Історія зародження ікони Преображення Господнього та її богословський вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український католицький університет

Історія зародження ікони преображення господнього та її богословський вимір

Сабат П.В., доктор східних церковних наук, кандидат історичних наук, доцент кафедри літургійних наук

Україна, Львів

Анотація

В публікації доведено, що ікона Преображення Господнього відображає подію, що відбувалася на горі Тавор де І. Христос перед своїми учнями Петром, Яковом, та Йоаном) преобразився, що міститься описана в Євангелії від Мт. 17, 1-8; Мк. 9, 1-8; Лк. 9, 28-36.

В статті висвітлений розвиток композиційного формування ікони Преображення Господнього протягом першого тисячоліття в Церкві. Досліджено, що найдавніша збережена ікона Преображення Господнього походить з IV ст. Виявлено, що в Україні найдавніша збережена ікона Преображення Господнього походить із XIV століття.

Автором у праці розкрито, в який спосіб пишучи ікону Преображення Господнього іконописці передавали у своїх іконографічних образах біблійні події, та які символічні засоби для цього використовували. Вказано, що особливістю ікони Преображення Господнього є збереження єдності між намальованим на іконі з сказаним в Євангелії від Мт. 17, 1-8; Мк. 9, 1-8; Лк. 9, 28-36 і поданим в літургійних текстах даного свята.

Підкреслено, що в українських церквах Київської традиції в сьогоденні можна зустріти у храмах в іконостасі ікону Преображення Господнього. Наголошено, що під час свята Преображення Господнього (19 серпня) на утрені вона виставляється на анолої (чи тетраподі) для почитання вірним.

Ключові слова: ікона, ікона Преображення Господнього, храм, іконостас, символіка, іконографія, мистецтво.

THE HISTORY OF EMERGENCE OF THE ICON OF TRANSFIGURATION OF OUR LORD AND ITS THEOLOGICAL DIMENSION

Sabat P. V.,

Doctor of Oriental Church Sciences, Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Department of Liturgical Sciences, Ukrainian Catholic University (Ukraine, Lviv)

The publication proves that the icon of the Transfiguration of our Lord depicts the event that took place on mount Tabor, where Jesus Christ was transfigured before his disciples (Peter, James, and John), what is described in the Gospel from Matthew 17, 1-8; from Mark 9, 1-8; from Luke 9, 28-36.

The article represents the composition formation development icon of Transfiguration of our Lord in the Church during the first millennium. The research has shown that the oldest surviving icon of Transfiguration of our Lord dates from the 4 th century. It has been found out that the oldest surviving icon of the Transfiguration of our Lord in Ukraine was depicted on the 14 th century.

The author of the article shows how icon of the Transfiguration of our Lord painters depicted biblical events in iconographical images and what symbolic means they used. It has been noted that a distinctive peculiarity of the Transfiguration icon is the unity of what is depicted in the icon, what is described in the Gospel from Matthew 17, 1-8; from Mark 9, 1-8; from Luke 9, 28-36 and what is placed in the liturgical texts for the feast.

It has been stated that nowadays one can observe the Transfiguration of our Lord icon on the iconostasis in some chapels of Ukrainian Churches of the Kyivan tradition. It has been emphasized that during the matins of the Transfiguration of our Lord (August 19) the icon is placed on the analogion (or tetrapodion) for veneration by the faithful.

Keywords: icon, icon of the Transfiguration of our Lord, church, iconostasis, symbolism, iconography, art.

Постановка проблеми

Актуальність дослідження полягає у відображенні об'єктивної реконструкції історичного процесу, присвяченого вивченню ікони Преображення Господнього в Церкві, а також розкриттю єдності, яка існує між подією описаною в Євангелії від Мт. 17, 1-8; Мк. 9, 1-8; Лк. 9, 28-36, виникненням церковного тексту свята (в честь Преображення Господнього) та повстанням ікони. ікона преображення церква літургійний

Постановка завдання. Метою статті є висвітлити процес зародження та формування ікони Преображення Господнього в Церкві у часі першого тисячоліття, а окрім того виявити, яка існує єдність між подією описаною в Євангелії від Мт. 17, 1-8; Мк. 9, 1-8; Лк. 9, 28-36, церковним тестом свята Преображення Господнього та іконою. Завданням статті є коротко розглянути найстарші ікони Преображення Господнього Київської Русі, а саме ікону XIV століття, що зберігається в Національному музею імені Андрея Шептицького у Львові та ікону XIV століття, що зберігається в Третьяковській галереї у Москві. Проаналізувати іконографічні зображення, що є найбільш притаманні іконі Преображення Господнього в східній традиції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Хоча проблематика дослідження ікони Преображення Господнього у візантійській іконографії не є новою, проте вона, ще не була предметом індивідуального та ґрунтовного фахового історично-богословського дослідження в сучасному українському науковому опрацюванні. На сьогодні, лише тільки загально, підняту тематику розглядали у своїх працях такі дослідники як С. Алєксєєв [1, с. 234-237], Ю. Бобров [9, с. 98-99], Я. Креховицький [6, с. 150-і5і],

І. Язикова [15, с. 185-192], та інші.

Наукова новизна. Вперше буде розкрита єдність, яка існує між подією описаною в Євангелії від Мт. 17, 1-8; Мк. 9, 1-8; Лк. 9, 2836, церковним текстом свята Преображення Господнього та іконою, що представляє візуально у фарбах дану подію.

Виклад основного матеріалу дослідження. У східній традиції особливе місце у святкуванні кожного церковного свята посідає святкова (празнична) ікона [8, с. 7], яка візуально представляє те, що оспівує в даний день Церква на богослужіннях. Вона через кольори фарб промовляє до віруючих і закликає їх глибоко переосмислити дану подію.

Серед дванадесятих великих свят літургійного року Східної Церкви, особливе місце посідає святкування свята Преображення Господнього, яке відоме вже з IV століття із Єрусалиму [5, с. 448].

Подію Преображення Господнього (на основі якого повстало церковне свято Преображення Господнє) описують три єванге- листи: Матей, Марко, Лука [11]. Тексти даної події (із Святого Письма) представляємо для порівняння і ознайомлення із ними в наступній таблиці.

Подія Преображення Господнього представлена трьома євангелистами свідчить про славу майбутнього віку, яке відкриється в другім приході Христовім у славі [11]. Подія Преображення говорить про царство слави, преображення світу. Свідчення апостола Петра перед лицем цієї події Господи добре нам тут бути, говорить про Царство Боже, яке було прийшло в силі на землю на деяку мить. Апостолу Петру хотілося утримати його, але воно цьому світу не належить, тому і зникло, хоча було в цьому світі [11]. Тільки в другім приході Господа Бога в славі - Царство Боже прийде і буде існувати вічно, а на горі Таво- рі чудесне ведіння Царства Божого погасло і апостоли сходячи з гори почули знову себе в непросвітленій владі князя світу цього, серед біснуватих, хворих, маловірних... [11].

Подія Преображення Господнього заклала основу не тільки для виникнення свята, але і для створення йому відповідних церковних текстів. Иоан Дамаскін та Косма Маюмський [5, с. 450] створюючи богослужбові тексти даному святу старалися передати подію преображення І. Христа на горі Тавор, як найкраще. Вже на богослужінні вечірні свята, Церква оспівує подію Преображення Господнього, такими словами: «На Таворську гору привів ти, Господи,* верховних пророків -- Мойсея та Іллю,* щоб вони безспірно засвідчили твоє Божество* та що ти є воістину осяйністю Отцевого єства,* що володіє живими і мертвими.* Тому й хмара, немов тінь, огорнула апостолів,* і голос Отця згори, із хмари, голосно прорік їм, промовляючи:* Це той, кого я з лона перед ранньою зорею зродив* -- Син мій улюблений, що його я послав,* щоб він спасав охрищених, які з вірою визнають Отця і Сина і Святого Духа,* що нерозділено творять єдине могутнє Божество.* Його слухайтесь!* ...» [9, с. 968].

На богослужінні утрені свята, Церква закликає вірних відати хвалу і честь Богочоло- вікові Ісусу Христу, який преобразився перед своїми учнями на горі Тавор, такими словами: «Взяв Христос з собою окремо Петра, Якова й Івана на високу гору* і преобразився перед ними.* Тоді лице його засяяло, як сонце,* а одежа його стала біла, як світло.* З'явилися ще й Мойсей та Ілля, і розмовляли з ним;* хмара теж ясна покрила їх,* та й голос із хмари було чути, що промовляв:* Це Син мій улюблений, якого я вподобав. Його слухайте! » [9, с. 976].

Починаючи із богослужіння вечірні свята та завершуючи Божественною Літургією, Церква радіє події преображення Господнього та прославляє її такими словами тропаря: «Преобразився ти на горі, Христе Боже,* показавши учням своїм славу твою,* за їх спроможністю.* Молитвами Богородиці нехай засяє і нам грішним* світло твоє повсякчасне.* Подателю світла, -- слава тобі!» [9, с. 1310].

Автори богослужбових текстів свята звертаються до І. Христа, щоб він опромінив вірних своїм світлом та направив їх на дорогу своїх заповідей, такими словами: «Ти, що* на Таворській горі преобразився у славі* й учням своїм показав славу свого Божества,* опромі- ни й нас, Христе Боже, світлом твого розуміння* і направ на дорогу своїх заповідей,* єдино добрий Чоловіколюбче [9, с. 969]».

Подія преображення Господнього не тільки дала поштовх до встановлення свята в Церкві та написання для нього відповідних текстів, але і до розвитку іконографії. Л. Бурковська стверджує, що «Перші візуальні втілення сюжету Преображення подавали у дусі символі- ко-алегоричних зображень ранньохристиянського мистецтва» [3]. В той же час перші іко- нічні зображення Преображення Господнього з'явилися в IV столітті в часі зародження самого свята.

До найстарших іконічних зображень Преображення Господнього відноситься зображення датоване IV ст. «що міститься на релікварії так званому “Лінсанотеці із Брестії”, зробленому у формі хреста із рельєфною вставкою зі слонової кості [...]» [13]. На ньому зображений І. Христос і двоє безбородих чоловіків, яких благословляє рука Господня. Окрім того на ньому також зображені апостоли, що припали до землі [13].

До найдавніших храмових зображень, які представляють подію преображення Господнього відноситься мозаїка апсиди Сан- Аполлінаріо-ін-Классе з VI ст., міста Равени [2, с. 98-99]. У центрі апсиди на мозаїці зображено хрест у колі зірок, з одного боку хреста зображений пророк Мойсей, а з іншого боку пророк Ілля, а над хрестом - десниця Бога-От- ця. У нижній частині над хрестом зображено гору Тавор, яка вкрита деревами і трьох агнців, які символізують апостолів (Петра, Якова та Йоана) [3].

До давніх храмових зображень також слід віднести і мозаїку із храму святої Катерини з гори Синай, що датується V! століттям [10]. На ній зображено шість постатей. Ісуса Христа зображено у світлому одязі, який виділяється на тлі темного круга-мандорли, темнота якої поступово густішає від країв до середини [13]. Мойсей та Ілля, зображені з бородами [13] по обох сторонах Ісуса Христа. На мозаїці зображенні також і три апостоли: Петро, Яків та Йоан. Об'єднавчим елементом іконографічної композиції служать промені “Слави”, що спрямовані у всі боки, та особливо зосередженні на фігурах пророків та апостолів» [13].

Подія преображення Господнього була однією із найпопулярніших сюжетів для візантійських іконописців першого тисячоліття. На більшості ікон того часу є поміщено зображення І. Христа, який возноситься над горою і випромінює промені світла, а нище нього зображенні сидячі пророки Старого Завіту (Мойсей та Ілля) та учні (Петро, Яків та Йоан). В наступні часи у візантійській іконографії ікона в честь Преображення Господнього переважно зберігала свої притаманні риси.

Найдавнішою іконою Преображення Господнього збереженою в Україні є ікона із XIV ст., що знаходиться в Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові [4]. Вона відома, як ікона Преображення із Бусо- виська [4]. Ікона зображає І. Христа в білому одязі, проте він не стоїть на горі, а знаходиться в невагомості, тим самим показується і виявляється Його Божественна суть. Від нього виходять промені, які освітлюють трьох Його улюблених учнів Петра, Якова та Йоана. Хоча, ікона внизу пошкоджена, проте вона вражає своєю монолітністю і витонченістю у барвах [4]. Вона представляє нам український іконописний шедевр, який через століття дійшов до наших днів.

Однією із відомих ікон Преображення з XIV ст., є також ікона, що зберігається в Тре- тьяковській галереї [7, с. 94], яку вважали, що написав був Феофан Грек [1, с. 237; 10]. Вона зображає гору Тавор, а на її вершині пре- ображеного І. Христа в білому одязі, що сяє. Поряд із ним зображенні старозавітні пророки, а внизу апостоли, свідки чуда. Посередині даної ікони в правій частині зображені також

І. Христос із учнями, що піднімаються на гору Тавор, а в лівій частині І. Христос із учнями, що зіходить з гори [1, с. 237].

«Композиція “Преображення Господнє” - один з найскладніших за семантикою сюжетів християнської іконографії» [3]. Особливого богословського значення іконописній композиції “Преображення Господнього” було надано у період розвитку ісихазму в XIV ст., святими отця. Ікона Преображення є містичною. Вона зберігає догматичний зміст, що зашифрований у кожній її деталі [3]. Вона представляє єднання людини з Богом [15, с. 192].

Головна увага на іконі Преображення звернена на центральне людське зображення Іс- уса Христа, який є джерелом світла [13]. Він зображений у білих ризах, в мандорлі слави [15, с. 185]. Мандола на іконі Преображення складається з трьох сфер, які є «символом триєдності божества» [3]. «Іконописці, змальовуючи ореол, компонували мандорлу з трьох елементів та відводили від неї три промені, підкреслюючи цим положення про те, що фа- ворське світло було притаманне трьом ликам Трійці» [7, с. 94]. Три «промені, які виходять від його постаті мають чітку геометричну форму. Ця геометричність вказує, що світло, яке виходить від Нього не є створеним» [11]. Ці «ореоли» змінюють свій колір від світлішого до темнішого в напрямку І. Христа, тобто до центру, що «[...] символізує “темряву” Божої слави, її непізнанність [...]» [13].

Одяг І. Христа представлений на іконі переважно білий, що асоціюється з божественним світлом [3]. Руки Спасителя на іконі представлені так, що Він у лівій руці тримає сувій, що символізує «[...] сувій нового закону, суттю якого є любов, яку покликана наслідувати людина (Йо. 13:34). Правицею Христос благословить світ, заради спасіння якого Він прийшов на землю (Йо. 3:17)» [6, с. 150].

Фон ікони золотистий він «[...] відіграє в композиції роль своєрідного джерела освітлення і є водночас символом небесного сяйва преображеного світу» [3].

Ікона Преображення, як можна зауважити, має своєрідний поділ, вона складається з двох частин. У першій частині ми бачимо зображення пророка Іллі, який стоїть по правиці І. Христа, та боговидця Мойсея, що стоїть по лівиці І. Христа, а у другій частині є зображені апостоли: Петро, Яків та Йоан, які на деяких іконах є змальовані в падінні чи лежачими обличчям до землі.

У першій частині ікони Преображення ми бачимо пророка Іллю та боговидця Мойсея.

Вони зображенні нахиленими до І. Христа, саме цей штрих створює «[...] невидиме коло, показуючи тим самим, що вони стали учасниками Троїчного Божественного життя» [13].

Ці два праведники особисто розмовляли з Богом та «обмежено бачили» Господа, адже хто побачив би Його одразу б помер (Вих. 33: 20-22). Вони розмовляли з І. Христом споглядаючи Його «з лиця в лице», який є «об'явленням Отця» [6, с. 150-151].

Пророк Ілля на іконі знаходиться по правиці І. Христа; він прийшов з раю; він з довгою бородою та довгим волоссям; він представляє пророків. Оскільки він прийшов з раю, то символізує тих, що живуть [13]. Натомість старозавітній боговидець Мойсей представляється «[...] по лівиці І. Христа; він взятий з аду; він з короткою бородою та гладким волоссям, він з сувоєм в руках, який символізує принесення народові Закону Божого». Мойсей символізує тих, що померли [13]. Зображенні на іконі старозавітні праведники «[...] вказують на основну ціль життя кожної людини - богоспілкування» [13].

На другій частині ікони є зображенні перелякані апостоли, які не можуть встояти «перед величчю слави». Вони переважно зображені падаючими на землю або, лежачими після переляку на землі.

Зображення апостолів на іконі, протиставляється старозавітнім праведникам. Вони зображенні, як представники Нового Завіту, Церкви Христової. Серед них трьох лише апостол Петро дивиться на І. Христа, немовби з ним розмовляє, оскільки, ще перед походом Ісуса з апостолами на гору Тавор він єдиний визнав Його божество, Його синівство з Отцем і тут на горі лише він може глянути на Господа [13], тому що «саме віра є передумовою богоспілкування [...]» [13]. Інші апостоли, Яків та Йоан не в змозі глянути на І. Христа, тому лежать обличчям до землі. Весь одяг апостолів на іконі зображений, як такий, що просякнутий таворським світлом. Він символізує співучасть їхню у преображенні Господа.

На іконі Преображення також є зображені подекуди і інші предмети, як гора, кущі та дерева, які несуть в собі певний богословський зміст. Дивлячись на ікону бачимо, що гора є зображена сходинками, тобто вихід на гору, до богоспілкування йде поступово із рівня на рівень. Особливістю зображеної гори на іконі є те, що вона складається з трьох виступів, що немов приготовляють місця для І. Христа та старозавітніх боговидців. Виступи для Мой- сея та Іллі зображенні подекуди і іншими навіть кольорами, ніж ціла гора, показуючи цим їхню відстороненість від земного життя.

На багатьох іконах представляються каміння гори, які освітлюються таворським світлом, «таким чином ціла видима природа стає об'єктом “споглядання природи”, “школою душі”, дозволяючи краще пізнати Отця» [14, с. 116].

Споглядаючи інші предмети, що є зображені подекуди на даній іконі, як дерева, кущі зауважується, що вони є дуже мініатюрного розміру, порівняно з постатями І. Христа, ста- розавітніх боговидців та апостолів. Це тому, що людина повинна заглиблюватися «[...] у незбагненне таїнство людської особи, у таїнство Божого образу в людині» [13]. Все «[...] злегка освітлюється Світлом Божества - людина починає через життя у Христі споглядати задум Божий у творінні. Зникають корисливість, пожадливість, натомість приходять пошанування до природи та вміле користування нею» [13].

В українських церквах Володимирового хрещення в сьогоденні можна зустріти у храмах в іконостасі ікону Преображення Господнього. Вона під час свята Преображення Господнього (19 серпня) також на утрені осібно виставляється на анолої (чи тетраподі) для по- читання вірним.

Лише в храмі під час святкування свята Преображення Господнього вповні можна відчути єдність між подією, яка святкується, літургійним текстом, який її оспівує та іконою, яка її представляє. Завдяки поєднанню події, яка оспівується в богослужбових піснеспівах та візуально споглядається на іконі стає краще людині прийти до розуміння суті свята.

Подію Преображення Господнього можемо побачити також представлену і на картинах де І. Христос зображений, як той, що виводить учнів на гору Тавор і сходить з ними вниз, де наголос є покладений на необхідності сходження на гору богопізнання, але водночас також на необхідності сходження (повернення) до реальності.

Висновки

Ікона Преображення Господнього появилася та служить унаочненням і пе- реданням подій описаних трьома євангелиста- ми в Святому Письмі.

Іконографічне зображення Преображення Господнього появилося в IV от., [13]. Воно являється одним з найскладніших сюжетів християнської іконографії [3]. Особливого богословського виміру йому було надано у період розвитку ісихазму в XIV ст.

Важливим напрямком в продовженні дослідження даної тематики може стати вивчення іконостасних чи аналойних (тетраподних) ікон Преображення Господнього українських церков Київської традиції XVП-XX ст.

Список використаних джерел

1. Алексеев С. Энциклопедия православной иконы. Зримая истина. - Санкт-Петербург: Сатис, 2004. - 335 с.

2. Бобров Ю. Основы иконографии древнерусской живописи. - Санкт-Петербург, 1995. - 256 с.

3. Бурковська Л. Волинська ікона «Преображення Господнє» середини XVII століття зі збірки Національного музею народної архітектури та побуту України в контексті розвитку іконографії сюжету.

4. Гелитович М. У Львові зберігається найдавніша ікона Преображення з монастиря, заснованого князем Левом.

5. Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво ОО. Василіян, Ню Йорк- Рим, 1982. - 493 с.

6. Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2002. - 184 с.

7. Лазарев В. Русская иконопись от истоков до начала XVI века. - Москва, 1983. - 152 с.

8. Лєпахін В. Ікона і іконічність. / В. Лєпахін; пер. з рос. Т. Тимо. - Львів: Свічадо, 2001. - 288 с.

9. Молитвослов. Часослов - Октоїх - Тріодь - Мінея. - Рим: Вид-во ОО. Василіан, 1990. - 1373 с.

10. Поліщук Н. Ікона Преображення Господнього: споглядання задля утвердження віри.

11. Сабат П. Преображення Господнє: коли темрява стає світлом, а світло - темрявою.

12. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. - Рим, 1990. - 1070+352 с.

13. Чупа О. Свято преображення Господнього.

14. Шпідлік Т., Рупнік М. І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999. - 126 с. Язикова И. Богословие иконы. - Москва, 1995. - 207 с.

References

15. Alekseyev S. Entsiklopediya pravoslavnoy ikony. Zrimaya istina. - Sankt-Peterburg: Satis, 2004. - 335 s.

16. Bobrov YU. Osnovy ikonografii drevnerusskoy zhivopisi. - Sankt-Peterburg, 1995. - 256 s.

17. Burkovs'ka L. Volyns'ka ikona «Preobrazhennya Hospodnye» seredyny XVII stolittya zi zbirky Natsional'noho muzeyu narodnoyi arkhitektury ta pobutu Ukrayiny v konteksti rozvytku ikonohrafiyi syuzhetu.

18. Helytovych M. U L'vovi zberihayet'sya naydavnisha ikona Preobrazhennya z monastyrya, zasnovanoho knyazem Levom.

19. Katriy YU. Piznay sviy obryad. - Vydavnytstvo OO. Vasyliyan, Nyu York- Rym, 1982. - 493 s.

20. Krekhovets'kyy YA. Bohoslov'ya ta dukhovnist' ikony. - L'viv: Svichado, 2002. - 184 s.

21. Lazarev V. Russkaya ikonopis' ot istokov do nachala XVI veka. - Moskva, 1983. - 152 s.

22. Lyepakhin V. Ikona i ikonichnist'. / V. Lyepakhin; per. z ros. T Tymo. - L'viv: Svichado, 2001. - 288 s.

23. Molytvoslov. Chasoslov - Oktoyikh - Triod' - Mineya. - Rym: Vyd-vo OO. Vasylian, 1990. - 1373 s.

24. Polishchuk N. Ikona Preobrazhennya Hospodn'oho: spohlyadannya zadlya utverdzhennya viry.

25. Sabat P. Preobrazhennya Hospodnye: koly temryava staye svitlom, a svitlo - temryavoyu.

26. Svyate Pys'mo Ctaroho ta Novoho Zavitu. - Rym, 1990. - 1070+352 s.

27. Chupa O. Svyato preobrazhennya Hospodn'oho.

28. Shpidlik T., Rupnik M. I. Pro shcho rozpovidaye ikona. - L'viv: Svichado, 1999. - 126 s. YAzikova I. Bogosloviye ikony. - Moskva, 1995. - 207 s.

Размещено на Allbest.ru