Соціальні умови формування успішної кар’єри

Аналіз процесу формування кар'єри в сучасному суспільстві та соціальних детермінант її розвитку. Кар’єра як складне та багатомірне явище сучасної реальності в системному баченні. Обґрунтування вибору індивідами дій щодо управління власною кар’єрою.

Рубрика Социология и обществознание
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 18.10.2013
Размер файла 55,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ”

Алексенцева-Тімченко Катерина Сергіївна

УДК 316.477 (043.3)

СОЦІАЛЬНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УСПІШНОЇ КАР'ЄРИ

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Запоріжжя - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Науковий керівник - доктор соціологічних наук, професор

Подшивалкіна Валентина Іванівна,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова (м. Одеса),

завідуюча кафедрою загальної та соціальної

психології.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Лукашевич Микола Павлович,

Інститут підготовки кадрів

Державної служби зайнятості України (м. Київ),

завідувач кафедри соціології та соціальної роботи;

кандидат соціологічних наук,

Альшевська Неоніла Юріївна,

Житомирська дирекція

“Райффайзен Банк Аваль” (м. Житомир)

радник директора.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса

Шевченка (м. Київ), кафедра загальної соціології

Захист відбудеться “ 27 ” квітня 2007 року о ...... годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.02 при Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б, т. 64-57-15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б.

Автореферат розісланий “___” березня 2007р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.Л. Катаєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Активний розвиток громадянського суспільства підвищує роль особистості в організації власного життя та виборі форм професійного самовираження, зумовлюючи інтерес дослідників до соціальної творчості, у тому числі й у сфері побудови кар'єри. Кар'єрний шлях людини має свої етапи, які детерміновані суб'єктивними та об'єктивними чинниками, що найбільшою мірою впливають на різні його варіанти. Сьогодні звернення до заданої теми пов'язане з тим, що сучасний етап розвитку суспільства характеризується якісним зрушенням у сприйнятті людиною свого професійного шляху. Старі моделі побудови кар'єри не дозволяють досягти успіху за новими умовами, тому що породжені попереднім соціальним контекстом, тому й не зорієнтовані на цінності та норми сучасного суспільства. Внаслідок цього виникає необхідність адаптації індивідів до нових умов. Інформаційне суспільство сприяє формуванню індивідуальної кар'єри, презентуючи в ЗМІ моделі успішної професійної соціалізації. Дана тенденція, а також поява багатьох конкуруючих фахівців у сфері різного роду консультування, у тому числі й у побудові кар'єри, приводить до того, що остання здобуває штучний характер та представляє індивідуальний конструкт щодо реалізації особистісного та професійного потенціалу. Однак, така ситуація приводить до того, що, формуючи власну кар'єру, людина стикається з проблемою балансування між загальним (стандартизованим, типовим) та одиничним (унікальним). Отже, взаємодія даних чинників приводить до того, що явище “кар'єра” вимагає соціологічного осмислення як цілісного процесу з урахуванням об'єктивних та суб'єктивних умов її формування, що також спричиняє необхідність пошуку найбільш адекватного методу її дослідження.

Складність розробки стратегії дослідження даного явища пов'язана з його особливостями, тому що побудова кар'єри є елементом біографічного проекту особистості. Отже, потрібен підхід, що дозволяє розглядати кар'єру не тільки як послідовність заняття індивідами професійних позицій, але й що дозволяє зрозуміти більш глибинні елементи у формуванні кар'єрних стратегій. Це направляє дослідника у сферу “життєвого світу” особистості, який є цілісною структурою людської практики та протиставляється “системі” як сукупності об'єктивованих структур, що примусово впливають на поведінку індивіда. Отже, для його розуміння необхідне застосування м'яких процедур, з нежорсткими вимогами, здатних вичленувати процесуальний характер явищ, що відбуваються. Саме такі методи й містить у своєму арсеналі якісна соціологія, в рамках якої дослідник має змогу прийняти точку зору суб'єкта дії та відтворити світ у якому він живе та який когнітивно конструює. Індивідуальний характер процесу побудови кар'єри зумовлює вибір методу аналізу біографічного дискурсу щодо визначення умов її формування. Біографічний метод використовується багатьма гуманітарними науками для вивчення різних явищ. Незважаючи на універсальний характер його застосування, дискусійним залишається проблема адаптації інструментарію даного методу до об'єктів сучасної реальності, одним із яких виступає процес формування успішної кар'єри.

Проблема дослідження професійної кар'єри не нова для сучасної соціології. Кар'єра досліджувалась в аспекті соціальної мобільності та соціальної структури у роботах російських соціологів В.Левічевої, М.Ліпатової, О.Омельченко, П.Сорокіна; в подібному руслі виконано і роботи вітчизняних вчених - О.Куценко, С.Макєєва, Б.Нагорного. Соціально-економічну основу кар'єри розглянуто Т.Заславською, В.Калмик, С.Оксамитною, Є.Суїменко, Р.Ривкіною. В аспекті становлення життєдіяльності та розвитку людини в суспільстві кар'єра аналізується у роботах Є.Головахи, Г.Іванченко, О.Комозіна, В.Оссовського, В.Подшивалкіной, Ю.Рєзника, Л.Сохань. В аспекті менеджменту людських ресурсів та самоменеджменту кар'єру розглядають такі західні та вітчизняні дослідники як В.Андрєєв, М.Вудкок, Л.Зайверт, В.Карпічев, М.Лукашевич, Д.Френсіс. Застосування біографічного методу для дослідження соціально-психологічних процесів життєдіяльності особистості (адаптації, ідентифікації, самореалізації тощо) представлено у роботах В.Заблоцького, О.Злобіної, О.Кроніка, О.Рєзника, Н.Соболєвої, В.Тихоновича та ін. Як предметна галузь дослідження спеціальної дисципліни “соціологія кар'єри” кар'єра активно досліджується М.Лукашевичем, а також Н.Альшевською. Важливі результати дослідження механізмів формування професійної кар'єри з використанням якісних методів представлені у роботах російських дослідників, зокрема, І.Козіної, Г.Готліб, В.Семенової.

Незважаючи на вагомий науковий досвід у дослідженні різноманітних аспектів кар'єри, наявні теоретичні розробки та практичні рекомендації не встигають адекватним чином відобразити соціальні зміни, що відбуваються у суспільстві. Отже, наукова проблема полягає в тому, що в умовах сучасного суспільства стають недостатніми існуючі соціологічні знання, які стосуються процесу формування кар'єри, та в цілому уявлення про соціальні детермінанти її розвитку. Все вищевказане визначає наукову, теоретичну та практичну актуальність теми дослідження.

Мета дисертаційного дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні процесу формування успішної кар'єри та концептуалізації умов, що детермінують процес її побудови. У рамках поставленої мети автором передбачається рішення наступних завдань:

- розглянути теоретико-методологічні основи дослідження умов, що спричиняють досягнення успіху в контексті ґенези поглядів про розвиток суспільства та, керуючись виділеними аспектами, встановити їх в дослідженні процесу формування кар'єри;

- розглянути кар'єру в системі соціологічних категорій та визначити інструментальні категорії для дослідження умов її формування;

- визначити методичні особливості дослідження умов успішної кар'єри на основі аналізу процесів, що відбуваються в сучасній теорії пізнання, а також з урахуванням основних параметрів складності даного явища, врахувати визначені особливості при виборі найбільш адекватного методу його дослідження;

- виявити особливості інструментарію біографічного методу щодо аналізу явища “кар'єра” та розробити техніку його аналізу;

- виявити образи успішної професійної кар'єри, що презентують кадрові менеджери;

- виявити успішні стратегії формування кар'єри, що презентовані в “публічних” та “непублічних” біографічних інтерв'ю;

- дослідити особливості процесу формування кар'єри у представників адміністративного та підприємницького типу;

- на підставі порівняльного аналізу “публічних” і “непублічних” історій побудови успішної кар'єри виділити та систематизувати умови, що впливають на варіативність побудови індивідуальної кар'єрної траєкторії.

Отже, об'єктом дисертаційної роботи є процес формування успішної кар'єри.

Предметом дослідження виступають соціальні умови формування успішної кар'єри та їхній вплив на здійснення успішних дій індивідами на різних етапах кар'єрного розвитку.

Основними методами дослідження виступають загальнонаукові: системний аналіз та синтез - для розгляду кар'єри як складного та багатомірного явища сучасної реальності в цілісному баченні, та виділення різноманіття типів зв'язку між соціальними умовами та процесом побудови кар'єрної траєкторії; метод індукції для формування гіпотез; метод теоретичного моделювання для виділення інструментальних категорій емпіричного дослідження процесу формування кар'єри; метод типології для виділення образів успішної професійної кар'єри, а також кар'єрних стратегій, що презентовані в біографіях та їх порівняльний аналіз для виділення суттєвих властивостей кар'єри адміністративного та підприємницького типу. Для збору та аналізу емпіричного матеріалу застосовані соціологічні методи: інтерв'ю, наративного аналізу біографічних оповідань, а також деякі процедури методу “обґрунтованої теорії” для систематизації умов формування кар'єри та моделювання процесу її побудови.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступних положеннях, що виносяться на захист:

- набуло теоретичного уточнення умови, що визначають досягнення успіху у відповідному типі суспільства, у тому числі й у сфері професійної кар'єри на підставі аналізу ґенези теоретичних поглядів про успіх в індустріальному та постіндустріальному типах суспільства. Такий аналіз дозволив розглядати соціальні умови формування кар'єри, з одного боку, як вимоги суспільства до індивідів, що бажають досягти успіху, з іншого боку, як визначальні умови контексту, у якому відбувається розвиток індивідуальної кар'єри;

- удосконалено інструментарій біографічного методу як найбільш адекватного щодо аналізу явища кар'єри в ракурсі категорій, що описують повсякденний життєвий світ;

- обґрунтовано, що з позиції еволюційної епістемології, застосування інструментарію біографічного методу до дослідження процесу формування кар'єри дозволяє вдосконалювати поняттєво-категоріальний апарат явища “кар'єра” на підставі застосування понять, які описують базові характеристики біографічних процесів та структур;

- вперше запропоновано поняття “публічне” біографічне інтерв'ю та розглянута специфіка даного джерела інформації у дослідженні успішної професійної кар'єри, яка полягає у тому, що дані інтерв'ю презентують запити суспільства до індивідуальної професійної кар'єри;

- запропоновано комплексний підхід до концептуалізації умов формування успішної кар'єри у вітчизняному контексті, що включає три взаємозалежних рівні аналізу: “публічні” презентації поглядів експертів у сфері кар'єри, у яких сконструйовані певні вимоги до індивідів, що бажають досягти успіху; “публічні” презентації кар'єрних стратегій соціально-успішних індивідів; “непублічні” біографічні презентації успішних кар'єрних стратегій;

- на підставі аналізу образів успішної професійної кар'єри, що презентовані у ЗМІ фахівцями, які працюють із персоналом, виділено основні вимоги запиту сучасного ринку праці. За результатами дослідження успішних кар'єрних стратегій, що презентовані в “публічних” і “непублічних” біографічних інтерв'ю через призму виділених образів, вперше емпірично доведена амбівалентність явища “кар'єра” з погляду наявності запиту в індивідуальних біографіях здатності до сполучення декількох кар'єрних образів;

- вперше емпірично здійснено систематизацію умов формування професійної кар'єри, як каузальні, контекстні та проміжні на підставі застосування процедур “обґрунтованої теорії” до аналізу випадків, що презентують успішні кар'єрні стратегії; встановлено як об'єктивні чинники (соціальні інститути, соціальні організації) та суб'єктивні чинники (ціннісні орієнтації, мотиви та цілі кар'єри) взаємодіють між собою, детермінуючи вибір дій індивідами щодо управління власною кар'єрою.

Практичне значення роботи обумовлене роллю процесу самоорганізації індивідів у сфері побудови кар'єри для розвитку громадянського суспільства в Україні.

Результати даного дослідження можуть бути використані як теоретичне підґрунтя для подальшого вивчення процесу формування кар'єри в сучасному суспільстві; сприяють оптимізації соціальних процесів в галузі цілеспрямованого стимулювання громадянської самоорганізації; збагачують можливості для удосконалення технологій щодо формування та управління індивідуальною кар'єрою в сучасних умовах.

Теоретичні положення та практичні висновки дисертаційної роботи використані автором для розробки практикумів із навчальних дисциплін “Якісні методи соціологічного дослідження” та “Соціоінженерна діяльність”, а також для консультування представників приватних комерційних структур щодо управління кар'єрою та корегування стратегії дій щодо її здійснення для досягнення успіху.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися автором на наступних наукових конференціях, симпозіумах: Міжнародна науково-практична конференція “Соціальна політика та механізми інтеграції українського суспільства” Інститут соціальних наук, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2002р.); Міжнародна наукова конференція “Біографічний метод у сучасному гуманітарному знанні”, кафедра філософії, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2003р., 2004р., 2006р.); Четверта Всеукраїнська соціологічна конференція “Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні”, Соціологічна Асоціація України (Київ, 2004р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка)”, факультет соціології та психології, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (Київ, 2004р.); науково-практичний семінар “Управлінська кар'єра: особливості формування”, кафедра загальної та соціальної психології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеський будинок вчених (Одеса, 2004р.), симпозіум за матеріалами конференції “Имиджелогия - 2005”, Російська Академія іміджелогії (Одеса, 2005р.). Розділи дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях та методологічних семінарах кафедри соціології Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (2003-2006 рр.) та у рамках методологічного семінару факультету соціології та психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (2006р.), і загалом дістали позитивну оцінку.

Публікації за темою дисертації здійснені у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (4 публікації) та в інших наукових збірниках (2 публікації).

Особистий внесок дисертанта. У роботі, опублікованій у співавторстві з науковим керівником В.І. Подшивалкіною, дисертантові належить розробка параметрів оцінювання біографічних інтерв'ю, а також результати узагальнення отриманих даних.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять дев'ять параграфів, висновків, списку використаних джерел (19 сторінок), додатків (5 сторінок). Обсяг дисертації - 176 сторінок. Список використаних джерел - 214 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання роботи, об'єкт та предмет дослідження, розкрито його наукову новизну, охарактеризовано практичне значення, наведено відомості про апробацію дослідження, а також подано відомості про публікації за темою дослідження та структуру роботи.

Перший розділ - “Теоретико-методологічні основи дослідження умов формування успішної професійної кар'єри” присвячений розгляду соціологічних основ дослідження умов формування успішної кар'єри в контексті ґенези теоретичних поглядів про розвиток суспільства, а також з'ясуванню понятійного апарату щодо об'єкта дисертаційного дослідження.

За результатами аналізу теоретичних поглядів класиків соціології (К. Маркса, Е. Дюркгейма, М. Вебера, Т. Парсонса) набули уточнення умови, що детермінують досягнення індивідуального успіху в індустріальному (капіталістичному) типі суспільства. Зокрема, умови досягнення успіху в концепції людини К. Маркса були визначені в двох ракурсах. З одного боку, К. Маркс розглядав професійний успіх людини з точки зору її самореалізації у відповідності до здібностей, коли вона вибирає та займається професійною діяльністю на користь суспільства. Отже, обираючи фах за покликанням, людина мала можливість досягти успіху шляхом суспільного визнання. Проте К. Маркс розумів, що стан, потреби, цілі людини обумовлені конкретним типом суспільного устрою. Отже, людина в капіталістичному суспільстві керується, перш за все, економічною мотивацією своїх дій, яка полягає в максимальному збільшенні прибутку будь-якими засобами та прагненні мати власність. В стратегії поведінки, що заснована на даній мотивації, закладена ідея індивідуального, егоїстичного, за своєю сутністю, успіху.

В теорії “організованого суспільства” Е. Дюркгейма умовою професійного успіху є реалізація власних здібностей людини на підставі функціонального розподілу праці. Проте, Е. Дюркгейм враховував, що бажання людини не повинні суперечити нормам, цінностям та ідеалам соціальної системи, зокрема “колективним уявленням”, що засвоюються людиною під час її соціалізації. Отже, згідно Е. Дюркгейму, в “нормальному” суспільстві прагнення до життєвого успіху в індивіда контролюються “колективною свідомістю” та вводяться суспільством у певні рамки, а досягнення успіху зумовлюється рівнем інтеграції індивіда в соціальне ціле, внеском кожного до загального блага.

Успішність у стратифікаційній теорії М. Вебера визначалась як приналежність індивіда до “привілейованої” страти, механізмами досягнення якої була вертикальна соціальна мобільність. Фах “за покликанням”, як певний стиль життя, виступав в його теорії одним з основних джерел досягнення високого статусу, а кар'єра була основною цінністю, успішність якої залежала від особистих зусиль індивіда. Найбільш сприятливим середовищем її реалізації, в розумінні М. Вебера, була бюрократична організація.

Основним чинником, що зумовлював успіх у системній теорії суспільства Т. Парсонса, був рівень інтегрованості індивіда до соціальної системи. Даний рівень залежав від престижу займаної індивідом соціальної позиції, що в різних випадках була значимою для стабільного функціонування суспільства. Останнє, в свою чергу, стандартизувало стосунки між індивідами, погоджуючи й обмежуючи їхні дії за допомогою соціальних ролей. Між тим Т. Парсонс відзначав, що індустріальне суспільство все більше сприяє вивільненню індивідуальних статусів із колективних зв'язків, забезпечуючи можливості особистого вибору занять та розширення способів дії. Одначе, він приділяв велику увагу стабільності соціальної системи, що на індивідуальному рівні виявлялося в передбачуваності життєвого шляху та вершин успішності.

Таким чином, аналіз деяких теоретичних поглядів класиків соціології можна узагальнити у такий спосіб: індустріальний характер суспільства та займана на ієрархічній шкалі позиція були основою пояснення й оцінки поведінки індивідів. Останні, розглядалися як соціальні актори, що виконували соціальні ролі та реалізовували поведінку відповідно до свого статусу та рольових очікувань. Таке узгодження - соціальної системи й індивідуальних дій, соціальних інститутів і процесів соціалізації - забезпечувало стійку рівновагу соціальної системи. Успіх окремого індивіда, в цьому випадку, розглядався, насамперед, як досягнення колективних цілей легалізованими способами й засобами відповідно до пануючих норм.

Подальший розвиток суспільства визначився трансформаційними зрушеннями в теоретичних поглядах соціологів на становище людини в новому типі суспільства, в яких, перш за все, підкреслена активна роль особистості в організації власного життя (У. Бек, Е. Гідденс). На відміну від попередніх теорій класиків соціології, досягнення індивідуального успіху в спеціальних теоріях постіндустріального суспільства обумовлено такими вимогами: уміння володіти інформацією та рівень освіти (Д. Белл, Я. Масуда); пріоритет індивідуалістичних цінностей, прагматизм, орієнтація на невизначеність, що приводить до ускладнення процесу соціалізації (З. Бауман), та зумовлює індивідів до виконання ролей, виходячи із власних інтересів і цілей, самоідентифікації (У. Бек, Е. Гідденс). Порівняльний аналіз виявлених умов свідчить, що в індустріальну добу життєвий шлях індивіда формувався навколо одного виду діяльності, що забезпечувала гідний соціальний статус і добробут. Стандартизація життєвого шляху обумовлювала можливість досягнення успіху, а саме - досягнення розповсюджених і значущих цілей доступним і обмеженими соціальним станом засобами. Навпаки, невизначеність як істотна риса сучасного суспільства, як було виявлено за результатами аналізу спеціальних теорій постіндустріального суспільства, вимагає від індивідів здатності до самоорганізації власного життя. У сфері побудови професійного шляху це означає, що кар'єра почала ставати індивідуальним проектом, значну роль в процесі реалізації якого відіграють так звані абстрактні системи, що пропонують індивідам рекомендації різного роду щодо організації власного життя (Е. Гідденс).

Отже, порівняльний аналіз теоретичних поглядів щодо умов, які спричиняють досягнення успіху, дозволяє застосувати комплексний підхід у дослідженні умов формування кар'єри, з погляду їхнього розгляду як: вимог суспільства до індивідів, що бажають побудувати успішну кар'єру, та контекст, у якому відбувається формування індивідуальної кар'єри. На підставі проведеного аналізу була висунута теза про те, що виявлені умови багато в чому детермінують пануючі в соціумі певного типу образи успішності, зокрема, відображаючи вимоги суспільства до індивідів як активних проектувальників власного успіху, та як контекст, в межах якого індивід формує власну кар'єру.

За результатами розгляду кар'єри в системі соціологічних категорій були визначені основні інструментальні категорії дослідження процесу її формування. На підставі розгляду кар'єри у системі категорій, що описують процес соціальної мобільності, як категорії аналізу щодо умов формування кар'єри, були виділені соціальні “ліфти” професійної кар'єри, що були запропоновані ще П. Сорокіним (родина, освіта, силові структури, органи державної влади, організації щодо створення матеріальних цінностей, організації наукової сфери, а також дружні зв'язки й знайомства). Розгляд кар'єри як елемента життєвої стратегії дозволив виділити категорії: мета (що виступає істотним елементом життєвої стратегії) та мотиви кар'єрного розвитку; визначити, що процес формування кар'єри не є соціальною закономірністю, а являє собою життєвий конструкт, що містить особисте цілевизначення (виділення типових цілей кар'єри), поетапне планування передбачуваних дій та пристосування наявних механізмів (засобів, ресурсів) для досягнення певного результату. Розгляд кар'єри в ракурсі категорій, що описують організаційну структуру та її вплив на формування індивідуальної кар'єри, дозволив визначити як інструментальну категорію - ціннісні параметри, що запропоновані Г. Хофстеде, як такі, що характеризують поведінку індивідів в організаціях: дистанція влади між керівниками й підлеглими; орієнтація на індивідуалістичні або на колективістичні цінності; перевага маскулінних або фемінінних рис; ставлення до невизначеності.

В даному підрозділі, кар'єра була також розглянута як засіб досягнення життєвого успіху на підставі аналізу основних характеристик останнього (згідно з О.Ю. Согомоновим), які притаманні і явищу “кар'єри”. Визначено та показано значення образів або моделей успіху, що презентуються у розповідях соціально-успішних індивідів. Отже, підсумком даного підрозділу є визначення інтерпретативного підходу до дослідження кар'єри, у якому процес її побудови можливо дослідити з погляду сприйняття та інтерпретації подій самим діючим індивідом. Такий підхід дозволяє співвіднести умови, що детермінують процес формування кар'єри із цілями людини, особистісним потенціалом, ціннісними орієнтаціями та соціальними “ліфтами”, що сприяють успішному кар'єрному розвитку. Змістовний аналіз інформації про формування кар'єри за вищевказаними категоріями в сукупності, на наш погляд, дозволяє найбільш повно охопити всю багатовекторність індивідуальних стратегій досягнення кар'єрного успіху.

У другому розділі - “Методичні особливості дослідження умов формування успішної професійної кар'єри” розглянуті методичні особливості дослідження процесу формування кар'єри як об'єкта дослідження. В розділі показано, що розгляд теоретико-методологічних основ дослідження процесу формування успішної кар'єри детермінував розгляд проблем сучасної теорії пізнання у виборі найбільш адекватного способу дослідження умов її формування. Ґрунтуючись на теоріях, які склалися в межах еволюційної епістемології (зокрема, К. Поппера, У. Матурано, Г. Фольммера) показано, що теорія пізнання є циклічним процесом, коли застосування нових способів вивчення явищ сучасної дійсності тягне за собою певні зміни в уявленнях про природу та властивості досліджуваного явища, а це, в свою чергу, вимагає рефлексії способів його предметного визначення, а саме - вдосконалення методики дослідження. Враховуючи здобутки еволюційної епістемології, згідно з концепцією, запропонованою В.Л. Петрушенком, було визначено, що при виборі способу пізнання явищ сучасної реальності потрібно враховувати складні предмет-об'єктні відносини, що виникають у процесі когнітивної взаємодії дослідника з дійсністю. Отже, кар'єра, як складне та багатомірне явище соціальної реальності, була розглянута за основними параметрами складності (цілісність, мінливість, множинність, соціальний ефект), що запропоновані Г.Й. Саганенко, та врахування яких потрібно для пошуку методів збору, виміру та аналізу соціологічної інформації. На цій підставі було зроблено висновок, що рефлексивний характер, складність, багатомірність, мінливість, що притаманні кар'єрі як явищу сучасної реальності, повинні враховуватися при виборі найбільш ефективного способу її предметного вивчення.

Найбільш адекватним методом, здатним охопити дані тенденції, на нашу думку, виявилось реконструювання особистої історії кар'єрного успіху за допомогою аналізу біографічного дискурсу. У роботі обґрунтовано, що вивчення особистих історій, орієнтує дослідника на світ повсякденності, що конструюється оповідачем, виходячи із власних категорій за допомогою ненаукової мови, що мають не тільки раціональні, але й ірраціональні складові. Внаслідок цього, у роботі розглянуто специфічний інструментарій дослідження кар'єри в контексті категорій, що описують повсякденний життєвий світ. Зокрема, набули уточнення такі категорії як: соціальний простір та соціальний час, соціальний контекст, ситуація, події, біографічний процес, траєкторія, біографічна криза, життєва програма, біографічний потенціал, стиль життя тощо. Відповідно до авторського розуміння кар'єри як сукупності особистісних уявлень та уявлень, прийнятих у суспільстві, автором введене поняття “публічне” біографічне інтерв'ю та розглянута його специфіка як джерела інформації стосовно дослідження процесу формування кар'єри. Дослідження інтерв'ю такого типу виявляється досить актуальним саме в епоху інформаційного суспільства, в контексті якого підвищується значущість рецептурної трансляції знання. Зокрема, з точки зору дослідження умов формування успішної професійної кар'єри, актуальність аналізу інформації такого типу полягає, на думку автора, в тім, що дані інтерв'ю презентують запит суспільства до індивідуальної професійної кар'єри. Також, в рамках даного розділу, описана методика дослідження біографічних інтерв'ю, яка складається із застосування до аналізу стратегії наративного аналізу розповідей, а також деяких процедур “обґрунтованої теорії”. Переваги даної стратегії аналізу полягають у тому, що досліджуваний феномен розглядається через призму різних подій, що дозволяють ідентифікувати зміни, що відбуваються у ньому, виявити причини, що їх спонукали та дослідити характер змін.

За результатами даного розділу був запропонований підхід до визначення умов формування успішної кар'єри у вітчизняному контексті за допомогою аналізу: “публічних” презентацій поглядів експертів в галузі кар'єри (зокрема, спеціалістів з кадрового консалтингу); “публічних” презентацій кар'єрних стратегій соціально-успішними індивідами; “непублічних” біографічних презентацій успішних кар'єрних стратегій. Дані оповідання виступають як соціальними конструктами, що формують сучасний простір (з одного боку, вони конструюються ЗМІ, а з іншого - індивідами), так і феноменами суб'єктивного досвіду. Властива людині потреба в пред'явленні того, що відрізняє її від інших та здатність біографічних інтерв'ю виявити це, знаходить своє підтвердження в характеристиках постіндустріального суспільства. Саме біографічний метод, на думку автора, дозволив відобразити дані особливості процесу побудови кар'єри в сучасному суспільстві. Важливе значення має висновок, який був зроблений на підставі розгляду методичних особливостей дослідження умов формування успішної кар'єри, про переваги біографічного методу, які полягають у тому, що інструментарій даного методу дозволяє вдосконалювати поняттєво-категоріальний апарат досліджуваного явища в конкретних емпіричних дослідженнях на підставі застосування біографічних термінів, що описують повсякденний життєвий світ особистості.

У третьому розділі - “Формування успішної професійної кар'єри у вітчизняному контексті” представлено результати емпіричного дослідження умов формування успішної кар'єри за допомогою аналізу: поглядів про успішну професійну кар'єру, що презентують кадрові менеджери в ЗМІ; “публічних” презентацій успішних кар'єрних стратегій, що також опубліковані у ЗМІ та “непублічних” кар'єрних біографій соціально-успішних індивідів. Щодо останніх рівнів аналізу були виділені розповіді респондентів двох соціально-професійних груп: державних чиновників із адміністративним типом кар'єри та представників комерційних структур із підприємницьким типом кар'єри.

За результатами аналізу експертних поглядів фахівців із підбору персоналу були виділені альтернативні образи успішної професійної кар'єри (“унікальний фахівець”, “гарна людина”, “самодостатня особистість”, “білі аркуші”), у яких відображені вимоги потенційних роботодавців до сучасних працівників. Аналіз змісту даних образів із застосуванням параметрів Г. Хофстеде дозволив виявити, що виділені образи неоднорідні: у деяких з них затребувані протилежні позиції. Вимоги, висунуті в них, носять амбівалентний характер: з одного боку, вони сформовані з урахуванням умов, що визначають процес досягнення успіху в індустріальному типі суспільства, а з іншого боку, у визначеннях даних образів рефлексовані деякі умови, що впливають на досягнення успіху в постіндустріальному типі суспільства (Таблиця 1).

Таблиця 1.

Детермінованість вимог, що формують образи умовами, що впливають на процес досягнення успіху в різних типах суспільства

Образи

Умови, що впливають на досягнення успіху в індустріальному типі суспільства

Умови, що впливають на досягнення успіху в постіндустріальному типі суспільства

“Унікальний фахівець”

- наявність успішного та довгострокового досвіду роботи в одній структурі;

- здатність індивіда до самоорганізації запро-понованого бізнесу на підставі рефлексії наявного досвіду роботи, а, отже, індивідуальної кар'єри, виходячи із власних інтересів та цілей;

“Самодостатня особистість”

- прийняття невизначеності; самоорганізаційні навички у виконанні власних функцій;

“Гарна людина”

- орієнтація на колективістичні цінності та ступінь інтегрованості працівника в організаційну систему;

“Білі аркуші”

- виконання індивідами ролей виходячи з відповідних до організаційної культури приписів та очікувань;

- наявність перспектив розвитку як горизонтальної так і вертикальної кар'єри.

Таким чином, знайшла підтвердження теза про детермінованість образів успішної професійної кар'єри умовами, що впливають на досягнення успіху в суспільстві певного типу. На підставі аналізу механізмів формування образів успішної професійної кар'єри, було визначено, що вони, як правило, формуються шляхом досвідченого знання тих керівників та фахівців із кадрового консалтингу, які практично здійснили впровадження запропонованого образу та одержали гарний результат.

Наступним рівнем дослідження процесу формування кар'єри у вітчизняному контексті виступив наративний аналіз успішних кар'єрних стратегій, що презентовані у “публічних” та “непублічних” біографічних інтерв'ю. Даний аналіз був зроблений із застосуванням інструментальних категорій, що були виділені у першому розділі дисертації (соціальні “ліфти”, цілі та мотиви кар'єри, ціннісні орієнтації), а також через призму вимог, що становлять образи успішної кар'єри, визначені за допомогою аналізу експертних поглядів. Тобто, були виділені наративні блоки, що представляють собою опис певних етапів побудови кар'єри в цілісному вигляді. Окремо була виділена інформація, що містить аргументацію та оцінювання даних етапів самим оповідачем, з погляду їхнього впливу на процес побудови кар'єри. За допомогою процедури відкритого кодування дані фрагменти були ідентифіковані та проінтерпретовані відповідно до визначених категорій аналізу. За отриманими результатами, були виділені характеристики щодо окремих етапів кар'єри, а також побудовані поетапні лінії історій для кожного героя.

Аналіз “публічних” біографічних оповідань через призму вимог, що становлять дані образи, показав, що в кар'єрних стратегіях, які презентовані, герої поєднували якості, затребувані в альтернативних образах. Із погляду умов, що впливають на процес досягнення успіху у суспільствах різного типу, адміністративний тип кар'єри втілює вимоги, за якими сформовані образи “самодостатня особистість” (з погляду орієнтації на середню дистанцію влади в межах інтегративно-нормованої організаційної структури) та “гарна людина” (щодо наявності інтуїції, здатності приймати самостійні рішення). Водночас, наявність великого та успішного досвіду роботи у певних структурах (органи безпеки, правоохоронні органи), завдяки якому представники цього типу досягли успіху в кар'єрі, є вимогою образу “унікальний фахівець”. У біографічних історіях героїв із підприємницьким типом кар'єри, більшою мірою втілені вимоги, що становлять образи “білі аркуші” (щодо відсутності тривалого та успішного досвіду роботи в рамках типової структури) та “унікальний фахівець” (щодо самоорганізаційних навичок у розвитку власної справи) [Таблиця 2].

Таблиця 2.

Демонстрація вимог, що становлять образи успішної професійної кар'єри в “публічних” кар'єрних біографіях, що презентуються

Образи

Типи

кар'єри

Вимоги, що становлять образ

“Унікальний фахівець”

“Самодостат-ня особистість”

“Гарна людина”

“Білі аркуші”

Адміністративний тип кар'єри

Героя 1

(голова державної служби)

- наявність тривалого й успішного досвіду робо-ти (в органах держбезпеки);

- орієнтація на середню дистанцію влади, на взаємоспівро-бітництво з підлеглими;

Адміністративний тип кар'єри

Героя 2 (начальник одного з відділів НБУ)

- наявність тривалого й успішного досвіду робо-ти (у право охоронних органах);

- наявність інтуїції, здат-ності прий-мати самос-тійні рішення;

Підприємницький тип кар'єри

Героя 3 (директор приватного підприємства)

- самооргані-заційні на-вички в роз-витку при-ватного біз-несу на основі власного дос-віду;

- орієнтація на колекти-вістичні цін-ності;

- відсутність досвіду ро-боти у бізнес- структурах;

Підприємницький тип кар'єри

Героя 4 (генеральний менеджер комерційного підприємства)

- самооргані-заційні навички в розвитку власного бізнесу;

- відсутність необхідних досвіду ро-боти та фа-хових знань;

- готовність до продов-ження роз-витку власної кар'єри (вер-тикальним або горизон-тальним шляхом).

Демонстрація в індивідуальних біографіях рис, затребуваних у різних образах, дало підставу зробити висновок про те, що поєднання даних вимог дозволило індивідам реалізувати успішні стратегії відповідно до мінливого соціального контексту. Підтвердження даного факту в результатах, що отримані за аналізом “непублічних” біографічних інтерв'ю, що оповідають про успішні стратегії побудови кар'єри, дозволило зробити висновок про те, що кар'єра в сучасному суспільстві має амбівалентний характер, і тому орієнтація індивіда на різноманіття, висунутих на ринку праці, образів, виступає істотною умовою досягнення успіху в кар'єрі. Отже, в індивідів з'являється можливість до безкризисного управління власною кар'єрою, коли, вичерпавши себе в одному образі, наприклад, “унікальний фахівець” (завдяки наявності великого досвіду роботи в одній сфері), індивід може з “білого аркуша” почати побудову кар'єри в іншій сфері та досягти успіху шляхом рефлексії вимог і очікувань, що відповідають тому фаховому співтовариству, у рамках якого буде відбуватися розвиток його кар'єри.

За результатами порівняльного аналізу кар'єрних стратегій, що презентовані у “публічних” та “непублічних” біографічних інтерв'ю, також були виділені істотні властивості адміністративного та підприємницького типів кар'єри. Відмінними властивостями першого типу кар'єри виступила стабільність і послідовність кар'єрного просування шляхом тривалої роботи в межах однієї організації. Визначальною умовою досягнення успіху в рамках реалізації адміністративного типу кар'єри була наявність у біографіях, представників даного типу, великого та успішного досвіду роботи в затребуваних організаційних структурах (органи державної безпеки, органи юстиції, партійні організації). Відмінними властивостями підприємницького типу кар'єри, навпаки, була орієнтація на невизначеність та непослідовність кар'єрного просування. Індикативними ознаками цього процесу були висловлювання, за допомогою яких герої демонстрували залученість власної біографії до макроподій, коли зміна умов контексту (відсутній запит на фах викладача ВНЗ, скорочення чисельності військовослужбовців, відсутність державного регулювання визначальних сфер життєдіяльності суспільства) сприяли трансформації кар'єрних шляхів. Головною умовою досягнення успіху в даному типі кар'єри була здатність швидкої адаптації до нового контексту, що відкрив ніші для побудови кар'єри в нових сферах діяльності. Важливий висновок, який був зроблений у ході порівняльного аналізу кар'єрних біографій, полягає в тому, що представники різного типу кар'єри, мають самоорганізаційні навички в її управлінні (тобто вміння передбачати як перешкоди, так і перспективи власного кар'єрного розвитку, самостійно досліджувати різні варіанти розвитку власної кар'єри, нагромаджувати фахові знання та інше). Наявність даних навичок у представників успішної професійної кар'єри узгоджується з вимогами суспільства до індивідів, які були виділені в аспекті розгляду теоретичних поглядів щодо умов, що визначають можливість досягнення успіху в постіндустріальному суспільстві. Значущим, в аналізі оповідань про стратегії побудови кар'єри, з'явилося виділення інформації, що містить аргументацію, описи, оцінки щодо тих або інших процесів у суспільстві. Зокрема, в інтерв'ю підкреслене значення освіти та цінностей індивідуалізму як чинників, що детермінують організаційний простір і дистанцію влади в організаціях сучасного типу. Отже, виявлені тенденції дозволяють зробити висновок про те, що в індивідуальних біографіях презентуються вимоги суспільства до індивідів, які бажають досягти успіху.

Розгляд кар'єри як елемента життєвої стратегії показав, що процес формування кар'єри не є соціальною закономірністю: індивід конструює своє життя за допомогою культурних традицій, повсякденної та знакової соціальної мікросистеми та пов'язаних з нею зразків орієнтації. Отже, кар'єра - це елемент біографічного проекту особистості, що припускає: особисте цілевизначення, поетапне планування щодо здійснення дій, пристосування наявних засобів для досягнення наміченої мети. Тому виявлення умов формування успішної кар'єри було неможливе без їх систематизації з точки зору управління процесом побудови кар'єри. Це зумовило представити процес формування кар'єри у вітчизняному контексті з позицій самоменеджменту. Результати, що отримані із застосуванням процедури осьового кодування до аналізу “публічних” та “непублічних” кар'єрних біографій, дозволили сконструювати з наративних блоків лінії історій кожного з героїв на підставі парадигмального взаємозв'язку: причини, що спонукали індивідів до дій, умови реалізації дій, власне дії та їхній результат. Таким чином, за допомогою порівняльного аналізу ліній історій, що презентують успішні стратегії формування кар'єри, були виділені збіги, подібності та відповідності у біографічних процесах побудови кар'єри. Це дозволило нам виявити зв'язок центральної категорії “кар'єрна траєкторія” з виділеними категоріями аналізу кар'єри (соціальні “ліфти”, мотиви та цілі кар'єри, ціннісні орієнтації). Отже, був зроблений пошук загальних властивостей, які на формальному рівні поєднують різні біографічні епізоди. Таким чином, кар'єра була концептуалізована як динамічний процес, що включає проходження індивідами певних етапів у її побудові (одержання освіти, вступ на трудовий шлях, пошук бажаної кар'єри, її розвиток, досягнення успіху у бажаній кар'єрі). Кожний з етапів включав ряд варіативних дій, які реалізували індивіди в процесі формування кар'єри. Представивши процес досягнення успіху в кар'єрі у вигляді певної сукупності дій, було враховано, що не завжди даний процес є еволюційним та поступовим (з погляду здійснення послідовності дій). На процес розвитку бажаної кар'єри впливали певні умови. Відповідно до процедур “обґрунтованої теорії” такі умови були ідентифіковані як каузальні, контекстуальні та проміжні. Це дало змогу знайти в емпіричних даних свідчення відповідно до впливу соціальних умов на процес здійснення дій щодо побудови кар'єри.

По-перше, змістовний аналіз інтерв'ю за категоріями мотиви та цілі кар'єри, а також параметрами Г. Хофстеде дозволив виявити каузальні умови, що спричиняли вибір героями певних дій на кожному етапі побудови кар'єри. Досягнення успіху в кар'єрі - це процес, розтягнутий у часовому континуумі, внаслідок чого мотиви та цілі мають динамічний характер, що залежить від відчуття фізичного часу героями, ставлення до прожитого життя на підставі досягнутого, а також обумовлені соціальним статусом індивіда. Зокрема, були виділені наступні каузальні умови: прагнення стати самостійним та незалежним від найближчого оточення; бажання самореалізувати себе (на основі юнацьких уявлень про ідеальне професійне “Я” або отриманих фахових знань); усвідомлення, на основі рефлексивного трудового досвіду, того, що обраний професійний шлях не відповідає особистим домаганням. Змістовний аналіз інтерв'ю за параметрами Г. Хофстеде дозволив виявити, що істотною причиною зміни траєкторії розвитку кар'єри виступала розбіжність індивідуальної спрямованості працівника (з погляду орієнтації на дистанцію влади, колективізм або індивідуалізм) та організаційних умов. Значущою причиною зміни місця роботи на етапах пошуку та розвитку бажаної кар'єри було отримання роботи, що дозволяє досягти високого матеріального рівня життя (маскулінні цінності). Однак, деякі випадки показали, що згодом, внаслідок рефлексії індивідами власного життєвого досвіду, відбувалася переорієнтація індивідів на фемінінні цінності, зокрема: турботу про найближче оточення, бажання мати рівноцінний роботі вільний час тощо. Як наслідок, динаміка цілей кар'єрного розвитку була причиною зміни кар'єрних стратегій.

По-друге, як значущі детермінанти вибору стратегій розвитку кар'єри були виділені умови контексту, у рамках якого герої застосовували дії для управління власною кар'єрою та її реалізації. Змістовний аналіз текстів інтерв'ю за критерієм соціальні “ліфти” дозволив виділити наступні контекстні умови, які впливали на розвиток кар'єрної траєкторії (наявність/відсутність запиту у певний період розвитку суспільства отриманого фаху; соціальна політика держави в галузі освіти; поява в суспільстві нових видів інститутів фахової соціалізації; престижність/непрестижність роботи у деяких соціальних інститутах та наявність такого досвіду; поява нових сфер та форм діяльності).

По-третє, в аналізі ліній історій, були виділені проміжні умови, що впливали на результативність дій у процесі досягнення успіху на кожному етапі, або підтримуючи, або обмежуючи їхнє виконання. Такі ж були виділені: авторитетна думка членів родини та сімейні традиції; авторитетна думка або приклади друзів; орієнтація індивідів на існуючі в певний період суспільства нормативні моделі побудови кар'єри (наприклад, коли робота в державних організаціях, виступає як гарант постійності та стабільності трудової діяльності або служба в армії не є престижною для певних соціальних груп); особисті контакти та зв'язки (лобіювання кар'єри родичами; допомога друзів та знайомих у працевлаштуванні; особисті зв'язки, придбані на попередніх місцях роботи як поле для успішного позиціонування себе, рекомендації авторитетних осіб; залучення успішних людей як співробітників для розвитку приватного бізнесу; використання запропонованих можливостей розвитку приватної професійної діяльності). Істотною потенційною проміжною умовою між управлінням власною кар'єрою та непередбаченими випадками впливу контексту була здатність героїв до оцінювання власного шляху побудови кар'єри та наявність здібностей до самоорганізації. Дані навички стали засобом, які допомагали індивідам без кризи здійснювати дії для досягнення успіху у власній кар'єрі. Як складові самоорганізаційних навичок в процесі управління кар'єрою, були виділені: здатності до стратегічності (щодо вміння передбачати як перешкоди, так і перспективи власного кар'єрного розвитку та ін.); гнучкість (щодо презентації самостійного дослідження різних варіантів розвитку кар'єри, нагромадженню спеціалізованих знань і т.д.); впевненості у собі (наявність чіткого та реалістичного уявлення про власне професійне “Я”, готовність до самовдосконалення, уміння позиціонувати себе на потенційному ринку праці тощо).

Таким чином, моделювання процесу формування успішної професійної кар'єри дозволило, по-перше, розглянути кар'єру через призму біографічних та соціальних процесів, показати як біографічні категорії взаємодіють із категоріями соціології кар'єри, що дозволяє останній розширяти свій поняттєво-категоріальний апарат; по-друге, на підставі, порівняльного аналізу успішних стратегій, виділити етапи побудови кар'єрної траєкторії та систематизувати умови, які, впливаючи на різні етапи розвитку цієї траєкторії, спричиняли зміни індивідуальних стратегій.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове розв'язання наукового завдання щодо розширення соціологічного знання про процес формування успішної кар'єри та поглядів щодо соціальних детермінант її розвитку.

Було обґрунтовано, що акцент соціологічного дослідження на процесі формування кар'єри повинен бути зроблений, по-перше, на вимогах суспільства до індивіда, що бажає досягти успіху в кар'єрі та з яких йому варто виходити; по-друге, на контексті (обстановці), у якому відбувається реалізація індивідуальної кар'єри; по-третє, на обставинах, від яких залежить успіх в індивідуальній кар'єрі. Такий комплексний підхід дозволив розглянути кар'єру як складне та багатомірне явище сучасної реальності в цілісному (системному) баченні.

Аналіз вимог через призму образів успішної професійної кар'єри, що відтворені в ЗМІ, дозволив врахувати саме інформаційну властивість сучасного суспільства, тому що в “публічних” розповідях, по-перше, презентовані основні вимоги суспільства до індивіда, що бажає досягти кар'єрного успіху, а по-друге, відображено, як абстрактні системи (зокрема, ЗМІ, що презентують кар'єрні образи) впливають на індивідуальне життя, дозволяючи індивідам вибирати власну стратегію розвитку кар'єри. На підставі проведеного емпіричного аналізу існуючих образів успішної професійної кар'єри, можна зробити висновок про те, що остання в сучасному суспільстві має амбівалентний характер, і тому орієнтація індивіда на розмаїття, висунутих на ринку праці образів, виступає істотною умовою досягнення успіху в кар'єрі.

Аналіз умов, що детермінують досягнення успіху в контексті ґенези теоретичних поглядів про розвиток суспільства, дозволило уточнити умови старого (індустріального) та нового (постіндустріального) контексту, та, на підставі аналізу кар'єрних біографій, виявити, як розвиток суспільства впливає на управління індивідами власною кар'єрою. Виявлення у кар'єрних біографіях самоорганізаційних здібностей, дозволило зробити висновок, що власне їх наявність (як обставин, від яких залежить успіх) забезпечує можливість індивідам управляти кар'єрою у сучасному суспільстві. Аналіз успішних стратегій формування кар'єри дозволив систематизувати соціальні умови як каузальні, контекстні та проміжні, показати як об'єктивні чинники (соціальні інститути, соціальні організації) та суб'єктивні чинники (ціннісні орієнтації, мотиви та цілі кар'єри) взаємодіють між собою, детермінуючи вибір індивідами дій щодо управління власною кар'єрою.

Практична значущість результатів дослідження полягає у тому, що запропонована стратегія аналізу біографічних оповідань про стратегії формування кар'єри може дозволити фахівцям в галузі кар'єрного консультування допомогти в управлінні індивідуальною кар'єрою та корегуванню стратегії дій щодо її здійснення для досягнення успіху. Зокрема, виявлення контекстних умов дозволяє передбачати запит проходження певних “ліфтів” професійної кар'єри та нагромадження відповідного досвіду для наступного успішного працевлаштування; каузальні умови допомагають виявити спрямованість особистості (цілі, особистісний потенціал) та виявити її збіг або розбіжність із організаційними умовами, у яких індивід має намір реалізовувати власну кар'єру; проміжні умови (зокрема, що становлять самоорганізаційні здатності) є умовами, які дозволяють корегувати індивідуальну кар'єрну стратегію у зв'язку з мінливими особистими цілями, умовами контексту, пристосовуючи наявні ресурси (зокрема, особисті контакти). Дані практичні знання також можуть дозволити індивідові передбачати перспективу та можливості власного професійного розвитку в процесі своєї самореалізації, у проектуванні кар'єри, у побудові власного професійного іміджу.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.