16

16

2

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: Політологія

За темою: Безробіття і інфляція.

ПЛАН

• РОЗДІЛ 1 3
• Визначення безробіття 3
• Причини безробіття 3
• теорії зайнятості 4
• Форми безробіття 4
• Визначення “повної зайнятості” 6
• Визначення рівня безробіття 6
• наслідки безробіття 7
• РОЗДІЛ 2 8
• Визначення інфляції 8
• ПРИЧИНИ ІНФЛЯЦІЇ 9
• ВИМІР ІНФЛЯЦІЇ 10
• ОСНОВНІ ВИДИ ІНФЛЯЦІЇ 11
• ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ 12
• Співвідношення безробіття та інфляції 13
• Висновки 14
• СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 15
• РОЗДІЛ 1

Визначення безробіття

Я хотіла би розпочати з енциклопедичного визначення безробіття.

Безробіття - незайнятість частини економічно активного населення у господарчій діяльності.

Економічно активне населення - частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить прибуток. Найчастіше, до цієї категорії включають також і безробітних.

Зайнятими вважаються особи віком від 17 до 70 років, які протягом тижня відпрацювали хоча б одну годину (в сільському господарстві не менше 30 годин), незалежно від того є ця робота постійною чи тимчасовою.

Причини безробіття

1. Структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

2. Економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

3. Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

4. Політика уряду в галузі оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу.

5. Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.

6. Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає імовірність безробіття.

теорії зайнятості

v Теорія Томаса Мальтуса. Безробіття є наслідком зростання населення в геометричній прогресії, в той час, як засоби існування зростають в арифметичній прогресії.

v Класична теорія безробіття (В. Петі, Ж.Б. Сей, і т.д.). Безробіття - результат надмірно високої заробітної плати.

v Теорія Маркса. Наймані працівники, приймаючи участь у нагромадженні капіталу, тим самим у зростаючих масштабах виробляють засоби виробництва, які роблять найманих працівників надлишковим населенням.

v За Кейнсом безробіття - це наслідок деформації і гнучкості ринку праці. Виникає внаслідок невідповідності сукупного попиту сукупній пропозиції.

Форми безробіття

Фрикційне безробіття. Якщо людині надається свобода вибору роду діяльності і місця роботи, деякі робітники потрапляють у становище “між роботами”. Одні з них добровільно змінюють місце роботи. Другі шукають нову роботу після звільнення. Треті тимчасово втрачають сезонну роботу. І також є категорія робітників, які вперше шукають роботу. Коли ці люди знайдуть роботу чи повернуться на стару після тимчасового звільнення, інші “шукачі” роботи замінять їх в “загальному фонді безробітних”.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі навіть бажаним. Це виражається в тому, що багато робітників, які опинилися “між роботами”, переходять з низькооплачувальної роботи на більш висооплачувальну і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робочих і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, що має наслідком збільшення реального об'єму національного продукту.

Структурне безробіття. Фрикційне безробіття непомітно переходить в структурне. З часом в структурі споживацького попиту і в технології відбуваються зміни, які змінюють загальну структуру попиту на робочу силу. Внаслідок таких змін попит на деякі види професій зменшується чи припиняється зовсім. Попит на інші професії, включаючи нові, які раніше не існували, зростає. В результаті у деяких робочих немає навичок, які можливо було б швидко продати, їх навички застаріли і стали непотрібними після змін у технології і характері споживацького попиту.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям доволі невизначена. Істотна різниця полягає в тому, що у “фрикційних” безробітних є навички, які вони можуть продати, а “структурні” безробітні не можуть одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткової освіти, а то і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття має більш короткостроковий характер, а структурне безробіття більш довготривале, а тому вважається більш серйозним.

Сезонне безробіття зв'язане з неоднаковими обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні пори року, тобто в одні місяці попит на робочу силу в цих галузях росте (отже, знижується безробіття), в інші - зменшується (а безробіття зростає). До галузей, для яких характерні сезонні коливання обсягів виробництва (а значить - і зайнятості) відносяться насамперед сільське господарство і будівництво.

Циклічне безробіття. Під циклічним безробіттям розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних витрат. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття інколи називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.

Сховане безробіття, що характерне для вітчизняної економіки. Суть його в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

Визначення “повної зайнятості”

Повна зайнятість не означає абсолютну відсутність безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття неминучими, отже повна зайнятість складає менше 100% робочої сили. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Рівень безробіття при повній зайнятості називають ще природним рівнем безробіття. Природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць.

Визначення рівня безробіття

Вважається, що робоча сила складається з працюючих і безробітних, але активно шукаючих роботу. Рівень безробіття - це процент безробітної робочої сили.

Ці дані можна підрахувати таким чином.

Використовуючи ці дані, можемо підрахувати, що рівень безробіття складає:

наслідки безробіття

Відставання ВНП і закон Оукена.

Коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто бажає і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно.

Відомий винахідник у галузі макроекономіки Артур Оукен математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням об'єму ВНП. Це співвідношення відоме як закон Оукена і показує, що при фактичному перевищенні природного рівня безробіття на 1%,то відставання об'єму ВНП складає 2,5%.

Безробіття - це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і соціальна катастрофа. Незважаючи на об'єктивний характер безробіття, соціально-економічні втрати, що вона породжує, очевидні.

По-перше, не виробляється якась частина товарів і послуг, що могли б бути зроблені, якби людина працювала.

По-друге, знижуються податкові надходження: працюючий одержує доход (заробітну плату), що обкладається податком.

По-третє, знижується рівень життя родини безробітного, тому що допомога по безробіттю менше, ніж заробітна плата.

По-четверте, погіршується психологічний стан безробітного, стають частими конфлікти в родині і т.д.

У більшості розвинених країн державне регулювання зайнятості і допомоги безробітним включає підготовку і перепідготовку робочої сили, створення додаткових робочих місць, сприяння найманню, виплату допомоги по безробіттю, страхування безробіття.

Рівень і масштаби безробіття - один з найважливіших показників стану економіки. У 1980-90-х роках рівень безробіття у розвинених країнах -6-8% усієї робочої сили.

РОЗДІЛ 2

Визначення інфляції

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту та пропозиції. У буквальному перекладі термін "інфляція" (від лат. inflatio) означає "здуття", тобто переповнення каналів обігу надлишковими паперовими грошима, не забезпеченими відповідним ростом товарної маси. Звичайно інфляція має у своїй основі не одну, а кілька взаємозалежних причин, і виявляється вона не тільки в підвищенні цін - поряд із відкритою, ціновою має місце схована, чи подавлена, інфляція, що виявляється насамперед у дефіциті, погіршенні якості товарів.

Нагадаємо, що не всяке підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в силу поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, зміни суспільних потреб. Але це буде, як правило, не інфляційний, а у визначеній мері логічний, виправданий ріст цін на окремі товари.

ПРИЧИНИ ІНФЛЯЦІЇ

1. Диспропорціональність - незбалансованість державних витрат і доходів, так званий дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання “друкованого верстата”, що приводить до збільшення грошової маси і, як наслідок, до інфляції.

2. Інфляційно-небезпечні інвестиції - переважно мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до створення додаткового платоспроможного попиту і, отже, до збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

3. Відсутність чистого вільного ринку і конкуренції як його частини. Сучасний ринок у значній мірі олігополістичний. Олігополіст, прагнучи підтримати високий рівень цін, зацікавлений у створенні дефіциту (скороченні виробництва і пропозиції товарів).

4. “Імпортована” інфляція, роль якої зростає з ростом відкритості економіки і залучення її в мікро-господарські зв'язки тієї чи іншої країни. Можливості для боротьби в держави досить обмежені. Метод ревальвації власної валюти (підвищення курсу національної валюти по відношенню до валют іноземних держав), іноді застосовуваний у таких випадках, робить імпорт більш дешевим. Але ревальвація робить і більш дорогим експорт вітчизняних товарів.

5. Інфляційні чекання - виникнення в інфляції характеру, що підтримується самостійно. Населення і господарські суб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами взапас, очікуючи їхнє швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладаючи в ціну своїх товарів прогнозований ними ріст цін на комплектуючі, розгойдуючи тим самим маховик інфляції. Живий приклад таких інфляційних чекань ми можемо спостерігати у своєму повсякденному житті.

Концепції інфляції попиту й інфляції витрат розглядають різні причини інфляції.

Інфляція попиту - порушення рівноваги між попитом та пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повного завантаження виробничих потужностей, а також ріст купівельної спроможності трудящих (ріст заробітної плати), в результаті, наприклад, погоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей стосовно кількості товарів і ціни починають рости.

Інфляція витрат - ріст цін внаслідок збільшення витрат виробництва. Причинами збільшення витрат можуть бути олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, ріст цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати.

Виділяють зовнішні і внутрішні причини.

Зовнішні причини. До зовнішніх причин відноситься, зокрема, скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі.