Соціологія сім’ї та шлюбу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра: маркетинг

Контрольна робота

З соціології

Тема: Соціологія сім'ї та шлюбу

Студентки

Бугай Тетяни Володимирівни

2-го курсу, ЗМК-71 групи,

Спеціальності маркетинг

Перевірила:

Васильєва І.В.

Київ - 2008

Зміст

Вступ

1. Шлюб - основа сімейних відносин

2. Форми шлюбу

3. Функції сім'ї

4. Історичний напрям в соціології сім'ї і шлюбу

5. Сім'я як найважливіший соціальний інститут

6. Життєвий цикл сім'ї

7. Криза сім'ї і її майбутнє

8. Розлучення, як суспільне зло

Висновок

Література



Вступ

Сім'я вважається одним з чотирьох фундаментальних інститутів суспільства, що додає йому стабільність і здатність заповнювати населення в кожному наступному поколінні. Одночасно сім'я виступає малою групою - самим згуртованим і стабільним осередком суспільства. Впродовж свого життя людина входить до складу безлічі самих різних груп - групу однолітків або друзів, шкільний клас, трудову бригаду або спортивну команду, - але лише сім'я залишається тією групою, яку він ніколи не покидає.

Сім'я - невід'ємна частина суспільства, і неможливо зменшити її значення. Жодна нація, жодне скільки-небудь цивілізоване суспільство не обходилися без сім'ї. Осяжне майбутнє суспільства також не мислиться без сім'ї. Для кожної людини сім'я - почало почав. Поняття щастя майже кожна людина зв'язує, перш за все, з сім'єю: щасливий той, хто щасливий в своєму будинку. Чи проте завжди ми замислюємося над питаннями:

Чому люди живуть сім'ями?

1. Сім'я - це особиста справа кожного або вона як пов'язана з суспільством?

2. Чи впливає сім'я на суспільство або суспільство чинить ?тиск? на сім'ю?

3. Чи завжди існувала сім'я?

4. Чи збережеться сім'я в майбутньому?

5. Чи витримає сім'я суворі випробування, які переживає наше суспільство сьогодні?

Проблеми сім'ї вивчаються особливою областю соціології. Проблематика досліджень обширна і різноманітна. Процеси розпаду і формування сім'ї, характер виконання її основних функцій, особливості взаємин подружжя і причини сімейних конфліктів в сім'ї, соціальні і економічні чинники, що визначають її спосіб життя, - ось далеко не повний перелік лише основних питань, до яких звертаються соціологи.

Соціологія сім'ї - одна з найбільш розвинених областей соціологічного знання. Тільки в нашій країні бібліографія робіт по соціології сім'ї налічує більше 3 тисяч назв. Провідні дослідники цієї галузі соціології - Э.К. Васильев, А.Г. Вішневській, С.І. Голод, І.С. Кон, М.С. Мацковській, Б.С. Павлов, Н. Р. Юркевіч, А.Г. Харчев, В.Г. Харчева і багато інших. Зарубіжна соціологія має давні традиції вивчення сім'ї. Найбільш відомими фахівцями в даній області є І. Най, І. Рейс, В. Берр, Р. Хилл, М. Бекомбо, А. Жірар, Л. Руссель, Ф. Мішель та інші.



1. Шлюб - основа сімейних відносин

"Шлюб - це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки по відношенню один до одного, до дітей і до суспільства".

Іншими словами, шлюб - це контракт, який полягає трьома сторонами - чоловіком, жінкою і державою. На відміну від всіх інших формальних контрактів, що існують в суспільстві, в ньому обумовлена тільки одна дата - дата укладення шлюбної угоди, але не проставлена дата закінчення дії контракту. Тим самим мається на увазі, що шлюбні узи скріпляють людей до кінця їх життя. У багатьох суспільствах держава бере на себе не тільки оформлення шлюбу, а його освячення здійснює церкву. Подружжя дає клятву вірності один одному і беруть на себе обов'язок соціальної, економічної і фізичної взаємної опіки. Освячення шлюбу перед церковним вівтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу.

Інститут шлюбу самим фактом свого існування свідчить, що суспільство навмисно розділило всі види статевих відносин на схвалювані і несхвалювані, а держава - на дозволені і недозволені. Але так було не завжди. В давнину шлюбні відносини виглядали зовсім інакше, а на зорі людської історії їх не було зовсім.

У будь-якому суспільстві - стародавньому або сучасному - сім'я формується, як правило, через шлюб. Шлюб - санкціонований суспільством сексуальний союз певної тривалості між двома і більш індивідами. Подібний союз звичайно полягає завдяки спеціальній церемонії - інавгурації, урочистому висновку шлюбних уз. Інавгурація може проходити в строго формальній або в абсолютно неформальній атмосфері. Діти, народжені в шлюбному союзі, вважаються законнонародженими, а діти, народжені поза шлюбом - незаконнонародженими.

Шлюб - сукупність звичаїв, які регулюють подружні відносини чоловіка і жінки. У сучасній європейській культурі такі звичаї включають знайомство, заручення, обмін кільцями, медовий місяць, переступання жениха і нареченої через символічну перешкоду.

Всі ці норми, за визначенням американського соціолога До. Девіса, формують якусь цілісну структуру, яку називають інститутом шлюбу. У суспільстві такий інститут виконує радий принципово важливих функцій - відтворення людей, виховання дітей та інші.

Отже, шлюб - інститут, регулюючий відносини тільки подружжя, а сім'я - інститут, регулюючий, крім того, ще і відносини між батьками і дітьми.

сім'я шлюб конфлікт

2. Форми шлюбу

Спосіб, яким вибирається шлюбний партнер, підрозділяє всі форми шлюбу на два типи - ендогамний і екзогамний. При ендогамії партнер вибирається тільки з тієї групи, до якої відноситься сам вибирає, тобто це звичай, по якому дозволені шлюби тільки між особами однієї і тієї ж соціальної групи. Екзогамія припускає вибір шлюбного партнера з чужої групи. Чужою групою може стати клас, раса, нація, вікова категорія.

Розмір шлюбної групи служить підставою для розділення форм шлюбу на дві великі категорії:

- моногамія (шлюбний союз одного чоловіка і однієї жінки);

- полігамія (шлюбний союз більш ніж двох партнерів).

- Кожна з даних категорій розпадається на підвиди. У моногамії виділяють:

а) довічну моногамію;

б) моногамію, що допускає розлучення (шлюб, що легко розводиться);

в) парну сім'ю.

Остання хоч і називається сім'єю, але лише формально. Насправді парна сім'я - це нестійка, короткочасна форма шлюбного союзу. У полігамії виділяють:

а) полігінію (шлюбний союз одного чоловіка з декількома жінками);

б) поліандрію (шлюб однієї жінки з декількома чоловіками);

в) груповий шлюб (шлюбний союз декількох чоловіків і декількох жінок).

Класифікацію форм шлюбу можна провести і по самих різних критеріях: шлюб по змові, шлюб по коханню, шлюб по розрахунку, шлюб по рекомендації посередників. Посередники - друзі і знайомі, які рекомендують майбутнього жениха або наречену.

Гостьовий шлюб. Цей термін прийшов з Франції. Подружжя мають дві квартири і живуть роздільно, відвідуючи один одного 2-3 рази на тиждень: і одружені, і вільні одночасно.

Нерівний шлюб має на увазі, що подружжя розрізняється за якою-небудь значущою ознакою - суспільному положенню, віку, доходу і т.д.

Іншим критерієм класифікації виступає платня за шлюб. Інститут купувального шлюбу має давні традиції. Він виник одночасно з груповим шлюбом і усередині нього. Ранню форму купувального шлюбу можна назвати дарообміну. Обряд одруження здійснювався у вигляді еквівалентного дарообміну. Дві групи обмінювалися "подарунками", яким могла служити жінка. Родичі жінки "дарували" родичам чоловіка його майбутню дружину в обмін на рівноцінні послуги і допомогу, які зобов'язувалися надати другі першим.

На відміну від стародавніх форм купувального шлюбу, що здійснювалися у вигляді еквівалентного дарообміну, пізніші його форми, особливо в епоху патріархату, виявлялися вже у формі нерівного дарообміну. Чоловік підносив нареченій дорожчі подарунки, ніж одержував від неї, - відповідно своєму привілейованому положенню, розмірам багатства і політичної влади. З тих пір можна говорити про нову форму купувального шлюбу - викупному шлюбу. Тепер усній домовленості молодих людей або їх батьків було вже недостатньо. Оскільки йшлося про крупний стан, остільки виникла необхідність в ув'язненні договори, де обмовлялися права і обов'язки сторін, а також розмір викупу.

Поступово купувальний шлюб перетворився на частину родоплеменних заходів, і на мусульманському Сході виникла нова форма купувального шлюбу - шлюб, калиму. Калим, викуп за наречену, спочатку виплачувався роду, а пізніше - батькам як компенсація за втрату робітниці. Як пережиток калим зберігся у деяких народів Азії і Африки.

Окрім купувального шлюбу існує хижацький шлюб. Такий шлюб виник в давнину і зберігся у деяких народів як загальноприйнята норма (Закавказзя) або як девіантна поведінка (Європа).

3. Функції сім'ї

Соціальні функції сім'ї мають два основні джерела їх виникнення: потреби суспільства і потреби самої сімейної організації. Як той, так і інший чинник історично змінюються, тому кожен етап в розвитку сім'ї пов'язаний з відмиранням одних і формуванням інших функцій, із зміною як масштабів, так і характеру її соціальної діяльності. Проте при всіх вказаних змінах суспільство на будь-якому ступені свого розвитку потребує відтворення населення тому воно завжди зацікавлене в сім'ї як механізмі цього відтворення.

Отже, сім'я може розглядатися як соціальний інститут, і як сімейна група, що виконує певне соціальне завдання. Можна виділити наступні основні функції сім'ї, сприяючі реалізації цього завдання:

Репродуктивна функція виконує два основні завдання: суспільну - біологічне відтворення населення, і індивідуальну - задоволення потреби в дітях. У її основі лежить задоволення фізіологічних і сексуальних потреб, спонукаючих людей протилежної полови об'єднуватися в сімейний союз. Виконання цієї функції сім'єю залежить від всієї сукупності суспільних відносин. Останніми роками ця функція привертає загальну увагу: Скільки сучасній сім'ї мати дітей? Соціологи відзначають, що для нормального відтворення населення в сім'ї повинні бути три дитини.

У сім'ї виховуються і дорослі, і діти. Особливо важливе значення має її вплив на підростаюче покоління. Тому виховна функція сім'ї має три аспекти. Перший - формування особи дитини, розвиток його здібностей і інтересів, передача дітям дорослими членами сім'ї (матір'ю, батьком, дідусем, бабусею і ін.) накопиченого суспільством соціального досвіду, збагачення їх інтелекту, естетичний розвиток, сприяння їх фізичному вдосконаленню, зміцненню здоров'я і виробленню навиків санітарно-гігієнічної культури. Другий аспект - сім'я робить величезний вплив на розвиток особи кожного її члена протягом всього його життя. Аспект третій - постійний вплив дітей на батьків (і інших дорослих членів сім'ї), спонукаючи їх активно займатися самовихованням.

Виконуючи господарсько-економічну функцію, сім'я забезпечує міцні економічні зв'язки між своїми членами, підтримує матеріально неповнолітніх і непрацездатних її членів суспільства, надає допомогу і підтримку тим членам сім'ї, у яких виникають матеріальні, фінансові труднощі.

Відновна функція направлена на відновлення і зміцнення фізичних, психологічних, емоційних і духовних сил людини після трудового робочого дня. У нормально функціонуючому суспільстві реалізації цієї функції сім'ї сприяють скорочення загальної тривалості робочого тижня, збільшення вільного часу, зростання реальних доходів.

Призначення регулятивної функції полягає в тому, щоб регулювати і упорядковувати відносини між підлогами, підтримувати сімейний організм в стабільному стані, забезпечувати оптимальний ритм його функціонування і розвитку, здійснювати первинний контроль за дотриманням членами сім'ї суспільних норм особистого, групового і суспільного життя.

Сім'я як соціальна спільність є первинним елементом, опосредующим зв'язок особи з суспільством: вона формує у дитини уявлення про соціальні зв'язки і включає в них його з народження. Звідси наступна найважливіша функція сім'ї - соціалізація особи. Потреба людини в дітях, їх вихованні і соціалізації додає сенс самому людському життю. Дана функція сприяє виконанню дітьми певних соціальних ролей в суспільстві, їх інтеграції в різні соціальні структури. Ця функція тісно пов'язана з природною і соціальною суттю сім'ї як відтворювачки людського роду, а також з господарсько-економічною функцією сім'ї, оскільки виховання дітей починається з їх матеріального забезпечення і догляду за ними.

Все більше значення соціологи надавали і додають комунікативній функції сім'ї. Можна назвати наступні компоненти цієї функції: посередництво сім'ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебачення, радіо, періодичний друк), з літературою і мистецтвом; вплив сім'ї на багатообразні зв'язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і на характер її сприйняття; організація внутрісімейного об'єднання.

Досугова функція здійснює організацію раціонального дозвілля і здійснює контроль у сфері дозвілля, крім того, задовольняє певні потреби індивіда в проведенні дозвілля. Досугова функція орієнтірована на оптимізацію організації вільного сімейного часу на задоволення потреб членів сім'ї в спілкуванні, підвищення рівня культури, поліпшення стану здоров'я, відновлення сил. У щасливих сім'я відбувається взаємозбагачення інтересів подружжя і їх дітей, досугова діяльність носить переважно розвиваючий характер.

Соціально-статусна функція пов'язана з відтворенням соціальної структури суспільства, оскільки надає (передає) певний соціальний статус членам сім'ї.

Емоційна функція припускає отримання емоційної підтримки, психологічного захисту, а також емоційна стабілізація індивідів і їх психологічна терапія.

Функція духовного спілкування припускає розвиток осіб членів сім'ї, духовне взаємозбагачення.

Сексуальна функція сім'ї здійснює сексуальний контроль і направлена на задоволення сексуальних потреб подружжя.

4. Історичний напрям в соціології сім'ї і шлюбу

Сім'я є одним з найстародавніших соціальних інститутів. Вона виникла набагато раніше за релігію, державу, армію, освіту, ринок.

До визначення природи і суті сім'ї мислителі минулого підходили по-різному. Одна з перших спроб визначити характер шлюбно-сімейних відносин належить старогрецькому філософу Платону. Патріархальну сім'ю він вважав незмінним, початковим суспільним осередком, оскільки держави виникають в результаті об'єднання сімей. Проте Платон не був послідовний в поглядах на сім'ю. У проектах "Ідеальної держави" в цілях досягнення згуртованості суспільства він пропонував введення спільності дружин, дітей і майна. Ця ідея була не нова. Старогрецький історик Геродот в своїй знаменитій "Історії" відзначає, що спільність жінок була відмінною рисою у ряду племен. Такі відомості зустрічаються впродовж всієї античної епохи.

Аристотель, критикуючи проекти "Ідеальної держави", розвиває ідею Платона про патріархальну сім'ю як початковому і основному осередку суспільства. При цьому сім'ї утворюють "селища", а з'єднання "селищ"- держава.

Англійський філософ Томас Гоббс, розробляючи проблеми моральної і цивільної філософії, спростовував точку зору на шлюб як щось нечисте, позбавлене святості, бажаючи повернення земному інституту шлюбу його духовної цінності.

Французький просвітитель Жан-Жак Руссо писав: "Найстародавніше зі всіх суспільств і єдино природне - це сім'я. Таким чином, сім'я - це, якщо завгодно, прообраз політичних суспільств."

Філософи античності, середньовіччя і частково навіть нового часу виводять суспільні відносини з сімейних відносин, звертають основну увагу на відношення сім'ї до держави, а не на характеристику її як особливого соціального інституту. До певної міри ці погляди розділяли навіть німецькі філософи Кант і Гегель.

Основу сім'ї Кант бачив в правовому порядку, а Гегель - в абсолютній ідеї. Відмітимо, що учені, що визнають вічність і значення моногамії, фактично ототожнюють поняття "шлюб" і "сім'я", відмінності між ними зводяться до формального початку. Звичайно, між поняттями "шлюб" і "сім'я" існує тісний взаємозв'язок. Недаремно в літературі минулого, а іноді і сьогодення, вони нерідко використовуються як синоніми. Проте в суті цих понять не тільки загальне, але немало і особливого, специфічного. Так, учені переконливо довели, що шлюб і сім'я виникли в різні історичні періоди. Сучасні радянські соціологи визначають шлюб як соціальну форму відносин, що історично змінюється, між жінкою і чоловіком, за допомогою якої, суспільство упорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їх подружні і батьківські права і обов'язки.

Сім'я є складнішою системою відносин, чим шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але і їх дітей, а також інших родичів або просто близьких подружжю і необхідних їм людей.

Затвердження історичного погляду на шлюб і сім'ю відбувалося двома шляхами:

1) за допомогою дослідження минулого сім'ї, зокрема, шлюбно-сімейного устрою так званих примітивних народів;

2) шляхом вивчення сім'ї в різних соціальних умовах.

Біля витоків першого напряму стоїть швейцарський учений Іоганн Бахофен, автор роботи "Материнське право", де він висунув тезу про універсально-історичний розвиток первісної людини від первинного безладного спілкування полови до материнського, а потім до батьківського права. Через аналіз стародавніх класичних творів він довів, що до одношлюбності і у греків і у азіатів був такий стан, коли не тільки чоловік вступав у статеві відносини з декількома жінками, але і жінка - з декількома чоловіками.

Найбільшою віхою на шляху обґрунтування еволюційних ідей була праця американського ученого Л. Моргана "Стародавнє суспільство". Пізнє обґрунтування походження, і розвитку сім'ї дали К. Маркс і Ф. Энгельс. Вони стверджували, що економічні відносини, що становлять основу суспільно-економічних формацій, є в той же час і основою сім'ї. К. Маркс відзначав, що "сім'я повинна розвиватися у міру того, як розвивається суспільство, і повинна змінюватися у міру того, як змінюється суспільство". Энгельс показав, що разом з розвитком суспільства і сім'я, як його найважливіший осередок, під впливом соціально-економічних умов переходить з нижчої форми у вищу.

В.І. Ленін, також відзначив, що в розвитку сім'ї визначальним чинником були і будуть соціально-економічні відносини. Означає, сім'я є продуктом історичного розвитку, і кожна суспільно-економічна формація має властиві тільки їй шлюбно-сімейні відносини.

З середини XX століття в розвитку соціології сім'ї починається стадія, яку назвали "періодом побудови систематичної теорії". Саме з того часу почалося накопичення великої кількості емпіричних даних по численних аспектах шлюбно-сімейних відносин. Швидкий розвиток електронно-обчислювальної техніки дав можливість більш глибоко і серйозного аналізу одержаних даних.

Проблематика сім'ї в цей період стає все більш актуальною, що пов'язано з початком дестабілізації сім'ї і шлюбу. Збільшується число дослідницьких центрів. Спочатку в США, потім в Англії, Австрії, Канаді, Нідерландах, Фінляндії, Франції, Швеції і т.д. Пізніше - в СРСР і країнах східної Європи.

У соціології сім'ї і шлюбу зроблено немало. Наголошується значне просування в розробці теорії, її понятійно-категоріального апарату, практичних рекомендацій по вдосконаленню соціальної політики у сфері шлюбно-сімейних відносин, є плідні підходи до дослідження сім'ї і шлюбу, накопичений величезний емпіричний матеріал. При належній систематизації і доповненнях розроблені концепції, твердження, одержані висновки могли б додати фундаментальність і укріпити цілісність спеціальної соціологічної теорії сім'ї і шлюбу.

5. Сім'я як найважливіший соціальний інститут

Існування сім'ї, як і все соціальних інститутів, обумовлене суспільними потребами. Як і всі соціальні інститути, сім'я є системою дій і відносин, необхідних для існування і розвитку суспільства. "Сім'я - мала соціальна група, члени якої сполучені шлюбом або кровною спорідненістю, спільністю побуту, взаємодопомогою, і взаємної і моральної відповідальності".

Через сім'ю якнайповніші виражається єдність соціального і природного в людині, соціальній і біологічній спадковості. По своїй суті, сім'я є первинною сполучною ланкою між природою і суспільством, матеріальною і духовною сторонами життєдіяльності людей.

6. Життєвий цикл сім'ї

Життєвий цикл сім'ї - послідовність значущих, етапних подій в існуванні сім'ї - починається з укладення шлюбу і кінчається його розірванням, тобто розлученням. Не розведене подружжя, що проходить всі стадії життєвого циклу, послужило ученим як ідеальний тип для виділення етапів життєвого циклу сім'ї. Набагато складніше побудувати схему життєвого циклу для подружжя, яке кілька разів розлучалося і створювало повторні сім'ї.

Коротко кажучи, життєвий цикл сім'ї полягає в наступному. Укладення шлюбу служить першою, або початковою стадією сім'ї. Після деякого часу у молодого подружжя з'являється перша дитина. Ця фаза продовжується від моменту укладення шлюбу до народження останньої дитини і називається стадією зростання сім'ї.

Друга стадія починається з моменту народження останньої дитини і триває до того часу, коли з батьківської сім'ї відселяється перша доросла дитина, що обзавелася власною сім'єю.

На третій стадії процес відселення дорослих дітей продовжується. Вона може бути дуже довгою, якщо діти народжуються через великі проміжки часу, і дуже короткої, якщо наступні один за іншим по роках народження діти по черзі покидають сім'ю. Її називають "зрілою" фазою. В цей час у перших дітей, що відселилися, народжуються власні діти і батьківська сім'я часто перетворюється на місце, де виховуються внуки.

Четверта стадія - стадія самоти в старості, або стадія "загасання". Вона закінчується із смертю одного або обох подружжя.

Завершаюча стадія життєвого циклу як би повторює першу - шлюбна пара залишається наодинці з собою. Різниця полягає лише у віці - на початку це молода пара, а зараз вона постаріла.

7. Криза сім'ї і її майбутнє

Не секрет, що сучасна сім'я переживає кризу. Проявами цієї кризи служать такі показники, як падіння народжуваності, нестабільність сім'ї, зростання кількості розлучень, поява великого числа бездітних сімей , свідома відмова від народження єдиної дитини. Також масова відмова від дітей, здача їх в пологові або дитячі будинки, удома дитини, приймачі-розподільники, втеча дітей з будинку, жорстоке поводження з дітьми аж до позбавлення життя своїх дітей.

Показником кризи сім'ї виступає також різке скорочення рівня "бачності" і одночасно активне зростання позашлюбної народжуваності.

Реформування суспільства різко загострило проблему сімей, що потребують соціального захисту. Серед її об'єктів - сім'ї самотніх матерів, військовослужбовці термінової служби з дітьми; сім'ї, в яких один з батьків ухиляється від сплати аліментів; сім'ї з дітьми-інвалідами; що узяли дітей під опіку; багатодітні з малолітніми дітьми до трьох років; студентські сім'ї з дітьми.

За три роки відбулося значне зростання малозабезпечених сімей серед багатодітних і неповних. При цьому чітко простежується і інша тенденція - зниження кількості багатодітних сімей і зростання сімей з дітьми-інвалідами і неповних.

Причин кризового положення сімей можна умовно розділити на економічні і соціальні. Економічні - втрата роботи, невиплата заробітної платні або допомоги, низький рівень оплати праці - є найбільш характерними. Серед соціальних причин часто зустрічаються такі, як алкоголізм, дармоїдство, протиправна поведінка одного або обох подружжя. Як правило, цьому супроводить низький культурний рівень, бездуховність, безвідповідальність перед дітьми. Дитина, що росте в такій сім'ї, часто неврівноважена, психологічно пригнічений, формує стереотипи суспільної поведінки неадекватні загальному соціальному і культурному середовищу. Дуже часто діти саме з таких сімей - важкі діти, важкі підлітки, серед яких зустрічаються юні правопорушники.

При прогнозуванні сімейно-шлюбних відносин слід мати на увазі, що сім'я опинилася під прицілом не однієї, а відразу декількох глобальних тенденцій, що зачепили і наше суспільство. Це перехід (сподіватимемося, до цивілізованого) до ринку, демократизація суспільства, інформатизація суспільства, зростання особового потенціалу, зростаюча роль жінок в суспільному житті.

За відсутності державної програми адаптації сім'ї до перехідного стану суспільства сім'я сама методом проб і помилок, ціною великих позбавлень "нащупує" механізми виживання. У сучасних умовах значно змінюються соціальні функції сім'ї. Наприклад, великим перетворенням піддається економічна функція сім'ї. Ринкові відносини значно прискорили відмову від патерналістського, утриманської свідомості сім'ї і розуміння того, що виживання сім'ї - справа рук самої сім'ї. На основі зміни відносин власності сім'я все частіше починає виступати господарсько-економічною одиницею різних альтернативних видів власності: сімейної, орендної, фермерської, індивідуальної, кооперативної, особистої присадибної і ін. Сім'я шукає внутрішні резерви виживання, по-своєму освоюючи новий, ринковий вигляд діяльності: приватнопідприємницьку, човниковий комерційну, спекулятивно-посередницьку. У цих умовах гарантованою підтримкою сімейного бюджету все більш виступає особисте підсобне, дачне і присадибне господарство. Його частка в сімейному бюджеті за останні 5 років різко зросла.

Розвиток сучасної сім'ї багато в чому пов'язаний із зростанням ролі і значення особового потенціалу в сімейних відносинах. Це обумовлено дією таких чинників, як перехід до ринкових відносин, правової держави, інформаційних технологій. Що в свою чергу вимагає найбільшого розкриття творчого потенціалу особи, можливостей її соціальної адаптації. Складається нове відношення до кожного члена сім'ї як персони, що породжує по суті нову найважливішу функцію сім'ї - персоналітарную (від лат. persona - персона, особа). Це означає формування такого типу сім'ї, де вищою цінністю стануть індивідуальність особи, її права і свободи, де будуть створені умови для творчого розвитку і самовираження кожного члена сім'ї, включаючи батьків і дітей, на основі пошани гідності особи, любові і згоди. Персоналітарная функція сім'ї в перспективі повинна стати ведучою, визначальної суть сім'ї в інформаційному суспільстві.

Серйозним змінам піддасться і репродуктивна функція сім'ї. Соціологи відмітили, що в містах дітей народжується менше, ніж в сільській місцевості. На кількість дітей в сім'ї впливає не тільки урбанізація і пов'язана з нею екологія, але і рівень освіти жінки. Проте найбільший вплив на перетворення відтворюючої функції сім'ї надає зміну основи обміну речовин між людиною і природою у зв'язку з інформатизацією суспільства. Розвиток інформаційного виробництва зажадає певної відповідності між новітніми предметами і засобами праці, новітніми технологіями і здатністю працівника до праці: його загальною культурою, інформованістю, інтелектуальними здібностями, професіоналізмом, станом здоров'я, інтересом до роботи, працездатністю, здібністю до швидкої адаптації, умінням самостійно ухвалювати рішення. Різко зростає цінність кожного життя. Людина в інформаційному суспільстві буде активна займатися підвищенням інформованості, збереженням здоров'я, хорошої форми.

Для забезпечення якісного зростання працівника і підростаючого покоління повинні бути створені відповідні життєві умови і матеріальні засоби, що включають рівень утворення і культури, житлові умови, якість живлення, охорони здоров'я, сфери послуг, можливості відпочинку, зняття нервової напруги. Одним словом, зростає потреба як життя.

Таким чином, репродуктивна функція сім'ї буде направлена на свідоме обмеження народжуваності і забезпечення високої якості підготовки дитини до життя і праці в умовах інформаційного суспільства. Акцент робитиметься на розкритті індивідуальних здібностей особи. Сімейні конфлікти в інформаційному суспільстві відбуватимуться в основному із-за невміння і небажання зважати на індивідуальні особові особливості членів сім'ї. Неповага до особистої гідності кожного окремого члена сім'ї - серйозна причина для конфронтації і відчуження.

8. Розлучення, як суспільне зло

"Не зійшлись характерами..." Таке пояснення причини розірвання шлюбу стало настільки поширеним, звичним, що ми не завжди замислюємося над ним. А замислитися варто, хоча б тому, що серед мотивів розлучень цей посідає одне з провідних місць. До того ж і після розлучення нерідко він стає перешкодою або причиною побоювань наступних спроб влаштувати сімейне життя.

Що ж лежить в основі виникнення сімейної проблеми? Причин чимало. І соціальних, і економічних...

Кожне подружжя насамперед поєднує дві особистості. Саме міжособистісні стосунки чоловіка і жінки становлять психологічний зміст шлюбу, породжують проблему сумісності. Вона відома людству з давніх-давен. "Підходять чи не підходять він і вона один одному і чому?" -- питання, що часто постає і в буденному житті, і в літературі, фольклорі, особливо у народних шлюбних піснях.

Ідеал сумісності у шлюбі чудово сфор-мулював видатний німецький філософ І. Кант. Він вважав, що шлюбна пара має утворити немов би єдину моральну особистість. Та в реальних подружніх стосунках досягти такої єдності вкрай непросто. Спробуємо усвідомити -- що ж таке сумісність чи вона дається природою, чи формується і як, що потрібно для досягнення подружньої сумісності -- щасливий випадок чи свідомі зусилля? Якщо ж зусилля, то які саме?

Ці питання надзвичайно складні й остаточних висновків чи рецептів наука тут дати не може.

Міжнаціональний шлюб стає типовим сучасним шлюбом. Вже самим фактом такого шлюбу наречені виявляють відсутність національних упереджень, повагу до інших націй.

Нерідко у національно-змішаних сім'ях стикаються різні, подекуди протилежні, уявлення про чоловіка і жінку, про сім'ю. Адже здебільшого саме у сім'ї зберігаються національні традиції, культурно-історичні звичаї та ритуали. Тому можна стверджувати, що сімейна свідомість людини відзначається найбільшою консервативністю, схильністю до традиційності.

Але залишки патріархальних, традицій-них сімейних уявлень ще досить стійкі. Чималою мірою стосується це розподілу ролей у сім'ї. Так, для деяких чоловіків просто нестерпною стає думка, що його чоловічу владу дружина може поставити під сумнів.

Нерідко побутові суперечки виникають з докорів чоловіка дружині (особливо городянці): погано готуєш, лінива, тобі аби розважатися чи телевізор дивитися, не господарка тощо. Тобто чоловік вважає, що дружина систематично недовиконує свою "законну" хатню роботу, а з точки зору жінки чоловік вимагає чогось нереального. А річ у тому, що чоловік вимагає не стільки виконання якоїсь конкретної роботи, а просто хоче бачити свою дружину в господарських клопотах з раннього ранку до вечора.

Коли деяким невдалим шлюбам ставиться діагноз: "Не зійшлися характерами", то мається на увазі саме психологічна несумісність подружжя. Але цей вираз не досить точний. Адже крім характеру й інші структури людської психіки відіграють значну роль у спілкуванні, а особливо у спільному житті чоловіка і жінки. Отже, у разі психологічної несумісності двоє "не сходяться" не тільки характерами, а й інтелектами, почуттями, уподобаннями, потребами, установками та чимало іншим. В реальному житті міра сумісності людських психічних властивостей істотно відрізняється. Так, наприклад, чоловік може мати зі своєю дружиною спільні інтереси, але різні уявлення про сімейні обов'язки, схожі життєві принципи, але протилежні темпераменти, однаково ставитися до виховання дітей, але мати інший тип емоційного реагування. Тобто сім'я виявляє різні психологічні "зони", в яких відносини подружжя коливаються від "повної сумісності" до "несумісності".

Складність досягнення психологічної сумісності передусім у тому, що внутрішнє життя кожної людини являє собою справжній світ зі своїми власними законами. Як же відбувається у подружньому житті взаємодія таких світів?

Подружжя, що живе в постійних супереч-ках, повинно усвідомити: хронічні зіткнення -- показник досить серйозної несумісності, яка загрожує дальшим розладом стосунків. Якщо сім'я не подолає цю стадію, вона мало-помалу переходить до стійкої незлагоди, яка стає визначальною рисою психологічного клімату. Усе починається зі сварок. Енергія доброзичливості вже розсіялася, набирає енергії ворожість. Подружні зіткнення стають дедалі більше непримиренними, стосунки загострюються, зростає подружня відчуженість. У сварках вже не шукають істину, а зриваються на звинувачення, образливі епітети, уїдливо підмічають і висміюють помилки та вади один одного.

Дійсна причина конфліктів відходить на задній план, а стосунки поступово набирають форми психологічної боротьби, де суперники вже не завжди церемоняться один з одним.

Важче стає миритися. На очах сім'я як спільність перестає існувати, та порятунок ще можливий. Подружжю потрібні буквально відчайдушні зусилля, щоб урятувати залишки поваги і взаєморозуміння. Коли ж це не вдається, сім'я скочується до сумнозвісної стадії скандалів.

Важливо підкреслити - подружжю, яке дійшло до стадії психологічної війни, жити разом не тільки немає сенсу, а й небезпечно. Краще у таких випадках розлучатися і спробувати відновити власну здатність до доброти, теплих почуттів. Вони можуть стати у нагоді, а точніше просто необхідні в подальшому житті кожного.



Висновок

Отже, сім'я є одним з найстародавніших соціальних інститутів. Вона виникла набагато раніше за релігію, державу, армію, освіту, ринок. Сім'я - єдиний і незамінний виробник самої людини, продовження роду. Але, на жаль, виконує вона цю головну функцію із збоями. І залежить це не тільки від неї, але і від суспільства. Сім'я виникає з потреби задовольнити особисті потреби і інтереси індивідів. Будучи частиною суспільства, вона сполучає їх з суспільними інтересами. Особисті потреби організовуються на основі прийнятих в суспільстві норм, цінностей, зразків поведінки і часто відбувається так, що безцеремонне втручання суспільства в життя сім'ї руйнувала її і життя людей її складових, доводило її до жебрацького існування.

Причин, спонукаючих людей об'єднаються в сімейні групи, створювати стійкі зв'язки і взаємодії багато, але основою в першу чергу є потреби людини. Кажучи науковою мовою, духовні, фізіологічні і сексуальні потреби чоловіка і жінки спонукають їх об'єднаються для сумісного здійснення цілей: відтворення людського роду, створення матеріальних умов існування - житла, одяг, живлення; задоволення потреби в дітях, біологічної залежності дітей від батьків, потреби в сексі. Хіба людина не може задовольнити цю потребу поза сім'єю? Звичайно, може. Але чи не повчальний досвід предків? Обернувши свій погляд в минуле, ми усвідомлюємо, що суспільство в цілому, а значить і люди, його складові, зацікавлені в тому, щоб ці біологічні потреби здійснювалися в рамках сім'ї. Тільки виявивши ці специфічні особливості в реалізації потреб людини в умовах сім'ї, можна зрозуміти суть сім'ї як соціального інституту, а разом з цим і витоки живучості сім'ї, її життєстійкості, привабливості для людини.

У чому ж незламна сила сім'ї? Сила і привабливість сім'ї, її суть полягає в тій цілісності, яка властива сім'ї і соціальній спільності, і як малій соціальній групі, і як соціальному інституту. Цілісність сім'ї утворюється за рахунок взаїмопрітяження і взаїмодоповнення полови, що створює єдину "андрогенну істоту", якусь цілісність, що не зводиться ні до суми членів сім'ї, ні до окремого члена сім'ї.

Література

Гребенников И.В. Основы семейной жизни: учебное пособие для студентов педагогических институтов. - М.: Просвещение, 1991. - 275 с.

Кравченко А.И. Общая социология: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 479 с.

Основы социологии: Учебное пособие / Под общ. ред. проф. М.В. Прокопова. - М.: Издательство РДЛ, 2001. - 192 с.

Ковалёв С.В. Психология современной семьи.

Витек К. Проблемы супружеского благополучия. - М., “Прогресс”, 1988.

Сысенко В.А. Супружеские конфликты. - М., 1981.

Білоус В.С.Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 140 с.

Размещено на Allbest.ru