Статусні характеристики студентства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Мiнiстерство освiти i науки, молодi та спорту України
Миколаївський Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Реферат з дисципліни «Соціологія освіти» на тему:

«Статусні характеристики студентства»

Виконала:

студентка163 групи

Круглова В.

Перевірив:

ст. викладач

Рожанська Н. В.

Миколаїв - 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Студентство як специфічна соціальна верства населення

1.1 Студентство - як активна складова молодіжного покоління

1.2 Сучасний стан студентства як специфічної соціальної верстви населення

Розділ 2. Сучасне студентство та його реалії

2.1 Основні статусні характеристики сучасного студентства

2.2 Соціально-психологічна специфіка студентства

Висновки

Список використаної літератури

студентство статусний молодіжний

Вступ

Студентство і в минулому і сьогодні є досить динамічною та специфічною соціальною верствою населення, яка за своїми характеристиками досить сильно виділяються від усіх інших верств населення. В першу чергу своїми видами потреб, ідеологічним становленням та мобільністю впливу.

Студентство - це соціально-демографічна група, що характеризується визначеною чисельністю, статево - віковою структурою, територіальним розподілом тощо; визначене суспільне становище, роль і статус; особлива фаза, стадія соціалізації («студентські роки»), через яку проходить значна частина молоді й яка характеризується визначеними соціально-психологічними особливостями. Воно є не тільки джерелом поповнення кваліфікованих кадрів, але й саме складає досить численну та важливу соціальну групу.

Політичне угруповання (розподіл) студентства відповідає політичному розподілу в усьому суспільстві. Мається на увазі не повна пропорційність студентських і суспільних груп по їхній силі та чисельності, а необхідна та неминуча наявність в студентстві тих груп, які є в суспільстві.

Незважаючи на розходження свого соціального походження і, отже, матеріальних можливостей, студентство пов'язано загальним видом діяльності й утворює у цьому сенсі визначену соціально-професійну групу. Загальна діяльність у сумі з територіальним зосередженням породжує в студентстві відому спільність інтересів, групову самосвідомість, специфічну субкультуру і спосіб буття, причому це доповнюється та підсилюється віковою однорідністю, якої не мають інші соціально-професійні групи. Соціально-психологічна спільність об'єктивується та закріплюється діяльністю цілого ряду політичних, культурно-мистецьких, освітніх, спортивних, побутових і інших студентських організацій. [8]

Розділ 1. Студентство як специфічна соціальна верства населення

1.1 Студентство - як активна складова молодіжного покоління

Студентська молодь -- це суспільна диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей.

Студентство як і молодь вцілому є специфічною спільнотою, її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення. Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності.

Розуміння студентської молоді як субсоцієтальної спільноти, гетерогенної (тобто складної та багатовимірної) за характером, дозволяє виділити в її складі ряд внутрішніх гомогенних (тобто досить однорідних) груп, що об'єктивно займають в структурі суспільства відмінне положення, відрізняються широтою і змістом сфер діяльності, специфікою духовного світу і, відповідно, відіграють у процесі розвитку суспільства неоднакову роль. Такий підхід дає змогу більш адекватно і диференційовано проаналізувати окремі контингенти молоді в ході конкретно-соціологічних досліджень.

Нині в соціології молоді відбувається науковий пошук у напрямку виділення її сутнісних характеристик як особливої соціальної спільноти. Він може бути плідним у тому випадку, якщо піддати науковому аналізу провідні сфери життєдіяльності молоді і в кожній з них виділити найбільш характерні риси. Такий підхід значно відрізняється від тенденції, яка існувала в недалекому минулому, до значного звуження рамок соціального обличчя молоді її соціально-статусними характеристиками, яке випливало з відповідного звуження предмету соціології як науки про соціальну сферу в цілому до переважно соціально-структурної проблематики. Тепер на перший план, крім зазначених характеристик молоді, висуваються форми її життєдіяльності, спосіб життя, зміст спільнісної та групової свідомості, а також діяльність соціальних інститутів, що покликані не лише здійснювати функцію контролю і управління процесами в молодіжному середовищі, але, перш за все, визначати запити, потреби, інтереси молоді та сприяти створенню належних умов для її ефективного соціального старту.[6, c. 59]

Дослідниками висловлюється думка, що конкретизація сутнісних рис молоді з метою їх подальшого емпіричного аналізу може здійснюватись як по лінії виділення основних віх соціального становлення особистості, так і за сукупністю характеристик, властивих різним групам всередині самої молоді. У першому випадку аналізу підлягають час настання правової відповідальності (часткової і повної), повноліття, можливість приступити до праці, одруження і створення сім'ї, виховання дітей, здобуття професії, досягнення соціально-економічної самостійності, тощо. У другому випадку молодь розподіляється на внутрішньовидові групи і для кожної з них (робітничої, селянської, учнівської і т.ін.) виділяється найбільш характерний набір ознак способу життя в основних сферах життєдіяльності.

Питання про характерні особливості і специфічні риси молоді тісно пов'язане з питанням про вікові межі періоду молодості, оскільки їх вирішення допомагає конкретизувати програми соціологічних досліджень, а значить сприяє одержанню репрезентативних (тобто таких, що описують всю сукупність) даних, підсилених статистичною базою. Традиційно в радянській соціології вважалося, що рамки молодіжного віку містяться в інтервалі від 16 до 30 років. Однак в останній час все більшого поширення набувають погляди, згідно яких вік молоді своєю нижньою межею сягає 14, а верхньою -- 35 років. В основі цього лежить висловлене рядом науковців міркування про пролонгацію (або продовження) часу молодості, збільшення віку вступу у трудове життя, підготовки молоді до праці, досягнення економічної незалежності від батьків та держави. Це відображає об'єктивні процеси в житті та розвитку людства: з одного боку, все наполегливіше висувається завдання більш ранньої соціалізації молоді, включення її до трудової практики на більш ранніх етапах, з другого зростають межі середнього і старшого віку, тривалості життя в цілому, продовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу молодих людей. Однак, виходячи з певних практичних міркувань та ресурсів держави, у прийнятому Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді» записано: молоддю вважаються молоді громадяни віком від 15 до 28 років. [2, c. 95]

1.2 Сучасний стан студентства як специфічної соціальної верстви населення

Особливості сучасного становища студентської молоді полягають у тому, що вона виступає перш за все як суб'єкт суспільного життя, який знаходиться разом з тим у процесі свого становлення.

Звідси у державній молодіжній політиці в якості рівноправних суб'єктів повинні виступати як молодь, так і суспільство. Мова повинна йти не про патерналістську (опікунську) політику держави по відношенню до молоді, а швидше про сприяння її соціальній адаптації в умовах переходу до ринкове орієнтованої економіки, про створення такої соціальної системи, яка б могла самозабезпечити і відтворити себе.

Недарма, програма у галузі студентської молодіжної політики у країнах Європейської Спільноти передбачає два основних, у вказаній послідовності, принципи: 1) активну й безпосередню участь молоді у її розробці та реалізації, 2) підтримку молодіжних ініціатив державними структурами. Процес допомоги молоді у західних країнах, зазначають дослідники, дістає енергію в індивідуалізації, а не в колективізації, в регіоналізації, а не в централізації, в плюралізмі, а не в централізмі, і в безпосередній участі, а не в управлінні зверху.

Очевидно, пошук реальних шляхів залучення студентської молоді до активних дій, скерованих на самозабезпечення та самовідтворення, багато в чому може і здатна здійснювати саме соціологія молоді. Найперше її завдання полягає у з'ясуванні основних інтересів і потреб молодого покоління, створенні її достовірного соціального портрету, висуненні на цій основі науково обґрунтованих пропозицій для державних органів. Неабияке значення має також аналіз можливих наслідків прийняття законодавчих актів стосовно молоді для суміжних та близьких соціально-демографічних груп та спільнот (інакше кажучи, коли пільги і, підтримка молоді державою можуть негативно вплинути на становище інших соціальних груп), невизначеність сенсу її існування в сучасному суспільстві, а також прорахування і передбачення довготермінових наслідків цих рішень для самої молоді, особливо при її переході в інший віковий і соціальний стан.

Отже, соціологія студентської молоді є важливою складовою як соціологічного знання, так і елементом державної молодіжної політики. Вона повинна забезпечувати цю політику та її реалізацію через вироблення диференційованих стратегій соціалізації та адаптації молодого покоління. Але для цього вона сама повинна внутрішньо оновитися, переглянути свої вихідні засади і принципові настанови. [7, c. 38-41]

Розділ 2. Сучасне студентство та його реалії

2.1 Основні статусні характеристики сучасного студентства

Статус і характеристики - соціальні ознаки, які визначають позицію індивіда або групи в соціальній структурі суспільства. Статусні характеристики обумовлені як природними ознаками (стать, вік тощо) і прописаними (соціальне походження), так і досягнутими (освіта, професія, спосіб життя, матеріальне становище та ін.). Отже, сьогодні студент є випускником середньої школи (88% студентів навчаються у державних вузах і 60% - у приватних). З середніх професійних навчальних закладів у державні вузи надходять 12% студентів, у недержавні - 20%.

Зберігається "стихійна стабільність" фемінізації вищої освіти. У сучасному студентстві домінують жінки, причому їх питома вага коливається від 57 до 73% у ВУЗах різних форм власності і з різною спеціалізацією. Значне переважання дівчат спостерігається, насамперед, на гуманітарних факультетах. Для частини студентів і абітурієнтів (особливо - дівчат) ВУЗ - швидше форма продовження навчання, ніж можливість отримати професію і кваліфікацію для майбутньої роботи.

Контингент студентів формується з різних соціальних груп українського суспільства і відображає, в основному, його соціальну структуру. Зв'язок соціального статусу студентів з соціальної приналежністю батьків дуже приблизна і нестабільна в умовах корінних змін соціальної структури. Особливу стійкість зберігає така статусна ознака, як освіта батьків, зв'язок якого з фактором вибору ВУЗу завжди був сильним. Так, переважна більшість батьків студентів мають вищу освіту. Батьки з середньою спеціальною освітою становлять третину, з середнім загальноосвітніх - 8% від загального числа.

Участь різних соціальних груп у формуванні студентського контингенту різна. Заможні верстви представлені в студентських колективах в більшій кількості, ніж їх частка в складі населення країни. Так, студенти державних ВУЗів є вихідцями з сімей робітників (25%), представників гуманітарної, наукової інтелігенції (15%). Студенти недержавних вузів - переважно вихідці з сімей представників гуманітарної інтелігенції (35%), підприємців (24%), держслужбовців (10%).

Як видно з наведених даних, соціальний склад студентства досить строкатий. Значні його відмінності спостерігаються як у державних, так і в приватних вищих навчальних закладах. У студентському контингенті недержавних вузів переважають діти підприємців, працівників приватних фірм, керівників вищої ланки держпідприємств і установ. Помітна тенденція зменшення серед студентів частки дітей робітників і особливо селян.

Таким чином, фактор соціального походження стає все більш визначальним щодо доступності вищої освіти для молоді. Особливо велику роль при виборі майбутньої спеціальності дітьми з малозабезпечених сімей грають фінансові можливості батьків. Статусні позиції батьків впливають не тільки на можливості молодої людини стати студентом того або іншого ВУЗу, але і на його матеріальне становище, соціальне самопочуття, професійні плани.

У матеріальному становищі студентів дзеркально відображається соціально-економічна диференціація суспільства. Для рівня життя більшості студентів характерна невпорядкованість побуту і скромність матеріальних можливостей. Так, за даними соціологічних досліджень, серед студентів приватних вузів 91% може бути віднесено до мало - і середньо забезпеченого класу груп населення, 5,3% - до забезпечених і 0,4% - до багатим. Переважна частина студентів державних вузів (64%) переконані, що їх матеріальне становище таке ж, як і у більшості населення, 10% вважають, що вони живуть гірше за інших і 6% - краще, ніж інші.

Матеріальне становище студентів багато в чому залежить від батьків і меншою мірою - від власних зусиль і досягнень. Основне джерело доходу для них - допомога батьків і близьких. Значні розміри матеріальних витрат батьків на навчання дітей у ВУЗі - реалія сьогоднішнього дня. Друге за значимістю джерело доходу - стипендія. Лише для деяких студентів вона є основним засобом життя і її значення в забезпеченні студентів постійно знижується. Вона лише по мінімуму покриває необхідні прожиткові витрати. У зв'язку з цим зростає значення додаткових заробітків.

Дослідження фіксують кількісні і якісні зміни зайнятості студентів. До 20% студентів державних вузів і 24% студентів приватних вузів змушені працювати у позанавчальний час. Основною причиною зайнятості студентів сьогодні, як правило, є необхідність заробити на життя і навчання і отримати досвід роботи за спеціальністю ще під час навчання, щоб згодом мати можливість працевлаштуватися. Хоча в характері додаткової зайнятості студентів спостерігається перехід від тимчасових, випадкових заробітків до постійної роботи, все ж розрив між змістом спеціальності і регулярній діяльністю досить істотний. Робота кожного другого студента, як правило, не пов'язана з профілем майбутньої професії. Також необхідне відволікання від навчання студентів на заробітки в цілому негативно позначається на якості освітньої підготовки. Пом'якшити ці витрати можна, лише підсилюючи зв'язок додаткової роботи з одержуваної у ВУЗі спеціальністю. [1]

2.2 Соціально-психологічна специфіка студентства

Студентській молоді властиві риси, якими характеризується ця вікова категорія - молодь. Місце підростаючого покоління в суспільстві, його соціальні функції і можливості визначаються розвитком класових відносин у даній системі.

Молода людина володіє насамперед специфічними біопсихологічними рисами, до яких належать статевовікові і конституціонально-соматичні особливості. Віковий статус молоді визначає її типові нейродинамічні реакції (швидкість переключення уваги, нестійкість реакцій, специфіку вольових і імпульсивних дій, співвідношень емоційних елементів у свідомості тощо). Особливо важливим для цієї вікової категорії є процес формування психіки, системи цінностей і ціннісних орієнтацій.

Вітчизняна педагогіка, психологія та фізіологія, визначаючи найважливіші суперечності цього віку, визнають як безсумнівний факт наявність розбіжності трьох пунктів дозрівання молодої людини юнацького віку: статеве дозрівання завершується раніше закінчення загальноорганічного розвитку людини, завершення формування його соціальної зрілості.

Психологи виявляють реальні суперечності, подолання яких сприяє розвитку і становленню особистості. І.С.Кон, усебічно досліджуючи юність як соціальну проблему, відзначає, що продовження юності й ускладнення механізмів її соціалізації на даному етапі розвитку нашого суспільства гостро порушує питання про критерії соціальної зрілості і її суб'єктивного вираження - почуття дорослості. Найбільш загальний і об'єктивний критерій соціальної зрілості - початок трудового життя, досягнення економічної самостійності, придбання стабільної професії. Цей підхід можна вважати логічно обґрунтованим, тому що праця - це головна сфера людської діяльності. Соціальна зрілість - це і багатомірний процес поступового включення в соціальне життя.

Соціальний стан молоді обумовлений і тим, що умови її матеріального буття є також специфічними порівняно з іншими групами. Особливості біопсихологічного розвитку і специфіка матеріального буття молоді визначають характерні риси її соціального вигляду, специфіку соціальних відносин молоді з іншими віковими групами населення. Соціальні і психологічні особливості молоді впливають на взаємодію молодих людей одного з одним і з іншими групами у всіх видах життєдіяльності. Матеріальна невизначеність і біопсихологічна неоформленість позначаються на деякій духовній нестійкості молоді, що може поглибитися, якщо процес включення до суспільної діяльності (у чому в основному і виявляється самоствердження молоді) трохи затягується.

При визначенні вихідних позицій та принципів виховання необхідно неодмінно враховувати можливості цього об'єктивно існуючого явища для реалізації завдань виховання. Важливим психологічним фактором, що впливає на становлення особистості в юнацькому віці, є товариство однолітків. У студентському житті воно впливає на студентів через усі сфери їхньої колективної життєдіяльності. [4, c. 83-84]

У роботі зі студентською молоддю важливо співвідносити об'єктивні і суб'єктивні моменти у прояві цього масового явища, намагатися зменшити частку стихійного на користь усвідомленого, цілеспрямованого наслідування.

Студентство характеризується не тільки психовіковими особливостями, але і специфічним соціальним станом і виконанням певних функцій у житті суспільства. У студентстві як об'єкті виховання сполучаються вікові (другий період юності, 18-25 років), соціальні і соціально-психологічні риси, характерні для цієї соціальної групи. Студентство відповідає всім ознакам соціальної групи, а саме: виконання визначених функцій, об'єктивність існування; однозначна детермінованість соціального поводження, цілісність і самостійність стосовно інших соціальних груп; специфіка соціально-психологічних рис і системи цінностей. [6, c. 10]

До особливостей, що відрізняють студентів від інших груп молоді відносять: характер праці студентства, його роль у громадській організації праці; підготовку до виконання функцій інтелігенції; часткову участь в опосередкованій продуктивній праці у формі навчання, роль якої в розвинутому суспільстві зростає.

У системі вищої школи студентство проходить два етапи соціалізації відповідно до двох основних періодів становлення. У період первинної соціалізації відбувається не тільки включення молоді до системи вищої школи, прилучення до нового соціального статусу студента, але і своєрідний соціально-груповий синтез цінностей, привнесених студентами різного соціального походження, що виступає як найважливіший момент становлення соціальної однорідності.

Специфічність соціалізації студентів впливає на весь лад їхньої життєдіяльності, обумовлюючи такі особливості буття, як колективний характер побуту, навчання і дозвілля, невисокий рівень матеріальної забезпеченості тощо.

На основі визначених особливостей соціального стану і буття студентства визначаються їхні соціально-психологічні риси. Зумовленість соціально-професійного статусу, спрямованість у майбутнє породжує внутрішню динамічність, потребу в новому. Колективні форми буття викликають інтенсивність спілкування. Найбільш значимою і соціально важною рисою студентства, пов'язаною з соціально-віковими особливостями, майбутньою діяльністю інтелігенції, є напруженість пошуку сенсу життя, ідеальне конструювання дійсності в рамках ідеалів.

Отже, естетичне виховання студентства необхідно здійснювати відповідно до двох періодів соціалізації, яким відповідають перший і другий етапи включення молодої людини в життя вищого навчального закладу. Причому перший етап соціалізації збігається з періодом адаптації абітурієнтів, а пізніше студентів до умов ВЗН.

Вступ молоді до ВНЗ не вирішує проблему професійної орієнтації, оскільки навчання у вищому навчальному закладі тільки підготовка до майбутньої практичної діяльності, яку нерідко студенти недостатньо ясно уявляють.

Матеріали багатьох досліджень свідчать про те, що у процесі навчання у ВНЗ професійні інтереси зміцнюються, уточнюються, стають більш конкретними чи згасають, змінюються; мотиви оволодіння чи спеціальністю розширюються, поглиблюються, диференціюються, або (за певних умов) здобувають зовсім протилежного характеру, що свідчить про необхідність цілеспрямованої професійної орієнтації студентів. Професійна орієнтація - це система суспільних впливів, мета яких полягає в тому, щоб допомогти молоді правильно обрати професію, тобто при ухваленні рішення співвіднести соціально-економічні потреби суспільства й особисті здібності і схильності. Найважливіше завдання профорієнтації полягає в тому, щоб утримати молодь від розчарувань і глибоких життєвих драм, пов'язаних з неправильним вибором професії, а суспільство - від економічних збитків. При добре організованій роботі з професійної орієнтації молоді суперечність між сприйняттям вищого утворення як цінності професійної і цінності соціального просування буде вгасати.

Дослідження психологів показали, що в другий період юності розвиток таких важливих для навчання психічних процесів, як мислення, пам'ять, увага відбувається нерівномірно. Особливо помітні "спади" і "підйоми" у розвитку мислення і пам'яті. "Підйоми" у розвитку мислення припадають на вік 20, 23 і 25 років. "Спади" спостерігаються у 22 і 24 роки. "Підйоми" у розвитку пам'яті припадають на 18, 23 і 24 роки, "спади" - на 22 і 24 роки. Як видно з наведених даних, існує тимчасова розбіжність "підйомів" і "спадів" у розвитку пам'яті і мислення. Зміни в пам'яті ніби підготовлюють зміни в розвитку мислення.

У віці від 18 до 21 року рівень уваги стабільний; пізніше коливання виражені більш інтенсивно. 19, 22 і 25 років є оптимальним віком для розвитку інтелекту. Наведені дані свідчать про суперечливий характер розвитку психічних функцій та інтелекту. Ця суперечливість не може не позначитися на успіхах у навчанні. Так, у 18-літньому віці студент може запам'ятати досить великий обсяг навчальної інформації, що збільшився на другому курсі (пам'ять у цей час досягає високого розвитку), але не може здійснити розумову переробку всього отриманого матеріалу, оскільки мислення в цей час відстає від пам'яті. Цим, зокрема, можна пояснити, чому значна кількість студентів на екзаменаційній сесії за третій семестр має нижчу успішність, ніж у перших двох. [3, c. 65-70]

Для визначеної системи естетичного виховання студентів необхідно враховувати їх вікові та соціально-психологічні особливості побутового середовища і побутових умов. Умови побуту студентів дуже різноманітні: одні продовжують жити з батьками, інші - на приватних квартирах, а більшість - у гуртожитку (близько 2/3 студентів). Насамперед це проблема адаптації до умов життя в незнайомому місті, гуртожитку, налагодження взаємин з товаришами по кімнаті, питання самообслуговування.

Об'єктивні фактори соціального макросередовища здійснюють вплив на особистість майбутнього фахівця у вузі насамперед через макросередовище - студентський трудовий колектив.

Вивчаючи спосіб життя студентів, соціологи розглядають студентський колектив як фактор, що формує спосіб його життєдіяльності. Велике значення для ефективності самоврядування і керування групою, для становлення її колективу має вивчення соціально-психологічних закономірностей колективу, як носія способу життя студентів. Особливу увагу звертати на розвиток згуртованості й удосконалення внутрішньо колективних і особистих інтересів, організаторських навичок, формуванню єдності колективних і особистих інтересів, формування і розвиток практичних навичок роботи з людьми, удосконалення методів впливу на ділові та особисті якості, формування позитивних якостей майбутнього фахівця. [ 4, c.12-14]

Висновки

Серед теперішніх студентів є досить значна частка тих, хто не тільки має бажання, але й необхідний особистісний потенціал для включення у бізнесову діяльність. Можемо також констатувати, що вища школа досить успішно виконує роль підготовки керівних кадрів. Хоча далеко не усі, хто утворив групу “керівники”, у повній мірі здатні виконувати ці функції, але усе ж таки серед них досить багато тих, хто має для цього відповідну мотивацію, особистісні якості та рівень спеціальної та загальнокультурної ерудиції. І третій аргумент, мабуть, - найбільш вагомий. Мова йде про орієнтованих на педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та на науково-дослідну роботу. Значна частина представників цієї групи мають чітко сформовану й усталену спрямованість на творчість та самореалізацію перш за все у професійній сфері, найвищі (по зрівнянню з іншими) результати навчальної та наукової діяльності, особистісні якості, які роблять їх спроможними до ефективної інтелектуальної діяльності. Принаймні 1/3 із них може розглядатись як потенціальна інтелектуальна еліта, яка при сприятливих умовах може внести помітний внесок у розвиток освіти, науки та культури нашої країни. [9]

Список використаної літератури

Астахова В. І. Курс лекцій по соціології освіти. Під загальною редакцією доктора іст. Наук, професора В. І. Астаховою - Харків: Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія», 2005.

Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. -- К.: 1996.

Винославська О.В. Психологічні особливості студентської групи. //Практична психологія та соціальна робота. - №7. - 2005.

Просецкий П.А. Социально-психологические проблемы учебно-воспитательного коллектива, Воронеж: Известия пед. ин-та., 1970.

Семашко А.Н. Художественные потребности студентов, пути и средства их формирования: Автореф. дис. на соис. учен. степ. канд. филос. наук. - Воронеж: 1970.

Черниш Н.Й. Суспільна свідомість студенства. -- Львів, 2001.

Черниш Н.Й. Соціологія молоді: Конспект лекції, К.: 1990.

Размещено на www.allbest.