Релігія та культи давніх єгиптян

Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

1.1 Загальна характеристика релігійних поглядів єгиптян

1.2 Пантеон Богів у Стародавньому Єгипті

РОЗДІЛ 2. ПОТОЙБІЧНЕ ЖИТТЯ В УЯВЛЕННІ СТАРОДАВНІХ ЄГИПТЯН

2.1 Віра в життя після смерті у світогляді стародавніх єгиптян

2.2 Заупокійний культ давніх єгиптян

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Культура Давнього Єгипту - одна з найбільш давніх культур світу, що склалася і розвивалася головним чином у долині ріки Ніл у період з ІІІ тис. до н.е. до ІV століття до н.е. Її найбільш істотною рисою є сакральний теократичний характер, виражений у культі обожненого фараона і культі загробного життя, тобто у вірі в можливість безсмертя. Смерть і потойбічне існування є однією з центральних проблем єгипетської культури.

Метою написання цієї роботи є дослідження вірувань стародавніх єгиптян, їх уяви про богів та потойбічне життя.

Предметом дослідження роботи є релігійні традиції, святкові обряди, заупокійні культи жителів Стародавнього Єгипту, тощо.

В процесі написання роботи застосовувались такі методи:

- дослідження;

- порівняння;

- аналіз;

- узагальнення.

Під час підготовки роботи опрацьовано чимало літератури, що висвітлює це питання, а саме: в галузі історії, культури, релігії та мистецтва.

Робота складається з вступу, двох тематичних розділів, в межах яких висвітлюється тема роботи, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

1.1 Загальна характеристика релігійних поглядів єгиптян

Тривалий час релігійно-філософська система Стародавнього Єгипту не була відома людям: вчені не могли розшифрувати таємниче письмо - ієрогліфи. Спроби проникнути в їхню таємницю здійснювалися ще в сиву давнину. Над загадкою пірамід замислювались античні філософи, історики, письменники. Ларіонова В. К. Історія національних (етнічних) релігій. Навчальний посібник-Івано-Франківськ: Видавець І.Я. Третяк, 2010. 25 с.

Давньоєгипетська релігія як політеїстична система вірувань і культів сформувалась у VІ-ІV ст. до н.е. У кожній області (номі) Єгипту були свої пантеони та культи богів, втілених у небесних світилах, камінні, деревах, звірах, птахах, зміях і т. ін. Релігієзнавство: Навчальний посібник. 2-ге вид. / За ред. Мозгового Л. І., Бучми О. В. К.: Центр учбової літератури, 2008. 46 с.

З представників фауни обожнювались, насамперед, ті, чий спосіб життя або зовнішність натякали на їх надзвичайність або наочно демонстрували корисні людині надлюдські якості. Як правило, тварина вважалась втіленням бога, відображенням його сутності, земним втіленням надземного праобразу. Серед найбільш поширених культових тварин - бик, корова, баран, сокіл, ібіс, собака, кішка, змія, крокодил, павіан, антилопа, газель, свиня, коза, гуска, жаба і, навіть, скорпіон, жук-гнойовик, багатоніжка, бджола тощо. Їх культ полягав у особливому ставленні до тварини, особливих умовах утримування при храмах, у визначенні їй головного місця у ритуалах, а після смерті - муміфікації. Безумовно, не у кожному місті або місцевості ці тварини вважались недоторканими. Гаврюшенко О.А., Шейко В.М., Кравченко О.В. Історія світової культури: Навч. посібник / Наук. ред. В.М. Шейко. К.: Кондор, 2006. 40 с.

За уявленнями стародавніх єгиптян, світ спочатку мав вигляд хаосу, був водною безоднею, з якої вийшли боги, які створили землю, небо, людей, тварин і рослини.

Богам цим приносили численні жертви, на їх честь будували величезні храми, а наймогутніших із них, наприклад бога сонця Ра, проголошували батьками правителя. Ларіонова В. К. Історія національних (етнічних) релігій. Навчальний посібник-Івано-Франківськ: Видавець І.Я. Третяк, 2010. 32 с.

За релігійними уявленнями жителів Стародавнього Єгипту, схід, де встає сонце - місце народження й відродження, а захід, де сонце зникає, -- місце смерті й потойбічного життя. Схід називався Країною Бога, адже там сонце кожного дня піднімалось у славі.

Про богів склались міфи, відомі нам з переказів давньогрецьких авторів. Ці міфи являють собою символи боротьби світла і темряви. Подробиці цих легенд, краще сказати, грецьких переказів, цікаві вже тим, що пояснюють багато емблем і символів, які часто зустрічаються на пам'ятках єгипетського мистецтва.

Геродот писав про надзвичайну релігійність єгиптян, що їх виділяло серед інших народів. Спочатку богів зображали у вигляді тварин, пізніше вони набували подоби людей із головами тварин. Так, бог Ра мав голову сокола, Сехмет-- лева, Анубіс -- собаки чи шакала, Хатхор -- корови, Хнум -- барана. Існували боги тільки з людськими рисами -- Пта, Мін, Осіріс. Історія світової культури: Навч. посіб. / Керівник авт. Колективу Л. Т. Левчук. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Центр учбової літератури, 2010. 97 с.

Бог, який об'єднав у собі функції правителя, бога природи і владики царства мертвих, був бог Осіріс. Символом Осіріса був стовп Джед, призначення якого до цього часу повністю не з'ясоване вченими. Його відображення було однією з найбільш розповсюджених сакральних емблем. Починаючи з XII династії фараонів утвердився звичай підняття Джед під час коронації фараона. Згідно з релігійними уявленнями давніх єгиптян Осіріс, ставши царем Єгипту, просвітлював і повчав свій народ, вивівши його з бідності й варварства. Він навчив єгиптян вирощувати й поліпшувати плоди землі, навчив шанобливого ставлення до богів і культового служіння. Ларіонова В. К. Історія національних (етнічних) релігій. Навчальний посібник-Івано-Франківськ: Видавець І.Я. Третяк, 2010. 28 с.

Міфологічно-релігійні вірування визначили особливості світогляду, традицій культури, способу життя єгиптян. Релігія в Єгипті набула ідеологічного значення, підпорядкувавши майже всі сторони духовної культури єгиптян. Вона поєднувала в собі фетишизм і тотемізм, політеїзм і монотеїзм, теогонію і космогонію, переплетення культу і суперечливих міфів. За зразком відносин людського класового суспільства серед самих богів з'являється ієрархія. Обожнюється і особа самого царя. Починаючи з IV династії при вступі на престол, фараону надавали особливе ім'я, пов'язане з іменем бога Ра, “сином” якого він вважався. Після смерті фараон ставав головним божеством потойбічного світу. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. Видання 3-тє, перероб. та доп./За ред. І. І. Тюрменко. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 99 с.

Єгиптяни були переконані, що їх країну створили боги. І лише божественна сутність царя - запорука її існування. Лише цар - гарант всесвітнього порядку, оскільки є незамінною ланкою у поєднанні божественного й земного світів. Ім'я й титул єгипетського царя вважались священними. Із середини ІІ тис. до н.е. єгиптяни називали своїх правителів алегорично - «перо» - «великий дім» , тобто палац. Звідси грецьке слово «фарао», а згодом - «фараон». Гаврюшенко О.А., Шейко В.М., Кравченко О.В. Історія світової культури: Навч. посібник / Наук. ред. В.М. Шейко. К.: Кондор, 2006. 32 с.

За традиційним давньоєгипетським уявленням фараон -- син верховного Бога-сонця -- був не стільки посередником між сакральним і земним світами, скільки уособлював сакральне на землі, він ототожнювався з Богом. Фараон центрував той світ, в якому жили давні єгиптяни, визначав систему координат їх світогляду. Селяни, ремісники, чиновники, жерці і навіть сановники були лише його рабами, хоча й перебували в різному статусі стосовно свого божественного царя. Герчанівська П. Е. Культурологія: Навч. посіб. для дистанційного навчання /За ред. В. І. Панченко. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Університет «Україна», 2006. 94 с.

У Стародавньому Єгипті в період правління фараонів XVIII династії (1550-1292 до н.е.), куди входили Яхмос I, Аменхотеп I, Тутмос I, Тутмос II, Хатшепсут (перша жінка-фараон), Тутмос III, Тутмос IV, Аменхотеп III, Аменхотеп IV (Ехнатон), Тутанхамон, Ай (Ейє), Хоремхеб, вважалось, що «зміна Порядку і потрясіння богині рівноваги Маат пробуджує загальний страх. Єгиптяни дуже боялися помсти богів, тому потрібно було робити все можливе, щоб запобігти Хаосу, поверненню до початкової стадії і загибелі цивілізації» .У розумі цих людей постійно була присутня думка про те, як би не розгнівати божество, адже на винуватців неодмінно чекало жорстоке покарання.

Вшанування богів у Стародавньому Єгипті було тісно пов'язане з культовим мистецтвом, зокрема скульптурою. Статуї у розумінні стародавніх єгиптян -"боги, які перебувають у храмі", а їх творець - людина, уподібнюючись верховній істоті, є творцем небесних богів. Виготовляючи статуї богів, людина згадує, що її саму створив Бог, благочестиво доглядаючи за статуями і вшановуючи їх, досягає того, щоб земля стала для богів домом. Гутковська І. В. Сакральне у мистецтві: скульптура стародавніх єгиптян крізь призму релігійного світогляду/ Сумська старовина №XLІ-XLII. 2013. 15 c.

Споконвіку кожен народ, що жив у долині Нілу, мав свої вірування й поклонявся багатьом різним богам, згодом майже кожне місто Єгипту мало своїх богів. На честь богів будували храми, проводили свята, якими опікувалися жерці.

Єгипетські храми не були загальнодоступними -- увійти до них могли лише жерці і фараон, прості ж громадяни не мали права ступити навіть на перший двір. Статуї були сховані всередині храмів. На свята статуї богів виносили із храмів, процесія йшла через все місто за його межі й поверталася назад, або їх переносили з міста в місто, щоб бог одного міста міг зустрітися з богом-дружиною або богом-сином. Такі свята мали характер масової народної релігійної процесії, протягом якої на зупинках розігрувалися драматичні дійства. Ця подорож, як і епізоди, що виконувались дорогою, відображали діяння богів і розтягувалася на кілька днів. Катерина Юдова-Романова. З історії масових свят Стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія// Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013. 789 с.

Релігія Стародавнього Єгипту мала розвинуту міфологію, включаючи поклоніння численним фетишам, велику роль у ній відігравала магія.

Давньоєгипетське мислення тісно пов'язане з магією, її трьома головними принципами: подібності, заміни цілого його частиною і вірою в чудодійну силу слова (магія слова). Єгиптяни вважали, що магія дана божеством. Магічні тексти використовували з метою вирішення земних проблем, для забезпечення померлому безпечного й вічного житія в потойбічному світі, для встановлення контактів живих з померлими, богами й духами. Єгипетські маги мали репутацію могутніх чаклунів. Ларіонова В. К. Історія національних (етнічних) релігій. Навчальний посібник-Івано-Франківськ: Видавець І.Я. Третяк, 2010. 26 с.

1.2 Пантеон Богів у Стародавньому Єгипті

У кожному з великих центрів були свої релігійні вірування, свої божества. В процесі адміністративного об'єднання одним богам відводилась головна роль, іншим - підпорядкована. Взаємини між різними богами і їхнє місце в ієрархії пантеону закріплювались у міфах, що були покликані пояснити роль окремих богів та походження їхнього культу. Мова міфів, як правило, складна, архаїчна, має багато натяків. Літературна спадщина Єгипту збереглася далеко не в повному обсязі - залежно від стану папірусу чи каменя. Тому багато міфологічних сюжетів нам знайомі уривками. Їхнє дослідження ускладнюється ще різними тлумаченнями міфів, які суперечать один одному.

Пантеон богів Стародавнього Єгипту виник у період, коли єгиптяни перейшли до землеробства. У Єгипті майже всі тварини, починаючи з крокодила і закінчуючи мишею, вважалися божествами. Культ тварини зберігся протягом усієї історії Єгипту. Крім того, єгиптяни обожнювали сили природи і небесні світила. Такі божества мали загальноєгипетський характер.

У давньоєгипетському пантеоні налічувалося дев'ять божеств: бог сонця Ра; бог вітру Шу, який розділяв небо і землю; богиня вологості Тефнут; бог втілення землі Г'еб; богиня неба Нут; бог бурі й блискавки Сет; дружина Сета -богиня Нефтіс, а також Осіріс, який з часом став володарем неба й якого ототожнювали з Ра, та його дружина Ісіда. З ними був тісно пов'язаний син Ісіди - Гор. Для єгиптян його ім'я стало синонімом слова «бог».

Таким чином створюється один із найдавніших пантеонів давньоєгипетських богів, так звана еннеада, яка панує у всьому Єгипті і незмінно присутня в релігійних текстах.

Жерці намагалися систематизувати безліч богів, визначити ієрархію їх взаємозв'язків. Але після перемін у суспільно-політичних умовах занепадали або підносилися міста, а разом з ними і їхні боги-покровителі. Так, на початку історії Єгипту головним богом пантеону був Птах, якому і приписувалося творення світу. Потім його місце посів Гор, далі - Ра й Осіріс, нарешті Амон став головним богом єгиптян. Ларіонова В. К. Історія національних (етнічних) релігій. Навчальний посібник-Івано-Франківськ: Видавець І.Я. Третяк, 2010. 31 с.

РОЗДІЛ 2. ПОТОЙБІЧНЕ ЖИТТЯ В УЯВЛЕННІ СТАРОДАВНІХ ЄГИПТЯН

2.1 Віра в життя після смерті у світогляді стародавніх єгиптян

Уявлення єгиптян про потойбічне життя склалися в дуже віддалений час, задовго до об'єднання Єгипту на межі IV і III тисячоліть до н. е.

Уявлення про життя в потойбічному світі не були у єгиптян завжди одними й тими самими.

В архаїчний період безсмертя й вічне життя символізували зірки, які постійно виднілися на небосхилі (наприклад, Полярна зоря). Саме до неї прямували душі померлих, тому вхід до піраміди робився завжди на північ. У Давньому царстві цю роль починає відігравати Сонце. Бог Сонця Ра мандрує вночі країною мертвих і вершить над ними суд. Історія світової культури: Навч. посіб. / Керівник авт. Колективу Л. Т. Левчук. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Центр учбової літератури, 2010. 100 с.

Єгиптяни розробили вчення про безсмертя душі. Вони вважали, що смерть - це лише тимчасове розлучення душі з тілом, а тому намагалися якнайдовше зберегти його через бальзамування. Культурологія / [Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А.Ю та ін.]; за ред. Т. Б. Гриценко - [2-ге вид.]. К.: Центр учбової літератури, 2009. 34 с.

Люди додинастичного періоду вірили у те, що померлі відродяться у тих самих тілах, які вони мали на землі, тобто вірили у матеріальне воскресіння, і немає ніяких сумнівів, що поховальні пожертви, які вони залишали у могилах та гробницях, повинні були слугувати померлим їжею у загробному світі на весь період пристосування померлих до нових умов. Гутковська І. В. Сакральне у мистецтві: скульптура стародавніх єгиптян крізь призму релігійного світогляду/ Сумська старовина №XLІ-XLII. 2013. 16 c.

Спочатку право на існування в загробному світі мав тільки фараон. Тіло покійного фараона переправляли з Мемфіса через Ніл у Долинний храм. Для переправи використовувався поховальний човен, що нагадував своєю формою традиційні човни зі стебел папірусу. Тут, у Долинному храмі, тіло небіжчика підлягало ритуальному обмиванню на знак очищення й відродження його душі. Історія світової культури: Навч. посіб. / Керівник авт. Колективу Л. Т. Левчук. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Центр учбової літератури, 2010. 100 с.

Єгиптяни сподівалися на блаженство у своєму посмертному існуванні. В одному із стародавніх текстів читаємо:

Воістину, хто перейде в загробне царство, --

Буде живим божеством,

Яке творить відплату за зло.

Воістину, хто перейде в загробне царство, --

Буде в турі сонячній плити,

Виливаючи відтіля благодать, бажану храму.

Воістину, хто перейде в загробне царство, --

Буде серед мудреців, які без перешкоди

Говорять з божеством Ра. Герчанівська П. Е. Культурологія: Навч. посіб. для дистанційного навчання /За ред. В. І. Панченко. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Університет «Україна», 2006. 96 с.

Важливу роль у загробних віруваннях єгиптян мало поширене уявлення про те, що ба померлого, спускаючись з неба, поєднується з мумією. Єгиптяни проводили аналогію між небесною мандрівкою Ра та долею померлого: кожну ніч Сонячний бог, що існує у формі ба, спускається у підземне царство, щоби поєднатися зі своєю мумією. Таким чином, "його ба - на небі, а його мумія - у підземному царстві". Гутковська І. В. Сакральне у мистецтві: скульптура стародавніх єгиптян крізь призму релігійного світогляду/ Сумська старовина №XLІ-XLII. 2013. 16 c.

Виключна роль у заупокійному культі належала фараону. Виходячи з цього, із культом особи правителя пов'язують і архаїчну традицію ховати у могилах померлих царів декількох рабів, чиї душі повинні були перейти у загробний світ та прислуговувати там душі свого господаря, як вони це робили за життя.

У додинастичну епоху єгиптяни відмовилися від цього варварського звичаю, замінивши живих людей фігурками (ушебті) чоловіків та жінок, які всюди слідували за своїм господарем і виконували всі його вказівки. Іноді в одній гробниці можна знайти дуже багато фігурок ушебті, наприклад, з гробниці Сеті І їх дістали 700.

В іншому похованні було знайдено 365 фігурок, до того ж написи на деяких із них вказують, що кожна фігурка повинна була виконувати всю роботу, яка припадала на один день року. Існує припущення, що слово ушебті (ушабті) походить від древнього африканського слова, яке означало принесення в жертву людей під час поховання. Гутковська І. В. Сакральне у мистецтві: скульптура стародавніх єгиптян крізь призму релігійного світогляду/ Сумська старовина №XLІ-XLII. 2013. 17 c.

Завдяки вірі у життя після смерті, в єгиптян розвивається образотворче мистецтво. У культурному розвитку - це епоха будівництва велетенських гробниць фараонів, таких як піраміди Хеопса, Хефрена, Мікеріна, створення унікальних пам'яток образотворчого мистецтва - сфінксів, ритуальних храмів та численних гробниць, у яких поховані родичі фараонів і знаті. Музальов О. О. Культурологія: навчальний посібник для учнів, студентів і викладачів/ Олександр Олександрович Музальов. Львів, 2012. 22 с.

Щодо самих єгиптян, то вони називали скульптурні зображення "своїм спадком на землі, згадкою про себе в некрополі".

Надзвичайно важливим для єгиптянина було ретельне виконання поховального ритуалу, зокрема, встановлення статуї, що повинно було забезпечити загробне життя покійного. Відомості про це ми можемо почерпнути із "Повісті Сінухе": Призначили мені заупокійних жерців, встановили мені заупокійне володіння.

Моя статуя була вкрита золотом, її огорнуто світлим золотом. Це саме Його Величність наказав виготовити її. Немає простолюдина, для якого було б зроблено що-небудь подібне". Гутковська І. В. Сакральне у мистецтві: скульптура стародавніх єгиптян крізь призму релігійного світогляду/ Сумська старовина №XLІ-XLII. 2013. 18 c.

2.2 Заупокійний культ давніх єгиптян

Особливого значення в Єгипті надавали заупокійному культу. З часів Стародавнього царства (ХХVIІІ - ХХІІІ ст. до н.е.) поширився культ Осіріса -бога підземного царства, бога померлих. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. Видання 3-тє, перероб. та доп./За ред. І. І. Тюрменко. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 100 с.

Осіріс - владика вічності, оскільки, залишивши свій трон у царстві живих, посів царський трон у світі мертвих. Згодом, у Середньому царстві Осіріс стає також суддею померлих. З кінця Нового царства Осіріс був пов'язаний з Ра і його стали зображувати з сонячним диском на голові.Гаврюшенко О.А., Шейко В.М., Кравченко О.В. Історія світової культури: Навч. посібник / Наук. ред. В.М. Шейко. К.: Кондор, 2006. 43 с.

Померлих ховали в гробницях. Гробницями для царів Стародавнього царства були велетенські піраміди - “вічні житла” померлих фараонів. Своєю величчю вони повинні були придушувати свідомість підданих. На стінах внутрішніх приміщень пірамід за VI династії з'явилися так звані “Тексти пірамід” - найдавніша пам'ятка релігійної літератури не лише в Єгипті, а й в усьому світі. вірування фараон єгиптянин жертвопринесення

У стародавніх єгиптян особлива увага приділялася похованню обожнюваного фараона. Адже і в потойбічному світі він залишався фараоном і тому при похованні мав бути забезпечений всім необхідним для царського потойбічного життя.

Перша піраміда була споруджена першим фараоном III династії Джосером. Збудував її математик, архітектор і медик Імхотеп. Вона має 6.0 м заввишки. При розкопках біля піраміди виявилося ціле місто мертвих - гробниці царської родини і наближених фараона, а також спеціальний храм для поховальних церемоній.

Найбільша із давньоєгипетських пірамід - піраміда фараона Хеопса (Хуфу). Збудована зодчим Хеміуном на початку XXVII ст. до н. е. Вона має висоту 146,6 м, кожна із сторін при основі - 233 м. До кінця XIX ст. це була найвища споруда на нашій планеті. Підраховано, що вона складена з 2,3 млн брил вапняку, кожна вагою понад 2 т, а були й по 18 т. І все це робилося вручну, залізних знарядь тоді ще не було.

Умовою повноцінного переходу у царство мертвих є повне збереження тіла. Самостійне існування душа і дух отримують після смерті людини. Усі складові людини мали зустрітися, впізнати одна одну і забезпечити вічне життя. Так само як Ісіда зберегла тіло Осіріса люди мали забезпечувати цілісність і нетлінність тіл померлих. Для цього існував обряд муміфікації та освячення останків.

Техніка бальзамування пройшла кілька етапів вдосконалення: від простого бинтування всіх частин тіла до видалення внутрішніх органів з тіла і використання речовин рослинного та мінерального походження. Вся процедура тривала 70 днів - стільки, скільки за уявленнями єгиптян було необхідно для воскресіння. Серце як вмістилище розуму і духовної сили не чіпали, аби гарантувати померлому відродження. Завершальним актом муміфікації було створення своєрідної композиції з культових амулетів і прикрас, які відображали ідею життя. Після цього мумію клали у гроб, що за розмірами і формою відповідав її об'ємам. У пізніші часи таких футлярів було кілька, часто - з різних матеріалів. Вони вкладались один в один, а вже потім -- у кам'яний саркофаг у самій гробниці.

Культ померлих склався на основі своєрідних ідей про життя. У їх основу закладені уявлення про духовно-тілесну цілісність усього живого, як умову реалізації його сутності. Поряд з тілом невід'ємними частинами людини є її ім'я, тінь та кілька нематеріальних субстанцій: ка, ба, ху, сехем. У кожній з них міститься один з аспектів особистості та життєвої сили. «Ка» - двійник людини або бога, сила, що їх породжує та оберігає. «Ка» з'являється разом з її носієм, супроводжує його протягом життя і продовжує існувати після смерті тіла. Власне, «ка» вимагає підтримки і захисту у потойбічному світі. Для нього призначались пожертви у вигляді їжі та питва, або їх зображення в гробницях. Гаврюшенко О.А., Шейко В.М., Кравченко О.В. Історія світової культури: Навч. посібник / Наук. ред. В.М. Шейко. К.: Кондор, 2006. 44 с.

Царство мертвих знаходилося на заході, в Лівійській пустелі. Межею між світом мертвих і живих був Ніл. Міста й села зводили на східному березі, а піраміди, гробниці та храми - на західному. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. Видання 3-тє, перероб. та доп./За ред. І. І. Тюрменко. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 100 с.

“Книга мертвих” - головне джерело заупокійного культу єгиптян. Це великий збірник текстів, які відносяться до різних історичних періодів. Сюди входять збірники молитов, різних заклинань. Перші тексти, які ввійшли до “Книги мертвих”, - це тексти з епохи Стародавнього царства, що писались на стінах гробниць, так звані “Тексти пірамід”. Примірники ілюстрованої «Книги мертвих» клалися до гробниці поруч із мумією померлого і слугували йому дороговказом у потойбічному світі. Історія світової культури: Навч. посіб. / Керівник авт. Колективу Л. Т. Левчук. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Центр учбової літератури, 2010. 96 с.

У відповідний час кожного року потрібно було приносити померлим реальні або символічні жертви. Біля пірамід будувалися для цього храми, де статуя фараона із свого покою через спеціальний отвір могла спостерігати за ритуалом жертвопринесення.

ВИСНОВКИ

В даній роботі вивчено релігійні погляди Стародавніх Єгиптян, їх уявлення про потойбічний світ та життя після смерті.

Підсумовуючи інформацію, яку вивчав в процесі написання цієї роботи, мушу відмітити, що визначальним фактором давньоєгипетської культури була насичена магією і тотемістичними пережитками релігія. Боги забезпечували впорядковане існування світу, складовою якого була людина.

Головним досягненням у розвитку релігійно-міфологічної системи Давнього Єгипту стала ідея про загробну (потойбічну) відплату за праведне або неправедне життя людей. У подальшому люди стали піклуватися не про збереження тіла в гробниці, а про підготовку душі праведним життям до потойбічного суду.

Заупокійний культ у Єгипті не був культом смерті. Навпаки, його мета -- заперечення смерті, продовження життя. Смерть -- явище ненормальне і тимчасове. Вона неповинна порушувати краси життя.

Релігія Давнього Єгипту вплинула на античний греко-римський світ. Неоціненним є вплив давньоєгипетської релігії на християнство, особливо на символіку та окремі догматичні побудови. За часів панування Візантії тут було прийнято християнство. Єгипет був одним із центрів формування догматики та моралі християнства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гаврюшенко О.А., Шейко В.М., Кравченко О.В. Історія світової культури: Навч. посібник / Наук. ред. В.М. Шейко. К.: Кондор, 2006. 404 с.

2. Герчанівська П. Е. Культурологія: Навч. посіб. для дистанційного навчання /За ред. В. І. Панченко. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Університет «Україна», 2006. 323 с.

3. Гутковська І. В. Сакральне у мистецтві: скульптура стародавніх єгиптян крізь призму релігійного світогляду/ Сумська старовина №XLІ-XLII. 2013. 15-23 c.

4. Історія світової культури: Навч. посіб. / Керівник авт. Колективу Л. Т. Левчук. 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Центр учбової літератури, 2010. 400 с.

5. Катерина Юдова-Романова. З історії масових свят Стародавнього світу: Давній Єгипет, Шумер, Давній Вавилон, Ассирія// Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013.

6. Культурологія / [Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А.Ю та ін.]; за ред. Т. Б. Гриценко - [2-ге вид.]. К.: Центр учбової літератури, 2009. 392 с.

7. Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посіб. Видання 3-тє, перероб. та доп./За ред. І. І. Тюрменко. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 370 с.

8. Ларіонова В. К. Історія національних (етнічних) релігій. Навчальний посібник-Івано-Франківськ: Видавець І.Я. Третяк, 2010. 388 с.

9. Музальов О. О. Культурологія: навчальний посібник для учнів, студентів і викладачів/ Олександр Олександрович Музальов. Львів, 2012. 185 с.

10. Релігієзнавство: Навчальний посібник. 2-ге вид. / За ред. Мозгового Л. І., Бучми О. В. К.: Центр учбової літератури, 2008. 264 с.

Размещено на Allbest.ru