Соціологічні дослідження проблем молоді

Размещено на http://www.allbest.ru

Історія розвитку людства засвідчує: майбутнє має тільки та держава, яка піклується про молодь. Згідно соціологічних уявлень, саме молодь є тією силою, яка має величезний потенційний ресурс і за певних соціальних обставин швидко перетворюється в активну силу соціально-економічних, політичних і культурних трансформацій. Головне - правильно оцінити молодь, зрозуміти її, вчасно виявляти і вирішувати її проблеми. Кажучи словами відомого західного фахівця з питань молоді Карла Маннгейма, "завдання дослідників полягає в тому, щоб розповідати, що суспільство може дати", і чого "може чекати від молоді", "оскільки молодь ані прогресивна, ані консервативна за своєю природою, вона - потенція, готова до будь якого починання" (1).

З певністю можна стверджувати, що найдосконалішими можуть бути тільки ті суспільства, в яких різні покоління здатні співпрацювати, дбаючи при цьому про взаємну реалізацію. Така ситуація може скластися лише за умови, якщо молоде покоління відповідним чином підготовлене до життя. Тому дослідження сутності молоді, як специфічної соціально-демографічної спільноти, характеру і особливостей її соціалізації має велике теоретичне і практичне значення. Це дає змогу, з одного боку, створити умови для саморозвитку і самореалізації молоді, а з іншого - включити її в усі суспільні процеси з метою прогресивного поступу суспільства .

Українська молодь є складовою світової спільноти молоді. В нашій державі налічується більше 14 мільйонів молодих людей віком від 15 до 34 років, що складає 30 % її населення. Це та рушійна сила, яка самою логікою історичного процесу повинна відігравати важливу роль у подоланні кризи і формуванні громадянського суспільства, в усіх інноваційних процесах державотворення. Цим зумовлено зростання інтересу до молоді з боку різних наук, що досліджують спонукальні чинники розвитку соціуму, провідне місце серед яких належить соціології, і, в першу чергу, такої важливої її складової як соціологія молоді. Мета даної статті - з'ясувати поняття "соціологія молоді", її об'єкт, предмет, проблеми та основні завдання.

Результати теоретичного аналізу. Соціологія молоді, як одна із галузей соціологічного знання, набула актуальності в середині 60-х років ХХ століття. Інтерес соціологів до вивчення молоді зростав і в подальшому, оскільки в Європі, США, на Африканському континенті, Азії мали місце студентські бунти, протести, які вченими названі як "молодіжні" революції. В Україні справжній науковий підхід до вивчення молоді розпочинається лише з 1991 року, коли, відповідно до рішення Кабінету Міністрів України, було створено Український науково-дослідний інститут проблем молоді (нині - Український інститут соціальних досліджень).

Значний внесок у дослідження проблем молоді зробили західні вчені - А.Резенмаєр, І.Велєв, В.Крістофер, Є.Гіденс, Н.Смелзер, К.Маннгейм, а також російські і українські вчені - В.Лісовський, В.Чупров, О.Яременко, М.Головатий, О.Балакирєва, Н.Черниш, Ю.Привалов, Н.Туленков, М.Лукашевич, В.Головенько та інші.

Вчені різних країн, шкіл і напрямків по-різному трактують поняття "соціологія молоді". Одні з них звужують визначення до "галузі соціології", "розділу соціології", "спеціальної соціологічної теорії" (2). Інші наголошують на тому, що соціологія молоді - це окрема наука, оскільки вивчення молоді як складного, суперечного та багатоаспектного соціального феномена потребує уваги багатьох наук, або ж наукових підходів: демографічного, соціального, соціологічного, економічного, політичного, етнополітологічного, культурологічного та ін. (3).

На наш погляд, саме останній підхід дає можливість соціології молоді стати наукою, яка досліджуватиме феномен молоді в комплексі, що дозволить створити більш об'ємний, різноплановий, узагальнювальний "портрет" молодого покоління.

Сучасні наукові школи з проблем молоді характеризують її як специфічну соціально-демографічну групу, яка є неоднорідною, визначається принципами діяльності, способом життя, динамічністю та інноваційним потенціалом. При цьому, проблеми молоді розглядаються як у контексті всього конкретного суспільства, так і концентруючись на притаманних їй особливостях. Виокремлення таких особливостей має принципове наукове значення, і без нього створити цілісний "портрет молоді", конкретного суспільства практично неможливо (4).

Щодо об'єкта, предмета та основних завдань соціології молоді, як вважають науковці, принципових розбіжностей у представників різних спрямувань не існує. Об'єктом є молодь, як специфічна, соціально- демографічна спільнота, вікові межі якої визначаються віком від 14 до 30 років (іноді до 28, 34). Зауважимо, що останнім часом набувають поширення погляди, згідно з якими вік молоді нижньою межею сягає 14, а верхньою - 35 років. В основі цього лежить висловлене науковцями міркування про пролонгацію молодості, збільшення віку вступу в трудове життя, підготовки молоді до праці, досягнення економічної незалежності від батьків і держави.

Саме такі межі зафіксовані в новій редакції Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (2004 р.).

Предметом соціології молоді, як визначається в науковій літературі, є специфічні соціальні відносини, в яких молодь бере участь як об'єкт і суб'єкт, в процесі переходу від дитинства до світу дорослих, соціалізації та соціальної адаптації. Певний час серед науковців йшла суперечка: "молодь - об'єкт чи суб'єкт соціальних процесів?". Перемогла точка зору, яка вимагає розгляду молоді не тільки як об'єкта, але й повноправного суб'єкта всіх ланок суспільного життя. Активна роль молоді в суспільних процесах зумовлюється тим, що вона не лишекопіює усталені взірці адаптивної поведінки і взаємодії, а й здатна вносити в них новий зміст, залежно від умов життя, які постійно змінюються.

На думку вчених, основними завданнями та напрямами соціології молоді є: молодь суспільство соціальний цінність

* дослідження ролі і місця молоді в соціальному розвитку суспільства;

* вивчення тенденцій зміни її соціального обличчя, норм, цінностей та інтересів;

* аналіз процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі;

* виявлення і прогнозування на цій основі напрямів розвитку молодіжних проблем і розробка соціальної політики стосовно різних груп молоді (5).

Соціологія молоді, наголошує М. Головатий, повинна зосередитися на трьох основних аспектах:

1) що суспільство може дати молоді для її формування, громадянського становлення і самореалізації;

2) що сама молодь може і здатна дати суспільству для його оптимального розвитку;

3) як найповніше використати потенціал молоді в інтересах її власної самореалізації та поступу всього суспільства.

Численні соціологічні дослідження свідчать, що у сучасному суспільстві процес становлення, соціального визрівання підростаючого покоління пов'язаний з величезними труднощами. У переломні моменти історичного розвитку ці труднощі, як правило, загострюються, що спонукає соціологів говорити про соціальні проблеми молоді, про те, чи зможе покоління, яке вступає в життя, засвоїти і передати наступним поколінням цінності і норми, які є основою суспільства. У широкому розумінні проблеми молоді є ніщо інше, як проблеми її соціальної, психологічної, освітньої та професійної підготовки до зміни старшого покоління в усіх сферах життя.

Соціологи різних країн виявили існуючі суперечності, які утруднюють процес соціалізації молодої людини. Це: різкий розрив між біологічним та соціальним визріванням; між системою взаємин у сім'ї і системою взаємин у суспільстві; між темпами соціально-культурного розвитку і темпами засвоєння молоддю відповідних цінностей; старіння суспільства і, відповідно, розрив між реальними можливостями вертикальної мобільності і вимогами збоку молоді, що вступає в життя; між сім'єю та іншими інституційними структурами суспільства, що заповнюється молодіжною субкультурою та її агентами; між реальними можливостями, наданими даною соціальною структурою, і системою навчання, виховання, ідеологією.

Вітчизняні науковці наголошують на тому, що соціальні проблеми молоді - це не будь-які суперечності її життєдіяльності, а лише ті, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а, отже, призводять до появи дезорганізуючих процесів у системі "суспільство-молодь". Найбільш суттєві з них такі як:

* рівень освіти і матеріальний стан молоді;

* потяг до знань і необхідність працювати;

* прагнення до самостійності й економічна залежність від батьків;

* професійний статус і потреби сучасного ринку праці;

* бажання вирішувати власні проблеми самостійно та реальна участь у прийнятті управлінських рішень (6).

Варто підкреслити, що в Україні успішна взаємодія системи "суспільство-молодь" можлива лише за умови формування у молоді гуманістичних ціннісних орієнтацій, а також поглиблення керованості управління соціалізаційними процесами. В цьому відношенні принципового значення набуває державна молодіжна політика. За часів існування незалежної України зусилля соціологів і працівників державної влади були спрямовані на розробку такої політики. Свідченням цього є співпраця Українського інституту соціальних досліджень імені О. Яременка, з одного боку, і органів державного управління з другого. Наслідком цієї співпраці є зміна акцентів у ставленні до молоді. Молодь і суспільство визнаються рівноправними партнерами. Державна молодіжна політика, відповідно до нових реалій, визначена в Україні пріоритетним напрямком системної діяльності держави у відносинах з молоддю, мета якої - створення умов і гарантій для життєвого самовизначення, всебічного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства. Проте, соціологічні дослідження свідчать, що багато важливих справ, які декларуються в державних документах, і на сьогодні залишаються нереалізованими.

За даними дослідження, проведеного у 2005 році Центром соціальних ініціатив Інституту соціології НАН України в рамках проекту "Програма розвитку ООН "Створення безпечного середовища для молоді"", тільки 6 % молодих відчули на собі ефективність молодіжної політики, а 50 % оцінили її як негативну. Найбільш нагальними проблеми молоді, яким держава не приділяє уваги, назвали працевлаштування (76 %) і житло (61 %) (7). Згідно з результатами дослідження, проведеного у 2007 році, для кожної шостої молодої людини основне місце роботи було в нерегламентованому секторі економіки (тобто в "тіньовій економіці"), що змушує її погоджуватися на такі види діяльності, якими забезпечується лише примітивне виживання. За даними цього ж дослідження, тільки 53 % молодих мають роботу, 30 % її не мають і 17 % ніколи ніде не працювали. Але і працююча молодь в більшості своїй висловлює незадоволення матеріальним становищем. Лише 13 % її представників вважають себе заможними. Середня заробітна плата молодих людей вдвічі нижча, ніж середня по Україні, що, в свою чергу, перешкоджає вирішувати проблеми освіти, житла, становлення молодої сім'ї та ін. Соціологи засвідчують, що такий стан призводить до зміни в структурі життєвих цінностей, формує соціальний інфантилізм, посилює споживацькі настрої. Праця перестає займати важливе місце в структурі цінностей. Дослідження соціологів виявили значну поширеність серед молоді патерналістських сподівань на допомогу держави, доброчинних фондів, заможних родичів, батьків. При цьому спостерігається суперечливість, амбівалентність життєвих і економічнихорієнтацій молоді. З однієї сторони, молодь не довіряє державі, покладає надії тільки на себе та на свою сім'ю, а з іншої - чекає допомоги саме від держави (8).

Негативний вплив на становище української молоді справляють проблеми, пов'язані з бідністю, бездуховністю, насильством, відсутністю умов і можливостей змістовного дозвілля. Порівняно з початком 90-х рр, скоротилась кількість молодих, що займаються фізичною культурою і спортом, а рівень злочинності та правопорушень зріс у півтора рази.

Висновок

Наведені в статті ці та інші дані свідчать, що і на сьогодні, незважаючи на значне розширення можливостей для власного самовизначення та індивідуального розвитку, українська молодь як була, так і залишається найбільш вразливою, незахищеною частиною суспільства. Все це вимагає подальшого розвитку вітчизняної соціології молоді, завданням якої повинна стати розробка нових теоретичних підходів до аналізу молоді та її проблем, врахування її специфіки, впливу нових соціальних реалій сьогодення на духовний світ і поведінку молоді. Саме соціологія молоді може і здатна допомогти в пошуку реальних шляхів залучення молодого покоління до активних дій. Першочерговим завданням у цьому має стати ґрунтовна діагностика становища молоді, створення її достовірного і всебічного соціального "портрета" та висунення на цій основі науково обґрунтованих пропозицій для державних органів і соціальних інститутів, які мають відношення до соціалізації молодого покоління.

Література

1. Маннгейм К. Диагноз нашего времени. - М., 1994. - С. 45

2. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. Навч. посіб. - К., 2004. - С. 87

3. Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком, французском и чешском языках / Ред. - коорд. акад. РАН Г. В. Осипов. - М., 1998. - С. 333

4. М. Ф. Головатий. Соціологія молоді. - К., МАУП, 2006. - С. 10

5. Молоде покоління України. Ескіз соціального портрета // В. М. Балакірєва, Л. В. Волинець, М. Ф. Головатий

6. Н. Є. Черниш. Соціологія. - К., Знання, 2009. - С. 220

7. О. В. Пшеничюк, О. В. Романовська. Соціологія. - К., Видаведь Паливода А. В., 2005, с. 117-118

8. Бажал А. "Проблемний" портрет молодої людини // Дзеркало тижня. - 2006, 4 березня

9. Криченко І. Життя за цільовим призначенням // Дзеркало тижня. - 2007, 3 листопада

Размещено на Allbest.ru