Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з навчальної дисципліни:

система соціального забезпечення та захисту населення

На тему: «Державні соціальні служби для безробітних»



Вступ

Глава 1 Безробіття: суть і проблеми

1.1 Поняття і сутність безробіття

1.2 Типи і форми безробіття

1.3 Проблеми безробіття

Глава 2. Діяльність соціальних служб по захисту безробітних в Україні

2.1 Державна політика зайнятості населення, її принципи і гарантії. Основні види допомог по безробіттю

2.2 Основні завдання Державної служби зайнятості в Україні

Висновок

Література

Вступ

Вирішення соціальних та економічних проблем, які в сучасних умовах стоять перед Україною, значною мірою залежить від того, чи буде забезпечена кожна працездатна людина роботою, мобілізовані її можливості по підвищенню активності як працівника і господаря.

З переходом країни до ринкових відносин стала реальністю загроза повної зайнятості, що існувала раніш. В нових умовах господарювання значно зменшилась потреба у робочий силі, і це призвело до вивільнення надлишкової робочої сили, негативну роль при цьому відіграла і криза в економіці, що викликала значний спад виробництва. З'явились ознаки безробіття. При цьому її першими жертвами стали далеко не найгірші працівники. У своїй більшості це люди з вищою і середньою спеціальною освітою, переважно жінки, люди перед пенсійного віку.

Проблеми зайнятості і працевлаштування сьогодні в Україні є одними з найбільш актуальних. Очікуваної стабілізації на ринку праці не відбулося, зберігається тенденція росту як офіційної, так і схованого безробіття (одного з парадоксів вітчизняного ринку праці).

Для того, щоб полегшити підшукання роботи, а підприємства забезпечити робочою силою, була створена державна служба зайнятості. Її створення було обумовлене тим, що забезпечення зайнятості і раціональне розміщення трудових ресурсів мають не тільки соціальне-економічне, а й глибоке політично-юридичне значення.

Об'єкт дослідження - безробітне населення в сучасній Україні.

Предмет дослідження - державні соціальні служби для безробітних в українському суспільстві.

Мета курсової роботи - виявити головні особливості державної соціальної служби для безробітних в Україні.

Завдання:

1. Проаналізувати поняття і сутність безробіття населення, її види та форми, а також проблеми безробіття в Україні.

2. Проаналізувати діяльність соціальних служб по захисту безробітних, основні завдання Державної служби зайнятості в Україні.

3. Проаналізувати особливості державної політики зайнятості,її принципи і гарантії.

Глава 1 Безробіття: проблеми і сутність

1.1. Поняття і сутність безробіття.

Безробіття є невід'ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону - попиту і пропозиції. Безробіття - незайнятість певної частини економічно - активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об'ктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дії закону народонаселення та ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об'ктивних причин, зобов'язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням.

Ст. 2 Закону України “ Про зайнятість населення ” дає таке визначення безробітного: “ Безробітними визнають працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи ”. Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу, виявляючи економічну активність.(Ст. 2)

Більш широко поняття безробітного, за методологією МОП, - це особи віком 15 - 70 років (зареєстровані та не зареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

а) не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно шукають роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню;

в) були готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу тому, що вже знайшли її і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також навчаються за направленням державної служби зайнятості. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К. : Вища школа, 2002. - 531с.

Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно - активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачають при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні.

Соціальна сутність безробіття - в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.

Таким чином, безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід'ємною, а з другого, - неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. - К.:КНЄУ, 2003, - 86с.

1.2 Типи і форми безробіття

З'ясувавши сутність безробіття та його причини, необхідно визначитися в тому, кого вважають безробітним і які типи безробіття виділяються в сучасній економічній практиці.

Безробітними, згідно з Законом України “Про зайнятість населення ”, вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.(ст. 2)

Слід розрізняти два основних типи безробіття: природне й вимушене. Кожен з цих типів, у свою чергу, виступає в різних формах. Природне безробіття, зокрема, набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального та ін.

Добровільне безробіття виникає в наслідок того, що деякі робітники не хочуть працювати за пропоновану їм зарплату, але приступили б до роботи, якби плата була вищою. Сюди відносяться також і представники працездатного населення, які з тих або інших причин просто не хочуть працювати. безробіття населення соціальний зайнятість

Фрикційне безробіття. Воно пов'язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, із зміною професій. Для нього характерним є стан пошуку або очікування роботи в найближчому майбутньому. Ми вважаємо, що до цього типу безробіття слід відносити лише тих, хто добровільно змінює місце своєї роботи. Більшість же економістів Заходу в силу причин, розглянутих вище, відносять сюди й тих людей, які шукають нову роботу через звільнення, й тих, хто втратив сезонну роботу, а також категорії працівників (особливо молодих), які вперше шукають роботу. Ці категорії працездатних відносяться до вимушеного безробіття. http://www.statistic.ua

Інституціональне безробіття. Цей тип безробіття породжується інститутами, самою будовою ринку робочої сили, факторами, що впливають на попит і пропозицію. Наприклад, населення не можна позбавити соціального захисту. В той же час певна частина працездатного населення, отримуючи відносно великі виплати з соціального бюджету, не дуже прагне влаштуватися на роботу. Так, згідно з деякими оцінками, американці, які коли - не будь жили за рахунок допомоги по безробіттю, потім кожен рік працюють в середньому на 2 тижні менше тих, хто ніколи такою допомогою не користувався.

Другий тип - вимушене безробіття, тобто, коли людина в працездатному віці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу, але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць.

Серед форм прихованого безробіття найбільш поширеними є:

Плинне безробіття - це стан, коли частина промислової резервної армії праці, що внаслідок циклічного характеру розвитку ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва, то позбувається роботи, то знову знаходить її.

Приховане або аграрне безробіття. Особливість цього формування полягає в тому, що розвиток підприємництва в сільському господарстві, як і в промисловості, супроводжується витісненням дрібного виробництва великим і розоренням маси дрібних селянських виробників. Але ці селяни ще довгий час чіпляються за свій клаптик землі і за своє дрібне господарство, хоча воно вже й неспроможне прогодувати їх. Такі напіврозорені фермери, дрібні одноосібні виробники лише частину часу займаються своїм господарством, решту часу витрачають на різні тимчасові роботи в інших галузях, або, як тепер в Україні, займаються “човниковим промислом ”. Це безробіття поповнює також частина міського населення - розорені ремісники, дрібні торговці, а також ті працівники, які вважаються формально зайнятими, але місяцями не отримують зарплати, працюють неповний робочий день (тиждень) або знаходяться у вимушених відпустках. Кількість таких прихованих безробітних в Україні зараз обчислюється мільйонами.Головко Л.С. Державне регулювання економіки. - К.:МАУП, 2000.204с.

Застійне безробіття - це явище, коли частина працездатного населення, що не має регулярної роботи, живе випадковими заробітками (надомні робітники професій, які зникають під впливом НДП, інваліди, жебраки та ін.).

Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях (сільське господарство, будівництво, туризм).

Технологічне безробіття пов'язане з ліквідацією робочих місць в наслідок модернізації, раціоналізації виробництва, застосування нових технологій. Зокрема, зростаюча роботизація автомобільної промисловості США створила там реальну загрозу масового технологічного безробіття. На деяких операціях зарплата середнього робітника досягає 25 дол./год., тоді як робот може зробити те ж саме за 6 дол./год., враховуючи витрати на його придбання й обслуговування.

Конверсійне безробіття виникає в зв'язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу та перепрофілювання цих галузей на виробництво товарів народного споживання.

Конверсійне й технологічне безробіття є проявом структурного безробіття, що охоплює тих працівників, чия кваліфікація, навички і вміння не можуть бути використані на нових робочих місцях. Передумовами структурного безробіття є зміни в структурі суспільного попиту на робочу силу внаслідок науково - технічних, технологічних зрушень, а також зміни в структурі споживчого попиту.

Сукупність природного й вимушеного безробіття складає поточне безробіття країни.

Отже, повна зайнятість не означає абсолютного безробіття. В сучасному ринковому господарстві зайнятість стає дійсно “ повною ” й “ефективною ” лише тоді, коли рівень безробіття близький до природної норми, яка ніколи не може дорівнювати нулю. Тому прагнення залучити до роботи всіх працездатних, тобто наділити їх гарантованим робочим місцем, нічого, окрім шкоди, економіці не принесе.

Повна зайнятість в реальній економіці визначається як різниця між загальною кількістю працездатного населення країни й природним безробіттям.

Безробіття набуває природного характеру й не завдає шкоди економіці лише за умови збалансованості ринків робочої сили. Якщо ж число тих, хто шукає роботу, перевищує наявні вакансії, це означає, що ринки робочої сили не збалансовані, при цьому зберігається дефіцит сукупного попиту й циклічне безробіття. З іншого боку при надлишковому сукупному попиті відчувається кількість робітників, що шукають роботу. В таких випадках фактичний рівень безробіття нижчий від природного. Г.І.Башнянін, П.Ю.Лазур, В.С.Медведєв. Політична економіка К. Ніна - Центр,2000. - 442.

Визначення повної зайнятості не означає, що ринкова економіка завжди функціонує при природному рівні безробіття й тим самим реалізує свій виробничий потенціал. Рівень практичного безробіття часто перевищує природний рівень, а подекуди в економіці він може бути нижчим природного рівня. Останнє трапляється тоді, коли держава, застосовуючи засоби макроекономічного регулювання, діє всупереч природному ходу подій на ринку праці, виходить за мінімально допустимі межі втручення в ринкові процеси, що, безумовно, веде до зниження ефективності економічної системи.

1.3 Проблеми безробіття.

Проблеми зайнятості та працевлаштування сьогодні в Україні є одними з найбільш актуальних. Очікуваної стабілізації на ринку праці не сталося, зберігається тенденція зростання як офіційного, так і прихованого безробіття (одного з парадоксів вітчизняного ринку праці). Зареєстрований ринок праці у 2008 р. характеризувався загостренням проблеми безробіття серед працездатного населення внаслідок посилення невідповідності пропозиції робочої сили і попиту на неї. За даними Держкомстату України чисельність зареєстрованих безробітних громадян на 1 січня 2009 р. становила 930 тис. осіб. Протягом 2008 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 2,9 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян. У 2008 р. серед незайнятих осіб, які були зареєстровані з початку року, понад половину (50,9%) становили жінки, понад третину (38,2%) - молодь віком до 28 років. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Нав. Посіб. - К.:Знання, 2005. - 615 с. Не змінились обсяги прихованого безробіття. Значними залишаються втрати робочого часу через відпустки без збереження заробітної плати, роботи на умовах неповного робочого часу. Найбільше число працівників залишаються без роботи через скорочення обсягів виробництва в зв'язку з недопоставками сировини, комплектуючих виробів, порушенням договірних зобов'язань, розривом виробничих зв'язків. Різке зростання цін на сировину, енергоносії, обладнання, а також тарифів на транспортне обслуговування, що призвело до банкрутства і ліквідації нерентабельних підприємств, також сприяло збільшенню кількості безробітних. Необхідно мати на увазі також реформування власності, конверсію оборонної промисловості, зупинку деяких шахт, скорочення бюджетних установ та організацій. Таким чином, протягом останніх років на розвиток ринку праці впливали чинники, які призвели до спаду виробництва, обмеження розвитку соціально - культурних галузей, зростання прихованого безробіття і вивільнення кадрів. Основий Г.Я. Як подолати безробіття. //Праця і зарплата. 2000. - №4. - Січень.
Наявність хронічного безробіття характерна сьогодні для багатьох колишніх соціалістичних країн. Найбільш гострою є ситуація в невеликих містах і населених пунктах, швидко зростає безробіття серед сільського населення - його зареєстрований рівень досяг майже 24,9%. Різними залишаються показники і по регіонах країни. Набула поширення нерегламентована тіньова зайнятість. Крім офіційного ринку праці в Україні склався тіньовий ринок. Ще в 2007-му році голова облдержадміністрації відзначав подібну тенденцію, зауваживши, що близько 100 тис. мешканців області працюють в «тіні». Отже, ситуацію, що склалася в Україні з відтворенням трудового потенціалу та у сфері зайнятості, є підстави вважати надзвичайною. Богиня Д.П. Грішкова О.А. Основи економіки праці:Навч. посібник. - К.: Знання - Прес, 2003. -268с.

Глава 2. Діяльність соціальних служб по захисту безробітних в

Україні.

2.1 Державна політика зайнятості населення, її принципи і

гарантії. Основні види допомог по безробіттю.

Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Державна політика зайнятості населення, в Україні базується на таких принципах:

- забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;

- сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць;

- координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;

- забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

- міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення. Курочкін Г.Ф. Розміщення продуктивних сил и регіональна економіка. - К.НАУ, 2004. - 273 с.

Політика зайнятості має макрорівень (загальнодержавний) і мікро рівень (регіональний і локальний), перший з яких є визначальним.

Основи соціального захисту населення в сфері трудових відносин закладені в Конституції України і в законі України «Про зайнятість населення».

Державні гарантії зайнятості населення в Україні:

а)добровільність праці і вибору виду діяльності;

б)захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи;

в)безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних потреб;

г)виплати вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи;

д)безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах;

е)виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку

Крім того Законом України «Про зайнятість населення» передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:

а) жінкам, які мають дітей віком до 6 років;

б) одиноким матерям з дітьми до 14 років;

в) молоді, яка закінчила освіту;

г) особам перед пенсійного віку;

д) особам звільненим після відбуття покарання.

Для їх працевлаштування місцеві органи адміністрації бронюють на підприємствах всіх форм власності з чисельністю понад 20 осіб близько 5% робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У разі відмови у працевлаштуванні на роботу їх у цих межах державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. http://www.referat-911.ru.

Пільги і компенсації вивільненим працівникам

1)Працівнику вивільненому з підприємства зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше як на 3 місяці з урахуванням виплати вихідної допомоги.

Виплата місячної вихідної допомоги і середнього заробітку, що зберігається проводиться за попереднім місцем роботи.

Зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі не перевищувала 3-х місяців.

Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці:

а)надання статусу безробітного, якщо протягом 7 йому не було запропоновано підходящої роботи;

б)право на отримання допомоги у розмірі: 100% середньої заробітної плати за останнім роботи протягом 60 календарних днів;

75% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 90 календарних днів; 50% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче мінімальної заробітної плати;

в)збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;

г)право на достроковий вихід на пенсію за 1,5 роки. Іванов О. Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти: Курс лекцій. - К.: Вид. дім “КМ Акаднмія” , 2003. - С. 20 -28.

Вихідна допомога

Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, у разі призову на військову службу -- не менше двомісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником законодавства про охорону праці -- у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам зареєстрованим на загальних підставах:

- допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років;

- для осіб перед пенсійного віку -- до 720 календарних днів;

- громадянам, які вперше шукають роботу -- не більше 180 календарних днів.

Розміри допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах:

а)не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо
громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів;

б)не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати -- у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше, або після тривалої (більше шести місяців) перерви.

Матеріальна допомога по безробіттю.

Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75% мінімальної заробітної плати, за умови,
що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Кожному із членів сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадян, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, надається одноразова грошова допомога у розмірі 50% встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Нав. Посіб. - К.:Знання, 2005. - 418 с

2.2 Основні завдання Державної служби зайнятості в Україні

Важливим провідником державної політики на ринку праці є біржа праці. Згідно з законом України «Про зайнятість населення» цей інститут інфраструктури ринку праці в Україні називається Державною службою зайнятості. Відповідно до Закону послуги, пов'язані з зайнятістю населення надаються державною службою зайнятості безкоштовно. При цьому вона не вирішує питань про дану робочої сили .

Основні завдання державної служби зайнятості в Україні:

- аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці;

- консультування громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою -- облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються в питаннях працевлаштування;

- допомога громадянам у підборі підходящої роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників;

- організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, які лишилися без роботи;

- надання послуг відносно працевлаштування і профорієнтації незайнятого населення;

- реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної;

- участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.

Наряду з державною службою зайнятості на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Останній формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств, установ, організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм. Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню і виплати допомоги по безробіттю, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності, організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат пов'язаних з соціальним захистом прав громадян України на працю. Жуков В.І. Соціальна політика: світові тенденції та моделі, застосування їх в Україні // Соціальна політика та менеджмент у соціальній роботі/ Під ред.. І Звєрєвої, Г. Лактінової. - К.: Науковий світ, 2001 .- С.9 -25.

Висновок

Таким чином можно зробити висновок, що проблеми безробіття та працевлаштування сьогодні в Україні є одними з найбільш актуальних. Безробіття є невід'ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону - попиту і пропозиції. Безробіття - це незайнятість певної частини економічно - активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об'єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дії закону народонаселення та ін. Безробіття, котре наступило внаслідок об'ктивних причин, зобов'язує суспільство турбуватися про громадян, які залишилися без роботи не зі своєї вини і не за власним бажанням.

Сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності, на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминуче породжує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.

Безробітними, згідно з Законом України “Про зайнятість населення ”, вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Слід відрізняти два основних типи безробіття: природне й вимушене. Кожен з цих типів, у свою чергу, виступає в різних формах. Природне безробіття, зокрема, набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального та ін. Другий тип - вимушене безробіття, тобто, коли людина в працездатному віці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатню кваліфікацію, шукає роботу, але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць. Сукупність природного й вимушеного безробіття складає поточне безробіття країни

Застійне безробіття - це явище, коли частина працездатного населення, що не має регулярної роботи, живе випадковими заробітками (надомні робітники професій, які зникають під впливом НДП, інваліди, жебраки та ін.).

Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях (сільське господарство, будівництво, туризм).

Технологічне безробіття пов'язане з ліквідацією робочих місць в наслідок модернізації, раціоналізації виробництва, застосування нових технологій.

Конверсійне безробіття виникає в зв'язку із скороченням галузей військово - промислового комплексу та перепрофілювання цих галузей на виробництво товарів народного споживання.

Конверсійне й технологічне безробіття є проявом структурного безробіття, що охоплює тих працівників, чия кваліфікація, навички і вміння не можуть бути використані на нових робочих місцях. Передумовами структурного безробіття є зміни в структурі суспільного попиту на робочу силу внаслідок науково - технічних, технологічних зрушень, а також зміни в структурі споживчого попиту.

Сукупність природного й вимушеного безробіття складає поточне безробіття країни.

За даними Держкомстату України чисельність зареєстрованих безробітних громадян на 1 січня 2009 р. становила 930 тис. осіб. Протягом 2008 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 2,9 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян. Не змінились обсяги прихованого безробіття. Значними залишаються втрати робочого часу через відпустки без збереження заробітної плати, роботи на умовах неповного робочого часу. Найбільше число працівників залишаються без роботи через скорочення обсягів виробництва в зв'язку з недопоставками сировини, комплектуючих виробів, порушенням договірних зобов'язань, розривом виробничих зв'язків. Таким чином, протягом останніх років на розвиток ринку праці впливали чинники, які призвели до спаду виробництва, обмеження розвитку соціально-культурних галузей, зростання прихованого безробіття і вивільнення кадрів. Найбільш гострою є ситуація в невеликих містах і населених пунктах, швидко зростає безробіття серед сільського населення - його зареєстрований рівень досяг майже 24,9%. Набула поширення нерегламентована тіньова зайнятість. Крім офіційного ринку праці в Україні склався тіньовий ринок. Отже, ситуацію, що склалася в Україні з відтворенням трудового потенціалу та у сфері зайнятості, є підстави вважати надзвичайною.

Важливим провідником державної політики на ринку праці є біржа праці. Згідно з законом України «Про зайнятість населення» цей інститут інфраструктури ринку праці в Україні називається Державною службою зайнятості. Основні завдання державної служби зайнятості в Україні: консультування громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою -- облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються в питаннях працевлаштування; допомога громадянам у підборі підходящої роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників; організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, які лишилися без роботи; реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної.

Наряду з державною службою зайнятості на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню і виплати допомоги по безробіттю, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності, організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат пов'язаних з соціальним захистом прав громадян України на працю.

Література

1. Богиня Д.П. Грішкова О.А. Основи економіки праці:Навч. посібник. - К.: Знання - Прес, 2003. -268с

2. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: Нав. Посіб. - К.:Знання, 2005. - 615 с.

3. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навч. посібник. - К.:КНЄУ, 2003, - 86с.

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К. : Вища школа, 2002. - 531с.

5. Головко Л.С. Державне регулювання економіки. - К.:МАУП, 2000.204с.

6. Г.І.Башнянін, П.Ю.Лазур, В.С.Медведєв. Політична економіка К. Ніна - Центр,2000. - 442.

7. Жуков В.І. Соціальна політика: світові тенденції та моделі, застосування їх в Україні // Соціальна політика та менеджмент у соціальній роботі/ Під ред.. І Звєрєвої, Г. Лактінової. - К.: Науковий світ, 2001 .- С.9 -25.

8. Іванов О. Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти: Курс лекцій. - К.: Вид. дім “КМ Академія ” , 2003. - С. 20 -28.

9. Основий Г.Я. Як подолати безробіття. //Праця і зарплата. 2000. - №4. - Січень.

10. Курочкін Г.Ф. Розмiщення продуктивних сил и регіональна економiка. - К.НАУ, 2004. - 273 с.

11. http://www.referat-911.ru.

12. http://www.statistic.ua

Размещено на Allbest.ru