Рідна Українська Національна Віра – РУНВіра

Міністерство освіти та науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут автоматики, електроніки та комп'ютерних систем управління

Доповідь:

«Рідна Українська Національна Віра - РУНВіра»

Вінниця 2007

В одному з методичних посібників рунвіристів зазначається: “РУН Віра - Рідна Українська Національна Віра. Ми віруємо в Господа, Який своєю Милосердністю зглянувся над долею багатостраждальних дітей України-Руси, і послав їм рідного Пророка і Він (Учитель Лев Силенко) з Божого веління двадцять сім років тому реформував нашу стародавню Віру, скасував політеїзм (многобожжя) і звістив нове розуміння Єдиносущного Господа з ім'ям Дажбог”. ( Дажбог - це абсолют, “податель усіх благ, володар сонця”, і він же міфічний родоначальник росів - “дажбожих” дітей.).

Історія деномінації, кількісне зростання громад РУН Віри в діаспорі повністю пов'язане з організаторськими здібностями Лева Силенка, який з 1962 по 1977 роки об'їздив з лекціями практично всі ті міста Канади і США, де є українські спільноти. У 1964 році він започаткував у Вінніпезі (Канада) видрук часопису “Рідна віра”. Організаційно РУН Віра оформилася у 1965 році, коли було засноване Об'єднання Синів і Дочок України (ОСІДУ РУН Віри). Перша громада (за термінологією рунвістів - станиця) послідовників течії була офіційно зареєстрована у грудні 1966 року в місті Чикаго (США). До неї ввійшло 53 родини. З часом подібні громади з'явилися в інших містах США, Канади, Австралії, Англії та латиноамериканських країн. З 1966 року в місті Чикаго за редакцією Лева Силенка виходить часопис “Самобутня Україна”. 5-6 серпня 1972 року у місті Чикаго відбувся Перший собор представників громад РУН Віри. З доповіддю “Українська Духовна Революція” на ньому виступив Лев Силенко. Цей собор затвердив ті закони, які стали основою життя та діяльності громад адептів. В 1975 році Лев Силенко, як доктор Гоноріс Кауза, був запрошений на симпозіум санскритологів до Індії (Делі, Університет), де виступив з доповіддю. У 70-х роках минулого століття в містах Канади та Америки він виголошував доповіді на тему: “Історія народження і розвитку самобутньої свідомості українських племен”. У 1979 році побачила світ книга Лева Силенка “Мага Віра” (“Могутня Віра”), у якій він виклав своє вчення. Рунвіристи сприйняли “Мага Віру” як святе письмо, а самого Лева Силенка визнали пророком та вчителем, який сповістив нове розуміння сущого Господа з ім'ям Дажбог.
27 квітня 1980 року у місті Гамільтоні (Канада) відбувся другий собор РУН Віри. На ньому була чітко визначена віра в єдиного і всюдисущого Дажбога і закріплене визнання “Мага Віри” священною книгою РУН Віри. Третій собор РУН Віри, який пройшов вже у Спрінг Глені, у своїй ухвалі від 16 липня 1983 року чітко визначив Лева Силенка як “духовного Вчителя і пророка святої церкви” РУН Віри, прийняв заповіді останньої і закони правильного життя її синів і дочок. На жаль, утвердженню нової секти сприяли і деякі політичні лідери. Зокрема, 28 вересня 1984 року з Білого Дому (Вашингтон) на ім'я Лева Силенка прийшов лист, у якому йшлося: “Учителю Леве Силенку, ваше мислення багато означає для президента Рональда Рейгана. Президент приймає вашу добротливість”.

Духовний центр РУН Віри - Оріяна - розміщений у містечку Спрінг-Глен, що за 128 км північніше Нью-Йорку. Тут знаходяться Святиня Матері-України - центральний храм конфесії, Священна Рада Святині, яку тривалий час з титулом Рідний Пророк очолював сам Лев Силенко, видавництво РУН Віри. Тут також знаходиться і центральний цвинтар РУН Віри - Свяорпа (святиня Оріянської Пам'яті). На чолі кожної громади рунвістів стоїть духовний опікун: рунтато або рунмама.

Історія становлення секти в Україні

28 травня 1992 року Радою у справах релігії при Кабінеті Міністрів України зареєстровано статут вірних рун віри, дія якого поширюється на територію України. Перша громада течії офіційно була зареєстрована 25 вересня 1991 року. «З благословення» Лева Силенка її очолив Володимир Короб. В листопаді 1991 року замість діючої Координаційної ради громад РУН Віри України було утворено Тимчасове правління ОСІДУ РУН Віри. 15-17 травня 1992 року в м. Києві відбувся Установчий з'їзд делегованих представників з 18 громад рунвістів України, який затвердив Статут ОСІДУ. Першим головою «священної» ради об'єднання рунвірівських громад було обрано львів'янина Володимира Пілата, відомого своєю книгою «Бойовий гопак». У грудні 1995 року В. Пілат був вимушений передати всю документацію і печатку організації проповіднику Київської громади «Дажбожа» Богдану Островському, який був призначений новим керівником ОСІДУ.

Не рахуючись з наявністю обраного на з'їзді представників громад Центру рунвістів України і в противагу ОСІД РУН Віри Лев Силенко ініціює проведення у травні у 1996 році у м. Києві Координаційної Соборної Ради Голів Громад РУН Віри, яку скликали А.Лисенко та С.Пінчук. Головою «священної ради» було обрано редактора часопису «Рідна віра» Всеволода Бойченка.

З появою в ОРІЯНІ рунмами Світослави почався навіювальний процес сакралізації Лева Силенка. Саме в цей час з'являються в різних друкованих виданнях конфесії, в газетних статтях та інтерв'ю сентенції, що “Вчитель” є “посланцем єдиносущного господа Дажбога до рідного Народу”. З подачі Т. Лисенко поступово утверджувалося розуміння РУН Віри як силенкіанства. Розколи і протиріччя в русі з кожним роком наростали. В 1996 році в Києві відбулося засідання 27 громад РУН Віри України, на якому було прийняте рішення, згідно з яким Лев Силенко визнавався лише духовним вчителем для вірних України, а не юридичним керівником їхніх громад.

Подальший розвиток подій в заокеанівському рунвірівському русі сприяв тим розколам, які з'явилися згодом. Справа в тому, що влітку 1997 року Вчитель разом з Тетяною Лисенко виїхав з Пранг Глену невідомо куди, під різними приводами привласнивши кошти з рахунків ОСІДУ без необхідного погодження фінансових питань з Радою Довірених Громади при святині “Оріяна”. Часопис “Самобутня Україна” у першому кварталі 1998 року писав, що “старий, недужий чоловік”, “немічний чинити опір молодій, активній особі (Т.Лисенко) по суті зруйнував те, що десятки років творив”. Не без Тетяниного впливу Рідна Віра поступово замінюється “силенкіянізмом”.

Проте відзначимо тут те, що якщо частина громад РУН Віри й стала на позиції “силенкіянізму”, то Священна Рада її ОСІДУ, яка знаходиться в Оріяні, відмежувалася як від так званих “автономних громад”, так і від їхньої головної лінії - “силенкіянізму” з прославленням ним Л.Силенка як Пророка, сакралізацією його. В одному із його привітань до рунвіристів України вже говорилося, що “книга - це тільки засіб до пізнання Божої мудрості, засіб до обміну думок”, а тому “молитися до книжок не треба, навіть глибоко шануючи їх авторів”.

Ставлення до т.зв. силенкіанства в липні 1998 р. розглядалося в Києві на Нараді представників громад РУН Віри України. Нарада, засудивши силенкіанство, зауважила, що “так звані “силенкіяни” є “групкою найнятих за матеріальну винагороду безвідповідальних осіб”, що своїми діями ведуть РУН Віру до зникнення.

28-29 жовтня 2000 р. у м. Вінниці одинадцять рунвірівських громад утворили Собор Рідної Української Віри, прийнявши на Установчому з'їзді Собору Статут цього нового релігійного об'єднання, його символ віри і символіку.

Влітку 2003 року в Києві відбувся Форум українських рунвіристів. Його покликанням було досягти єдності в рунвірівському русі України. Але й цей захід завершився нічим, оскільки на нього, всупереч передбачуваному, не прибуло багато керівників рунвірівських громад. Форум очолив відомий діяч РУН Віри Петро Рубан. Почав виходити “Вісник українських рідновірів”.

Нині важко назвати не тільки точну цифру послідовників РУН Віри в Україні, але й взагалі кількість її громад, визначитися в тому, які громади стоять на позиціях силенкіянства, а які існують просто як громади РУН Віри, з якими із них підтримує зв'язок Лев Силенко, а які відлучив з числа своїх послідовників. Важко також нині сказати, скільки в Україні існує центрів РУН Віри і в якому відношенні вони знаходяться з Левом Силенком, з одного боку, і з Святинею Оріяни, з другого.

Слід зазначити, що ідея РУН Віри не нова й доволі банальна: в 1913 році на з'їзді Українського Студентського Товариства у м. Львові різьбяр Михайло Гаврило закликав повернутися до поганства й поклонитися ідолам на чолі з Перуном - українським національним богом. Цей заклик не відгукнувся у серцях віруючих і давно забувся.

Загальна характеристика світогляду та життєдіяльності Лева Силенка. Факти з біографії Лева Силенка

Для того, щоб краще зрозуміти сутність того чи іншого віровчення, необхідно проаналізувати життя та діяльність його засновників та лідерів.

Родом Іван Силенко із с. Радьківка-Богоявленське, що біля Олександрії на Кіровоградщині. Враховуючи, на його думку, єврейське коріння свого імені Силенко з часом замінив його на Левко. Взагалі, характеризуючи Лева Силенка як особистість, наш сучасник прот. Юрій Мицик справедливо зауважує, що це хворобливо амбіційна людина. Адже чого, наприклад вартий його літературний псевдонім: “Лев Тигрович Орли гора”. “Лев Силенко не побоявся Бога, не посоромився України і українців і, яку виглядає, дав згоду називати себе пророком”, - пише проф. Дмитро Степовик. Дійсно, в одному з видань рунвіристів ми читаємо: “Настала Велика Пора! Прийшов до многостраждального народу рідний Пророк. З волі Божої Він звістив досі нечувану Вість”. Слід звернути увагу на те, що іменники “пророк” та “він”, які безперечно стосуються Лева Силенка, як і ім'я Боже, його послідовники пишуть з великої літери. На таке, напевне, не наважився б ніхто зі старозавітних пророків та їхніх учнів.

В публікаціях про Лева Силенка по-різному (подеколи діаметрально протилежно) описується його біографічні епізоди, зокрема життя і діяльність в роки ІІ Світової війни. По-різному також подається характер спілкування Силенка з відомими діячами української діаспори, зокрема з Володимиром Шаяном. Якщо в одних джерелах стверджується, що свого часу Лев Силенко був членом Шаянівського “Ордену Лицарів Бога Сонця”, а відтак - учнем знаного професора-рідновіра під ім'ям Орли гори, то в інших говориться вже, що різний підхід В.Шаяна і Л. Силенка до давньої релігійної традиції українців став перешкодою до їх зближення і спілкування. Біограф Л. Силенка Тетяна (Світослава) Лисенко пише, що “у Його Єстві втілені найсвітліші ідеали учителів людства - Заратустри, Конфуція, Будди, Ісуса, Магомета, Гуру Нанакі та інших світочів”, що Силенко прийшов тому, що “не міг не прийти”. В іншій своїй публікації вона наводить такі біографічні дані: “Лев Силенко у 1943 році емігрував на Захід. Він народився в родині хлібороба Силенка (ім'я батька Терентій, а матір Олена). Його предки були запорожцями, чумаками, пасічниками. Батько загинув у концентраційних таборах в Магадані (Охотське море), а мати похована в Олександрії… Лев Силенко зустрів закінчення ІІ Світової війни в таборі за дротами (біля Авзбурга, Баварія). На запрошення проф. Д. Чижевського став студентом Гальденьерзького університету. У 1943 році був свідком в Парижі на процесі В. Кравченка, де свідчив про голод в Україні. У 1953 році він прибув до Канади і тут продовжував підготовляти матеріали для написання “Мага Віри”. Сам Силенко, ділячись спогадами зі свого довоєнного дитинства, коли він ще жив в Україні, а не в еміграції, розповідав, що його дід Трохим (православний, судячи з імені), признався онуку, що насправді він сам язичник і належить до язичеського роду і ця язичеська “благодать” була передана йому від його батька, а той, у свою чергу, дістав її від свого батька, і так до сивої давнини. Своєю “благодаттю” дід Трохим поділився із внуком. “Осінений Святим Духом, - згадує Лев Силенко, - я почув голос Дідів-Предків рідних. Вони в ім'я спасіння потомків покликали мене звістити РУН Віру (Рідну Українську Національну Віру) в Єдиносущного Господа з ім'ям Дажбог, покликали звістити нову Духовну Дорогу життя України-Руси». Виходить, що учитель Лев Силенко завжди залишався вірним послідовником віри своїх дідів. Проте історичні факти свідчать про інше. У своїй праці прот. Юрій Мицик пише, що «зазнавши фіаско як поет Силенко-Орлигора спробував утвердитися як кінорежисер українських фільмів. В принципі це можна було б тільки вітати. Зміна культурницьких уподобань привела (чи повернула) дажбожого “пророка” до Православної Церкви! Він став збирати серед української громадськості гроші на зйомки українського кіно, причому посилався на благословення митрополита Української Греко-Православної Церкви Іларіона (Огієнка), з яким дійсно зустрічався. Коли про це стало відомо митрополиту Іларіону, він через православну газету - офіційний орган УГПЦ, публічно відмежувався від ініціатив Силенка-Орлигори, ще й перестеріг перед ним вірних. Гроші були, однак, зібрані, щось там було знято, але цей фільм не став подією навіть провінційного масштабу”. Автор також наводить текст листа Силенка-Орлигори до митр. Іларіона: “Великий Наш Владико, з почуттям внутрішньої кривди, я - людина, що глибоко шанує Вас, молиться за Вас; всюди підкреслює Ваші великі заслуги перед святою православною церквою і Україною - я прочитав у “Віснику” за 1-ше березня “осторогу” чи “пересторогу”. Бог є свідком і хай покарає мене найтяжчими карами (підкреслено тут і далі Силенком - Ю. М.), коли я десь і перед кимсь говорив, що я маю від Вас уповноваження фільмувати українські православні храми в Канаді для історичного фільму “Українці в Канаді”. Я Вам дав широкі інформації про мої плани і працю, і Ви, по-батьківському вислухавши їх, сказали: “хай Бог благословляє Ваш труд”. Оце те, що було. Я весною (травень) буду у Вінніпезі, я хочу зафільмувати Вашу резиденцію, Ваші книги: майбутні покоління хочуть мати фільмову пам'ятку про Великого митрополита. Всі культурні народи фільмують свої установи, церкви і світлих постатей. Я хочу, щоб це було і в нас. Про мої плани знає централя КУК (Вінніпег) і з пошаною ставиться до моєї діяльності. Чому “Вісник” відхрещується від мене? Може, тому, що я у фільмі возвеличую святі православні храми в Канаді, байдуже ставлячись до католицьких? Мені дужо боляче на серці! Все ж у травні я Вам покажу фрагменти з фільму “Українці в Канаді”, і Ви справді тішитиметеся, побачивши українські православні церкви в Канаді, бо вони для Вас дорогі і близькі для серця. Щиро приймаю благословення Ваше Ваш слуга Лев Орлигора.

РУНВіра ставить за мету утвердити священну для українців НАЦІОНАЛЬНУ ВІРУ, якою вона була до насильницького скасування язичництва 988 року, і тим самим прищепити віруючим національну гідність, шану і любов до України, її природи, культури, історії, мови. За вченням Силенка, РУНВіра - це "віра в єдиного Господа на ім'я ДАЖБОГ".

"Щоб українець став Людиною з великої літери, він мусить виконувати заповіді РУНВіри", - стверджує Л. Силенко. Цих заповідей сімнадцять:

1. РОЗУМІЙ І ЛЮБИ БОГА ПО-РІДНОМУ.

2. НЕ ПОКЛОНЯЙСЯ'ЧУЖОЗЕМНИМ ПОНЯТТЯМ БОГА.

3. САМОВДОСКОНАЛЮЙ РОЗУМ, ДУШУ І ТІЛО.

4. ВІР У СЕБЕ.

5. ЛЮБИ РОДИЧІВ СВОЇХ.

6. ВИХОВУЙ ДІТЕЙ СВОЇХ У ДУСІ РУНВІРИ.

7. ШАНУЙ ДУХОВНІСТЬ ПРЕДКІВ СВОЇХ.

8. ШАНУЙ СВЯТА РУНВІРИ.

9. НЕ САМОЗАБУВАЙСЯ НА ЧУЖИНІ.

10. ЖИВИ ДЛЯ ДОБРА УКРАЇНИ.

11. НЕ ОБМОВЛЯЙ.

12. БУДЬ ПРАВДИВИМ СВІДКОМ.

13. БОРОНИ СВОЇ СКАРБИ І НЕ ПРИВЛАСНЮЙ ЧУЖІ.

14. НЕ ЛЮБИ ВОРОГІВ НАРОДУ СВОГО, НЕ БУДЬ РАБОМ.

15. НЕ ЛИШАЙ В БІДІ ПРИЯТЕЛЯ СВОГО.

16. НЕ ЗНЕВІРЮЙСЯ.

17. ЛЮБИ ДІТЕЙ СВОГО Й ЧУЖОГО НАРОДУ.

РУНВіра дає нове поняття про "рай" і "пекло", котрі - "в душі людини". Щоб мати рай у своїй Душі, треба, за вченням Силенка, щодня творити своє буття "ЗА ЗАКОНАМИ ПРАВИЛЬНОГО ЖИТТЯ", їх сім:

1. ПРАВИЛЬНЕ МИСЛЕННЯ: ВОЛЯ, МЕТА, ВІДВАГА.

2. ПРАВИЛЬНЕ БАЖАННЯ: ЛЮБОВ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ПОСЛІДОВНІСТЬ.

3. ПРАВИЛЬНЕ ВИКОНАННЯ: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ТОЧНІСТЬ, ДИСЦИПЛІНА.

4. ПРАВИЛЬНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ: ПОВНОЦІННЕ, НЕЗАЛЕЖНЕ, УЗГОДЖЕНЕ "Я".

5. ПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ: ЯКІСНА ЇЖА, НАЦІОНАЛЬНІ СТРАВИ, ОБРЯДОВІСТЬ.

6. ПРАВИЛЬНА ЛЮБОВ: СПІВПЕРЕЖИВАННЯ І ЖЕРТОВНІСТЬ, НЕНАВИСТЬ І МИЛОСЕРДЯ, ДУШЕВНА КРАСА І ВІРНІСТЬ.

7. ПРАВИЛЬНА ВІРА: ПРИРОДНЕ II НАРОДЖЕННЯ, БЛАЖЕННЕ РОЗУМІННЯ, ПРАВИЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ.

РУНВіра відкидає постулат Біблії про те, що "всяка влада Богом дана". "ТІЛЬКИ РІДНА ВЛАДА БОГОМ ДАНА,- стверджує РУНВіра,- вона є слугою народу, живе з народом і в ім'я народу".

РУНВіра вчить, що лише народ, який має свою національну віру, вільно утверджує свій спосіб життя, свої моральні цінності, святині обряди і традиції.

Маючи рідну віру народ не підпорядковує себе іноземним релігійним авторитетам, догмам, канонам, ритуалам. Для кожного народу його рідна національна релігія є найкращою, бо багато добрих матерів на світі, але РІДНА МАТИ - НАЙКРАЩА.

РУНВіра шанує інші релігії, їх багато, твердить РУНВіра, бо "багато неоднакових розумінь Бога. Є релігії інтернаціональні (буддизм, християнство, мусульманство), а є народи, які мають свої національні релігії (японці, китайці, індуси та ін.). Але й інтернаціональні релігії мають національне підґрунтя. Без індуської віри не було б буддизму, без єврейської (іудаїзму) - християнства.

Кожен народ має даровану Господом свободу свого розуміння Бога. АЛЕ ВЕЛИКИЙ І ЩАСЛИВИЙ. ДО КРАЮ ВІЛЬНИЙ І МУДРИЙ ТОЙ НАРОД, ЩО МАЄ СВОЮ РІДНУ НАЦІОНАЛЬНУ ВІРУ. ТАКИМ МАЄ СТАТИ ВЕЛИКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД".

Повністю всі засади й постулати РУНВіри викладені в Українській Біблії - книзі Лева Силенка "МАГА ВІРА".

Рідна Українська Національна віра (РУНВіра)

Лев Силенко написав книгу, що має назву “Мага Віра” (Велике Світло волі), яка в перекладі зі санскриту означає “Могутнє натхнення”. Ця книга є священною для усіх рунвірівців. В ній, окрім різноманітних досліджень та філософських і релігійних постулатів, викладено також 17 заповідей і 7 Законів Правильного Життя. Уся історія України, яка викладена у цій книзі є досліджена самим Левом Силенко, без чужоземного впливу.

Головний принцип РУНВіри: кожному народу Бог дав право розуміти Бога по-своєму, тобто мати незалежне самобутнє розуміння Бога і називати його рідним іменем. Яхве (Саваот) у жидів, Агура Мазда -- у персів, Аллах -- в арабів, Брахма -- в індійців, в українців Дажбог тощо. Бог один, але розуміння Бога у різних народів різне. Бог -- Дажбог-Всемогутній. Немає протиріччя між наукою і РУНВірою, вони взаємно збагачуються. Символ РУНВіри -- зображення трисуття (тризуба), що означає світ видимий (Яв), духовний (Нав), закони природи, звичаї (Прав).

РУНВірівці особливо шанують трьох видатних поетів-українців: Тараса Шевченка, Івана Франка і Лесю Українку, які, на їхню думку, першими почали висловлювати своє негативне ставлення до чужих релігій.

Головні свята у РУНВірівців: 1.03 -- Новий рік (Благовіщення), 9.03 -- День народження Тараса Шевченка, предтечі Лева Силенка -- пророка України, 24.03 -- Жайворонкова неділя, 7.04 -- Вербна неділя, 8.04 -- Свято Білого тижня, коли печуть Великодню бабку, 14.04 -- Воскресіння природи, 21.04 -- Свято Провідної неділі, 28.04 -- Свято всього живого, 2.05 -- Свято Весни, День Тата Оря -- родоначальника племен-орачів, 21.05 -- День земного світу, 2.06 -- Свято Клечальної неділі (Зелені свята), 22.06 -- Свято Купала, (за повір'ям) найкращий день, щоб зачати дитину, бо народжуються найздоровіші, 7.07 -- царя Святослава, 11.07 -- Свято жертводавців, 21.07 -- Свято обжинок, початок серпня -- Свято зажинок, 21.08 -- День Івана Франка, 27.09 -- День Святого Письма “Мага Віра” (День народження Лева Силенка), 14.10 -- Свято юних народних месників, 27.10 -- День слави народних богатирів, 5.11 -- День народного гніву (“хто не має ненависті до ворогів, той немає любові до рідної землі”), 12.12 -- День Матері Лель -- родоначальниці всіх жінок України, 23.12 -- Свята вечеря -- в честь Різдва світла Дажбога, 24.12 -- Свято Різдва, 6.01 -- Свято Водоосвічення, 24.02 -- Обрітенська неділя, 25.02 -- День Лесі Українки, 15.02 -- Стрітення.

Літочислення у рунвірівців ведеться від часів Мізинської культури, знайденої біля с. Мізин на Чернігівщині на глибині 8 метрів на березі ріки Десни. Нині 11002 рік Дажбожий.

Висновки

Проаналізувавши вчення Лева Силенка не можливо не погодитися із одним з сучасних письменників, який стверджує, що РУН Віра “близька до тієї лояльної форми патріотизму, приблизної оптимістичної істини, легкодумності і зовнішньої доброчинності, що витворювала ся в популярних романах Павла Загребельного”1. Силенко дійсно, за словами проф. Дмитра Степовика констатує, що “треба викинути геть тисячолітній корпус української християнської літератури, від “Слова про закон і благодать” митрополита Іларіона (XI ст.) до Франкового “Мойсея” і епічних християнських творів нашого сучасника Василя Барки. Треба відмовитися від нашої неповторної ікономалярської спадщини -- від геніального Алімпія Іконописця до генія XX ст. в ділянці створення ікон Петра Холодного. Зганьбити і зруйнувати храми, в яких втілився великий архітектурний талант українців минулих віків. Потоптатися по рукописній і друкованій українській християнській книзі з чудовими мініатюрами і гравюрами...

А що ж взамін? Взамін -- сніп байок, в'язка казок, кушіль вигадок і діжка небилиць про сонце-Дажбога, первотата Оря й первомаму Лелю, про божків, богів і боженят, які живуть у кожній травичці й кожній соломинці -- старі індуські ведичні ворожбитства, розраховані на темну затуркану масу.

Сподіваємось, що у нашого українського народу дійсно вистачить мудрості для того, щоб не потрапити у вправно прилаштовані тенета подібних байкарів.