Саморозвиток і самореалізація сучасної молоді в сфері дозвілля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Саморозвиток і самореалізація сучасної молоді в сфері дозвілля

Саморозвиток і самореалізація сучасної молоді в сфері дозвілля

Дозвілля як частина вільного часу, залучає молодь своєю нерегламентованістю і добровільністю вибору його різних форм, демократичністю, емоційною насиченістю, можливістю поєднати в ньому фізичну й інтелектуальну діяльність, творчу і споглядальну, виробничу й ігрову. Для значної частини молодих людей соціальні інститути дозвілля є основними джерелами соціально-культурної інтеграції й особистісної самореалізації. Однак усі ці переваги діяльності сфери дозвілля поки ще не стали надбанням, звичним атрибутом способу життя усієї молоді.

Інтерес до проблем молоді постійний і стійкий у вітчизняній філософії, соціології, психології, педагогіці. Соціально-філософські проблеми молоді як важливої соціальної групи суспільства знайшли своє відображення в дослідженнях С. М. Іконнікової, І. М. Ільїнського, І. С. Копа, В. Т. Лисовського та інших вчених. Значний вклад у дослідженні дозвілля молоді внесли Г. О. Пруденський, Б. О. Трушин, В. Д. Петрушев, В. М. Піменова, О. О. Гордон, І. В. Бестужев-Лада та ін. До досліджуваної нами проблеми близькі праці із саморозвитку й самореалізацїї особистості в сфері дозвілля (О. І. Беляева, О. С Каргіна, Т. І. Бакланова), з питань психології особистості (Г. М. Андреева, О. В. Петровського). У науковий аналіз теорії і практики культурно-дозвільної діяльності значний внесок зробили Ю.О. Стрельцов, О. Д. Жарков, В. М. Чижиков, В. О. Ковшаров, Т.Г. Кисельова, Ю.Д. Красильніков. Дослідження цих авторів мають важливе значення для удосконалення теорії і методики культурно - дозвіллєвої діяльності молоді.

Молодь як суб'єкт суспільного виробництва характеризується також особливим змістом особистісної предметної і процесуальної сторін конкретно-історичного буття. Подібний прояв соціальної якості молоді пов'язаний зі специфікою її соціального стану і визначається закономірностями процесу соціалізації в конкретних суспільних умовах. Конкретні умови буття молодих людей визначають особливості молодіжної свідомості, діалектична єдність структурних елементів якої й утворить спонукально-мотиваційні сутності сили молоді. Усередині цієї єдності виникає різноманіття суперечливих детермінацій, які опосередковують специфіку їхніх відносин до навколишньої дійсності і мотивацію соціальної діяльності.

Названі прояви соціальної якості молоді в процесі розвитку переходять один в інший, взаємно доповнюють один одного, зумовлюючи її соціальну сутність, яка реалізується за допомогою діяльності.

До інших особливостей молодіжного дозвілля відноситься своєрідність середовища його протікання. Батьківське середовище, як правило, не є пріоритетним центром проведення дозвілля молоді. Переважна більшість молодих людей воліють проводити вільний час поза будинком, у компанії однолітків. Коли йдеться про вирішення серйозних життєвих проблем, молоді люди охоче приймають поради і наставляння батьків, але в сфері специфічних дозвіллєвих інтересів, тобто при виборі форм проведення, друзів, книг, одягу вони самостійні. Цю особливість молодіжного віку точно помітив і описав І.В. Бестужев-Лада [43]: «...для молоді «посидіти компанією» - пекуча потреба, один з факультетів життєвої школи, одна з форм самоствердження. При усій важливості і силі соціалізації молодої людини в навчальному і виробничому колективі, при всій необхідності змістовної діяльності на дозвіллі, при всій масштабності зростання «індустрії вільного часу» - туризму, спорту, бібліотечної і клубної справи - при всьому цьому молодь уперто «збивається» в компанії однолітків. Виходить, спілкування в молодіжній компанії - це особлива форма дозвілля». Тяга до спілкування з однолітками зумовлена величезною потребою молоді в емоційних контактах. її можна розглядати як: необхідну умову життєдіяльності людини і суспільства; джерело творчого перетворення індивіда в особистість; форму передачі знань і соціального досвіду; вихідний пункт самосвідомості особистості; регулятор поводження людей у суспільстві; самостійний вид діяльності.

Відмінною якістю культурного молодіжного дозвілля є емоційна забарвленість, наявність привнести в кожну можливість займатися улюбленою справою, зустрічатися з цікавими людьми, відвідувати значимі для себе місця, бути учасником важливих подій.

Вищий зміст щирого дозвілля полягає в тому, щоб наблизити коштовне, улюблене і відокремити, скасувати порожнє, непотрібне. Тут дозвілля для молодої людини перетворюється на спосіб життя, заповнення вільного часу різноманітними, змістовно насиченими висновками діяльності. Основні особливості культурного дозвілля молоді - високий рівень культурно-технічної оснащеності, використання сучасних дозвіллєвих технологій, форм і методів, естетично насичений простір і високий художній рівень дозвіллєвого процесу.

Молодіжне дозвілля, ніби перехоплюючи естафету підліткового дозвілля, закріплює, а багато в чому і закладає в молодій людині такі звички й уміння, які потім цілком визначатимуть його відношення до вільного часу. Саме на цьому етапі життя людини виробляється індивідуальний стиль дозвілля і відпочинку, накопичується перший досвід організації вільного часу, виникає прихильність до тих чи інших занять. У молоді роки визначається і сам принцип організації й проведення вільного часу - творчий або навпаки. Одного понадять мандрівки, іншого - риболовля, третього - винахідництво, четвертого - різноманітні розваги.

Активне, змістовне дозвілля вимагає певних потреб і здібностей людей. Робити натиск на творчі види дозвіллєвих занять, на забезпечення прямої участі в них кожної молодої людини - от шлях формування в юнаків і дівчат особистісних якостей, які сприяють змістовному й активному проведенню дозвіллєвого часу.

Друга вимога щодо організації молодіжного дозвілля полягає в тому, що воно, безсумнівно повинно бути різноманітним, цікавим, розважальним і ненав'язливим. Зрозуміло, отут важливі як зміст, так і форма запропонованих занять, розваг, які мають відповідати потребам та інтересам молоді, органічно сприйматися юнаками і дівчатами.

Найбільш зручні форми для цього уже вироблені життям. До них відносяться, насамперед, аматорські об'єднання і клуби за інтересами. Сучасні об'єднання і клуби багатопрофільні: політичні, спортивні, туристичні, здоров'я, аматорів природи, науково-технічної творчості, читачів, самодіяльної пісні, колекціонерів, книголюбів, вихідного дня, молодої родини й інші. Клуб - порівняно невелике об'єднання людей, охоплених загальним інтересом, заняттям. Він є школою навчання, виховання і спілкування. До клубу приходять люди, які бажають досконало опанувати певне заняття, дозвіллєвого кваліфікацією. Деякі клуби й аматорські об'єднання навіть організовують відповідні форми занять. Але клуб за інтересами - це також свого роду вихователь. Може бути, у цьому й полягає . головний критерій його діяльності. Справа в тому, що кожний із членів цього об'єднання прагне винести на люди свої знання й уміння. Спілкування в колі однодумців сприяє збагаченню, взаємовихованню. Інтерес до заняття перетворюється в інтерес до людей. Людина прийшла до клубу, щоб навчитися чомусь, а навчившись, не хоче йти, тому що по-справжньому здружилася з людьми. її прив'язує особлива атмосфера рівності, доброзичливості і самодіяльності.

Спостереження за роботою клубних об'єднань переконують: щоб дозвілля стало дійсно привабливим для молоді, необхідно будувати роботу його установ і організацій на інтересах кожної молодої людини. Треба не тільки добре знати сьогоднішні культурні запити молодих, передбачати їхні зміни, а й уміти швидко реагувати на них регулюванням відповідних форм і видів дозвіллєвих занять. Наступна вимога, пропонована щодо організації і проведення молодіжного дозвілля, повна його деалкоголізація. Жоден вид дозвілля не повинен містити в собі занять і розваг, які прямо або побічно пропагували б споживання спиртних напоїв.

Останнім часом молодих людей приваблюють ігри, пов'язані з використанням ігрових автоматів і комп'ютерів. До найбільш привабливих для молоді форм розваг належать: видовища, легка музика, танці, ігри, різноманітні розважальні телепрограми. Зараз, через узвишшя духовних потреб молодих, зростання рівня їхнього утворення, культури, найбільш характерною особливістю молодіжного дозвілля є збільшення в ньому частки духовних форм і способів проведення вільного часу, що поєднують розважальність, насиченість інформацією, можливість творчості і пізнання нового. Такими синтетичними формами організації дозвілля стали саме клуби за інтересами, аматорські об'єднання, сімейні клуби, гуртки художньої і технічної творчості, дискотеки, молодіжні кафе-клуби.

Набирає силу найсерйозніший спосіб проведення вільного часу, розрахований безпосередньо не на споживання, а на творення культурних цінностей - творчість. Елемент творчості містять у собі багато форм молодіжного дозвілля, причому можливості діяти відкриваються усім без винятку. Але якщо мати на увазі власне творчі форми дозвілля, то їхня суть полягає в тому, що свій вільний час люди присвячують створенню чогось нового.

Отже, дозвілля дає можливість сучасній молодій людині розвивати багато сторін своєї особистості, навіть власний талант. Для цього необхідно, щоб до дозвілля він підходив з позицій свого життєвого завдання, свого покликання - всебічно розвивати власні здібності, свідомо формувати себе.

Які ж найбільш загальні тенденції і проблеми сучасного молодіжного дозвілля? Розглянемо дозвілля молоді як особливої соціальної групи в цілому. Можна посидіти компанією, що є пекучою потребою, формою самоствердження для молодої людини. Дослідження вчених та й найпростіші життєві спостереження показують, що при всій важливості і силі соціалізації молодої людини в навчальному і виробничому колективі, при всій необхідності змістовної діяльності на дозвіллі, при всій масштабності зростання індустрії вільного часу (туризму, спорту, бібліотечної і клубної справи і т.п.) молодь уперто збивається в компанії однолітків. Виходить, спілкування в молодіжній компанії - це форма дозвілля. Домашнє дозвілля в колі однолітків, немов магніт, притягує до себе юнаків і дівчат. Його шляхетного, розвивального впливу на особистість молодої людини не можна заперечувати. І все-таки цей вид дозвілля не позбавлений мінусів: ізольованість людини в чотирьох стінах, відрив від фізкультурно-спортивних форм дозвілля, а це не може не підсилювати пасивності, інертності молодої людини.

Безсумнівно, домашнє дозвілля юнаків і дівчат потребує коректної участі старших, особливо батьків, їхньої допомоги і контролю. Зручною в цьому відношенні формою виступають поїздки на відпочинок усією родиною й організація дозвілля в сімейних клубах (кооперативах). Відпочинок усією родиною дуже об'єднує і збагачує дітей і батьків. Але, на жаль, він поки що не завжди можливий.

Ще одним з найпоширеніших серед молоді видів дозвіллєвої діяльності, відпочинку, розваги є дискотека. Вона виступає і як одна з популярних сучасних форм самодіяльної творчості. Вона ставить перед самодіяльним творчим колективом цілий комплекс різноманітних творчих завдань, стимулює прояв організаторських здібностей, відкриває широке поле для технічної творчості, винахідництва, розвиває пізнавальну активність, художнє чуття, музикальність, режисерську інтуїцію, артистизм, навички спілкування тощо. Іншими словами, участь у творчому колективі дискотеки потребує відомого універсалізму. Це робить її одним із засобів формування гармонічно розвинутої особистості. Тому суспільство зацікавлене в тому, щоб самодіяльних дискотек було більше. Але дискотека формує особистість не тільки як учасника творчого колективу. Вона - засіб ідейно-естетичного виховання всіх її відвідувачів. Аудиторія сьогоднішньої дискотеки величезна, вона включає практично ціле покоління молоді, а також людей іншого віку.

Дискотека виникла з глибин самодіяльної творчості. До моменту її появи просто не було того професійного зразка, на який вона могла б орієнтуватися. Цей зразок складався поступово як вистражданий результат самодіяльних творчих пошуків. Перші досвіди теоретичного і методичного осмислення практичних пошуків у цій сфері також належать самодіяльним ентузіастам. Деякі з них виросли згодом у професіоналів дискотеки і серйозно збагатили її творчий професіоналізм. Одні - як практики дискотеки (М. Копелев), інші - і як педагоги-методисти-теоретики (В. Царьов, Э. Рижик) ввели в оборот дискотечної справи знання, накопичені в інших сферах творчої діяльності задовго до народження дискотеки.

Істотною особливістю сучасної дискотеки є її спрямованість на події дня, насамперед на явища музичного життя. Молодь іде на дискотеку, крім усього іншого, ще і заради того, щоб одержати свіжу інформацію про новинки естради, рок-музики, почути не тільки улюблені мелодії, а й нові, одержати кваліфікований коментар, довідатися щось цікаве про співаків, композиторів, групи. Дискотеки стали для молоді своєрідним інформаційним центром молодіжної музики, клубом музичних новин. Диск-жокеї відіграють роль самодіяльних інформаторів, оглядачів, коментаторів. Одним з головних напрямів у їхній діяльності став пошук, збір, систематизація нової інформації. Недарма основоположниками дискотеки справедливо вважаються радіо і телебачення. Саме від них вона успадкувала цю свою реформаторську суть.

Однією з постійних тем тематичних і танцювально-розважальних дископрограм виступають новини музичного життя. Інформацію такого роду можна одержувати з газетних і журнальних публікацій радіо і телепередач. Цей процес досить трудомісткий, потребує не тільки великих витрат часу, а й кваліфікації, якою автори і ведучі дискотечних програм не завжди володіють.

Структура молодіжного дозвілля

Цінностям, ціннісному компоненту культури, ціннісним орієнтаціям молоді присвячено чимало сторінок наукової літератури з різних галузей знань. Вивчення ціннісної свідомості і ціннісних уявлень у соціології та психології - це традиція ще з часів М. Вебера. Такі аспекти вивчення цінностей полягають у вивченні особливостей впливу системи цінностей на формування соціально-психологічного знання, його об'єктивність, можливість бути інструментом соціального управління.

Незважаючи на досить широкий спектр наукових проблем дослідження ціннісних орієнтацій, багато її аспектів залишаються невивченими. Дискусійним залишається такий напрям, як ціннісне структурування дозвілля молоді.

Система цінностей розвивається і функціонує в певному соціальному середовищі, на певній матеріальній основі, яка, з одного боку, формує потреби молоді, а з іншого - являє собою умови, механізми і: фактори їх задоволення. Вплив соціальних умов на суспільні процеси має макро- і мікрорівні, але останній, як правило, є багатоваріантною конкретизацію першої, її емпіричним проявом через такі механізми, як формальне (заклади культури) і неформальне (квартира, вулиця) мікросередовища, різні форми міжособистісного спілкування, соціально-культурна символіка і звичайно, технічні засоби ретрансляції творів мистецтва.

На задоволення культурних потреб молоді, проведення дозвілля значно впливають соціально-економічні фактори: соціальний статус молодих людей та їх батьків, середньодушовий прибуток у родині, майно (власність), наявність вільного часу. При цьому матеріальне становище двояко відбивається на задоволенні культурних потреб - у безпосередній актуальній формі, коли певні соціальні трупи молоді вже володіють предметами та способами опанування культури, і в опосередкованій потенційній, коли вони лише володіють реальною можливістю придбати ці предмети й засоби. Аналіз даних, отриманих у ході дослідження, свідчить що нині найпоширенішими технічними засобами є телевізор, магнітофон та радіоприймач. Наявність у продажу широкого спектра простих у користуванні та відносно недорогих любительських фотоапаратів вплинуло на те, що цей технічний засіб не є предметом розкошу, і його має майже кожна п'ята молода людина незалежно від віку, статі чи освіти. Можемо спостерігати таку тенденцію, що зростання науково-технічного прогресу дедалі впливає на потребу молодих людей у користуванні такими новітніми технічними засобами, як комп'ютер, CD-програвач, відеокамера. І, навпаки, такий уже досить застарілий технічний засіб, як діапроектор уже втратив свою актуальність.

Ринкові відносини у сфері культури обернулися великими негативними наслідками для молоді. До неймовірних розмірів зменшилася кількість джерел, за допомогою яких забезпечується передача культурних цінностей молодим людям. Різко скоротилася сфера професійної та аматорської творчості, зокрема сотні тисяч гуртків художньої самодіяльності, прикладного мистецтва, а разом з цим - і кількість самих духовних цінностей.

Якщо проаналізувати систему пріоритетів цінностей дозвілля молоді, то виявляється, що інтелектуальні форми дозвілля посідають лише третє місце, а перше - пасивні форми. Лише 5,6% від загальної кількості опитаних серед занять, якими найчастіше молодь заповнює своє дозвілля назвали „відвідування музею", 10,9% - „сходити в театр, на балет, в оперу". Це може бути зумовлено тим, що дуже великі ціни на квитки до театрів зробили їх недоступними для значної більшості молодих людей. І зараз практично єдиним каналом, який забезпечує широкий доступ абсолютної більшості молоді до художніх цінностей вітчизняної та світової культури, стало телебачення і частково магнітофон. У наш час вже нікого не здивуєш наявністю такого звичного атрибуту побуту, як телевізор, і це ніяк не залежить ні від типу поселення, ні від віку та статі. Однак, це відразу відбилося на структурі вільного часу молодих людей, найбільша кількість яких проводить свій вільний час біля екрана телевізора.

Технікою захоплюється порівняно мало молоді. Вагомішу цінність для молоді представляють можливості спілкування з друзями. Причому протягом останніх років такі цінності, як спілкування, контакти, взаємопорозуміння з людьми залишаються незмінними за рангом. Ця група тісно коригується віком молоді: чим менший вік, тим більше можливостей для спілкування. На спілкування з друзями впливає й матеріальний рівень та сімейний стан: неодружені, з високим рівнем прибутку молоді люди можуть собі дозволити проводити вільний час у колі друзів, у кафе чи барі. Як і раніше, цінності навчання, духовного споживання, освіти і творчості займають провідне місце у свідомості лише незначної частки молоді. Постійне підвищення рівня освіти, творчий самовираз - реалізація таких і подібних їм цінностей потребує не тільки певних нахилів, але й багато часу, відмови від інших можливостей.

Таким чином, кожна з вікових груп молоді має свою власну, відмінну від інших, модель життєвого самовизначення. Перевага гедоністичних і споживацьких установок породжує трансформацію потреб (в умовах нерозвиненого культурного середовища та засилля масової культури), які ведуть до зниження смаків, нового споживання, що посилює первинні потреби. Пасивні форми проведення дозвілля, які мають інформаційно-розважальну спрямованість - прикмета нашого часу. Телевізор вдома і компанія друзів - поза домом поглинають майже весь вільний час молодих людей. Складається враження деякої нерішучості молодого покоління. Наскільки це пов'язано із суспільним настроєм, що переважає, чи з особливостями способу життя цієї соціально-демографічної групи - відповісти непросто. У будь-якому випадку в подоланні такого стану молодими людьми і полягає одна з головних передумов успішного життєвого самовизначення.

У молодіжному середовищі виник своєрідний духовно-ідейний вакуум, пов'язаний з кризою колишньої системи соціальних цінностей і виникненням рис нової соціально-духовної парадигми та відродження національної ментальності. Відсутність соціального ідеалу і втрата минулих стимулів не тільки породжують духовну апатію, а й підсилюють напруження в пошуку життєвих цінностей як стрижня культури особистості.

Феномен субкультурної активності молоді

молодь дозвілля субкультурний соціальний

До специфічних тенденцій розвитку молодіжного дозвілля відноситься насамперед розвиток молодіжної субкультури, носіями якої є численні молодіжні об'єднання, які відзначаються соціальною спрямованістю, характером групових цінностей і особливістю проведення дозвілля. Терміна субкультура до недавнього часу намагалися уникати, тому що було незрозуміло, звідки в нашої молоді, що виросла в суспільстві, в якому довгі роки прагнули до досягнення повної соціальної однорідності, може взятися якийсь власний спосіб життя, заснований на специфічних цінностях, найчастіше дуже відмінних від пріоритетів навколишнього світу. Громадська думка з цього приводу розділилася. Одні вважають будь-які незвичні форми поводження молоді як соціальні відхилення і наслідуванням Заходу, а тому такими, які необхідно викорінювати. Інші думають, що наша молодь намагається (нехай трохи екзотичним способом) якось виразити себе, своє світовідчуття і щось сказати про себе суспільству. Іншими словами, як тільки суспільство досягає певного рівня матеріального добробуту, який гарантує задоволення основних біологічних і соціальних потреб переважної більшості своїх членів, молодь починає поводитися незвичайно, не так, як дорослі: вбирається в незвичайний одяг, прикрашається їх екзотичними ланцюгами, шпильками, шипами і т. ін. Маючи доступ до найвищих зразків культури, вона створює контркультуру: своє мистецтво, свій спосіб життя, свої правила поведінки.

Але все це не окреслює всіх обставин, які спричинили феномен субкультурної активності сучасної молоді. Одну з них С Лем [63] помітив ще в 1969 p.: швидке завдяки НТР досягнення суспільством високого рівня матеріального добробуту, різке зниження опору зовнішнього середовища створило певний „люфт", вільний від виконання біологічно необхідних дій, від щоденної боротьби за існування. Поступово цей „люфт" почав заповнюватися випадковими, надлишковими зразками поводження, і насамперед, з боку молоді. За спиною молодих людей, які отримали волю від довічної праці, - могутній прошарок багатовікової культури, що й слугує основним матеріалом для побудови молодіжної субкультури, незалежно від свідомості її учасників. У рамках моделі С.Лема, молодіжна субкультура з'являється як закономірне явище вторинного генезису культури в суспільстві, як наслідки НТР. Тому її розглядають не як деяке масове відхилення в поводженні цілого покоління, а як іманентний феномен культурно-історичного процесу, що за необхідності виникає в суспільстві, яке швидко досягло високого матеріального добробуту, але не виробило ще відповідних механізмів соціального гомеостазису. Друга обставина, тісно пов'язана з першою і полягає в тому, що науково-технічний прогрес, створивши основи матеріального достатку, одночасно зумовив могутню хвилю соціальної акселерації. Зміни, що заполонили світ, докорінно змінили сучасну культуру і сам механізм її передачі. В історично короткий термін пішов у минуле традиційний спосіб, що ґрунтується на принципі „роби, як я", на сукупності незмінних ціннісних і поведінкових стереотипів. В умовах, які швидко змінюються, нові покоління не можуть жити за заповітами батьків, а повинні створювати свій власний ціннісний світ. При цьому виникає погроза існуванню самого механізму наступності. Протягом багатьох років у нашому суспільстві діяв твердий імператив нестатку. Молодь рано включалася в трудове життя з усіма його атрибутами. Це не залишало сил і часу для вільних, надлишкових форм поводження, і проблеми наступності цінностей не було: їхня передача здійснювалася традиційним способом - шляхом засвоєння готових стереотипів мислення і поводження. Однак із середини XX ст. ситуація змінилася. Країна вступила в епоху НТР, підвищилася продуктивність праці, збільшився осяг вільного часу.

Але хоча об'єктивні умови соціалізації молоді істотно змінилися, механізми цього процесу, вироблені адміністративною системою, залишилися колишніми. Кожне покоління, що вступає в життя, - це система, яка динамічно розвивається, а отже, якій необхідна в деякому мінімумі розмаїтість як основа формування надлишкових елементів поводження, його альтернативних варіантів. Тому, здійснюючи тільки свідомий вибір, людина приймає на себе відповідальність за його наслідки, виробляє внутрішню мотивацію, рефлексивність поводження. Саме на цьому принципі функціонує механізм соціалізації молоді і традиційних ліберальних демократій. Нове покоління по можливості безболісно повинно вписатися в устояні суспільні структури, ключові місця в яких зайняті представниками старшого покоління. Тому всі можливі варіанти свого майбутнього соціального поводження молодь програє на модельному рівні субкультури. Старше покоління не обмежує цих пошуків, а контролює лише кінцевий результат і припиняє ті форми, які загрожують суспільству. На думку психологів, визначення меж своїх можливостей - фундаментальна потреба всього живого. Коли ж існують обмеження на реалізацію цієї потреби, вважає В. П. Зінченко [54], тоді й виникає комплекс проблем, зокрема підліткових. Тому заборони, що ми вводимо у виховання, найчастіше спричинюють протилежну реакцію. На жаль, наше суспільство відзначається пристрастю до заборон. Десятиліттями офіційна ідеологія насаджувала як еталон лише один зразок - жорсткий тип борця за ідею за будь-яку ціну, природно, за ту ідею, яка на сьогоднішній день нав'язана „зверху". Всі інші варіанти потрапляти в розряд поведінки, яка відхиляється від загальноприйнятої норми. У цьому розумінні мало що змінилося майже до кінця минулого століття, оскільки ідеологія однаковості продовжувала панувати: усім пропонувалося прагнути до єдиної мети. Одночасно влаштовувалися «ідеологічні облави» на ті групи молодих людей, які хоча б зовнішнім виглядом намагалися якось відрізнятися від усіх. Кампанія ця включала і насильницькі міри: розрізування вузького взуття і стрижку довгого волосся. За нетерпимістю до ширини штанів, довжині спідниць і волосся угадувалися знайомі контури ідеалу казарменого соціалізму -велетенської фабрики, в яку навіщось повинна перетворитися вся країна. Не та зачіска самим фактом своєї наявності створювала навіть не прецедент, але тінь прецеденту іншого поводження, якого не можна було допускати в принципі.

В умовах, що різко обмежили волю індивідуального і групового вибору, молодь виявилася витиснутою на периферію громадського життя, у областях розваг і дозвілля. її соціальна незатребуваність у більш значимих областях діяльності обернулася підвищеною субкультурною активністю саме в сфері дозвілля, тому що тут вона могла скільки завгодно відхилятися від загальноприйнятих норм, шукаючи свої шляхи оптимального входження в існуючі суспільні відносини, в „дорослу" культуру.

Крім того, розрив між офіційною ідеологією і реальною соціальною практикою породжував відчуження молоді від інституціональних цінностей, і це знов-таки штовхало її в сферу дозвіллєвої діяльності, де ідеологічний тиск був слабкіший, і залишалася можливість для створення альтернативних цінностей. Внаслідок за роки застою орієнтація молоді на реалізацію себе переважно в дозвіллєвих формах діяльності набула стійкого і традиційного характеру, вона продовжує зберігатися й тепер, коли багато соціальних заборон знято.

Таким чином, вітчизняні варіанти субкультурної активності молоді спричинені відсутністю нормальних механізмів соціалізації в суспільній практиці. І не перебудова породила численне плем'я неформалів - вона їх тільки легалізувала. Природно, що з першим же зняттям заборон на несанкціоновану зверху активність молодь почала швидко заповнювати всі соціально-екологічні ніші, що були порожніми колись, можливими формами поводження. Спочатку це були переважно розважальні і соціально-демонстративні форми діяльності. Газети замайоріли репортажами про рокери, фанатів та т. ін. Однак у міру розширення демократії очікували політизації молодіжних рухів, і цей процес не затримався.

Узагалі субкультурна активність молоді характерна, головним чином, для великих міст. Це невипадково, оскільки саме в місті достатньо соціальних зв'язків, тому є реальна можливість вибору, яка лежить в основі субкультурної активності молоді. Однак дійсний вибір поводження індивіда залежить від специфіки того соціокультурного мікросередовища, в яке він включений.

За даними сучасних досліджень, до різних субкультурних угруповань належить 28,4% опитаних. Найбільш популярними виявилися групи аматорів сучасної музики і шанувальників окремих виконавців (14,4%), аматорів сучасних танців (12,6%), самодіяльні спортивні групи - культуристи, скейтбордиста (10%). Найменшою популярністю користуються об'єднання, зайняті якою-небудь творчою діяльністю: суспільно-політичні клуби (2%), рух за охорону і відновлення культурно-історичних пам'яток (1%), екологічні групи (0,4%). Як бачимо, переважає орієнтація на розважальні форми дозвіллєвої діяльності. Існує стійкий міф про повальне захоплення молоді рок-музикою. Однак тільки 53,7% є її шанувальниками. З них 4,4% -- фанатичні прихильники «хеві метал», що не визнають інші форми культури. Єдина соціальна група, в якій рок-музика займає перше місце серед захоплень, - учні ПТУ. У якості культурного „коду" тут превалює звук, а не слово. Це побічно підтверджується і такими даними: вербальна діяльність характеризує спільне дозвілля 82% школярів, 65% студентів і лише 44% учнів ПТУ.

На відміну від учнів ПТУ студентство характеризується певними соціальними і психологічними відмінностями, які дають можливість виділити його в особливу соціальну групу. Ці відмінності випливають з особливостей соціального стану, реальних моментів життя і навчання. До того ж молодь у цьому віці має свої психологічні особливості: інтенсивне формування самосвідомості, соціальної самооцінки, власної точки зору, установок, цінностей, осмислення явищ громадського життя. Поступово формується соціальна позиція щодо себе, свого поводження і поводження інших, планів на майбутнє тощо.

Однак певній частині молоді бракує психічних якостей зрілої особистості: самостійності, критичності, відповідальності, далекоглядності і т. ін.

Усе це виявляється в конкретному поводженні, в тому числі й щодо проведення вільного часу. Більшість студентів вибирає пасивні форми його проведення: читання газет, журналів і перегляд телепередач, спілкування з друзями, рідними, розваги (прослуховування музичних записів і платівок, читання художньої літератури, відвідуваність театрів), саморозвиток (читання літератури за спеціальністю, заняття спортом, художньою самодіяльністю, домашнє рукоділля).

Узявши за критерій мотив вибору занять у вільний час, можна виділити п'ять груп студентів:

1. Комунікативна. До неї відносяться студенти, які керуються бажанням спілкуватися з друзями, коханою людиною, рідними тощо. Ця група представляє 42% всіх опитуваних.

2. Рекреаційна. До неї входять студенти, які керуються бажанням відпочити, поліпшити свій настрій (21,2%).

3. Самореалізація. Студенти цієї групи прагнуть реалізувати у вільний час свої здібності (11,7%).

4. Творча. До неї входять студенти, орієнтовані на естетичне освоєння світу, прагнення до прекрасного (10,5%).

5. Пізнавальна. Студенти цієї групи орієнтовані на поглиблення і розширення знань (8,5%).

Соціальне поводження цих груп відрізняє орієнтація на прилучення до речовинних символів міського життя (радіо- і відеоапаратура, мотоцикли, спортивна символіка й ін.). Разом з тим для таких молодих людей характерний високий рівень конформізму не тільки стосовно своєї компанії, але й до суспільства в цілому.

Література

Байкова ВТ. Досуг, свободное время. - М., 1985. - 169 с.

Бестужев-Лада И.В. Молодость и зрелость: Размышления о некоторых социальных проблемах молодежи. - М: Политиздат, 1984. - 231 с.

Бовкун В.В. Образ жизни современной молодежи: тенденции, проблемы, перспективы. - М., 1997. - 432 с.

Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Дозвіллєзнавство. - 2006. - 208 с.

Вишняк А.И., Тарасенко В.И. Культура молодежного досуга. - К.: Выща школа, 1988 - 53 с.

Ерошенков И.Н. Культурно-досуговая деятельность в современных условия. - М: НГИК, 1994. - 69 с.

Корсун І.В. Соціалізація старшокласників у сфері вільного часу. - Луганськ, 1996. - 201 с.

Орлов Г.П.у Букреев А.Б. Активный отдых как фактор развития личности. - М., 1991. - 222 с.

Піча В.М. Культура вільного часу (філософсько-соціальний аспект). - Львів, 1990. - 59 с.

Разумный ВЛ. Клуб и культура общения. - М., 1989. - 98 с.

Скрипунова ЕЛ., Морозов АЛ. О предпочтениях городской молодежи / Социс. - 2002. - №1. - С 105-110.

Шкурин В. Молодежь: свободное время и клуб. - М., 1990. - 203 с.

Размещено на Allbest.ru