Соціологічний аналіз розуміння патріотизму сучасною молоддю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Курсова робота: 42 сторінки, 2 таблиці, 11 малюнків, 1 додаток, 22 літературних джерел.

Об'єкт дослідження - патріотизм у розумінні сучасної молоді.

Предмет дослідження в курсовій роботі - погляди сучасної молоді на поняття патріотизму.

Мета роботи - освоїти на практиці розробку методологічної та практичної частини соціального дослідження.

Завдання:

­ теоретично осмислити поняття еталону вимірювання, розібратися у видах шкал;

­ узагальнити, якими якостями має володіти інтерв'юер, проаналізувати основні вимоги до інтерв'юерів;

­ здобути навичок у проведені соціологічного дослідження;

У роботі використовуються наступні методи збирання інформації :

a) збір первинної інформації за допомогою анкетування;

b) вторинний аналіз статистичної інформації;

c) контент-аналіз статей присвячених темі патріотизму;

Шкала, індикатор, валідність, інтерв'юер, методика, патріотизм, соціологічне дослідження, анкета, респондент.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття еталону вимірювання. Види шкал

1.1 Поняття еталону вимірювання

1.2 Процес шкалування

1.3 Типи шкал

Розділ 2. Вимоги до інтерв'юера

2.1 Професійні якості, якими має володіти інтерв'юер

2.2 Додаткові навички, якими має володіти професійний інтерв'юер

Розділ 3. Соціологічне дослідження на тему: «Патріотизм у розумінні сучасної молоді»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. Оскільки соціолог має справу з масовими процесами, він з потреби оперує різними числовими показниками, що виражають частоти, протяжності і напруженість зв'язку між різними соціальними характеристиками. Для зручності аналізу числових показників соціологи нерідко використовують метод шкалування даних. Передумова всіх операцій з кількісними виразами властивостей соціальних об'єктів і процесів -- первинне вимірювання якісних ознак або їх квантифікація. Будь-яке вимірювання починається з пошуку простих якісних ознак, відносини між якими могли б бути виражені в деякому числовому масштабі.

Вимірювання -- це процедура, за допомогою якої вимірюваний об'єкт порівнюється з деяким еталоном і отримує числовий вираз в певному масштабі або шкалі.

Вимірюванням називають також однозначне відображення емпіричної системи з відносинами між її елементами (складовими, станами, властивостями і т. д.) в числову систему з відповідними відносинами між числами. У результаті формується числова модель вимірюваного об'єкту, а точніше -- деяких виділених в якісному аналізі його сторін. Оскільки отримати точний аналог (ізоморфну модель) практично не вдається, розробляють приблизний аналог (гомоморфну модель), в числовому виразі умовно відповідний оригіналу. Соціальні вимірювання часто називають квалиметричними, тобто умовно кількісними аналогами якісних відносин.

Проблема первинного вимірювання -- лише частково математична. Щоб по певних правилах приписати числа властивостям соціального об'єкту, треба докладно з'ясувати їх. змістовну структуру і знайти відповідність між нею і інструментом вимірювання, тобто це завдання якісно-кількісного аналізу.

В принципі зміні підлягають будь-які властивості соціальних об'єктів: якісні і кількісні. З кількісними (такими, як вік в числі років, що виконалися, заробіток в грошових одиницях, освіта в літах навчання і т. п.) справа йде порівняно просто. Для них вже є загальноприйняті еталони вимірювання: один рік для віку або освітньої підготовки, один рубель для числення заробітку, одна людина для числення розміру сім'ї.

В курсовій роботі детально буде розглянуто питання вимог, які висуваються до інтерв'юерів, оскільки при доборі інтерв'юерів значення мають їх освіта, вік, стать, деякі інші соціально-демографічні характеристики. В кожному конкретному дослідженні чітко встановлюється, хто з інтерв'юерів яку групу респондентів опитує.

Інтерв'юер - це особа, яка проводить опитування. Це також дослідник, який проводить цілеспрямовану бесіду (інтерв'ю) та отримує відповіді на питання, передбачені програмою дослідження, тому перш за все, інтерв'юер повинен володіти комунікативними навичками. Вміти добре спілкуватися може не кожен, тут необхідно «любити» людей, зуміти вислухати, виділити із усього почутого головне.

Інтерв'юер повинен володіти навичками встановлення контакту з співрозмовниками, чіткого і ясного викладу питань, вміти провести бесіду у відповідному і доброзичливому тоні, незалежно від того, чи співпадає його особиста думка з точкою зору співрозмовника, постійно стежачи за своїми висловлюваннями та інтонаціями, щоб не вселяти очікуваної відповіді, або не перекручувати відповіді респондента. Шкала Індикатор кваліфікація Валідність інтерв'юер методик Патріотизм Інтерв'юер - це особа, яка проводить опитування. Це так же дослідник, який проводить цілеспрямовану бесіду (інтерв'ю) та отримує відповіді на питання, передбачені програмою дослідження. Дане визначення є загальним для спеціальності інтерв'юера.

Перш за все, інтерв'юер повинен володіти комунікативними навичками. Вміти добре спілкуватися може не кожен, тут необхідно «любити» людей, зуміти вислухати, виділити із усього почутого головне.

Саме з вище названих причин підготовка інтерв'юерів включає ознайомлення їх із загальними принципами проведення інтерв'ю та вимірювальними процедурами, правилами поведінки під час збирання інформації, навчання техніці інтерв'ю та практичні заняття. Наголос має робитися на практичному опануванні кожного з елементів роботи.

Актуальність обраної теми дослідження полягає в тому, що від рівня патріотизму молоді залежить доля країни в майбутньому. Патріотизм припускає гордість досягненнями і культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу.

Патріотизм визначається більшістю людей як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів.

Головна проблема, на мій погляд, полягає в тому, що велика частка молоді, що народилась і проживає в Україні та має українське коріння не ідентифікує себе з української нацією. З часом ця проблема може призвести до втрати національного багатства Української держави - національних традицій, мови, культури, тощо.

Розділ 1. Поняття еталону вимірювання. Види шкал

1.1 Поняття еталону вимірювання

Мета опрацювання й аналізу зібраної первинної соціологічної інформації полягає в кількісній оцінці впливу різних чинників на розвиток соціальних процесів у різни сферах суспільства. Первинну соціологічну інформацію можна опрацьовувати вручну і за допомогою ЕОМ з використанням різних методів економіко-математичної статистики: простих і комбінаційних групувань, розрахунків середніх величин, регресивного, кореляційного і факторного аналізу. Опрацьована інформація може бути подана в таблицях, графіках, діаграмах, рисунках, схемах, які дають змогу інтерпретувати зібрані дані, аналізувати й виявляти певні залежності, робити висновки, розробляти рекомендації.

Однак статистичне опрацювання можливе лише за умови кількісного вимірювання ознак досліджуваного явища. У більшості ж соціальних явищ, за винятком таких ознак, як вік, стаж роботи, кваліфікаційний розряд, величина заробітної плати, рівень виконання норм тощо, кількісна визначеність відсутня. Наприклад, як виміряти сумлінність, ініціативність, відповідальність, ентузіазм, задоволення? Адже соціологу важливо знати не тільки про наявність чи брак таких, а й про інтенсивність їх вияву. Для цього використовують соціологічне вимірювання[11,c. 121].

Соціологічне вимірювання -- це процедура, за допомогою якої якісні ознаки соціального явища чи об'єкта, що вивчається, порівнюють з певним еталоном і отримують числовий вираз у певному масштабі.

Еталоном виміру є шкала, яку створює сам соціолог у процесі дослідження.

Шкала -- це інструмент для виміру оцінок соціологічної інформації, що збирається в процесі аналізу документів, спостереження, опитування. Шкала складається із системи індикаторів конкретно-емпіричного вияву соціальних ознак і кількісних індексів, за допомогою яких досягається перетворення цих ознак на числові показники. Надання кількісної визначеності якісним ознакам, що вивчаються, називають шкалуванням. За допомогою шкалування якісно різнорідні соціальні ознаки приводять до порівнянних кількісних показників. Шкала при цьому виконує роль еталона. З її допомогою можна вимірювати будь-які явища.

Залежно від форми шкали поділяють на вербальні (словесні), числові та графічні. У вербальних шкалах позиції шкали подані різними словесними твердженнями, у числових -- балами. Графічні шкали являють собою пряму лінію, 9 -- 15 см завдовжки, поділену на частини з позначками. Респондент має вибрати позначку на шкалі відповідно до свого вибору.

1.2 Процес шкалування

Шкалування як вимірювальна процедура здійснюється вже на початковому етапі дослідження під час розробки його інструментарію. Питання, поставлене в анкеті у закритій формі, -- це не що інше, як шкала.

У процесі шкалування спочатку виявляють зовнішні ознаки досліджуваного явища (об'єкта), тобто ті властивості й характеристики, які підлягають спостереженню й вимірюванню[11, c.141].

Кожна ознака характеризується певною сукупністю змінних, що відображують варіювання її за конкретних умов. Наприклад, трудова активність як одна з ознак сумлінного ставлення до праці характеризується такими змінними: перевиконання норм виробітку, поліпшення якості продукції, участь у раціоналізаторстві та винахідництві тощо. Показники варіювання кожної з цих змінних є індикаторами ставлення до праці.

Індикатор -- (від лат. indicator -- покажчик) -- доступна для спостереження й вимірювання характеристика, її стан, зміна цього стану, ступінь цієї зміни об'єкта, що вивчається, яка дозволяє робити висновок щодо інших його характеристик, недоступних безпосередньому дослідженню.

Для того щоб вибрати індикатор, слід попередньо здійснити інтерпретацію та операціоналізацію досліджуваного явища. Якщо інтерпретація дає змогу визначити напрям аналізу, за яким має здійснюватися збирання кількісної інформації, а операціоналізація -- види цієї інформації, то визначення індикаторів допомагає вибрати способи й форми її збирання. Крім того, індикатори дають можливість правильно сформулювати інструментарій дослідження, визначити структури відповідей на поставлені запитання[19, c. 180].

Деякі операціональні поняття (стать, вік, стаж роботи, кваліфікація) самі можуть бути індикаторами. Більшість же операціональних понять потребує використання не одного, а кількох індикаторів, які відображають умови їх формування. Це, наприклад, задоволення змістом праці, її нормуванням, оплатою, організацією, умовами, за яких вона здійснюється, соціально-психологічним кліматом у колективі тощо.

Кожний індикатор має певні характеристики, які в інструментарії є варіантами відповідей на запитання. Розміщені у певній послідовності, вони утворюють шкалу вимірювання.

Комбінація кількох індикаторів утворює індекс (від лат. index -- показник) -- інструмент класифікації, порівняння і вимірювання (табл. ). Індекс можна виразити за допомогою простої або зваженої середньої арифметичної значень кожного варіанта відповідей у шкалі чи з допомогою різниці між високими і низькими, позитивними й негативними виявами ознаки, наприклад, між задоволенням і незадоволенням працею.[19, c. 185]

Таблиця 1.1 Основні індекси соціологічного вимірювання

Назва індексу	Зміст
Статусних характеристик	за В. Л. Уорнером -- багатомірний показник рангових диференціацій соціальних статусів, що є сумою чотирьох допоміжних індексів: професії, джерела доходів, типа будинку і місця помешкання
Соціальної позиції	за А. Хоменгехеду і Дж. Майерсом -- показник місця індивіда в локальній соціальній системі, що визначається його професією, освітою і місцем помешкання
Класової позиції	за Р. Елісом, показник місця індивіда в класовій системі, що визначається його класовою ідентифікацією і професією
Верств (множинний)	показник розподілу населення по різних соціальних прошарках на основі сукупності їх статусних характеристик
«Беніні»	вид індексу мобільності, що показує силу взаємного тяжіння в процесі мобільності соціальних груп, обраховується співвідношенням різниці між фактичною і вірогідною мобільністю і різниці між можливою і вірогідною мобільністю.
Вартості життя	відносний показник зміни вартості товару і послуг, що входять до споживчого бюджету окремих груп населення
Рівня життя	показник відносних змін ступеня матеріального добробуту, соціальних та культурних умов життя певних груп населення
Мобільності	показник виміру соціальної мобільності, що базується на порівнянні фактичної (що спостерігається) і вірогідної (очікуваної) мобільності
Аналітичний	показник, за допомогою якого результат загального (синтетичного) виміру складного явища розглядають відповідно з окремими компонентами цього явища чи його чинниками
Цитування	показник авторитетності і популярності автора, що вимірюється частотою цитування його праць

Шкалування в сукупності з індексацією утворюють процедуру, що називається в соціології квантифікацією.

Квантифікація -- це процедура вимірювання і кількісного вираження якісних ознак і відносин соціальних об'єктів. Наприклад, вимір у балах задоволення роботою, що виконується, задоволення населення політикою, що проводиться в країні, оцінка певних властивостей державного діяча тощо.

Щоб побудувати шкалу вимірювання, спочатку знаходять діапазон судження, тобто визначають крайні значення вияву певної ознаки (максимум і мінімум), які називають встановленням його континууму (тривалості). Так, за вивчення задоволення виконуваною роботою відповідь «Робота дуже подобається» -- початок, а «Робота зовсім не подобається» -- кінець відліку шкали. Потім континуум розбивають на частини. Це процедура встановлення дрібності, чи градуювання шкали. Словесне формулювання здогадних (можливих) відповідей на запитання є лише точками на безперервній шкалі суджень.

Припустімо, що в результаті операціоналізації виділено поняття «кваліфікація». Йому відповідає такий об'єктивний індикатор, як «рівень кваліфікації». Його характеристики (брак кваліфікації, низька, середня, висока кваліфікація) є позиціями шкали вимірювання[13, c.148].

Якщо вимірюється ознака явища, відображена операціональним поняттям «задоволення», то позиціями шкали вимірювання можуть бути характеристики такого суб'єктивного індикатора, як «міра задоволення»: «частково задоволений», «більше задоволений, ніж незадоволений», «зовсім незадоволений», «скоріше незадоволений, ніж задоволений», «незадоволений».

Як бачимо, у першому прикладі (з об'єктивним індикатором) шкала вимірювання жорстко зв'язана з ознаками явища, а у другому (із суб'єктивним індикатором) -- не зв'язана зовсім і може бути використана для вимірювання цієї ознаки («задоволення») щодо інших явищ.

Кількість градацій визначає так звану чутливість шкали -- здатність її виявляти ставлення респондента до різних аспектів досліджуваного соціального явища з відповідною мірою диференціації[11, c. 145].

1.3 Типи шкал

Шкали бувають трьох-, п'яти- і семизначними.

Так, під час вивчення думки респондентів про певні сторони трудової ситуації та вимірювання інтенсивності прояву їх найбільшу точність забезпечує семизначна шкала.

Отже, завдяки шкалуванню з'являється можливість не тільки фіксувати наявність або брак якісної ознаки, а й виміряти її, тобто оцінити ступінь її вияву.

Усі опитувальні шкали, що містяться в анкетах чи якомусь іншому інструменті опитування, -- це оцінні запитання з розгорнутою системою підказок. У процесі наступного опрацювання отримана в такий спосіб інформація впорядковується, і цей порядок закріплюється певними (довільними) балами, що забезпечує перехід від більш низького до більш високого рівня вимірювання.

Шкалування виконує три функції: класифікації, ранжирування і запровадження метрики -- вимірювання інтенсивності вияву соціальних ознак, що вивчаються, визначення різниці такої інтенсивності. У зв'язку з цим утворюються три види шкал [9,c. 437].

1. Номінальна, або неупорядкована, або шкала класифікації назв. Вона містить перелік характеристик об'єкта чи явища, що інколи взаємно виключають одна одну. За допомогою цих шкал вимірюють такі об'єктивні ознаки, як стать, національність, сімейний стан, вік, стаж роботи, кваліфікація, а також суб'єктивне ставлення респондентів до певних аспектів соціального явища, процесу: мотиви трудової поведінки, судження і твердження з різних питань, ціннісні орієнтації, інтереси, установки.

За допомогою номінальної шкали ми вимірюємо такі змінні, які в принципі не можуть кількісно відрізнятися один від одного. Інша назва цього рівня вимірювань - шкала найменувань, що досить точно відображає його сутність: кожне значення тут представляє собою окрему категорію, і значення є просто свого роду ярликом або ім'ям. Значення присвоюються змінної безвідносно до впорядкуванню або встановлення якійсь дистанції між категоріями, їх неможливо порівнювати між собою за принципом «більше-менше», «вище-нижче» і т.п. Так, якщо б ми захотіли розрахувати середні значення змінних, виміряних за номінальною шкалою, то це було б марною тратою часу.

2. Рангова шкала, або шкала порядку, утворюється за допомогою кумуляції (додавання, накопичення) на підставі упорядкування шкали назв. І якщо номери, надані кожній ознаці, у шкалі назв використовуються лише як порядкові, тобто не мають кількісного значення, то в ранговій шкалі число, надане кожній характеристиці ознаки, відповідає місцю цієї характеристики в загальному порядку, встановленому відносно ознаки, що вивчається. На відміну від шкал назв у рангових шкалах ознаки впорядковані одна щодо одної, тобто проранжировані. Рангові шкали дають змогу впорядковувати, сказати б, «шикувати за ранжиром» властивості, що вивчаються, від найбільш до найменш значущої чи навпаки.

У принципі та ж одномірна статистика, що використовується для підсумовування даних номінального рівня, може бути застосована і для даних рангового рівня. Дані рангового рівня вимірювань включають в себе категорії спостереження, які розміщені по порядку (від більшого значення якогось ознаки до меншого його значенню або, навпаки, - від меншого до більшого). Тут методи описової статистики більш інформативні, ніж методи, які використовуються для вимірювань номінального рівня. Для вимірювань порядкового рівня центральну тенденцію частотного розподілу можна оцінити за допомогою як моди, так і медіани. Тоді як для вимірювань порядкового рівня розкид можна виявити за допомогою не тільки дисперсії, але і середньоквадратичного відхилення. Для вимірювань номінального рівня розкид частотного розподілу можна лише «відчути», переглядаючи всі категорії.

Отже, вимірювання, здійснювані за допомогою рангових шкал, мають усі властивості вимірювань, що проводяться на рівні номінальних шкал. Крім того, вони дають можливість встановити співвідношення порядку та еквівалента.

За допомогою рангових шкал найчастіше вивчають думки, установки, оцінки, ставлення респондентів до тих чи тих елементів ситуації, що вивчається [9, c. 441].

3. Інтервальна (метрична) шкала утворюється на основі рангової наданням певної кількості балів кожній позиції.

Вимірювання інтервального та пропорційного рівня рідко аналізуються за допомогою прямої вказівки частот або процентних відносин. На відміну від номінальних або рангових вимірювань значення змінних, що вимірюються за допомогою інтервальних шкал, змінюються безперервно, вони представляють собою чисельні величини, а не категорії. Тому кількість різних спостережуваних значень може бути така велика, що частоти і процентні відносини не в змозі ефективно підсумувати дані. Справді, при вимірюванні такої змінної, як вік, ми можемо отримати набір значень, жодне з яких не буде повторювати іншого (якщо в нашому вибірковому масиві не виявиться якоїсь кількості респондентів, чиї дати народження збігаються день у день). При вимірі доходів також важко розраховувати, що суми доходів різних респондентів або їхніх сімей будуть збігатися до рублів і копійок. З цієї причини значення таких змінних і розміщують в інтервалах, розміри яких визначаються дослідним задумом.

Критеріями центральної тенденції для пропорційного та інтервального рівнів вимірів виступають мода, медіана і середнє арифметичне.

Шкала вимірювання має бути валідною, повною, надійною, чутливою.

Валідність шкали полягає в тім, що вона вимірює саме ті соціальні якості явища, які й передбачалося вимірювати. Валідність залежить від правильності вибору індикаторів. Повнота шкали вимірювання означає, що у варіантах відповідей на запитання враховано всі значення індикатора. Надійність шкали характеризується ступенем подібності результатів досліджень, здійснених за однакових умов, і забезпечується вилученням впливу випадкових чинників. Чутливість шкали означає здатність її диференціювати вияви ознаки, що вивчається, і відображається кількістю позицій шкали. Що їх більше, то шкала чутливіша [17, c. 207].

Отже, опрацювання й аналіз первинної соціологічної інформації ґрунтуються на наданні згідно з певними правилами числових значень якісним характеристикам явищ, процесів і об'єктів, що досліджуються. Ця операція здійснюється на підставі встановленої (внаслідок інтерпретації та операціоналізації) системи показників у вигляді емпіричних індикаторів і математичних індексів. Вона і дістала назву соціологічного вимірювання. Якісні й кількісні характеристики, що використовуються при цьому, відтворюють структуру й динаміку досліджуваних соціальних явищ, процесів і об'єктів, утворюють складну систему соціальних показників. Вони складаються з індикаторів, що фіксують якісні сторони (наявність чи відсутність ознаки), та індексів чи коефіцієнтів, які фіксують кількісні сторони (інтенсивність вияву ознаки).

Ефективність дослідження залежить не від обсягу зібраної інформації, а від глибини та всебічності аналізу. Аналіз розпочинається з перевірки інструментарію на точність, повноту та якість заповнення. Перевірка на точність заповнення передбачає виявлення помилок у відповідях та їх корекцію. Перевіряючи повноту заповнення одразу вилучають анкети, опитувальні листки, заповнені менше ніж на третину. Перевірка якості заповнення передбачає контролювання чіткості й адекватності відповідей, правильного позначення цифрових кодів.

Після того як проведено перевірку інструментарію і ту частину його, що не відповідає названим критеріям, вилучено, проводиться кодування інформації, тобто її формалізація. Процедура кодування полягає у наданні кожному варіанту відповідей певних умовних чисел -- кодів. Унаслідок кодування вся інформація перетворюється на числову систему. Кодування розпочинається ще на початку дослідження, коли певні коди надаються варіантам відповідей, що їх закладено в самому інструменті у закритих та напівзакритих питаннях [11, c.97].

Кодування відповідей на відкриті питання відбувається після опитування. Для цього виписуються всі відповіді, визначається частота повторення відповідей певного змісту, проводиться їх класифікація, тобто відповіді зводять у певні смислові групи, варіанти і розробляють їх формалізований список -- кодифікатор, за допомогою якого кодуються різні варіанти відповідей. При цьому використовується дві системи кодування:

1. порядкова з наскрізною нумерацією всіх позицій.

2. позиційна з нумерацією варіантів лише в межах одного запитання.

Узагальнення інформації розпочинається з групування респондентів за одним вибраним показником. Отримані таким чином однорідні за складом групи стають об'єктом аналізу.

Використання комбінаційного групування (розподіл респондентів за двома і більше показниками) дає змогу поглибити аналіз. Залежно від завдань дослідження таке групування може бути структурним, типологічним або аналітичним.

Структурне групування -- це класифікація за певним показником, що об'єктивно властивий усій сукупності даних; типологічне -- за показником, створеним самим дослідником, або суб'єктивним за своєю природою, аналітичне -- має місце, коли групування проводиться за двома чи більше показниками з метою визначення їхньої взаємодії.

Ряд чисел, що одержують у процесі групування, називають рядом розподілу. Ті ряди, що утворені якісними показниками, називаються атрибутивними, кількісними -- варіаційними. Варіаційні ряди розподілу, у свою чергу, поділяються на дискретні (переривчасті) та неперервні[9, c. 448].

Більш глибоке узагальнення інформації можливе за використання спеціальних статистичних величин -- середньої арифметичної, дисперсії, коефіцієнта кореляції, що передбачає виконання таких робіт:

­ розшифровка цифрової інформації таблиць, тобто переведення закодованих запитань і відповідей анкети у змістові характеристики;

­ аналіз відсоткового розподілу за структурою таблиці, визначення частки конкретних варіантів відповідей;

­ аналіз середніх величин;

­ графічний аналіз розподілу;

­ аналіз кореляційної залежності кількісних і якісних ознак;

­ змістова інтерпретація даних, визначення залежностей причинно-наслідкових зв'язків за даними перелічених раніше видів аналізу.

Для аналізу статистичних таблиць соціологу необхідно знати суть і зміст основних статистичних процедур, властивості кількісних показників, отриманих у процесі опрацювання соціологічної інформації.

За даними статистичних таблиць встановлюють наявність чи відсутність зв'язків між чинниками і результативними ознаками, описують виявлені зв'язки і дістають відповідні кількісні характеристики:

­ середні (середню арифметичну);

­ відхилення від середніх (середнє квадратичне відхилення);

­ коефіцієнт варіації;

­ коефіцієнт кореляції, кореляційне відношення;

­ коефіцієнт спряженості (сполученості) [10, c. 89].

Розділ 2. Вимоги до інтерв'юера

2.1 Професійні якості, якими має володіти інтерв'юер

Якості хорошого інтерв'юера складаються з:

1. його індивідуальних здібностей,

2. володіння методикою,

3. соціологічної підготовки

4. підготовки в тієї наочної області, яка досліджується із застосуванням глибоких інтерв'ю. Названі групи якостей знаходяться в певній залежності, взаємно доповнюючи і підсилюючи один одного.

Індивідуальні здібності - це набір якостей, вроджених або соціально набутих, притаманних людині незалежно від його професійних навичок. Як і в більшості інших професій, здатності до інтерв'ювання коливаються в людській популяції в дуже широких межах. За спостереженням автора, є люди, практично нездатні стати хорошими інтерв'юерами. Навчання методиці їм допомагає мало, так як вони, незважаючи на отримані теоретичні знання, на практиці продовжують реалізувати притаманні їм стилі бесіди, що суперечать методичним принципам ведення інтерв'ю. Поряд з цим є люди, що володіють високими здібностями до інтерв'ювання, оскільки їх природний стиль спілкування виявляється близьким до напрацьованих поколіннями соціологів методичним принципам проведення глибоких інтерв'ю [12, c. 81].

Існування відмінностей в індивідуальних здібностях до інтерв'ювання ставить завдання розробки тестових методик професійного відбору інтерв'юерів. Принципи розробки таких методик добре відомі. На першому етапі їх створення розробляється професіограма, тобто, емпірично верифікований набір особистісних якостей, необхідних для успішного оволодіння цієї професії. На другому етапі для кількісного вимірювання цих якостей розробляється тест.

У методичній літературі описані різні типи інтерв'юерів. Хороший інтерв'юер характеризується висловом «дати-і-взяти», яке означає, що при проведенні бесіди він повинен вміти не тільки отримати від респондента необхідну інформацію, а й дати йому натомість почуття морального задоволення. Відомо, що добре проведене інтерв'ю має свого роду терапевтичним впливом на особистість опитуваного: знімає тривогу, допомагає приймати рішення, підвищує самооцінку і т. д. (на цьому засноване широке застосування інтерв'ю в психотерапевтичної практиці). Здатність викликати даний психологічний ефект і скористатися ним для отримання більш повної інформації вважається основним якістю хорошого інтерв'юера [1, c.113].

Перелік типів поганих інтерв'юерів, судячи з літератури, досить великий. У нього включаються: Інтерв'юери «місіонери», що прагнуть замість отримання інформації довести до опитуваного будь-яку ідею; «моралісти»; «вітрогон» (несерйозні); владні; тривожні; сентиментальні; діють за шаблоном. Цей список, ймовірно, може бути продовжений. Зокрема, за спостереженням автора, є люди, які органічно не можуть терпіти, коли думка респондента не збігається з їх власними. Такі люди навряд чи зможуть стати хорошими інтерв'юерами. Наскільки можна судити, перераховані вище стилі неправильного ведення інтерв'ю в більшості випадків зумовлені особистісними якостями опитували, тому вони важко піддаються коригуванню [9. c. 449].

Володіння методикою, на відміну від індивідуальних здібностей, набувається шляхом навчання. Роль навчання в під ¬ готуванні інтерв'юерів виключно велика. Це показують, зокрема, результати проводився в США спеціального експерименту, суть якого зводилася до наступного. Групі людей, які не отримали спеціальної підготовки в області інтерв'ювання, було запропоновано провести декілька глибоких інтерв'ю на заздалегідь задані теми. Як і слід було очікувати, якість інтерв'ю, проведених учасниками експериментів, істотно розрізнялися відповідно до відмінностей в їх індивідуальних здібностях. Потім учасники пройшли інтенсивний курс навчання, після чого їм знову було запропоновано провести інтерв'ю. Результат навчання був такий: Якість інтерв'ювання істотно зросла у всіх, хто пройшов навчання, але найбільшою мірою воно підвищилося у тих, хто ще до навчання проявив максимальні здібності до цієї роботи. Для теоретичного навчання необхідні підручники, методичні посібники та лекційні курси. Практичне навчання здійснюється шляхом проведення спеціального тренінгу, про яке буде сказано нижче.

Соціологічна підготовка важлива щонайменше в трьох відносинах. По-перше, кожен інтерв'юер повинен добре засвоїти відомий методологічний принцип аналізу без оціночних суджень. Стосовно до практики інтерв'ювання цей принцип означає оціночну нейтральність слухання. По-друге, соціологічна (в першу чергу теоретична) підготовка робить можливим правильне розуміння висловлювань респондентів, особливо в тих випадках, коли інтерв'юер і опитуваний належать до різних субкультур і різним професійним областям. По-третє, зазначена підготовка розвиває здатність інтерв'юера до фіксації та розвитку релевантних тим, що є однією з головних передумов успішного проведення інтерв'ю.

Підготовка в предметній області дослідження означає, що при проведенні інтерв'ю у сфері економіки від інтерв'юера потрібна кваліфікація економіста, в медицині (наприклад, при зборі деталізованих анамнезі) - медика, при відпрацюванні технологій - технолога, при вивченні емоційних реакцій - психолога і т. д. Особливо часто потреба в предметній кваліфікації інтерв'юерів виникає в прикладних і міждисциплінарних дослідженнях (до останніх можна віднести такі області, як економічна соціологія, соціологія медицини та ін.). Предметна підготовка, як і загально соціологічна, підвищує здатність інтерв'юера до правильного розуміння опитуваних і до відбору релевантних тем [9, c.489].

Названі вище чотири групи якостей мають властивість взаємно підсилювати один одного і в той же час частково є взаємозамінними. Найвищою кваліфікацією мають інтерв'юери, що володіють всіма чотирма якостями. У той же час у практичній роботі досить ефективно можуть діяти люди, що володіють лише деякими з них. Зокрема, відмічено, що люди з високою кваліфікацією предметної в межах своєї області компетенції можуть успішно проводити інтерв'ю навіть без знання методів опитування. Соціологічна кваліфікація сприяє швидкому засвоєнню методики глибокого інтерв'ю. Нарешті, професійний відбір людей, що володіють здібностями до інтерв'ювання, та їх навчання дозволяють у відносно короткі терміни підготувати інтерв'юерів, які можуть успішно справлятися зі своїми обов'язками. Враховуючи, що люди, що мають високу соціологічної або предметної кваліфікацією відносно рідкі, формування з них штату інтерв'юерів часто є недоцільним. У практичній роботі можна включати до складу дослідних груп інтерв'юерів середньої кваліфікації, які пройшли курс навчання методиці, залишаючи за дослідниками вищої кваліфікації загальне та методологічне керівництво дослідженнями, а також проведення найбільш відповідальних або складних інтерв'ю [12, c. 127].

2.2 Додаткові навички, якими має володіти професійний інтерв'юер

Інтерв'юер - це особа, яка проводить опитування. Це так же дослідник, який проводить цілеспрямовану бесіду (інтерв'ю) та отримує відповіді на питання, передбачені програмою дослідження. Дане визначення є загальним для спеціальності інтерв'юера.

Перш за все, інтерв'юер повинен володіти комунікативними навичками. Вміти добре спілкуватися може не кожен, тут необхідно «любити» людей, зуміти вислухати, виділити із усього почутого головне. Опитування можуть проводитися на вулиці, в павільйонах торгових будинків, біля кінотеатру або ринку - скрізь, де буває людно. Інтерв'юер повинен бути трохи психологом і почасти педагогом. Найчастіше роботодавець бажає бачити на роботі інтерв'юера з вищою освітою та приємною зовнішністю. Наявність хорошої дикції, вміння орієнтуватися в спілкуванні і направляти в потрібне русло схвалюється. Вікові побажання до інтерв'юерам різні.

Інтерв'юер повинен володіти навичками встановлення контакту з співрозмовниками, чіткого і ясного викладу питань, вміти провести бесіду у відповідній і доброзичливому тоні, незалежно від того, чи співпадає його особисту думку з точкою зору співрозмовника, постійно стежачи за своїми висловлюваннями та інтонаціями, Щоб не вселяти очікуваного відповіді. За зовнішньою розкутістю досвідченого фахівця ховається сувора внутрішня дисципліна. Така робота вимагає постійної концентрації уваги і швидкої реакції. Інтерв'юер повинен безперервно стежити за ходом думки опитуваного і фокусувати його на проблемі дослідження. С.А. Беланівський називає цей процес «імпровізацією за правилами», тому що послідовне розкриття теми респондентом передбачає наявність у інтерв'юера не тільки певних навичок підтримки бесіди та напрямки її в потрібне русло, але і певної проникливості, наукової інтуїції і винахідливості. А головне, досвідчений фахівець завжди створить для свого співрозмовника комфортну атмосферу, відчуття власної значущості та надзвичайної важливості своїх висловлювань.

Такі якості виступають своєрідним тестом, який мають витримати претенденти в інтерв'юери. Після того як інтерв'юерів відібрали на основі науково обґрунтованих критеріїв, наступають наступні дві фази, а саме навчання та інструктаж. Необхідно провести їх як можна більш якісно, оскільки окремі помилки і помилки в роботі кодувальників, інтерв'юерів та інших працівників можуть призвести до краху опитування в цілому [4, c. 87].

соціологічний фаховий інтерв'юер патріотизм молодь

Розділ 3. Соціологічне дослідження на тему: «Патріотизм у розумінні сучасної молоді»

Патріотизм в країні, яка нещодавно здобула незалежність, постає дуже гостро. Що для сучасної молоді означає патріотизм? В головах та думках багатьох людей по різному трактується таке поняття, як патріотизм . В одних людей вірне тлумачення, в інших помилкове. То що ж насправді означає слово патріотизм?

Уявлення про патріотизм зв'язуються з трепетним ставленням до своєї Батьківщини, але уявлення про сутність патріотизму у різних людей різний. З цієї причини, одні люди вважають себе патріотами, а інші їх такими не вважають.

Патріотизм (грец. patriуtes,рбфсйюфзт -- співвітчизник, грец. patrнs,рбфсЯт -- батьківщина) -- це моральний і політичний принцип, соціальне відчуття (сприйняття), змістом яких є любов до Батьківщини (місця народження всіх поколінь предків і самої людини), відданість своєму народові, готовність заради них на жертви (в тому числі готовність підкорити свої особисті потреби потребам суспільства перебування (проживання) і подвиги. Патріотизм припускає гордість досягненнями і культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу. Історичне джерело патріотизму - століттями і тисячоліттями закріплене існування відособлених держав, що формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах освіти націй і утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відображає загальнонаціональні моменти в його розвитку. А з практичного боку - характеристика особистості, тобто особистість, котра сповідує патріотизм до певної країни, є патріотом цієї країни.

Патріотизм визначається більшістю людей як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму - важлива складова виховної діяльності.

Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів вітчизни. У конкретно-історичному розгляді, з'явившись внаслідок розвитку людського суспільства, соціально-моральне, у своїй основі, патріотичне почуття набувається особистістю не через біологічну спадковість, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Патріотизм передбачає гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання і співставлення себе з іншими членами свого народу, постійна готовність підкоряти свої особисті інтереси інтересам загалу, в якому живеш, та захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.

Патріотизм може проявлятися в наступних формах:

­ полісної патріотизм - існував в античних містах-державах (полісах);

­ імперський патріотизм - підтримував почуття лояльності до імперії та її уряду;

­ етнічний патріотизм (націоналізм) - в основі має почуття любові до свого народу;

­ державний патріотизм - в основі лежать почуття любові до держави.

­ квасний патріотизм (ура-патріотизм) - в основі лежать гіпертрофовані почуття любові до держави та свого народу

Патріотизм є актуальною темою сьогодення, адже патріотизм це запорука процвітання нашої держави та забезпечення цілісності державного кордону та захисту наших громадян. Тому проблемною ситуацією я вважаю ставлення до патріотизму та його розуміння.

Об'єктом даного дослідження виступає студентська група: 4 АС - 06 яка налічує 20 осіб з них 15 чоловічої статі і 5 жіночої.

Предмет дослідження: патріотизм, як особливе поняття любові до батьківщини, та правильного розуміння цього поняття серед молоді.

Мета дослідження: вивчення впливу патріотизму серед молоді на підвищення добробуту та сприянню культурному і промисловому розвитку своєї країни, дослідження складної організаційної структури і розробка щодо підвищення патріотичної свідомості громадян.

Завдання дослідження: з'ясувати проблему такої низької патріотичної діяльності в групі та зрозуміти низькі патріотичні наміри щодо країни в цілому, пояснити та роз'яснити поняття патріотизму для забезпечення подальшого соціального добробуту в країні, усунути існуючу проблему на даному рівні, подальшому збільшенню патріотичної свідомості у молоді.

Ключові поняття:

Патріотимзм (грец. patriуtes,рбфсйюфзт -- співвітчизник, грец. patrнs,рбфсЯт -- батьківщина) -- філософська категорія, моральний і політичний принцип, соціальне відчуття (сприйняття), змістом яких є любов до Батьківщини (місця народження всіх поколінь предків і самої людини), відданість своєму народові, готовність заради них на жертви (в тому числі готовність підкорити свої особисті потреби потребам суспільства перебування (проживання) і подвиги..

Свідомість - це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачення результатів останньої.

Громадянин -- людина яка належить до певної територіальної спільноти -- міста, країни тощо. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму громадянин має певні права та обов'язки, щодо цього соціуму і підпорядковується певним (прийнятим в громаді) нормам поведінки.

Гіпотеза дослідження: правильне розуміння поняття патріотизму запорука правильного соціально-економічного та культурно-естетичного розвитку всієї країни, та молоді в взагалі.

Вибірка соціологічного дослідження

Суцільне соціологічне дослідження - це дослідження, яке охоплює всю генеральну сукупність.

Вибіркове соціологічне дослідження - дослідження, яке охоплює вибіркову сукупність.

Генеральна сукупність - це сукупність усіх можливих соціологічних об'єктів, яка підлягає вивченню в рамках програми соціологічного дослідження.

Вибіркова сукупність - частина об'єктів генеральної сукупності відібрана за допомогою спеціальних методів для отримання інформації про всю сукупність в цілому.

Репрезентативність вибірки - властивість вибіркової сукупності відображати параметри і значні елементи генеральної сукупності.

Необхідна кількість респондентів - 20 чоловік.

Опитування буде проводитись в навчальних аудиторіях Вінницького національного технічного університету в грудні 2009 року. Об'єктом соціологічного дослідження є група в кількості 20 осіб.

Дослідження буде носити суцільний характер.

Респонденти відповідали на одинадцять питань анкети (Додаток А). Результати дослідження приводяться нижче.

Таблиця 3.1 Статистична таблиця одномірного розподілу ознак

№ питання	Варіанти відповідей	Кількість голосів	%
1	2	3	4
1. Чи вважаєте себе українцем?	а) Так b) Ні c) важко відповісти d) інша відповідь	19 - 1 -	0,95 0 0,05 0
2. Чи хотіли б ви жити за кордоном?	а) Так b) Ні c) мені байдуже де жити d) інша відповідь	6 7 3 4	0,3 0,35 0,15 0,2
3. Чи пишаєтесь, що вас називають українцем(кою)?	а) Так b) Ні c) мені байдуже d) інша відповідь	17 2 - 1	0,85 0,1 0 0,05
4. Що для вас означає бути патріотом?	а) Жити та народитись в Україні b) спілкуватись українською мовою c) наслідувати традиції d) працювати на добробут своєї держави е) інша відповідь	5 8 8 7 -	0,178 0,286 0,286 0,25 0
5. Чи любите свою державу?	a) Так b) Ні c) Мені байдуже d) інша відповідь	12 7 - 1	0,6 0,35 0 0,05
6. Ви вільно володієте українською мовою?	a)Так b) Ні c) важко відповісти d) інша відповідь	15 1 3 1	0,75 0,05 0,15 0,05
7. Яка з мов є для вас «солов'їною»?	а) Російська b) Молдавська c) Англійська d) Українська e) інша відповідь	3 1 1 14 1	0,15 0,05 0,05 0,7 0,05
8. Що ви робите для того, щоб бути патріотом своєї держави?	а) живете в Україні, і боретесь за її добробут всіма можливими методами b) розмовляєте українською і наслідуєте традиції та берусь за будь - яку можливість по впливати на поліпшення добробуту держави c) я живу в своє задоволення і, що робиться з державою мені не важливо d) інша відповідь	4 12 3 1	0,2 0,6 0,15 0,05
9. Чому ви б надали перевагу?	а) працювати за кордоном b) працювати в Україні c) працювати в Україні з хорошою заробітною платою d) мені байдуже де працювати, головне щоб я був забезпечений e) інша відповідь	1 3 16 - -	0,05 0,15 0,8 0 0
10. Вкажіть ваш вік	a) 19 b) 20 c) 21 d) 22 e) 23	- 15 5 - -	0 0,75 0,25 0 0
11. Ваша стать	а) жіноча b) чоловіча	15 5	0,75 0,25

1.Чи вважаєте ви себе українцем?

a) Так

b) Ні

c) Мені байдуже

d) Інша відповідь

Малюнок 3.1

2. Чи хотіли ви б жити за кордоном?

a) Так

b) Ні

c) Мені байдуже де жити

d) Інша відповідь



Малюнок 3.2

3. Чи пишаєтесь, що вас називають українцем(кою)?

a) Так

b) Ні

c) Мені байдуже

d) Інша відповідь

Малюнок3.3

4. Що для вас означає бути патріотом?

a) Жити в та народитись в Україні

b) Спілкуватись українською мовою

c) Наслідувати традиції

d) Працювати на добробут своєї держави

e) Інша відповідь



Малюнок 3.4

5. Чи любите свою державу?

a) Так

b) Ні

c) Мені байдуже

d) Інша відповідь

Малюнок 3.5

6. Ви вільно володієте Українською мовою?

a) Та

b) Ні

c) Важко відповісти

d) Інша відповідь



Малюнок 3.6

7. Яка з мов є для вас «солов'їною»?

a) Російська

b) Молдавська

c) Англійська

d) Українська

e) Інша відповідь

Малюнок 3.7

8. Що ви робите для того, щоб бути патріотом своєї держави?

a) Живете в Україні, і боретесь за її добробут всіма можливими методами

b) Розмовляєте українською і наслідуєте традиції та берусь за будь - яку можливість по впливати на поліпшення добробуту держави

c) Я живу в своє задоволення і що робиться з державою мені не важливо

d) Інша відповідь



Малюнок 3.8

9. Чому ви б надали перевагу?

a) Працювати за кордоном

b) Працювати в Україні

c) Працювати в Україні з хорошою заробітною платою

d) Мені байдуже де працювати, головне щоб я був забезпечений

e) Інша відповідь

Малюнок 3.9

10. Вкажіть ваш вік

a) 19

b) 20

c) 21

d) 22

e) 23



Малюнок 3.10

11. Вкажіть вашу стать

a) Чоловіча

b) Жіноча

Малюнок 3.11

Аналіз та узагальнення результатів дослідження

Мною було проведено соціологічне дослідження на тему з «Патріотизм у розумінні сучасної молоді».

В ході даного соціологічного дослідження були опитані студенти ВНТУ, факультету автоматики та комп'ютерних систем управління, академічної групи 4AC-06, у кількості чоловік: 15 представників чоловічої статі, (75%), 5 - жіночої (25%); віком від 20 - 21 років.

На питання «Чи вважаєте себе українцем?» 95% опитуваних вважають себе справжніми українцями, лише 0,05% - так не вважають. Отже, можна зробити висновок, що переважна більшість опитаних мною вважають себе українцями.

На питання «Чи хотіли б ви жити за кордоном?» 30% відповіли, що хотіли б проживати за межами України, 35% відповіли, що хочуть проживати на батьківщині і лише 15% опитаних відповіли, що їм не важливо де проживати. В даному випадку опитані розділились фактично на дві групи людей, це може означати, що половина з опитаних патріотично настроїлась на подальше життя, інша ж половина просто шукає собі затишного містечка для себе.

На питання «Чи пишаєтесь, що вас називають українцем(кою)?» 85% респондентів відповіли, що вони пишаються коли їх називають українцем, лише 10% опитаних респондентів цураються назви «українець». Тому можна сміливо сказати, що опитані десь на підсвідомому рівні пишаються, що вони відносяться до української національності.

На запитання «Що для вас означає бути патріотом?» 17,8% відповіли, для того щоб бути патріотом достатньо жити в Україні, по 28,6% відповіли для того щоб називатись українцем потрібно наслідувати традиції та спілкуватись українською мовою, а ще 25% респондентів відповіли, що необхідно працювати на добробут своєї держави. Отже, можна зробити висновок, що хоч відсотки розподілились, але всі чітко розуміють, що перелічені категорії відповідей обов'язково необхідні для дорого щоб бути патріотом.

На запитання «Чи любите свою державу?» 60% опитуваних дали відповідь, люблять свою державу, 35% - ні. Думаю це пояснюється тим, що в Україні зараз відчувається певна нестабільність.

На запитання «Ви добре володієте українською мовою?» 75% респондентів відповіли, що вільно володіють українською мовою, 5% - не володіють взагалі, 15% - важко відповісти. Більшість стверджує, що добре володіє мовою, але лише частина опитаних погано володіє нею, мені здається це пояснюється тим, що на даному етапі розвитку нашої держави велика кількість людей розмовляє певним стилем мови тобто «суржиком».

На запитання «Яка з мов є для вас «солов'їною» » 70% опитуваних відповіли, що мовою «серця» є українська, 15% - вибрали російську, і лише 0,05% обрали англійську та молдавську.

На запитання «Що ви робите для того, щоб бути патріотом своєї держави?» 60% відповіло, що розмовляє українською мовою, наслідує традиції та береться за будь - яку можливість по впливати на добробут своєї держали, 20% відповіли, що вони живуть у Україні та борються за її добробут всіма можливими методами, 15% респондентів є в певному роді егоїстами і стверджують, що нічого крім свого добробуту їх не цікавить. Отже можна зробити висновок, що більша частина опитаних все ж таки хочуть бачити свою державу великою і процвітаючою.

На запитання «Чуму ви віддали б перевагу?» 80% респондентів хотіли б працювати на батьківщині, але із-за умови високої заробітної плати, а 15% опитаних патріотично налаштовані на роботу з підйому економічної ситуації в державі, і лише 0,05 відсотка не задумуючись відправились в іншу державу на роботу. Звідси можна побачити, що хоч опитані і боліють серцем за свою батьківщину, але ніхто не хоче прожити своє життя в бідності.

Отже, зробивши аналіз проведеного опитування можна зробити висновок, що гіпотеза, яка полягає у тому, що більшість респондентів вважають патріотизм запорукою процвітання нашої держави.

Проглядаючи відповіді на питання респондентів можна відповісти, що моє гіпотеза перевірилась частково. Ось чому, з першого питання видно що 95% опитаних вважають себе українцем, і це доказує, що десь в глибині душі вони все ж таки переживають за свою країну за свою націю і т. д. Але ж з іншого питання можна спростувати це твердження 80% опитаних відповіли що залишились б в Україні за умови хорошої заробітної плати, але з іншого боку опитані просто зневірились, що Україна може бути потужною, сильною державою, яка переживає за своїх громадян. Тим більше, що опитаним від 20 -21 років, і напевно кожен замислювався над створенням сім'ї, а нинішня нестабільність просто лякає людей, і не кожна молода людина хотіла б починати як раз цей етап свого життя невпевненості в майбутньому, тобто без підтримки. Тому я вважаю, що на даному етапі потрібно мотивувати молодь та виховувати патріотизм в кожному громадянинові України [22].

Висновки

Виконав курсову роботу я зробила наступні висновки.

Еталонне вимірювання, по суті, являє собою процес «перетворення» якісних характеристик у кількість - число. У сучасній науці вимірювання перестає бути прерогативою точних наук і широко використається в науках суспільно-гуманітарного циклу, де необхідно оцінити, виміряти якості об'єкта (іноді, людини) без надання результату числової форми.

При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об'єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання. Вимірювання ґрунтується на порівнянні матеріальних об'єктів. Властивості, для яких при кількісному порівнянні застосовують фізичні методи, називають фізичними величинами.