Зрушення у народжуваності: соціально-економічні чинники та можливості регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи

УДК 314.17

Спеціальність 08. 00. 07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЗРУШЕННЯ У НАРОДЖУВАНОСТІ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ

Крімер Борис Олександрович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Курило Ірина Олексіївна, Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, завідувач відділу проблем якості демографічних процесів.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, старший науковий співробітник Садова Уляна Ярославівна, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону;

- кандидат економічних наук, доцент Мельничук Дмитро Петрович, Житомирський державний технологічний університет, завідувач кафедри управління персоналом і економіки праці.

Захист відбудеться "__" ___________ 2011 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 247. 01 Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "__" _______ 2011 р

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук С.В. Полякова

Анотації

Крімер Б.О. Зрушення у народжуваності: соціально-економічні чинники та можливості регулювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено розвитку теоретико-методологічних засад дослідження чинників зрушень у народжуваності, механізмам їх впливу на народжуваність та обґрунтуванню основних напрямів удосконалення політики сприяння дітородній активності населення в Україні.

Охарактеризовано сутність взаємозв'язків народжуваності й умов та чинників, що на неї впливають. Досліджено окремі соціально-економічні чинники зрушень у народжуваності та сучасну специфіку їх впливу. Здійснено порівняльний аналіз перебігу процесів народжуваності в Україні та розвинених європейських країнах.

Досліджено концептуальні засади сімейної політики, основні напрями та засоби сучасної сімейної політики в країнах Європи та Україні.

Визначено напрями подальшого розвитку сімейної політики в Україні та сформульовано рекомендації щодо її вдосконалення.

Ключові слова: народжуваність, чинники народжуваності, дітородна активність, зрушення, сімейна політика, інструменти сімейної політики, ефективність сімейної політики.

Кример Б.А. Сдвиги в рождаемости: социально-экономические факторы и возможности регулирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт демографии и социальных исследований им. М.В. Птухи НАН Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена развитию теоретико-методологических основ исследования факторов изменений в рождаемости, механизмам их влияния на рождаемость и обоснованию основных направлений совершенствования политики содействия детородной активности населения в Украине.

В исследовании разработан подход к оценке благоприятности социально-экономической среды для рождения ребенка в странах Европы с учетом влияния наиболее весомых факторов рождаемости.

Осуществлён сравнительный анализ процессов рождаемости в Украине и развитых европейских странах. Сделан вывод об общности основных черт демографического развития и ощутимой конвергентности сдвигов в рождаемости на общеевропейском пространстве. Охарактеризована связь между социально-экономическими катаклизмами и течением процессов рождаемости. Расширено представление о закономерностях исторической эволюции детородной активности населения в условиях атипического течения демографического перехода. Сформирован ряд европейских регионов, ранжированный по хронологии сдвигов в рождаемости.

Доказано, что сдвиги в рождаемости в Украине развиваются в русле общеевропейских и региональных тенденций. Украина постепенно повторяет тот алгоритм изменений, который уже был зафиксирован в развитых странах Европы: снижение интенсивности рождаемости со следующей её стабилизацией и ростом, сокращение рождаемости высоких очерёдностей, рост внебрачной рождаемости, "постарение" материнства. Отмеченные отличия между Европой и Украиной в брачной модели рождаемости и её возрастной модели постепенно нивелируются.

Охарактеризована сущность взаимосвязей рождаемости и влияющих на неё условий и факторов. Исследованы отдельные социально-экономические факторы сдвигов в рождаемости и современная специфика их влияния. Подтверждено существование положительного влияния на рождаемость женской занятости и уровня социальных издержек на семью и детей в странах Европы и негативного влияния на рождаемость уровня бедности. Отмечено существенное влияние уровня доходов семьи на принятие решения о рождении ребёнка. Образование отмечено как фактор, который имеет сложное и многогранное влияние на детородную активность. Также подтверждено положительное влияние на рождаемость уровня религиозности и уровня брачности. Доказывается существование небольшого положительного влияния денежных выплат в рамках программ поддержки семьи с детьми на рождаемость.

На основе предложенного автором методологического подхода, базирующегося на учете влияния наиболее важных факторов детородной активности, осуществлено ранжирование стран по благоприятности социально-экономической среды для рождения ребенка.

Исследованы концептуальные основы семейной политики, основные направления и средства современной семейной политики в странах Европы и Украины. Определены направления дальнейшего развития семейной политики в Украине и сформулированы рекомендации по ее совершенствованию.

Ключевые слова: рождаемость, факторы рождаемости, детородная активность, сдвиги, семейная политика, инструменты семейной политики, эффективность семейной политики.

Krimer B. Fertility Trends: Socio-Economic Determinants and Family Policy. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific Candidate's degree in Economics on specialty 08.00.07 - Demography, economy of labor, social economy and policy. - Ptoukha Institute for Demography and Social Studies of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2011.

Dissertation is devoted to the development of theoretical and methodological bases of research socio-economic determinants of fertility trends, the mechanisms of their effects on fertility and develop family policy in Ukraine.

The nature of relationships between fertility and socio-economic determinants are developed. The influence of major socio-economic determinants on fertility in modern framework are analyzed. The comparative analysis of fertility trends in Ukraine and developed European countries are allocated.

Researched conceptual frameworks, main directions and means of family policy are analyzed. The directions of further development of family policy in Ukraine and formulates recommendations for improvements.

Key words: fertility, determinants of fertility, fertility trends, family policy, family policy means, the effectiveness of family policy.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зрушення у народжуваності є однією з важливих особливостей світового демографічного розвитку вже більш ніж століття. Насамперед йдеться про перехід від високої до низької народжуваності, що не здатна забезпечити просте відтворення населення. Результатом низького рівня дітородної активності стала депопуляція та старіння населення, що вже тривалий час характерні для низки розвинутих європейських країн та мають складні й довготривалі соціально-економічні наслідки. До таких країн з низькою дітородною активністю відноситься й Україна, де вже майже два десятиліття спостерігається природне скорочення населення унаслідок не лише низької народжуваності, а й високої, порівняно з розвинутими країнами, смертності.

Попри відчутний інтерес до проблематики зниження народжуваності, питання про рушійні сили цього процесу, структурні зрушення та трансформації у віковій моделі народжуваності залишаються недостатньо дослідженими. Закономірності впливу окремих чинників на динаміку народжуваності та специфіка цього впливу у сучасних умовах розкриті далеко не повною мірою. Назріла потреба розробки інтегральних показників для оцінки дії соціально-економічних чинників на народжуваність. Пізнання еволюції народжуваності через аналіз чинників, які на неї впливають, є необхідною передумовою для формування та реалізації сімейної політики, оскільки вона є регулюючою силою, що покликана вплинути саме на окремі чинники народжуваності.

Найбільш прийнятною базою для дослідження демографічних процесів є сукупності історично, інституційно та світоглядно близьких територіальних утворень, оскільки лише у такому випадку забезпечується коректність порівняння впливу соціально-економічних чинників та тенденцій досліджуваних процесів. Аналіз зрушень у народжуваності в Україні саме у порівнянні з країнами Європи дає змогу охарактеризувати особливості демографічного розвитку нашої країни як складової європейського демографічного простору й визначити можливості застосування у вітчизняних умовах задіяних в інших країнах інструментів сприяння народжуваності. Наразі комплексні дослідження європейського досвіду впливу на народжуваність практично відсутні. Існує також потреба у дослідженні теоретичного підґрунтя сімейної політики, узагальненні застосовуваного інструментарію тощо. Вивчення накопичених десятиліттями ініціатив сприяння народжуваності в європейських країнах дасть змогу розробити більш обґрунтовані заходи щодо підвищення народжуваності, уникнути прийняття недалекоглядних рішень.

Ступінь розробки проблеми. Дослідження чинників змін у народжуваності проводились в окремих країнах Європи, починаючи з ХІХ ст., як реакція на зниження народжуваності, паралельно здійснювались і дослідження можливостей впливу на неї засобами державної політики. З другої половини ХХ ст. це питання набуло особливої актуальності у зв'язку з різким падінням народжуваності. З того часу дослідження чинників зрушень у народжуваності та можливостей впливу на неї набули значного розвитку у країнах Європи - насамперед тих, що реалізують активну сімейну політику. Загальні питання сімейної політики та впливу різних чинників на дітородну активність висвітлювались у роботах таких зарубіжних учених як А. Д'Аудіо, Г. Андерсен, Г. Беккер, Д. Бланше, А. Готьє, Ф. Дюмон, Р. Зіммерман, O. Зоенен, Г. Еспін-Андерсен, Р. Істерлін, М.М. Д' Ерколе, Ш. Камерман, А. Кан, Ф. Кастлес, Х. Кауфман, Д. Коулмен, В. Луц, Р. Лестег, П. Макдональд, В. Мілн, Г. Неєр, М. Ньюмен, А. Прскавец, В. Скірбек, Дж. Слебос, М.Р. Теста, А. Хайтлінгер, Ж.М. Хоем, Д. Хатт, Дж. Хаузіц.

Серед представників російської науки варто відзначити Я. Андрущенко, А. Антонова, А. Вишневського, С. Захарова, В. Єлізарова, О. Кайлову, М. Малєву, О. Синявську, К. Щербакову, в роботах яких викладені різні точки зору на проблематику чинників народжуваності в сучасних умовах.

Найбільш відомі роботи у царині народжуваності, політики сприяння дітородній активності та пов'язаних з ними аспектів демографічного розвитку в Україні належать С. Аксьоновій, С. Вакуленко, О. Грішновій, І. Курило, Е. Лібановій, О. Макаровій, Л. Мельничук, Д. Мельничуку, С. Ничипоренко, О. Палій, І. Прибитковій, У. Садовій, В. Стешенко, Л. Чуйко.

Незважаючи на значний науковий доробок, проблеми зрушень у народжуваності та впливу соціально-економічних чинників на неї потребують нових досліджень у зв'язку з постійними трансформаціями, що мають місце як у народжуваності, так і у соціально-економічному житті. У дослідженнях вітчизняних авторів мало уваги приділено можливостям використання зарубіжного досвіду сімейної політики. Відсутні чіткі уявлення щодо напрямів подальшого розвитку сімейної політики в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є результатом досліджень, які здійснювались відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України: "Тенденції генеративної активності населення України та їх демографічні наслідки" (РК 0107U000707), "Розроблення методики прогнозування показників чисельності та статево-вікової структури населення на довгострокову перспективу" (РК 0108U009269), "Людський розвиток в умовах нестабільності процесів відтворення населення" (РК 0109U008249), "Демографічні чинники соціальних змін" (UKR1 P31A).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних засад дослідження чинників зрушень у народжуваності, розкриття механізмів їх впливу на народжуваність в сучасних умовах та обґрунтування основних напрямів удосконалення політики сприяння дітородній активності населення в Україні.

Відповідно до визначеної мети у дисертаційному дослідженні поставлено та вирішено такі завдання:

- розглянуто теоретичні засади дослідження зрушень у процесах народжуваності;

- охарактеризовано сутність взаємозв'язків народжуваності й умов та чинників, що на неї впливають;

- здійснено порівняльний аналіз історичного контексту перебігу процесів народжуваності в Україні та розвинених європейських країнах;

- досліджено окремі соціально-економічні чинники зрушень у народжуваності та сучасну специфіку їх впливу;

- досліджено концептуальні засади сімейної політики в країнах Європи та Україні;

- охарактеризовано основні напрями та засоби сучасної сімейної політики у розвинених країнах та оцінено можливості застосування позитивного досвіду в Україні;

- визначено напрями подальшого розвитку сімейної політики в Україні та сформульовано рекомендації щодо її вдосконалення.

Об'єкт дослідження - зрушення у народжуваності та їх соціально-економічні чинники.

Предмет дослідження - процес впливу соціально-економічних чинників на народжуваність в Україні і розвинутих європейських країнах та її регулювання інструментами сімейної політики.

Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана на методологічній основі, що включає комплекс фундаментальних, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання досліджуваних явищ та процесів. Для встановлення закономірностей еволюції демографічних та соціально-економічних процесів використано історико-логічний метод. У дослідженні теоретичного підґрунтя реалізації сімейної політики широко застосовано системний підхід. Метод історичної аналогії використано для передбачення перспективних змін у перебігу демографічних процесів. Для опрацювання масиву статистичних даних з метою порівняльного аналізу народжуваності широко використовувалися методи аналізу й синтезу. Для дослідження змін у демографічних та соціально-економічних структурах використано методи аналізу рядів динаміки та структурних зрушень. Аналіз впливу окремих чинників на дітородну активність здійснювався за допомогою методів кореляційного аналізу та багатовимірного ранжування. Для наочної ілюстрації результатів дослідження та окремих емпіричних даних використано графічний метод. Проводився також соціологічний аналіз матеріалів анкетних опитувань.

Досліджувана проблематика має комплексний характер, що обумовило використання широкого кола джерел, присвячених як загальним питанням демографічного розвитку та державної політики, так і більш спеціалізованим аспектам. Інформаційна база дослідження включає в себе публікації численних міжнародних статистичних служб та національних статистичних відомств європейських країн: насамперед Eurostat, статистичні бази ОЕСР, інформація статистичних підрозділів ООН. Для поглибленого аналізу інформації щодо окремих країн також використовувались публікації матеріалів національних статистичних підрозділів. Широко використано інформаційну систему щодо європейського соціального захисту MISSOC. Джерелами статистичної інформації щодо України були матеріали Державної служби статистики, вибіркових репрезентативних опитувань, що проводились Центром "Соціальний моніторинг".

Наукова новизна отриманих результатів. Найбільш суттєвими теоретичними та практичними результатами, що визначають новизну дисертаційного дослідження, є такі:

вперше:

- розроблено методологічний підхід до оцінки сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини, який базується на врахуванні впливу найбільш вагомих чинників дітородної активності і дає змогу здійснити комплексну порівняльну оцінку соціально-економічного середовища для народження дитини у різних країнах Європи;

розвинуто:

- категоріальний апарат дослідження чинників дітородної активності шляхом введення поняття "соціально-економічне середовище для народження дитини", що визначається як система умов і факторів, які впливають на прийняття рішення про народження дитини;

- трактування закономірностей історичної еволюції дітородної активності населення в умовах атипового перебігу демографічного переходу, що полягають у: наявності типових для періодів соціальних катаклізмів і трансформацій етапів обвального тривалого падіння народжуваності з її подальшим компенсаційним приростом, що породжує ефект інстабільності вікової структури населення; конвергентності розвитку процесів народжуваності, яка на європейському просторі найчіткіше виявляється у межах груп країн, найбільш близьких за територіальним розташуванням, особливостями економічної й демографічної історії та за специфікою інституціональних умов;

- тлумачення змісту поняття "сімейна політика" через застосування багаторівневого підходу (широкого та вузького) до її визначення. При цьому "сімейна політика" у вузькому розумінні визначається як сукупність цілеспрямованих впливів щодо існуючих в суспільстві відносин з метою забезпечення виконання сім'єю своєї відтворювальної функції;

доповнено:

- методологічні підходи до дослідження чинників зрушень у народжуваності, що, на відміну від існуючих, ґрунтуються на аналізі окремих чинників у контексті можливостей впливу на них засобами сімейної політики;

- уявлення про сучасну специфіку впливу на народжуваність соціально-економічних чинників: обґрунтовано позитивний вплив продуктивної зайнятості на народжуваність за умови, якщо інституціональна модель соціуму максимально сприяє поєднанню зайнятості жінок з материнством;

- уявлення щодо взаємозв'язків сімейної політики та процесів народжуваності на основі узагальнення новітнього досвіду та оцінки результатів політики сприяння народжуваності в Україні. Встановлено, що активізація пронаталістської політики в Україні справила незначний позитивний ефект на перебіг процесів народжуваності;

- практичні рекомендації щодо вдосконалення і розвитку політики сприяння народжуваності в Україні, що ґрунтуються на використанні позитивного європейського досвіду.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розвитку теоретичної бази для удосконалення сімейної політики України та розробці відповідних рекомендацій. Сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані при подальшому формуванні державної політики сприяння дітородній активності населення. Пропозиції дисертанта, викладені в роботі, підтверджуються впровадженням у практичну діяльність Департаменту сімейної і гендерної політики та оздоровлення Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту при підготовці аналітичних матеріалів, виступів, доповідей, що розроблялись для формування засад державної соціальної політики (довідка № 4/4421 від 22.04.2010 р.), Департаменту статистики населення та адміністративно-територіального устрою Державного комітету статистики України при удосконаленні статистичного обліку народжуваності в Україні (довідка № 10/1-16/302 від 27.05.2010 р.). Матеріали дослідження було використано при викладанні курсу "Демографія" студентам спеціальності "Економічна теорія" факультету економічних наук Національного університету "Києво-Могилянська академія" (довідка № 105 від 22.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, в якій висвітлено авторське бачення механізмів впливу соціально-економічних чинників на народжуваність та напрямів удосконалення політики сприяння народжуваності в Україні. У роботі використані лише ті висновки і результати, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях та засіданнях круглих столів, серед яких: "Актуальні проблеми управління людськими ресурсами та маркетингу в контексті стратегії розвитку України" (м. Донецьк, 2007 р.), "Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці" (м. Полтава, 2007 р.), "Демографическая ситуация в современной России: состояние и перспективы" (м. Твер, 2008 р.), "Женщина. Общество. Образование" (м. Мінськ, 2008 р.), "Народжуваність в Україні на початку ХХІ сторіччя: структурні особливості, перспективи, нові соціальні виклики" (м. Київ, 2009 р.), "Женщина. Общество. Образование" (м. Мінськ, 2009 р.), "Социально-демографические процессы в современном обществе: от размышлений к действиям" (м. Кишинів, 2009 р.), "Шлюб, сім'я та сімейна політика в Україні на початку XXI сторіччя" (м. Київ, 2009 р.), "Соціально-економічні та демографічні наслідки системної кризи в Україні та шляхи їх подолання" (м. Київ, 2010 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць. Загальний обсяг публікацій - 5,9 др. арк., з яких 8 опубліковано у фахових наукових виданнях, 6 - у інших наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг основного змісту дисертації становить 191 сторінку друкованого тексту, що включає 6 таблиць і 40 рисунків. Список використаних джерел містить 150 найменувань на 16 сторінках, 4 додатки займають 4 сторінки.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретико-методичні засади дослідження соціально-економічних чинників народжуваності" розглянуто еволюцію поглядів щодо причин та наслідків зрушень у народжуваності та формування сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини.

Теорії, що намагаються висвітлити й пояснити рушійні сили процесів народжуваності, розподіляються на узагальнюючі та факторні. Узагальнюючими є теорії першого та другого демографічних переходів, які пов'язують еволюцію народжуваності із загальною еволюцією суспільства. Факторні теорії народжуваності акцентують увагу на тому чи іншому чиннику, який є визначальним: економічна теорія дає можливість зрозуміти усю важливість економічних чинників для дітородної активності; теорія відкидання ризику наголошує на важливості стабільності (насамперед економічної) при прийнятті такого відповідального рішення як народження дитини; теорія пост-матеріалістичних цінностей відзначає вагомий вплив на народжуваність ціннісних орієнтацій. Варто зауважити, що на народжуваність впливає значна сукупність соціально-економічних чинників, виокремити вплив кожного з яких об'єктивно неможливо. Зрушення у народжуваності є наслідком тривалої та глибокої еволюції суспільства. При цьому сукупність соціально-економічних чинників (матеріальне становище, зайнятість, економічна стабільність, освітній рівень, релігійність, шлюбність, сімейна політика тощо) формує середовище, в якому приймається рішення про народження дитини. Окремі компоненти цього середовища виявляються більш впливовими, що дає підстави для встановлення сукупності визначальних чинників дітородної активності.

Вплив соціально-економічних чинників народжуваності реалізується двома шляхами - тривалий вплив, який виявляється у зміні репродуктивних установок населення, та ситуативний - вплив на прийняття рішення про народження дитини у конкретних умовах (уже в контексті сформованих репродуктивних орієнтацій). Головним об'єктом впливу соціально-економічних чинників є рішення про народження дитини. Те, наскільки повною мірою реалізовано наявні репродуктивні установки, й визначає наявний рівень народжуваності.

На основі розвитку теоретико-методологічних засад дослідження зрушень у народжуваності запропоновано концептуальну схему формування соціально-економічного середовища для народження дитини. Усі вагомі чинники впливу на прийняття рішення про народження дитини розподілено за сферами впливу на: економічний вплив, вплив з боку суспільства (соціальний), вплив особистісних факторів, а також вплив держави, як сили регулюючої і здатної цілеспрямовано впливати на елементи даної системи. Загалом система умов і факторів, що впливають на прийняття рішення про народження дитини, формує соціально-економічне середовище для народження дитини (рис. 1.).

Рис. 1. Формування соціально-економічного середовища для народження дитини

Соціально-економічне середовище виступає як узагальнюючий результат впливу згаданої вище сукупності суспільно-економічних чинників. Відмінності у рівні чи характері впливу зумовлюють помітну диференціацію між середовищами народження дитини у різних країнах. Підвищенню рівня народжуваності має передувати створення більш сприятливого соціально-економічного середовища. Сприятливість соціально-економічного середовища для народження дитини визначається нами як комплексна характеристика ефекту найбільш вагомих факторів, що впливають на прийняття рішення про народження дитини.

У роботі розроблено підхід до оцінки сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини в країнах Європи з врахуванням впливу наведених найбільш вагомих чинників народжуваності. Чинники економічного впливу оцінюються через використання таких показників: дохід сім'ї з одним працюючим батьком і двома дітьми та мінімальна заробітна плата (узагальнюючий індикатор можливості отримання сім'єю доходів у порівнянні з іншими країнами); загальний рівень зайнятості (як індикатор стабільної економічної ситуації в країні). Чинники соціального впливу оцінюються за допомогою таких показників як: частка жінок з вищою освітою (як індикатор значущості вищої освіти для жінок на сучасному етапі); загальний коефіцієнт шлюбності; частка віруючих осіб серед усього населення. Сімейна політика оцінюється з використанням частки витрат на сім'ю та дітей у ВВП; частки дітей дошкільного віку, які відвідують заклади дитячого виховання; частки витрат на дошкільні заклади у ВВП.

В основу розрахунку сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини покладено принцип багатовимірного ранжування. З врахуванням стандартизації формула розрахунку матиме такий вигляд:

; (1)

де Gj - показник сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини у країні j;

І - сукупність чинників, що формують соціально-економічне середовище для народження дитини;

- значення i-го чинника для країни J;

- еталонне значення і-го чинника;

- вага і-го чинника;

m - кількість використовуваних у ранжуванні чинників.

Застосування показника сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини дає можливість оцінити й порівняти рівень сприятливості поміж різних країн.

Щодо можливостей здійснювати вплив на сприятливість середовища для народження дитини засобами державної політики варто зазначити, що політика сприяння народжуваності повинна фокусуватись на економічних чинниках середовища (з врахуванням відносин, пов'язаних із зайнятістю батьків) як на найбільш чутливих до змін. Вплив на суспільні відносини є феноменом, який неможливо розглядати у рамках виключно політики сприяння народжуваності у зв'язку з багатогранністю цієї сфери та її перманентною інертністю. Вплив же на особистість в сучасних умовах можливо здійснювати шляхом інформаційної політики у тривалому періоді. Можливості певного регулювання зрушень у народжуваності забезпечуються шляхом впливу на економічні чинники та меншою мірою - на особистість.

На основі аналізу розвитку політики сприяння народжуваності в європейських країнах визначено, що в сучасних умовах її найбільш коректно розглядати в світлі сімейної політики. Термін сімейна політика може мати різне трактування й багато сучасних дослідників наголошують на труднощах концептуалізації сімейної політики через те, що вона пов'язана з багатьма сферами життя. Власне концептуалізація сімейної політики у сучасній науці проводиться у кількох напрямах. У першому з них сімейна політика розглядається як доволі широка галузь політики держави, що охоплює різноманітні аспекти існування сім'ї. Інший, звужений підхід до концептуалізації полягає у трактуванні сімейної політики як такої, що має на меті виключно пронаталістські цілі. Оптимальним автору видається підхід, що базується на багаторівневому трактуванні сімейної політики. При такому підході сімейна політика у вузькому розумінні тлумачиться як система засобів цілеспрямованого впливу на становище сімейної пари з дитиною (дітьми) та/або самотніх батьків, а у широкому - включає у себе всі напрями державної політики, спрямовані на сім'ю як на інституціональну чи соціальну групу, які потенційно впливають на її становище. Запропоновано уточнене трактування сімейної політики у вузькому значенні цього поняття, згідно з яким сімейна політика визначається як сукупність цілеспрямованих впливів щодо існуючих в суспільстві відносин з метою забезпечення найбільш повного виконання сім'єю відтворювальної функції.

Логічним наслідком багаторівневого трактування сімейної політики є багаторівневий підхід до класифікації її інструментів. Проте у випадку широкого підходу значну їх частку практично неможливо об'єктивно охарактеризувати й оцінити у контексті демографічної ефективності. В рамках вузького трактування сімейної політики можна виділити такі найбільш важливі комплекси заходів, логічно пов'язані з найбільш вагомими економічними чинниками народжуваності: засоби матеріальної підтримки сімей з дітьми; засоби, що забезпечують можливість поєднання зайнятості з народженням та вихованням дитини; додаткові засоби.

У другому розділі "Вплив соціально-економічних чинників на перебіг процесів народжуваності в європейських країнах та Україні" здійснено порівняльний аналіз народжуваності серед країн Європи, охарактеризовано найбільш вагомі зрушення й визначено впливовість окремих чинників дітородної активності. На основі запропонованого автором методологічного підходу, який базується на врахуванні впливу найбільш вагомих чинників дітородної активності, здійснено ранжування країн Європи за сприятливістю соціально-економічного середовища для народження дитини.

Аналіз показників динаміки (в умовних та реальних поколіннях) та структури народжуваності усієї сукупності країн Європи протягом останніх п'ятдесяти років (окремі індикатори досліджувались у вимірі двох століть), а також показників, що характеризують вікові моделі народжуваності, дав змогу зробити висновок про відчутну конвергентність зрушень у народжуваності на загальноєвропейському просторі та особливо - у межах регіональних груп європейських держав. Ці зрушення включають у себе динамічні зміни у народжуваності в умовних та реальних поколіннях, зміни у структурі народжуваності за черговістю народження, зміни у характеристиках вікової моделі народжуваності та щодо частки позашлюбних народжень. Сформовано ряд європейських регіонів, ранжований за хронологією досліджених зрушень у народжуваності. Встановлено, що зрушення зазвичай розпочинаються у країнах Північної Європи, за ними слідують країни Західної Європи, надалі - Південної і завершують цей ряд держави Східної Європи.

Зрушення у динаміці народжуваності у країнах Європи протягом другої половини ХХ ст.-початку ХХІ ст. за їх характером можна розподілити на три етапи - стрімкий спад народжуваності, якому передував відносно високий її рівень (післявоєнний "бебі-бум", або ж період традиційно високої народжуваності в країнах Південної та Східної Європи); стабілізація народжуваності на низькому рівні; поступове підвищення до рівня, дещо нижчого, ніж рівень простого заміщення поколінь. Зрушення у структурі народжуваності за черговістю народження відбуваються у напрямі зниження частки дітей високих черговостей та її стабілізації на низькому рівні (5-10% для частки дітей четвертої та наступних черговостей). Зрушення у народжуваності за шлюбним станом матері характеризуються постійним підвищенням частки позашлюбних народжень та помітною диференціацією цієї частки (від високого рівня у 50-60% для країн Північної Європи до 5-6% у Греції).

Охарактеризовано зв'язок між соціально-економічними катаклізмами та перебігом процесів народжуваності. Зрушення у народжуваності в країнах, де їх каталізаторами виступили різкі соціально-економічні зміни (країни Південної та Східної Європи, де мало місце поєднання трансформацій в економіці, що супроводжувались економічною кризою, і значних соціальних та ментальних зрушень) характеризуються такими особливостями: наявність типових етапів обвального тривалого падіння народжуваності з її подальшим компенсаційним приростом та породжений цим ефект інстабільності вікової структури населення; відносно низьке "дно" падіння показників народжуваності (характерне і для народжуваності реальних поколінь); одночасне зниження інтенсивності дітонародження та помітне "постарішання" материнства.

Зрушення у народжуваності в Україні знаходяться у руслі загальноєвропейських та регіональних тенденцій. Україна поступово наслідує той алгоритм змін, який уже було зафіксовано у розвинутих країнах Європи: зниження інтенсивності дітонародження з наступною її стабілізацією та подальшим підвищенням, скорочення частки дітей високих черговостей, зростання питомої ваги позашлюбних народжень, "постарішання" материнства (про що свідчить випереджаюче зростання інтенсивності дітонародження у жінок старших груп дітородного віку, зростання середнього віку матері при народженні дитини та скорочення відносно високих раніше інтергенетичних інтервалів). Помітні відмінності між більшістю країн Європи та Україною у шлюбній моделі народжуваності (порівняно низька частка позашлюбних народжень) та її віковій моделі (нижчий середній вік народження дитини, значний інтергенетичний інтервал між народженням другої та третьої дитини) поступово нівелюються.

У роботі проаналізовано вплив найбільш вагомих чинників на дітородну активність. Основою аналізу слугували як власні розрахунки, так і узагальнення матеріалів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених.

На основі результатів проведеного кореляційного аналізу обґрунтовано існування прямого позитивного зв'язку між рівнем жіночої зайнятості та сумарним показником народжуваності в країнах Європи у сучасних умовах. Протягом останніх 10 років коефіцієнт кореляції між цими показниками знаходиться в межах 0,4-0,6, при цьому з 2002 р. його значення не опускались нижче відмітки 0,5. Підтверджено наявність прямого позитивного зв'язку між рівнем соціальних витрат на сім'ю з дітьми у країнах Європи та сумарним показником народжуваності (коефіцієнт кореляції у межах 0,5-0,7 протягом 15 років), а також наявність зворотного зв'язку між рівнем бідності домогосподарств з дітьми та сумарним показником народжуваності (коефіцієнт кореляції в межах (-0,4) - (-0,8) протягом останніх 12 років). Аналіз дав змогу підтвердити істотний вплив цих чинників на народжуваність.

Узагальнення та аналіз матеріалів кількох досліджень дітородної активності в Україні ("Сім'я та діти", 2008 р.; "Сім'я та сімейні відносини" 2009 р.; "Молодь України: спосіб життя та ціннісні орієнтації", 2010 р.) дали змогу: підтвердити суттєвий вплив рівня доходу сім'ї на прийняття рішення про народження дитини; визначити, що освіта є чинником, який має складний та багатогранний вплив на дітородну активність; підтвердити позитивний вплив на народжуваність ступеня релігійності (в Україні більш відчутний, ніж у цілому у Європі) та рівня шлюбності.

Встановлено існування незначного позитивного впливу грошових виплат у рамках програм підтримки сімей з дітьми на рівень народжуваності (що доволі чітко виявляється і в Україні). Цей вплив за результатами обстежень оцінено на рівні 12%, що є співставним з закордонними оцінками ефективності сімейної політики (зокрема, на прикладі Франції).

Результат проведеного порівняльного аналізу сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини в країнах Європи відображено на рис. 2. За еталонний рівень сприятливості було прийнято рівень Франції.

Найбільш сприятливим соціально-економічне середовище для народження дитини виявилось у скандинавських країнах (у Данії та Швеції - відповідно 108% та 102% від рівня Франції, у Норвегії та Фінляндії - 98% та 97%). Загалом країни Західної Європи мають більш сприятливе середовище, ніж країни Південної та Східної Європи (у Бельгії, Великій Британії, Австрії, Нідерландах, Ірландії та Німеччині показник сприятливості становить понад 90% від рівня Франції). Значень між 60% та 70% від рівня Франції сприятливість середовища набуває у Іспанії, Італії, Греції, Португалії та Словенії. Найменш сприятливе середовище у Польщі, Литві, Чехії, Україні, Румунії, Словаччині та Угорщині - тут показник набуває значень нижчих, ніж 70% рівня Франції.

Рис. 2. Рівень сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини та сумарний показник народжуваності у країнах Європи у 2005 та 2008 рр.

Як і щодо зрушень у народжуваності, доречно говорити про регіональні закономірності розподілу сприятливості соціально-економічного середовища для народження дитини та його взаємозв'язок із рівнем народжуваності. Звертає на себе увагу, що найбільш сприятливому середовищу відповідають вищі рівні народжуваності. Найсприятливіше середовище у країнах Північної та Західної Європи, менш сприятливе воно у Південній й ще меншою мірою - у Східній Європі. Виняток становлять Німеччина й деякою мірою Австрія - у цих раїнах створені сприятливі умови для народження дитини, проте народжуваність відносно низька. Причини, швидше за все, криються в інертності реакції населення та особливостях менталітету. Рівень сприятливості середовища для народження дитини в Україні практично вдвічі нижчий за рівень провідних країн Європи й становив 55% від рівня Франції у 2005 р. та 58% у 2008 р.

У третьому розділі "Сімейна політика у країнах Європи та шляхи використання в Україні позитивного досвіду" досліджено особливості політики окремих країн, проаналізовано досвід її реалізації у країнах Європи у порівнянні з Україною та визначено шляхи удосконалення сімейної політики в Україні.

Досліджено функціонування окремих компонентів сімейної політики в країнах Європи та загальні тенденції її розвитку. Сімейна політика країн європейського простору характеризується як відчутною конвергенцією, так і помітними індивідуальними особливостями. Індивідуальні риси виявляються у різних підходах до сімейної політики в окремих країнах, існуванні історично сформованих типів та моделей сімейної політики, що ґрунтуються на національних і ментальних особливостях. Конвергенція відбувається внаслідок запровадження заходів, які позитивно зарекомендували себе в інших країнах, а також змін у політиці у відповідності до рекомендацій наднаціональних європейських структур.

Має місце поступова еволюція сімейної політики в окремих європейських країнах - як у таких, що традиційно приділяють незначну увагу цьому питанню, так і в країнах з усталеною моделлю й відпрацьованими механізмами. Відбувається корегування спрямованості сімейної політики у залежності від зміни інших, пов'язаних з життям сім'ї складових соціально-економічного середовища. Характерною для сучасної Європи є практика запозичення позитивного досвіду та його адаптації до національних особливостей для вирішення подібних проблем. Прикладом може слугувати реформування пов'язаних з народженням дитини виплат та відпусток у Великій Британії, Ірландії, Чехії, Іспанії, Німеччині, яке відбувається протягом двох останніх десятиліть.

У країнах з усталеною сімейною політикою відбувається перехід від універсалізації до вибірковості її спрямування, тобто акцент все більше робиться на мікрорівень - створення сприятливого середовища для народження дитини для окремо взятої сім'ї. Саме такий підхід визнається автором як необхідний і в умовах сучасної України. Практичним втіленням вибірковості сімейної політики є індивідуально-орієнтовані системи фінансового сприяння, гнучкість системи відпусток, узгодження режимів роботи дошкільних закладів з потребами батьків, поступовий розвиток індивідуального догляду за дітьми (характерним прикладом якого є Франція).

В Україні в останнє десятиліття каталізатором активізації державної сімейної політики виступила наднизька народжуваність. Серед особливостей сімейної політики нашої країни - вузький спектр застосовуваних інструментів та основний акцент на матеріальне сприяння пронаталістського характеру. В той час як в Україні основним і фактично єдиним інструментом сімейної політики є грант при народженні дитини, поширеними інструментами фінансового сприяння у більшості країн Європи є щомісячні тривалі платежі, відносно незначні гранти при народженні і допомоги у необхідних життєвих ситуаціях. Для України характерним є: контраст надзвичайно низького рівня оплати праці з високим рівнем одноразової допомоги при народженні дитини; відсутність тривалого фінансового сприяння сім'ям з дітьми; повна універсалізація виплат. Для розвитку системи виплат протягом останніх років більш характерним є нарощування обсягів, ніж розширення періоду виплат, що не можна оцінити позитивно.

Щодо системи пов'язаних з народженням та вихованням дитини відпусток, то Україні у спадок від соціалізму залишилось законодавство, що передбачає їх відносно високу тривалість. Декретна відпустка за тривалістю та рівнем оплачуваності знаходиться в найбільш поширених у Європі рамках. Тривала ж відпустка по догляду за дитиною в Україні, на відміну від багатьох країн Європи, не оплачується на належному рівні. Законодавчо встановленої відпустки для батька чи квоти для нього у відпустці по догляду в Україні немає, хоча час від часу виникають дискусії щодо їх запровадження. Сфера відпусток не розглядається державою як засіб сприяння народжуваності, хоча в країнах Північної і частково Східної Європи саме ця сфера вважається пріоритетною. Автором зроблено висновок, що пронаталістський розвиток системи відпусток доречний виключно в умовах розвитку гендерної рівності в Україні і в осяжному майбутньому не матиме відчутних позитивних наслідків.

Серед інших засобів сімейної політики особливо варто наголосити на важливості інформаційно-ідеологічних інструментів, якими наразі практично нехтують в Україні, в той час як вони функціонують і добре зарекомендували себе в країнах з чіткою пронаталістською орієнтацією соціальної політики (Франція). народжуваність сімейний дітородний населення

Обґрунтовано, що в Україні наявні можливості використання досвіду сімейної політики країн Європи, проте доцільним є запровадження окремих ефективних інструментів, а не наслідування системи у цілому. На базі дослідження сімейної політики країн Європи рекомендовано шляхи удосконалення сімейної політики України. У сфері фінансового сприяння сім'ям з дітьми пропонується:

· перенесення акценту з гранту при народженні на тривалі щомісячні виплати;

· переакцентування системи виплат (зокрема гранту при народженні) з універсальної на індивідуально-спрямовану та прив'язану до матеріального становища і реальної потреби сім'ї з дітьми;

· диференціація щомісячних виплат по догляду за дитиною згідно черговості народження дитини;

· виплата щомісячної допомоги по догляду за дитиною, починаючи з другої народженої дитини, зі значним зростанням при народженні третьої дитини, та без подальшого зростання на дітей вищих черговостей;

· зміщення початку здійснення виплат по догляду за дитиною на момент завершення виплат гранту при народженні з одночасною пролонгацією терміну виплат;

· запровадження відносно незначних одноразових виплат у період найбільшої потреби для сімей з дітьми;

· соціальний моніторинг з метою визначення сімей, які реально потребують допомоги й надання матеріальної чи соціальної допомоги;

· розширення ролі податкових пільг в сприянні сім'ям з дітьми, поширення надання податкових кредитів, безкоштовні (або зі знижками) товари та послуги для дітей.

У сфері створення умов поєднання зайнятості з народженням та вихованням дитини:

· збільшення гнучкості відпустки по догляду за дитиною за рахунок розширення можливостей щодо її оформлення відносно невеликими блоками;

· запровадження кількаденної відпустки для батька у дні, наближені до народження дитини;

· розвиток системи дошкільних закладів; зростання кількості місць у них;

· запровадження гнучкого режиму перебування дітей у дошкільних закладах;

· розширення підтримки сфери соціальних послуг по догляду за дітьми з боку недержавних структур; розвиток сфери індивідуального догляду за дітьми;

· запровадження часткової компенсації сім'ї у випадку використання найманого доглядальника (няні).

Інші інструменти, що впливатимуть на сприятливість середовища для народження дитини: зростання трудових доходів населення, сімейно-орієнтована інформаційна та медіа політика, сімейно-орієнтована політика у житловій сфері, поліпшення інформаційно-консультативної та психологічної допомоги батькам тощо.

Слід наголосити, що ініціативи щодо сприяння народжуваності не матимуть успіху без стабілізації соціально-економічної ситуації в країні, зростання рівня життя населення, вирішення багатьох інших проблем, що створюють перепони для народження та виховання на належному рівні необхідної сім'ї й суспільству кількості дітей. Житлова проблема, низький рівень доходів населення, корупція в освіті, сфері охорони здоров'я та в багатьох державних органах, популізм при реалізації стратегій реформ тощо - це далеко не повний перелік обставин, які наразі негативно впливають на дітородну активність населення в Україні.

Висновки

Дисертантом на основі здійснених досліджень запропоновано вирішення наукового завдання, яке полягає у розвитку теоретико-методологічних засад дослідження чинників зрушень у народжуваності та обґрунтуванні основних напрямів удосконалення політики сприяння дітородній активності населення в Україні. Результати виконаного дослідження дозволяють зробити наступні висновки і рекомендації:

1. Узагальнення теоретичних основ дослідження зрушень у процесах народжуваності дає підстави стверджувати, що найбільш прийнятним в сучасних умовах є поєднання здобутків економічної теорії народжуваності (модель раціонального вибору) та теорії другого демографічного переходу (що акцентує увагу на змінах у системі цінностей).

2. Визначено сутність і характер взаємозв'язків дітородної активності з умовами, в яких вона відбувається. Рішення про народження дитини приймається під дією чинників, що належать до кількох сфер: економічної, соціальної та особистісної, їх взаємопоєднання формує соціально-економічне середовище для народження дитини. Державна політика може певною мірою впливати на чинники: існує можливість прямого впливу на економічні чинники, обмежена можливість впливу на суспільні чинники (виключно в умовах тривалої, стабільної, цілеспрямованої політики) та дії на особистісні чинники за допомогою ідеологічно-інформаційних засобів.

3. Обґрунтовано, що має місце конвергентність розвитку процесів народжуваності на європейському просторі, що найчіткіше виявляється у межах груп країн, найбільш близьких за територіальним розташуванням, історично сформованими особливостями економічних, демографічних та інституціональних умов. Зрушення народжуваності в Україні відбувається у руслі європейського демографічного розвитку. Соціальні зміни революційного характеру виступають каталізаторами зрушень у народжуваності. У такому випадку характерними є: наявність типових етапів обвального тривалого падіння народжуваності з її подальшим компенсаційним приростом; породжений цим ефект інстабільності вікової структури населення; відносно низьке "дно" падіння показників народжуваності; одночасна трансформація вікової моделі народжуваності та зниження її інтенсивності.