Ціннісний поворот у процесі переходу від традиційного до модерного суспільства (за Р. Інґлегартом та К. Вельцелем)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Ціннісний поворот у процесі переходу від традиційного до модерного суспільства (за Р. Інґлегартом та К. Вельцелем)

І.Г. Сидоренко

доцент кафедри культурології

Актуальність (Introduction). Розв'язання важливих проблем нашого часу потребує попередньої дискусії щодо цінностей у сучасному суспільстві. Запит соціальної практики спрямовує розгляд питання цінностей у конкретно-практичну площину. Для того, щоб домовлятися про політичні питання, збереження довкілля, доцільність впровадження генетичних технологій, стосунки між поколіннями, контроль міграційних потоків тощо, слід виходити із прийнятних для всіх ціннісних настанов.

Сучасне постіндустріальне суспільство формує свої стандарти поведінки, вимагаючи здатності кожного члена суспільства брати участь в обговоренні фундаментальних проблем. Практичний запит до підготовки сучасного професіонала будь-якого фаху формує вимогу оволодіння ним здатністю та готовністю вирішувати складні колізії та конфлікти, що супроводжують сучасні сфери діяльності. Від того, які цінності є визначальними для переважної більшості населення, залежить розвиток суспільства.

У даній статті не ставиться за мету дослідження ціннісних пріоритетів українського суспільства. Вона присвячена вивченню ціннісного повороту в процесі переходу від традиційного до модерного суспільства загалом. Одначе подальший розгляд даного питання є нагальним для України. Український історик Я. Грицак говорить про те, що у нас „є великі проблеми з цінностями: в Україні домінують цінності закритого суспільства, неготового до змін” [2, с. 337]. Більш того, професор Грицак зауважує, що в Україні „не спостерігаємо радикальних змін у способі думання про себе” [2, с. 339].

Аналіз останніх досліджень та публікацій (Analysis of recent researches and publications). Питання ціннісного повороту, що стався протягом останніх десятиліть, найбільш ґрунтовно представлені дослідженням американських вчених Р. Інґлегарта та К. Вельцеля. Ними та командою соціологів був проведений проект за програмою „Світове дослідження цінностей” („World value service”) та „Європейське дослідження цінностей” („European Values Survey”), що являє собою вивчення динаміки цінностей у всьому світі. Опитування почалося у 1981 р., охопив 81 країну на усіх континентах, серед опитаних були люди старшої вікової категорії, що дає інформацію про цінності, актуальні для представників декількох поколінь упродовж ХХ ст..

Одним з перших, хто зауважив на співвіднесенні розвитку економіки з процесами у сфері культури, є французький просвітитель А. де Кондорсе. На взаємозв'язок технічних інновацій та соціально-економічних змін із культурною сферою вказує засновник сучасної економічної теорії А. Сміт.

Вплив етнічних традицій та цінностей на поведінку людей, що опинилися в новому соціальному середовищі, дослідили на емпіричному матеріалі соціологи Ф. Знанецкий і В. Томас.

Досліджуючи питання переходу від традиційного до індустріального суспільства, ряд науковців, серед яких М. Вебер, Д. Белл, Е. Тоффлер, доводять, що цей процес супроводжується відходом від системи традиційних цінностей. При цьому М. Вебер вважає, що релігійні цінності продовжують визначати економічні відносини. С. Хантінгтон, Х. Патнем, Ф. Фукуяма переконані у надзвичайній укоріненості традиційних цінностей, та говорять, що саме культурні традиції формують сучасну політичну та економічну практики. С. Хантінгтон основу майбутніх конфліктів у постіндустріальному світі вбачає у стійких культурних розбіжностях, особливо - релігійних традиціях різних суспільств.

Мета (Purpose) полягає у розгляді зміни цінностей з переходом від традиційного до модерного суспільства.

Методи (Methods). У процесі дослідження застосовано наступні методи: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація.

Результати (Results). В різних суспільствах люди сприймають світ по-різному, і їх цінності можуть кардинально відрізнятися. Враховуючи це та той факт, що у різних галузях соціо-гуманітарного знання існують свої підходи до визначення цінностей, будемо спиратися на спільне для всіх визначень ядро, а саме, емоційну складову. Цінності є чимось надзвичайно прибавливим та важливим. Цінності слід відрізняти від норм, які носять обмежувальний характер, та від бажань, які є чимось принадним.

За М. Вебером, цінності є способом людського мислення. Вони формують уявлення про те, що є вартим прагнення. Скрізь призму цінностей ми оцінюємо наші бажання. Якщо бажання відповідають нашим цінностям, ми намагаємось їх здійснити. Якщо бажання суперечать нашим ціннісним уявленням, ми маємо від них відмовитись. Таким чином, цінності - це уявлення про те, що варте наших бажань, „закарбовані емоційно уявлення про бажані цінності” [4, с. 11].

К. Вігандт говорить про те, що цінності захоплюють нас, ми відчуваємо з ними зв'язок, вони постають не внаслідок логічних обґрунтувань, а з якісного досвіду [1, 544].

Я. Грицак вдається до метафори, порівнюючи цінності з матеріалом, з якого зроблена спускова пружина наших прагнень. „Цінності є тим, у що ми віримо, що для нас дороге, на що ми готові пожертвувати свій час, гроші, здоров'я і, в разі потреби, життя” [2, с. 337].

Цінності не є чимось абсолютним, вони пов'язані з соціально-економічним розвитком, отож є прогнозованими. Р. Інґлегарт і К. і Вельцель [5] зауважують, що зміна цінностей веде до перегляду релігійних переконань, впливає на рівень народжуваності, гендерні ролі та сексуальні норми, що призводить, у свою чергу, до демократизації інститутів і змушує еліти враховувати зміни суспільних настроїв.

Теорія модернізації, в зрізі якої пропонується розглядати питання цінностей, виникла в епоху Просвітництва разом з переконаністю в тому, що технічний прогрес надасть людству владу над природою. Після Другої світової війни в США виникла ще одна версія теорії модернізації. Відповідно до цієї концепції традиційні цінності повинні бути заміщені сучасними цінностями, що дозволить суспільствам стати на єдино вірний шлях капіталістичного розвитку. Одначе, такий погляд є надто спрощеним хоча б з урахуванням того, що попри стрімкий соціально-економічний розвиток, релігійні та етнічні традиції, як на Сході, так і на Заході, залишаються надзвичайно стійкими. Сьогодні в царині соціально-економічного розвитку представлені дві протилежні наукові течії. Згідно першій, неодмінно має відбутися занепад традиційних цінностей з їх подальшою заміною на сучасні. Інша течія наголошує на стабільності традиційних цінностей та їх подальшому впливові на культуру.

Головна теза теорії модернізації, за Інґлегартом-Вельцелем [5], полягає в тому, що соціально-економічний розвиток призводить до закономірних і частково прогнозованих змін у культурному та політичному житті. Одначе, хоча під впливом модернізації ціннісні системи різних країн розвиваються в одному і тому ж напрямку, їх конвергенції не відбувається. Цінності змінюються, але при цьому вони продовжують відображати історичну спадщину суспільства.

Зокрема, М. Вебер довів, що традиційні релігійні цінності мають стійкий вплив. Суспільства, сформовані під впливом протестантської, конфуціанської або ісламської культурної традиції, навіть після того, як релігійні інститути втратили свій колишній авторитет, продовжують демонструвати характерний набір цінностей і уявлень. Релігія, яка була історично, значною мірою визначає теперішню траєкторію розвитку суспільства.

Хоча в постіндустріальному суспільстві колишні ієрархічні церковні інститути втрачають популярність, духовне життя набуває форми, які все більше відповідають цілям самовираження особистості. Інґлегарт і Вельцель вказують на те, що на етапі індустріалізації роль релігії дійсно слабшає, однак духовні потреби в широкому сенсі цього поняття не зникають - навпаки, їх значення тільки посилюється. У суспільстві знань продуктивність праці залежить не стільки від матеріальних обмежень, скільки від ідей і уяви. Це створює атмосферу інтелектуальної творчості та натхнення, духовні питання знову виходять на перший план. Хоча авторитет традиційних церков продовжує слабшати, в постіндустріальних суспільствах люди більше, ніж раніше, замислюються про сенс і мету життя.

Говорити про тенденцію втрати значущості релігійних вірувань в економічно розвинених країн Заходу було б помилково. Релігія виконує багато функцій. Одна з них полягає в тому, щоб давати орієнтацію та відчуття безпеки в ненадійному світі. Маючи матеріальний добробут та безпеку, люди все одно задаються екзистенційними питаннями та питаннями морального вибору. Евтаназія, самогубство, аборт, ставлення до безнадійно хворих людей, людей похилого віку - перелік цих питань змушує замислитися про нещастя та трагедії нашого життя, про страждання та хвороби, про наші обов'язки. І, відповідно, замислитися про центральну філософську проблему - проблему життя та смерті.

Сучасні люди володіють необхідним рівнем освіти, щоб зрозуміти: процес модернізації наділив людство небаченими до того можливостями впливати на природу, що дозволяють йому навіть знищити саме життя на планеті. Це розуміння виробляє у людей повагу до життя у всіх її проявах і впевненість в необхідності обмеження наукової думки. В результаті виникають нові форми духовного життя, багато з яких пов'язані з ідеєю нової рівноваги між людиною та природою. Найбільш наочно все це проявляється в суперечках про етичні аспекти генної інженерії, біотехнологій та інших технічних інновацій.

Отже, модернізація призводить до зміни цінностей, при цьому цінності перебувають під впливом історичної спадщини. Я. Грицак, узагальнюючи цю частину дослідження Інґлегарта-Вельцеля, говорить, що здатність до змін залежить від того, наскільки міцною, тривалою була традиція, сила певної політичної поведінки в історії того чи іншого народу [3].

Друга теза, на якій наголошують Р. Інґлегарт і К. Вельцель, полягає в тому, що культурні зміни в процесі модернізації є нелінійними [5].

Можна виділити два етапи впливу соціально-економічного розвитку на зміни в сфері культури. На етапа індустріалізації відбувається перехід від традиційно та релігійно фундованих ціннісних настанов до цінностей, легітимованих у секулярно-раціональний спосіб, а з постанням суспільств послуг та знання більшої ваги порівняно з матеріалістичними орієнтаціями набувають постматеріалістичні [6, с.457]. Індустріалізація кладе початок одного важливого процесу культурних змін: секуляризації. Виникнення постіндустріального суспільства запускає другий фундаментальний процес культурних змін: рух до особистої незалежності і цінностей самовираження.

В обох випадках змінюється ставлення людей до влади, але змінюється по-різному. Індустріальна стадія модернізації призводить до секуляризації влади, а постіндустріальна стадія - до емансипації від влади. Постіндустріальна модернізація веде до фундаментальної зміни економічної стратегії - відбувається переорієнтація від максимального підвищення матеріального рівня життя до підвищення добробуту людей за рахунок зміни способу життя. Інґлегарт і Вельцель говорять, що відбувається переорієнтація з кількості речей на «якість вражень» [5]. Зокрема, пріоритетним стає не економічне зростання будь-якою ціною, а питання захисту навколишнього середовища.

Акцентування цінностей самовираження не означає, що з матеріальними прагненнями покінчено. Але переважаючі економічні орієнтири поступово переглядаються. У постіндустріальних суспільствах все більшого поширення набуває свідоме ставлення до споживання, Інґлегарт-Вельцель [5] називають це „політизацією споживання”, маючи на увазі, наприклад, бойкот товарів, при виробництві яких не дотримуються екологічні або етичні норми. Споживання все більше визначається способом життя та свободою вибору, і не є лише питанням задоволення першорядних потреб. Згадаймо гасло „Не купуй російське!”, під яким проходила всеукраїнська громадська акція бойкоту російських товарів та послуг.

Затвердження цінностей самовираження формує гуманістичне сприйняття загроз. Воно фундаментальним чином відрізняється від егоцентричного сприйняття загроз, що лежить в основі цінностей виживання. Ризики, пов'язані з новими технологіями, наприклад, генною інженерією, мають довгостроковий характер і загальнолюдський масштаб, але тут і зараз окремому індивіду вони нічим не загрожують. Такого роду загрози не відчуваються негайно, для їх розуміння необхідно мати високий рівень інформованості та здатність розбиратися в складній аргументації. Життєва захищеність підвищує здатність до співпереживання та підсилює усвідомлення загроз довгострокового порядку.

Ті, для кого важливими є цінності самореалізації, прагнуть бути соціально ангажованими, виявляти високу громадську активність, допомагати соціально незахищеним суспільним групам, зокрема, погоджуються готувати їжу для безпритульних, прибирають міста після масових заходів, доглядають об'єкти комунальної власності.

Відчуття захищеності вивільняє енергію на види діяльності, що не пов'язані безпосередньо з виживанням. Працівники сучасної економіки та сектора послуг переважно контактують з людьми та мають справу з ідеями, вони діють в ситуаціях, де нестандартне мислення та самостійні судження є необхідними умовами. Все більшого значення набувають здатність креативно мислити та продукувати оригінальні ідеї. Глобалізація інформаційного простору дозволяє безперешкодно отримувати інформацію відповідно до власних інтересів та потреб. Зростання освіченості людей, підвищення вимог інформаційного характеру у сфері економічної діяльності та поширення знань через засоби масової інформації роблять людей більш незалежними в інтелектуальному плані, що зменшує обмеження свободи вибору.

Р. Інґлегарт та К. Вельцель [5] корелюють високий рівень освіти з достатнім рівнем матеріальної забезпеченості. Вони роблять висновок, що впевнена у матеріальному добробуті та освічена людина фізичне виживання сприймає як даність, а тому високо цінує незалежність, свободу вибору та самовираження. Практично у всіх країнах, де проводилися соціологічні опитування за програмою „World value service»”, люди з університетською освітою надають самовираженню більшого значення, ніж населення в цілому. Формуванню сучасного світогляду сприяє не тільки особиста захищеність і незалежність. Свою роль тут відіграє й переважаюча в суспільстві атмосфера.

Інґлегарт і Вельцель [5] зауважують на тому, що виникнення постіндустріального суспільства зумовило до більшої свободи у соціальних стосунках. Сучасна „економіка послуг” будується на принципах, прямо протилежних дисципліні та стандартизації, на яких будувалася повсякденна діяльність людей індустріального суспільства. В індустріальну епоху система масового виробництва впровадила жорсткий централізований контроль над робочою силою; працівники були об'єднані в згуртовані колективи, що вимагало від людей бути „всі, як один”. У постіндустріальному суспільстві переважає відхід від стандартизації в господарському та суспільному житті.

Гнучка організація заснованої на послугах економіки та заохочувана нею самостійність працівників поширюються на всі сфери життя: контакти між людьми все більше звільняються від зв'язків, що накладаються приналежністю до щільно згуртованих груп, дозволяючи без перешкод встановлювати та розривати соціальні контакти. У традиційному суспільстві, де виживання людей залежало від взаємодомопоги, нагальною була потреба у родинній солідарності. Сьогодні сімейні відносини підтримуються завдяки внутрішній потребі любові батьків до дітей та дітей до батьків. Загалом у суспільному просторі соціальні контакти будуються не за принципом необхідності, а на основі симпатії за власним вибором. Це надає людям більшу незалежність, послаблює соціальні обмеження свободи вибору.

Цінності становлять собою прийнятне загальне уявлення про бажане та небажане для суспільства, є визначальними для стилю життя. Смисложиттєва функція цінностей перетворює їх на потужний мотивуючий регілятор поведінки. Дослідники підсумовують, що, по- перше, домінуючі ціннісні орієнтації відповідають переважаючим життєвим умовам. По-друге, зі зміною умов життя змінюються й ціннісні орієнтації. Проте, зміни відбуваються не миттєво, для формування нових ціннісних установок, які б відповідали новим життєвим реаліям, та їх прийняттю суспільством потрібен досить тривалий час. Тут є свої особливості: представникам старшого покоління важко відмовлятися від глибоко засвоєних звичок і світогляду, отож, провідником змін завжди є молоде покоління. Так відбулося й при переході від цінностей виживання до цінностей самовираження, що стало результатом культурних трансформацій, які поступово перетворювали системи цінностей в багатьох країнах.

Висновки і перспективи (Discussion). Індустріалізація ознаменувалася переходом від традиційних цінностей до секулярно-раціональних, а з виникненням постіндустріального суспільства відбувся перехід від цінностей виживання до цінностей самовираження.

З переходом від традиційного до модерного суспільства не відбувається переходу до глобальної уніфікованої культури. Натомість, культурний спадок демонструє, за висловом Р. Інґлегарта та К. Вельцеля, „вражаючу стійкість” [5]. Культурно-історичні традиції, зокрема релігійні, продовжують визначати поведінку людей. Змінюється форма релігії: місце інституціоналізованої догматичної релігійності займають індивідуалізовані духовні запити, що задовольняють потребу в осмисленні існування в сучасному суспільстві.

Утвердження цінностей самовираження перетворює модернізацію на процес людського розвитку, веде до формування гуманістичного суспільства нового типу. Свобода вибору й емансипація визначають всі сфери життя, від політики до виховання дітей, стосунків між статями, мотивації до праці, релігійної орієнтації та громадянської активності. У сфері політики поширення постіндустріальних цінностей веде до послаблення авторитету влади акцентує на участі людей у суспільному житті та самовираженні. Цей процес людського розвитку призводить до посилення у суспільстві вимог демократизації.

Виявлено, що логіка ціннісних змін пов'язана зі зміною поколінь. Кожне нове покоління реагує на соціальні трансформації впровадженням нових цінностей, що відрізняються від вартостей попередніх поколінь. Отож, агентами змін світоглядних орієнтирів у суспільстві завжди виступають молоді люди.

Стосовно подальшого дослідження питання про цінності, воно виявляється важливим у зрізі розвитку українського суспільства. Я. Грицак акцентує на тому, що суспільні зміни пов'язані з змінами цінностей. Сподівання слід покладати на „прихід до влади мотивованої й освіченої еліти, ... що... може вплинути на зміни цінностей і водночас вивести країну на іншу траєкторію історичного розвитку” [2, с. 337].

Список використаних джерел

цінність модерний суспільство

1. Вігандт, К. Післямова / К. Вігандт // Культурні цінності Європи / За ред. Ганса Йонаса і Клауса Віганда. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2014. - С.543-546. (Бібліотека Європейського Форуму).

2. Грицак, Я. Хто такі українці і чого вони хочуть? / Я. Грицак // Страсті за націоналізмом: стара історія на новий лад: есеї/ Ярослав Грицак. - Київ: Критика, 2011. - С. 321-340.

3. Грицак, Я. Цінності / Я. Грицак // Лекція з курсу „Вибрані питання європейської історії” - доступна за адресою: https://courses.prometheus.org.ua/courses/UCU/History001/2016_T1/courseware/1aecd8ce260044b7a9be594ce2aaec82/749e49574e174135a226fe64f31baeca/.

4. Йонас, Г. Культурні цінності Європи / Г. Йоас // Культурні цінності Європи / За ред. Ганса Йонаса і Клауса Віганда. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2014. - С.7-35. (Бібліотека Європейського Форуму).

5. Инглхарт, Р. Пересмотренная теория модернизации / Р. Инглхарт, К. Вельцель // Модернизация, культурные изменения и демократия: Последовательность человеческого развития /ред. Ю. Кузнецов; пер. с англ. М. Коробочкин. - М.: Новое издательство, 2011. - Гл. 1. - С. 31-78. - (Библиотека Фонда «Либеральная миссия»).

6. Томе, Г. Ціннісний поворот у Європі з погляду емпіричних соціальних досліджень / Г. Томе // Культурні цінності Європи / За ред. Ганса Йонаса і Клауса Віганда. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2014. - С.409-469. (Бібліотека Європейського Форуму).

Размещено на Allbest.ru