Листування закарпатських афонітів як джерело з історії українського чернецтва на Святій Горі (ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Листування закарпатських афонітів як джерело з історії українського чернецтва на Святій Горі (ХХ ст.)

Данилець Ю.В.

В історії українського чернецтва Афон посідає особливе місце. Значну роль монастирі Святої Гори відіграли в розвитку Православної Церкви на Закарпатті. Історичні зв'язки цього краю з Уділом Пресвятої Богородиці сягають періоду Київського Русі, однак у даній публікації ми обмежимося тільки ХХ ст. афон закарпатський чернецтво листування

Кінець ХІХ -- поч. ХХ ст. характеризувався поверненням місцевого українського населення до Православної Церкви. Цей процес був складним і суперечливим і мав під собою цілий ряд причин. Не будемо на них зупинятися детально, відсилаючи до раніше опублікованих нами статей Данилец Ю. К истории православия в Угорской Руси накануне Первой мировой войны (по материалам американской газеты «Св'Ътъ») // Русин. 2014. № 3. С. 9-21; Данилець Ю. Православний рух на Закарпатті в роки Першої світової війни // Русин. 2016. № 2. С. 136-157.. Угорський уряд, під владою якого перебувало Закарпаття до 1918 р., трактував перехід у православ'я як виключно антидержавний прояв і зв'язок з Росією. Через це на території чотирьох комітатів теперішньої Закарпатської області розпочалися переслідування та арешти активних учасників православного руху. Світового резонансу набули два судові процеси в Мараморош-Сиготі, які закінчилися багаторічними ув'язненнями та грошовими штрафами Данилець Ю. Переслідування русинів за віру в Австро-Угорщині напередодні Першої світової війни (до 100-річчя другого Мараморош-Сиготського процесу 1913-1914 рр.) // Русин. 2013. № 4. С. 16-31; Данилец Ю. К вопросу о подготовке второго Мараморош-Сиготско- го процесса против православных Закарпатья // Славянский альманах 2014. М.: Индрик, 2014. Вып. 1-2. С. 110-122..

На сьогодні не вдалося з'ясувати, коли перший закарпатець опинився на Афоні, але архівні документи свідчать, що наприкінці ХІХ ст. в келії Архангела Михаїла Ставроникитинського монастиря перебував чернець із с. Березова на Хустщині Вячеслав (Агоста) Монахологий Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне. Т. 2. Св. Гора Афон: РПМА, 2013. С. 267.. Напередодні Першої світової війни афонські монастирі допомагали закарпатцям церковними книгами та іншими речами, потрібними для проведення богослужіння. На Афоні в Пантелеймонівському руському монастирі в 1908 р. прийняв православ'я духовний провідник православних Закарпаття Олександр Кабалюк (преп. Олексій Карпаторуський) Данилец Ю. Новые источники по истории духовного влияния Афона на возрождение Православия на Закарпатье // Афон и славянский мир. Сб. 3. Материалы международной научной конференции, посвященной 1000-летию присутствия русских на Святой Горе, Киев, 21-23 мая 2015 г.). Изд. Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне. Греция, Святая Гора Афон, 2016. С. 75.. Під його впливом і за безпосередньої участі у краї протягом невеликого проміжку часу до православ'я повернулося більше 120 тис. віруючих. Були створені православні парафії, скити й монастирі. На початок 1920-х рр. припадає нова хвиля зацікавлення Святою Горою. У книзі «Монахологий Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне» Монахологий Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне. Т. 2. Св. Гора Афон: РПМА, 2013., що вийшла друком 2013 р., зафіксовано 37 імен закарпатців. Однак відомо, що вихідці із сучасної Закарпатської області проживали також в інших монастирях, скитах, келіях.

Важливим джерелом для дослідження духовних зв'язків України та Святої Гори Афон є епістолярна спадщина. Листування закарпатських афонітів містить унікальну інформацію, яку ми не можемо почерпнути з інших видів джерел. Досліджений нами епістолярій можна розділити на три групи: 1) листи афонітів на батьківщину та звідти до них, датовані кін. ХІХ -- поч. ХХ ст., виявлені в Державному архіві Закарпатської області, а також архіві Пантелеймонівського монастиря на Афоні; 2) листи 1930-1970 рр. з архіву Пантелеймонівського монастиря; 3) листи ченців, їхніх родичів і друзів, виявлені в різних населених пунктах Закарпаття.

Якщо підійти до аналізу листів за хронологічним принципом, то перша група документів відноситься до кін. ХІХ -- поч. ХХ ст. їх автором є згадуваний вище схимонах В'ячеслав (Агоста). Загалом у Державному архіві Закарпатської області виявлено п'ять листів, однак, тільки один із них має датування (25 березня 1895 р.) Державний архів Закарпатської області (далі ДАЗО). Ф. 151. Оп. 2. Спр. 775. Арк. 13-20 зв.. Усі звернення мають повчальний характер, у них чернець закликає своїх земляків повернутися до православ'я і вивчати церковні книги. В одному з листів В'ячеслав закликає закарпатців: «Кайтесь, народе, и принимайте православію... что бы насъ не постигъ гн'Ьвъ Божый, принимайте православию, а ото паче в загробнуй жизни не будете межи православными, если бы вы знали, яка радость православнымъ на небеси, вы бы боялися за сесе дЬло потерпити, была бы вамъ велика награда Иісуса Христа» Там само. Арк. 14.. Чернець навіть передбачає початок Першої світової війни: «Пройдетъ всего 20 годъ дале великая на земли біда гн'Ьвъ Божый кающимся буде » Державний архів Закарпатської області (далі ДАЗО). Ф. 151. Оп. 2. Спр. 775. Арк. 14 зв.. Надсилаючи землякам православні книги, він напучує їх наступними словами: «Кто прочитае добре из понятием може проповедовати если желае истинную веру, возлюбленые читай всякый, и по благословению Афонскому берися за дело» Там само. Арк. 13.. Володіючи інформацією про православний рух на Закарпатті, афонський чернець радить віруючим звернутися до православного сербського єпископа в Будапешті Там само. Арк. 13..

В іншому листі схимонах звертається до Мукачівського греко-като- лицького єпископа Юлія (Фірцака) Там само. Арк. 15-16 об.. Святогорець закликає архієрея порвати з унією, засуджує «філіокве», хрещення дітей обливанням та відмову від причастя немовлят. «Виправте унію свою і відповідь дасте, Владико, амінь» Там само. Арк. 16.. У четвертому листі чернець розповідає про православний рух у с. Іза, де «вже чотыри года какъ попа уніята на поле вывезли из села и жиютъ безъ священника, малыхъ дыти везуть крестить за 5 сотъ верстовъ въ Будапешту». Згадується в документі про діяльність у Біксаді ігумена Аркадія, який сприяв православним і відправляв для них богослужіння Там само. Арк. 19 зв..

У тій самій архівній справі зберігається лист за підписом Василя Кравчука. Зі змісту стає зрозуміло, що він звертається до когось, хто має постійні контакти з Афоном (напевно, Олександра Кабалюка), щодо пересилки книг. Із листа ми довідуємося, що син Кравчука також перебував на Афоні, а пакет із книгами від Агости він отримав помилково і хотів його переслати власникові: «Писали письмо два рази на Гору Святу аби нам відписали куди ми маємо їх посилати... вони нам прислали тепер адрес і ми тепер посилаємо » Там само. Арк. 20-20 зв.. Сам факт збереження листування у фонді Мукачівської греко-католицької єпархії свідчить про його вилучення на шляху до адресата.

Аналіз фондів Пантелеймонівського монастиря на Афоні говорить про те, що архімандрит Олексій (Кабалюк) підтримував постійне листування з настоятелем обителі архімандритом Мисаїлом (Сапегіним). В оп. 42 зберігається листівка із зображенням Микільського монастиря в с. Іза з дарчим написом Кабалюка Архів Руського Пантелеймонівського монастиря на Афоні (далі АРПМА). Оп. 42. Спр. 50. Письмо-открытка из Свято-Николаевского монастыря в с. Иза на Карпатах от иеромонаха Алексия, 1922 г. (с изображением обители). Док. А003048.. В іншій справі того ж опису виявлено шість листів о. Алексія і дев'ять листів архімандрита Мисаїла. Хронологічно вони датуються 1928-1934 рр. Листи здебільшого стосуються питання визнання переходу у православ'я ченців-закарпатців. У 1928 р. розпочався тиск на керівництво руського Пантелеймонівського монастиря з боку Константинополя, який вимагав видалити ченців із Закарпаття, звинувачуючи їх у пропаганді унії. У листі на ім'я архімандрита Олексія від 5 грудня 1928 р. повідомлялося про приїзд на Афон представника патріарха -- митрополита Трапезундського Хрисанфа (Філіппідіса). Делегат поставив під сумнів вірність закарпатців Православній Церкві й від імені патріарха почав вимагати від Кіноту Святої Гори вислати їх за межі півострова АРПМА. Оп. 42. Спр. 550. Док. А003233. Письма из г. Хуста преподобного архимандрита Алексия (Кабалюка). 1929 г. Арк. 2.. У зв'язку з цим, керівництво Пантелеймонівського монастиря просило керуючого Карпаторуською Православною Церквою владику Серафима (Йовановича) надіслати підтверджувальні документи про перехід у православ'я закарпатоукраїнців і порушити питання перед Синодом Сербської Церкви про заступництво Там само. Арк. 3.. Єпископ Серафим переслав на Афон інформацію, яка підтвердила законний перехід у православ'я 16 осіб АРПМА. Оп. 10. Спр. 200. Док. А004651. Переводы писем и бумаг, поступивших в Русик в 1924 г. Арк. 2.. Дані відомості супроводжував лист архімандрита Олексія АРПМА. Оп. 42. Спр. 550. Док. А003233. Письма из г. Хуста преподобного архимандрита Алексия (Кабалюка). 1929 г. Арк. 1.. Однак на цьому конфлікт не було вичерпано. 16 грудня 1928 р. настоятель монастиря повідомляв архімандрита в Хусті, що до Кіноту викликали на допит іноків, які не були раніше допитані комісією Там само. Арк. 4..

15 грудня 1928 р. о. Олексій інформував архімандрита Мисаїла про життя Православної Церкви на Підкарпатській Русі: «Въ настоящее время у насъ, слава Богу, діла церковной жизни налаживаются, на днях Епископ Серафимъ возвратится сюда, на весь годъ пребудет. Курсъ свя- щенническій приближается къ концу. Влада отпустила субсидію для свя- щенниковъ нашихъ » Там само. Арк. 5.. Сербський владика мав поселитися для проживання в Хусті, але до весни планував перебратися до Мукачева. У ли- сті-відповіді архімандрит Мисаїл подякував за привітання й повідомив про смерть на Афоні уродженця с. Березова Петра Драгули. Настоятель руської обителі знову порушив питання про становище закарпатців на Святій Горі й наголошував, що Кінот не припинив справу з їх виселення Там само. Арк. 6.. Відповідаючи на запитання о. Мисаїла, що саме зробило духовне керівництво на Підкарпатській Русі для підтримки своїх земляків на Афоні, архімандрит Олексій у листі від 29 січня 1929 р. перелічив цілий ряд заходів. Зокрема, він зазначив, що Єпархіальне управління надіслало листи до Синоду СПЦ у Белграді з проханням порушити клопотання перед Константинопольським патріархом щодо залишення закарпатців на Афоні. З документа також довідуємося, що патріарх Дими- трій надіслав до Стамбула цілий пакет документів, які засвідчували приналежність іноків із Закарпаття до Православної Церкви АРПМА. Оп. 42. Спр. 550. Док. А003233. Письма из г. Хуста преподобного архимандрита Алексия (Кабалюка). 1929 г. Арк. 7-7 зв..

7 травня 1929 р. архімандрит Олексій повідомляв на Афон про поточне життя єпархії і питав поради щодо можливості доставки смирни для Єпархіального управління та приходів. Окремо згадував про організацію чергових курсів для священиків, про святкування в с. Іза 25-літ- нього ювілею відновлення православ'я на Закарпатті Там само. Арк. 8-8 зв..

20 квітня 1934 р. Комітет з організації святкування 20-річчя Мара- морош-Сиготського процесу проти православних, який очолював архімандрит Олексій (Кабалюк), надіслав на ім'я настоятеля Пантелеймо- нівського монастиря запрошення. «Желательно было-бы, чтобы монастырь Афонскій, если возможно, выслалъ бы къ намъ своего представителя» Там само. Арк. 10.. 2 травня 1934 р. архімандрит Мисаїл відповів вітальним листом, вказуючи на важливість відродження православ'я. «Въ свое время это вопіющее дЬло потрясло весь православный мфъ. Съ техъ поръ многое изменилось къ лучшему. Тогда гонимое православіе теперь процветаетъ и укрепляется въ Карпатской Руси. Воздвигаются новые храмы. Строятся школы. Целыми селами народъ возвращается изъ насильно навязанной уніи къ родной православной вере, проповеданной свв. Апостолами. Радуется и веселится сердце наше, видя ваше благочестіе и ревность о Господе. Укрепляйтесь, возлюбленные, въ вере православной. Храните сіе духовное сокровище. Будьте единомудренны... » Там само. Арк. 10 зв.. Афонські ченці також подарували ікону вмч. Пантелеймона для нового ужгородського храму-пам'ятника.

Друга група документів, що відносяться до 1930-1970 рр., виявлена нами в архіві Пантелеймонівського монастиря на Афоні. Зокрема, було досліджено листування монаха Володимира (Сабова), схимонаха Вара- хиїла (Вучкана), ієросхимонаха Серафима (Текзи) та архімандрита Гаврила (Легача). Уродженець с. Іза, Володимир (Сабов) вступив до монастиря в 1923 р. Наступного року до нього долучився його брат -- у чернецтві Северіан. Володимир проходив послух у швецькій та свічковій майстернях, просфорні. Помер він 31 січня 1954 р. -- потонув у морі під час поїздки за поштою до Дафні. В оп. 48 зберігаються його особисті документи, щоденник, листування. Серед іншого нашу увагу привер- нули п'ять листів, надісланих із Закарпаття священиком Миколою Сабовим -- дядьком братів Володимира та Северіана. Хронологічно вони охоплюють 1932-1937 рр. й містять важливу інформацію про становище Православної Церкви на Підкарпатській Русі та життя закарпатського чернецтва на Афоні. О. Микола Сабов, активний учасник православного руху, був засуджений на першому судовому процесі в Мараморош-Си- готі в 1903-1904 рр. На час написання листів він перебував на приході в с. Крайниково Хустського округу.

У листі від 27 липня 1932 р. о. Микола повідомляв племінникам про переказ коштів за надіслані ними лампади та книги. Згадує ієрей і правлячого єпископа Дамаскіна, який на той час від'їхав до Сербії на відпочинок. Зі змісту документа стає зрозумілим, що перед братами стояло питання повернення на батьківщину. Адресант заспокоював ченців, наголошуючи, що в рідному селі вони зможуть подвизатися в Миколаївському монастирі й прийняти священний сан. Радив придбати комплект богослужбових книг, щоб у разі потреби мати їх на руках АРПМА. Оп. 42. Спр. 550. Док. А004754. Тетрадь монаха Владимира (Сабова) 1932 г. и личные документы. Арк. 3-3 зв..

21 березня 1935 р., продовжуючи тему можливого залишення Афону, о. Миколай пропонував о. Северіану відправитися на богословські студії до Сербії. «У нас священники учатся совсем старые, высше 50 роч- ні» Там само. Арк. 28 зв.. У листі є інформація про вихованця Афону монаха Йосифа (Поповича), який прийняв священицький сан і обслуговував один із приходів. Про о. Олексія (Кабалюка) о. М. Сабов пише, що той отримав від архімандрита Мисаїла посвідку про закінчення 4-річного монастирського курсу й отримує від держави щомісячну грошову допомогу. Аналогічні документи священик радив виклопотати також Володимиру та Сиверіанові Там само. Арк. 29.. У листі від 11 травня 1937 р. о. Сабов писав про пожежу, що знищила сільський храм. Дивом вогонь не пошкодив жодної ікони в іконостасі, знищивши стелю, підлогу, внутрішнє оздоблення церкви. Окремо згадується жіноча чернеча громада в с. Іза та її духівник -- Димитрій Сабов. Ченці відправляли на Закарпаття для реалізації іконки, книги, церковне начиння. О. Микола повідомляв на Афон, що має у своєму розпорядженні два Євангелія, одне з яких належало схимонаху В'ячеславу (Агості) Там само. Арк. 32..

У більшості листів ієрей Микола згадує про неврожайні роки, стихійні лиха (зсуви в с. Кошельові), епідемію черевного тифу в 1937 р., економічну кризу, церковні проблеми. 21 липня 1937 р. він пише про одруження колишнього ченця-афоніта Євфимія (Прокопа) Там само. Арк. 34.. Через листи наскрізно червоною ниткою проходять думки про ставлення до нового стилю. О. Микола наголошував, що в крайньому разі потрібно приймати постриг від новостильників, бо «он не из своей воли стался новостиль- цем, Бог най разсуждает» АРПМА. Оп. 42. Спр. 550. Док. А004754. Тетрадь монаха Владимира (Сабова) 1932 г. и личные документы. Арк. 28..

У документах монаха Володимира (Сабова) виявлено лист Димитрія Сабова (згодом ієромонах Іоанн), засновника жіночого скиту на честь Різдва Богородиці в с. Іза до схимонаха Варахиїла (Вучкана), який поїхав на Афон 1925 р. й теж був уродженцем с. Іза. Димитрій дякує адресатові за надіслану іконку та повідомляє, що інші ченці також відправили йому іконописні зображення. Пише про очікуваний приїзд єпископа Йдеться про єпископа Серафима (Йовановича). до рідного села АРПМА. Оп. 42. Спр. 550. Док. А004754... Арк. 1..

Активне листування мав ієросхимонах Серафим (Текза). У двох фондах архіву Пантелеймонівського монастиря на Афоні виявлено дві окремі справи з його листуванням. Коло адресатів доволі широке: США, Канада, СРСР, Туреччина, Італія, Франція і т. ін. В оп. 15 виявлено лист рідного брата о. Серафима Михайла від 26 січня 1962 р. АРПМА. Оп. 15. Спр. Дело 81. Док. А000500. Дневник и переписка (письма к нему разных лиц) иеросхимонаха Серафима (Текзы). 1969-1982 гг. Лист від 26 січня 1962 р., в якому той повідомляє, що отримав звістку з Афону, розповідає про життя своєї сім'ї та сільські новини. Михайло пропонує о. Серафиму повернутися на батьківщину: «Ліпше на своюй земли дожити вік, як на чужуй» Там само.. У листі згадується також Федір Агоста, «що був на Афоні» Там само. та повернувся в рідний край. В оп. 48 виявлено лист Поліни Росохи, що доводилася о. Серафимові племінницею АРПМА. Оп. 48. Спр. 106. Док. А005630. Личные документы иеросхимонаха Серафима (Текзы) и письма родственников к нему. 1955-1982 гг. Лист від 21 лютого 1971 р..

Значний інтерес викликає листування схиархімандрита Гавриїла (Ле- гача). В оп. 10 виявлено ряд документів, що розкривають біографію цього афонського подвижника, в тому числі й два листи його племінника -- диякона Володимира Легача. Листи датуються листопадом-груднем 1972 р. та 14 серпня 1973 р. АРПМА. Оп. 10. Спр. 261. Док. А004831. Биография игумена Гавриила (Легача). 1971 г. Арк. 18; 26. На той час В. Легач проживав у м. Архангельську й служив при соборі в єпископа Архангельського і Холмогорського Никона (Фомичова). У першому листі повідомляється про смерть 2 листопада 1972 р. рідного брата архімандрита Гавриїла Іллі. У другому листі диякон Володимир висловлює подяку за надіслану фотографію та іконки Там само. Арк. 26-26 зв..

Третя група документів виявлена й досліджена у родичів закарпатських афонітів у різних населених пунктах області. Авторами листів були ченці Пантелеймонівського монастиря: архімандрит Андрій (Чулей), схимонах Ісайя (Дранко), схиієродиякон Матфей (Плешинець), монах Мартирій (Кемінь), послушник Федір Горват, схимонах Келії 12 апостолів Василь (Дубанич).

Архімандрит Андрій (у миру Олександр Петрович Чулей) народився 5 травня 1903 р. в с. Нанково Хустського округу. У 1926 р. вступив до Пантелеймонівського монастиря на Афоні. Пострижений у чернецтво 16 червня 1927 р., пострижений у схиму через хворобу 17 червня 1932 р., ієродиякон з 1941 р., вибув з монастиря у 1956 р. З 18 жовтня 1957 р. диякон російської церкви святої Ольги в Піреї. Того ж року переїхав до Франції, де ввійшов до кліру Російського Екзархату Константинопольского Патріархату. 2 травня 1958 р. на Сергієвському подвір'ї в Парижі єпископом Касіаном (Безобразовим) рукоположений у сан ієромонаха. З 11 травня 1958 р. до 8 грудня 1959 р. був настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці в Пті-Кламарі (під Парижем) Нивьер А. Православные священнослужители, богословы и церковные деятели русской эмиграции в Западной и Центральной Европе. 1920-1995: Биографический справочник. М.: Русский путь; Париж: YMCA-Press, 2007. С. 68.. У 1959 р. виїхав до Греції, був прийнятий у клір Елладської Православної Церкви і призначений настоятелем російської церкви Святої Ольги в Піреї. Помер 25 березня 1989 р. Монахологий Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне. С. 136.

В особистому архіві Єлизавети Шутко в с. Нанково Хустського району нами виявлено два листи о. Андрія. Вони датовані 20 жовтня 1977 р. та 20 грудня 1984 р. й надіслані з Афін у Греції. Дописи є малоінформативними, чернець переважно запитує про життя в його рідному селі, здоров'я родичів і т. ін. У другому листі о. Андрій згадує про пакет, в якому було понад 100 іконок, що був надісланий ним більше як рік тому і не потрапив на Закарпаття. Архімандрит припускає, що «значит, его безбожники уничтожили» Андрій (Чулей). Архімандрит. Лист від 20 грудня 1984 р., Афіни // Особистий архів Єлизавети Шутко, с. Нанково Хустського району Закарпатської області. Арк. 1.. Там же знаходимо інформацію про те, що, незважаючи на похилий вік (82 р.), він продовжував відправляти богослужіння. На жаль, у листах не вказано, де саме ніс послух о. Андрій (Чулей) і коли був зведений у сан ігумена та архімандрита (в м. Пірея у Греції).

Схимонах Ісайя (в миру Іван Михайлович Дранко) теж був уродженцем с. Нанкова на Хустщині. Він народився 1876 р., а на Афон прибув у 1923 р. 27 березня 1926 р. пострижений в мантію, а 10 серпня 1947 р. -- у схиму. Проходив послух у теслярні в Космодем'янівській келії. Помер 12 серпня 1947 р. Монахологий Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне. С. 325. В особистому архіві священика Митрофана Дранка в м. Мукачеві зберігаються два листи схимонаха Ісайї. Перший лист підписано 1935 р., другий не має датування, але відноситься також до того періоду. Чернець-афоніт згадує про свій послух: «Мене послали на послушание, косити траву. Такой 2 місяці не бов у монастыри, туда сме и спали по святых горах. 4 насъ. 2 іські Сабовы и чумалювськый, тай я. Кончили сме перед Петра» Ісайя (Дранко), схимонах. Лист № 1 від 1935 р., Афон // Особистий архів о. Митрофана Дранка, м. Мукачеве Закарпатської області. Арк. 1.. О. Ісайя інструктує родичів щодо можливого паломництва на Афон. Радить їм прибути туди на Пасху, щоб отримати богословські книги та ікону для сільського храму «на два метрі довгу» Там само. Арк. 1 зв.. У листі до черниці Людмили (Дранко) афонський насельник розповідає про паломницький візит до монастиря двох студентів-семіна- ристів із Сербії -- уродженців сіл Іза та Нанково Хустського округу. Кожен із листів завершується настановами жити у християнській любові та вірності Православній Церкві Ісайя (Дранко), схимонах. Лист № 2 від 1935 р., Афон // Особистий архів о. Митрофана Дранка, м. Мукачеве Закарпатської області. Арк. 1 зв..

Досить інформативними є п'ять листів схиієродиякона Матфея, надіслані ним на Закарпаття в 1930-1960 рр. О. Матфей (в миру Михайло Костянтинович Плешинець) народився 1897 р. в с. Іза Хустського округу. За спогадами родичів, його дитинство минуло в сусідньому с. Коше- льові, в родині дідуся по батьковій лінії. 13 лютого 1924 р. він вступив послушником до Пантелеймонівського монастиря на Афоні. 13 серпня 1924 р. пострижений у мантію, а 25 серпня 1942 р. -- у схиму. 1 жовтня 1943 р. рукоположений у сан ієродиякона. Проходив послухи на лісопилці, на кухні, доглядав за биками. З 1968 р. -- соборний старець. Помер 10 лютого 1977 р. Монахологий Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне. С. 90. Листи виявлено в особистому архіві Мирона Грички в с. Кошельові Хустського району. Чотири листи адресовані двоюрідним сестрам ченця -- монахині Євпраксії (Гричці), першій на- стоятельці жіночого монастиря в с. Домбоки на Мукачивщині та її сестрі Палаксинії. П'ятий лист адресовано одному з православних священиків, імовірно, о. Іоанну Карбованцю.

14 серпня 1933 р. о. Матфей повідомляє монахині Євпраксії, що питав поради у старців стосовно її прохання (йдеться про відмову від керівництва монастирем -- Ю. Д.) й вони «так говорят, что к чему призваны, в том да пребывайте, а отказыватся не совітуют. А если Вас самі начальникы отмінят не скорбіт і совітуют Вам прочитати Житіє Феофіла испов. місяць иуній 23 день, говорят, что за всьо надо Бога благодарити и просити Его помощи, и всьо буде легко перенести» Матфей (Плешинець), монах. Лист від 14 серпня 1933 р. // Особистий архів Мирона Грички с. Кошельово Хустського району Закарпатської області. Арк. 1.. Згадуючи про пересилання для нього коштів на Афон, категорично відмовляється від них, наголошуючи: «Знайте, что гроші монаху на вред души и корень усьому злу, избав, Господи, усіх от сребролюбія...» Матфей (Плешинець), монах. Лист від 14 серпня 1933 р. // Особистий архів Мирона Грички с. Кошельово Хустського району Закарпатської області. Арк. 1..

Приблизно в 1944 р. о. Матфей відсилає іншого листа, в якому повідомляє про свою хворобу та постриг: «Я Вам написал, что меня по- стрігли в схіму по болезни, и Вы думаете, что я больный. Я был больный 42 года на малярію или тиф и 5 місяцев лежав у больници, и я думав, что помру, а когда приняв схіму, и начал поправлятся. А в 43 году меня рукоположили Діаконом... » Там само.. Із листа довідуємося, що чернець отримав поштою два листи із Закарпаття, і по одному із Сербії та Єрусалима від черниці Анисії (Вучкан).

На початок 1960-х рр. припадають два останні листи ієросхидияко- на Матфея на батьківщину. Він розповідає про складні кліматичні умови та свої послухи на Афоні. Через два місяці після вступу до монастиря закарпатця відрядили в Каламарейський метох, що на південному сході від Салонік. Там були розташовані землі, подаровані Пантелеймонівському монастирю ще в Середні віки. На полях Каламарії монахи вирощували пшеницю для монастиря Тахиаос А.-Э. Преподобный Силуан и гора Афон // Церковь и время. 2000. № 2. С. 288.. О. Матфей згадував про своє двомісячне перебування в метоху: «Така місцина, что літом й кури издыхают, дышать невозможно ні дньом, ні ночив, вітру ніт й жара, было нас 9 человік, 3 померли, а я мало остался живой. 5 місяцев лежав у больници» Матфей (Плешинець), монах. Лист від 1960 р., Афон // Особистий архів Мирона Грички с. Кошельово Хустського району Закарпатської області. Арк. 1.. Після одужання послушник п'ять років пас монастирських биків, а далі рік був рибалкою на морі. Більше як рік о. Матфей возив на двоколісній повозці, запряженій биками, деревину для будівництва. «Протесы чотыри человік кульом сажали на 2 колеса, аж жівотьі рвутся, там 1 год провозив». Потім забезпечував монастир дровами, допомагав пекти просфори, працював у шкіряній та кравецькій майстернях. Понад 16 років чернець був кухарем на лісопилці, рік співав на криласі в Кареї, два роки ніс послух на харчовому складі при монастирі. Станом на 1960 р. о. Матфей перебував при млині й видавав братії зі складу одяг Там само. Арк. 2..

Чернець звертає увагу на катастрофічне зменшення насельників на Афоні. «Теперь усі работы мірскі работати за гроші, потому что нас мало монахов, и все старики. Когда я пришел у монастырь, тогда было нас усіх 570, а теперь осталось 35. И в церков не хватает ні півчих, ні клеросников, ні служащих, слава Богу, есть у нас усьо, не голі и не голодні, только монахов ніт, за это нам скорбно, что помоще не є ніотку- да. Уже рускі келіи почти всі уничтожены на Св. Горі, и наш монастырь ид тому клонится. Де было дві тесячі монахов, остало 35 стариков, и не- толко у нашом монастыри, но и у всіх мон. Так по 20, по 15 монахов усяды оскуділо» Матфей (Плешинець), монах. Лист від 14 серпня 1933 р. // Особистий архів Мирона Грички с. Кошельово Хустського району Закарпатської області. Арк. 3.. Про катастрофічне зменшення кількості братії він пише й у наступному листі. «Прискорбно, что мало нас осталось, а добавкы ніт, ненавидащія нас положили колодицу на Св. Гору, чтобы ніко не пришол. Из Ізьі, мы два остались, я и о. Варлаам Варлаам (Вакаров), монах (1902-1989)., а другі всі отошли от нас... Теперь Вам напишу котрі наші там померли: Владімір Володимир (Сабов), монах (1900-1954). утопился у мори, ні лотки не найшли ні його нікогда, брат його Северіан Севериан (Сабов), монах (1906-1948)., Васіан Васіан (у схимі Варахиїл), схимонах (1902-1947)., Макарій Макарій (Мадяр), монах (1902-1948)., Мартірій Мартирій (Кемінь), монах (1901-1953)., Меркурій Меркурій (Мадяр), монах (1898-1958)., сіи из Ізи. Ісаія нанкувсь- кый Ісая (Дранко), схимонах (1876-1947)., Григорій чумалювськый Григорій (Лях), схимонах (1896-1947)., Іоан горшецькый Іоанн (Попович), схимонах (1904-1951)., Вячеслав В'ячеслав (Агоста), схимонах (1878-1924)., Петро березуськый Петро (Драгула), монах (1901-1929)., Іліодор быстрянськый Іліодор (Куриця), монах (1903-1952)., Вонифатій колочавськый Воніфатій (Іваниш), монах (1874 -- ?). -- всі сиі отошли от нас ко Господу и мы скоро пойдем туда, усім одна до- рожка» Матфей (Плешинець), монах. Лист від 1961 р., Афон // Особистий архів Мирона Грички с. Кошельово Хустського району Закарпатської області. Арк. 1..

Через місяць після свого приїзду на Афон у рідний край написав листа послушник Михайло Кемінь. Він народився в с. Іза в 1901 р. в селянській родині. У 1921 р. поступив до Пантелеймонівського монастиря, де 24 березня 1926 р. був пострижений у рясофор, а 6 квітня 1926 р. -- в мантію з іменем Мартирій. Проходив послух у шкіряній та годинниковій майстернях. Помер 20 квітня 1953 р. Монахологий Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне. С. 536. У листі він дякує батькам за надіслану звістку, повідомляє про своє життя в обителі; «Я удкой туй та голоден не бывъ, исти есть хлебъ пшеничный. И туй мы усі уракаши на едномъ мистЪ» Кемінь Михайло, послушник. Лист від 14 березня 1924 р., Афон // Особистий архів Юрія Курта с. Іза Хустського району Закарпатської області. Арк. 1.. Послушник пише про фрукти, що вирощувалися в монастирі (апельсини, мандарини, фіги, виноград), які посильно оброблялися братією.

У фондах ДАЗО виявлено лист уродженця с. Синевир на Міжгірщи- ні Федора Горвата, який вступив послушником до Пантелеймонівського монастиря на Афоні. 24 лютого 1924 р. він звернувся до греко-католиць- кого священика Євгенія Медведецького, що служив у його рідному селі ДАЗО. Ф. 151. Оп. 7. Спр. 1051. Арк. 9-10.. Горват переконує священнослужителя припинити діяльність проти православного населення Синевира й дотримуватися християнських чеснот і біблійних заповідей Там само. Арк. 10.. На той час на Міжгірщині розпочався православний рух, значна частина віруючих повернулася до Православної Церкви. Згідно з переписом 1930 р. в Синевирі було 2 880 жителів. Із них 1 875 були православні, 634 -- греко-католики, 300 -- іудеї, 51 -- римо-католи- ки, 20 -- належали до інших релігій Karpatalja telepьlйseinek vallasi adatai (1880-1941) Kцzponti Statisztikai Hivatal /Dr. Kepecs Jozsef (szerk), Czibulka Zoltan (цsszeall.). Budapest, 2000. С. 106.. Припускаємо, що на Святій Горі Федір Горват був пострижений у чернецтво з іменем Феодосій, адже в документах початку 1926 р. він згадується вже як ієромонах. Священиць- кий сан, очевидно, Горват прийняв від архієпископа Савватія (Врабе- ца), який очолював у Чехословаччині Константинопольську юрисдикцію Про архієпископа Савватія (Врабеця) див.: Marek P., Bureha V., Danilec J. Arcibiskup Sawatij (1880-1959). Nastin zivota a dila zakladatelskй postavy pravoslavnй cirkve v Ceskoslovenskй republice. K 50. vyroci umrti (1959-2009). Olomouc: Univerzita Palackйho, 2009. 249 s.. Згодом о. Феодосій був зведений у сан ігумена й очолив православний рух на Верховині. У часи угорської окупації його було заарештовано й ув'язнено в одному з концтаборів. Загинув 1944 р. в таборі Нойштре- ліц у Німеччині Данилець Ю., Міщанин В. Ігумен Феодосій (Горват) (18.03.1897-1943) // Наукові записки Богословсько-історичного науково-дослідного центру ім. архімандрита Василія (Проніна). 2011. № 1. С. 51-59; Архів Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області. Архівна кримінальна справа № С. 5514. (Шимоня Н., Бобик М., Штаєр В., Сюгай Е.). Арк. 124..

В особистому архіві згадуваного вище Мирона Грички та краєзнавця Андрія Світлинця в с. Приборжавському Іршавського району виявлено п'ять листів монаха келії 12 апостолів Пантократорського монастиря Василія (Дубанича). У «Монахологии русских обителей на Афоне», що вийшов друком у 2016 р., відсутні відомості про монаха Василія Монахологии русских обителей на Афоне. Св. Гора Афон: РПМА, 2016. Т. 3. 755 с.. А. Світлинець повідомляє, що Дубанич народився в с. Заднє (нині При- боржавське Іршавського району) приблизно в 1890-1895 рр. Світлинець А., Канайло С. Свято-Серафимівський монастир у селі Приборжавському. Ужгород: «Мистецька лінія», 2003. С. 122.. У 1926 р. вступив послушником до Пантелеймонівського руського монастиря на Афоні. Пізніше перейшов до келії 12 апостолів Пантократорського монастиря.

Чернець писав своїм родичам у с. Приборжавське та монахині Євпрак- сії (Гричці). Документи містять чимало цікавих фактів із життя закарпатців на Святій Горі. 26 червня I960 р. інок Василій повідомляв монахині Євпраксії, що в монастирі св. Пантелеймона проживало 11 ченців-за- карпатців: Матфей (Плешинець), Варлаам (Вакаров із с. Іза), Серафим (Тегза, с. Березово), Авакум (Вакаров, с. Горінчово), Варнава (Шутко), Антоній (Грицак, с. Нанково), Гавриїл (Легач, с. Копашново), Маркел (Крець), Воніфатій (Францух, с. Чумальово), Давид Цубера (с. Велика Крива), Матфей (Рибарь, с. Дубове). На Капсалі Капсала поселення на Афоні, яке розташувалося в проміжку між земель двох монастирів: Ставронікіта й Іверон. На Капсалі було розташовано багато келій, в т. ч. Келія 12 Апостолів, Келія Чесного Хреста, Келія «Достойно єсть» і т. д. подвизалися два ченці: Макарій (Перегінець з с. Березова) та сам автор листів Василій (Дубанич з с. Приборжавського) Василь (Дубанич), монах. Лист від 26 червня 1960 р., Афон // Особистий архів Мирона Грички с. Кошельово Хустського району Закарпатської області. Арк. 1.. Інші листи мають глибокий богословсько-філософський зміст. Монах Василій роздумує про сенс життя, про багатство та бідність, про роль чернецтва в суспільстві.

Епістолярна спадщина афонітів є безцінним джерелом для вивчення історії українського чернецтва на Святій Горі. Виявлені документи містять інформацію, яка доповнює наші знання про життя вихідців із Закарпаття на Афоні. Сам факт листування свідчить про постійні зв'язки та вплив Уділу Пресвятої Богородиці на духовне життя населення найзахіднішої частини України.

Размещено на Allbest.ru