Розвиток творчого потенціалу студента в умовах сучасного ВУЗу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені ОЛЕСЯ Гончара

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Розвиток творчого потенціалу студента в умовах сучасного ВУЗу

з дисципліни: Історія соціології

Студентки: Первухіної А.С.

Керівник: Фадєєва І.О.

Дніпропетровськ, 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДГРУНТТЯ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

1.1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

1.2 ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ: ПОНЯТТЯ, ХАРАКТЕРИСТИКА, СПОСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ.11

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

2.1 ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ВУЗІ

2.2 СПОСОБИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ПРИКЛАДІ ДНУ ІМ. О. ГОНЧАРА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Рушійною силою і джерелом розвитку особистості є її творчий потенціал. Ця проблема знайшла своє відображення у працях багатьох соціологів та вчених. Вони розкривають саме поняття “творчий потенціал особистості”, розглядаючи його на рівні вивчення потенційних і актуальних характеристик людини. Основна ідея у соціологічних працях полягає в тому, що творчий потенціал інтерпретується як категорійна форма творчої активності особистості. Величезну роль в формуванні творчого потенціалу грає вища освіта.

Раніше вона виконувала вузькопрагматичні завдання в різних галузях практичної життєдіяльності і професійної підготовки молоді до самостійного життя, вирішувала питання модернізації промисловості, створення ефективної системи управління. Сьогодні відбувається процес перетворення вищої освіти в глобальний фактор розвитку людства, в один із важливих чинників розвитку цивілізації.

Значення вищої школи переважно пов'язують з її можливостями давати студентам певний обсяг спеціальних знань професійної спрямованості і, водночас, недооцінюють її роль у формуванні гармонійної особистості громадянина, про що засвідчують приклади формального ставлення до питань громадянського виховання у процесі навчальних занять та пізнавальної роботи. Усвідомлення важливості аксіологічної функції вищої технічної освіти у забезпеченні громадянського виховання студентів дозволяє здійснювати педагогічні дії, пов'язані з актуалізацією у процесі навчання і виховання соціокультурного досвіду, широким залученням духовних цінностей до професійної підготовки, розкриттям їх багатоаспектного змісту, який би охоплював світоглядні, політичні, правові, моральні, художні та естетичні питання.

Актуальність дослідження

Формування й розвиток творчого потенціалу й підвищення активності особистості пов'язане з функціонуванням соціальних інститутів, особливе місце серед яких займає освіта. Від даного інституту залежать можливості здобуття знання, саморозвитку, самодіяльності, актуалізації інтелектуального потенціалу майбутнього фахівця.

Сучасна освіта значною мірою змінила свою мету та принципи функціонування. Іншою стає його ціннісна спрямованість, трансформується зміст. В сучасних умовах одним із завдань української системи вищої освіти є поєднання її “форматів” із вимогами суспільства, подолання протиріччя між замовленням на творчість з боку суспільства, творчою природою особистості та реальним вираженням творчих можливостей студентів.

Основним завданням подальшого розвитку вищої освіти виступає не стільки надання студентам максимуму наукової інформації, скільки формування здібностей до творчого мислення. Нова концепція вищої освіти припускає формування у студентів уміння самостійно, цілеспрямовано й відповідально вчитися. Створення у вищому навчальному закладі необхідних умов для розвитку у студентів творчих здібностей, виховання особистості, здатної до саморозвитку як під час навчання у вищій школі, так і в подальшій професійній діяльності є пріоритетним напрямком розвитку освіти.

В молодості людина найбільш здібна до творчої діяльності, максимально працездатна, тому прогрес в різних областях наукового знання багато в чому пов'язаний з діяльністю молоді.Тому актуальність дослідження полягає в тому,щоб виявити як впливає сучасна вища школа на формування творчого потенціалу студента.

Проблема дослідження полягає у тому, що в сучасні дні вища школа не завжди забезпечує розвиток творчого потенціалу студента, або формує не достатньо високий рівень творчого потенціалу. Освіту вже не можна розглядати як етап підготовки індивіда до праці. У міру технологічних змін змінюються,а саме погіршуються й необхідні навички.

Мета дослідження полягає у розкритті характеристики творчого потенціалу особистості під кутом зору соціально-психологічного підходу і аналізу можливостей його прояву.

Задачі дослідження

· Теоретичний огляд розвитку творчого потенціалу студентів;

· Розкрити зміст, структуру, характеристики, творчого потенціалу особистості ;

· Простежити динаміку розвитку творчого потенціалу особистості вцілому;

· Дослідити механізми розвитку творчого потенціалу в ДНУ імГончара.

Об'єкт дослідження - особистість в системі вищої освіти.

Предмет дослідження - процес розвитку творчого потенціалу особистості у вищій школі.

Гіпотези дослідження

· Рівень освіти працівників, особливо молоді, часто не відповідає рівню складності виконуваної ними роботи, що зумовлює невдоволення працею, стимулювало прагнення до зміни роботи, професії.

· В сучасності іноді вищу школу вже не можна розглядати як етап підготовки індивіда до праці через технологічні зміни та новаторські технології навчання.

· Національні служби аналізу освіти констатували значний спад загальноосвітньої підготовки молоді, масовість функціональної безграмотності, зростання кількості людей, що не відвідують середню та вищу школи, збільшення розриву в рівні освіти між розвиненими і відсталими країнами, вимивання з навчальних програм гуманітарних дисциплін.

Інтерпретація основних понять

Творчий потенціал - це сукупність здібностей особистості до постановки і рішення нових творчих задач, створенню чогось якісно нового, що відрізняється неповторністю і унікальністю, а також до створення умов для прояву цих творчих здібностей.

Студент - учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.

ВУЗ(Вищий Навчальний Заклад) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

1.1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

Глибокі перетворення у всіх сферах життєдіяльності на початку ХХІ століття змінили уявлення про здібності, потенціал і цілі людини. Народжується нове бачення можливостей і сутності людства в цілому, формується новий погляд на людську природу як цілісну, єдину, складну систему. А коли змінюється філософія людини, тоді змінюється й філософія політики, економіки, історії, змінюється й філософія освіти, особистісного розвитку, теоретичні подання про те, як допомогти людині стати тим, ким вона може й ким їй варто стати. Освіченість, що розуміється сьогодні не як володіння великою кількістю знань і професійних навичок, а як розвиненість різноманітних здібностей, високий ступінь їхньої продуктивності, припускає моделювання такої системи освіти, у якій чільну роль займали б не традиційна трансляція знань, умінь, цінностей, норм поводження, а створення умов для максимально можливого розвитку й самореалізації конкретної особистості в умовах суспільства.

На думку прихильників функціонального підходу, навчальні заклади є своєрідними фільтрами, що допомагають молоді зробити вибір майбутньої діяльності. Представники «моралізуючих» концепцій, розвиваючи ідею Е. Дюркгейма про те, що рівність в освіті принципово неможлива в суспільстві, заснованому на розподілі праці, розглядають систему освіти як хранителя і передавача «цінностей». Вони вважають, що соціальна структура зберігається й утримується школами через прийняття і прищеплення молоді панівної системи цінностей[6].

Так, Ф.Бекон підкреслював, що природні здібності належить відповідним чином розвивати за допомогою виховання та навчання. Дж.Локк, порівнюючи природний стан людської свідомості з «чистою дошкою», вважав, що завдяки освіти можна створити необхідні суспільству якості. Зокрема, К.Гельвецій писав, що кожен індивід здатен стати відомою особистістю і володіє фізичними властивостями для досягнення найвищих ідей.

Теорія морального розвитку Л. Кольберга вказує на взаємозв'язок морального обґрунтування й розумового розвитку. Основою вважається розширення сценаріїв поведінки, що досягається шляхом навчання (людина вчиться поводитися все життя). Спираючись на загально філософські й психологічні концепції людини, гуманістична теорія розвитку А.Маслоу й педагогіка К.Роджерса, формують погляд на особистість як на самоцінне, природнє, здатне до саморозвитку і самореалізації, а тому соціально й біологічно складне, динамічне явище, що володіє своєю власною логікою розвитку, яку не можна ігнорувати або видозмінювати.

В. Уоллес описав чотири послідовних етапи творчого процесу:

1. Підготовка: формулювання завдання та початкові спроби її вирішення.

2. Інкубація: відволікання від завдання і переключення на інший предмет.

3. Просвітлення: інтуїтивне проникнення у суть завдання.

4. Перевірка: випробування, або реалізація рішення.

В.О. Моляко розглядає творчий потенціал як "ресурс творчих можливостей людини, здатність конкретної людини до здійснення творчих дій, творчої діяльності в цілому". Тобто, вважає вчений, "творча людина. потенційно здатна до творчості. Інша річ - у яких масштабах, у якому обсязі, на яких часових дистанціях, в яких сферах тощо - це вже потребує окремих уточнень у кожному конкретному випадку".   Для нас також важливою є думка О.М. Матюшкіна про те, що творчий потенціал закладений в кожному, і це відкриває потенційні можливості для його розвитку.

І.В. Львова виокремлює чотири групи особистісних якостей креативного суб'єкта, які складають творчий потенціал особистості:

- Світоглядні якості: активна життєва позиція, оптимізм, гармонійність, гуманність, відданість своїм ідеалам і принципам, високе почуття обов'язку, патріотизм, високий рівень розвитку естетичних почуттів, прагнення до процесу творчості, відкриттів, духовного зростання, самопізнання, самовираження тощо.

- Ціннісні якості: доброзичливість, тактовність, щирість, працьовитість, милосердя, толерантність (терпимість до інших людей), критичність.- Інтелектуальні якості: далекоглядність (вміння прогнозувати події, вчинки, дії), допитливість, спостережливість, почуття гумору, гнучкість розуму (здатність до прийняття адекватних рішень, залежності від ситуації), варіативність мислення, незалежність і самостійність думки, високий рівень розвитку інтуїції, ерудованість, захопленість змістом діяльності, здатність до аналізу і синтезу, оригінальність, метафоричність мислення, ініціативність.
- Вольові якості: цілеспрямованість, наполегливість, сміливість, вміння доводити розпочату справу до кінця, здатність до самоствердження, витримка, мужність і стійкість (здатність переносити життєві поразки та негаразди), неабияка енергійність, впевненість у собі. Перераховані особистісні особливості та якості, на нашу думку, є якостями такої особистості, що повноцінно розвивається. Ці якості, вважає І.В.Львова, виявляються на фоні особливо тонких, чутливих, рухливих та яскравих проявів емоційної сфери людини.

В.Г. Риндак розглядає творчий потенціал як систему особистісних здібностей (винахідливість, уява, критичність розуму, відкритість усьому новому), що дозволяють людині оптимально змінювати прийоми дій відповідно до нових умов діяльності, набутих знань, вмінь, переконань, які великою мірою визначають результати діяльності (новизну, оригінальність, унікальність підходів суб'єкта до здійснення діяльності), що, в цілому, спонукають особистість до творчої самореалізації та саморозвитку.

Р.А.Глуховська під творчим потенціалом розуміє динамічну інтегративну особистісну властивість (сукупність особистісних властивостей, знань, умінь, переконань, стосунків, спрямованості), що визначають потребу, готовність і можливість творчої самореалізації та саморозвитку суб'єкта.

Серед інтелектуальних характеристик творчого потенціалу Дж. Гілфорд, К. Тейлор та їх співробітники виокремлюють швидкість (продуктивність), чіткість, пластичність, рухливість, оригінальність, дивергентність мислення. Кожна з них являє собою певну інтелектуальну здатність і виявляється у відповідних показниках творчої активності особистості.

Спеціальним фактором творчого процесу постає здатність людини оцінювати, на основі якої можна зробити свідомий вибір та прийняти обмірковане, виважене рішення. Ця здатність забезпечує для індивіда можливості самоконтролю, впевненості творчої особистості в собі, її самостійності тощо[4].

Особистість живе спонтанно, не ставить перед собою цілі до розвитку, але водночас постійно крок за кроком рухається вперед і саме таким природним шляхом постійно відкриває свою справжню сутність.

На мою думку, практична реалізація ідей розвитку і саморозвитку особистості проглядається сьогодні в збереженні системи освіти, у включенні в зміст освіти розвиваючих аспектів, у використанні проектних, розвивальних та життєтворчих технологій. Ось чому при особистісно-орієнтованому підході до визначення сутності змісту освіти абсолютною цінністю є не відчужені від особистості знання, а сама людина. Такий підхід забезпечує свободу вибору змісту освіти з метою задоволення освітніх, духовних, культурних і життєвих потреб особистості, гуманне ставлення до особистості, що розвивається, становлення її індивідуальності й можливості самореалізації в культурно-освітньому просторі.

1.2 ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ: ПОНЯТТЯ, РІВНІ, ХАРАКТЕРИСТИКА, СПОСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Відтворення інтелектуального та духовного потенціалу народу, вихід вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національне відродження, становлення державності і демократизації суспільства в Україні значною мірою залежить від того, наскільки ефективно у вищій школі формується професійний потенціал фахівців на основі їхнього творчого розвитку. Здобуття вищої освіти передбачає не стільки передачу знань, умінь і навичок від покоління до покоління, скільки формування творчої активної особистості. “Навчання через творчість”, може бути надзвичайно корисним не стільки для підготовки людей до творчих професій скільки для створення хорошої людини” (А. Маслоу) [13].

Творчий потенціал, як динамічна структура особистості, включає комплекс творчих задатків, які проявляються і розвиваються у творчій діяльності, а також комплекс психічних новоутворень особистості протягом її вікового дозрівання. Він базується на уявленні і фантазії, асоціативних зв'язках, багатстві інтуїтивних процесів, емоційній різноманітності й емпатійних почуттях, які здійснюються у процесі творчої діяльності.

За допомогою творчого зусилля людина може здобути у своєму житті те, що їй не було дано від природи або в процесі виховання та освіти. Воно і визначає унікальність і життєву стратегію особистості.

Творчий потенціал, як і творча активність, мають тенденцію до самовираження і здобуття досягнень відповідно до їх можливостей. Мотивація ж творчої особистості виявляється у тенденції до пошуку й ризику, заснованих на бажанні досягнути й перевірити свої творчі можливості. Виходячи з головних постулатів гуманістичної психології, психології особистості школи С. Рубінштейна про безмежність можливостей розвитку творчого потенціалу, необхідно розуміти, що сама особистість тільки власним вибором може реалізувати або ж ні свою творчу унікальність (нарощувати чи зупиняти розвиток творчого потенціалу).

Для розуміння самої постановки питання про творчий потенціал особистості виокремлюють низку факторів: задатки (як вроджена якість), соціальне середовище (зовнішні умови впливу) і особистісна активність (життєва позиція особистості). Саме останній фактор визначає особистість як унікальну цілісну систему, яка виступає “відкритою можливістю” самоактуалізації, володіє потенціалом безперервного саморозвитку та самореалізації. [9].

Якщо зусилля людини перевищують за величиною її наявні ресурси (прагнення і цінності особи вищі, ніж її актуальні ресурси), то вона власними зусиллями збільшує свої ресурси й можливості (як психологічні, так і матеріальні), а отже й горизонти свого саморозвитку. У цьому випадку можна говорити, що людина, проявляючи творчий потенціал, одночасно його і нарощує. Творчий потенціал, реалізуючись у творчих зусиллях, пов'язує можливості людини і її реальне життя в єдиний процес життєтворчості, в якому кожна мить може бути народженням нових можливостей і їх реалізацією.

Високий рівень творчого потенціалу характерний для студентів, які швидко засвоюють новий матеріал, включаються в роботу, що вимагає прийняття нетипових рішень. Вони винахідливі у виборі способів і методів під час підготовки до занять; здатні до генерування нових ідей, уміють інтегрувати знання з раніше вивчених тем і загальноосвітніх предметів. При підготовці домашнього завдання ці студенти звертаються до додаткових джерел інформації, вживають самостійно вивчений граматичний і лексичний матеріал; використовують у своєму мовленні фразеологічні одиниці, крилаті вирази, висловлення відомих людей, афоризми; вміють добре орієнтуватись у будь-якій проблемній ситуації. Вони завжди підтримують діалог, суперечку, дискусію, вміють аргументовано доводити свою думку; у процесі самостійної роботи підходять творчо, нестандартно до виконання завдання. Студенти, які мають високий рівень творчого потенціалу, здатні об'єктивно оцінювати свої відповіді, реагувати на критичні зауваження.
Достатній рівень сформованості творчого потенціалу був характерний для студентів, які мають у резерві необхідні творчі здібності, якості, можливості, але не використовують їх повною мірою на заняттях. У ситуаціях, коли необхідно висловити свою думку, узагальнити матеріал, прийняти рішення, вони очікують на відповідь більш активних співрозмовників. У випадку, коли дискусія вже зав'язана, беруть у ній активну участь. Ці студенти відповідальні, самостійні, можуть взяти на себе організаційну роль, здатні до самоуправління. Прояв творчих здібностей у процесі самостійного виконання домашнього завдання значно більший, ніж під час роботи в аудиторії. Цей факт пояснюється відповідним емоційним станом студентів, що в домашніх умовах мають достатньо часу на підготовку і не змушені до миттєвого прийняття рішення.

Середній рівень сформованості творчого потенціалу є у студентів, прояв творчості яких на заняттях та при виконанні домашнього завдання прослідковується тільки в тому випадку, якщо завдання має цілеспрямований творчий характер. Якщо ж формулювання завдання обмежується можливим виконанням дій за зразком або реорганізацію вже існуючого, готового матеріалу, студенти не вдаються до творчого стилю діяльності, переходять до більш звичайного репродуктивного виконання завдання. Потяг до пошуку потребує у таких студентів зовнішнього стимулювання і свідомо не проектується на навчальну діяльність. Прояв самостійності, ініціативи є ситуативним. Долання труднощів відбувається за допомогою інших членів групи. Студенти з середнім рівнем обережні у прийнятті рішень; намагаються долати перешкоди, але відмовляються від діяльності вже після кількох невдач. До кінця доводять лише ті дії, що викликають особливий інтерес, або ті, план реалізації яких розроблено викладачем. Емоції проявляються ситуативно. Такі студенти усвідомлюють тільки окремі аспекти проблеми. Здатні генерувати обмежену кількість гіпотез, лише подекуди висувають об'єктивно оригінальні ідеї. Інтерес до дослідницької діяльності виховується під керівництвом педагога. Їхні образи та ідеї більш однотипні, фантазія не виходить за межі реального. Протиріччя знаходять шляхом багаторазового порівняння або при зовнішній допомозі. У колективі мають контакти лише з певною групою студентів.

Групу з низьким рівнем сформованості творчого потенціалу складають студенти з яскраво вираженим пасивним або негативним відношенням до виконання різних творчих завдань, з низьким рівнем самостійної дієздатності, тобто готові працювати тільки на заняттях у колективних видах діяльності під керівництвом і контролем викладача, тим самим знімають із себе відповідальність за виконання і результат завдання. Ці студенти часто відмовляються виконувати завдання, що потребують самостійності. Рівень їхніх лінгвістичних знань обмежується аудиторним матеріалом. Вони не завжди розуміють суті отриманого завдання. Зауваження і критику сприймають не завжди об'єктивно, вважають факт виконання завдання більш важливим, ніж його якість [11].

Розвиток творчого потенціалу особистості є одним із найактуальніших завдань сучасного суспільства, яке перебуває на етапі глобальних перетворень в системі освіти України, інтеграції у світовий освітній простір. Тому важливим завданням професійної підготовки фахівців є розвиток творчого потенціалу студентів. Результатом творчої співпраці викладачів і студентів можуть стати нові педагогічні проекти та моделі освіти, методи, технології навчання та виховання, навчальні програми, підручники та посібники.

Відповідно до європейських вимог та вітчизняних державних документів (Державна національна програма ,,Освіта” (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти України, Закон України ,,Про освіту”, ,,Про вищу освіту”, Концепція національного виховання) потребують оптимізації завдання та педагогічні механізми творчого розвитку студентської молоді, здатної до професійного самовдосконалення та самореалізації. Процес формування творчої особистої студента як суб'єкта творчих соціальних відносин і продуктивної творчої діяльності за своєю суттю є розвитком потенційних творчих можливостей студента, формування у нього таких творчих якостей, які забезпечують успішність у творчій діяльності, індивідуальне становлення особистості студента як суспільно активної [4].

Проблема реалізації творчої активності студентів полягає у кількох наступних факторах. По-перше, дуже часто рівень професійної діяльності виявляється недостатнім для повноцінного вирішення даної проблеми. Ще й досі випускаються спеціалісти з низьким професіональним потенціалом, тобто людей нетворчих, а іноді просто непідготовлених до роботи в сучасних динамічних виробничих та соціальних умовах.

По-друге, радикально змінюються критерії оцінки здібностей спеціаліста. Професійна компетентність та ерудованість завжди були й будуть найважливішими професійними якостями спеціаліста. Але в сучасних умовах прискорення науково-технічного прогресу та ускладнених інформаційних процесів цього вже замало. Необхідне виховання і самовиховання високої методологічної культури мислення, здібності не лише орієнтуватися на потоках професійної та ідейно-політичної інформації, але й правильно її обробляти, вміти самому шукати нові знання. По-третє, для сучасного підходу до проблеми суттєво і те, що акцент переноситься на самостійність та відповідальність студента за формування його творчої активності. Поки що нерідко студент виступає пасивним об'єктом. Відповідальність з нього часто знімається або не є повною, самостійність суттєво звужена. Вже багато років пропагується, що студент повинен бути активним суб'єктом всього життя у ВНЗ. І по-четверте, формування і розвиток творчої активності студентів потребують творчої самовіддачі від викладача, примноження та розвиток його творчого потенціалу, якісних перетворень в стилі педагогічної діяльності і підвищення її культури.

Виходячи з цього, можна сказати, що проблема реалізації творчого потенціалу складається з трьох рівнів:

-мікрорівень (мається на увазі те, що студент за власними причинами не може розкрити свій творчий потенціал);

-мезорівень (мається на увазі те, що сам ВУЗ по деяким причинам заважає студенту формувати свій творчий потенціал);

-макрорівень (мається на увазі те, що після навчання ВУЗ випускає не висококваліфікованого професіонала).

Під мікрорівнем мається на увазі відсутність самостійності та відповідальності студента. Дуже часто студент виступає пасивним об'єктом через його страх,лінь тощо. Частіше за все з такою проблемою стикаються не впевненні в собі особи, студенти,які бояться виступати перед великою аудиторією.

До мезорівня слід віднести недостатні можливості самого ВУЗу, тобто відсутність кружків,секцій,конференцій,семінарів,арт-студій. Деякі студенти мають бажання розвивати свій творчий потенціал, але не мають коштів,часу тощо, а ВУЗ не має можливості забезпечити студентів додатковими секціями.

До макрорівня можна віднести липовий диплом,корупцію,проблему не працевлаштування з виданим дипломом, некомпетентність викладачів та ВУЗу. Тобто, в реалізації винен сам ВУЗ,виходячи з того вищий навчальний заклад випускає неякісних та некваліфікованих професіоналів, які у майбутньому стикаються з проблемою працевлаштування.

Одним з ефективних способів розвитку творчих здібностей є «проблемне навчання», котре засноване на активізації мислення студенті у процесі самостійної діяльності.

Важлива риса проблемного навчання, на думку І. Лернера - це домінанта творчої, продуктивної діяльності над репродуктивною. Саме проблемне навчання є рушійною силою формування креативних умінь самостійної діяльності студентів, адже у процесі творчого розгляду проблем або проблемних задач відбувається творче засвоєння знань і умінь оволодіння досвідом самостійної творчої діяльності особистості.

Мета проблемного навчання - це не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, а й самого шляху, процесу одержання певних результатів. При цьому одну з найважливіших ролей відіграє пізнавальна самостійність студентів як здатність і потреба особистості бачити і вирішувати нові для себе проблемні завдання. Результатом такого підходу до вивчення дисциплін стане формування творчого мислення особистості, значущими елементами якого виступають: уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, самостійно переносити знання у нову галузь, уміння бачити альтернативу рішень, уміння комбінувати раніше відомі й нові способи розв'язання тих чи інших завдань[19].

Підводячи підсумок,можна винести,що творчий потенціал - це сукупність здібностей особистості до постановки і рішення нових творчих задач, створенню чогось якісно нового, що відрізняється неповторністю і унікальністю, а також до створення умов для прояву цих творчих здібностей. Можна виділити високий,достатній,середній та низький рівні творчого потенціалу. Розвиток творчого потенціалу особистості є одним із найактуальніших та найважливіших завдань професійної підготовки фахівців,але,звісно, існують деякі проблеми реалізації творчого потенціалу,які ми розділили на три рівні: макрорівень, мезорівень та макрорівень. Для більш ефективного розвитку творчості студента ввели таке поняття,як «проблемне навчання»,котре засноване на активізації самостійної діяльності студента. Вищі навчальні заклади користуються цим способом. Прикладом є самостійні роботи,курсові роботи,дипломи тощо.

РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

2.1 ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ВУЗІ

Формування особистості людини триває все життя, втім період навчання у вищий школі відіграє особливу роль у цьому процесі. Саме в цей час у студента закладаються основи тих якостей спеціаліста, з якими він ввійде в нову для нього атмосферу діяльності, де відбуватиметься його подальший розвиток як особистості. Тому питання особистісного становлення студентів в аспекті їхньої професійної діяльності має постійно знаходитися в центрі уваги вищої школи. Для цього система навчально-освітнього процесу повинна бути вибудувана на ґрунті гармонізації розвитку студента і як особистості, і як фахівця.

Факт вступу до ВНЗ укріплює віру молодої людини у власні сили і здібності, породжує надію на повнокровне і цікаве життя. Разом з тим на II і III курсах нерідко виникає питання про правильність вибору ВНЗ, спеціальності, професії. До кінця III курсу остаточно розв'язується питання про професійне самовизначення. Проте трапляється, що в цей час приймається рішення в майбутньому уникнути роботи по спеціальності. За даними, В. Т. Лісовського лише 64% старшокурсників однозначно вирішили для себе, що їх майбутня професія повністю відповідає їх основним схильностям і інтересам .Часто спостерігаються зсуви в настрої студентів - від захопленого в перші місяці навчання до скептичного при оцінці вузівського режиму, системи викладання, окремих викладачів тощо. Юність, як стверджує Б.Г.Ананьєв, є сенситивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини, найсприятливішим для завершення формування особистості та утвердження її психофізичних сил. У ході лонгітюдного дослідження було встановлено, що на студентський вік припадає найвища можливість розвитку інтелектуального комплексу, сенсорних процесів і сприймання, загальної реактивності й нейродинаміки, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних і інших навичок. В юнацькому віці проявляється найвища швидкість оперативної пам'яті й переключення уваги, здатність до розв'язання вербально-логічних задач тощо. Це „золота пора" людини щодо високого розвитку комплексу функціональних рівнів, досягнення найвищих результатів, які ґрунтуються на всіх попередніх процесах її біологічного, психологічного та соціального розвитку .Вища освіта робить величезний вплив на психіку людини, розвиток її особистості. За час навчання у ВНЗ, за наявності сприятливих умов, у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто формують склад мислення, який характеризує професійну спрямованість особистості. Для успішного навчання у ВНЗ необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприймання, уявлення, пам'яті, мислення, уваги, ерудованості, широти пізнавальних інтересів, рівня володіння визначеним колом логічних операцій тощо. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, посидючості, ретельності і акуратності в учбовій діяльності. Але є і межа такого зниження, при якому компенсаторні механізми не допомагають, і студент може бути відрахований. У різних ВНЗ ці рівні дещо відрізняються, але загалом вони близькі між собою, навіть якщо порівнювати столичні і периферійні вузи, так звані престижні і непрестижні професії. Для успішного оволодіння гуманітарними професіями людина повинна володіти яскраво вираженим вербальним типом інтелекту, що перевищує невербальний в середньому на 16 умовних одиниць інтелекту. Гуманітарії повинні характеризуватися широтою пізнавальних інтересів, ерудованістю, добре володіти мовою, мати багатий словниковий запас, уміти правильно його використовувати, точно співвідносити конкретні і абстрактні поняття і мати в цілому високорозвинуте абстрактне мислення. Необхідною умовою успішної діяльності студента є засвоєння нових для нього особливостей навчання, що знімає відчуття внутрішнього дискомфорту і блокує виникнення конфлікту із середовищем. Протягом початкових курсів складається студентський колектив, формуються навички і уміння раціональної організації розумової діяльності, усвідомлюється покликання до вибраної професії, виробляється оптимальний режим праці, дозвілля і побуту, встановлюється система роботи з самоосвіти і самовихованню професіонально значущих якостей особистості.

Більша частина проблем у навчанні студента вищої школи викликана несвідомим вибором спеціальності. Ряд психолого-соціологічних досліджень студентів педагогічних і технічних вузів показують, що далеко не всі студенти цілком свідомо обрали ту спеціальність, якій навчаються. Причому їхня кількість, судячи з відвідування занять і з власних висловлювань про бажання вчитися, значна на першому курсі. На другому кількість людей, що не бажають вчитися конкретній спеціальності, сягає апогею, відбувається "відсів" зовсім випадкових людей, які взагалі не знають, навіщо вони прийшли до вузу. Потім кількість студентів, які говорять, що вони обрали дану спеціальність випадково чи компромісне зменшується, на кінець четвертого - початок п'ятого курсу залишається дві-три людини на студентську групу, в яких проглядається явне емоційно-негативне ставлення до обраної спеціальності і до майбутньої роботи. Одночасно з цим у правильності обраного шляху впевнені лише троє чи четверо з усієї групи.

Становлення особистості студентів як майбутніх фахівців ускладнюється, якщо професія обиралася компромісне, не з власного бажання (наприклад, з примусу батьків чи тому, що не вдалося вступити в той вуз, в який хотілося)[22].

Дослідження показують, що першокурсники не завжди успішно засвоюють знання зовсім не тому, що отримали слабку підготовку в ЗОШ, а тому, що у них не сформовані такі риси особистості, як готовність до навчання, здатність вчитися самостійно, контролювати і оцінювати себе, володіти своїми індивідуальними особливостями пізнавальної діяльності, уміння правильно розподіляти свій робочий час для самостійної підготовки. Привчені до щоденної опіки і контролю в школі, деякі першокурсники не уміють приймати елементарні рішення. В них недостатньо розвинуті навики самоосвіти і самовиховання. Багато першокурсників на перших порах навчання зазнають великих труднощів, пов'язаних з відсутністю навиків самостійної навчальної роботи, вони не уміють конспектувати лекцію, працювати з підручниками, знаходити знання у першоджерелах, аналізувати інформацію великого об'єму, чітко і ясно висловлювати свої думки. Пристосовування студентів до навчального процесу (за даними вивчення регуляторної функції психіки) закінчується в кінці 2-го - на початку 3-го семестру. Одним з основних завдань роботи з першокурсниками є розробка і впровадження методів раціоналізації і оптимізації самостійної роботи. Існуюча система контролю за самостійною роботою студентів через семінарські, практичні і лабораторні заняття ні в якому разі не виключає пасивності і ухилення від виконання відповідних вимог із сторони деякої частини студентів. Великі резерви для підвищення якості підготовки фахівців відкриває вдосконалення контролю за знаннями студентів. Для вироблення тактики і стратегії, що забезпечує оптимальну адаптацію студента до ВНЗ, важливо знати життєві плани і інтереси першокурсника, систему домінуючих мотивів, рівень домагань, самооцінку, здатність до свідомої регуляції поведінки[19].

В 2014 році кафедрою соціології Дніпропетровського національного університету було проведено опитування серед першокурсників щодо мотивів їх вступу до ВУЗу. Обробивши результати , було досліджено, що 57,7% першокурсників обрали Дніпропетровський національний університет, щоб у майбутньому стати висококваліфікованим спеціалістом в обраному ними напрямку. Це свідчить про те, що рівень формування творчого потенціалу особистості в ДНУ дійсно високий, та ВУЗ забезпечує студентів усіма можливостями для формування освіченої особи.

2.2 СПОСОБИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ НА ПРИКЛАДІ ДНУ ІМ. О. ГОНЧАРА

У Дніпропетровському національному університеті працює комплексна система залучення студентів і аспірантів до науково-дослідної роботи і впровадження її результатів у навчальний процес: збагачення змісту лекцій практичних і лабораторних робіт, створення нових підручників і навчальних посібників. У цілому введення елементів науково-дослідної діяльності в різні форми занять сприяє виробленню в студентів творчих здібностей, ініціативності та самостійного мислення. Наукові дослідження, що проводяться на всіх факультетах, є базою для студентських курсових, магістерських та бакалаврських робіт.

Однією з масових форм організації науково-дослідної роботи студентів залишаються наукові гуртки при кафедрах, тематика роботи яких тісно пов'язана з науковою кафедральною тематикою. Кількість цих гуртків стабільно зростає. На данний момент в Дніпропетровському національному університеті задіяно приблизно 100 таких гуртків,які активно з кожним роком поліпшують свою діяльність і залучають все більше студентів. Залучення студентів до науково-дослідної роботи здійснюється у різноманітних формах:

· Планування і формування наукової тематики, яке проводиться за проектами НДР, з урахуванням досягнень студентів у науково-дослідній роботі.

· Створення і захист об'єктів інтелектуальної власності за участю студентів.

· Стимулювання викладачів шляхом урахування керівництва та досягнень наукової роботи студентів при визначенні наукового рейтингу.

· Науково-технічна пропаганда, що реалізовується шляхом рекламних видань, проведення виставок, наукових конференцій, симпозіумів, семінарів за участю студентів.

· Науково-дослідна та навчально-дослідна робота студентів, що проводиться в студентському науковому товаристві (СНТ), студентському конструкторському бюро (СКБ), наукових гуртках, на підсумковій конференції НДРС і дає можливість студентам набути досвіду за допомогою реальних досліджень та розробок.

· Апробація рівня одержаних студентами фахових знань, у тому числі на І (внутрішньому) та ІІ етапах Всеукраїнської студентської олімпіади та Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт.

· Впровадження стандартів ВНЗ на основі державних стандартів, у тому числі стандартизація форм курсових та дипломних проектів.

· Видання наукових матеріалів: монографій, наукових вісників, збірників наукових праць, підручників та навчальних посібників.

· Впровадження результатів НДР у навчальний процес при викладанні курсів та спецкурсів лекцій, виконанні лабораторних завдань, курсових і дипломних робіт

Відповідно до постанови Міністерства освіти України від 05.06.97 №1/9 - 216 «Про заходи по покращенню наукової роботи студентів як невід'ємної складової частини освітньої діяльності, поліпшенню роботи з талановитою науковою молоддю» створена Рада Молодих Вчених Дніпропетровського національного університету, котра узгоджує свою роботу з проректором з наукової роботи ДНУ.

Ця рада створена з метою об'єднання наукової молоді, виявлення її інтересів переважно у професійній і частково в соціальній сферах. Діяльність РМВ ДНУ здійснюється на основі Конституції України, чинного законодавства держави, нормативних документів Міністерства освіти і науки України та цього Положення, а також принципів демократизму. Добровільності, гласності, рівноправності і самоврядування.

З метою сприяння якнайшвидшому професійному росту наукової молоді РМВ:

· забезпечує методичну та організаційну підтримку публікацій молодих вчених;

· організовує участь наукової молоді у конкурсах наукових праць та бере участь в обговорені висунутих на конкурс робіт;

· організовує збір і поширення інформації про фонди, які пропонують грантову підтримку молодим вченим;

· організовує зустрічі широкої громадськості молодих вчених з провідними вченими, публічні заходи, які мають мету поширення світогляду, посилення виховної роботи, громадянського самовизначення молоді;

· здійснює співробітництво з іншими молодіжними, громадськими, благодійними організаціями з метою підвищення ефективності власної діяльності.

Кафедра соціології ДНУ ім. О.Гончара також грає велику роль у формуванні творчого потенціалу студентів ДНУ. Теоретичні й емпіричні дослідження складних процесів функціонування і розвитку соціальних систем лежать в основі професійної підготовки майбутніх фахівців в галузі соціології, що здійснюється кафедрою соціології Дніпропетровського національного університету. Тим більше, що емпіричні дослідження є однією з форм вивчення дійсності на початковому етапі пізнавального процесу. А проведення соціологічного дослідження є своєрідним мистецтвом і вимагає від соціолога володіння не тільки специфічними соціологічними знаннями та навичками, а й значного професійного досвіду і повних морально-психологічних якостей.

Фізична культура та спорт справляють величезний вплив на формування гармонійної людини, сприяють збереженню на довгі роки здоров'я і фізичної активності. Протягом багатьох десятиліть фізична культура та спорт розвивалися як невід'ємна складова сучасної системи виховання. Вона завжди є справою першочергової державної важливості.

Фізичне виховання і спортивна підготовка у ВНЗ розглядаються як складова всебічного розвитку молоді, органічно пов'язаного із загальним вихованням, тому важливим є пошук і експериментальне впровадження нових форм організації фізкультурної роботи, яка б мала не лише практичне, але й наукове підґрунтя.

Наукові дослідження на кафедрі фізичного виховання та спорту ДНУ почали проводитися з перших повоєнних років. Їх характерною особливістю є спрямованість на вирішення актуальних проблем фізичного виховання студентів та його оптимізації[14].

Якщо ж розглядати ці аспекти з іншого боку,то не зважаючи на те, що в ВУЗі проводиться велика кількість конференцій, семінарів, опублікування наукових робіт студентів, соціологічних досліджень, загалом, все це проводиться за замовленням Університету, але не завжди теми та напрямки конференцій і різноманітних заходів відповідають інтересам студентів.

На мою думку, слід створити науковий гурток при кафедрі соціології,тематика роботи якого буде тісно пов'язана з науковою діяльністю кафедри. Метою цього гуртка має бути організація участі студентів ДНУ у конкурсах наукових праць, організація зустрічей студентів з провідними вченими,публічних заходів, співробітництво з іншими науковими гуртками та організаціями Дніпропетровського національного університету з метою підвищення ефективності власної діяльності. Як відомо, в ВУЗі досить добре розвинені новітні технології і доступ до мережі Інтернет не є проблемою.

Отже, було б цікаво для студентів дискутувати та спілкуватися по скайпу з іншими ВУЗами, спільно проводити наукові дослідження, практикувати нові методи отримання інформації тощо.

Тим не менш, на мою думку ДНУ ім. О.Гончара відкриває дуже великі можливості для студента. Навчаючись у цьому ВУЗі студент активно розвиває свій творчий потенціал. В ДНУ розвиваються найрізноманітніші якості, такі як комунікабельність, організованість, гарне мислення, вміння виступати перед великою аудиторією тощо. Існує безліч наукових гуртків, колективів, рад, які допомагають розвивати інтереси сучасної молоді. Більш того,розвиваються також і фізичні якості. Команди ДНУ займають перші позиції у змаганнях з багатьох видів спорту. Отже, майже всі студенти, які закінчують Дніпропетровський національний університет,стають висококваліфікованими спеціалістами, які у майбутньому не мають жодних проблем з працевлаштуванням.

ВИСНОВКИ

У навчальному процесі студенти набувають певні знання, збагачують свої поняття та уявлення про цінності громадянського суспільства, визначаються у своїх поглядах, світоглядних орієнтаціях та ідеалах суспільно-політичного, морально-правового, культурологічного змісту. Водночас, у їх життєдіяльності набувають питання, пов'язані з прийняттям самостійних рішень, визначенням свого ставлення до певних ситуацій, що мають місце в суспільно-політичному житті, морально-правових відносинах,практиці використання широкого спектру громадянських цінностей, прав та свобод. Також,освіта забезпечує студентів необхідними знаннями, розвиває їх навчальні здібності, уміння і навички, задовольняє пізнавальні інтереси та потреби, створює умови для отримання актуальної інформації з питань сучасної політики, права, етики, культурології, психології та ін.

Соціально - педагогічний аспект проблеми становлення творчої особистості пов'язаний з виявленням того , наскільки сучасна освіта , головний інститут соціокультурного спадкування , готове до формування творчої особистості , об'єктивна потреба в якій детермінована преосвітніми процесами суспільства.

Освіта може розглядатися як соціальна система, що функціонує і розвивається за власними законам , що володіє рядом ознак , серед яких виділяються: цілеспрямованість , цілісність , структурність , взаємодія з середовищем та іншими системами . Процес утворення повинен виражатися в тому , щоб освітня система була здатна не тільки озброювати знаннями учня, а й постійного і швидкого оновлення знань в нашу епоху формувати потребу в їх безперервному самостійному освоєнні , вміння та навички самоосвіти , самостійного і творчого оволодіння цими знаннями протягом всієї активної життєдіяльності людини.

Закінчуючи вищий навчальний заклад, студент розраховує на високий рівень знань,творчих здібностей та гарне працевлаштування, але не завжди ВУЗ випускає висококваліфікованого спеціаліста. Це можна пояснити тим,що існують деякі проблеми щодо формування творчого потенціалу. Проблему реалізації творчого потенціалу можна поділити на три рівні: мікрорівень (студент-потенціал), мезорівень (потенціал-ВУЗ) та макрорівень (ВУЗ-професіонал).

Безумовно, на виході ми отримуємо певний відсоток креативних людей, у долі яких щасливо зійшлися моменти, сприятливі для розвитку їх творчих здібностей. Зійшлися скоріше випадково, ніж закономірно, і їх креативність у рамках традиційної освітньої парадигми - швидше виняток, ніж правило.

творчий потенціал студент вуз

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеева, Е. А. Творческий потенциал личности Текст. / Е. А. Алексеева. Н. Новгород, 1998. - 20 с.

2. Булгакова, Е. В. Профессиональное становление студентов вуза в процессе гуманитарной подготовки: автореф. дис. канд. пед. наук Текст. / Е. В. Булгакова. 2005. - 21 с.

3. Бутенко В.Г. Роль вищої технічної освіти у формуванні громадянських цінностей майбутніх фахівців/ Педагогічні видання / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Журнальні випуски / Випуск №2 [2010].

4. Ватковська М.Г. Вплив системи освіти на розвиток особистості. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzkhups/2009_1/Vatkovs.pdf

5. Городняк І.В., Соціологія освіти/ І.В.Городняк. - Л. : «Новий Світ» - 2000, с.146-183.

6. Городяненко В.Г. Соціологія. Посібник для студентів вищих навч. закладів/ За ред. В.Г.Городяненка. -К., 1999.

7. Ґіденс Е. Соціологія. - К., Основи. - 1999р.,с 486.

8. Загарницька І. Обдарована особистість у світлі соціального замовлення // Вісник інституту розвитку дитини. Вип.9. Серія: Філософія, педагогіка, психологія: Збірник наукових праць. - Київ: Видавництво Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, 2010. - 157 с.

9. Кісіль М.В. Якісна вища освіта в системі загальнолюдських цінностей//Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Формування національних і загальнолюдських цінностей в українському суспільстві»: Збірник статей / За заг. ред. канд. філол. наук, доц. О. С Черемської. - X.: ФОП Лібуркіна Л. М., 2006. - С.39 - 44.

10. Кравчук П.Ф. Формирование творческого потенциала личности в системе высшего образования: Автореф. Дис. докт. филос. наук. - М.: Московский пед. университет, 1992. - 32с.

11. Кучер У.В. Розвиток творчого потенціалу студентів [Електронний

ресурс] / Кучер У.В. - Режим доступу : http://tme.umo.edu.ua/docs/Dod/

2_2010/kucher.pdf

12. Легеза Я. Стимулювання творчої діяльності студентів в процесі

навчання: (Реферат аспіранта НПУ ім. Драгоманова) [Електронний ресурс] /Легеза Яніна. - Режим доступу : http://www.psyh.kiev.ua/ Стимулювання творчої діяльності студентів в процесі навчання

13. Маслоу А. Психология бытия / А.Маслоу. - К.: Ваклер, 1997. - 304 с.

14. Офіційний сайт ДНУ ім. Олеся Гончара. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dnu.dp.ua/ru

15. Погрібна  В. Л. Соціологія професіоналізму : монографія / В. Л. Погрібна. - К. : Алерта : КНТ : ЦУЛ, 2008. - 336 с.

16. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи / Л.Г.Подоляк, В.І.Юрченко. - К.: Каравела, 2008. - 352 с.

17. Степанов С. Ю. Рефлексивная практика творческого развития человека и организаций.-М.: Наука, 2000. -174 с.

18. Ткач Р. В. Психологічні особливості творчої активності особистості.-Запоріжжя : В-во ЗДІА, 1999. -24 с.

19. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. - М.: Академия, 2001. - 304 с.

20. Шевелёва Н.С. Самоактуализация студнетов в процес се обучения в ВУЗе/ Тобольская государственная социально-педагогическая академия им.Д.И.Менделеева, г.Тобольск, Россия.

21. Шевнюк О.Л. Ідеї І.Огієнка у контексті сучасної культурологічної освіти // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка - №9. -2002.- 115с.

22. Яцкова О. Ю. Анализ понятия «творческий потенциал» в современной педагогической литературе/ О. Ю. Яцкова // Педагогика: традиции и инновации: материалы II междунар. науч. конф. (г. Челябинск, октябрь 2012 г.).  -- Челябинск 2012. -- С. 25-27.

22. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: Пер. с англ /Общ. ред. и предисл. А.В.Толстых. - М.: Прогресс, 1996. - 344 с.

Размещено на Allbest.ru