Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

УДК 316.728-057.875

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Стилі життя студентської молоді: типологія та детермінанти формування

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Пилаєва Тетяна В'ячеславівна

Харків 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дослідження стилю життя актуалізується сьогодні цілою низкою причин. Одна з них пов'язана із потребою пострадянських суспільств в активних учасниках трансформаційних процесів, наділених характеристиками, які відповідають вимогам суспільства, що змінюється. Сьогодні, з одного боку, розширюється спектр можливостей для самореалізації особистості, для прояву унікальності її внутрішнього світу, урізноманітнюються варіанти та форми соціальної взаємодії, з іншого - ускладнюються процеси вибору, деформуються усталені механізми соціалізації молоді та інтеріоризації нею змісту ціннісно-нормативного простору суспільства.

Серед форм соціальної взаємодії особливе місце належить стилю життя як посереднику між соціальним світом та соціальним суб'єктом. Стиль життя молодої людини, який втілює в собі єдність світосприйняття, мотивів і вчинків, може стати варіантом цілісної характеристики нового соціального суб'єкта. Стилєжиттєвий підхід дає унікальну інформацію про стан свідомості та поведінки молоді, про специфіку її життєвих виборів тощо. Завдяки вивченню реальних проявів стилю життя, дослідник може розкрити динаміку змін нормативно-ціннісного простору цієї соціально-демографічної групи, описати й спрогнозувати типові моделі поведінки..

Інтерес до особливостей стильового життєвого простору власне студентства обумовлений насамперед тим, що саме ця група, будучи активною в соціальному плані, в недалекому майбутньому складе основу інтелектуальної еліти українського суспільства, наявність якої є обов'язковою умовою його стабільного розвитку. До того ж студентство є тією соціально-демографічною групою, в якої рівень прагнення до стилізації та шанси стилізації найвищі, що значною мірою визначило вибір його об'єктом емпіричного дослідження.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблеми стилю та стилю життя як загальнонаукової проблеми аналізувалися фахівцями в галузі мистецтвознавства, лінгвістики, стилістики, наукознавства, загальної та соціальної психології.

У західній соціології поняття «стиль життя» набуло статусу наукової категорії завдяки роботам М. Вебера, який розглядав його як критерій соціальної стратифікації. В роботах Г. Зіммеля та Т. Веблена представлено низку важливих ідей щодо нових форм споживання та їхнього зв'язку зі стилем життя. У сучасній західній соціології звернення до стилю життя пов'язано з проблематикою соціально-класових змін у суспільстві (П. Бурдьє, Ф. Паркін, Б. Тернер, Р. Бокок, Г.- П. Мюллер та ін.).

Фундаментальний соціально-психологічний аналіз стилю життя був представлений київськими авторами (Р. Ануфрієва, Є. Головаха, О. Донченко, О. Злобіна, Н. Паніна, Л. Сохань, М. Шульга та ін.). В радянській соціологічній науці стиль традиційно розглядався в контексті проблем способу життя (Є. Ануфрієв, В. Толстих, Л. Сохань, І. Бестужев-Лада, І. Левикін, Ю. Левада та ін.). В умовах пострадянського суспільства у зв'язку з появою полярних способів і стилів життя їх аналіз здійснювався в межах динамічної парадигми способу життя (А. Возьмитель). Підхід, що перегукується з роботами західних соціологів постмодерністської орієнтації, розкривається в публікаціях Л. Іоніна.

Останнє десятиліття стиль життя аналізується представниками низки наук (наприклад, маркетологами, економістами, психологами, соціологами) під кутом зору проблем споживацької поведінки (Р. Бокок, М. Красильникова, Н. Наумова, А. Овсянніков, І. Петташ, Т. Петровська, Я. Рощіна та ін.).

Значний інтерес в контексті дисертаційного дослідження представляють роботи, в яких описані емпіричні типології стилів життя (А. Демидов, Л. Думацький, С. Митрофанова, Г. Осадча та ін.). Проблеми стильового простору окремих груп сучасної молоді аналізуються в роботах Н. Бойко, Є. Головахи, С. Митрофанової, Г. Осадчої, О. Омельченко, Н. Паніної та ін. Плідні ідеї, пов'язані з розглядом специфіки особистісної ідентифікації в умовах нестабільного соціуму, представлені в публікаціях Л. Бевзенко, О. Омельченко, Н. Паніної, Ю. Швалба, В. Ядова та ін. Аналітичний та емпіричний матеріал, цінний у фокусі аналізу дисертаційного дослідження, міститься в роботах В. Арбєніної, Т. Заславської, А. Ніколаєвської, В. Пилипенка, Л. Сокурянської та ін.

На тлі солідної кількості публікацій, присвячених стилю життя, вкрай незначною мірою представлені роботи, які відбивали б особливості формування та прояви стилєжиттєвого простору такої соціальної групи як студентство, що й визначило напрям нашого теоретичного пошуку й міркувань, методів та прийомів аналізу емпіричної інформації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з науковими розробками, що здійснюються на кафедрі соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, й виконано в межах науково-дослідницьких тем «Вища школа як суб'єкт соціокультурної трансформації» (номер державної реєстрації 0102u000387) та «Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних трансформацій» (номер державної реєстрації 0105u000709).

Об'єкт дослідження - стиль життя студентської молоді.

Предмет дослідження - особливості та детермінанти формування стилів життя сучасного українського студентства.

Основна мета дослідження полягала в розробці цілісного уявлення про специфіку стильового життєвого простору сучасного українського студентства в умовах нестабільного суспільства.

Для досягнення мети були поставлені такі задачі дослідження:

· уточнити соціологічні інтерпретації категорії «стиль життя»;

· систематизувати уявлення про особливості стилеутворення в умовах нестабільного суспільства;

· узагальнити досвід теоретичної та емпіричної типологізації стилів життя;

· виявити та схарактеризувати основні чинники, які є детермінантами стилеутворення та сприяють виникненню різноманітних стилів життя студентської молоді;

· виявити роль моральних преференцій молоді як чинників стилеутворення;

· побудувати емпіричну типологію стилів життя українського студентства.

Теоретико-методологічна база дослідження. Для обґрунтування ролі студентства як впливового соціального суб'єкта сучасного суспільства використовувались основні положення суб'єктного підходу до вивчення особистості та соціальної групи, представлені в роботах сучасних російських та вітчизняних соціологів. Створенню авторського бачення процесу стилеутворення в сучасному суспільстві сприяв аналіз теоретичних положень щодо різних аспектів формування життєвого стилю, що містяться в роботах зарубіжних дослідників (А. Адлер, Г. Олпорт, Е. Еріксон та ін.); теоретичні та емпіричні дослідження проблем стилю життя (І. Бестужев-Лада, М. Вебер, Т. Веблен, П. Бурдьє, Є. Головаха, О. Донченко, Г. Осадча, Н. Паніна, Л. Сохань, В. Тихонович, Ю. Швалб, В. Ядов та ін.); стилєжиттєвий підхід до аналізу соціальних процесів (Г.- П. Мюллер, Л. Бевзенко, О. Омельченко та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань на різних етапах дослідження було використано методи аналізу та синтезу, метод логічного узагальнення, типологізації. Первинна соціологічна інформація отримана методом анкетування. Вторинний аналіз емпіричної інформації здійснювався за допомогою таких математико-статистичних методів, як ранжування, дескриптивний, порівняльний та кластерний аналіз.

Емпіричною базою дисертації є результати соціологічних досліджень студентства, здійснених співробітниками кафедри соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (за участю автора) «Вища школа як суб'єкт соціокультурної трансформації» (протягом 2002-2004 рр. за репрезентативною вибіркою було опитано 1972 студенти в 19 вищих навчальних закладах України) та «Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних трансформацій» (у 2005-2006 рр. за репрезентативною вибіркою було опитано 3057 студентів у 31 вищому навчальному закладі України; науковий керівник проектів - доктор соціологічних наук Л. Г. Сокурянська).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні важливого завдання в галузі соціології молоді - в концептуалізації феномену стилю життя студентської молоді, встановленні особливостей і детермінант стилеутворення в умовах нестабільного суспільства, а саме:

уперше у вітчизняній соціології:

· стильовий простір сучасного українського суспільства представлено як поле “демонстративно-престижних” та “масових” стилів. «Масовість» стилів розглядається умовною в тому сенсі, що вони є такими на мезорівні соціальної системи - в межах тієї чи іншої соціальної групи, при цьому не виключається, що в даній соціальній групі будуть існувати й “демонстративно-престижні” стилі, носіїв яких буде небагато;

· в якості детермінант стилеутворення схарактеризовані моральні преференції як компонент, що структурує самосвідомість і детермінує стилєжиттєві прояви такої соціальної групи як студентство;

уточнено:

· визначення стилю життя як такого способу самоорганізації життєдіяльності соціальної групи, що виявляє себе як система повсякденних практик, й доведено, що в нестабільному суспільстві стиль життя формується переважно під впливом тих підструктур свідомості та особистісних характеристик, дія яких в якості чинників стилеутворення не усвідомлюється або усвідомлюється частково;

удосконалено:

· емпіричну типологію стилів життя, в основу якої в нестабільному суспільстві мають бути покладені не зовнішні соціальні вимоги, а особливості індивідуальної свідомості;

· уявлення про типи стилів життя студентства й схарактеризовано такі стилі як «деструктивно-колективістський», «деструктивно-егоїстичний», «егоїстично-деструктивний» та «конструктивно-колективістський».

отримало подальшого розвитку:

· обґрунтування основних практик життєдіяльності студентської молоді як проявів цілісності стилю життя (професійне самовизначення та опанування майбутньою професією, участь у науковій роботі, дозвіллєва діяльність, взаємовідносини з іншими людьми, життєві цінності тощо);

· уявлення про роль усвідомлюваних та неусвідомлюваних чинників, що формують стиль життя в нестабільному суспільстві, який не зводиться лише до реалізації цілей, ціннісних орієнтацій, мотивів, що усвідомлюються як спонукальні чинники, а фіксує усвідомлювані та неусвідомлювані форми поведінки особистості.

Теоретичне значення отриманих результатів полягає в соціологічній концептуалізації феномену стилю життя студентської молоді, особливостей його формування та проявів за умов нестабільного суспільства, в обґрунтуванні та інтерпретації поняття “масові” стилі життя, у розширенні уявлень про детермінанти стилеутворення та реальні типи стилів життя сучасного українського студентства. Концептуальний підхід, сформульований в роботі, сприятиме розвитку такої галузі наукового знання як соціологія молоді.

Практичне значення полягає в розширенні уявлень про особливості стилєжиттєвих проявів сучасного українського студентства. Положення та висновки дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчально-виховного процесу в системі вищої освіти, при викладанні навчальних курсів з соціології молоді, соціології культури, соціології моралі тощо.

Надійність та валідність отриманих результатів забезпечувалася методологічною обґрунтованістю висхідних положень дослідження, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних його меті, об'єкту, предмету та завданням, репрезентативністю вибірки, використанням адекватних методів математичної статистики.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні положення та практичні результати дисертаційної роботи були представлені у вигляді статей та доповідей на щорічній Міжнародній науковій конференції «Харківські соціологічні читання» (м. Харків, 2002 р., 2003 р.); на Міжнародній науковій конференції «Якубинська наукова сесія» (м. Харків, 2005 р.); на Міжнародній науковій конференції «Інновації в технології та методології наукового пізнання» (м. Одеса, 2006 р.); на Міжнародній конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (м. Житомир, 2009 р.); на семінарі з проблем оптимізації управління системою освіти та модернізації навчально-виховного процесу в закладах освіти (Росія, м. Бєлгород, 2009 р.); у доповідях та виступах на науково-методологічних семінарах кафедри соціології та соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження відображено в 4 наукових публікаціях, 3 з яких опубліковані у спеціальних виданнях, що входять до переліку спеціалізованих видань із соціології, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 185 сторінок, з них 163 сторінки займає основна частина, 13 сторінок - список використаних джерел, який містить 153 найменування. В основному тексті роботи міститься 20 таблиць і 1 рисунок, в додатках - 7 таблиць.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, охарактеризовано ступінь наукової розробленості проблеми, визначаються мета, задачі, теоретичні засади й емпірична база дослідження; аргументується наукова новизна отриманих результатів; формулюється теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Стиль життя як об'єкт міждисциплінарного аналізу» проаналізовано основні підходи до інтерпретації категорій «стиль» та «стиль життя», що склалися в системі соціогуманітарних наук та в межах власне соціологічного знання.

Перший підрозділ «Інтерпретації категорії “стиль” в системі гуманітарного знання» присвячено розгляду поняття «стиль» як загальнонаукової категорії. Зазначається, зокрема, що давній інтерес до проблематики стилю так і не зняв цілу низку питань щодо багатозначності цього поняття, визначення його структури та змісту. Очевидним є лише те, що стиль як категорія міждисциплінарного типу описує цілий спектр різноманітних явищ, що належать до різних сфер життєдіяльності людини. У дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів це поняття традиційно використовувалось для аналізу специфіки окремих психічних процесів (наприклад, когнітивних), а також для характеристики відмінних рис діяльності, які детерміновані певними особистісними характеристиками. Соціально-психологічний підхід надав можливості проаналізувати вплив не лише внутрішніх чинників, а й звернутися до аналізу зовнішніх факторів, об'єктивних детермінант стилю. cтиль життя студентський молодь

Серед західних психологів найбільш завершену концепцію стилю розробив А. Адлер, на думку якого, життєвий стиль відбиває ідею індивіда як активного організму, ідею його спрямованості на мету, цілісність, сталість нашого «Я». А. Адлеру належить й визначення тих сфер життя особистості, в яких найбільш чітко виявляють себе особливості її життєвого стилю. Цілісність особистості та її внутрішніх і зовнішніх проявів були в центрі уваги й інших класиків світової психологічної науки, зокрема К.- Г. Юнга та Г. Олпорта.

У другій половині ХХ століття стиль життя опинився в фокусі уваги фахівців з рекламної та маркетингової діяльності, оскільки сьогодні реклама не лише орієнтує споживача в світі товарів та послуг, а й стає специфічним агентом соціалізації, який може формувати й певні стилі життя. У цей час виникає ще один напрям вивчення стилю життя, що пов'язаний із аналізом стилю дозвіллєвої діяльності, а також зі впливом телебачення на формування агресивних стилів поведінки глядацької аудиторії.

У другому підрозділі «Аналіз стилю життя в контексті зарубіжних соціологічних теорій» представлена ретроспектива поглядів на стиль життя представників західної соціологічної думки. Як відомо, власне соціологічний дискурс аналізу поняття «стиль життя» найчастіше пов'язується з ім'ям М. Вебера, який дав його статусно-престижну інтерпретацію. Інший аспект аналізу був представлений в роботах Г. Зіммеля та Т. Веблена, які сформулювали низку важливих ідей щодо нових форм та стилів споживання.

У сучасній західній соціології звернення до стилю життя тісно пов'язане з проблематикою соціально-класових змін у суспільстві, сучасних варіацій нерівності. Стиль життя стає, на думку дослідників, визначальним критерієм стратифікації, оскільки класи, що відрізняються своїми життєвими стилями, посідають й різні місця в соціальній ієрархії. У роботах П. Бурдьє, Ф. Паркіна, Б. Тернера, П. ДіМаджио та ін. типологізація сучасних класових систем здійснюється на підставі «культурного» критерію, який поділяє класи за практиками високостатусного споживання.

У межах соціально-структурного аналізу соціальних нерівностей звертання до стилєжиттєвого аналізу належить Г.- П. Мюллеру, який визначає життєві стилі як структуровані в просторі та часі зразки «ведення власного життя», що залежать від матеріальних та культурних ресурсів індивіда, від форми сім'ї, характеру устрою сімейного життя, ціннісних установок, які, в свою чергу, визначають життєві цілі та формують менталітет.

У підрозділі «Дослідження стилю життя в рамках концепцій «способу життя» автор представляє основні етапи та напрями аналізу стилю життя, які відбивають історію його вивчення вітчизняними соціологами. У радянській соціології дослідження стилю життя були пов'язані з методологічними та методичними проблемами вивчення способу життя та деяких споріднених з ним категорій (якість життя, устрій життя). Особливу увагу приділено дискусії щодо меж та змісту цієї категорії, яка відбувалася в 70-х-80-х роках ХХ століття (І. Бестужева-Лада, Ю. Левада, Л. Сохань, В. Толстих, І. Левикін та ін.).

В умовах пострадянського суспільства в зв'язку з появою нових, часом полярних, стилів життя, виникла потреба й у нових методологічних підходах до їх вивчення. У цих умовах була розроблена так звана «динамічна концепція» способу життя, в межах якої стиль життя описувався як особливі способи самоорганізації життя, що свідомо обираються та притаманні соціальним суб'єктам, які відтворюють своє буття (А. Возьмитель). Потреба в актуалізації класичних категорій соціології для аналізу сучасного життя визначила звернення вітчизняних соціологів до категорії «стиль життя» та споріднених з нею понять.

У четвертому підрозділі «Новітні дослідження стилю життя: багатовекторність аналізу» представлено характеристику найбільш популярних новітніх теоретико-методологічних підходів до аналізу стилю життя та окремих досліджень, що ґрунтуються на цих підходах. Зазначається, зокрема, що під упливом постмодернізму, насамперед ідеї про формування плинних мікрогруп, які не пов'язують індивідів відносинами приналежності до будь-яких конкретних спільнот, окреслились нові тенденції в аналізі стилєжиттєвих проблем. Так, молодіжна культура та стиль життя розглядаються часом як складові більш загальної споживацької культури, як певна модель, що дозволяє будь-якій людині почуватися молодою. Образ молодості перестає бути іманентною характеристикою виключно однієї вікової групи, а стає значущою рисою культури як такої.

У роботах Л. Іоніна категорія стиль розглядається в своєрідній тріаді «традиція-канон-стиль», які тлумачаться як споріднені поняття, серед яких стиль життя є результатом вільного вибору з багатьох існуючих варіантів. Але якщо Т. Веблен вважав наявність демонстративного стилю відмінною особливістю так званого бездіяльного класу, то, на думку Л. Іоніна, «самопрезентація» стала сутнісною особливістю постмодерного суспільства.

У деяких публікаціях життєві стилі розглядаються, наприклад, з позицій феміністичної соціології, що передбачає використання групи методів, які будуть сприяти уникненню суб'єктивності в оцінках, зануренню в «немасовий досвід», розумінню виборів стилів життя та стилеформуючих чинників, нівелюванню проблеми позитивної та негативної модальності стилів. Ціла низка досліджень присвячена аналізу стилю життя в умовах нестабільного соціуму (О. Омельченко, Н. Паніна, Ю. Швалб, М. Шульга та ін.), коли трансформаційні зміни переважають над індивідуальною спроможністю контролювати ситуації та керувати ними, коли відбувається неусвідомлена ломка життєвих стереотипів, які утворюють основний зміст усталеного способу життя.

У другому розділі “Проблеми соціологічного аналізу стилю життя” висвітлюються питання, повязані з використанням стилєжиттєвого підходу для аналізу різних сфер і явищ сучасних суспільств, в тому числі молоді як соціальної групи; з проблемами теоретичної та емпіричної типології стилів життя; з методологією аналізу молодіжної проблематики як такої, особливу увагу приділено специфічним особливостям молоді студентства як соціальної групи.

У першому підрозділі «Стилєжиттєвий підхід: методологічний та аналітичний потенціал» розкриваються можливості стилєжиттєвого підходу для аналізу різноманітних соціальних процесів та явищ. Зазначається, що пізнавальний потенціал та аналітичні можливості стильового підходу продемонстровані, наприклад, Г.- П. Мюллером при аналізі процесів соціальної стратифікації; Л. Бевзенко з метою осмислення ситуацій перехідних суспільств; для аналізу кола питань, що утворюють проблемне поле сучасної соціології молоді та ін. Усе це є свідченням зміни статусу поняття «стиль життя», яке з периферійної області понятійного простору соціології переміщується до її ядра.

Другий підрозділ «Молодь як соціальна група: сучасні наукові підходи та інтерпретації» присвячено характеристиці специфічних рис та особливостей молоді як соціальної групи та тим теоретико-методологічним проблемам, що існують на сьогодні в соціології молоді. Зокрема зазначається, що, незважаючи на наявність певних соціально-психологічних та соціальних рис і той факт, що, попри складну демографічну ситуацію в Україні, молодь складає практично четверту частину населення, за цією групою ще й досі не визнано право мати самостійний статус та особливу роль у суспільстві. У сучасній соціології молоді існують декілька найбільш упливових дискурсів, що віддзеркалюють історію взаємовідносин між молоддю та державою (О. Омельченко). Дискурсу проблематизації притаманний акцент на девіантному характері нових молодіжних практик; дискурс ідеалізації зосереджено на питаннях інвестицій в розвиток прогресивних молодіжних трендів; дискурс романтизації ґрунтується на художньому уявленні про молодь як образ «надії, весни та пробудження»; дискурс експлуатації - на використанні символів молодіжного споживання як упаковки комерційних пропозицій.

Щодо власне наукового дослідження проблем молоді, то перед соціологічною наукою сьогодні постала низка теоретико-методологічних та прикладних питань. Йдеться про необхідність доповнення вікового критерію у визначенні молоді соціокультурними критеріями; про відмову від будь-якої уніфікації цієї соціальної групи, коли сутність трансформації молодіжного простору зводиться до однієї значущої ознаки. Не менш важливо й розробити новий понятійний апарат, який відбивав би нові реалії молодіжного простору. Сьогодні деякими дослідниками висловлюються сумніви щодо пізнавальних можливостей субкультурного підходу, що свого часу був дуже впливовим у дослідженнях, присвячених молодіжним проблемам. Прибічники посткультурних концепцій, вказуючи на проблематичність процесів ідентифікації молоді в сучасному світі, порушують питання про «смерть» молодіжних субкультур, приходячи до заперечення існування феномену молоді як цілісної та специфічної соціально-демографічної групи й до деконструкції самого поняття «молодь».

Більш помірковані дослідники, визнаючи існування проблеми самоідентифікації молоді в сучасних мінливих соціумах, подальшу диференціацію в молодіжному середовищі, яка з року в рік посилюється, навпаки вважають, що все це ще більше актуалізує завдання концептуалізації молоді, детермінує, як вважає, наприклад, Л. Г. Сокурянська, необхідність вивчення специфічних особливостей соціальної суб'єктності різних груп молоді. Щодо студентства, то незважаючи на об'єктивні та суб'єктивні (субкультурні) відмінності, є підстави розглядати сучасне студентство як відносно гомогенну, диференційовану спільноту, яка має специфічну систему цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю. До того ж саме цій частині молоді притаманні особливі демографічні та інтелектуальні характеристики, які перетворюють її в сучасних умовах у найбільш ресурсномістку соціальну групу.

Вибір студентської молоді в якості об'єкта емпіричної частини дисертаційного дослідження значною мірою був зумовлений і тим, що в недалекому майбутньому сьогоднішні студенти увійдуть до числа представників інтелектуальної еліти, на якій лежить відповідальність за майбутнє суспільства та відтворення його культури. До того ж, як зазначалося раніше, молодь одна з небагатьох соціальних груп, що має одночасно як високий рівень прагнення до стилізації, так і її шанси, що розширює дослідницькі можливості.

Третій підрозділ «Типології стилю життя: досвід побудови, критерії та підстави» містить матеріал, що є аналітичним оглядом низки теоретичних типологій особистості, стилю життя та споріднених з ним феноменів. Це зумовлено тим, що при вивченні власне стилів життя можна з успіхом звертатися до типових групових моделей, можна розглядати впливи зовнішніх соціальних обставин, які спрямовують інші процеси, а можна визначати особливості, пов'язані з особистісними внесками в продукування типових моделей поведінки. Така логіка аналізу можлива тому, що стиль життя одночасно є феноменом структурованим й структуроутворюючим, таким, що виникає в результаті взаємодії зовнішнього та внутрішнього. Тому авторка вважала за доцільне представити в цьому підрозділі типології, авторами яких є А. Адлер, Е. Шпрангер, Г. Олпорт, Е. Фромм, Д. Рісмен. Велику увагу приділено фактично першій у царині вітчизняної соціально-психологічної та соціологічної науки теоретичній типології стилів життя, авторами якої був колектив київських дослідників (Р. Ануфрієва, Є. Головаха, О. Донченко, О. Злобіна, М. Кирилова, О. Кронік, Н. Паніна, В. Рибаченко, Л. Сохань, В. Тихонович, А. Угримова, М. Шульга). Звернення до емпіричної типології в контексті вивчення стильового життєвого простору в пострадянських країнах викликано несформованістю соціальної структури, відсутністю чіткого позиціювання громадян в соціальному просторі, особливостями ідентифікації. Зазначається, що соціологічний аналіз стилю життя надає можливості для багатьох варіантів його дослідження як в теоретичному, так і в методичному аспектах. Створення теоретичних та емпіричних типологій - один із таких варіантів результативного аналізу цього феномену.

У третьому розділі «Стилі життя сучасної молоді: пострадянські реалії» аналізуються результати деяких емпіричних досліджень та емпіричних типологій життєвих стилів на пострадянському просторі, обґрунтовується припущення щодо ролі моральних складових свідомості у формуванні стилю життя та наводяться результати соціологічного аналізу інформації щодо особливостей стилів життя українського студентства, здійсненого авторкою за матеріалами опитувань, проведених кафедрою соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

У першому підрозділі «Життєві стилі у фокусі емпіричних досліджень: основні напрями та прийоми аналізу» узагальнюються результати деяких соціологічних досліджень стилів життя різноманітних соціальних груп пострадянських країн, об'єктом яких стиль життя став відносно недавно. Автори цих досліджень намагаються вийти на аналіз його специфіки з урахуванням регіонального чинника, міжпоколінських та національно-державних відмінностей, гендерних особливостей; вивчають вплив західних поведінських стереотипів та національних традицій на формування особливостей стилю життя. В окремих роботах представлені емпіричні виміри особливостей стилів життя деяких соціально-статусних груп, що відносно недавно виокремились в соціальному просторі пострадянських країн - підприємців, фермерів (Я. Рощіна, А. Возьмитель, Л. Бабаєва, О. Чирикова та ін.). Російські соціологи провели цілий комплекс досліджень проявів стилів життя різних соціально-демографічних груп, насамперед молоді та підлітків (О. Омельченко, Т. Гурко, А. Карпушова, С. Митрофанова та ін.). Так, наприклад, досліджуються гендерні аспекти стильових профілів трудових стратегій молодих спеціалістів на ринку праці, оскільки за сучасних умов стиль життя може розглядатися як новий соціокультурний ресурс, який молодь активно використовує при конструюванні життєвих та професійних стратегій на початку трудової діяльності. Новим напрямом досліджень для соціологів пострадянських країн стає вивчення особливостей сексуальної, шлюбної та репродуктивної поведінки молодих людей. Розширюється й арсенал методів, які застосовуються в подібних дослідженнях: до традиційних масових опитувань додаються, наприклад, такі індивідуалізовані методи, як біографічне лейтмотивне інтерв'ю тощо.

У другому підрозділі “Особливості стилєжиттєвого простору в нестабільному суспільстві” авторкою обґрунтовуються припущення щодо специфіки формування та проявів життєвих стилів в сучасному нестабільному соціумі. Зазначається, що в західних суспільствах в другій половині ХХ століття статусні групи активно використовували різні форми життєдіяльності, насамперед, споживання як засіб самовизначення та відокремлення себе від інших. Це стосувалося не лише представників «бездіяльного класу» (Т. Веблен) чи столичних індивідів (Г. Зіммель), а й усіх статусних груп, які використовували певні знаки задля відокремлення себе, для забезпечення «соціальної замкненості», активно використовуючи всі аспекти споживання як знаки відмінностей між статусними групами (Р. Бокок).

На думку авторки, стиль життя як спосіб демонстративної соціальної ідентифікації, як усвідомлюваний шлях соціального обособлення, як спосіб наслідування певних соціальних норм і моделей поведінки, що усвідомлюється, в умовах «розмитості» соціоструктурних утворень в українському суспільстві притаманний відносно нечисельним соціальним об'єднанням на зразок «нових українців», представникам еліти, деяким соціальним групам - носіям контркультурних поведінських практик. Особливі стилі, в певному сенсі також демонстративні, намагаються цілеспрямовано сформувати й деякі професійні групи.

На процесах формування та повсякденних проявах стильових особливостей різних соціальних груп в сучасному українському суспільстві відбиваються й особливості соціальної ідентифікації особистості, що притаманні кризовому соціуму. Цей процес у нестабільному суспільстві знаходиться під тиском незвичних упливів: мінливість соціальних взаємозв'язків, функцій основних соціальних інститутів, плюралізм культур та ідеологій, протистояння групових інтересів тощо (В. Ядов).

Стильовий простір великих соціальних груп за умов особливостей сучасного українського суспільства характеризується, на думку авторки, існуванням таких стилів, які можна назвати “масовими”. Пошукач протиставляє їх “демонстративним” стилям життя, що мають відносно обмежену чисельність носіїв. “Масовість” стилів, які аналізуються в межах дисертаційної роботи, є умовною з точки зору того, що вона виявляється на мезорівні суспільної системи - в межах тієї чи іншої соціальної групи (в тому числі й серед студентської молоді), але такі стилі можуть не мати аналогів в інших соціальних групах конкретного суспільства.

Авторка вважає, що, на відміну від демонстративних стилів та стилізованої поведінки, масові стилі життя, які більшою мірою поширені в нашому суспільстві, лише частково є результатом усвідомлення особистістю своєї приналежності до певного соціоструктурного утворення чи наслідком приналежності до формальної соціостатусної групи. Ймовірніше, вони є засобом самоорганізації життєдіяльності соціальних груп, формуючись під упливом інших детермінант стилеутворення, зокрема, сталих внутрішньоособистісних структур, крізь призму яких оцінюється соціальна реальність, відбираються засоби освоєння цієї реальності, під упливом яких із різноманіття альтернатив обираються шляхи досягнення життєвих цілей, вибудовуються індивідуальні моделі поведінки.

Слід також зауважити, що далеко не всі зразки поведінки, що визначають певний стиль життя, чітко усвідомлюються особистістю. Тому, як вважає дисертант, є підстави стверджувати, що стиль життя не може бути зведений виключно до реалізації цілей, програм, проявів ціннісних орієнтацій та мотивацій, які чітко усвідомлюються як спонукальні фактори поведінки. Деякі форми особистісної поведінки є результатом неусвідомлюваних типових дій, типових способів самопрояву, що детермінуються глибинними внутрішньоособистісними утвореннями, а стиль життя фіксує усвідомлювані та неусвідомлювані способи та форми життєдіяльності. Щодо детермінант стилеутворення, які аналізуються в дослідженнях, що ґрунтуються на емпіричній типологізації стилів життя, то, як свідчить аналіз публікацій, найчастіше в результаті кластерного аналізу «викристалізовувались» ціннісні орієнтації особистості.

Дослідження стилю життя передбачає пошук стильових ознак, які втілювали б його сутнісні прояви. Одним із найбільш завершених переліків таких ознак можна вважати варіант, запропонований Г.- П. Мюллером, до якого увійшли такі стильові ознаки, як цілісність, добровільність, характерність, розподіл шансів стилізації, розподіл прагнень до стилізації. У контексті дисертаційного дослідження привертають увагу дві останні стильові ознаки, зокрема, ідея Г. П. Мюллера про те, що найбільшою мірою як прагнення, так і шанси стилізації притаманні молодим людям, що визначило вибір об'єкта емпіричного дослідження - студентської молоді.

Аналіз стилю життя передбачає й вирішення питання про сфери його прояву, яке може бути представлене як проблема виділення тих сфер життєдіяльності, в яких життєвий стиль виявляє себе як цілісне утворення. І хоча на новій хвилі інтересу до проблематики стилю деякі автори стверджують, що в житті сучасної людини, а особливо деяких соціальних груп, насамперед молоді, культурно-дозвіллєві практики відіграють провідну роль, більшість науковців схильні тлумачити сферу прояву стильових особливостей як значно ширшу. Тому стиль життя трактується як система практик (тобто те, що відтворюється в повсякденній поведінці та визначає позицію людини в соціальному просторі) в найрізноманітніших полях (дозвілля, споживання, робота, прибутки, здоров'я, участь у політичному житті, віросповідання тощо), що дозволяє, на думку авторки, реалізувати ідею стилю як цілісності. Враховуючи особливості студентства як соціальної групи, в емпіричній частині дослідження аналізуються прояви його стилів життя в таких сферах актуальної життєдіяльності, як професійне самовизначення й опанування майбутньою професією, участь у науковій роботі, особливості проведення вільного часу, взаємовідносини з оточуючими, життєві плани та настрої.

У третьому підрозділі «Моральні домінанти індивідуальної свідомості як чинники стилеутворення» висувається та обґрунтовується припущення щодо ролі моральних складових свідомості у формуванні стилю життя. Авторка зазначає, що в цілому вплив моральної компоненти структури особистості в роботах вітчизняних дослідників, які вивчають стиль життя, практично не представлена. Така ситуація обумовлена загальною орієнтацією сучасних досліджень морального життя на макросоціологічний рівень аналізу, на з'ясування ступеня й характеру впливу соціальних змін на індивідуальну поведінку і цінності. Тому з поля зору дослідників практично зник такий глибинний пласт особистісної структури як індивідуальна моральна свідомість, зокрема, її моральні преференції як компонент, що структурує самосвідомість та детермінує поведінку. На зростанні ролі особистісних характеристик в процесі формування життєвих стилів наголошують й сучасні українські дослідники. Так, на думку Н. Паніної, існують принципові відмінності детермінації стилю життя в стабільному та кризовому суспільстві. У нестабільному соціумі зі зруйнованою ціннісно-нормативною системою стилі обумовлені насамперед особливостями індивідуальної свідомості. Це відбувається тому, що за умов порушення звичного механізму адаптації детермінація стилів життя відбувається не шляхом пристосування до соціальних норм, а на основі індивідуальних особистісних преференцій та ціннісних орієнтацій, що стає підґрунтям для кристалізації нової нормативної системи суспільства.

У цьому підрозділі також представлено огляд досліджень західних соціальних психологів та соціологів щодо моральних основ стильових міжіндивідуальних та міжгрупових відмінностей (Е. Аронсон, Г. Ліндсі, Ч. Морріс, Д. Райт). Зазначається, що моральна регуляція поведінки є достатньо складною для аналізу, що викликано відомим розходженням між нормами та принципами, що декларуються, та реальною мотивацією вчинків. При цьому для їх виправдання та пояснення люди часто обирають не ті моральні цінності та принципи, які знаходяться в їхній свідомості на вершині індивідуальної ієрархії, а ті, що найбільшою мірою виправдовують досягнення цілей, обумовлених потребами, що ситуативно домінують. Крім того, виправдання конкретного вчинку може змінюватися в залежності від ситуації та об'єкту, по відношенню до якого воно використовується, такою ж неоднозначною та непослідовною може здаватися й поведінка. Підводячи підсумки аналізу розглянутих публікацій, авторка висуває припущення, що моральні переконання особистості можуть виконувати роль детермінант стилеутворення. Для перевірки цього припущення було здійснено кластерний аналіз, результати якого представлені в наступному підрозділі.

У четвертому підрозділі «Стильовий життєвий простір сучасного українського студентства» представлені результати аналізу даних, отриманих в ході досліджень «Вища школа як суб'єкт соціокультурної трансформації» та «Вища освіта як фактор соціоструктурних змін: порівняльний аналіз посткомуністичних трансформацій». Завдяки застосуванню кластерного аналізу були виділені чотири типи життєвих стилів, які представляють стилєжиттєвий простір сучасного українського студентства: «деструктивно-колективістський», «деструктивно-егоїстичний», «егоїстично-деструктивний», «конструктивно-колективістський». Повсякденні прояви життєдіяльності представників цих кластерів мають суттєві відмінності практично у всіх сферах життя студентства, які аналізувалися в межах дослідження.

У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано основні положення, що мають теоретичне та практичне значення для подальшого вивчення стилю життя молоді.

Узагальнення існуючих визначень стилю життя дало підстави стверджувати, що вони відбивають різноманіття підходів до його інтерпретації, акцентуючи увагу на широкому колі характеристик стилю життя: в його тісному взаємозв'язку з категорією “спосіб життя”; в здатності стилю життя створювати дистанцію між різними соціальними групами та бути “маркером”, за допомогою якого можна визначити приналежність людини до певного соціоструктурного утворення; в адаптаційному потенціалі стилю життя, завдяки якому людина, особливо молода, пристосовується до соціальних умов, що змінюються.

Обґрунтовано припущення відносно того, що стилєжиттєвий простір у сучасному українському суспільстві характеризується існуванням стилів, які можна назвати “масовими”. На відміну від “демонстративних” стилів, вони лише частково є результатом усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної соціальної групи (наприклад, студентської молоді) й можуть розглядатися як спосіб самоорганізації життєдіяльності, який формується під впливом усталених внутрішньоособистісних структур, але не обмежується лише реалізацією цілей, досягненням ідеалів тощо, які усвідомлюються як рушійна сила поведінки.

Запроновано розглядати стиль життя як такий спосіб самоорганізації життєдіяльності соціальних суб'єктів, що виявляє себе як система їх повсякденних практик; будучи результатом впливу соціальних умов і особистісного вибору, в умовах нестабільного суспільства стиль життя формується переважно під впливом особистісних детермінант; при цьому суттєво зростає роль тих підструктур свідомості й особистісних характеристик соціального суб'єкту, вплив яких не усвідомлюється або усвідомлюється частково.

Цілісність стилю означає насамперед те, що він знаходить прояв в усіх сферах життя особистості (групи). У зв'язку з цим отримала подальше обґрунтування ідея щодо основних практик життєдіяльності студентської молоді як проявів цілісності стилю життя (професійне самовизначення та опанування майбутньою професією, участь у науковій роботі, дозвіллєва діяльність, взаємовідносини з іншими людьми, життєві цінності тощо).

Запропоновано в якості детермінант стилеутворення розглядати моральні преференції як компонент, що структурує самосвідомість і детермінує стилєжиттєві прояви такої соціальної групи як студентство.

Для створення емпіричної типології стилів життя сучасного українського студентства використано метод кластерного аналізу, в основу якого було покладено ставлення респондентів до моральних принципів соціальної взаємодії.

Отримані кластери, що презентують різноманіття стилів життя українських студентів, дозволили розширити уявлення про їх стилєжиттєвий простір та схарактеризувати такі стилі життя як «деструктивно-колективістський», «деструктивно-егоїстичний», «егоїстично-деструктивний» та «конструктивно-колективістський». Встановлено існування зв'язку між особливостями стилєжиттєвих проявів та статевою приналежністю представників українського студентства. Кожен із описаних стилів має суттєві відмінності за змістом ціннісно-мотиваційної складової свідомості, за змістом цілей та засобів їх досягнення, за повсякденними поведінськими проявами в усіх означених сферах життєдіяльності студентської молоді.

Концептуалізація феномену стилю життя студентської молоді, розширення уявлень про особливості її стилєжиттєвих проявів будуть сприяти подальшому вдосконаленню виховної роботи зі студентською молоддю та молодіжної політики в цілому.

Список публікацій за темою дисертації

Пилаєва Т. В. Феномен стилю життя: історія вивчення та деякі теоретичні підходи / Пилаєва Тетяна В'ячеславівна // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2002. - С. 432-434.

Пилаєва Т. В. Методологічні та методичні проблеми дослідження стилю життя студентської молоді / Ніколаєвська Алла Михайлівна, Пилаєва Тетяна В'ячеславівна // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2003. - С. 540-541 (авторкою здійснено ретроспективний огляд підходів до вивчення стилю, приблизно 60%).

Пылаева Т. В. Типологии стиля жизни: опыт построения, критерии и основания / Николаевская Алла Михайловна, Пылаева Татьяна Вячеславовна // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». - 2005. - № 652. - С. 24-29 (особистий внесок автора полягає в аналізі та систематизації теоретичних та емпіричних типологій стилю життя, приблизно 75%).

Пылаева Т. В. Эмпирическая типология стилей жизни: опыт использования кластерного анализа / Пылаева Т. В. // Інновації в технології та методології наукового пізнання: Матеріали міжнародної наукової конференції 26-27 жовтня 2006 р. - Одеса: ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2006. - С. 128-130.

Анотація

Пилаєва Т.В. Стилі життя студентської молоді: типологія та детермінанти формування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. - Харків, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячене феномену стилю життя студентської молоді. Особливу увагу приділено аналізу процесів формування, повсякденних проявів та детермінант стилеутворення за умов нестабільного суспільства та проблемам, пов'язаним із процедурою типологізації життєвих стилів.

Стильовий простір великих соціальних груп у сучасному українському суспільстві характеризується, на думку авторки, існуванням стилів, які можна назвати “масовими”. Пошукач протиставляє їх “демонстративним” стилям життя як таким, що мають відносно обмежену чисельність носіїв, і вважає, що, на відміну від демонстративних стилів, масові стилі життя лише частково є результатом усвідомлення молодою людиною своєї приналежності до певного соціоструктурного утворення, а є засобом самоорганізації життя, який формується під упливом інших детермінант стилеутворення, зокрема, сталих внутрішньоособистісних структур.

Представлені результати дескриптивного та кластерного аналізу емпіричних даних, на основі якого були виділені чотири типи життєвих стилів, які презентують стилєжиттєвий простір українського студентства.

Ключові слова: стиль, стиль життя, стилі життя студентства, стилєжиттєвий простір українського студентства, теоретична типологія стилів життя, емпірична типологія стилів життя.

Аннотация

Диссертационное исследование посвящено изучению феномена стиля жизни студенческой молодежи. Особое внимание уделено анализу процессов формирования, повседневных проявлений и детерминант стилеобразования в условиях нестабильного общества. Проанализированы основные подходы к интерпретации категорий «стиль» и «стиль жизни», которые сложились в системе социогуманитарных наук. Освещены вопросы, охватывающие комплекс проблем, связанных с процедурой теоретической и эмпирической типологизации жизненных стилей.

По мнению автора, стилежизненное пространство больших социальных групп в современном украинском обществе характеризуется существованием стилей, которые можно назвать «массовыми». Диссертант противопоставляет их «демонстративным», «престижным» стилям, которые имеют относительно ограниченное число носителей. «Массовость» стилей, о которых идет речь в диссертационной работе, условна в том смысле, что они являются таковыми на мезоуровне социальной системы - в рамках той или иной социальной общности (группы), в том числе и среди студенческой молодежи. Но такие («массовые») стили могут и не иметь аналогов в других социальных объединениях. При этом не исключается, что в данной социальной общности (группе) будут фиксироваться и «демонстративно-престижные» стили, носителей которых будет сравнительно немного.

С точки зрения автора, в отличие от демонстративных стилей поведения и стилизованного поведения, массовые стили жизни лишь частично являются результатом осознания молодыми людьми своей принадлежности к тому или иному социоструктурному образованию или следствием принадлежности к формальной социостатусной группе. Скорее всего, они являются способом самоорганизации жизнедеятельности молодежи, формируемым под влиянием иных детерминант стилеобразования, в частности, устойчивых внутриличностных структур, сквозь призму которых оценивается социальная реальность как среда существования личности, через которые «просеиваются» способы освоения этой реальности, под влиянием которых из множества альтернатив выбираются пути достижения жизненных целей, строятся индивидуальные модели повседневного поведения.

Стиль жизни студенческой молодежи проявляет себя как система ее повседневных практик. Будучи результатом влияния социальных условий и личностного выбора, этот способ самоорганизации жизнедеятельности в нестабильном обществе формируется под влиянием личностных детерминант, при этом существенно возрастает роль тех подструктур сознания и личностных характеристик молодого человека, влияние которых не осознается либо осознается частично.

Анализ стиля жизни предполагает решение вопроса о сферах его проявления. Учитывая особенности студенчества как социально-демографической группы, в эмпирической части исследования анализируются проявления его стилей жизни в таких сферах актуальной жизнедеятельности как профессиональное самоопределение и овладение будущей специальностью, участие в научной работе, особенности проведения свободного времени, взаимоотношения с окружающими, жизненные планы.

Проанализировав результаты многих исследований стиля жизни, основанных на эмпирической типологии, автор приходит к выводу о том, что практически никто из исследователей не уделял должного внимания такой важной составляющей сознания как моральные преференции личности. Моральная регуляция поведения всегда была достаточно сложным объектом для анализа, что вызвано, прежде всего, хорошо известным расхождением между усвоенными или, по крайней мере, декларируемыми моральными нормами и принципами, и реальной мотивацией поступков. Таким же неоднозначным, непоследовательным может казаться и поведение, регулируемое этими нормами, что, однако, не может, по мнению автора, рассматриваться как препятствие на пути эмпирического изучения всего многообразия реальных проявлений нравственности, в том числе и в связи с анализом стилей жизни молодежи.

Для создания эмпирической типологии стилей жизни студенчества автор обращается к методу кластерного анализа, в основу которого было положено отношение респондентов к нескольким парным моральным принципам социального взаимодействия. Полученные кластеры, представляющие стилевое жизненное пространство современного украинского студенчества, разместились в пространстве, ограниченном осями «толерантность - агрессивность» и «социальный интерес (коллективизм) - эгоизм (индивидуализм)» и получили следующие названия: «деструктивно-коллективистский», «деструктивно-эгоистический», «эгоистическо-деструктивный» и «конструктивно-коллективистский». Выделенные стили жизни отличаются как содержанием своей ценностно-мотивационной составляющей, так и в поведенческих аспектах, а также по содержанию целей и средств достижения целей и ценностей.