Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Предмет та об'єкт соціології

2. Функції соціології

Список використаної літератури

ВСТУП

Соціологія - специфічна галузь знань, наука про суспільство, суспільні відносини, проте соціологія не обмежується з'ясуванням суспільства як цілісного утворення, а розкриває механізми його функціонування, розвитку. Деякі науковці вважають, що поняття суспільства формується зі здатністю людей відокремлювати себе від природи. По мірі дорослішання людина стає індивідом, а взаємодія індивідів - це соціум. В широкому розумінні соціум є суспільство “тут і тепер”, і чим більше соціумів, тим складніше між ними відносини. Будь-яка група, хоч як вона організована, виконує свої функції та переслідує якісь конкретні цілі. До суспільних наук відносяться історія, психологія тощо. Специфіка соціології серед інших суспільних наук полягає в то3му, що вона вивчає суспільство під особливим кутом зору - крізь призму соціальних процесів та відносин, які становлять основний зміст соціальної реальності. Суспільство - дуже складне й багатогранне в структурному плані явище. Соціологія вивчає соціальну сферу життя суспільства - область соціальних відносин як відносин між більш чи менш широкими спільнотами людей та самим людьми, що є частинами тих спільнот. У центрі соціального життя - взаємодія людей, а індивід і група - сукупність соціальних зв'язків, що породжують складні соціальні структури: особистість, індивід, суспільство, культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина тощо. Поняття “соціальний” має кілька значень: від позначення самої сутності суспільного життя до розуміння сутності соціального зв'язку. Соціальний зв'язок - те, що змушує людей гуртуватися, незважаючи на нерівність тощо. Тож соціологія вивчає в суспільстві лише соціальне.

1. Об'єкт та предмет соціології

Що ж є об'єктом і предметом наукового пізнання соціології? Об'єкт будь-якої науки є те, на що спрямовано процес дослідження, а сфера предмета - ті сторони, зв'язки і відносини, що становлять об'єкт вивчення, дослідження. Об'єкт соціології як і інших суспільних наук - соціальна реальність, суспільство, але не просто суспільство , а та сфера соціальної діяльності на яку спрямовано процес пізнання: соціальні інститути спільності, верстви, групи соціальні процеси та відносини , а тому соціологія - наука про реальне суспільне життя, суспільство. Але цього не досить для визначення предмета соціології. Це лише визначення об'єкта дослідження. На відміну від об'єкту соціології, її предмет - це істотні властивості і відносини об'єкту дослідження, пізнання яких необхідно для вирішення теоретичної та практичної проблематики. Предмет дослідження передбачає об'єкт, але не співпадає з ним. Предмет же соціологічного дослідження обумовлюється властивостями об'єкту і характером проблем, що стоять перед соціологом, рівнем наукових знань і засобів пізнання. Варто зазначити, що один і той же соціальний об'єкт може вивчатися з метою різних наукових проблем, а предмет дослідження обмежує коло елементів, механізмів, процесів, явищ, що вивчаються в процесі дослідження об'єкту. Звичайно до предмета соціологічного пізнання відносять взаємодію людей, соціальні відносини, соціальні спільності, соціальні процеси тощо. Соціологія - наука про цілісність суспільних відносин, суспільства як цілісного організму, соціальну систему, соціальні спільності, явища, процеси та їх механізми дії та взаємодії.

Природно об'єктом соціології і є певна сфера діяльності соціальних спільностей та соціальні процеси, їх механізми дії та взаємодії, що мають відносну завершеність і цілісність.

Між соціальними спільностями, всередині їх, а також між спільностями і окремою особою не тільки можуть, але й реально виникають різноманітні відносини. Будь-які відносини, що обумовлюють те чи інше соціальне явище, підкорюються діям певних закономірностей або тенденцій. Ось ці закономірності соціальних відносин і становлять основний предмет соціології. Ця різноманітність пояснюється, насамперед, тим, що акцент робиться на різних сторонах життя соціальних спільностей та особи: діяльності, поведінці і відносинах, існують і діють різні напрями, що визначаються неоднаковими підходами до дослідження соціального життя суспільства.

Питання про співвідношення об'єкту та предмету соціології як науки полягає в тому, як розуміти суспільство, процес його функціонування та розвитку як об'єкту гуманітарних знань. Адже широко розповсюджено погляд на суспільство як на певну суспільно-економічну систему, певний ступінь розвитку цивілізації людства, соціального суспільного прогресу. Справа в тому, що основна хиба розуміння суспільства як цілісної соціальної системи полягає в тому, що суспільство виводиться у вигляді базису та надбудови, сукупності економічної, соціальної, політичної та духовної сфер. Але тут-то випадають з поля зору теорії про суспільство і, насамперед, найважливіший, головний об'єкт суспільних відносин, соціальних дій й процесів - людина, її потреби, інтереси, ціннісні орієнтації. Втім, історія є не що інше, як діяльність людини, що реалізує свою мету. Зведення її до взаємодії базису та надбудови, змагання різних соціально-економічних систем, ступенів розвитку цивілізації приречує на абстрактне, одномірне бачення суспільства, на безальтернативній погляд на його розвиток. Тут-то й криються джерела економічного визнання і ігнорування особи і загальнолюдських цінностей, заперечення світу культури. Важливо визначити суспільство як сукупність соціальних спільностей, верств, груп, індивідів, а саму історію як діяльність людей, які ставлять метою досягнення певних результатів. Люди ж завжди і постійно ставлять найрізноманітніші цілі і керуються ними у своєму житті. Саме мета, інтереси є специфічною рисою діяльності людини. Доцільна діяльність включає багато різноманітних, органічно зв'язаних між собою елементів. Свідома діяльність через внутрішній зміст має і суперечливий й динамічний характер. Це проявляється, насамперед, в тому, що люди, одержавши певний результат, досягають реальних можливостей для вільної і плідної діяльності, коректують на їх основі свою наступну діяльність з тим, щоб досягнуте максимально співпало з бажаним. Відбувається, хоча і вкрай суперечливо, історичний процес раціоналізації діяльності людей. Ідея раціональності знайшла обґрунтування і розвиток в працях багатьох мислителів, які поєднували перехід до високого ступеня розвитку суспільства з вирішенням суперечностей між стихійністю та свідомістю.

Звичайно ж, кожний етап суспільного розвитку завершується результатом, що відмінний від вихідних передумов, передбачень, створенням нових умов, засобів що дозволяють ставити іншу, вищу мету. Реалізація високої мети спрямована на задоволення зростаючих потреб людини. Триває поступовий історичний процес. Діяльність особи, соціальних спільностей та різноманітних верств людей у суспільному житті і є предметом соціології. І в сучасних умовах, коли посилюється процеси соціології, політичної, господарської діяльності та концентрації, зростає багатоваріантність розвитку особи та соціальних спільностей, соціально-економічних систем, політичних режимів, стає актуальною проблема раціональної їх діяльності.

Таким чином, предметом соціології є взаємовідносини людей, соціальні відносини, соціальні спільності та соціальні процеси, а об'єктом - соціальна реальність.

2. Функції соціології

соціологія наука суспільство

Будь-яка гуманітарна наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна об'єднати у дві групи - пізнавальну (гносеологічну) та соціальну.

Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя соціальних об'єктів, їх властивості, відносини, а соціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, відносини, зв'язки.

Зв'язок соціології з життям суспільства реалізується через її основні й допоміжні функції. У соціологічній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функціями соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші - пізнавальну, прогностичну, соціологічного проектування і конструювання, організаційно-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов'язана насамперед зі складною структурою та значною кількістю завдань, які соціологія має вирішувати, а також із різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.

Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції - гуманістичну, культурну, описову, інформаційну, прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального управління.

Теоретико-пізнавальна функція. Спрямована на вироблення нового соціологічного знання і реалізується у таких аспектах:

Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки про закономірності еволюції суспільства, розкриває джерела й механізми функціонування та розвитку соціальних процесів і явищ.

Соціологічні теорії наводять науково обґрунтовані висновки щодо розуміння перспектив розвитку суспільства в цілому та його окремих сфер.

Соціологія здійснює теоретичний аналіз пізнавальної діяльності суспільства, виявляє нові закономірності й тенденції.

Соціологічні дослідження виконують інформаційні завдання, що дає змогу одержати первинні дані про індивідів та спільноти.

Практико-перетворювальна функція. Тісно пов'язана з теоретико-пізнавальною, позаяк єдність теорії та практики - характерна риса соціології. Сутність її виявляється насамперед у вироблення науково обґрунтованих прогнозів щодо еволюції суспільства. Особливості соціологічного прогнозування полягають у тому, що воно має цілісний характер і дає змогу визначити тенденції розвитку суспільства в сукупності всіх структурних елементів.

Об'єктивні соціальні чинники - умови людської життєдіяльності: соціальна структура суспільства, політичний лад, конкретні умови праці і реальна поведінка суб'єкта в цих умовах. Суб'єктивні соціальні чинники - мотиви, прагнення, інтереси, цінність орієнтації, різноманітні уявлення, громадська думка тощо.

Вивчення цих феноменів дає важливу інформацію про світ окремої людини, конкретної спільноти (трудового колективу, професійної групи, класу тощо).

Світоглядно-ідеологічна функція. Спрямована на забезпечення наукової дискусії між концепціями, поширення наукової ідеології, формування соціологічного стилю мислення, підготовку компетентних спеціалістів, глибоке та всебічне засвоєння ними наукової ідеології.

Важливу роль у реалізації даної функції мають соціологічні дослідження. Наукові знання, здобуті за їх допомогою, сприяють політологічній та соціологічній освіті населення, допомагають людям виконувати свої трудові та громадські функції.

Гуманістична та культурна функції. Пов'язані з роллю соціології у культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин. Соціологія є чинником, що сприяє гуманізації суспільства. Гуманістична установка, центром якої є людина, супроводжує реалізацію всіх інших функцій соціології.

Різноманітними є зв'язки соціології з культурою, адже соціологія вивчає культурні цінності, засоби вдосконалення та облагородження звичаїв, традицій, норм поведінки, сприяючи нагромадженню, збереженню та передачі культурної спадщини.

Описова функція. Зумовлена необхідністю систематизації, опису та нагромадження одержаного дослідного матеріалу у вигляді аналітичних нотаток, різноманітних звукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів тощо. Вивчення їх дає змогу відтворити картину життєдіяльності тих соціальних об'єктів, що вивчаються. На основі цих досліджень складаються висновки та приймаються відповідні рішення щодо управління різними галузями суспільства.

Інформаційна функція. Стосується використання соціологічної інформації, одержаної під час соціологічних досліджень. Соціологічна інформація - один із найоперативніших видів соціальної інформації. У зв'язку з ускладненням соціального життя значення соціологічної інформації в управлінні суспільством зростатиме.

Прогностична функція. Реалізується через соціальні прогнози. За сучасних умов соціологічне дослідження завершується не просто рекомендаціями щодо управління процесом, а виробленням та обґрунтуванням прогнозу (короткострокового або довгострокового) щодо досліджуваного об'єкта. Короткостроковий прогноз спирається на встановлені тенденції розвитку соціального явища, довгостроковий - на ті самі тенденції плюс зафіксовані закономірності і відкриті чинники, які вирішальним чином впливають на прогнозований об'єкт.

Критична функція. На Заході давно існує своєрідний напрям - соціальна критика. Соціологія, даючи об'єктивне знання, покликана попереджувати соціальну політику про відхилення від соціального ідеалу, сигналізувати про можливі негативні соціальні явища й наслідки.

Функції соціального контролю. Полягає у виробленні і науковому обґрунтуванні ефективних рекомендацій, спрямованих на боротьбу з девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, підвищення рівня політичної культури і правової свідомості.

Функція соціального управління. Виявляється у свідомій, цілеспрямованій дії щодо соціальних систем, інститутів, процесів з метою оптимізації напряму, темпів їх розвитку й функціонування. Соціальне управління тим ефективніше, чим більше воно спирається на знання законів розвитку суспільства та об'єкта управління.

Перелічені функції соціології не вичерпують усіх можливостей їх, класифікації. Можна, наприклад, виокремити ще функції окремих галузей, фундаментальних і прикладних розділів тощо.

Результативність реалізації функцій залежить від суспільних закономірностей, соціальних умов, рівня організації соціологічної діяльності, зв'язків соціології з життям суспільства, від професійної підготовки соціологічних кадрів.

Список використаної літератури

1. Підручник /За загальною редакцією проф.. В.П.Андрущенка, проф. М.І.Горлача. Харків - Київ 1998. 624с.

2. Соціологія: підручник / Вид. 3, перероблене, доповнене, за ред. д.і.н., проф. Городяненко В.Г.- Київ. - Вид. «Академія».- 2006.