких інвестицій стають в першу чергу власний персонал і місцева спільнота. При цьому акцент робиться на нарощуванні людського капіталу, його спроможності здійснювати інноваційну діяльність, бути дієздатним суб'єктом нової постіндустріальної економіки. За допомогою такої активності зростає репутація компаній, довіра до бізнесу, закріплюється коло споживачів, створюються умови для успішної експансії на регіональні і глобальні ринки. В результаті доктрина соціальної відповідальності починає трактуватися більш широко, трансформуючись в концепцію корпоративного громадянства. В якості надзадачі ставиться мета перетворення організації в органічну частину громадянського суспільства [2]. Основна перепона на шляху розповсюдження практики корпоративної соціальної відповідальності - зростання витрат на соціальні інвестиції, що може вплинути на зниження конкурентного статусу компаній, викликати негативну реакцію акціонерів тощо.

В бізнесовій спільноті швидко росте розуміння того, що діяльність в цьому напрямі приносить найбільшу віддачу як, з точки зору забезпечення репутації компанії у майбутньому, так і зростання її конкурентоспроможності.

Суттєва особливість соціальної активності вітчизняних організацій - її нерівномірність. І якщо у відносно успішному корпоративному секторі цю нерівномірність хоча і повільно, але прагнуть подолати, то це не можна сказати про економіку в цілому. Підприємства що знаходяться на межі виживання, не можуть собі дозволити навіть символічної участі в тих чи інших соціальних програмах або проектах, в тому числі і по відношенню до власного персоналу. Саме такого роду ситуації є головною об'єктивною причиною вказаної нерівномірності і, того факту, що в цілому по Україні ми маємо скоріше тільки оазиси соціального благополуччя, заснованого на соціальній відповідальності бізнесу. Неодмінною умовою подолання подібних недоліків соціальної ситуації в країні є проведення активної промислової політики держави, націленої на розвиток перспективних галузей і виробництв, диверсифікацію виробничої та іншої діяльності крупних бізнес-груп і корпорацій, створення сприятливих умов для інвестиційної активності українського і закордонного бізнесу, підтримку розвитку малого і середнього бізнесу.

На нашу думку, ключова проблема реалізації соціальної відповідальності (складової) корпоративної стратегії - оцінка її економічної ефективності, тих „дивідендів", що приносить (або може принести) компанії соціально відповідальна модель взаємодії із колом зацікавлених учасників (стейкхолдерів). Існуючий список стандартів соціальної відповідальності включає індекси стійкого розвитку, соціально відповідального інвестування, етичності торгівлі, соціального аудиту тощо. Вони охоплюють весь комплекс напрямків реалізації соціально відповідальної поведінки і виконують задачу розповсюдження стандартів соціальної відповідальності на різні сфери й напрямки підприємницької активності. Ще більш проблемним виявляється вимір віддачі соціального капіталу, який акумулюється в ході взаємодії із персоналом, місцевою спільнотою та іншими стейкхолдерами.

На сьогоднішній день більшість вітчизняних торговельних організацій погоджуються лише на часткове розкриття відповідної інформації, що вносить суттєві корективи в методологію кількісної оцінки соціальних інвестицій. Наприклад, при анкетуванні деякі економічні показники або не вказуються, або вказуються не конкретно (надаються лише інтервали значень цих показників). Хоча інформаційна прозорість вітчизняних компаній все ще далека від ідеалу, не можна недооцінювати певні кроки в напрямку формування соціальних програм вітчизняних компаній. Більшість з них вже мають механізми, що дозволяють переходити до відкритої соціальної інформації. Феномен добросовісної ділової практики характерний поки що для компаній, які безпосередньо контактують із споживачем (в тому числі торгівля і сервіс), а також для високотехнологічних виробництв. Цікавою особливістю нинішнього етапу формування соціальних інвестицій в Україні є те, що на розвиток місцевої спільноти поки що орієнтовані фінансовий сектор і виробництво споживчих товарів та послуг. Це викликано тим, що саме ці компанії в більшості випадків використовують різноманітні технології просування свого продукту на ринок, у зв'язку з чим частіше інших використовують активний маркетинг і формують сприятливе соціальне середовище для своєї діяльності. Дещо схоже спостерігається в діяльності мультигалузевих комплексів. Це пов'язано, як правило, із виходом за межі своїх технологічних особливостей і необхідністю вирішення завдань щодо побудови власного сегменту ринку. Слід наголосити, що головним недоліком в роботі компаній з реалізації соціальної програми є відсутність в багатьох з них власної бази даних (системи моніторингу) про позитивний досвід соціального інвестування.

Усе викладене вище дозволяє зробити узагальнюючий висновок. Теорія соціальної відповідальності бізнесу вже достатньо глибоко відпрацьована зарубіжними та вітчизняними експертами і слід починати зміщувати акценти в практичну площину цього питання. Щодо заходів соціально відповідального напрямку в реалізації корпоративної стратегії вітчизняних компаній пропонується:

1. Включати стратегічні заходи соціальної відповідальності в стратегію корпоративного розвитку, започаткувавши стандарти звітності у своїй програмі соціально відповідального ставлення підприємства у майбутньому з урахуванням принципів соціальної відповідальності.

2. Впроваджувати політику відповідального ставлення організації до своїх найманих працівників, підтримувати та розвивати позицію активного громадянства, навчати персонал соціальній відповідальності на рівні з іншими бізнес - цілями, в системі оцінки персоналу ввести компетенцію «соціальна відповідальність працівника».

3.Започаткувати діалог із групами впливу як інструмент отримання інформації щодо оптимізації соціальних програм та мінімізації ризиків підприємства. Виховувати соціальну відповідальність всіх груп впливу, як з боку бізнесу, так і зацікавлених сторін поза бізнесом.

4. Створити спеціалізовані підрозділи (для великих за розміром та масштабом діяльності підприємств), до компетенції яких було б віднесений напрям діяльності з управління соціальної відповідальності, або, якщо це не є можливим (йдеться про малий бізнес), уведення окремої посади (функції), відповідальної виключно за адміністрування цієї діяльності.

Литература

1. Концептуальные вопросы социального управления. // Проблемы теории и практики управления, 1999. -- №5. -- С. 28 - 30.

2. Воробей В. „Що таке корпоративна відповідальність компаній?” // „Києво-Могилянська Бізнес Студія”, 2005 - №10 - с. 12-18.

3. Глобальний договір ООН.

4. Дороніна М.С. Управління економічними та соціальними процесами підприємства. - Х.: ХДЕУ, 2002. - 431с.

Размещено на Allbest.ru