Недержавний пенсійний фонд в контексті національної концепції проведення пенсійної реформи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Недержавний пенсійний фонд в контексті національної концепції проведення пенсійної реформи в Україні

пенсійний страхування фінансування накопичувальний

Внаслідок низького рівня правової культури наші співвітчизники не завжди приділяють достатньої уваги питанням пенсійного забезпечення - за традицією покладаючись на державу. Але демографічна ситуація, щодо якої спеціалісти роблять невтішні прогнози, змушує замислитись над тим, чи справді держава спроможна забезпечити належний рівень життя своїм майбутнім пенсіонерам?

Зміна вікової структури населення (його старіння) та економічна нестабільність країни можуть призвести до того, що за 15-20 років на кожного працюючого громадянина припадатиме два пенсіонера. Втім, слід зазначити, що подібна проблема характерна не тільки для України, а й для багатьох країн світу. У такій ситуації вбачається лише один вихід - формувати додаткові особисті накопичення.

Розвинуті держави вже давно усвідомили необхідність реформування системи пенсійного забезпечення, частково переклавши тягар відповідальності за гідний рівень матеріального забезпечення людей похилого віку з держави на самих громадян та ринкові інститути, насамперед фінансові. Україна ж реформу системи соціального захисту своїх громадян почала з найважливішого - пенсійного забезпечення.

Не так давно Україна зробила перші кроки з практичної реалізації пенсійної реформи, яка стартувала з прийняттям законів "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення". Кінцевою метою цього державного проекту є підвищення загального рівня соціального захисту населення завдяки диверсифікації джерел, форм та суб'єктів пенсійного забезпечення. Відповідно до наведених вище законів в Україні запроваджена трирівнева пенсійна система.

Докладніше проаналізуємо кожний із трьох рівнів.

Перший рівень передбачає реформу солідарної системи загальнообов'язкового пенсійного страхування. Вона базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Ця система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування охоплює всіх працюючих громадян, включно з тими, що забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки.

Обов'язкові відрахування до Пенсійного фонду (35,2%: 33,2%-роботодавець, 2%-працівник) робляться зазвичай бухгалтерією працівника при нарахуванні йому заробітної зарплатні.

По суті, Пенсійний фонд -- великий «грошовий мішок», куди спочатку йдуть всі відрахування з заробітних плат, а потім йде розподіл серед пенсіонерів -- при досягненні пенсійного віку вони зазвичай отримують пенсію. Слід зауважити, що органи Пенсійного фонду ведуть чіткий персоніфікований облік надходжень страхових внесків кожного українця. Пенсійний фонд забезпечує роботу єдиного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Пенсійний фонд на сьогодні забезпечує нарахування та виплату «державних» пенсій. Тенденція, яка спостерігається в Україні (так само, як і в багатьох країнах) досить сумна: скорочення питомої ваги працюючого населення, та збільшення кількості пенсіонерів. Демографічний прогноз (див. таблицю 2.1) та економічні розрахунки свідчать про те, що якщо систему не змінити, то в майбутньому з'являться дуже високі ризики того, що пенсійних внесків працюючих людей не буде достатньо для того, щоб забезпечувати виплату пенсій пенсіонерам.

Таблиця 2.1

Назву зробити такою: Прогноз світових демографічних тенденцій у світі на період до 2050 року

Світові демографічні тенденції. Прогноз.

(Чисельність населення в 1995 р. = 100)

В умовах старіння населення, змінюється співвідношення працездатних і пенсіонерів. Сумарних відрахувань стає недостатньо для збереження рівня пенсій, їх розмір знижується за рахунок «запізнілої» індексації і коефіцієнт заміщення (відношення розміру пенсії до розміру заробітної плати) -- знижується. Також присутній ризик «політичного популізму», коли призначення і/або збільшення пенсій здійснюється без визначення джерел їх довгострокового фінансування.

Запроваджено нову формулу нарахування пенсій, за якою відбудеться розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), внесення до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески, визначення майбутнього розміру пенсії залежно від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. При чому, пенсіонерам надано право на перерахунок призначеної їм раніше пенсії відповідно до умов нового закону.

Зберігається право виходу на пенсію в 60 (жінкам) і 65 (чоловікам) років з одночасним наданням можливості більш пізнього виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій: від 3% - у разі одного року відстрочки виходу на пенсію до 85,32% - у разі 10 років. Окрім того, коли час виходу на пенсію відстрочується, збільшується період, протягом якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, а значить, і розмір її пенсії зросте. Звичайно, подібне вирішення питання буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме лише від його готовності "працювати на самого себе". Отже, у законі закладено економічні стимули до більш пізнього виходу на пенсію.

Розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. На першому етапі - розмежування джерел фінансування з Державним бюджетом, а на другому - поступове переведення фінансування дострокових пенсій (за списками № 1 і № 2) та інших категорій підвищених пенсій у систему недержавних професійних і корпоративних пенсійних фондів з обов'язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців.

Фінансування з Державного бюджету дефіциту коштів на пенсійне забезпечення (у разі його виникнення) в рамках солідарної системи.

Запроваджена модель управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства - держави, роботодавців та працівників.

Таким чином, перший рівень являє собою солідарну систему пенсійних виплат, внески до якої сплачуються всіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок накопичених коштів виплачуватимуться страхові пенсії і встановлюватиметься мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які матимуть невеликий страховий стаж та/або розмір заробітку, з якого сплачувались пенсійні страхові внески, а отже, і низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні. Вони будуть встановлені, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду [53, с. 7-9].

У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від величини заробітної плати, з якої сплачувалися пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались.

Сутність другого рівня пенсійної системи полягає в тім, що частина обов'язкових пенсійних відрахувань (їх загальний рівень залишиться незмінним) має накопичуватися в єдиному Накопичувальному фонді й обліковуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Внески будуть мати персоніфікований характер і враховуватися на індивідуальних пенсійних рахунках.

Кошти Накопичувального фонду будуть інвестуватися в економіку України з метою захисту їх від інфляції, одержання інвестиційного доходу, забезпечення потреб держави в джерелах фінансування довгострокових інвестиційних проектів. Все це повинне сприяти загальному економічному зростанню країни.

Керування пенсійними коштами здійснюють спеціальні компанії по управлінню активами (зараз вони вже керують активами недержавних пенсійних фондів), обрані на конкурсній основі. Ці компанії діють із дотриманням законодавчо встановлених обмежень щодо напрямків інвестування для забезпечення захисту інтересів громадян і стабільного збільшення їх коштів. Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснює Зберігач -- банківська установа, яка буде контролювати використання цих коштів.

Кошти, які будуть враховуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть їхньою власністю. Люди зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку або, в окремих випадках (наприклад, у випадку інвалідності), раніше цього терміну.

Виплати з Накопичувального пенсійного фонду України будуть здійснюватися додатково до солідарної пенсії довічно або одноразово.

Другий етап пенсійної реформи в Україні може бути початий в 2014 р.

Для того, щоб перейти на другий рівень (пенсійної реформи), потрібно ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду - це більше 22 млрд грн Які джерела ліквідації дефіциту ми побачимо? Безумовно, легалізація заробітних плат, зростання заробітних плат, можливість збільшити надходження в ПФ і ліквідація заборгованості .

На сьогоднішній день близько 8 млрд грн складає заборгованість перед Пенсійним фондом різного роду боржників. І це дуже хороший резерв, завдяки якому можливо осучаснити пенсії і підвищити пенсії вже сьогодні.

Нинішнім завданням є перегляд системи штрафів по відношенню до боржників, які є не досить ефективними.

Це потрібно, щоб зменшити дефіцит Пенсійного фонду і спокійно перейти на другий рівень забезпечення.

Крім того за січень і лютий 2013 р. вже були перевиконані плани по надходженнях до пенсійного фонду на 400 млн грн.

Упровадження другого рівня пенсійного страхування дасть можливість:

- збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу;

- посилити залежність величини пенсії від трудового стажу особи, а отже, і зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

- зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;

- успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;

- створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;

- розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;

- підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення в результаті передачі недержавним компаніям функцій управління пенсійними активами.

Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

· недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

· страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

· банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

НПФ у багатьох країнах світу є одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення.

Недержавний пенсійний фонд -- це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ -- це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники -- це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї).

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду.

Здійснення пенсійної реформи було спрямовано на:

· підвищення рівня життя пенсіонерів;

· встановлення залежності розмірів пенсій від сум заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, і страхового стажу;

· забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;

· заохочення громадян до заощадження коштів на старість;

· диверсифікацію джерел фінансування пенсій за рахунок внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та обов'язкових і добровільних пенсійних накопичень;

· створення ефективної та дієвішої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні.

Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до чого чутливіша солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.

Етапи здійснення пенсійної реформи

В Україні проведення пенсійної реформи, тобто запровадження кожного з трьох рівнів пенсійного забезпечення, планується здійснювати в три етапи.

Перший етап - реформування солідарної системи і введення персоніфікованого обліку - уже завершено.

Другий етап передбачає запровадження третього рівня пенсійної системи - добровільного недержавного забезпечення, для чого необхідно організувати роботу недержавних пенсійних фондів (НПФ), страхових компаній і банків, а також відпрацювати механізми інвестування пенсійних ресурсів.

Формально другий етап стартував тоді, коли набрав чинності Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення", тобто від 1 січня 2004 р., проте реально він почав діяти в 2005 р. Адже перші НПФ створені зовсім недавно і ще не готові до повноцінної діяльності. Те саме стосується й компаній з управління активами, особливо адміністраторів пенсійних фондів. Інші учасники недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страховики та банки, формально не можуть брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні до внесення відповідних змін у профільні закони.

Зрозуміло, що за такого обмеження неможливо говорити про накопичення пенсії, адже для забезпечення більш-менш нормального її розміру (900-1000 грн.) необхідно до набуття пенсійного віку відкласти суму, еквівалентну щонайменше $20-25 тис.

На третьому етапі, що значно відсунутий у часі, передбачається запустити другий рівень пенсійного забезпечення - обов'язкове недержавне пенсійне страхування. Лише через 11 років, тобто у 2018-му, на цей рівень будуть допущені ринкові учасники: ті самі страховики, НПФ, банки.

Верховна Рада ввела підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років із щорічним його збільшенням на 6 місяців, починаючи з 1 вересня..

Рада встановила, що до 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років і страховий стаж яких сягнув не менше 30 років, за умови звільнення з роботи

У цьому разі розмір їхньої пенсії зменшується на 0,5% за кожний повний або неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Рада також установила максимальний розмір пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, тоді як раніше діяла норма законодавства, що передбачає максимальний розмір пенсії на рівні 12 прожиткових мінімумів.

Введене збільшення пенсійного віку для чоловіків, що працюють на державній службі, з 60 до 62 років.

Чоловікам, науково-педагогічним працівникам, парламент збільшив до 62 років вік призначення пенсії за наявності стажу наукової праці не менше 20 років.

Закон «Про пенсійну реформу» також передбачає збільшення протягом 10 років необхідної вислуги для призначення пенсії військовослужбовцям з 20 до 25 років. При цьому парламент вирішив не збільшувати вислугу років для військових льотчиків та підводників, зберігши 20 років.

Верховна Рада також визначила механізм введення накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування й передбачила початок перерахування страхових внесків з року, в якому буде забезпечена бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду.

При цьому учасниками накопичувальної системи встановлюються особи, яким на дату введення системи виповнилося не більше 35 років.

Розмір страхового внеску на дату впровадження системи встановлюється на рівні 2% бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбаченого для таких учасників, з подальшим його щорічним підвищенням на 1 п.п. до 7%.

Таким чином, в Україні існує намір спочатку впровадити перший і третій рівні пенсійної системи, а потім перейти до другого, що вже саме по собі викликає запитання та справедливі дорікання фахівців. Адже третій рівень починає по-справжньому працювати тільки після впровадження другого - обов'язкового пенсійного страхування в недержавних фінансових інститутах за рахунок підприємства. Це, по суті, ринковий (хоч і обов'язковий) механізм. Пересічні громадяни, начебто, тут і не задіяні - гроші перераховує підприємство, однак тільки після впровадження такого механізму люди починають розуміти дійсну суть пенсійних нагромаджень і задумуватися про необхідність збільшення своєї пенсії шляхом додаткових накопичень. У нашій ситуації, українці, котрі не мають усталених традицій страхування та накопичення, приречені зануритися в пенсійну реформу з практично нульовим рівнем розуміння її суті.

Размещено на Allbest.ru