Первісні релігійні вірування та форми їх сучасного вияву

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

УДК 213

спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Первісні релігійні вірування та форми їх сучасного вияву

БАЗИК Дмитро Васильович

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі філософії релігії Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України КОЛОДНИЙ Анатолій Миколайович Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, заступник директора-керівник Відділення релігієзнавства

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ЗАКОВИЧ Микола Михайлович Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, професор кафедри культурології

кандидат філософських наук БЕДНАРЧИК Тарас Романович Вінницький медичний університет імені М.І. Пирогова, старший викладач кафедри філософії та суспільних наук

Захист відбудеться “19” лютого 2010 р. о 1400 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий “18” січня 2010 року.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, доцент О.В.БУЧМА



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена передусім тим, що глобальні трансформаційні процеси в сучасному релігійному житті вимагають не лише цілісного дослідження проблеми релігійного феномену як такого, але й переосмислення тривалий час домінуючих концептуальних підходів у вивченні феномену первісних релігійних вірувань.

Відзначимо, що 2-га половина ХХ ст. знаменується тенденцією зміщення предметного поля вивчення проблематики первісних форм релігійних вірувань до таких наукових галузей як етнографія, етнологія та антропологія, де вияви форм первісних релігійних вірувань розглядаються переважно в контексті з культурою, традиціями, різного роду формами господарювання певних плем'яних утворень чи автохтонних народностей, які проживають в межах локальних територіальних одиниць певної географічної зони або частини світу. Релігієзнавці як України, так і світу чомусь вважали цю проблематику не значимою для осягнення процесу релігієгенезу.

Проте залучення нових емпіричних матеріалів відкриває якісно нові можливості для розуміння малодосліджених аспектів проблеми форм первісних релігійних вірувань не стільки у зв'язку із вирішенням проблеми витоків релігії, скільки у площині становлення і функціонування духовного життя сучасного віруючого. Таке осмислення феномену в межах сучасної релігієзнавчої науки вимагає розширення предметного поля дослідження шляхом залучення та інтеграції до наукового обігу надбань суміжних галузей знань, зокрема, етнографії та антропології, а відтак і виведенням дослідження на міждисциплінарний рівень.

Необхідність поглибленого дослідження окресленої проблематики передбачена тим, що проблема феномену первісних релігійних вірувань, яка тривалий час була об'єктом зацікавлення кількох поколінь дослідників, не втратила своєї значущості в наш час - на початку ХХІ ст. Це обумовлено низкою факторів:

по-перше, в духовному житті сучасної людини можна простежити тенденцію до зацікавлення різноманітними містичними, окультними та магічними практиками, які прямо чи опосередковано пов'язані із реактуалізацією окремих форм первісних релігійних вірувань. Засоби масової інформації афішують різноманітні феномени знахарства, кіностудії презентують культурні особливості, традиції, звичаї та релігійні вірування окремих автохтонних народів віддалених куточків планети Земля;

по-друге, в епоху постмодерну однією з тенденцій в релігійному житті є спрямованість до відтворення релігійної ретроспективи, яка має вияв у прагненні повернення до природних релігій та відродженні давніх, дохристиянських вірувань в контексті сучасності, що репрезентують себе у різноманітних неоязичницьких організаціях, які претендують на первісність та автентичність власних духовних традицій;

по-третє, враховуючи одну із провідних закономірностей розвитку релігійного феномену - його синкретизацію, актуальною залишається проблема збереження реліктових виявів ранніх форм релігійних вірувань у більш пізніх релігійних виявах, зокрема, у тисячолітній християнській традиції;

по-четверте, досліджуючи релігійний феномен, науковці чомусь при цьому не враховують той факт, що поруч із сповідниками традиційних, як їх чомусь називають, релігій анімістичних, тобто первісних, вірувань дотримуються біля 216,2 млн. жителів планети.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з плановими науковими темами Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, а саме: «Проблема співвідношення релігійного і національного чинників у суспільному житті» (№0203 U000220), «Процес конфесіоналізації релігії: закономірності та прогнози» (2006-2008 рр.), «Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України в першій чверті ХХІ століття» (2006-2008 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації обумовлена актуальністю обраної теми і полягає в з'ясуванні природи форм первісних релігійних вірувань і специфіки їх відтворення у контексті сучасних різних культурно-цивілізаційних систем, в предметному полі традиційних релігій і спробах відродження їх неоязичницькими течіями.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

розкрити теоретичні підходи та концептуальні принципи стосовно проблеми вивчення первісних релігійних вірувань;

виокремити основні вектори теоретичного переосмислення проблем детермінації та інтерпретації базисного категоріального апарату проблеми сучасного вивчення первісних релігійних вірувань;

проаналізувати специфіку та особливості вияву форм первісних релігійних вірувань в автохтонних культурах сучасності (зокрема, на основі австралійської та африканської);

дослідити стан і тенденції розвитку спроб відродження автентичної релігійності в українському неоязичництві крізь призму пошуку відтворення форм первісних релігійних вірувань в контексті сучасності;

з'ясувати проблему побутування і функціональної ролі реліктів ранніх форм релігійних вірувань в православному християнстві України.

Об'єктом дослідження є форми первісних релігійних вірувань.

Предметом дисертаційного дослідження є процеси відтворення форм первісних релігійних вірувань в традиційних суспільствах на території Австралійського та Африканського континентів, а також реліктові вияви цих форм на теренах України: в обрядово-культовій діяльності релігійних організацій українського неоязичництва та релігійному житті православних віруючих.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося на стику не лише окремих галузей релігієзнавчої науки, зокрема філософії релігії та історії релігії, але й відзначається специфікою міждисциплінарного підходу дослідження із залученням здобутків сучасної етнографії та антропології.

При вирішенні поставлених дослідницьких завдань використано загальнонаукові методи гуманітарних досліджень (порівняння й аналогії, індукції, дедукції, аналізу і синтезу, абстрагування, узагальнення, системно-структурний метод) та спеціальні методи (включеного спостереження за релігійною діяльністю, спілкування з представниками конфесій, неформалізований аналіз конфесійної літератури).

Робота ґрунтується на базових принципах академічного релігієзнавства: об'єктивності, історизму, позаконфесійності, відкритості, поліметодичності, світоглядного плюралізму та системності в процесі комплексного осмислення досліджуваних релігійних феноменів.

Наукова новизна. В процесі дослідження первісних релігійних вірувань та форм їхнього сучасного вияву в автохтонних народів Африки і Австралії, в неязичницьких рухах, які вже стали світовим феноменом, і в реліктах первісності у православ'ї, визначено дихотомічність останніх, сутність якої виражається, з одного боку, в певній консервативності та стійкості структурного комплексу первісних релігійних вірувань, а з іншого - в значній адаптивності їх в процесах релігієгенезу, що є базисною засадою феномену релігійного синкретизму.

В процесі дослідження природи і виявів форм первісних релігійних вірувань в контексті сучасності одержано результати, які характеризуються наступними ознаками новизни:

- первісні релігійні вірування не є, як склалася думка, виявом якогось примітиву духовності їх носіїв, а самодостатнім вираженням світобачення і світоставлення аборигенних суспільств. Їх форми в конкретному поєднанні є цільною системою релігійних вірувань, що виокремлюються на основі спільних критеріїв відображення довкілля, поєднують в собі взаємопов'язані релігійні уявлення, почуття і світоставлення, які знаходять свій зовнішній вияв у культово-обрядовій діяльності;

- об'єкти епістемологічного аналізу форм первісних релігійних вірувань доцільно розглядати в наступній логічній послідовності - фетишизм, тотемізм, ініціація, магія. Анімізм при цьому не постає як форма цих вірувань, бо ж це є скоріше певний етап релігієгенезу, а опісля виступає як складовий елемент феномену релігійної свідомості взагалі;

- у своєму функціонуванні форми первісної релігійності не мають у своїх сповідників тих їх назв, до яких вдається релігієзнавча наука. Вони є наслідком теоретичної ідеалізації феномену, створення універсальних інтерпретаційних матриць, спрямованих на осмислення сутнісних особливостей, спільних рис та виявів первісної релігії;

- форми первісних релігійних вірувань поставали в нелінійній площині, а розвивалися як рівноцінні, рівновеликі складові елементи цілісного духовного явища, а відтак вони репрезентовані не в таксономічній, а в синхроністичній послідовності, тобто як паралельно існуючі, функціонуючі поряд. Тому пошук гіпотетичних рефлексій стосовно першоформи релігії, що має місце в більшості досліджень з проблеми вивчення феномену первісних релігійних вірувань і ще часто зустрічається в підручній літературі, є науково необгрунтованим;

- здійснений епістемологічний аналіз наявних форм первісних релігійних вірувань в середовищі сучасних автохтонних племен та народностей Австралії та Африки дав підставу для висновку, що вияви цих форм є надто стійкими структурними компонентами цілісного релігійного комплексу, який відтворюється в більш пізніх релігієвиявах, які постають на теренах ранішого домінування первісної релігійності. Ця стійкість пояснюється тим, що первісні релігії є відкритими системами вірувань з надзвичайно адаптивними можливостями до власних трансформаційних процесів. Це знаходить своє відображення не лише в процесах синкретизації, а й відслідковується в тенденції до індигенізації привнесених релігійних вірувань, що, в свою чергу, є також причиною і мотивом виникнення нових локальних релігійних рухів;

- серед сучасних виявів первісних релігійних вірувань, які збереглися у сучасних автохтонних племен Австралії й Африки, найбільш збереженими і поширеними є різні види магії та альтернативні форми фетишизму. Репрезентація тотемізму в класичній формі його вияву практично відсутня в контексті реалій сучасності;

- обряди ініціації є самостійною формою первісних релігійних вірувань, а не одним із різновидів, як вважається, магічних обрядів. Характерною закономірністю трансформаційних процесів обрядів ініціації є те, що їх зміни здійснюються не в напрямку ускладнення, як це прийнято вважати за еволюційною схемою, а навпаки - в напрямку спрощення. Це супроводжується поступовим зменшенням часового терміну їх проведення, анігіляцією їх пізнавального, морально-виховного значення в релігійній традиції та зведенням їх до символічного акту входження у сферу надприродного;

- встановлено, що поглинання форм первісних релігійних вірувань з їх подальшим нівелюванням в традиційних суспільствах здійснюється не стільки в результаті християнізації чи ісламізації корінних народів, скільки за умов наростаючих процесів секуляризації та глобалізації, які деструктурують як традиційний спосіб життя, так і первісні релігійні вірування;

- виокремлення і формування двох типів українського неоязичництва - власне українських язичників і ведистів - відбувається на основі тих вихідних віроповчальних підвалин, якими вони користуються при своїй самоідентифікації - народні вірування, а чи ж включена в український контекст ведична традиція. Відтак спільне підґрунтя для об'єднання наявних течій українських неоязичників відсутнє, а їх майбуття є проблемним;

- відродження неоязичниками давніх релігійних вірувань українців є штучним процесом. Це засвідчує той факт, що ранні форми цих вірувань набувають у віроповчальних концептах неоязичницьких спільнот якісно нового змістового наповнення з яскраво вираженою тенденцією до інтелектуалізації або ж містифікації та самосакралізації. Відбувається твореня неязичницького світорозуміння і світоставлення не на основі відтворення глибинних форм язичницької віри, а своєрідна реабілітація давніх народних вірувань та обрядів шляхом дехристиянізації нині існуючих. Штучність цього процесу засвідчує те, що язичництво відроджується і формується не на сільських теренах, де воно має коріння свого функціонування у притаманних йому обрядових формах у минулому, а серед інтелектуальної, україноцентричної, чимось невдоволеної християнством спільноти. Відтак жодна з наявних нині в Україні неоязичницьких конфесій не є автентичним релігієвиявом, а скоріше наслідком релігієтворчості окремих засновників неоязичницьких конфесійних утворень або ж їх віротворчого активу;

- оскільки християнство не поставало як картина природи і в ролі регламентатора господарчої діяльності людини в ній, а насамперед як картина людини і міжособистісних та міжспільнотних відносин, то воно не змогло при своєму утвердженні витіснити форми первісної релігійності, які були переважно зорієнтовані на забезпечення нормальної життєдіяльності людини в природному середовищі. Ця закономірність особливо проявилася при поширенні православ'я на українських теренах і знайшла своє вираження в одночасних процесах оязичнення християнства і оправославлення язичництва;

- серед збережених і християнізованих реліктових виявів форм первісних релігійних вірувань православної традиції України найбільш поширеними в контексті сучасності є синкретизовані варіації різновидів фетишизму та магії, які зорієнтовані саме на забезпечення успішної господарської діяльності, добробуту, злагоди і здоров'я в житті їх виконавців.

Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи. В дисертації запропоновано новий підхід до інтерпретації форм первісних релігійних вірувань, адаптований до вивчення нинішніх інтенсивних трансформаційних змін в релігійній сфері, які обумовлені взаємодією різних культурних просторів на локальних рівнях окремих територій планети в умовах секуляризаційних та глобалізаційних процесів сучасності. До наукового обігу залучено принципово нові емпіричні матеріали, які набули в процесі наукового дослідження належного переосмислення та систематизації.

Окремі положення дисертації можуть бути використані або враховані як науковцями з метою подальших наукових пошуків та поглиблення знань з проблематики феномену первісних релігійних вірувань. Крім того, сама постановка проблеми дослідження може бути розширеною та екстраполюватись на вивчення сучасних виявів форм первісних релігійних вірувань на інших регіонах планети, де ще залишилися народи, які зберегли автохтонні релігійні вірування та традиційний устрій життя. Це стосується окремих частин світу, зокрема резервацій та віддалених територій Північної та Південної Америки, Океанії, окремих регіонів Африки та Азії.

Основні положення дисертації можна використовувати з метою написання як фундаментальних праць, так і підручників з релігієзнавства. Матеріали й висновки дисертаційного дослідження можна застосовувати в просвітницькій роботі.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є оригінальним, міждисциплінарним науковим дослідженням. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження одержані автором самостійно в процесі вивчення, аналізу, переосмислення і узагальнення емпіричних матеріалів як вітчизняних, так і закордонних дослідників, а водночас і залучення матеріалів власних польових досліджень в межах території України, які стосуються проблеми особливостей відтворення форм первісних релігійних вірувань в українському неоязичництві та православному християнстві.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження апробовані на наукових конференціях: Міжнародна конференція «Мірча Еліаде як класик світового релігієзнавства» (Київ, 2007); XVII Міжнародна конференція «Історія релігій в Україні» (Львів, 2007); Міжнародна конференція «Дні науки філософського факультету - 2008» (Київ, 2008); Міжнародна конференція «Дні науки філософського факультету - 2009» (Київ, 2009); Міжнародна конференція «Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність» (Київ, 2009).

Дисертація обговорювалася на засіданні відділу філософії релігії та на Вченій раді Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації висвітлені в 9 публікаціях, з яких 5 надруковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел і літератури. У першому розділі аналізується література з проблеми дослідження первісних релігійних вірувань, визначено конкретні підходи до досліджуваного явища. У другому розділі розглядається базисні теоретичні засади стосовно вивчення форм вияву первісних релігійних вірувань в контексті сучасності крізь призму їх епістемологічного аналізу. Це дало можливість перейти у третьому розділі до розкриття та філософсько-релігієзнавчого осмислення особливостей репрезентації форм первісних релігійних вірувань в реліктових культурах сучасності на основі австралійських та африканських етнографічних матеріалів. В четвертому розділі здійснено пошук та аналіз виявів форм первісних релігійних вірувань в українському соціокультурному просторі на основі створюваних різноманітних рідновірських конфесій та традиційного для України православного християнства. У заключній частині подано висновки дисертаційного дослідження.

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів і висновків. Основний зміст роботи викладений на 180 сторінках.

первісний релігійний вірування неоязичницький

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність та новизну теми дослідження, сформульовано мету та завдання, визначено основні методологічні підходи, науково-теоретичне та практичне значення дисертації.

У першому розділі «Стан розробки проблеми дослідження первісних релігійних вірувань» окреслено ступінь її наукової розробленості в релігієзнавчих працях, подається стислий огляд праць вітчизняних та зарубіжних дослідників з теми, визначається специфіка підходів та наявних різних шкіл з предмету дослідження, окреслюється джерельна база роботи. У дисертації зазначається, що тематика первісних релігійних вірувань вважається класичною в релігієзнавчій науці. Означено, що історіографія дослідження з означеної проблематики налічує значний пласт надбань, які можна диференціювати на численну кількість дослідницьких шкіл та підходів, що відображається в наявності різноманітних теорій, гіпотез та інтерпретацій феномену первісних релігійних вірувань. Серед існуючого різноманіття підходів та шкіл стосовно досліджуваного феномену, можна виокремити основні: міфологічна (або натуралістична) М. Мюллера, класичного еволюціонізму Г. Спенсера, Д. Фрезера, Д. Мак-Ленана, анімістична Е. Тайлора, преанімістична Р. Маретта, прамонотеїстична (або теологічна) В. Шмідта, Е. Ленга, соціологічна Е. Дюркгайма, позалогічного (або дологічного) мислення Л. Леві-Брюля, структуралістська К. Леві-Стросса, функціоналістська Б. Малиновського, психоаналітична З. Фрейда, феноменологічна (або феноменолого-історична) М. Еліаде.

Питання особливостей і форм первісної релігії досліджувалися також радянськими дослідниками (В. Нікольський, М. Бутінова, А. Анісімов, В. Сухов, С. Токарєв та ін), російськими (А. Радугін, А. Красніков, А. Гріцанов та ін.) та українськими (Б. Лобовик. А. Колодний, Г. Кулагіна, Т. Гаврилюк, О. Дарморіз тощо), розглянуто у відповідних розділах підручної літератури (А.Черній, В.Лубський, П.Лобазов, П.Яроцький, М.Закович, В.Докаш та ін.).

Разом з тим в розділі відзначається, що проблема первісних релігійних вірувань в працях попередників розглядалась як правило в історичному, соціологічному та етнографічному ракурсах. На сьогодні ми можемо констатувати швидше за все наявність плюральності точок зору з приводу теорій первісних релігійних вірувань, більшість яких так і залишаються лише гіпотезами, що ґрунтуються лише на ймовірній, умоглядній аргументації. Відтак, в дисертаційному дослідженні актуалізована проблема вивчення форм первісних релігійних вірувань на основі нових емпіричних даних, які хронологічно відповідають періоду з другої пол. ХХ ст. і до сьогодення.

Другий розділ «Філософське осмислення форм первісних релігійних вірувань» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Пролегомени до проблеми вивчення сучасних виявів первісних релігійних вірувань» розглядаються основні засади нового підходу до проблеми вивчення означеного феномену. Первісні релігійні вірування не розглядаються як примітивні, як це часто можна зустріти в працях попередніх дослідників, а як самобутній вияв релігійності аборигенних суспільств. Стосовно ж альтернативних варіацій предикатів до означуваних понять, то до терміну «первісні релігії» наведено наступну синонімічну відповідність: автохтонні, локальні, традиційні, аборигенні релігії або культи. Що ж стосується дефініції «форми первісних релігійних вірувань» більш близькими за вираженням сутнісного змісту визначено наступні: архаїчні, рудиментарні, реліктові, ранні форми релігійних вірувань.

Обґрунтовано, що доцільність вивчення первісних релігійних вірувань на основі загальних закономірностей розвитку релігії, із врахуванням водночас специфічних особливостей первісних релігійних вірувань дає змогу проведення компаративного аналізу та структуризації первісних релігійних вірувань незалежно від географічного регіону розміщення і вияву та локальних особливостей культурних традицій.

У підрозділі 2.2 «Детермінація та класифікація первісних релігійних вірувань в контексті філософсько-релігієзнавчого дискурсу» дисертантом здійснюється подальша розробка понятійно-категоріального апарату дослідження. Дефініційно означено, що формою релігії є система релігійних вірувань, що виокремлюються на основі спільних критеріїв відображення довкілля, поєднуючи в собі взаємопов'язані релігійні уявлення, почуття, світосприйняття та світоставлення, які знаходять свій зовнішній вияв в культово-обрядовій діяльності. При цьому форми первісних релігійних вірувань розглядаються як результат теоретичної ідеалізації, спробою створення універсальних інтерпретаційних матриць, спрямованих на осмислення сутнісних особливостей, спільних рис та виявів первісної релігії.

Відтак, форми первісних релігійних вірувань постають як складові частини такого більш ширшого поняття як первісні релігійні вірування. Автор приходить до висновку, що натомість класифікаційних схем підходу релігійного еволюціонізму, де ранні форми релігії знаходяться у відношенні субординації один до одного, необхідно розглядати форми первісної релігії в контексті сучасних виявів в нелінійній площині, тобто як рівноцінні, рівновеликі складові елементи цілісного явища, коли розвиток форм розглядається не крізь призму позиціонування таксономічного ряду, а в синхроністичному (як паралельно існуючі, функціонуючі поряд).

До того ж, окрім загальноприйнятих в сучасному релігієзнавстві таких форм первісних релігійних вірувань як тотемізм, фетишизм, первісна магія, до кола проблем вивчення включено обряди ініціації, які попередніми дослідниками взагалі не розглядались як форма релігійних вірувань, хоча цілком відповідають сформульованому вище визначенню форм первісних релігійних вірувань.

У підрозділі 2.3 «Епістемологічний аналіз первісних форм релігійних вірувань» дисертант, здійснює теоретичний дискурс з приводу визначення пізнавальних можливостей форм первісних релігійних вірувань. Вивчення ранніх форм релігійних вірувань розглянуто як специфічне ірраціональне знання з притаманною йому внутрішньою логікою, яку з позицій раціонального осмислення можна номіналізувати як алогічні зв'язки, що відображають наявність вірувального відношення. Автором також враховано наявність смислових відношень конкретної форми первісних релігійних вірувань та системи уявлень про надприродне.

Безпосередні об'єкти епістемологічного аналізу форм первісних релігійних вірувань розглянуті в наступній логічній послідовності: фетишизм, тотемізм, ініціації та первісна магія. Варто зауважити, що, згідно з концепцією автора, анімізм не розглядається як форма первісних релігійних вірувань, оскільки не має зовнішнього вияву та не піддається об'єктивному дослідженню відповідно до емпіричних даних. Анімізм, на думку дисертанта, є швидше за все складовим елементом феномену релігійної свідомості, ніж формою первісних релігійних вірувань.

З точки зору епістемології релігії, спільною загальною рисою, яка надає можливість пізнання такої форми первісних релігійних вірувань як фетишизм є те, що в свідомості віруючого матеріальні предмети наділяються супраматеріальними (духовними) силами чи надприродними властивостями, що має свій вияв у видозміненому сприйнятті природних предметів як «вмістилища», зовнішньої форми перебування надприродних сутностей, властивостей, енергій тощо.

Тотемізм в широкому розумінні постає не лише як форма первісних релігійних вірувань, а й як цілий комплекс релігійного усвідомлення соціальних відносин, єдності общини як провідної і стійкої форми соціальних зв'язків, одного з найважливіших інститутів, організуючих суспільну та індивідуальну поведінку в природному і соціальному середовищі. Водночас, тотемізм репрезентує один з найбільш архаїчних елементів структурного комплексу первісної релігії.

В обрядах ініціації, як форми первісних релігійних вірувань, актуалізується входження індивіда до сакрального простору певної релігійної системи, прилучення до неперервного релігійного досвіду поколінь. Крім того, проведення ініціацій знаменує інсценування однієї із фундаментальних екзистенційних проблем ? проблеми життя і смерті, адже відбувається дієва символізація поворотних моментів життя від народження до смерті та повторного народження.

Розглядаючи первісну магію як форму первісних релігійних вірувань, яка знаходить свій вияв у обрядових дійствах, зорієнтованих на вплив надприродним способом на людей, дисертант враховує ті трансформаційні зміни, які відбулись з цим виявом форм первісних релігійних вірувань в контексті сучасності.

Третій розділ «Особливості виявів ранніх форм релігійних вірувань в реліктових культурах сучасності (на основі австралійської та африканської)» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Загальна характеристика особливостей трансформації первісних релігійних вірувань в автохтонних культах аборигенних суспільств сучасної Австралії» представлено загальну картину особливостей процесу трансформації первісних релігійних вірувань внаслідок впливів процесів глобалізації й секуляризації та привнесення на материк нових релігійних віровчень. Показано, що в процесі культурної взаємодії комплекс первісних релігійних вірувань аборигенних суспільств Австралії не залишається незмінним, зазнаючи суттєвої трансформації, особливості якої мають свій вияв у наступних факторах: активізації процесів синкретизації первісних релігійних вірувань з християнством; виникненні нових релігійних культів типу австралійського варіанту карго, які за своєю сутністю являють собою місцевий варіант мілленаристських рухів; створенні «мандруючих культів», які мають інтерплем?яний характер з елементами прозелітизму, що взагалі не властиво для традиційних суспільств; формуванні неоесхатололічних уявлень серед деяких аборигенів; поглинення традиційних вірувань наростаючими процесами секуляризації та глобалізації.

У підрозділі 3.2 «Репрезентація форм первісних релігійних вірувань на основі аналізу австралійських емпіричних матеріалів» проаналізовано конкретні форми вияву первісних релігійних вірувань на Австралійському континенті за вставленою в теоретичному розділі послідовністю: фетишизм, тотемізм, обряди ініціації та первісна магія.

Досліджено, що сучасний австралійський фетишизм, релікти якого мають місце серед окремих автохтонних племен, цілком справедливо можна назвати своєрідною «точкою перетину» решти основних виявів форм первісних релігійних вірувань. Разом з тим спостерігається певна трансформація фетишизму у напрямку до популяризації та десакралізації, втрати утаємниченості, а то й інколи навіть, під впливом сучасних цивілізаційних впливів, і до сфери бізнесу, що знаходить свій вияв у виготовленні традиційних фетишів з метою продажу як екзотичних експонатів чи сувенірів.

Тотемізм австралійців розглянуто в комплексі з іншими формами первісних релігійних вірувань, не абсолютизуючи його роль в суспільстві корінних жителів і не редукуючи до рангу домінуючого вияву традиційної релігії Австралії. Зауважено, що синкретичний характер тотемізму знаходить свій вияв у тому, що він найтісніше пов'язаний з магічними обрядами та обрядами ініціації і в такий спосіб, що в своєму принципі складає з ними цілісну систему.

Визнано обряди ініціації австралійців фундаментуючими життєстверджуючими в релігійному житті аборигенів, оскільки завершення обрядів повсякчас супроводжуються символічним відродженням до нового життя. Більше того, вони в свідомості корінних жителів постають онтологічним базисом входження в світ надприродного.

Особливістю вірувань аборигенів в первісну магію є те, що в повсякденному житті у них немає чіткого розмежування між знахарями (носіями позитивної магії, корисної для суспільства) і чаклунами (носіями негативної, шкодоносної магії). Акцентовано увагу на тому, що продукуючій магії в традиційних віруваннях австралійських аборигенів надається важливе значення. Роль релігії в продукуючій магічній обрядовості являє собою своєрідне продовження практичної діяльності, направленої на досягнення життєзабезпечення.

У підрозділіі 3.3 «Релікти ранніх форм релігійних вірувань у середовищі сучасних автохтонних культів Африки» спочатку окреслюються загальні особливості автохтонної культури Африки, в контексті яких спостерігається відтворення первісних форм релігійних вірувань. Відзначено, що специфіка сучасних виявів африканського фетишизму полягає в тому, що фетиші серед реліктових племен Африканського континенту набувають диференціації, яка має вияв у наступних варіаціях: загальноплем'яні, сімейні та родові й індивідуальні. Останні є найбільш поширеними. Що ж стосується подальшої трансформації африканського фетишизму в сучасних умовах, то слід зазначити, що тут, як і в Австралії, роль каталізатора перетворень все більше відіграє не стільки релігійний чинник, скільки економічний, зокрема сфера туристичного бізнесу.

Тотемістичні вірування серед корінних народів Африки в контексті сучасності фактично втратили свою актуальність. Релікти тотемізму залишились лише серед тих племен, де домінуючою формою господарювання є скотарство.

Для автохтонних культів Африки обряди ініціації, як реліктова форма первісних релігійних вірувань, не втратили свого значення в контексті сучасності. Здобувач доводить, що значення обрядів ініціації автохтонних культів Африки полягає у початку процесу входження в світ надприродного, що ґрунтується на переживанні особистого досвіду контактування з потойбічним світом, де нібито перебувають духи предків, а водночас із цим і в пізнанні плем'яних міфів, переказів, традицій тощо. Відтак, обряди ініціації, як форма первісних релігійних вірувань, постають в африканців також як засіб пізнання сфери надприродного.

Встановлено також, що серед різновидів магії в автохтонних культах Африки найбільшого розповсюдження набули вірування в дієвість шкодоносної магії. Вона має свої корені як в частій міжплем'яній ворожнечі, так і обмеженості наявних об'єктивних знань про навколишній світ. Потрібно відзначити також надзвичайну поширеність мантичних магічних прийомів в середовищі автохтонного населення Африканського континету, що свідчить про наявність екзистенційної ситуації невизначеності, невпевненості в майбутньому та певній ідеалізації минулого.

Четвертий розділ «Проблема відтворення форм первісних релігійних вірувань на сучасному етапі розвитку українського суспільства» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. «Сучасне українське рідновірство та неоязичництво як спроба відродження автохтонних релігійних вірувань: проблеми класифікації та самоідентифікації» відзначається актуальна на теренах України в контексті сучасності проблема відродження та активізації неоязичницьких рухів, більшість з яких претендують на власну первісність та автентичність. Окреслено деякі загальні та специфічні аспекти відродження українського неоязичництва не лише з позицій наукової детермінації феномену, визначення та характеристики уявлень про надприродне, але й сучасних реалії становлення та розвитку досліджуваного релігійного феномену.

Дисертантом встановлено, що феномен «рідновірства» в українському контексті відзначається як дещо ширший вияв у змістовному та організаційному відношеннях порівняно з феноменом «українського неоязичництва». Інакше кажучи, кожен український неоязичник є рідновіром, проте не кожен рідновір є неоязичником. При цьому досліджено, що конфесійні трансформації в українському неоязичництві, які відбулися останнім часом, свідчать про кардинальне розходження векторів подальшого розвитку українського неоязичництва. Автором, на основі зібрання власних емпіричних даних стосовно досліджуваного релігійного феномену, запропонована наступну класифікацію українського неоязичинцтва: 1. українські язичники; 2. ведисти. В основу даної класифікації покладено принцип самоідентифікації українських неоязичників. Варто відзначити, що серед виділених груп українського неоязичництва наявні суттєві відмінності в уявленнях про світ надприродного та особливості взаємодії з ним. Виходячи з цього, дослідником здійснено спробу аналізу автентичності релігійних вірувань українських неоязичницьких течій крізь призму відповідності виявам форм первісних релігійних вірувань.

У підрозділі 4.2. «Форми первісних релігійних вірувань в релігійній практиці українських неоязичників» детально показано, що український неоязичницький рух знаходиться на стадії свого організаційного формування та конфесійних трансформацій. На прикладі розгорнутого компаративного аналізу сучасних виявів таких форм первісних релігійних вірувань, як фетишизм, тотемізм, обряди ініціації та первісна магія, доведено штучність процесу відродження релігійних вірувань українських неоязичників. Його сутність полягає в створенні такої ситуації, коли ранні форми релігійних вірувань набувають якісно нового змістового наповнення з яскраво вираженою тенденцією до інтелектуалізації (без наявного вірувального відношення), або ж штучно створеної містифікації та самосакралізації (з наявним вірувальним відношенням) із залучення до традиційних форм релігійно-обрядової практики різного роду сучасних психотехнік та адаптованих до народних обрядів окультних ідей та принципів.

У підрозділі 4.3. «Дослідження реліктових виявів форм первісних релігійних вірувань в православному християнстві» показано особливості репрезентації форм первісних релігійних вірувань у сучасному православному християнстві, яке є традиційним релігієвиявом на теренах України. Встановлено, що найбільшого розповсюдження мають насамперед такі форми первісних релігійних вірувань як фетишизм та елементи магії. На думку дисертанта, головною умовою збереження в православному християнстві такої форми первісних релігійних вірувань як фетишизм є той факт, що для релігійної свідомості більшості православних віруючих притаманна потреба унаочнення, опредмечення своєї віри, пошуку посередництва з надприродним світом. Що ж стосується сучасних виявів первісної магії в православному християнстві, то тут слід відзначити те, що вони мають переважно захисний характер. Це обумовлено екзистенційною ситуацією невпевненості в завтрашньому дні, швидкими трансформаціями, які спостерігаються в інформаціно-технологічному суспільстві.

Дослідження обраної теми дало можливість дисертанту сформулювати наступні



ВИСНОВКИ

Сучасні вияви форм первісних релігійних вірувань слід розглядати не як примітивні, а як самобутні, рівноцінні, рівновеликі складові елементи цілісного явища первісної релігійності.

В результаті дослідження здійснено спробу епістемологічного аналізу виявів форм первісних релігійних вірувань в середовищі сучасних автохтонних племен та народностей Австралії та Африки на основі використання міждисципліного підходу, тобто на основі аналізу зібраних під час експедицій як вітчизняних, так і зарубіжних антропологів, етнографів та журналістів емпіричних даних. Вони були використані нами як релевантна інформація в контексті релігієзнавчо-філософського дискурсу.

Встановлено, що первісні форми релігійних вірувань є достатньо стійкими структурними компонентами релігійного комплексу, який відтворюється в різноманітті більш пізніх релігієвиявів. Водночас, первісні релігії є відкритими системами релігійних вірувань з надзвичайно адаптивними можливостями до власних трансформаційних процесів, що знаходить своє відображення не лише в процесах синкретизації, а й відслідковується в тенденції до індигенізації привнесених релігійних вірувань, що, в свою чергу, є причиною виникнення нових локальних релігійних рухів.

Доведено, що серед сучасних виявів первісних релігійних вірувань найбільшого поширення набули різновиди магії та альтернативні форми фетишизму (амулети, талісмани та ін..). Репрезентація тотемізму в класичній його формі вияву практично відсутня в контексті реалій сучасності.

Відзначено, що нинішня особливість трансформації форм первісних релігійних вірувань полягає в тому, що трансформаційні процеси обрядів ініціації розвиваються не в напрямку ускладнення, як це прийнято за еволюційною схемою, а навпаки - в напрямку спрощення, а це супроводжується поступовим зменшенням часових термінів проведення ініціаційних обрядів, анігіляцією їх пізнавального, морально-виховного значення в релігійній традиції та зведенням їх до символічного акту входження в сферу надприродного.

Виявлено, що поглинання форм первісних релігійних вірувань з їх подальшим нівелюванням в традиційних суспільствах здійснюється не стільки в результаті християнізації чи ісламізації корінних народів, скільки за умов наростаючих процесів секуляризації та глобалізації, які деструктурують як традиційний спосіб життя, так і первісні релігійні вірування. В такий спосіб, незважаючи на значне розповсюдження християнства та ісламу в світі, глобалізаційні та секуляризаційні процеси сучасності, реліктові вияви деяких форм первісних релігійних вірувань займають достатньо стійкі позиції в традиційних суспільствах Австралії та Африки й до сьогодення, хоч і зазнають певних трансформацій, породжених сучасною дійсністю.

Дослідження сучасних неоязичницьких рухів України крізь призму виявів форм первісних релігійних вірувань дало підставу нам кваліфікувати їх як спробу проведення штучного зворотного процесу синкретизації. Він означений нами як реабілітація давніх народних вірувань та обрядів шляхом дехристиянізації існуючих. Введено до наукового обігу новий класифікаційний різновид феномену українського неоязичництва - українські язичники та ведисти.

На основі дослідження конфесійної літератури, періодики, зібраних власних емпіричних матеріалів доведено штучність процесу відродження релігійних вірувань українських неоязичників, які претендують на первісність, афішуючи інформацію про власну автентичність. Сутність процесу відродження українського неоязичництва полягає в створенні такої ситуації, коли ранні форми релігійних вірувань набувають якісно нового змістового наповнення з яскраво вираженою тенденцією до інтелектуалізації (без наявного вірувального відношення), або ж містифікації та самосакралізації (з наявним вірувальним відношенням) й із залученням при цьому до традиційних форм релігійно-обрядової практики різного роду сучасних психотехнік та адаптованих до народних обрядів окультних ідей та принципів.

Дисертантом означено та проаналізовано наявність окремих реліктових виявів форм первісних релігійних вірувань в контексті сучасної православної християнської релігійної традиції. Найбільш поширеними серед них встановлено елементи фетишизму та первісної магії, які є невід'ємними складовими феномену релігійного синкретизму.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ПОДАНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Базик Д. В. Пролегомени до проблеми детермінації та класифікації первісних релігійних вірувань / Дмитро Базик // Українське релігієзнавство / Гол. ред. А.М. Колодний. - № 45. - 2007. - С. 18 - 26.

2. Базик Д. В. Особливості трансформації первісних релігійних вірувань аборигенних суспільств Австралії в умовах сучасності / Дмитро Базик // Українське релігієзнавство / Гол. ред. А.М. Колодний. - № 47. - 2008. - С. 60 - 68.

3. Базик Д. В. Українське рідновірство та неоязичництво: проблеми диференціації та самоідентифікації / Дмитро Базик // Релігія в контексті соціокультурних трансформацій України // Українське релігієзнавство / Гол. ред. А.М. Колодний. - № 50. - 2009. - С. 223 - 229.

4. Базик Д. В. Форми первісних релігійних вірувань в релігійній практиці українських неоязичників / Дмитро Базик // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В. В. Лях. - № 86. - 2009. - С. 131 - 143.

5. Базик Д. В. Феномен первісної релігії // Конфесіологія релігії. За науковою редакцією докторів філософських наук, професорів А. Колодного та Л. Филипович // Українське релігієзнавство / Гол. ред. А.М. Колодний. - Спецвипуск. - 2009 - 2. - С. 46 - 60.

6. Базик Д. В. Неоязичництво України в контексті відродження первісних форм релігійних вірувань / Дмитро Базик // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник 2007 рік. Книга І. - Львів: Логос, 2007. - С. 13 - 17.

7. Базик Д. В. Феномен архаїчних релігій за концепцією М. Еліаде // Дмитро Базик // Мірча Еліаде як класик світового релігієзнавства. Збірник наукових статей. - Київ: ПАРАПАН, 2007. - С. 73 - 81.

8. Базик Д. В. Актуальні проблеми дослідження сучасних виявів первісних релігійних вірувань / Дмитро Базик // Дні науки філософського факультету - 2008. Матеріали міжнародної наукової конференції 16-17 квітня 2008 року. Частина V. Київ - 2008. - С. 3 - 4. [На матеріалах виступу на міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2008» (м. Київ, 16-17.04.08)].

9. Базик Д. В. Особливості репрезентації феномену українського неоязичництва в контексті сучасності / Дмитро Базик // Дні науки філософського факультету - 2009. Матеріали міжнародної наукової конференції 21 - 22 квітня 2009 року. Частина VІІ. Київ - 2009. - С. 7 - 9. [На матеріалах виступу на міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету - 2009» (м. Київ, 21 - 22. 04. 09)].



АНОТАЦІЯ

Базик Д. В. Первісні релігійні вірування та форми їх сучасного вияву. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11. - релігієзнавство. - Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (Відділення релігієзнавства). - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню первісних релігійних вірувань та формам їх сучасного вияву. Здійснено спробу проведення епістемологічного аналізу форм первісних релігійних вірувань в контексті сучасності. Основна увага приділяється дослідженню таких форм первісних релігійних вірувань як фетишизм, тотемізм, обряди ініціації та первісна магія.

На основі вивчення австралійських та африканських емпіричних матеріалів робиться висновок, що поглинання форм первісних релігійних вірувань з їх подальшим нівелюванням в традиційних суспільствах здійснюється не стільки в результаті християнізації чи ісламізації корінних народів, скільки за умов наростаючих процесів секуляризації та глобалізації, які виступають домінуючим дестабілізуючим фактором як традиційного способу життя, так і форм вияву первісних релігійних вірувань.

Висвітлено специфіку відображення ранніх форм релігійних виявів в культово-обрядовій практиці українських неоязичників. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства відродження форм первісних релігійних вірувань в українському неоязичництві має переважно штучний характер і є результатом сучасної свідомої релігієтворчості. Крім того, досліджено специфіку синкретичного характеру реліктових виявів первісних форм релігійних вірувань в сучасному православному християнстві України.

Ключові слова: форми первісних релігійних вірувань, фетишизм, тотемізм, обряди ініціації, первісна магія, вірування австралійців, вірування африканців, неоязичництво.

АННОТАЦИЯ

Базык Д. В. Первобытные религиозные верования и формы их современных проявлений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Институт философии имени Г.С.Сковороды НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию первобытных религиозных верований в контексте современности. Осуществлено попытку проведения эпистемологического анализа форм первобытных религиозных верований в контексте современности. Основное внимание уделяется исследованию таких форм первобытных религиозных верований как фетишизм, тотемизм, обряды инициации и первобытная магия.

На основании изучения австралийских и африканских эмпирических материалов установлено, что поглощение форм первобытных религиозных верований с их дальнейшим нивелированием в традиционных обществах осуществляется не столько в результате христианизации или исламизации, сколько в условиях нарастающих в мире процессов секуляризации и глобализации, которые выступают доминирующим дестабилизирующим фактором как традиционного уклада жизни, так и форм проявления первобытных религиозных верований.

Установлено, что первобытные формы религиозных верований являются достаточно устойчивыми структурными компонентами религиозного комплекса, который отражается в разнообразии более поздних религиозных явлений. Одновременно, формы первобытных религиозных верований являют собой открытую систему с достаточно адаптивными возможностями к собственным трансформациям, что находит отражение не только в процессах религиозной синкретизации, а также отслеживается в тенденциях к индигенизации привнесённых религиозных верований, которые составляют базис для возникновения новых локальных религиозных движений.

Согласно мнению исследователя, стойкость и популярность отдельных проявлений форм первобытных религиозных верований среди автохтонных народов Австралии и Африки обусловлена объективной способностью человеческого сознания к воздействию суггестивных влияний, процесс которых в сознании верующих интерпретируется как непосредственные контакты со сферой сверхъестественного.

Освещено специфику отражения ранних форм религиозных верований в культово-обрядной практике украинских неоязычников. Установлено, что на современном этапе развития украинского общества возрождение форм первобытных религиозных верований в украинском неоязычестве имеет преимущественно искусственный характер и есть результатом современного религиетворчества. Кроме этого, исследовано специфику синкретического характера реликтовых проявлений первобытных форм религиозных верований в современном православном христианстве Украины.

Ключевые слова: формы первобытных религиозных верований, фетишизм, тотемизм, обряды инициации, первобытная магия, религия австралийцев, религия африканцев, неоязычество.



SUMMARY

Bazyk D.V. Primitive Religious Beliefs and Forms of Their Contemporary Manifestation. - Manuscript.

Candidate's thesis for the degree in Philosophy, specialty 09.00.11 - Religious Studies. - The National Academy of Sciences, G.S. Skovoroda Institute of Philosophy, Department of Religious Studies, Kyiv, 2010.

This thesis is dedicated to studying primitive religious beliefs in a modern context, and is an attempt at an epistemological analysis of the forms primitive religious beliefs take in modernity. The following forms of primitive religious beliefs are examined at length: fetishism, totemism, rites of passage, and primitive magic.

Studies of Australian and African empirical materials have shown that the absorption of forms of primitive religious beliefs and their successive downplay in traditional societies ensues not so much as a result of Christianization or Islamization, but in the conditions of increscent processes of secularization and globalization, which are the dominant destabilizing factors for both the traditional way of life and the forms of manifestation of primitive religious beliefs.

Among the subjects studied was the specific character of the reflection of early forms of religious belief in the religious and ceremonial practices of Ukrainian Neopagans. It was found that at the current stage of development of Ukrainian society, the rebirth of forms of primitive religious beliefs in Ukrainian Neopaganism is of a mostly artificial character and is the result of the modern tendency to create or craft religion. The specifics of the syncretic character of relict manifestations of primitive forms of religious beliefs in contemporary Ukrainian Orthodox Christianity were also studied.

Keywords: forms of primitive religious beliefs, fetishism, rites of passage, primitive magic, religions of Australia, religions of Africa, neo-paganism.

Размещено на Allbest.ru