Мобільність як категорія теорії і методики професійної підготовки фахівців в університетах
Аналіз проблеми мобільності майбутніх фахівців. Загальна класифікація професій. Освіта як чинник пересування індивіда на більш високий соціальний статус. Професійна мобільність як складова компонента кваліфікаційної структури сучасного спеціаліста.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.07.2017 |
| Размер файла | 18,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національного університету біоресурсів і природокористування України
Кафедра екології агросфери та екологічного контролю
Мобільність як категорія теорії і методики професійної підготовки фахівців в університетах
Рідей Н.М., доктор педагогічних наук, професор
Анотація
У статті розглянуто особливості визначення категорії професійної мобільності у соціологічній, психологічній та педагогічній науці. Представлено особливості педагогічного тлумачення категорії професійної мобільності. Сформульовано висновок про наукові дослідження у галузі соціології, психології та педагогіки як основу для визначення поняття професійної мобільності у теорії і методиці професійної освіти.
Мобільність, професійна мобільність, соціальна мобільність, майбутні фахівці.
Постановка проблеми у загальному вигляді. В умовах реформування системи вищої освіти в Україні з новою силою постає проблема забезпечення процесів мобільності студентів, починаючи з першого року навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ). Мобільність як міждисциплінарна категорія використовується нормативними документами про освіту, прийнятими міжнародною спільнотою, в тому числі й Болонською декларацією, яку спільно з іншими державами підписала й Україна.
Проблема мобільності майбутніх фахівців ускладнюється й тим, що крім забезпечення академічної мобільності, у середовищі ВНЗ відбуваються й інші «мобільні» процеси: реалізації соціальної, культурної, мовної, квазіпрофесійної мобільності тощо. Тому аналіз самого поняття мобільності стає важливим з огляду на його міждисциплінарність й актуальність для розвитку теорії і методики професійної освіти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Проблема професійної підготовки фахівців нині є однією з найбільш актуальних у педагогічній науці і представлена розробкою загальних засад методології професійної підготовки (В. Андрущенко, Г. Артемчук, В. Буданов, Т. Жижко, В. Кремень, Н. Ничкало та ін.); особистісно-діяльнісних засад професійної підготовки фахівців (Б. Ананьєв, І. Бех, Л. Виготський, О. Якиманська, С. Яценко та ін.); концептуальних положень компетентнісного підходу у формуванні сучасного образу фахівця (А. Бугерко, А. Дьомін, І. Зимня, А. Хуторськой, Н. Кузьміна, В. Лутай та ін.); розвитку гуманістичного потенціалу сучасного університету (Г. Воронка, О. Глузман, О. Мєщанінов, Н. Сидорчук та ін.); реалізації провідних засад науково-дослідної підготовки студентів у ВНЗ (Н. Анісімова, Н. Журавська, П. Запаско, В. Казаков, І. Каташинська, О.Микитюк та ін.) тощо.
Питання розвитку мобільності в університетському середовищі стали предметом розгляду переважно в наукових працях педагогів, психологів та представників соціологічної науки. Проте поза увагою науковців залишилися питання співвідношення загальнонаукової категорії мобільності з конкретикою професійної мобільності студентів в умовах навчання у ВНЗ.
Мета статті полягає у розкритті змісту поняття мобільності у його зв'язку з процесом професійної підготовки фахівців в університеті.
Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття мобільності є багатозначним, змінним і часто категоріально чітко не визначеним, оскільки це залежить від понятійного апарату науки, в якій означене поняття застосовується. Найбільш загальне визначення поняття мобільності подане у «Психологічному словнику» як «здатність швидко пересуватися, переміщуватися, орієнтуватися у ситуації; готовність швидко виконувати завдання» [1].
Чи не найбільший внесок у розкриття поняття мобільності внесла соціологія, починаючи з фундаментальних праць П. Сорокіна «Людина. Цивілізація. Суспільство» [2] та «Соціальна мобільність» [3]. Американський учений російського походження, П. Сорокін розробив власну теорію соціальної мобільності у поєднанні двох її складових - вертикальної і горизонтальної. На думку П. Сорокіна, мобільність може бути визначена як перехід, переміщення об'єкта з однієї соціальної позиції до іншої [3]. При цьому об'єктами у теорії ученого виступають не лише люди та соціальні групи, а й об'єкти матеріального світу, а також ідеї, доктрини, положення, цінності тощо. Сукупність всіх видів і типів соціальної мобільності, за П. Сорокіним, складає основу соціальної динаміки у суспільстві, а остання - підґрунтям самого існування і розвитку соціальних систем.
Для проблеми нашого дослідження актуальним є висновок П. Сорокіна про провідні форми соціальної нерівності (стратифікації) та можливість їх урівноважувати за допомогою соціальної мобільності: економічної, яка забезпечується рівнем доходів громадян у суспільстві; політичної, в основі якої лежить поділ всіх громадян на правлячу меншість і підлеглу їй більшість; професійної як різновиду нерівності, з певною ієрархією професій, з одного боку, та ієрархією всередині кожної професії - з іншого.
Місце тієї чи іншої професії в професійній ієрархії, згідно з соціологічною оцінкою стратифікаційних процесів, забезпечується тим, наскільки важливі функції означена професія виконує в соціумі - як соціальні, так і загальнокультурні. Продовжуючи дослідження професійної мобільності, британські вчені під керівництвом Д. Гласса у середині минулого століття розробили семиступеневу класифікацію професій:
1) вищий адміністративний та професійний персонал;
2) управлінці та менеджери;
3) вищий прошарок інспекторів та представників контролюючих організацій;
4) нижчий прошарок інспекторів та представників контролюючих організацій;
5) кваліфіковані робітники та представники розумової праці, які виконують ручну роботу;
6) некваліфіковані представники розумової праці;
7) некваліфіковані представники ручної праці [4].
Важливим вважаємо висновок зарубіжних науковців про існування «досконалої мобільності» як можливості соціального просування індивіда незалежно від його родинного соціального статусу. Одним з найважливіших інструментів такого просування соціологи називають освіту, в тому числі і професійну [5].
Історія розвитку людства знає багато прикладів, коли можливість переходу у вищі соціальні верстви не визначалася лише родовими ознаками, які базуються на походженні, а багато в чому залежали від самої людини, її активності, рис характеру, ціннісних орієнтацій, творчих здібностей, релігійності, фізичної сили, вольових якостей, привабливості, харизматичності, уміння маніпулювати, пристосовуватися, постійно поповнювати свої знання, уміння й навички до виконання певної професійної діяльності тощо. Учені вважають, що молодь і чоловіки більш мобільні; молодим характерна професійна, людям середнього віку - економічна, а похилого віку - політична мобільність [6]. Натомість освіта як чинник позитивної соціальної мобільності реалізує свій ресурс у вигляді «соціального ліфта»; цей феномен пояснює динаміку пересування індивіда з однієї соціально-статусної позиції до іншої за допомогою зростання свого освітнього ресурсу й набуття додаткових кваліфікацій за допомогою самоосвіти [7]. Крім того, освіта є ще й «соціальним ситом», фільтром, через який проходять претенденти на розвиток успішної кар'єри і відсіюються ті, що не можуть претендувати на високий соціальний статус в результаті отриманої освіти.
На нашу думку, освіта як соціальний інститут виконує, насамперед, функції структурної та обмінної соціальної мобільності. Так, обмінна соціальна мобільність передбачає зміни соціального статусу індивідів внаслідок структурних змін у суспільстві (наприклад, внаслідок зростання потреби у фахівцях певного типу змінюється статус окремих ВНЗ). Натомість обмінна соціальна мобільність окреслює зміну соціального статусу, яка визначається розширенням соціальних можливостей особистості (наприклад, більшим доступом до вищої освіти) [8].
Таким чином, освіта виступає одним з провідних чинників зростання рівня мобільності особистості внаслідок кількох причин:
1) внаслідок існування певного соціального замовлення на результати професійної підготовки фахівців в умовах глобалізації, насамперед, якщо йдеться про фахівців сучасних галузей знань, наприклад інформаційні технології, екологічна діяльність, сучасні технології виробництва і переробки продукції тощо;
2) внаслідок необхідності забезпечити наступність позитивного соціального досвіду в системі вищої освіти, та зберегти аксіологічну сферу суспільства завдяки інтелектуально й професійно підготовленим фахівцям.
Професія є найбільш суттєвим змістовим чинником соціальної мобільності особистості; цей факт пояснюється тим, що в постіндустріальних суспільствах існує необхідність постійного оновлення системи професій, з одного боку, а також змінюється сегмент професій, які є високооплачуваними і престижними. Тому професійна мобільність є добровільною (орієнтована на самостійне досягнення поставленої професійної мети та побудову власної кар'єри) і вмотивованою (ґрунтується на усвідомленні необхідності зростання рівня своєї кваліфікації).
Поняття професійної мобільності розглядається переважно в соціології, психології та професійній педагогіці. Педагогічні аспекти професійної мобільності досліджуються Б. Ананьєвим [9], Л. Горюновою [10], О. Дементьєвою [11], Є. Іванченко [12], А. Новіковим [13], Н. Коваліско [14], Н. Кожемякіною [15], Л. Сушенцевою [16] та ін. Проблема професійної мобільності розглядається науковцями з огляду на: загальне окреслення цієї категорії (О. Амосова, С. Батишев, І. Мацкуляк, В. Томашкевич та ін.); умови розвитку професійної мобільності у ВНЗ та поза його межами (А. Ващенко, І. Забіров, С. Капліна, С. Савицький, І. Шпекторенко та ін.); вплив професійної мобільності на професійний розвиток і становлення фахівця (С. Кугель, І. Пригожин, І. Смірнова, І. Фролов та ін.).
У переважній більшості наукових праць професійна мобільність розглядається як зміни в трудовій позиції чи у виконанні ролі фахівця і зумовлена різноманітними чинниками (зміною місця роботи, професії, статусу всередині професії тощо). В межах аналізу поняття професійної мобільності існує кілька основних аспектів - об'єктивний, суб'єктивний, характерологічний [12, 17, 18]. При цьому до об'єктивного аспекту науковці відносять науково-технічні та соціально-економічні передумови зміни професійного статусу, до суб'єктивного - вплив зміни місця роботи чи професії на загальну статусну позицію особистості (що де термінується потребами, інтересами, цінностями людини), до характерологічного - схильність особи до зміни предметної діяльності (праце мобільність) [19].
Складність категоріального аналізу професійної мобільності полягає не лише у загальній невизначеності цього поняття, але й у його тісному зв'язку з поняттями трудової мобільності, праце мобільності, кар'єри, професійної динаміки, кар'єрної мобільності тощо. Так, в обґрунтуванні поняття кар'єри науковці використовують поняття мобільності як підпорядковане (А. Деркач, В. Зазикін, Є. Могильовкін та ін.); крім того, кар'єра пов'язується з трудовою динамікою та проходженням особою кар'єрних щаблів [15].
Л. Рибнікова визначає два провідні аспекти категоріального аналізу поняття професійної мобільності:
1) як зміну професійних позицій під впливом зовнішніх умов - нестача робочих місць, низька оплата праці, неможливість адаптуватися до умов професійної діяльності тощо;
2) як вияв внутрішньої свободи особистості, що передбачає сформовану систему цінностей та потребу у сталому саморозвитку [19].
Важливе значення мають праці сучасних науковців-психологів, де визначення професійної мобільності подається по-різному:
- здатність і готовність особистості до ефективного оволодіння новою технікою і технологією, швидкого набуття нових знань і вмінь [1];
- готовність фахівця до вирішення широкого кола виробничих завдань, здатність швидко перебудовувати зміст і способи діяльності залежно від професійної ситуації [20];
- засіб адаптації працівників та рівень їх психологічної готовності до діяльності в умовах конкуренції [21];
- сукупність: особистісних якостей (адаптивність, комунікативність, самостійність, пристосовність, професійні цінності, рівень критичного мислення, рівень розвитку самопізнання, самоосвіти, розвиненість соціальної рухливості), способу діяльності (рефлективність, креативність, проективність, прогностичність, цілеспрямованість, психологічна гнучкість і пластичність); здатність до саморозвитку і самоперетворення [10].
Психологічний контекст професійної мобільності, як свідчать дослідження Л. Сушенцевої [16], Л. Горюнової [10], Н. Пряжникова [22] та ін., визначаються динамізмом мотиваційних, інтелектуальних і вольових процесів, тобто розвиненість внутрішніх механізмів особистості як: сформованість ключових загально професійних компетенцій; рівень самореалізації особистості у професійній сфері; вплив особистості на ціннісну сферу та професійне середовище.
Досить широко проблема формування професійної мобільності розглядається у педагогічній науці. Водночас словниково-довіникова література з педагогіки (наприклад, «Український педагогічний словник» за ред. академіка С. У. Гончаренка) цього поняття не розглядає [23]. У «Великій сучасній педагогічній енциклопедії» (за ред. Є. Рапацевич) професійна мобільність окреслена як здатність і можливість особистості, що «передбачає володіння системою узагальнених професійних способів і умінь ефективно їх використовувати для виконання яких-небудь завдань у суміжних областях виробництва і порівняно легко переходити від однієї діяльності до іншої. Професійна мобільність передбачає також високий рівень узагальнених професійних знань, готовність до оперативного відбору і реалізації оптимальних способів виконання різних завдань у своїй професії.
В умовах швидких змін техніки і технології виробництва професійна мобільність виступає важливим компонентом кваліфікаційної структури спеціаліста» [24]. Чи не найбільш ґрунтовне визначення поняття професійної мобільності знаходимо у словнику «Професійна освіта» (за ред. С. Гончаренка, Н. Ничкало), де зазначено, що його можна визначити як «здатність швидко змінювати вид праці, переключатися на іншу діяльність у зв'язку із змінами техніки і технології виробництва». Автори словника вважають, що професійна мобільність виявляється у володінні «системою узагальнених прийомів професійної праці та застосуванні їх для успішного виконання будь-якого завдання на суміжних за технологією ділянках виробництва; передбачає високий ступінь розвитку узагальнених професійних знань, а також готовність до оперативного відбору і реалізації оптимальних способів виконання виробничо-технічних завдань» [25].
Певною проблемою у визначенні поняття професійної мобільності в педагогічній науці є те, що науковці зосереджують увагу на професійній мобільності педагога і фактично не займаються окресленням цього поняття стосовно інших груп фахівців, в тому числі і майбутніх. Так, О. Безпалько розглядає питання розвитку професійної мобільності соціальних педагогів і пропонує визначати це поняття як «здатність швидко адаптуватися у різних сферах соціально-педагогічної діяльності, що базується на прагненні до самореалізації, самовдосконалення та сформованих ключових компетентностях» [26]. О. Дементьєва окреслює професійну мобільність як інтегративну якість особистості, що дозволяє їй бути соціально активною, конкурентоздатною, професійно компетентною, здатною до саморозвитку і модернізації власної діяльності та зміни видів діяльності [11].
Певним винятком із загального кола досліджень професійної мобільності майбутніх фахівців у педагогічній науці можна вважати роботи, де приділено увагу розвитку цього феномена у представників непедагогічних професій. Так, на думку Л. Сушенцевої, професійна мобільність - це «якість особистості, яка є необхідною для її успішності в сучасному суспільстві, проявляється в діяльності і забезпечує самовизначення, самореалізацію в житті та професії через сформованість ключових компетенцій та ключових кваліфікацій і прагненні особистості змінити не тільки себе, а й своє професійне поле та життєве середовище» [16]. Н. Кожемякіна розглядає питання розвитку професійної мобільності студентів-аграріїв як «здібність і готовність особистості працювати в умовах швидких динамічних змін у межах професії, а також в умовах певних соціальних перетворень (статусу, ролі, професії і т. ін.)» [15].
Розглядаючи професійну мобільність офіцера Збройних сил України, А. Ващенко формулює визначення поняття як інтегрованої сукупності «соціальних, індивідуальних та військово-професійних якостей особистості офіцера, які забезпечують продуктивне виконання покладених на нього службово-професійних обов'язків у встановлений термін з мінімальними витратами людських ресурсів і матеріальних засобів, на будь-якій посаді, як у мирний так і у воєнний час, а також надають змоги планувати свою кар'єру та професійний ріст» [27].
Таким чином, наукові дослідження у галузі соціології, психології та педагогіки складають основу для визначення поняття професійної мобільності у теорії і методиці професійної освіти. Виходячи з того, що це поняття є міждисциплінарним, неоднозначно окресленим і не досить ґрунтовно опрацьованим у сучасній педагогічній науці, можемо дійти висновку про необхідність ґрунтовного теоретичного аналізу стану вивчення проблеми професійної мобільності, особливо у випадку непедагогічних спеціальностей у студентів університетів різного типу.
Виходячи з проведеного вище теоретичного аналізу поняття мобільності, соціальної мобільності та професійної мобільності, ми визначаємо останню як здатність і готовність особистості до ефективного оволодіння новою технікою і технологією, швидкого набуття нових знань і вмінь у різних сферах своєї професійної діяльності, що виявляється в розвинених інтелектуальних, соціально-психологічних та компетентнісних характеристиках фахівця. Перспектива подальших досліджень полягає у необхідності виділення окремих компонентів у структурі професійної мобільності майбутнього еколога та розкриття змісту кожного з них.
мобільність соціальний кваліфікаційний
Література
1. Большой психологический словарь / Сост. Б. Мещеряков, В. Зинченко. - М. : Олма-Пресс, 2004. - 922 с.
2. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред., сост. и предисл. А.Ю. Союмонов. - М.: Политиздат, 1992. - 543 с.
3. Сорокин П.А. Социальная мобильность / Пер. с англ. М.В. Соколовой. - Москва: Academia, LVS, 2005.
4. Лапин Н. И. Эмпирическая социология в Западной Европе: Учебное пособие. - М.: Издательский дом ГУ ВШЭ, 2004. - 369 с.
5. Ganzboom H.B.G. Comparative Inter-generational Stratification Research: Three Generations and Beyond / Ganzboom H.B.G., Treiman D.J., Ultee W.C. // Annual Reviews of Sociology. - 1991. - № 17. - С. 277-302.
6. Кузьменко Т. М. Соціальна мобільність: наукова ретроспектива та реалії сучасного українського суспільства / Т.М. Кузьменко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2008. - Вип. ХХ. - С.288-295.
7. Оксамитна С. Динаміка соціальної структури та соціальної мобільності: 1993-2003 // Українське суспільство - 2003. Соціологічний моніторинг / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.с.н. М. Шульги. - К.: Інститут соціології НАН України, 2003. - С. 303-313.
8. Болотська О.А. Чинники соціальної мобільності сучасної молоді в контексті реформування системи вищої освіти / О.А. Болотська// електронний ресурс.
9. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. - СПб.: Питер, 2001. - 288 с.
10. Горюнова Л.В. Профессиональная мобильность специалиста как проблема развивающегося образования в России: дис ... доктора пед. наук: 13.00.08 / Горюнова Лилия Васильевна. - Ростов-на-Дону. - 2006. - 337 с.
11. Дементьева О.М. Формирование социально-профессиональной мобильности студентов в учреждениях среднего профессионального образования: автореф. дис. канд. пед. наук : спец.13.00.08 - теория и методика профессионального образования / О.М. Дементьева. - М., 2009. - 22с.
12. Іванченко Є.А. Формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах : автореф. дис... канд. пед. наук : спец.13.00.04 / Є.А. Іванченко. - О., 2005. - 20 с.
13. Новиков А.М. Постиндустриальное образование / Александр Михайлович Новиков. - М.: Наука, 2008. - 136 с.
14. Коваліско Н.В. Трудова мобільність в умовах регіонального ринку праці: Дис. ... канд. соціол. наук: 22.00.07. - Львів, 1999. - 184с.
15. Кожемякіна Н.І. Соціально-педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх менеджерів-аграріїв : дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Кожемякіна Наталія Іванівна. - Одеса, 2006. - 329 с.
16. Сушенцева Л. Проблема професійної мобільності у контексті міждисциплінарного підходу // Теорія і методика професійної освіти. - № 1 - 2011. - С. 3-11.
17. Амирова Л.А. Проблема профессиональной мобильности педагога и перспективные ориентиры ее развития / Л.А. Амирова // Образование и наука: журнал теоретических и прикладных исследований Уральского отделения Российской Академии образования. - 2009. - № 8 (65). - С.86-96.
18. Пріма Р.М. Формування професійної мобільності майбутнього вчителя початкових класів : теорія і практика : монографія / Р. М. Пріма. - Д.: ІМА-прес, 2009. - 368 с.
19. Пілецька Л.С. Професійна мобільність особистості: психологічний аспект аналізу / Л.С. Пілецька // Теоретичні і прикладі проблеми психології. - 2013. - №3(32). - С.205-210.
20. Шевченко Н.Л. Сущность и структура конкурентоспособности выпускника учреждения дистанционного высшего профессионального образования / Н.Л. Шевченко // Философия образования. - 2007. - №24. - С. 279-287.
21. Мурадян Н.Г. Рынок и занятость (социально-экономический анализ и прогноз) / Н.Г. Мурадян. - М.: Луч, 1991. - 245 с.
22. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение / Н.С. Пряжников. - М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК». 1996. - 256 с.
23. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. - К. : Либідь, 1997. - 374 с.
24. Педагогика. Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С. Рапацевич. - Мн.: Современное слово, 2005. - 720 с.
25. Професійна освіта: Словник: Навч. посіб / Уклад. С.У. Гончаренко та ін.; за ред. Н.Г. Ничкало. - К.: Вища школа, 2000. - 380 с.
26. Безпалько О.В. Компоненти професійної мобільності майбутніх соціальних педагогів / О.В. Безпалько // Науковий часопис НПУ ім. М. Драгоманова. - Серія №11. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. - 2012. - №14. - С.73-80.
27. Ващенко А.М. Формування професійної мобільності майбутніх офіцерів у процесі навчання у вищих військових навчальних закладах : дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.04 / Ващенко Андрій Миколайович. - О., 2006. - 261арк. -- Бібліогр.: арк. 184-207.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Види, зміст та закон функціонування механізмів соціальної мобільності, багатство і влада як її фактори. Маргинальність як стан освічених верств українського суспільства. Освіта в системі цінностей українців. Жіноча освіта та соціальна її мобільність.
курсовая работа [57,4 K], добавлен 14.01.2010Документальне, інфраструктурне, кадрове, інформаційне забезпечення академічної мобільності студентів, основні проблеми та тенденції розвитку. Досвід запровадження в Україні міжнародного співробітництва в розвитку мобільності в системі вищої освіти.
курсовая работа [2,0 M], добавлен 03.12.2013Теоретичне обґрунтування визначення сутності поняття "розвиток професійної мобільності". Фактори та основні критерії забезпечення професійної мобільності, її роль у сучасному суспільстві та значущість для зміцнення інтелектуально-освітнього середовища.
статья [23,9 K], добавлен 31.08.2017Соціологічне уявлення про структуру та поняття "соціальної структури". Дослідження, прогнозування та оптимізація соціальних процесів. Основні елементи макроструктури суспільства, соціально-територіальна структура. Соціальна мобільність та маргінальність.
контрольная работа [27,0 K], добавлен 05.10.2009Соціальна робота як галузь наукових знань і професійна діяльність, один з одухотворених видів професійної діяльності. Напрямки професійної діяльності соціального педагога. Принципи соціальної роботи. Професійна етика у сфері соціальних досліджень.
реферат [40,0 K], добавлен 11.12.2010Компоненти соціальної структури. Поняття "соціальної групи", "соціальної спільності". Соціальна стратифікація у перехідному суспільстві та підходи щодо її аналізу. Подолання культурного бар’єра і бар’єра спілкування у процесі соціальної мобільності.
реферат [36,7 K], добавлен 21.08.2009Аналіз значення виразу Альберта Дж. Данлепа: "Компанія належить не її співробітникам, постачальникам або місцевості, де вона розташована, а тим, хто в неї інвестує". Визначення поняття та сутність мобільності, її вплив на ієрархічну піраміду суспільства.
реферат [27,0 K], добавлен 16.08.2010Роль та значення інноваційної діяльності фахівця з соціальної роботи у життєдіяльності сучасного суспільства. Характеристика концептуального підходу до процесу ефективного використання особистісно-інноваційного потенціалу фахівця з соціальної роботи.
статья [24,8 K], добавлен 07.02.2018Самовизначення людини як індивіда і індивідуальності. Основоположні принципи сучасного людинознавства у контексті трансформації глобальних соціальних видозмін. Головні фактори трансформації глобальної соціальної динаміки та розвитку наукових систем.
статья [20,5 K], добавлен 07.11.2017Економічна освіта на сучасному етапі. Проблема підготовки фахівців фінансово-економічного спрямування. Ціннісні орієнтири як розвиток творчого потенціалу особистості та її соціалізація. Виховання самостійності економічного мислення, формування світогляду.
статья [40,1 K], добавлен 12.08.2014
