Характеристика релігій в Україні. Українська греко-католицька церква (УГКЦ)

Міністерство освіти і науки України

Реферат на тему:

«Характеристика релігій в Україні. Українська греко-католицька Церква»

Львів-2009

План

Вступ

1. Загальна характеристика релігій в Україні

2. Українська греко-католицька Церква

2.1 Сутність поняття УГЦК

2.2 Історія виникнення

2.3 Структура організації

2.4 Аналіз сучасної діяльності

Список використаної літератури

Вступ

Релігійні вірування, яких сьогодні на Землі багато, -- це продукт суспільного розвитку. Вони відображають у своїх вченнях і доктринах риси соціальних епох. Тому релігія у сучасному світі є універсальним духовним явищем життя суспільства. Вона об'єднує на грунті моральних і духовних цінностей, догматів цілі народи, визначає конфесійні ознаки, консолідує громади віруючих, спрямовує їх на боротьбу проти негативних, з точки зору теології, явищ, зумовлює відправлення того чи іншого культу.

Будь-яка форма релігії незалежно від конфесійної приналежності має розглядатись і висвітлюватись з урахуванням особливостей виникнення та еволюції релігійних вірувань і вчень, ролі, яку вона відігравала на кожному етапі суспільного розвитку держави, народу, нації.

Релігія -- це історичне світоглядне явище, яке вивчається на наукових засадах, у комплексі теоретичних, історичних і культурологічних поглядів з урахуванням соціальної природи, закономірностей її виникнення та розвитку, уособлює форму суспільної свідомості.[1]

За трактуванням богословів, релігія (від лат. religio -- зв'язок) -- це те, що пов'язує людину з Богом: "святе письмо ", культ та інші догмати, тобто це віра в існування Бога.

Релігія -- одна з найдавніших форм суспільної свідомості та своєрідного відображення світу. Вчені матеріалістичного напрямку вважали релігію "фантастичним", тобто неправдивим, негативним, антикультурним відображенням світу. Ф. Енгельс, вступаючи в полеміку з Є. Дюрінгом, наголошував на фантастичності релігії, переконливо доводив, що релігія виникла у процесі осмислення людиною сил природи, суспільних сил, що це одна з найдавніших форм духовного освоєння світу, що випливає з властивостей процесу пізнання.[1]

1. Загальна характеристика релігій в Україні

За кількістю релігійних організацій перше місце в Україні посідає православ'я (52 відсотки всієї кількості вірних). Воно не є домінуючою конфесією на Сході, Закарпатті й Буковині, в Галичині і Криму. Натомість православ'я домінує на Волині, Поділлі, Півдні та Півночі, а також у Степу. Щодо католицизму, який в Україні представлений двома течіями - греко-католицькою й римсько-католицькою, - то він домінує на захід від Дніпра, переважно в Галичині (56 відсотків), на Поділлі й Закарпатті (25 відсотків). Центральні й східні області поки що масово не прийняли греко-католицизм. Тут про нього йдеться скоріше як про релігію із галицьких областей, а римо-католицизм здебільшого постає як галицько-подільський духовний феномен. Натомість протестантські спільноти на українських теренах розміщені приблизно рівномірно. Найбільший відсоток їх маємо в Буковині (43), на Слобожанщині (34), Подніпров'ї і в Степу (31). Лише в Галичині внаслідок вагомого авторитету історичних церков вдалося втримати натиск протестантизму. Тут його громади становлять 10-11 відсотків загальної кількості громад.

Отже, в Україні налічують 25-30 млн. українців, які зарахували себе до православних (16327 громад). На жаль, чинні православні Церкви України нині роз'єднані, кожна з них діє як самостійна: Українська Православна Церква (УПЦ - 11085 громад) перебуває в юрисдикції Московського патріархату, а Українська Православна Церква Київського патріархату (УПЦ КП - 3882) та Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ - 1155) поки що не набули автокефального або автономного статусу від Вселенського православ'я. В Україні також діє РПЦ Закордоння (8 парафій: чотири в Криму й по одній у Сумській, Луганській і Чернігівській областях, а також у м. Севастополі). Обслуговують їх лише п'ять священиків. Окрім цієї православної структури, в Україні є також ще до десятка інших православних напрямів.

Активне життя в Україні властиве католицькій спільноті західного (латинського) обряду, яку репрезентують вірні, духовенство, чернецтво та ієрархія Римсько-Католицької Церкви (РКЦ) в Україні (митрополія, 14 дієцезіальних і чернечих управлінь, 890 громад, 88 монастирів (656 ченців), 39 місій, 3 братства, 8 духовних навчальних закладів (671 слухач), 527 священнослужителів (267 - іноземці), 14 періодичних релігійних видань).

Доволі потужно розвиває свої структури Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). Уже на початок 2000 р. вона повністю відновила всі свої структури в Україні, які діяли до 1946 р. Тоді в її складі перебувало 3240 громад, 78 монастирів, 6 місій, два братства, 12 духовних навчальних закладів, 755 недільних шкіл, 22 періодичні видання, 1976 священиків, 1188 ченців, 1588 слухачів духовних навчальних закладів. Тепер це найбільша із Східних Церков, яка перебуває в єдності з Апостольською Столицею і не має Патріархату. Водночас єпископат, духовенство, чернецтво та миряни УГКЦ переконані, що їхня Церква має всі права бути патріаршою, стати помісною з резиденцією в Києві. Остання вже практично діє. Сьогодні інституційна мережа УГКЦ має митрополію, 3 екзархати (Києво-Вишгородський, Одесько-Кримський та Донецько-Харківський), 18 єпархіальних і чернечих управлінь, 3480 громад, 97 монастирів, 15 духовних навчальних закладів (1587 слухачів), 15 місій та 2 братства, 27 періодичних видань. Майже 95 відсотків греко-католицьких громад діють в західному регіоні держави, а загалом громади УГКЦ є у всіх областях України.

Широке розгалуження в Україні мають різні напрями протестантизму (10 тис. осередків, що становить майже 30 відсотків усієї релігійної мережі). Особливо представницькі серед них: євангельські християни-баптисти (2541 громада), християни віри євангельської (1491), адвентисти сьомого дня (1029), свідки Єгови (1463), харизмати, лютерани, меноніти, вірні Української Християнської євангельської Церкви (УХЄЦ). Діють також громади Закарпатської (угорської) Реформатської Церкви, Вірменської Апостольської Церкви, Новоапостольської Церкви, Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, етноконфесійні громади чехів, готів, корейців, шведів тощо.

Вважається, що іслам в Україні нині сповідують понад 2 млн. громадян (499 організацій), що організаційно належать до чотирьох юрисдикцій. У Криму, наприклад, мешкає 243,4 тис. кримських татар, які є мусульманами. На жаль, тут уже діє понад 30 громад, які зазнали ваххабітського впливу. У Криму також замешкують 800 (із 2 тис. усього у світі) представників караїмського етносу. На теренах Галичини та Волині проживають іще близько 400 караїмів.

Своїх прихильників в Україні має буддизм, вірні якого належать до різних його традицій. 2005 року, перебуваючи в Україні, японський буддійський монах Дзюнсей Терасава-сан (орден Ніппондзан Меходзі) вирішив спорудити в Києві Курган миру (буддійську Ступу), який нагадуватиме українцям, що свободу не можна здолати, волю не можна повернути назад.

Певне поширення на наших теренах має іудаїзм (258 громад різних течій). Нині вірних іудеїв опікують 175 священнослужителів, із яких 77 іноземців. Діє 78 суботніх шкіл, друкують понад 40 єврейських періодичних видань, більш ніж 500 єврейських організацій активно працюють у різних сферах суспільного життя України. Український учений Віктор Єленський уважає, що одна з найсерйозніших проблем іудаїзму в нашій державі - відсутність у нього наступності релігійної традиції. Така перерваність актуалізувала потребу в дійовій допомозі закордонних релігійних єврейських центрів. Саме завдяки цьому, наприклад, помітним явищем у нас став рух ХаБаД - Любавич (центр - київська синагога Бродського) - течія в хасидизмі, що має в Україні 110 громад, 120 священнослужителів, 47 із яких - іноземці,

4 духовні навчальні заклади з понад півтори сотні слухачів, 28 суботніх шкіл, 17 періодичних видань. Кожного року впродовж 10 днів вересня-жовтня черкаське місто Умань переживає своєрідний “єврейський бум”, адже сюди з усього світу прибувають тисячі хасидів, щоб відсвяткувати Рош-Гашан (Новий рік) та вшанувати пам'ять цадика Нахмана Брацлавського (1772-1810). Якщо 10 років тому до Умані приїздило до 200 хасидів, то 2007 року тут святкували 5768 рік майже 20 тис. осіб із 19 країн світу. Відродила свої духовні позиції спільнота прогресивного іудаїзму (відновлено 1991 р.), сформувалися громади іудео-християн, “Євреї за Ісуса”. А взагалі-то єврейська громада України, щоправда, за різними даними, налічує на сьогодні 200-250 тис. осіб, більшість із яких - негалахічні й нерелігійні.

В Україні індуїзм (краще сказати - неоіндуїзм) репрезентують громади Товариства Свідомості Крішни (близько 40 тис. осіб), Ошо Раджніша, Саї-Баби, Шрі-Чінмоя, Товариства Всесвітньої Чистої релігії (Сахаджа Йога), “Школи єдиного принципу” та ін. Не всі з названих напрямів отримали статус юридичної особи в Україні, як, зрештою, і Велике Біле Братство ЮСМАЛОС (Марія Деві Христос нині перебуває за кордоном), буддійська громада ордену Ніппондзан Меходзі та ін. Почала діяти релігійна спільнота “Святого Духа”, яка ґрунтується на езотеричному вченні О. Блаватської та О. Реріха. А в чернігівських лісах випадково знайшли 4 хутори-скити старообрядців - нащадків утікачів XVIII ст. від никонівських і петровських реформ.

Свої центри (7) в Україні має рунвірівський рух: у Києві, Черкасах, Хмельницькому та Львові. Серед інших новітніх релігійних напрямів, що є в нашій державі - харизматична Церква “Слово віри” (первісна назва - “Посольство Благословенного Царства Божого для всіх народів” - 1994 р., старший пастор - Сандей Аделаджа), до якої належать понад 20 тис. вірних. Середній вік пастви - 40-45 років, 60 відсотків вірних - жінки. Віруючих віком до 29 років - 20 відсотків. Церква має 1500 лідерів, кожен із яких піклується про групу з 12 осіб (“учнів”). Діють дочірні церкви, філії в містах і селах України, у країнах колишнього СРСР, а також у США, Німеччині, ОАЕ, Ізраїлі, Голландії. Вважають, що ця Церква є однією з найбільших харизматичних спільнот Європи. Діють у нас також послідовники Церкви Останнього Завіту, “вулична церква реперів і кислотників”, Церква Живого Бога, громади тантристів, вайшнавів, Гух'ясамаджа, Віри Світла, рух Дхарми Калька та ін. За даними Державного департаменту у справах релігій, основна кількість релігійних неорухів зосереджена в південно-східному регіоні країни (52,7 відсотка), центральному (32), західному (8). Загалом, частка віруючих громадян в Україні відповідає середньоєвропейським показникам. Поки що кількість релігійних організацій та вірних у нас щорічно стабільно зростає на 3-5 відсотків.

Таким чином можна навести таку порівняльну таблицю кількості зареєстрованих общин та їх розміщення на території України.

2. Українська греко-католицька церква

2.1 Сутність поняття УГЦК

Українська греко-католицька церква (далі УГКЦ) є найбільшою Східною Католицькою Церквою свого права (Ecclesia sui juris).

УГКЦ належить до групи Церков візантійського обряду, які перебувають у повному сопричасті з Римcьким Архиєреєм і визнають його духовну та юрисдикційну владу.

Назви, які використовують на окреслення УГКЦ:

Унійна Церква;

Українська Католицька Церква;

Українська Католицька Церква візантійського обряду;

Київська Католицька Церква.

Назву Греко-Католицька Церква запровадила імператриця Марія-Тереза у 1774 році для того, щоб відрізнити її від Римо-Католицької та Вірменської Католицької Церков. В офіційних церковних документах для окреслення УГКЦ вживали термін Ecclesia Ruthena unita. Із 1960 року в офіційних документах фігурує назва Українська Католицька Церква стосовно українських католиків діаспори та підпільної на той час Церкви у радянській Україні. У папському статистичному річнику Annuario Pontificio використовують назву Українська Католицька Церква візантійського обряду. На Синоді Єпископів УГКЦ (вересень 1999 р.) було запропоновано вживати назву Київська Католицька Церква, яка підкреслювала б ідентичність цієї Церкви.

2.2 Історія виникнення

Україна має багатолітню християнську історію, яка бере свій початок ще у Х столітті. Сьогодні в Україні є більше 22000 релігійних громад майже 80 різних християнських напрямків. І хоча радянська атеїстична пропагадна в цілому не була успішною, багато українців сьогодні не є вірними жодної із Церков, що спричинено духовною порожнечею, яку залишив після себе більшовицький режим у Східній Європі

У 988 році князь Володимир Великий запровадив християнство в його східному (візантійсько-слов'янському) обряді як державну релігію Київської Русі. Це сталося перед тим, як великий церковний розкол 1054 року розділив християнський Схід і Захід. Київська Церква успадкувала традиції візантійського Сходу і була частиною Константинопольського патріархату. Проте, ця Церква також залишалася у повній сопричасній єдності із латинським Заходом і його патріархом - Папою Римським. Незважаючи на те, що між Константинополем та Римом існували суперечки, київські ієрархи намагалися зберегти християнську єдність. Посланці з Русі брали участь у соборах західної Церкви в Ліоні (1245) та Констанці (1418). Сам київський митрополит Ісидор був одним із ініціаторів Флорентійської унії (1439).[4]

Поки Київська митрополія працювала на відновлення єдності, на північ від Києва, у Москві, виникла нова митрополія. Московська Церква відмовилась визнати Флорентійську унію і відокремилась від давньої митрополії в Києві, проголосивши свою афтокефалію (самоврядування) у 1448 році. У 1589 році, скориставшись занепадом грецького православ'я та Константинополя під турецьким пануванням, Церква у Москві здобула статус патріархату. Київській Церкві був кинений виклик з боку протестантської Реформації та постридентійського католицизму. Водночас вона переживала серйозну внутрішню кризу. І Синод приймає рішення перейти під юрисдикцію Римського престолу, забезпечивши при цьому збереження традиційної східної обрядовості та власної Церковної і етнокультурної самобутності. Таку модель Церковної єдності було утверджено на соборі 1596 року в Бересті, від якого й починається інституційне існування Греко-Католицької Церкви в Україні. [4]

Уже на початок 2000 р. вона повністю відновила всі свої структури в Україні, які діяли до 1946 р. Тоді в її складі перебувало 3240 громад, 78 монастирів, 6 місій, два братства, 12 духовних навчальних закладів, 755 недільних шкіл, 22 періодичні видання, 1976 священиків, 1188 ченців, 1588 слухачів духовних навчальних закладів. Тепер це найбільша із Східних Церков, яка перебуває в єдності з Апостольською Столицею і не має Патріархату. Водночас єпископат, духовенство, чернецтво та миряни УГКЦ переконані, що їхня Церква має всі права бути патріаршою, стати помісною з резиденцією в Києві. Остання вже практично діє. Майже 95 відсотків греко-католицьких громад діють в західному регіоні держави, а загалом громади УГКЦ є у всіх областях України. [10]

2.3 Структура організації

Українська Греко-Католицька Церква є найбільшою Східною Католицькою Церквою в світі. Вона налічує понад 5,5 мільйонів віруючих.

За статистичними даними Державного комітету статистики в Україні, станом на 1 січня 2006 року Українська Греко-Католицька Церква нараховує:

Очолює УГКЦ Верховний Архієпископ Києво-Галицький, Блаженніший Любомир.

Упродовж 1989-2006 рр. відбулось 16 Синодів Єпископів та три сесії Патріаршого Собору УГКЦ: перша була присвячена проблемам нової євангелізації (1996 р.), друга - ролі мирян у житті сучасної Церкви (1998 р.), а третя - соціальним проблемам українського суспільства, зокрема проблемам абортів, розлучень, корупції та алкоголізму (2002 р.).

Після виходу з підпілля, в період з 1989 до 1992 року, греко-католики України належали до трьох єпархій - Львівської, Івано-Франківської та Мукачівської. На Синоді Єпископів, який відбувся у Львові 16-31 травня 1992 року, було визначено новий територіальний устрій, згідно з яким кількість єпархій збільшилась на чотири: Тернопільську, Зборівську, Самбірсько-Дрогобицьку, Коломийсько-Чернівецьку. Окремий статус отримав Києво-Вишгородський екзархат, який охоплює територію поза Галичиною, Закарпаттям і Буковиною. Згідно з рішенням Синоду Єпископів, який проходив у Бучачі в серпні 2000 року, створено дві нові єпархії - Стрийську і Сокальську - та реорганізовано Тернопільську і Зборівську: утворено Тернопільсько-Зборівську та Бучацьку єпархії. Із листопада 2000 р. юрисдикції Верховного Архиєпископа та Синоду Єпископів підлягає вся Україна. У лютому 2002 року проголошено утворення Донецько-Харківського eкзархату. 28 липня 2003 року проголошено утворення Одесько-Кримського екзархату. 21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.[10]

Верховне архиєпископство в Україні поділено на такі єпархії і екзархії:

1. Київська архиєпархія, яку очолює Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Любомир Гузар;

2. Львівська архиєпархія, яку очолює Архиєпископ Ігор Возьняк;

3. Івано-Франківська єпархія - Єпарх Владика Володимир Війтишин;

4. Коломийсько-Чернівецька єпархія - Єпарх Владика Микола Сімкайло;

5. Самбірсько-Дрогобицька єпархія - Єпарх Владика Юліан Вороновський;

6. Тернопільсько-Зборівська єпархія - Єпарх Владика Василь Семенюк;

7. Бучацька єпархія - Апостольський адміністратор Бучацької єпархії о. Дмитро Григорак;

8. Стрийська єпархія - Єпарх Владика Юліан Ґбур;

9. Сокальсько-Жовківська єпархія - Єпарх Владика Михаїл Колтун;

10. Донецько-Харківський екзархат - Екзарх Владика Степан Меньок;

11. Одесько-Кримський екзархат - Екзарх Владика Василь Івасюк.

Автономний статус зберігає Мукачівська єпархія ГКЦ, яка формально є окремою Церквою свого права і не підпорядкована Главі УГКЦ. Мукачівською єпархією з осідком в Ужгороді керує Владика Мілан Шашік.

Поза межами України до верховного архиєпископство входять:

· у Польщі Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія, яка нараховує понад 100 парафій. Число вірних перевищує 300 тисяч. До її складу входять Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія;

· у Західній Європі три апостольські екзархати для українських греко-католиків: у Німеччині, Франції та Великобританії;

· у Північній Америці дві греко-католицькі митрополії:

1. США - Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій: у Філадельфії, Пармі, Чикаґо і Стемфорді;

2. Канада - Вінніпегська митрополія, яка складається з п'яти єпархій: у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто.

Крім того, існують єпархії УГКЦ в Буенос-Айресі (Арґентина), Куритибі (Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллінн), Молдові (Кишинів), Австрії, Параґваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії.[10]

2.4 Аналіз сучасної діяльності

Греко-католицька церква (УГКЦ і Закарпатська митрополія) має яскраво виражену географічну обмеженість -- 97 % її парафій (понад 3.000) зосереджено в Галичині і Закарпатті, хоча осередок УГКЦ згідно правил Ватикану було перенесено до Києва як столиці України. Головне завдання цієї церкви -- проголошення власного патріархату (усі передумови вже виконані), та розбудова громад у центрі та на сході держави по-перше за рахунок українців галицького походження, по-друге -- православних віруючих, котрі бажають утворення по-справжньому українського патріархату, належно визнаного у всьому світі. УГКЦ активно займається благодійницькою діяльністю. Зокрема Карітас України з 1991 року є офіційною благодійною організацією Української Греко-Католицької Церкви в Україні. На сьогодні Карітас України є повноправним членом Карітас Інтернаціоналіс та Карітас Європа. При організації діє юридична допомога для малозабезпечених, функціонують центри анонімної духовно-моральної підтримки та соціальної допомоги узалежненим від алкоголю та наркотиків. Карітас постійно надає допомогу дітям-сиротам, Українському товариству сліпих, Українському товариству глухих, приймальниками-розподільникам МВС України, виправним закладам. За допомогою західних партнерів медичні установи Львівщини отримали необхідні медикаменти та устаткування.

Крім того в УГКЦ діють свої релігійні видавництва зокрема „Свічадо”, „Нова зоря”, „Місіонер”. "Місіонер" співпрацює із такими видавництвами, як "Наукова думка", "Каменяр", "Світ", "Край", а також з видавництвами отців-василіян у Торонто (Канада) та Пряшеві (Словаччина). Видавництво має свою друкарню у місті Жовква Львівської області. [10]

Список використаної літератури

1. Грушевський М.С. Духовна Україна. -- К., 1994.

2. Гуревич А.Я. Категория средневековой культуры. -- М., 1984.

3. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. -- М., 1998.

4. Давня історія України. -- К., 1994.

5. Дзюба І. "Бо то не просто мова, звуки". -- К., 1989.

6. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. -- М., 1991.

7. Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Мыслители Древней Руси. -- К., 1981.

8. Запад и Восток: традиции и современность: Учеб. пособие. -- М., 1993.

9. Ильина Т.В. История искусств: Западноевропейское искусство. -- М., 1983.

10. Офіційний сайт УГКЦ -- www.ugcc.org.ua

11. Релігійно-інформаційна служба України -- www.risu.org.ua/uk